в номерI - publichealth.org.uapublichealth.org.ua/storage/Bila Altanka/Archive... · Біла...

№63(89), 2018

ГАЗЕТА ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

Фот

о: А

ртур

Аро

янМ

одел

ь: А

наст

асия

Щер

бини

на

в номерI:

МакаренкологіяСиндром Туретта

ТЕМА НОМЕРА: Педагогіка підліткового віку

Підлітки поза увагою

№ 63 (89), 2018Біла Альтанка

2

«Деревья», Сергей Звенигородский (Марио), 1998


ПЕДАГОГІКА 3

При проведении занятий с педагогами и подростками, во время дискуссий, время от времени, то к месту, то не к месту (чаще не к месту) звучит имя Антона Макаренко. Например: «Вот, если бы Макаренко за дело взялся, у нас бы не было «трудных» подростков». Или: «Надо вернуть трудотерапию, как у Макаренко, потому что подростки наши ничем полезным не заняты. А он умел мотивировать…». Ну и в таком духе.

Обычно на рассмотрение вклада Макаренко в педагогику времени на занятиях нет, так как цель этих занятий другая – профилактика ВИЧ-инфекции и снижение вреда от употребления психоактивных веществ среди мо-лодёжи. Но замечено, что большинство из тех, кто ссылается на Макаренко, видят в нем эдакого «трудотера-певта», учителя труда, «трудовика». Не исключение и интернет, где большинство статей о нем культивируют образ «воспитателя трудом». Поэтому «Белая Альтанка» решила на своих страницах подробно раскрыть суть методов Макаренко. Чтобы и у нашей взрослой аудитории (учителей, психологов, социальных работников, ро-дителей), и у наших молодых читателей сформировалось правильное понимание того, как мыслил и что делал педагог с мировым именем, входящий в четвёрку1 самых влиятельных педагогов ХХ века – Антон Семенович Макаренко.

В этой статье не будет копипасты из Википедии, так как авторы статей о Макаренко в Википедии больше заня-ты выяснением его национальности – кто он: русский или украинец? Ответ вроде прост: Макаренко – украинец, говоривший на русском языке. И в этом нет ничего удивительного как для того времени, когда работал Мака-ренко (20-ые годы ХХ века), так и для сегодняшнего дня. На русском языке проводился и воспитательно-трудо-вой процесс в макаренковских колониях. Но сам Макаренко в графе «национальность» в различных официаль-ных документах указывал «украинец»2, что, конечно, не может не коробить исследователей и последователей педагогики Макаренко в России, где она называется «макаренковедением» и «макаренкоделанием».

Материалы, использованные в этой статье – это переводы с венгерского и польского языков, а также непосред-ственно труды А.С. Макаренко («Педагогические сочинения», 8 том) и его последователей. Почему-то именно поляки и венгры оказались наиболее последовательными «макаренкоделами», которые по сей день применяют систему Макаренко в своей педагогической практике. Вспомним хотя бы польскую систему «Монар», которая также используется в реабилитации химически зависимых… У нас же система Макаренко на практике осталась в виде отдельных элементов в воспитательных колониях для несовершеннолетних. Собственно осталась там, откуда и вышла. А вышла она из колоний.

[Ахтунг! В этой статье запредельно много слова «макаренко», после прочтения возможны зрительные, смысловые и педагогические галлюцинации!]

Макаренкология-1. Педагогика К 130-й годовщине со дня рождения А. С. Макаренко

1 Согласно ЮНЕСКО (1988), четыре педагога оказали наибольшее практическое влияние на мировую педагогику и определили способ педагогического мышления в ХХ веке: Макаренко, Дьюи, Кершенштейнер, Монтессори.

2 Родился Макаренко в с. Белополье, Сумской области, в 1888 году.

Колония как модель нового обществаМакаренко создал трудовую колонию3 в селе Ковалевка Пол-тавского района по распоряжению народного комиссариата образования Полтавской губернии в 1920 году. Изначально это был не выбор самого Макаренко (сам он тяготел к заняти-ям литературой и театром), а распределение на работу. В этой колонии, которая стала носить имя еще живого тогда проле-тарского писателя Максима Горького, он начал разрабатывать собственную воспитательно-педагогическую систему.

Макаренко не придумывал трудового воспитания. Все ко-лонии и лагеря того времени были трудовыми «по умол-чанию». Новое государство требовало, чтобы педагогика была подчинена нуждам народного хозяйства. Рабочий и Крестьянка – новые идеалы, «культовые» персонажи того времени, пришли на смену уставшим Солдату и Матросу. Пропаганда заговорила на индустриальном языке – языке паровозов, заводов, станков, машин. Из беспризорных под-ростков надо было клепать рабочих. Отучать их от кокаина (распространенного, дешевого и доступного даже для под-ростков в 20-е годы прошлого века), от вокзально-базарной жизни, от воровства, проституции, попрошайничества и бродяжничества и приучать к труду. Перед Макаренко сто-

яла задача – облачить труд в одежды педагогики. Пото-му что какой-нибудь действенной и практической системы воспитания в разрушенной революцией и войнами стране попросту не существовало. Не случайно, дипломная рабо-та Макаренко как выпускника Полтавского педагогического института в 1917 году называлась «Кризис современной пе-дагогики».

Старое общество с его реальными училищами, институтами благородных девиц, частными уроками, нянями и репетитора-ми иностранных языков кануло в прошлое. Социальное обо-собление, единоличность были объявлены пережитками бур-жуазии. Надо было предложить что-то новое. Создавая свою педагогику, Макаренко имел в виду не только воспитание де-тей в созданной им колонии, но и принципиальные вопросы организации нового общества, воспитания всех его членов. Надо было приучить молодого человека к «сложной машине общества со сложной цепью взаимных коллективных зависи-мостей, к сложной системе разделения труда…».

Чтобы понять педагогическую систему Макаренко, достаточно посмотреть на принципы и правила колонийского коллектива.



3 При анализе работ Макаренко как синоним слова «колония» часто применяется слово «коммуна». Ошибки здесь нет. Но, если быть точными, то слово «колония» относится к Колонии им. Горького (село Ковалевка, Полтавский район), а слово «коммуна» – к Коммуне им. Дзержинского (Харьковская область), созданной позже.

С воспитанниками в Ялте. 1930 год А. М. Горький и А. С. Макаренко со старшими колонистами. Июнь 1928 г.Авторитет Горького спас Макаренко от увольнения из колонии, после жалоб на него, дошедших до Наркома Просвещения.

Правила управления в колонии им. М.Горького (1921)

1. Управ-ление кол-лективом колонии

переходит по очереди

от одно-го члена

коллектива к другому.

2. Общее управление в течение дня

принадлежит дежурным по колонии

– одному воспитателю и одному вос-

питаннику.

3. Свободные от дежурства по колонии другие учителя прини-мают участие в

работе одного из отрядов (днём) и в клубной рабо-

те (вечером).

4. Свободные от дежурства учителя не могут давать рас-поряжения общего порядка,

а обязаны наравне с вос-питанниками подчиняться

одной для всех дисциплине, выполнять указания дежур-ных по колонии – как учите-

ля, так и воспитанника.

5. Все документы по учету прихода колонии (де-

нежного, материального, продуктового) скрепля-

ются подписью одного из дежурных (или воспитан-ника, или воспитателя). Подписи всех дежурных

имеют равную силу.

6. Материаль-но-финансовая деятельность

колонии основа-на на принципе полного хозрас-

чета.



Условия, необходимые для формирования человеческой личности (список качеств и навыков):

Создание коллектива.

Не просто «работа в кол-лективе», «коллективная

жизнь», а именно «создание коллектива» – собственная работа по организации кол-

лектива вокруг себя.

Четкое обоснование непосредственной цели. Непосредственная цель и цель

воспитания зависят от требований общества. Их нельзя сформулиро-вать как универсальные. В разное время в разных обществах могут быть и разные цели воспитания.

Ощущение принадлежно-сти к коллек-тиву, зависи-мости своего

блага от блага коллектива.

Способность подчиниться коллектив-ной дисци-плине, т.е

ограничить себя в любой

момент.

Принятие идеи равен-

ства всех членов кол-

лектива.

Как описывал систему хозрасчета сам Макаренко:«Работая 4 ч. в день на производстве, воспитанники коммуны им. Ф.Э. Дзержинского (Харьковская область) окупали содержа-ние своё, учителей, походы, театры, костюмы и еще дали чистой прибыли государству 5 млн. рублей. Это, конечно, выгодное дело. Никаких налогов государству мы не платили. Но там был технический интерес, там была ответственность, там был сложный процесс…»

Идея равенства членов коллектива у Макаренко была одной из основных. Он, например, был категорически против того, чтобы воспитатели и воспитанники принимали разную пищу, в разных столовых, имели отдельные спальни.

Колонист (коммунар) – человек будущегоПо сути, колония и коммуна Макаренко были своеобразными «инкубаторами» по воспитанию человека будущего. В буду-щем был коммунизм, поэтому коммунар подходил отлично. Личность коммунара (колониста) формировалась путем вос-питания ответственности.

Для этого применялись разные методы – воспитание доверием, освобождение от ответственности, воспитание подчинением и другие. Об этом читайте ниже. Труд, как метод, не применялся. Труд шел фоном и никогда не был основным. Он рассматривал-ся лишь как средство.

Труд как работа над собойРаспространено мнение, что система Макаренко основана на принципе трудового воспитания. Это не так. Дадим слово са-мому Макаренко: «Вы можете заставить человека трудить-ся сколько угодно, но если одновременно с этим он не будет участвовать в общественной жизни коллектива, то этот труд будет просто нейтральным процессом, не дающим по-ложительного результата, даже при перевыполнении плана».

Утверждение, что подростки в колонии им. Горького постоян-но трудились, тоже не соответствует истине. Подростки труди-лись (обучались) посменно в мастерских при ремонтном заво-де в Полтаве (фото мастерских Полтавского ремонтного завода сопровождают эту статью), летом – на уборке урожая, помогая колхозам. В самой же колонии поначалу были индивидуаль-ные огороды, которые должны были давать побудительные

Заброшенные «Мастерские Макаренко». Корпус Полтавского ремонтного завода, где в 20-ые годы прошлого века проходили трудовое обучение воспитанники колонии им. Горького (с. Ковалевка). В послевоенное время были переданы под учебные мастер-ские Полтавского ПТУ №3. Ныне полуразрушены, готовятся под снос. Полтава, район Южного вокзала, 2010 г.



стимулы к труду у подростков и «преодолевать отвращение к труду у белоручек». Но как-то не сложилось. Как выяснилось, работа на огороде наоборот формирует индивидуалистиче-ские черты личности, обособляет. Поэтому в колонии от них отказались и быстро забыли. Еще, как и в любом хозяйстве, существовали небольшие мастерские, о которых Макаренко говорил: «ужасный фон мелкобуржуазного оттенка». В усло-виях, когда страна выходила из разрухи, он считал, что только крупное хозяйство и крупные хозяйственные успехи имеют воспитательный импульс.

«Труд» у Макаренко больше соответствует понятию «работа над собой» – трудничество, труд моральный, даже духовный. Труд как служба. Служить людям. Не позволять душе лениться. Не рассла-бляться. Всегда быть в тонусе коллектива. Макаренко считал кол-лективизм важнее результатов труда, но признавал, что идеальным «…коллективом, где формируются отношения коллективной зависимости, является производственный коллектив. Не «кол-лектив спальни», не «коллектив столовой», а именно коллек-тив, возникающий в ходе реализации жизненно важной цели».

У Макаренко такими производственными коллективами были отряды, которые выполняли конкретные задачи, например:• работа на ремонтном заводе;• работа по нарядам (работа по разгрузке обоза с продуктами,

охрана государственного леса);• работа по уборке и обустройству территории;• сельскохозяйственные работы;• заготовка дров;

Отряды были сводными и никогда – постоянными. Макаренко сознательно дробил коллектив на отряды, каждый из которых

существовал до достижения поставленной цели. Потом отряды переформировывались.

Но, по словам самого Макаренко, настоящая жизнь начиналась вечерами. «По вечерам мы спорили, смеялись, фантазирова-ли, обсуждали события дня и именно по вечерам мы сбива-лись в единое целое, имя чему – коллектив. …Главной своей заслугой я считаю то, что заметил это важное обстоятель-ство, по достоинству его оценил».

Как видим, Макаренко ставил во главу «педагогического угла» далеко не труд, а, как бы сейчас сказали, неформальное обще-ние по вечерам! Именно по вечерам коллективы распадаются на компании, и Макаренко, понимая и замечая это, переносил акцент воспитания коллектива на нерабочее время.

Вернемся к труду. Конечно, воспитанники колонии трудились. Рабочих рук не хватало и из Полтавы (и Харькова) часто при-ходили разнарядки – прислать столько-то рук туда, столько-то рук сюда. Макаренко не отказывал, но настаивал и добивался, чтобы детский труд вознаграждался. В результате, сотрудни-чать с колонией Горького стали только те артели, колхозы и заводы, которые соглашались оплачивать детский труд. «Мы же должны воспитывать, я надеюсь, умных людей. Какой же он будет умный человек, если он работает без зарплаты!». На Макаренко подавали жалобы, оппоненты ему возражали, что надо учить детей (и людей вообще) работать за идею, на что пе-дагог отвечал: «Когда человек получает достойное жалованье, то у него появляется столько идей, что их некуда девать. А когда у него нет денег, у него одна идея: где их взять».

Макаренко считал зарплату очень важной в воспитательном процессе, потому что когда подросток получает зарплату, он

4 В оригинале: «Сорок сорокарублёвых педагогов могут привести к полному разложению не только коллектив беспризорных, но и какой угодно коллектив».

Вид из мастерских на корпуса Полтав-ского тепловозоре-

монтного завода (ПТРЗ). Полтава, 2010.

ПТРЗ – завод в Полтаве, вы-полняющий ремонт тепловоз-ов для железных дорог Украи-

ны и ближнего зарубежья. Среди рабочих был прозван «Бухенвальдом» за тяжелые

условия труда.



вырабатывает умение координировать личные и коллектив-ные интересы, учится планировать расходы и доходы, на-чинает мыслить категориями хозрасчета и рентабельности. Аналогично он относился и к оплате труда учителя, считая, что учительский труд должен быть высокооплачиваемым для престижа профессии и что низкооплачиваемый педагог спо-собен привести к разложению как коллектив учителей, так и коллектив учащихся.4

Благодаря хозрасчету, который ввел Макаренко в колонии, воспитанники зарабатывали и откладывали большие сум-мы денег. Они могли, например, на заработанные деньги за-фрахтовать пароход в Одессе и отправиться летом в морское путешествие. Но само советское государство со временем как ввело, так и разрушило систему хозрасчета и самоокупаемо-сти (лишь в 1985 году к ней ненадолго вернется СССР в период «перестройки» Горбачева), заставляя всех повсеместно пла-тить налоги, постоянно их повышая, усложняя и вводя новые.

Поэтому к труду у Макаренко отношение вышло неоднознач-ным: с одной стороны, он понимал, что труд – неотъемлемая часть воспитания, но с другой стороны – ждал от государства «зеленый свет» для «несовершеннолетнего» труда, не позво-ляя детский труд эксплуатировать. В самой же колонии труд был организован достаточно и Макаренко всегда повторял, что главное не труд, а организация труда; не результаты труда, а воспитательный эффект.

Коллектив по Макаренко…держится на ответственной зависимости. Для выработки ответственной зависимости применяется воспитание через «усилия организатора и хозяина». В колонии Макаренко это выглядело так:

Каждый воспитанник должен был пройти не только через рабочее усилие, но и через усилие организатора и хозяина. Принцип «хозяина» заложен в правила управления колонией: управление коллективом колонии переходит по очереди от одного члена коллектива к другому. Принцип «организатора» заложен в работе сводных отрядов.

Сводные отрядыСводные отряды формировались в период сельскохозяйствен-ных или больших по объему работ. В остальное время действо-вал только один отряд – коллектив колонии. Но когда начи-нались работы, каждый колонист по очереди попадал в отряд того или иного назначения. Макаренко создал в колонии це-лую систему переменных сводных отрядов, которая состояла из небольших производственных отрядов, недельных рабочих отрядов, школьных отрядов для выполнения внутренних за-дач. Даже в случае, если отряд состоял их двух колонистов, в нем все равно назначался командир (комсводотряда, комсвод), который был ответственным за выполнение полученной отря-ду работы. Но как только оканчивался рабочий период (ино-

гда это был один рабочий день, иногда неделя и больше), свод-ный отряд распадался и формировался новый отряд, который получал новое задание. Это позволяло воспитывать чувство ответственности у каждого выборного командира, принимаю-щего также одинаковое со всеми участие в работе.

Макаренко специально дробил коллектив на отряды, чтобы число ответственных уполномоченных было как можно боль-ше. Исключение делалось только для злостных нарушителей или для подростков с нарушениями психики (небольшое ко-личество таких детей пребывали в колонии и коммуне как бы «на балансе»).

Этот подход в адаптированном виде можно встретить сегодня в тренинговой работе, когда тренеры часто «миксуют» малые группы, мотивируя каждого участника побыть в роли лидера/спикера. Макаренко таким путём построил сложную цепь вза-имозависимостей в колонии, благодаря которой никто уже не мог выделиться и стать над коллективом или вне его.

Проблемы системы МакаренкоВ работе сводных отрядов, где один командует, а остальные должны подчиняться, не сложно развить навыки командира. Сложно создать отношения подчинения.

«Товарищ должен уметь подчиняться товарищу» – гласил один из пунктов устава коммуны. Но Макаренко признавал, что

Вид из мастерских на Южный вокзал Полтавы, 2010.Подростки часто попадали в колонию прямо с вокзала. Беспри-зорников, путешествующих «прицепом» по стране, на вокзалах в 20-ые годы было много. Патруль милиции задерживал таких подростков и «до выяснения обстоятельств» направлял сразу в колонию. Нередко вокзал патрулировали отряды колонистов.



«создать в детском коллективе отношения подчинения, а не равностояния особенно трудно».

Если учесть, что такой профессии как психолог в Советской России попросту не было, можно представить, как трудно было педагогам работать в таких коллективах, где дети, уже распро-бовав «вкус власти», отказываются подчиняться равным себе. Среди подростков сама по себе выстраивалась иерархия отно-шений «по сроку» или «по возрасту»: если я в колонии уже год, почему я должен подчиняться солобону, которого неделю как на вокзале патруль подобрал!?5 В таком духе рождалась «дедовщина», которая хотя и не носила системный характер в учреждениях Макаренко, но сильно затрудняла построение идеального коллектива взаимной ответственности.

Поэтому часто по вечерам в колонии, иногда вместо запла-нированного досуга – кино или концерта, проводились со-брания – «разбор полётов» по итогам рабочего дня. На общем собрании коллектива разбирались все случаи нарушений, не-подчинения, превышения полномочий, грубости, уклонения от обязанностей, проступки и т.п. Макаренко отмечал, что в иные периоды из-за разногласий атмосфера на собраниях на-калялась до взрыва, казалось, что вот-вот распадется главный результат долгих усилий – коллектив. Поэтому педагоги вы-нуждено вводили дисциплинарные меры, такие как наказание всего коллектива (отряда) за проступок одного его члена. И это действовало.

Значок как мотивацияСтать коммунаром можно было только через четыре месяца по-сле поступления в коммуну. «При этом каждому колонисту или

коммунару – пишет исследователь-макаренковед Н.А. Минки-на – выдавали значок. Одновременно со значком он получал привилегии: право на наказание и право на ответственность перед коллективом. Но главная привилегия заключалась в том, что ему обязаны были верить на слово. Не принято было и про-верять его работу». Это называлось «воспитание доверием».

Значок в данном случае играл роль мощного мотивационного фактора («у него есть значок, у меня – нет»). Подростковый возраст – возраст коллекционирования значков (марок, монет, этикеток, пачек из-под сигарет, эмблем, старых мобильных телефонов, список можно продолжать долго). Интерес к таким объектам у подростков всегда очень высок. Меняется только сам объект (значок). Это следует принимать во внимание в пе-дагогической работе. Не забывать о «значках». Значком может выступать любой «культовый» объект, который популярен в подростковой среде в настоящее время, главное чтобы он был «статусным» и его хотелось оставить на долгое время (на па-мять).

Освобождение от ответственности как наказаниеДля воспитания ответственности и отношений подчинения Макаренко применял метод «освобождение от ответствен-ности» или «право на наказание».

В колонии им. Горького и коммуне им. Дзержинского новичков (тех, кто без значка) не наказывали. Наказывали только тех, кто уже был колонистом или коммунаром со стажем. Это было своеобразной «привилегией», которую надо заслужить.

5 Командирами в колонии и коммуне Макаренко педагоги часто назначали еще совсем юных ребят или новичков, пробывших в колонии совсем не-долго, понимая, что как командиры они еще совсем слабы, но зато стремятся быть командирами хорошими.

«Белый дом» - один из двух корпусов музея Макаренко в Ковалевке (Полтавская область), 2018.



Пример: В литейных цех Полтавского ремонтного завода был направлен сводный отряд из 10 человек. Врач, по результа-там медицинского осмотра и посоветовавшись с Макаренко, отстранил 5-х ребят от работы в литейном цеху (тяжелые условия труда). Но они этот приказ нарушили, потому что не хотели подводить отряд. На общем собрании коллектива вы-яснилось, что у одного мальчика не было значка, так как он в колонии недавно. Наказаны были только 4 из 5. Мальчик без значка колониста сильно расстроился и требовал права на на-казание. Но пока у него не было значка, он был освобожден от ответственности. Собрание решило, что «так как он хлопец хороший и ничем плохим себя не проявил, значит нужно на-казать».

Воспитание ответственностью

«Если он лентяй – поручить ему специальную работу с ин-дивидуальной ответственностью». «Ответственность» было самым часто произносимым словом в колонии. Каждый подросток знал и понимал, что такое ответственность инди-видуальная и перед коллективом, и что такое коллективная ответственность. Некоторые не умели читать и писать, а об от-ветственности могли прочитать лекцию взрослым.

Система воспитания ответственностью включала в себя такие элементы:• ответственность за имущество колонии;

• ответственность коллектива за каждого;

• ответственность каждого за коллектив;

• за порученную работу;

• за взятые обязательства (обещание);

• за данную присягу (клятву).

Личность по Макаренко (Homo socialis?)• Коллективная личность.

• Личность, находящаяся в ответственной зависимости с кол-лективом.

• Осознает ответственные отношения, а не выполняет их ав-томатически.

• Одинаково умеет как командовать, так и подчиняться.

• Одинаково умеет как управлять, так и выполнять.

• Сама может организовать коллектив.

• Воспринимает других как равных.

Слово «зависимость» настораживает. Понятно, что это не хими-ческая зависимость, не поведенческое расстройство. Но само слово «зависимость» незаметно стало нести негативные ассоци-ации (возможно, только у автора этой статьи). Или здесь тоже есть подводные камни? И на систему Макаренко тоже можно по-смотреть как на ограничение свободы и насильственное управ-ление поведением (исходя из слова «зависимость»)?

Критика МакаренкоПедагогические подходы Макаренко различные его иссле-дователи, бывшие воспитанники и коллеги объединили в теорию социальной ответственности. Эта теория получила развитие на заре Перестройки в 1986-88 гг., когда в совет-ском обществе снова заговорили о моральном разложении среди молодежи и необходимости принятия усиленных мер по педагогическому воспитанию подрастающего поколения. Вспомнили о Макаренко. Но дальше конференций, публи-каций, празднований 100-летнего юбилея дело не пошло.

«Красный дом» музея Макаренко. Спальни и учебные помещения. Музейное фото 30-х гг. ХХ века.

Саму систему Макаренко в период Перестройки тоже начали критиковать. Вот несколько пунктов критики:• «Колонизация». Не приведет ли расширение колоний и

коммун Макаренко к наступлению общества казарменного коммунизма? Скорее всего, воспитанники колоний захотят и во взрослой жизни построить модель колонии. Что делать людям, которые в колонии не были? Подчиняться колони-стам?

• Методы «коммуны» не распространяются на творческую молодежь. Для будущих деятелей искусства и культуры, музыкантов, художников, писателей, артистов и т.п. кол-лективная жизнь наоборот может быть вредна и даже опас-на. Это может сломать талант и в результате личность. Для творческого воспитания надо создавать другие условия и поручить это дело мастерам конкретных творческих про-фессий, а не педагогам.

• «Метод Макаренко хорош только для воспитания будущих педагогов для колоний Макаренко».

• Метод совместного длительного проживания педагогов с воспитанниками в одном помещении вызывает споры. Пси-хологи считают, что это обоюдное и неприемлемое наруше-ние границ личной и интимной жизни.

• Построенное по системе Макаренко общество, напомина-ет общество, описанное в романе-антиутопии Евгения За-мятина «Мы» (1920). («Мы» – антиутопия, вдохновившая Оруэлла на написание «1984» – от редакции).

«Макаренко на службе в армии»Ряд авторов, изучавших творчество Макаренко, пришли к вы-воду, что Макаренко вывел свою педагогику (в частности идею сводных отрядов и дежурств) из военного искусства. Попросту говоря, взял от армии принцип управления военнослужащими вплоть до армейского распорядка дня. Вспомним армию: на-

ряды на дежурства, дежурный по части, подразделению, столо-вой, смена дежурных и дневальных один раз в сутки, сводные отряды и т.д. Это – «Макаренко на службе в армии».

Действительно, время, когда работал Макаренко, было казар-менное. Действовал комендантский час. Военных людей на улицах было больше, чем гражданских. Улицы патрулирова-лись (старшие колонисты тоже ходили в патруль на Южный вокзал Полтавы «отлавливать» беспризорных и беглецов). В таких условиях Макаренко мог неосознанно взять военный порядок за образец и превратить его в педагогику. Другие же считают, что «идея коллектива витала в воздухе» – коллекти-визм был основой идеологии нового советского государства, и новая педагогика не могла не быть коллективной.

Социальное значение педагогики Макаренко

Как бы там ни было, но именно Макаренко принес в педагогику принцип коллективизма, который, с разным успехом, учителя применяют и сейчас. Это (например) – распределение обязан-ностей в классе, общественная нагрузка на всех учеников, де-журства, назначение ответственных, поощрение и санкции – с одной стороны. С другой (педагогически более важной) – это организация походов, совместных мероприятий, экскурсий, тусовок, вечеринок… На что у наших учителей уже просто не хватает ни времени, ни сил, ни мотивации…

Но надо отметить, что и сегодня появляются люди (хотя и не всегда педагоги по образованию), которые горят идеей созда-ния коммун. Намерения при этом у всех разные. Кто-то хочет объединить людей в коммуну по принципу сыроедения или ве-гетарианства. Кто-то – по принципу экопоселения бронзового



века. Но наблюдения за такими попытками приводят к выво-ду, что как бы вы коммуну не назвали, а выходит «макаренко». Между людьми в коллективе сам включается принцип взаим-ной ответственности и не все готовы эту ответственность не-сти. Такие коммуны быстро распадаются, потому что отноше-ния подчинения тоже включаются сами по себе и не все готовы подчиняться. К тому же в таких «общинах» рано или поздно появляется лидер, начинающий узурпировать власть и лидер-оппонент, который за власть борется. Это природа человека и человеческого общежития. Поэтому «взрослая коммуна» по системе Макаренко вряд ли возможна, а если и возможна, то это будет сильно напоминать колонию, пусть не строгого, но режима. Такие у нас уже есть – учреждения пенитенциарной системы. Это единственная сфера, где педагогика Макаренко применяется в работе со взрослыми.

Система Макаренко сегодняПодростки подобные «колонистам» и «коммунарам» прошло-го, в наши дни находятся в интернатах, большинство из кото-рых продолжают работать по системе Макаренко, добавляя к ней современные игровые и коммуникативные технологии. Воспитательные колонии, в частности Кременчугская колония для несовершеннолетних, где работает ПОБФ «Общественное здоровье», также применяют элементы этой системы. В интер-натах и колониях подростки находятся длительное время, и это позволяет создать коллектив и развить отношения взаим-ной ответственности в коллективе.

Сегодня отдельные элементы «макаренкологии» можно встре-тить то в одной педагогической методике, то в другой, но це-лостно ее уже не применяют. Хотя бы потому, что трудовых лагерей для молодежи (молодёжные стройки, сельхозотряды) уже нет. Исчезла традиция привлекать подростков и молодежь (учащихся и студентов) к сельскохозяйственным работам для страны (студотряды, студколхозы). Во время таких работ кол-лектив самоорганизовывается и отдельные элементы системы Макаренко возникают сами по себе. Например, преподаватель и студенты спали в одном помещении, принимали пищу вме-сте, работали вместе, отдыхали вместе. Такие коллективы и от-ряды были очень дружными и долго не распадались даже по-сле окончания работ.

Макаренко пытался адаптировать свою систему воспитания к сложной системе производственных отношений. В его время «производство» и «государство» были по смыслу синонимами. Но сегодня характер производственных отношений изменил-ся. Производство и аграрный сектор в частных руках. Сферы, которые интересны и перспективны для подростков сегодня – например, IT-технологии – не согласуются с методами Ма-каренко, потому что в этих сферах важны индивидуальные на-выки, а не ценности коллектива.

Летние лагеря отдыха, где напрашивается система Макаренко, ставят перед собой другую задачу – оздоровление детей. Из

методов используются развивающие развлечения, квесты, по-ходы, конкурсы, соревнования, игры. Труд отдыхает :)) Но не-которые принципы организации детского коллектива в летнем лагере взяты у Макаренко: дежурства, переходная должность старшего в отряде, «наряды» на кухню и т.п.

Импровизация на тему МакаренкоМакаренко и современная семьяПодростки, с которыми работал Макаренко, не имели родите-лей, лишь некоторые «счастливчики» когда-то видели живых папу или маму и запомнили их. Коллектив заменял им семью. В наши дни роль семьи в воспитании детей как никогда важна, потому что официальная система образования теряет былое педагогическое значение. Современная семья может взять от системы Макаренко принцип воспитания ответственностью, когда управление или отдельные функции (обязанности) в се-мье по очереди переходят от одного члена семьи к другому. Также зрелая семья может взять себе принцип равенства всех членов семьи.

Макаренко и летние лагеря отдыхаТут открываются большие перспективы работы «по-Макаренко». Лагерная смена, длящаяся в среднем 21 день (за 21 день, утверждают психологи, формируется новая привычка) позволяет, чтобы в небольшом коллективе каждый подросток хотя бы по одному разу прошел через «усилия организатора и хозяина» и усвоил хотя бы первичные навыки ответственно-сти. К тому же, если детям сказать, что это будет «игра в Мака-ренко», то они охотнее будут выполнять задания, командовать и подчиняться.

Но сам Макаренко не очень приветствовал игры. Он воспиты-вал по-взрослому.

Волик Анатолий,

социальный работник проекта

«Підлітки поза увагою»

ПОБФ «Общественное

здоровье», Полтава

Фото: Роман Коба (мастерские),

музей А.С. Макаренко в Ковалевке




ПІДЛІТКИ ПОЗА УВАГОЮ 12

Проект «Підлітки поза увагою: поліпшення доступу до інтегрованих ВІЛ-сервісних послуг для вразли-вих підлітків в Україні» – це трирічний проект, який спрямований на подолання бар’єрів доступу до послуг профілактики ВІЛ, лікування, догляду та підтримки для підлітків, які вживають психоактивні речовини (ПАР) та їх статевих партнерів у віддаленій від обласних центрів місцевості.

Дослідження UNICEF в інших країнах визначили підлітків, які вживають ПАР, як одну з ключових груп населен-ня, які ризикують щодо ВІЛ. Дослідження Українського інституту соціальних досліджень, що регулярно прово-дяться в Україні з 2005 року, свідчать про існування певної частки молодих людей у віці 15–19 років, схильних до вживання ПАР. В залежності від регіону країни цей показник коливається від 5 до 20% опитаної молоді.

Незважаючи на те, що протягом останніх років велика увага приділяється профілактиці серед дорослого на-селення в Україні, для підлітків віком 15–19 років відсутні специфічні послуги зменшення шкоди. Саме такі послуги пропонує проект «Підлітки поза увагою», про який «Білій Альтанці» розповідають менеджери проекту Ірина Жарук (Альянс громадського здоров’я) і Ірина Нерубаєва (AFEW–Україна).

«Підлітки поза увагою». Перші підсумки реалізації проекту в Україні

Ірина Жарук, Альянс громадського здоров’я

Ірина Нерубаєва, AFEW–Україна

«Біла Альтанка»: Розкажіть читачам про себе хто ви, звідки, де працюєте, який маєте досвід, у тому числі досвід реалізації профілактичних проектів для підлітків.

Ирина Жарук, менеджер проекта, магистр экономики и педагогики. Опыт работы в профилактических проектах – 10 лет. Как волонтер Европейской Волонтерской Служ-бы работала в специализированной школе для детей с особенными по-требностями в Финляндии.

Ирина Нерубаева, менеджер про-ектов, магистр социологии, бакалавр социальной работы. Опыт работы в сфере профилактики ВИЧ/СПИДа среди уязвимых групп –12 лет. По-следние 8 лет фокус моей деятель-ности на работе с подростками. В частности, я принимала участие в адаптации и апробации интерак-тивной профилактической выстав-ки «Маршрут безопасности» (GIZ). «Маршрут безпеки» имеет гриф МОН. Также принимала участие в разработке и апробации инструмен-та мониторинга нарушения и за-щиты прав подростков групп риска (AFEW-Украина).

Б.А.: Де реалізується проект «Підлітки поза увагою» і які його перші результати? Нам відомо,

що проект йде в Кіровоградській, Полтавській, Чернівецькій, Харківській областях…И.Ж.: …а также в Киевской, Одес-ской и Донецкой. Всего 7 областей и 9 организаций-партнеров. Проек-том покрывается работа в 27 сайтах. Сайтом мы называем небольшой на-селённый пункт работы проекта. В первый год работы проекта каждая из 9 партнёрских организаций рабо-тают на 3 сайтах.

Работа предполагает количествен-ные индикаторы, однако мы ориен-тировали всех партнеров, что каче-ство предоставления услуги для нас на первом месте.

Проект начался с исследования и это очень важно, так как мы заходим

на территорию, информацией о ко-торой мы не владеем. Собрать дан-ные и представить их для местных лидеров и сообществ также важная составляющая нашей работы. И.Н.: На данный момент проектом уже охвачено более 1000 подрост-ков, которые употребляют психоак-тивные вещества и более 2000 под-ростков из их окружения.

Но самое важное, что проект даёт возможность подросткам в удален-ных небольших городах получить доступ к необходимым услугам, та-ким как тестирование на ВИЧ, кон-сультирование по вопросам защиты своего здоровья и прав, информа-ционные материалы, презервативы, безопасный досуг и т.д.



Місто Красноград, Харьківської області – один із сайтів проекту «Підлітки поза увагою», де працює Харківський благодійний фонд «Благо».

Б.А.: Які психоактивні речовини є найбільш поширеними серед підлітків? І які ризики вживання ПАР підлітками бачите ви?И.Ж.: По результатам опроса под-ростков в регионах на первом месте марихуана, после нее – смеси для ку-рения, спайсы (то, что покупают че-рез интернет). И.Н.: В основном подростки, кото-рые к нам попадают, употребляют наркотики неинъекционно, хотя есть небольшое количество и тех, кто уже употребляет инъекционно. Риски инъекционного употребления для здоровья намного выше, поэтому когда мы говорим об особенностях снижения вреда для подростков это, в первую очередь, профилактика перехода от неинъекционного упо-требления к инъекционному.И.Ж.: Средний возраст первой про-бы – 14,7 лет. Кроме рисков зараже-ния социально-опасными заболева-ниями (такими как ВИЧ-инфекция, гепатиты, инфекции, передающиеся половым путем), вовлечение в упо-требление также ведет к риску нару-шения подростками законодатель-ства Украины. И.Н.: Для нас важно донести под-росткам в регионах правдивую информацию об индивидуальных рисках и научить их принимать осознанные решения, которые по-могли бы им сохранить свое здоро-вье. Но также важно дать им понять, что они не одни, что рядом есть те, кто готовы их выслушать и помочь.

Б.А.: Проект також охоплює пи-тання репродуктивного здоров’я підлітків. Які проблеми виявлено в цій сфері?И.Ж.: Все НПО-партнеры, вовлечен-ные в проект, готовы оказывать тех-ническую помощь представителям услуг в малых городах, в том числе обучать вопросам сексуального и репродуктивного здоровья и под-ростков, и специалистов, которые с ними работают. Однако не всегда об-щественность малых городов готова принять такую помощь. Часто мы слышим – не привозите презервати-вы и не предлагайте тестирование в

данном учебном заведении, нашим детям еще рано слушать подобную информацию.

При этом, согласно данным нашего исследования, средний возраст пер-вого полового контакта среди опро-шенных составил 14–15 лет. То есть, заходить с информацией о том, как нужно предохраняться в учебные заведения нужно было еще вчера.

Психоактивные вещества, которые сейчас употребляют молодые люди, усиливают сексуальное желание и «отключают голову». Таким образом, подростки подвергают себя рискам, на которые бы не пошли в трезвом состоянии. Это также необходимо учитывать при консультировании молодых людей. Им необходимо давать информацию о менее риско-ванном поведении, о возможностях бесплатного и анонимного тести-рования на ВИЧ, гепатиты, инфек-ции, передающиеся половым путем в клиниках-френдли (клиниках, дружественных к молодежи – ред.) Давать информацию о службах под-держки и возможности открыто по-говорить о неудобных ситуациях с социальными работниками наших НПО-партнеров.

Наш проект предполагает доступ подростков и молодежи к бесплат-ным презервативам, тестированию, консультированию психологами и социальными работниками в друже-ственной, не осуждающей манере, а также сопровождение социальны-ми работниками к дружественному врачу. И мы всеми силами пытаемся донести эти услуги до подростков конфиденциально и удобно для них.

Б.А.: Головні успіхи і ключові про-блеми, виявлені в ході реалізації проекту «Підлітки поза ува-гою»?И.Ж.: К успехам можно отнести то, что все НПО-партнеры, вовлеченные в проект, смогли выйти на подрост-ков в малых городах. То есть, основа уже положена, теперь главное не по-терять доверие подростков, вовле-кать их в нашу деятельность, форми-ровать лидеров на местах.

Работа с местными представителя-

ми услуг также налаживается, не так быстро, как это происходит в боль-ших городах, где НПО уже знают. Очень важную роль в данной работе играют местные лидеры – так мы на-зываем людей из того города, в кото-рый приезжаем работать, и которые помогают нам налаживать работу на местах. Их заслуга в том, что проек-ты удачно работают, очень велика.И.Н.: Сейчас партнёрская сеть в областях работы проекта уже объ-единяет 115 государственных и не-правительственных организаций и включает социальные службы, моло-дежные центры, службы пробации, патрульную полицию, клиники дру-жественные к молодежи и т.д. Удач-ным инструментом для налаживания партнёрства стали круглые столы, которые были проведены почти на каждом сайте проекта.И.Ж.: У меня сложилось впечатле-ние, что в малых городах наша де-ятельность еще в диковинку. Под-ростки, как и представители услуг, не всегда понимают, кто мы и поче-му мы хотим «причинить им добро». Очень часто подростков, которые употребляют, просят «исправить». Нам приходится пояснять филосо-фию снижения вреда и то, что мы не реабилитационные центры. Также сложность в том, что сейчас прохо-дят реформы (медицинская, рефор-ма децентрализации), специалисты на местах меняются, много вакансий не заполнено. Это также влияет на нашу работу. Б.А.: На ваш погляд, що можна покращити або змінити вже за-раз і які перспективи у проекта?И.Ж. Данный проект – пилотный. Модели предоставления услуг очень разные в каждом из наших сайтов. Это одновременно и интересно, и сложно. В сентябре у нас пройдет рабочая встреча всех команд, где каждый партнер представит свою ра-боту. И совместно мы будем решать, что можно улучшить и изменить. В идеале также задействовать самих подростков, ведь мы хотим сделать максимально френдли-услуги.

В перспективе мы хотим переда-



вать наш опыт специалистам на ме-стах. Данная работа должна вестись с подростками на регулярной основе и в идеале за государственные сред-ства (средства местных бюджетов).И.Н. Мы увидели большую потреб-ность в обучении местных специ-алистов на местах, а также огромный информационный голод. В малых городах очень нужны информацион-ные материалы, как для подростков, так и для специалистов, очень вос-требованы тесты на ВИЧ, подростки с удовольствием берут презерва-тивы, уже выдано более 3 тыс.шт. В маленьком городке, где все друг друга знают, подростку даже купить презерватив в аптеке не просто, не говоря уже о том, что это финансо-

во накладно. Мы будем продолжать искать дополнительные ресурсы и финансирование для того, чтобы максимально оперативно и адекват-но реагировать на местные потреб-ности.

Б.А.: Нас читають як дорослі – батьки, педагоги, так і молодь – студенти, учні професійно-технічних училищ, коледжів, старших класів шкіл. Букваль-но по декілька слів скажіть на адресу тих і інших. Побажання, рекомендації, думки, спостере-ження…И.Ж. Наша работа связана с очень личным. Не всегда подростки, моло-дежь и родители знают, как посту-

пить в той или иной ситуации. Мы надеемся, что наши специалисты будут хорошей опорой в ряде слож-ных и личных вопросов. Их можно задавать лично, а можно найти ответы на интернет-ресурсе Центр знаний http://knowledge.org.ua/.И.Н.: Для взрослых: мы готовы делиться с вами нашими знаниями, всегда открыты к диалогу, всё, чем мы занимаемся в нашем проекте нацелено на сохранение здоровья подростков, на улучшение качества их жизни. Мы – ваши союзники и мы призываем вас к партнёрству!

Для подростков: Вы лучше знаете, что и как вам надо, расскажите нам, и мы учтем ваши советы в нашей ра-боте. Начиная с осени мы будем уде-лять особенное внимание развитию лидерства подростков, которые упо-требляют наркотики и подростков из их окружения. Если вы прожива-ете в областях, где работает проект и хотели бы стать частью проекта – обязательно пишите нам и следите за нашими новостями на официаль-ном сайте, на странице в фейсбук и через Центр знаний!

Проект «Підлітки поза увагою:

поліпшення доступу до інтегрованих

ВІЛ-сервісних послуг для вразливих

підлітків в Україні» фінансується організацією

«Французька міжнародна експертиза

ініціатива 5%»

Expertise France 5% Initiative.



Активності про-екту включають

як індивідуальне консультування,

так і групову роботу.

На фото: діяльність ХБФ

«Благо» у Перво-майську і Вал-

ках Харківської області.

ГГеографія роботи і ситуація з ВІЛНаш проект працює у трьох районах Харківської області це – Красноград, Первомайський, Лозова.

Місто Красноград знаходиться на відстані 110 км від обласного центру. Населення міста становить 20914 осіб. У місті є кілька навчальних закла-дів, а саме: педагогічний коледж, технікум механізації сільського господарства, медичний коледж, професійно-технічний ліцей та 5 загальноосвітніх шкіл. В місті актив-но діє комунальний заклад «Центр молоді» та громадське утворення «Молодіжний хаб». Всього в районі мешкає 68 осіб з ВІЛ.

Місто Первомайський – за 90 км від Харкова. Населення – 30 660 осіб. У місті працює 7 загальноосвітніх шкіл, первомайський професійний ліцей. Тут також активно діє громадське утворення «Молодіжний хаб». Всього в районі – 127 осіб з ВІЛ.

Лозова – місто за 150 км від об-ласного центру. Населення – 70 000 осіб. У місті 33 навчальних за-клади, серед яких 12 загальноос-вітніх шкіл, вечірня школа та шко-ла-інтернат. Діють також Училище культури, Лозівський професійний ліцей, Панютинський професій-ний аграрний ліцей, а також філія Харківського автодорожнього тех-нікуму. З молодіжних організаці й – громадське утворення «Молодіж-ний хаб». Всього в районі мешкає 312 осіб з ВІЛ.

Алгоритм роботиПрацюємо ми за таким алгоритмом: на кожному сайті є регіональний лідер, всі вони працюють в моло-діжних просторах («хабах») та мо-лодіжних центрах, всі місцеві, тому їм легше входити в школи та ПТНЗ.

Кожен учбовий заклад зацікавлений у співпраці з нами. В регіоні задіяні такі заклади, як ПТНЗ, ліцеї, коледжі, технікуми, школи, ювенальна пре-венція, пробація, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, ме-дичні заклади.

Соціально- психологічний «портрет» клієнта проектуВідсутність цінностей, прийнятих у суспільстві (творчість, жага піз-нання, активна діяльність). Вони переконані у своїй непотрібності в суспільстві, неможливості досягти в житті чогось самотужки, своїм розу-мом і талантом, посісти гідне місце серед однолітків, добитися матері-ального благополуччя.

Самоствердження через «особли-ве», «цікаве» проводження часу, легке життя, прагнення одержува-ти від нього лише задоволення – «незвичайне», «ризиковане», «до-росле».



«Підлітки поза увагою»:

харківський досвід

Андрій Матвєєв, Благодійний фонд «Благо»

Центр денного перебування «Компас», Харків

Проводження вільного часу в під’їзді, на вулиці, подалі від будинку тощо, бажання пережити відчуття «повної» свободи (втеча з дому, подорожі, си-туації переживання ризику та інше).

Які психоактивні речовини пошире-ні серед підлітків і що їх спонукає до вживання ПАР

Найпоширенішою є конопля. На те-перішній час все частіше з'являються солі та спайси.

Основними причинами готовності до вживання психоактивних речовин, на наш погляд, є наступні обставини життя підлітків: • пияцтво одного чи обох батьків; • асоціальна поведінка (дармоїд-

ство, жебрацтво, злодійство, про-ституція та ін.);

• безробітні родини, сім’ї, що ведуть аморальний спосіб життя;

• багатодітні й неповні родини;• влаштування на квартирі батька-

ми осередків для кримінальних та асоціальних елементів;

• сексуальне розбещення батьками власних дітей, торгівля ними;

• убивство одного з батьків на очах дітей;

• відбування одним із батьків стро-ку тюремного ув’язнення;

• лікування одного з батьків від алко-голізму, психічного захворювання;

• жорстоке поводження з дітьми (побиття з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, голод);

• залишення малолітніх дітей од-них без їжі й води;

• відсутність даху над головою;• блукання разом із батьками без

засобів до існування й відсутність постійного місця проживання;

• втечі з дому, конфлікти з одноліт-ками, бійки, спроби суїциду;

• уживання спиртних напоїв.

Виявлені проблемиСеред підлітків трапляються випад-ки виявлення соціально-небезпеч-них захворювань, а саме гепатит В. Також були випадки коли підлітки, позбавлені батьківського піклуван-ня або сироти не отримують допо-моги від держави, або не мають за-кріпленого житла.

В чому «фішка» проекту«Фішкою» нашого проекту є не-стандартний підхід та використання інтерактивних форм та методів на-

вчання, а саме профілактичні квес-ти, тренінгові заняття, профілактич-ні ігри, акції.

Досягнення Успішною виявилася співпраця з молодіжними хабами, які є на всіх трьох сайтах. Вони зацікавлені в тому, аби послуги в межах проекту надавалися на території хабів. Для нас зручно те, що вони готують під-літків цільової групи під дату на-шого приїзду. Всі три регіональних



Під час квесту…

Під час тесту…

лідери були відібрані з представників цих молодіжних хабів.

Плідною виявилася співпраця зі служ-бою у справах дітей Лозівської міської ради та Лозівським районним відділом освіти, молоді та спорту, представників яких рекомендували нам як надійних партнерів та кращих в регіоні у на-прямку роботи з підлітками групи ри-зику.

Прикладом успішного партнерства стала спільна діяльність із Лозівським управління освіти, молоді та спорту, у співпраці з якими було організовано та проведено профілактичний квест «Наркотики? Не моя тема!». До квесту було залучено ряд партнерських ор-ганізацій: КУ «Харківський обласний центр молоді», які допомогли з тран-спортом, виготовленням банеру; КУ «Спорт для всіх», які допомогли кубка-ми, медалями, грамотами та футбольни-ми м’ячами; Клініка, дружня до молоді, яка допомогла наданням спеціаліста для проведення ДКТ, Лозівський центр молоді, який організував приготування каші, друковану продукцію та безпосе-редньо залучення підлітків до участі у квесті.

Красноградський центр молоді запро-сив нас для проведення профілактич-ної акції «Відповідальність починається з мене» до якої було залучено партне-рів із КУ «Харківський обласний центр молоді», які допомогли із трансфером. Красноградський центр молоді також долучився до акції – вони надали під-літкам прапорці, роздатковий матеріал.

Історії успіхуУ одному з міст у клієнта проекту, за-вдяки тестуванню тест-ситемою, було виявлено захворювання на вірусний гепатит В. В межах партнерської ме-режі, підлітка було перенаправлено до фахівців кабінету Клініки, дружньої до молоді, де він пройшов повне обсте-ження та отримав необхідне лікування за державною безкоштовною програ-мою. На цей час хлопець продовжує лікування, що стало результатом соці-ального супроводу фахівцями проекту.



Б.А.: Як доля звела Вас із громадською організацією, яка займається зменшенням шкоди – вельми специ-фічною діяльністю?Н.З.: Спочатку доля мене дивним чином познайоми-ла з директором Полтавського обласного благодійного фонду «Громадське здоров’я» Андрієм Олексійовичем Протопоповим: у 2006 році я працювала викладачем на кафедрі початкової освіти і соціальної педагогіки Пол-тавського державного педагогічного університету іме-ні В.Г. Короленка і під час проведення занять звернула увагу на дуже допитливого, заглибленого в предмет, студента заочного відділення – Андрія Олексійовича.

Далі було знайомство з діяльністю Фонду і тісна співп-раця під час проходження практики студентами факуль-тету на його базі. Особливо тішило те, що співробітника-ми організації ставали наші кращі студенти-випускники, молодь, яка обирала фах за покликом серця і працювала на всі 100%. А у 2017 році Андрій Олексійович запропо-нував мені приєднатися до команди спеціалістів Фонду. Я за фахом – соціальний педагог, теоретик і практик вод-ночас, і сфера моїх наукових інтересів стосується профі-лактики ризикованої поведінки молоді у міжстатевому спілкуванні, запобігання поширення хвороб, що переда-ються статевим шляхом, формування сексуальної куль-тури та статево-рольової соціалізації. Тому, як кажуть: «зірки зійшлися», і я зараз працюю в проекті «Підлітки

поза увагою: поліпшення доступу до інтегрованих ВІЛ-сервісних послуг для вразливих підлітків», що реалізу-ється ПОБФ «Громадське здоров’я» за підтримки Між-народного благодійного Фонду «СНІД Фонд Схід-Захід» (AIDS Foundation East-West – AFEW-Україна).

– Ви проводите тренінги і консультації на тему ре-продуктивного здоров’я. Поділіться своїми спосте-реженнями. Які питання, проблеми репродуктивно-го здоров’я найбільше цікавлять підлітків?– Зазначу спочатку, що проблема збереження репродук-тивного здоров’я молоді є темою мого дисертаційного дослідження, тому працюю в цій площині ґрунтовно і тривалий час. Під час роботи з підлітковою аудиторією (як правило – 14-18 років) завжди тримаю під увагою кілька важливих аспектів, характерних для даної вікової категорії: 1) гендерно детермінований рівень зацікавле-ності дітей даною проблематикою – хлопці демонстру-ють високу активність у накопиченні сексуального до-свіду з декількома партнерками, дівчата – зацікавленість у побудові стосунків із одним, хлопці не так серйозно на-лаштовані на сприйняття інформації про репродуктивне здоров’я, проявляють егоцентризм під час обговорення партнерської моделі стосунків, дівчата сприймають ін-формацію серйозніше, але у них очікування стосовно хлопців-однолітків завищені, тому часто потрапляють в


ІНТЕРВ'Ю 19

Сходи посіяних зерен

Про роботу проекту «Підлітки поза ува-гою», особливості репродуктивного здоров’я підлітків, технологію «квесту» в педагогічній роботі та проблеми су-часної молоді в інтерв’ю «Білій Альтан-ці» розповідає Наталія Златопольська – випускниця психолого-педагогічного факультету ПНПУ імені В.Г. Короленка, магістр соціальної педагогіки, аспірант ПНПУ, співробітниця проекту «Під-літки поза увагою» ПОБФ «Громадське здоров’я» (Полтава)

дисонанс «мрія-реальність»; 2) надмірну поінформова-ність (дякуючи ЗМІ, інтернет, друзям) на тему сексуаль-них стосунків, так звану «прокачаність», паралельно з браком достовірних знань про елементарні речі – фізич-ну гігієну та психогігієну статевого дозрівання.

Серед проблем, які найбільш цікавлять молодь, зустрі-чаються наступні: 1) конфлікт поколінь – коли у дітей з’являється жива зацікавленість у міжстатевих стосун-ках, готовність до розширення своїх знань у цій сфері і бажання отримати їх від найближчих – батьків, а з боку дорослих проявляється або «табуювання» даної теми, або бажання перекласти цю складову виховання на плечі сторонніх осіб (школа, друзі, ЗМІ, вулиця і т.ін.); 2) бажання і водночас острах перед початком статево-го життя; 3) інтерес до самопізнання, адже «розмите» розуміння власних зон комфорту і відсутність навичок їх окреслювання – невміння говорити «ні», коли парт-нер намагається маніпулювати і примушувати до сексу призводить до невдалих експериментів та помилок; 4) підвищення рівня сексуальної культури – підлітки час-то спілкуються тільки на фізичному рівні, а гармоній-не сексуальне життя включає в себе прояв чуттєвості, інтимність, сексуальну ідентичність, вміння будувати міжстатеві стосунки без сексу, диференціацію маніпу-лювань за допомогою сексу, сексуальне та репродук-тивне здоров’я та інше; 5) проблеми гендерної іденти-

фікації, пов’язані з тим, що діти зараз живуть в епоху унісексу і процеси формування основних поведінкових ознак і особистісних структур за фемінним та маску-линним типами проходять не завжди ефективно, що часто спричиняє проблеми у налагоджені міжстатевого спілкування.

Які є прогалини в поінформованості підлітків з пи-тань репродуктивного здоров’я?– Яскраво виражених декілька: 1) відсутність комплек-сного розуміння складових репродуктивного здоров’я (фізична, духовна, психологічна, соціальна); 2) недбале ставлення до репродуктивного здоров’я «тут і зараз»: під-літки ведуть активне статеве життя, часто ризиковано – не користуються презервативами, змінюють партнерів, не знають їхнього та свого ВІЛ-статусу, не вдаються до пла-нових медичних оглядів, перевірок на наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом, експериментують з тю-тюном, алкоголем, іншими психоактивними речовинами, не думаючи про те, що така поведінка в майбутньому ви-значатиме стан здоров’я їхньої репродуктивної системи; 3) в системі життєвих цінностей та пріоритетів збережен-ня репродуктивного здоров’я – на останньому місці, що говорить про низьку культуру життєвого самовизначення дітей, і в цьому проблема більш глобального масштабу: більшість підлітків на питання «Скільки дітей ви б хотіли


ІНТЕРВ'Ю 20

На відкритті полтавського квесту. На сцені: очільники та представники Департаменту освіти і науки Полтавської ОДА; відділу ювенальної превенції Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавського обласного центру здоров’я; Полтавського обласного наркологічного диспансеру; Навчаль-но-методичного центру професійно-технічної освіти в Полтавській області; Комунальної установи «Обласний молодіжний центр» Полтавської ОДА , Полтавського обласного благодійного фонду «Громадське здоров’я». Травень, 2018.

мати в своєму ідеальному майбутньому?» відповідають: «Одну дитину!», а це говорить про негативні демогра-фічні установки, що вже призводить до депопуляції насе-лення, старіння нації та серйозних змін у демографічній структурі суспільства; 4) існує розбіжність між тим, що діти в 16-18 років живуть активним статевим життям, ма-ючи високу потенційну можливість до зачаття і соціаль-ним інфантилізмом (економічна та побутова залежність від батьків), що часто призводить до радикальних рішень – штучних переривань вагітності і їх рівень залишається високим; 5) використання міфів про контрацепцію у по-всякденному житті, низька можливість доступу до якіс-них засобів індивідуального захисту.

– Яким, на вашу думку, має бути оптимальний вік і оптимальні умови для початку статевого життя для дівчат/хлопців?– Можливо читачі мене сприймуть за ідеалістку, але, враховуючи усі складові репродуктивного здоров’я лю-дини, сучасні наукові відомості про психофізіологічний розвиток людини – не раніше 18 років. Якщо більш ґрун-товно заглибитись у питання, то знову ж, відповідно ген-дерного підходу, межі початку статевого життя для хлоп-ців та дівчат різні. Соціальне, психологічне, фізіологічне становлення дівчат випереджає хлопців. І я наголошую на тому, що гармонійне статеве життя включає в себе ба-гато складових: сексуальне здоров’я, сексуальну культу-ру, володіння сексуальною технікою, чітке усвідомлен-ня як своїх сексуальних потреб та темпераменту, так і партнера, загальнолюдську культуру та етику взаємодії, всі атрибути свідомої дорослої людини, здатної відпо-відати за свої дії та рішення і нести відповідальність за іншу людину, будуючи гармонійні партнерські стосунки з врахуванням статево-рольової приналежності. Чи всі можуть відповідати цим критеріям у 14-17 років?

Окрім цього, зважаючи на інтимність питання, хочу зазначити, що працюючи в даній сфері, відзначаю осо-бливу важливість психологічного комфорту для початку статевого життя дівчатами і його, як правило можна за-безпечити в шлюбі з партнером старшим на 4-6 років за

умови вірного розуміння цього інституту. Перший досвід накладає визначальний відбиток на психофізіологічний стан дівчини. Розвиваючи дану тему, зазначу, що також і для хлопців дана сфера вирізняється специфікою: хоче-мо ми того, чи ні, але всі ми об’єднані архетипом статево-рольової поведінки фемінного і маскулинного зразка і традиційною для нашого суспільства була ініціація (вве-дення через певні ритуали до світу дорослих) і чоловіка, і жінки перед початком статевого життя, що прослідко-вується в народній, релігійній обрядовості, навіть у су-часному суспільному укладі – укладання шлюбу, зару-чини, інститут сім’ї у звичаєвому народному розумінні взаємодії поколінь. І все це формувало високий рівень відповідальності і стратегію поведінки в міжстатевому спілкуванні. А зараз ми спостерігаємо ситуацію, коли чоловіки не бажають брати на себе відповідальність, а свої статеві потреби задовольняють, прикладом чого є так звані «громадянські шлюби», в яких дівчата почува-ють себе заміжніми, а хлопці «холостяками».

Як висновок, можу сказати, що корелювати початок статевого життя можна з досягненням відносної соці-альної, психологічної, фізіологічної, навіть духовної зрілості, а даний етап у сучасної молоді припадає на 23-25-річний вік.

– Взагалі, в чому ви вбачаєте проблеми сучасної мо-лоді? Чим нинішня молоді відрізняється від, скажі-мо, молоді 90-х?– Як на мене, сучасна молодь має водночас більше мож-ливостей для розвитку і успішної соціалізації, але про-являє більшу схильність до інфантилізму. У порівнянні з попередніми поколіннями у сучасних молодих людей прослідковується, за Західноєвропейським зразком, спо-чатку установка на самореалізацію, а потім – створення сім’ї і народження дітей. Вік вступу у шлюб і дітона-родження плавно зміщується в середньому до 25 років (дівчата) і 30 (хлопці). Ще однією молодіжною пробле-мою, за власними спостереженнями, є процес самоіден-тифікації: сучасна українська молодь наразі перебуває «між двома вогнями» – масованим космополітизмом та


ІНТЕРВ'Ю 21

На локаціях квесту у Полтаві. Травень, 2018.

активним відродженням національної ідеї. І цей процес схожий за перебігом на пубертатний вік. Окрім цього, вражає загальний низький рівень культури: масове вжи-вання ненормативної лексики, відсутність елементар-ного розуміння субординації (повага до старших, літніх людей і т.д.), нівелювання особистісних, інтимних меж (що можна виносити на загал, а що ні), популяризація цінностей-одноденок, популяризація ризикованої по-ведінки (вживання алкоголю, тютюну, психоактивних речовин), тотальна гаджетозалежність.

– У травні цього року Ви виступили як організатор масштабного квесту в місті Полтава. Розкажіть нашим читачам про цей захід і взагалі про техноло-гію квесту у педагогічній роботі.– Так, 22 травня 2018 року у Полтавському міському пар-ку культури і відпочинку «Перемога» Полтавський об-ласний благодійний фонд «Громадське здоров’я» зібрав небайдужих до питань збереження здоров’я молоді, про-паганди здорового способу на Першому міському квесті «НАРКОТИКИ – НЕ МОЯ ТЕМА!». Це некомерційний твор-чий проект, задачею якого є використання формату квес-ту в якості соціальної реклами для привернення уваги населення до вирішення нагальних проблем українсько-го суспільства. Знаковим стало те, що акція привернула увагу значної кількості громадян, котрі підтримали ідею квесту. Варто зауважити, що даний захід набуває всеу-країнського масштабу, адже це – продовження естафети, яку перейняв Полтавський обласний благодійний фонд «Громадське здоров’я» від Центру допомоги підліткам «Компас» Харківського благодійного фонду «Благо» та Центру соціально-педагогічної допомоги «Діалог» Чер-нівецького благодійного фонду «Нова сім’я».

У квесті «Наркотики – не моя тема!» взяли участь 50 курсантів – учні професійно-технічних навчальних за-кладів та учасники молодіжних громадських організа-цій, об’єднані у 10 команд, які представили: Полтавський професійний ліцей, ДПТНЗ «Полтавський професій-ний ліцей транспорту», Професійно-технічне училище № 4, ДНЗ «Електрорадіотехнічний ліцей м. Полтава»,

ДНЗ «Полтавський центр професійно-технічної осві-ти», ДПТНЗ «Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги», ДНЗ «Полтавське вище міжрегіональ-не професійне училище», Полтавський професійний ліцей сфери послуг, Професійно-технічне училище №31 міста Полтава, ПОБФ «Громадське здоров’я».

Захід проводився ПОБФ «Громадське здоров’я» спіль-но з Управлінням превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській об-ласті, комунальною установою «Обласний молодіж-ний центр» Полтавської ОДА, Департаментом охорони здоров’я Полтавської ОДА, Департаментом освіти та на-уки Полтавської ОДА, Навчально-методичним центром професійно-технічної освіти в Полтавській області, ка-федрою спеціальної освіти і соціальної роботи Полтав-ського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка, Полтавським міським Будинком культу-ри та за підтримки Міжнародного благодійного фонду «СНІД Фонд Схід-Захід» (AFEW-Україна) у рамках про-екту «Права і здоров’я уразливих груп населення: за-повнюючи прогалини», що фінансується Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів.

Під час презентації команд демонструвалися назва команди, девіз та візитівка-плакат. Захід передбачав змагання у сфері розуміння негативних наслідків вжи-вання наркотиків, алкоголю, тютюну, профілактики передачі інфекцій статевим шляхом, здорового спосо-бу життя та захисту та дотримання прав. Конкурсанти пройшли випробування на 10 локаціях: «СЮРПРИЗИ КОХАННЯ», «ВІД ЗНАННЯ ДО БЕЗПЕКИ», «МОЗКОВИЙ ШТУРМ», «Я ЗНАЮ, А ТИ?», «ЧИ ПРАВДА, ЩО?», «АСОЦІ-АЦІЇ», «ЗДОРОВИМ БУТИ ЗДОРОВО!», «ШЛЯХИ ПЕРЕДАЧІ ВІЛ», «ПРАВОВИЙ ПОЄДИНОК» та «СМУГА ПЕРЕШКОД», а також оцінювання командного плакату у номінації «ЗНАЙ НАШИХ!».

На конкурсантів та глядачів чекали ряд сюрпризів: показовий виступ кінологічного центру Головного управління Національної поліції України у Полтав-ській області, під час якого спеціалісти демонстрували процес пошуку наркотичних речовин та затримання


ІНТЕРВ'Ю 22

правопорушника спеціально під-готовленими собаками; брейк-батл учасників танцювального центру «БРО»; виступи реперів, авторів-ви-конавців, учасників Центру культу-ри й студентської творчості Полтав-ського національного технічного університету імені Юрія Кондратю-ка під керівництвом Геннадія Рагу-ліна.

За результатами оцінювання були визначені переможці у номі-нації «ЗНАЙ НАШИХ» – команда Полтавського професійного ліцею транспорту, яка отримала солодкий приз. Третє місце у загальному зма-ганні посіла команда Полтавського професійного ліцею сфери послуг, її учасники отримали в подарунок чашки з логотипом Центру друж-нього до підлітків «Альтаїр». Друге місце отримала команда Професій-но-технічного училища №4, яку на-городили фірмовими футболками з логотипом Центру дружнього до підлітків «Альтаїр». А переможцем квесту «Наркотики – не моя тема» стала команда ПОБФ «Громадське здоров’я», учасникам якої подару-вали навушники.

Всі учасники квесту були наго-роджені сертифікатами, керівники навчальних закладів та співоргані-затори – подяками від Полтавсько-го обласного благодійного фонду «Громадське здоров’я» та Головного управління Національної поліції у Полтавській області.

Сам формат квесту є популяр-ною формою організації профілак-тичної, просвітницької роботи, яка подобається молоді і вирізняється ефективністю. Хочеться сподівати-ся, що дана ініціатива стане тради-ційною для нашого міста і заохотить громаду поширювати принципи здорового способу життя.

– Наш журнал потрапить як до підлітків нашої цільової групи, так і до ваших колег – педагогів. З яким б побажаннями, порадами ви б звернулись до колег і до під-літків? Почнемо з колег…– Колегам хочу побажати натхнен-ня і творчого підходу у пошуку

шляхів вирішення педагогічних задач, окрім цього, активно поєд-нувати вітчизняну практику та за-рубіжний досвід діяльності, нових горизонтів у професійній реаліза-ції. Педагогічна діяльність одна з найскладніших – ресурсів вимагає багато, а результати роботи можна побачити тільки через кілька років, а то й десятиліття, тому також хочу побажати вдячних вихованців, щоб бачити врожайні сходи посіяних зе-рен.

А підліткам зичу в першу чергу чіткого розуміння того, що ваше

життя – у ваших руках, ви визна-чаєте своє майбутнє, тому цінуйте себе, бережіть своє здоров’я, зна-ходьте однодумців, розвивайте свої таланти, працюйте над втіленням власних мрій, прагніть доскона-лості, займайтесь саморозвитком: у якій би ситуації ви не знаходились – завжди є ваш внутрішній ресурс, а також люди, готові вам допомог-ти! Життя одне і прожити його по-трібно на всі 100%: яскраво, гідно, насичено!

Фото: Анатолій Волик


ІНТЕРВ'Ю 23

Андрій Протопопов, директор ПОБФ «Громадське здоров’я» – ініціатор полтавського етапу квесту «Наркотики – не моя тема». м. Полтава, парк «Перемога», травень, 2018

Наталія Златопольська (на фото – праворуч) на локації під час квесту в оздоровчому таборі «Го-ризонт» (село Запсілля, Горішнеплавенської районної ради). Липень, 2018.

Філологія «Коли я вчилася в інституті, то де-які філологині з обуренням казали: «В українській мові нецензурних слів немає, не було й бути не може» – ко-ментує проблему поширення ненор-мативної лексики дослідниця укра-їнської мови, доктор філологічних наук, професор Києво-Могилянської академії Орися Демська. «Це при-близно так, як колись в Радянсько-му Союзі сексу не було, тільки діти звідкись бралися. Це психологічна неготовність і, напевно, показна цнотливість».

Матерні слова і вислови, які вжи-ваються підлітками сьогодні, не є українськими словами – це ті самі слова і вирази, що були поширені і за радянські часи, коли доміную-чою мовою спілкування був русский язык. Наукові праці на цю тему свід-чать про індоєвропейське і тюркське (татарське) походження більшості відомих матерних слів. Від тюрків і індоєвропейців ці слова розійшли-ся по мовам народів Росії, а згодом і колишнього СРСР. Етимологію (по-ходження) української обсценної лексики з’ясовувала вчена Леся Ставицька – в її словнику «Україн-ська мова без табу» можна отримати конкретну відповідь про походжен-

ня того чи іншого лайливого слова. Але є різниця, коли обсценна лекси-ка вживається в літературному кон-тексті, в творчості або супроводжує емоційний стан дорослої людини в житті, і зовсім інше, коли лаються підлітки, для яких матерні слова зна-ходяться під подвійним табу – табу віку (неповноліття) і табу культури (заборонена лексика).

Слова відповідають тій чи іншій соціальній практиці. Якщо соціаль-на практика людини корисна і кон-структивна, то, відповідно, і слова, які супроводжують цю практику, бу-дуть нормальними і сприйнятливи-ми. Якщо якась соціальна поведінка людина має сороміцький компонент (наприклад, сексуальні практики) то і слова, які супроводжують цю практи-ку будуть далекими від цнотливості. Теж саме стосується і вживання тютю-ну, алкоголю і наркотиків підлітками – це заборонені для підлітків соціаль-ні практики, отже й супроводжуються вони забороненою ненормативною лексикою. А потім вживання такої лексики стає шкідливою звичкою і по-ширюється далі вже як звичка.

ПсихологіяНенормативна лексика допомагає людині долати певні психологічні

бар’єри і комплекси. Підлітковому віку властиве прагнення до само-ствердження серед однолітків, до лідерства серед них. Вживання «міц-ного слова» в такому середовищі – ознака «крутості», куражу, належ-ності до «своїх», готовності до «до-рослого життя», до сексу.

До нецензурної лексики дорос-лих існує двояке ставлення: одні вважають, що вона несе в собі не-гативні емоції, другі вважають, що, вживаючи такі слова, людина від негативу навпаки звільняється. Психологи стверджують, що об-сценна лексика властива людям схильним до негативних емоцій, злим, агресивним і невпевненим у собі (виняток – використання ма-тірних висловів в літературі, твор-чості). Коли людина лається, вона створює навколо себе негативний простір, розповсюджує негативну енергетику. І навпаки – коли ми закохані або задоволені життям, ми не лаємося. Хоча і в цьому випадку люди неосвічені і невиховані до-зволяють собі висловити позитивні емоції через мат.

ОсвітаЗазвичай нецензурну лексику сприймають як безкультурність і


МЕДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ 24

Вживання нецензурних слів підлітками стало звичним явищем в їх середовищі. Більш того, підлітки лаються і вживають обсценну1 лексику і в присутності дорослих, аж ніяк не соромлячись їх. Дорослі теж звикають до цього і, переважно, вже не роблять зауважень підліткам, коли чують матерні слова від них.

Є різні точки зору на феномен «дитячого мату». Поширена думка, що це відбувається через невихованість і неосвіченість молоді, «педагогічну і батьківську занедбаність». Дехто вважає, що так підлітки адаптуються до світу дорослих і проблеми тут немає. «Переростуть» – по-філософські розмірковують батьки і педагоги, хоча визнають, що «дитяча лайка слух ріже». Дехто вважає, що при-клад подають самі дорослі, аж ніяк не «фільтруючи» свою мову в громадських місцях, в соціальних мережах, при дітях. Але, слід знати, що вживання нецензурної лексики дітьми, підлітками може бути як показником невихованості і соціального протесту, властивого підлітковому віку, так і хво-робливою ознакою копролалії, яка, зокрема, спостерігається при синдромі Туретта.

Філологія і копролалія

1 Обсценна лексика (від англ. obscene – нецензурна мова, лайка, лихослів'я, матюки, матюччя) — табуйована (неприпустима) у суспільстві лексика, яка перебуває поза нормальним стилем спілкування. Брудна, безсоромна мова. До обсценної лексики також відноситься блюзнірство і прокльони.

невихованість. Професор Києво-Могилянської академії, філолог Орися Демська вважає, що «…чим освіченіша людина, тим її мова багатша. Освіченість дає можли-вість користуватися мовою різних регістрів. Це може бути елітарне або напівелітарне мовлення, про-сторіччя, фривольне мовлення. Але освічена людина володіє всіма цима регістрами. І залежно від ситуації використовує одиниці кожного з цих регістрів. Неосвічена людина не піднімається навіть до рівня напів-елітарного. І зазвичай перебуває на найнижчому рівні. Але це не тому, що людина не хоче. Вона просто не знає. Освіта не дає їй можливості піднятися на ті вищі щаблі вер-бальної поведінки. Так само уявімо собі ситуацію: людина без освіти потрапила на прийом до англій-ської королеви. Вона не знатиме, як користуватися усім тим набором інструментів, бо в неї немає під-готовки до такого способу прояву себе. Так само з мовною поведінкою. Якщо людина пройшла всі щаблі освіти, і їй дали весь інструмента-рій мови, вона знає, як користува-тися усіма приборами».

Коли лаються підлітки, треба вра-ховувати контекст і умови в яких вони застосовують мат. Якщо це громадське людне місце, або присут-ність осіб протилежного полу (часто хлопці намагаються матом привер-нути увагу дівчат; дівчата теж не виключення) або присутність дорос-лих, або під час уроку, то така лайка має всі ознаки девіантної поведінки і, можливо, з огляду на інші вчинки такого підлітка, потребує психо-логічної корекції. Якщо ж підліток використав лайку несвідомо, чи на піку емоцій (сварка, гра у футбол тощо) або ж доречно (є такі випадки в житті), але в його стилі спілкуван-ня зазвичай переважає культурна мова, то цю лайку навряд чи можна вважати проблемою. Це соціально зумовлена лайка і зумовлена вона саме культурою дорослих.

Але в деяких випадках лайка може вказувати на існування про-блем із здоров’ям – це копролалія,

що може бути ознакою синдрому Туретта.

Синдром ТуреттаСиндром Жиль де ла Туретта (описа-ний автором в 1885 році) — спадко-вий розлад, який розпочинається у дитинстві й характеризується чис-ленними фізичними (моторними) тиками м'язів обличчя, шиї, плечо-вого поясу і хоча б одним вокальним (голосовим) тиком: вони характерно посилюються та спадають. Вокальні тики при синдромі Туретта характе-ризуються копролалією – вигуками нецензурної лайки, непристойних, «брудних» слів, соціально недореч-них та принизливих зауважень.

Різновиди тиків у підлітків (най-більш поширені): • кругові обертання очних яблук;

• зморщування носу;

• кругові рухи головою;

• «шийна гімнастика»;

• закидання голови назад;

• клацання пальцями;

• цьомкання, плямкання;

• покашлювання;

• спльовування;

• смикання плечима.

Спочатку синдром Туретта (СТ) вва-жали рідкісним та дивним синдро-мом, найчастіше пов'язаним із копро-лалією. Проте, як з’ясувалося згодом, копролалія зустрічається у меншості людей із синдромом Туретта – близь-ко 10–20% за різними джерелами. Більшість випадків СТ незначні. Із тисячі 10 людей мають СТ, при цьому найпоширенішими тиками є миго-тіння очима, кашель, чищення горла, хропіння та лицьові рухи.

Але останнім часом американські фахівці заговорили про поширення копролалії серед хворих синдромом Туретта. Психіатри в США все часті-ше фіксують копролалію як єдиний симптом СТ, не спостерігаючи при цьому типових для цієї хвороби ти-ків. Синдром Туретта в США і Європі став настільки поширеним, що навіть

потрапив у популярні фільми і сері-али («Перед классом», «Тронутые», «Незванные гости»), а в деяких краї-нах поліція, якщо чує в громадських місцях нецензурну лайку, вимагає від порушника довідку про синдром Туретта або примушує сплатити штраф за відсутності такої.

Спеціалісти пов’язують синдром Туретта з порушеннями функцій в зоні смугастого тіла головного мозку.

Функції смугастого тіла:• когнітивна функція (пізнавальна);

• система винагороди, підкріплення і мотивації;

• пізнавальна рухова функцію;

• виконавча функцію (приклад – по-вторення прикладу);

• «стимул – навчання у відповідь» (засвоєння нових знань і навичок, мотивація до навчання).

Почуття (відчуття), пов’язані з функцією смугастого тіла:• задоволення;

• неприязнь;

• новизна;

• несподіванка;

• інтенсивність емоцій.

Порушення функцій смугастого тіла призводить до наступних хво-роб і хворобливих станів:• Синдром Туретта;

• Хвороба Паркінсона;

• Залежність – розлад мозкової системи винагород, що виникає через підвищену активність ме-діатору дофаміну і гена ΔFosB («дельтафос-Б»). ΔFosB — ген, який виробляється у смугастому тілі після високих доз наркотиків або інших сильних подразників, що можуть викликати залежність;

• Біполярний розлад (в «старій» термінології – маніакально-депре-сивний психоз).

Синдром Туретта зазвичай не загро-жує життю людини, яка його має, але спричиняє певний дискомфорт


МЕДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ 25


26МЕДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

Засновник і видавець: Благодійний Фонд «Громадське здоров’я»

Свідоцтво про реєстрацію: ПЛ – № 656, від 22 лютого 2005 року

Виходить з 1995 року.

Мова: українська, російська.

Редактор випуску: Волик А. М.

Редколегія: Протопопов А. О., Воловод М. В., Левчук О. В., Садовнікова І. М., Двигало М. А., Звенигородський С. Ф.

Дизайн та верстка: Мартинов О. В.

На обкладинці: фрагмент плакату команди Центру дружнього до підлітків «Альтаїр», що демонструвався на квесті «Наркотики – не моя тема» (травень 2018, Полтава).

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ Україна, 36034, м. Полтава, вул. Половка, 66-Б, офіс 402, тел.: (0532) 518-340. Сайт: publichealth.org.ua E-mail: [email protected]

Це видання було підготовлено до друку Полтавським обласним благодійним фондом «Громадське здоров’я» в рамках проекту «Безпека. Знання. Підтримка», який реалізується в м. Полтава та Полтавській області.

Видано за фінансової підтримки МБФ «Альянс громадського здоров'я» в рамках реалізації програми «Прискорення прогресу у зменшенні тягаря туберкульозу та

ВІЛ-інфекції шляхом надання універсального доступу до своєчасної та якісної діагностики та лікування туберкульозу, розширення доказово обґрунтованої профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції, створення життєздатних та стабільних систем охорони здоров’я», яка реалізується за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

Викладені в даній публікації думки й точки зору є думками й точками зору організації, яка видає дану продукцію, і не можуть розглядатися як думки або точки зору МБФ «Альянс громадського здоров'я» і Глобального фонду.

Виготовлення макету: СПД ФО Протопопов А.О.

Друк: Друкарня-ТОВ «Агентство-Україна»

Замовлення №

Тираж: 6000 прим.

БІЛА АЛЬТАНКА – благодійне видання для безкоштовного розповсюдження, спрямоване на профілактику ВІЛ/СНІДу і наркоманії, формування здорового способу життя.

0 800 500 451 (цілодобово, безкоштовно)

0 800 507 727 (безкоштовно)

Національна лінія телефону довіри з питань ВІЛ/СНІД:

Національна гаряча лінія з питань замісної підтримувальної терапії (ЗПТ):

Головною метою діяльності Фонду є благодійна діяльність спрямована на розвиток та підтримку громадського здоров’я, формування фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я населення, служб соціально-психологічної та медичної допомоги в Полтавській області.

Статут Фонду «Громадське здоров’я»

як носію синдрому, так і оточуючим, особливо, якщо при цьому має місце копролалія. Не потрібно всіх підлітків, які лаються, розглядати як хворих на СТ. Але варто звер-нути увагу на підліткові тіки і вчасно звернутись до фа-хівців. Копролалія у підлітків у будь-якому разі пови-нна викликати насторогу і не залишатися без уваги. Бо це може бути сигналом про певні психологічні і навіть психічні розлади.

ТворчістьНенормативна лексика дуже поширена в творчості українських письменників, поетів, музикантів, ар-тистів інших жанрів. Далеко за межами Україна відо-ма «копролалія» Леся Подерв’янського – сучасного українського сатирика, автора п’єс «Павлік Морозов», «Блєск і ніщєта п*дарасів», «Дох*я масла» та інших хітів обсценної лексики. Набирає обертів популяр-ності «копро-патріотичний» музичний проект Семе-сюка «Пирятин». Кузьма «Скрябін», що трагічно заги-нув 2015 року, теж зробив свій внесок в неформатну українську субкультуру (треш-культуру) – згадуючи Кузьму, мало хто згадує його брутальні проекти «Па-ющіє труси» і «Злий репер Зеник». В музиці є цілий напрям, який залюбки експлуатує нецензурну лайку – панк-рок (punk). Хоча й тут є виключення: відомий у Полтаві музикант Олег «Мажор» Бондур , лідер панк-групи «Клуб анонімних алкоголіків» (КАА), хоча й мав синдром Туретта (боковий плече-головний тік), ніколи не вживав нецензурних слів. Проходячи лікування у реабілітаційному центрі, Олег згадував, що найваж-чим було знаходитись в одній палаті з «наріками», які безперервно матюкались. Сам же Мажор, коли чув від когось матірні слова, казав: «Не матерись! Матюки в голове заведутся».

Волик Анатолій,лікар-консультант

ПОБФ «Громадське здоровя»,соціальний працівник проекту «Підлітки поза увагою»

P.S. В літературному випуску «Білої Альтанки» (65), що зараз готується до випуску, читайте спогади друзів і тексти,

пов’язані з життям Олега «Мажора» Бондура (1973 – 2015) і творчістю його групи КАА.


27

Фот

о: А

нато

лій

Воли

к,

Оздо

ровч

ий т

абір

«Го

ризо

нт»,

с. З

апсі

лля,

Пол

тавс

ька

обл.

в номерI - publichealth.org.uapublichealth.org.ua/storage/Bila Altanka/Archive... · Біла...

Documents

Transcript of в номерI - publichealth.org.uapublichealth.org.ua/storage/Bila Altanka/Archive... · Біла...