Міністерство освіти і науки України...

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Філософський факультет

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

для студентів ІІІ курсу

спеціальність «КУЛЬТУРОЛОГІЯ»

ЛНУ імені Івана Франка

видавничий центр філософського факультету

2014 р.

ЗМІСТ

Робоча програма навчальної дисципліни “Філософія культури”.

Доц. Дарморіз О.В.

Робоча програма навчальної дисципліни “Екологічна культура”.

Доц. Ліщинська-Милян О.І.

Робоча програма навчальної дисципліни “Регіональна типологія

культури”. Доц. Ярошенко Т.М.

Робоча програма навчальної дисципліни «Історія культурології».

Доц. Пітусь Л.М.

Опис навчальної дисципліни

Найменування

показників

Галузь знань, напрям

підготовки, освітньо-

кваліфікаційний

рівень

Характеристика навчальної

дисципліни

денна форма

навчання

заочна форма

навчання

Кількість кредитів –

Галузь знань

(шифр, назва)

Нормативна

Модулів – 4

Напрям

(шифр, назва)

Рік підготовки:

Змістових модулів – 4 Спеціальність

(професійне

спрямування)

ІІ-й -й

Курсова робота – немає Семестр

Загальна кількість годин

– 180

ІІІ-ІУ-й -й

Лекції

Тижневих годин для

денної форми навчання:

аудиторних – 2 год

самостійної роботи

студента – 3 год

Освітньо-


рівень:

баклавр

36 год. Год.

Практичні, семінарські

36 год. Год.

Лабораторні

год. Год.

Самостійна робота

110 год. Год.

ІНДЗ:

Вид контролю:

Примітка

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи

становить:

для денної форми навчання -

для заочної форми навчання -

Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета ознайомити студентів з існуючими підходами до міфу, особливостями розвитку

міфів у первісну епоху, специфікою існування та розвитком міфологічних систем в

європейській культурі; навчити студентів вільно оперувати теоретичними аспектами міфу

та широким фактологічним матеріалом.

В результаті вивчення даного курсу студент повинен

знати:

•Головні філософські теорії культури;

•Проблематику філософії культури та дослідників головних проблем;

•Тенденції розвитку національних культур у різні періоди;

•Специфіку та проблеми функціонування сучасної культури.

вміти:

•Ідентифікувати проблеми культури із представниками філософських напрямів та їх

вченнями, співвідносити їх з етапами розвитку певної культури;

•Аналізувати взаємовпливи різних філософських теорій між собою та їх вплив на розвиток

європейської культури;

•Аналізувати генезу та розвиток сучасної культури, співвідносно із розвитком

національних культур;

•Виокремлювати головні проблеми теорії та історії культури із філософського контексту

чи філософського вчення;

•Аналізувати філософські праці, виявляючи в них філософсько-культурологічну

проблематику.

Міжпредметні зв’язки:

Місце в структурно-логічній схемі спеціальності. Нормативна навчальна дисципліна

“Філософія культури” є складовою циклу професійної підготовки фахівців освітньо-

кваліфікаційного рівня “бакалавр” спеціальності “культурологія”, пов’язується з такими

дисциплінами як “Філософія мови”, “Філософія культури”, “Історія культурології”,

“Естетика” тощо.

Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Культура в системі буття

Вступ. Культура як предмет філософського дослідження

Етимологія терміну “культура”. Багатоманітність дефініцій культури. Класифікації

концепцій культури.

Культура як об’єкт дослідження в етнології, етнографії, культурній і соціальній

антропології, культурології, соціологігії культури. Поняття культурфілософії. Специфіка

філософії культури. Філософія та культурологія. Філософія культури та соціологія.

Література

Арнольдов Д.Л. Введение в культурологию. – М., 1994.

Артановский С.Н. Некоторые проблемы теории культуры. – Л., 1977.

История философии и культура. – К., 1991.

Тема. Структура буття та онтологічний статус культури

Буття як філософська категорія. Реальне буття (існування). Ідеальне буття (сутність).

Модуси буття: можливість, дійсність, необхідність.

Природне буття. Суспільне буття. Людина як центральна ланка буття. Культура як

особлива форма буття. Форми культури як модусу буття. Екстракультурний та

інтрокультурний аспекти буття культури.

Часова координата буття культури та історичні типи культури.


Булатов М.А. Диалектика и культура. – К., 1984.

Коган Л.Н. Теория культуры. – Екатеринбург, 1993.

Кльтура в свете философии. – Тбилиси, 1979.

Тема. Культура і природа: екологічні проблеми теорії культури

Взаємодія “природи” і “культури” на практичному, практично-духовному та духовно-

теоритичному рівнях. М. Бердяєв про відношення “дух – природа”. Зміна уявлень про

систему “природа – культура” в духовній історії людства.

Поняття “другої природи”. Цивілізація та природа. Техніка як феномен. Суперечка

про техніку в історії філософсько-культурологічної думки. Філософія техніки.

Екологічна криза як наслідок протиріччя розвитку техніки та природи. Проблема

історичних причин екологічної кризи (Л.Уайт та Р.Атфілд). Екологічна етика. А.Швейцер.

“Культура та етика”: світогляд благоговіння перед життям. Екологія та екологічна

культура. Принципи екологічної культури.


Ахутин А.В. Понятие “природа” в античности и в Новое время. – М., 1988.

Гуревич П.С. Социальный прогресс и философия техники // Общественные науки. – 1988.

- №3. – С. 137-182.

Социальные проблемы современной техники / Сб. текстов по ред. Поруса В.Н. – М., 1986.

Тавризян Т.М. Техника, культура, человек. – М., 1989.

Тема. Культура та суспільство: соціальні проблеми теорії культури

Відмінність між системами “культура – природа” та “культура – суспільство”. Предметно-

практичний та предметно-духовний аспекти взаємозв’язку суспільства та культури.

Способи теоретичного осмислення проблеми “культура – суспільство”. Взаємодія

соціальної та культурної “субстанцій” в організаційній, ідеологічній та художній

діяльності людей.

Культура в системі суспільного виробництва. Взаємозв’язок між культурою та політикою.

Політична культура.

Культура та суспільство у вигляді соціокультурної реальності. Інтеріоризація культури та

суспільства в людині. Соціалізація та окультурнення індивіда.

Взаємодія суспільства і культури в історичному процесі. Взаємовідносини суспільства і

культури як двох відносно самостійних систем буття людства в первісний час.

Підпорядкування культури суспільству в ранньокласових соціокультурних системах.

Автономія культури від суспільства в добу Ренесансу. Принцип свободи як основа

відносин культури і суспільства в Новий час.


Барулин В.С. Социальная философия. Общество как мир культуры. Ч.11. Гл. ХІІ. – М.,

1993.

Общество и культура: проблемы множественности культур. Ч.ІІ. – М., 1988.

Общество и культура: философское осмысление культуры. Ч.1. – М., 1991.

Тема. Культура та людина: антропологічні проблеми теорії культури

Людина як біосоціокультурна істота. Основні рівні відносин між культурою та людиною.

Проблема “культура – людина” в контексті різних масштабних планів існування людини.

Людство і культура. Культура як багатовимірне поле культурних модифікацій

(субкультур). Взаємозв’язок культури та окремої особистості.

Людина як творіння культури. Входження людини в культуру в процесі її онтогенезу.

Типологічний спектр культури особистості. Типи індивідуальної культури (М.С.Каган та

Ч.Сноу). Сім’я та школа як основні ланки в формуванні культурної людини.

Культура як спосіб творчої діяльності людини. Основні мотиватори людської творчості:

потреби, здібності, уміння. Свобода як передумова творчості. Концепція свободи

М.Бердяєва. “Втеча від свободи” Е.Фромма.

Праця та гра як феномени культури. “Homo ludens” Й.Гейзінги. Культура як колективна

діяльність. Спілкування і комунікація. Сприйняття творів мистецтва як особливий тип

розпредмечування в процесі спілкування.

Еволюція відносин між “культурою” та “людиною” в історії мистецтв.


Бытие человека в культуре (опыт онтологического подхода). – К., 1992.

Природа и дух: мир философских проблем. Человек в мире и мир человека. – СПб., 1995.

Проблема человека в западной философии. – М., 1988.

Змістовий модуль 2. Внутрішні аспекти буття культури

Тема. Культура як феномен: проблема самобуття культури

Особлива модальність культури в порівнянні з природою, суспільством, людиною.

Культура як багатовимірна цілісність.

Основні елементи в системі культури. Матеріальна, духовна та художня культура, їх

взаємозв’язок. Структурні компоненти духовної культури: міфологія, релігія, ідеологія,

мораль, наука, філософія. Художня творчість як особливий елемент культури.


Культурная деятельность: Опыт системного исследования. – М.,1981.

Философия. Творчество. Культура. – Саратов, 1994.

Тема. Предметне буття культури

Поняття предметності культури. Матеріальна, духовна та художня предметність культури.

Основні форми матеріальної предметності культури: людське тіло, технічна річ, соціальна

організація.

Людське тіло як біосоціокультурний феномен. Історичні форми окультурнення людського

тіла. Проблема людського тіла в історії мистецтва.

Природно-матеріальна та культурна якості технічної речі. Форми існування речі в

культурі. Феномен іграшки в культурі. Проблема престижності речі.

Організація як опредмечене буття суспільних відносин. Соціальна організація в

історичному процесі становлення людського суспільства. Концепція соціальної

“мегамашини” Л.Мемфорда. Образи суспільних організацій в мистецтві.

Основні форми духовної предметності культури: знання, цінність, проект.

Знання як опредмечена пізнавальна діяльність людини. Особливості пізнавальної

діяльності в історії культури. Практичне, міфологічне, ігрове знання. Пізнавальна

діяльність як особлива галузь духовного виробництва.

Цінність як форма духовної предметності культури. Форми втілення та трансляції

цінностей в історії людства. Художня та естетична цінність.

Проект як наслідок духовно-перетворювальної діяльності. Універсальність проектної

активності буденної та дитячої ігрової свідомості на протязі всієї історії культури.

Спеціальне проектне забезпечення форм діяльності. Взаємозв’язок технічного і художньо-

образного проектування. Створення моделей суспільних явищ. Художньо-образні

проекти.

Втілений художній образ як форма предметності художньої культури. Масштабні

модифікації художнього образу: мікрообраз, макрообраз, мегаобраз. Матеріальна форма

як частина структури художнього образу. Аналіз художньої предметності в історичному

аспекті. Поняття “мистецтво про мистецтво”. Морфологія художньо-образних структур в

мистецтві.


Столович Л. Красота. Добро. Истина. – М., 1994.

Иванов В.П. Человеческая деятельность – познание – искусство. – К., 1977.

Коул М., Скрибнер С. Культура и мышление. – М., 1977.

Лосев А.Ф. Философия, мифология, культура. – М., 1991.

Тема. Культура як семіотична система

Семіотика – вчення про знакові системи. Семіотика та семіологія. Мови культури (знакові

системи) як засоби об’єктивації ідеальної предметності культури. Типологія знакових

систем: семіотичні дослідження Ч.Пірса, Ф.де Сосюра, У.Еко, Ю.Лотмана, Р.Барта,

М.Кагана.

Мова як феномен. Роль символів у культурі. Умовні, випадкові та універсальні символи.

Семіотика міфу. Знакові системи культури в сфері життєво-практичних (побутових і

ділових) контактів. Семіотика художньої культури. Загальна морфологічна структура

семіозису культури.


Лотман Ю.М. Семиотика // Культурология. ХХ век. Словарь. – СПб., 1997.

Петров М.К. Язык, знак, культура. – М., 1991.

Успенский Б.А. Избр. труды. Т.1.: Семиотика истории. Семиотика культуры. – М., 1996.

Тема. Ціннісна природа культури

Ціннісна теорія культури (В.Віндельбанд, Г.Ріккерт). Поняття цінності. Сучасні

філософські підходи до визначення цінності. Аксіологія як філософська теорія цінностей.

Ієрархія цінностей. Ідея вищих духовних цінностей людини: істина, добро, краса, віра,

надія, любов. Цінність життя через виявлення сенсу життя та ідею безсмертя. Ідея свободи

як універсальної цінності.


Выжлевцев Г.П. Аксиология культуры. – СПб., 1996.

Гуревич П.С. Человек и его ценности // Человек и его ценности. – М., 1988.

Змістовий модуль 3. Проблеми онтогенезу культури

Тема. Проблема множинності культур

Ідея множинності культур. Поняття типу культури. Проблема типологізації культур в

сучасній філософсько-культурологічній думці. Основні концепції типології культур.

Проблема “Захід - Схід”. Ідея форумності культур.

Проблема егалітаризму (рівності) культур (М.Данілевський, О.Шпенглер, В.Шубарт,

К.Леві-Стросс). Європоцентризм, американоцентризм та афроцентризм як

антиегалітаристські концепції.

Партикуляризм та універсалізм. Поняття “партикуляризму”. Расовий та національний

партикуляризм. Ідея партикуляризму в європейській філософії культури. Поняття

“універсалізму”. Ідея універсалізму в історії філософії. Універсалізм культури та

концепція космополітизму. Християнство та його роль у поглибленні універсалізму.


Гердер И.Г. Идеи философии истории человечества. – М., 1977.

Горизонты культуры. – Вып.1. – СПб., 1992.


Тема. Елітарна та масова культура

Поняття елітарної та масової культури. Еліта та культура. К.Мангейм про культуру еліти.

Концепція елітарної культури Х.Ортега-і-Гасета.

Масова культура як феномен. Поняття “масового суспільства”. Критика масової культури

в сучасній філософії. Конформізм як вияв маскультури.

Розповсюдження і сприйняття культури засобом тиражування. Поняття “індустрія

культури”. Механізм сублімації. Механізм проекції


Вальденфельс Б. Своя культура и чужая культура. Парадокс науки о “чужом” // Логос. –

1994. – №6.


Тема. Проблема ідентичності в культурі

Поняття ідентичності. Ідентичність як прагнення людини до уподіблення. Механізми

ідентифікації у Е.Фрома, З.Фрейда та сучасних дослідженнях. Культурна ідентифікація як

самовідчуття людини в середині конкретної культури. Індивідуальна та групова культурна

ідентичність. Культура, субкультура, контркультура.

Типологія форм культурної ідентифікації за Г.Абромсоном. Маргінали як опозиція

традиційній (“нормальній”) культурній ідентичності. Концепція А.Фаржа.

Расова та етнічна ідентичність. Етнічна культура як субкультура. Національна

ідентичність. Поняття націоналізму. Концепції націоналізму Д.Донцова та М.Бєрдяєва.

Національна ідея. Ментальність та національна самосвідомість. Роль ментальності у

процесі культурної ідентифікації. Типи ментальностей (Л.Леві-Брюль). Історія

ментальностей. Антична ментальність. Середньовічна ментальність. Американська

ментальність. Ментальність українського народу.


Крымский С. Б. Контуры духовности: Новые контексты идентификации // Вопросы

философии. – 1992. –№ 12.

Мадей Н.М. Проблема культурної ідентичності. Текст лекції. – Львів, 2005.

Тема. Криза культури

Тема кризи культури в історії філософської думки. Європейська культура як наслідок

кризового стану. Християнство як криза античної культури. Виявлення кризи в “Занепаді

Європи” О.Шпенглера.

Кризові процеси в культурі як переоцінка ціннісних орієнтацій.

Самовідчуття людини в культурі як визначальний фактор кризи в культурі. “Криза

європейського людства та філософії” Е.Гуссерля. Концепція К.Ясперса.

Криза в культурі як критерій самовизначення культури.

Криза культури як наслідок внутрішніх протиріч між складовими культури.

Криза культури як наслідок дії зовнішніх факторів.

Криза культури в контексті проблеми взаємозв’язку культури та цивілізації. Поняття

цивілізації. Теорія цивілізацій у вченнях М.Данілевського, О.Шпенглера, А.Тойнбі,

П.Сорокіна. Концепція зіткнення цивілізацій С.Хангтінгтона.


Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философия // Культурология, ХХ век:

Антология. – М., 1994.

Зиммель Г. Конфликт современной культуры // там же.

Зиммель Г. Кризис культуры // Там же.

Змістовий модуль 4. Філософські проблеми вивчення історії культури

Тема. Методологічні принципи вивчення історії культури

Головні проблеми дослідження історії культури: багатоманіття поглядів на культуру та її

історичний розвиток, проблеми історичної типології культур, багатоманіття культурних

форм.

Синергетика як основний метод дослідження історії культури в сучасній філософсько-

культурологічній думці. Основні принципи синергетики у філософії культури:

дослідження внутрішніх мотивів саморозвитку культури як цілісного організму та

принцип нелінійного розвитку історії культури.


Андреев Д. Л. Роза мира. Метафилософия истории. – М., 1991.

Мак-Люєн М. Галактика Гуттенберга. Становлення людини друкованої книги. – К., 2001.

Стиль и традиция в развитии культуры. – Л., 1989.

Тема. Закономірності історичного розвитку культури

Особливості становлення людини як соціокультурної істоти та зародження культури.

Основні ознаки первісної культури: синкретизм усіх сфер людської життєдіяльності та

традиціоналізм. Поява мови та винекнення культури. Міф як основна форма первісної

культури.

Особливості історіогенезу європейської культури: від традиційної культури до культури

креативної. Місто як основна ознака цивілізації та основний рушій культурного розвитку.

Поява нових елементів культури – раціонального знання, письма, системи освіти.

Виникнення поняття "творчість": до "поейзіс" через "техне". Розуміння культури в добу

Середньовіччя. Язичницька та християнська екзегетика. Креаціонізм та символізм.

Культура як духовне вдосконалення на шляху до пізнання Бога. Ідея humanitas як провідна

для розуміння культури. “Культурність” як ознака людини в епоху Відродження.

Програма культивування розуму та раціоналізація культури. Трагедія гуманістичної

культури як гасло Новітньої доби. Модернізм як вияв нової культурної парадигми.


Франко І. Мислі о еволюції в історії людськості // Франко І. Зібр. тв.: У 50т. – Т. 45. – К.,

1986. – С.76–139.

Человек и культура: Индивидуальность в истории культуры. – М., 1990.

Эко У. Инновация и повторение // Философия эпохи постмодерна. – Минск, 1996.

Тема. Сучасна культурна ситуація: тенденції подальшого розвитку культури

Поняття “постмодернізму”. Філософське осмислення культурної ситуації постмодернізму

в працях П. Клоссовські, Ж. Бодріяра, Ж. Дельоза, Ж. Дерріда, М. Фуко, Ю. Крістевої, Ж.

Лакана, Ж.-Ф. Ліотара. Поява нових галузей наукового дослідження: культурних студій,

семіотичних студій, ґендерних студій, постколоніальної теорії тощо.

Всепроникність постмодерну: постмодерн в галузі психології, права, мистецтва,

політики… Критика постмодернізму: В. Фаріа, П. де Ман, М. Ліла, К. Норіс, Н. Хомський.


Енциклопедія постмодернізму / За ред.. Ч. Вінквіста та В. Тейлора. – К., 2003.

Козловски П. Современность постмодернизма // Вопросы философии. – 1995. – №10.

Философия эпохи постмодерна. – Минск, 1996.

Структура навчальної дисципліни

Назви змістових

модулів і тем

Кількість годин

Денна форма Заочна форма

Усьо

го

у тому числі Усього у тому числі

л п лаб інд ср л п лаб Інд ср

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Змістовий модуль 1. Культура в системі буття

Вступ. Культура як

предмет

філософського

дослідження

2 2 4

Тема 1. Структура

буття та

онтологічний статус

культури

2 2 4

Тема 2. Культура і

природа: екологічні

проблеми теорії

культури

2 2 4

Тема 3. Культура та

суспільство:

соціальні проблеми

теорії культури

2 2 4

Тема 4 Культура та

людина:

антропологічні

проблеми теорії

культури

2 2 4

Разом – зм. модуль1 10 10 20

Змістовий модуль 2. Внутрішні аспекти буття культури

Тема 1. Культура як

феномен: проблема

самобуття культури

2 2 4

Тема 2. Предметне

буття культури

4 4 8

Тема 3. Культура як

семіотична система

2 2 4

Тема 4. Ціннісна

природа культури

2 2 4

Разом – зм. модуль 2 10 10 20

Змістовий модуль 3. Проблеми онтогенезу культури

Тема 1. Проблема

множинності культур

2 2 4

Тема 2. Елітарна та

масова культура

2 2 4

Тема 3. Проблема

ідентичності в

культурі

2 2 4

Тема 4. Криза 2 2 4

культури


Змістовий модуль 4. Філософські проблеми вивчення історії культури

Тема 1.

Методологічні

принципи вивчення

історії культури

2 2 4

Тема 2.

Закономірності

історичного розвитку

культури

2 2 4

Тема 3. Сучасна

культурна ситуація:

тенденції подальшого

розвитку культури

2 2 4


Усього годин

Теми семінарських занять

№

з/п

Назва теми Кількість

Годин

1 Культура як предмет філософського дослідження. 8

2 Культура в системі буття 4

3 Екологічні проблеми теорії культури. 4

4 Соціологічні проблеми теорії культури. 4

5 Людина як об’єкт культури. 4

6 Людина як суб’єкт культурного розвитку. 4

7 Культура як феномен. 4

8 Матеріальна предметність культури. 4

9 Духовна предметність культури. 4

10 Знакова природа культури. 4

11 Аксіологія культури. 4

12 Типологія культур. 4

13 Елітарна, масова і народна культура 4

14 Проблема культурної ідентичності. 4

15 Кризові процеси в культурі. 4

16 Традиційність та креативність в культурному розвитку. 4

17 Сучасна культурна ситуація як проблема філософії культури 4

Разом 36

Тема. Культура як предмет філософського дослідження

1.Поняття культури. Багатоманіття дефініцій культури.

2.Основні концепції культури.

3.Місце філософії культури в системі філософського знання. Філософія культури та

культурологія.




Кнабе Г.С. Материалы к лекциям по общей теории культуры и культуре античного Рима.

– М., 1993.


Культура в свете философии. – Тбилиси, 1979.

Соловьев Э.Ю. Прошлое толкует нас: Очерки по истории и философии культуры. – М.,

1991.

Тема. Культура в системі буття

1.Буття як філософська категорія.

2.Культура як особливий модус буття.

3.Форми культури як модусу буття.


Боголюбова Е.В. Культура и общество. – М., 1978.


Общество и культура: философское осмысление культуры. Ч. I. – М., 1988.


Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992.


Человек и общество: Основы современной цивилизации. Хрестоматия. – М., 1992.

Тема. Екологічні проблеми теорії культури

1.Органіка природи і техніцизм. Концепції М.Бердяєва та Л.Мемфорда.

2.Філософія техніки: “технологічні перевороти” та культурні мутації.

3.Техніка та цивілізація.

4.Екологічна криза та екологічна культура.


Атфилд Р. Этика экологической ответственности // Глобальные проблемы и

общечеловеческие символы. – М., 1990. – С. 188 – 202.

Ахутин А.В. Понятие “природа” в античности и в Новое время. – М., 1988.

Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества. – М., 1989.

Бердяев Н.А. Философия творчества, культуры и искусства. – М., 1994.

Гуревич П.С. Закономерности и социальные перспективы научно-технического прогресса

// Новая технократическая волна на Западе. – М., 1986.

Гуревич П.С. Социальный прогресс и философия техники // Общественные науки. – 1988.

- №3. – С. 137-182.

Мамфорд Л. Техника и природа человека // Там же.

Печчеи А. Человеческие качества. – М., 1985.

Социальные проблемы современной техники / Сб. текстов по ред. Поруса В.Н. – М., 1986.


Тема. Соціологічні проблеми теорії культури

1.Культура в системі суспільного виробництва.

2.Інтеріоризація соціокультурної реальності в людині.

3.Основні історичні фази взаємодії суспільства та культури.


Барулин В.С. Социальная философия. Общество как мир культуры. Ч.11. Гл. ХІІ. – М.,

1993.

Витаньи И. Общество, культура, социология. – М., 1986.

Ерасов Б.С. Культура, религия и цивилизация на Востоке (очерки общей теории). – М.,

1990.

Ерасов Б.С. Социальная культурология. – М., 1994.

Злобин Н.С. Культура и общественный прогресс. – М., 1980.

Ионин Л.Г. Социология культуры. – М., 1996.

Маркузе Г. Одномерный человек: Исследования идеологии развитого индустриального

общества. – М., 1994.


Общество и культура: философское осмысление культуры. Ч.І. – М., 1988.

Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М.,1992.

Тема. Людина як об’єкт культури

1.Людина як біосоціокультурна істота.

2.Окультурнення людини в процесі творчої діяльності.

3.Проблема взаємозв’язку культури і окремої особистості.

4.Вплив культури на людство.



Гуревич П.С. Философская антропология. – М., 1997.

Емельянов Ю.Н. Введение в культурантропологию. – СПб., 1992.

Кассирер Э. Опыт о человеке: Введение в философию человеческой культуры // Проблема

человека в западной философии. – М., 1988.

Культура и развитие человека. – К., 1989.

Культура, человек и картина мира. – М., 1981.

Мид И. Культура и мир детства. – М., 1988.

Орлова Я.А. Введение в социальную и культурную антропологию. – М., 1994.

Очерки по социальной антропологии. – СПб., 1995.



Скворцов Л.В. Культура самосознания. Человек в поисках истин своего бытия. – М., 1989.

Сноу Ч. Две культуры. Сб. – М., 1973.

Тема. Людина як суб’єкт культурного розвитку

1.Творчість як культурна діяльність.

2.Свобода та творчість.

3.Праця та гра як феномени культури. “Homo ludens” Й. Гейзінги.



Бердяев Н.А. Философия творчества, культуры и искусства. – М., 1994.

Гейзінга Й. Homo ludens. – К., 1994.


Искусство в системе культуры. – Л., 1987.

Йон Э. Проблемы культуры и культурная деятельность. – М., 1969.

Каган М.С. Морфология искусства. – Л.-М., 1972.

Культурная деятельность: Опыт системного исследования. – М.,1981.

Плахов В.Д. Традиция и общество. – М., 1982.

Тэн И. Философия искусства. – М., 1996.

Феноменология искусства. – М., 1996.


Фромм Э. Бегство от свободы. – М., 1990.

Тема. Культура як феномен

1.Культура як форма буття.

2.Культура як результат матеріально-практичної діяльності людини.

3.Культура як духовна активність.

4.Культура як сфера спілкування.


Библер В. С. Нравственность. Культура. Современность. – М., 1990.

Бореев В. Ю. Культура и массовая коммуникация. – М., 1986.

Каган М. С., Холстова Т. В. Культура – философия – искусство. Диалог. – М.,1988.


Лапицкий В. В. Наука в системе культуры. – Псков, 1994.

Лосев А. Ф. Философия, мифология, культура. – М., 1991.

Пивоев В. М. Миф в системе культуры. – Петрозаводск, 1991.


Флоренский П. Культ, религия и культура. // Русская философия. Конец ХIX – начало ХХ

века. Антология. – СПб., 1993.

Швейцер А. Культура и этика. – М., 1973.

Элиаде М. Священное и мирское. – М., 1994.

Тема. Матеріальна предметність культури

1.Людське тіло як предмет вивчення філософії культури.

2.Технічна річ як “окультурнена речовина”. Феномен іграшки.

3.Опредмечення соціального явища культури в соціальній організації.


Бодрийар Ж. Система вещей. – М., 1995.


Быховская И.М. Человеческая телесность в социокультурном измерении. – М., 1993.

Круткин В. Л. Онтология человеческой телесности – Ижевск, 1993.

Липс Ю. Происхождение вещей: Из истории культуры человечества. – М., 1954.

Маланчук-Рибак О. Жінка в історії. – Львів, 2002.

Подорога В. Феноменология тела. – М., 1995.


Топоров В. Н. Вещь в антропоцентрической системе. // Топоров В.Н. Ритуал. Символ.

Образ. Исследования в области мифопоэтического: Избранное. – М.,1995.

Хайдеггер М. Вещь // Хайдеггер М. Время и бытие: Статьи и выступления. – М., 1993.

Тема. Духовна предметність культури

1.Знання як духовна предметність культури.

2.Проект як духовна предметність культури.

3.Предметність художньої культури.


Духовное производство и народная культура. – Свердловск, 1988.



Лапицкий В.В. Наука в системе культуры. – Псков, 1994.

Лосев А.Ф. Философия, мифология, культура. – М., 1991.

Малиновский Б. Научная теория культуры (фрагменты) // Вопросы философии. – 1983. –

№2.

Мамардашвили М. Наука и культура // Методологические проблемы историко-научных

исследований. – М.,1982.

Фукуяма Ф. Конец истории? // Вопросы философии. – 1990. – №3.

Элиаде М. Аспекты мифа. – М., 1994.

Элиаде М. Космос и история. – М., 1987.

Тема. Знакова природа культури

1.Культура як знакова система.

2.Мова як феномен.

3.Природа символів.Філософія символічних форм Е.Кассірера

4.Культурософія Ю.Лотмана.

5.Концепція Р.Барта.


Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. – М.,1989.

Гумбольдт В. Язык и философия культуры. – М., 1985.

Гуревич П.С., Султанова М.А. Первооткрыватель философии символизма // Философские

науки. – 1993. – №4–6.

Гусейнов А.А. Язык и совесть. – М., 1995.

Ктони М. Эзотерика основ культуры. – М., 1995.

Лотман Ю.М. Избр. статьи: В 2т. – Таллин, 1992–1993.


Степанов Ю.С. Семиотика. – М., 1971.

Успенский Б.А. Избр. труды. Т.1.: Семиотика истории. Семиотика культуры. – М., 1996.

Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. – М., 1994.

Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию. – СПб., 2004.

Язык и наука конца ХХ века. Под ред. акад. Ю.С. Степанова. – М., 1995.

Тема. Аксіологія культури

1.Ціннісна теорія культури (В.Віндельбанд, Г.Ріккерт).

2.Цінність в філософії та історії культури.

3.Ієрархія цінностей.


Андреев Д.Л. Роза мира. Метафилософия истории. – М., 1991.

Виндельбанд В. Философия в немецкой духовной жизни ХХ столетия. – М., 1993.



Кармин А.С. Основы культурологии. Морфология культуры. – М., 1997.

Марсель Г. Homo viator. – К., 1999.

Риккерт Г. Естествовединие и культуроведение. – СПб., 1993.


Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М., 1994.



Элиаде М. Священное и мирское. – М., 1994.

Тема. Типологія культур

1.Ідея множинності культур. Культурно-історичні типи.

2.Егалітаристські та антиегалітаристські концепції.

3.Проблема “Захід - Схід”.

4.Партикуляризм.

5.Універсалізм.



Бердяев Н.А. Смысл истории. – М., 1994.


1994. – №6.

Взаимодействие культур Востока и Запада. – М., 1987.

Восток – Запад: Исследования. Переводы. Публикации. – Вып. 1–4. – М., 1982-1989.


Горизонты культуры. – Вып.1. – СПб., 1992.

Данилевский Н.Я. Россия и Европа. – М., 1991.

Ерасов Б.С. Культура, религия и цивилизация на Востоке (очерки общей теории). – М.,

1990.

Конрад Н.И. Запад и Восток. Статьи. – М., 1972.

Леви-Стросс К. Печальные тропики. – М., 1984.


Тойнби А. Постижение истории. – М., 1991.

Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1993.

Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1994.

Тема. Елітарна, масова та народна культура

1.Еліта та культура.

2.Масова культура як феномен.

3.Народна культура як самобутня форма культури.

4.Тиражування культури.


Адорно Т. О технике и гуманизме // Философия техники в ФРГ. – М., 1989.

Борев В.Ю., Коваленко А.В. Культура и массовая коммуникация. – М., 1986.

Зоркая Н.М. Уникальное и тиражированное. – М., 1980.

Лотман Ю.М. Культура и взрыв. – М., 1992.

Массовая культура: иллюзии и действительность/ Под ред. Э. Ю. Соловьева. – М., 1975.

Ортега-і-Гасет Х. Бунт мас // Ортега-і-Гасет Х. Вибране.- К., 1994.

Ортега-і-Гасет Х. Дегуманізація мистецтв // Ортега-і-Гасет Х. Вибране. – К., 1994.

Фрейд З. Недовольство в культуре // Философские науки. – 1989. – №1. – С.24–28.


Тема. Проблема культурної ідентичності

1.Поняття ідентичності. Культурна ідентифікація.

2.Расова, етнічна та національна ідентичність.

3.Проблема маргіналізації культури.


Артановский С.Н. Историческое единство человечества и взаимовлияние культур. – Л.,

1968.

Бердяев Н.А. Философия свободного духа. – М., 1994.

Донцов Д. Націоналізм. – Лондон, 1966.

Мадей Н.М. Проблема культурної ідентичності. Текст лекції. – Львів, 2005.

Українська душа / За ред. Храмової В. – К., 1992.

Фартушний А. Українська національна ідея як підстава державотворення. – 2000.


Фромм Э. Человеческая ситуация. – М., 1995.

Тема. Кризові процеси в культурі

1.Кризові явища в культурі як закономірність культурного розвитку. Критерії кризового

стану в культурі.

2.Тема кризи культури у К.Ясперса.

3.“Криза європейського людства і філософії” Е.Гуссерля.

4.“Присмерк Європи” О.Шпенглера.


Губман Б.Л. Западная философия культуры ХХ века. – Тверь, 1997.



Зиммель Г. Изменение форм культуры // Зиммель Г. Избранное: В 2-х т. – Т.1. Философия

культуры. – М., 1996.

Зиммель Г. Конфликт современной культуры // там же.

Зиммель Г. Кризис культуры // Там же.

Зиммель Г. Понятие и трагедия культуры // Там же.

Клоссовски П. Культура постмодерна. – М., 1997.

Кризис современной цивилизации. Сб. обзоров. – М., 1992.


Ницше Ф. Антихрист. Проклятие христианству // Ницше Ф. Соч.: В 2т. – М., 1990. – Т.2.





Тема. Традиційність та креативність в культурному розвитку

1.Традиція та новація в культурі.

2.Основні ознаки традиційної культури.

3.Креативність в культурному розвитку, її основні прояви.

4.Особистість як рушійна сила розвитку культури.


Андреев Д. Л. Роза мира. Метафилософия истории. – М., 1991.

Арендт Х. Між минулим і майбутнім. – К., 2002.

Драгунский Д. В., Цымбурский В. Л. Генотип европейской цивилизации // Полис. – 1991.

– № 1.

Завадская Е. В. Культура Востока в современном западном мире. – М., 1977.


Мень А. Культура и духовное возрождение. – М., 1992.

Семенцов В. С. Проблема трансляции традиционной культуры… // Восток – Запад. – М.,

1988.

Стиль и традиция в развитии культуры. – Л., 1989.

Традиция в истории культуры. – М., 1978.

Франко І. Мислі о еволюції в історії людськості // Франко І. Зібр. тв.: У 50т. – Т. 45. – К.,

1986. – С.76–139.


Шацкий Е. Утопия и традиция. – М., 1990.

Эко У. Инновация и повторение // Философия эпохи постмодерна. – Минск, 1996.

Тема. Сучасна культурна ситуація як проблема філософії культури

1.Сучасна культура як культура постмодерна.

2.Культурні студії як галузь наукового дослідження в постмодернізмі.

3.Новаторство та традиціоналізм в сучасній культурі.

4.Сучасна культурна ситуація: діалог культур чи їх протистояння.

5.Критика постмодернізму: що далі?


Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція. – К., 2004.

Делез Ж., Гваттари Ф. Анти-Эдип: Капитализм и шизофрения. – Екатеринбург, 2007.

Дженкс Ч. Язык архитектуры постмодернизма. – М.,1985.

Кристева Ю. Самі собі чужі. – К., 2004.

Кюнг Религия на переломе времен: о соотношении модерна и постмодерна // Arbor Mundi.

– Вып. 2. – М., 1993.

Ліотар Ж.-Ф. Ситуація постмодерну // Філос. і соц. думка. – 1995. – № 5–6.

Попович М. Модерн і постмодерн: філософія і політика // Дух і Літера. – №9–10. – К.,

2002.

Kristeva, Julia. Postmodernism? // H. R. Garvin. Romanticism, Modernism, Postmodernism.

Levisburg, 1986.


№

з/п


Годин

1 Культура як предмет філософського дослідження. 6

2 Структура буття та онтологічний статус культури 6

3 Культура і природа: екологічні проблеми теорії культури 6

4 Культура та суспільство: соціальні проблеми теорії культури. 6

5 Культура та людина: антропологічні проблеми теорії культури 6

6 Культура як феномен: проблема самобуття культури 6

7 Предметне буття культури 13

8 Культура як семіотична система. 6

9 Ціннісна природа культури 6

10 Проблема множинності культур 6

11 Елітарна та масова культура 6

12 Проблема ідентичності в культурі 6

13 Криза культури 6

14 Методологічні принципи вивчення історії культури 6

15 Закономірності історичного розвитку культури 6

16 Сучасна культурна ситуація: тенденції подальшого розвитку

культури

13

Разом 110

Тема. Культура як предмет філософського дослідження

1.Специфічні підходи до визначення культури.

2.Дослідження культури філософською антропологією.

3.Філософсько-історичне обґрунтування культури.





Проблемы философии культуры: опыт историко-матеариалистического анализа. Сб. – М.,

1984.

Тема. Структура буття та онтологічний статус культури

1.Діяльність та онтологічний статус культури.

2.Просторово-часові координати культури

3.Взаємозв’язок культури та інших сфер буття.


Общество и культура: философское осмысление культуры. Ч. I. – М., 1988.



Тема. Культура і природа: екологічні проблеми теорії культури

1.Техніка як феномен.

2.Перспективи Мегамашини.

3.Культурні цикли і технічний прогрес.

4.Філософія культури А.Швейцера.


Бердяев Н.А. Человек и машина (Проблема социологии и метафизики техники) // Вопросы

философии. – 1989. - №2. – С.143-163.

Мамфорд Л. Мир машины // Вестник МГУ. Социально-политические исследования. –

1992. – №1.

Хѐсле В. Философия и экология. – М., 1994.

Швейцер А. Благоговение перед жизнью. – М., 1992.

Тема. Культура та суспільство: соціальні проблеми теорії культури

1.Етнічна, національна та загальнолюдська культура.

2.Особливості культурного способу існування людської спільноти.

3.Поняття соціокультурної реальності.





Человек и социокультурная среда. Сб. обзоров. – Вып. 1,2. – М., 1991, 1992.

Тема. Культура та людина: антропологічні проблеми теорії культури

1.Онтогенез та філогенез людини

2.Діалектика цивілізації.

3.Ерос і Танатос у концепції Г.Маркузе.

Опрацювання першоджерел

Маркузе Г. Эрос и цивилизация. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Mark/index.php

Тема. Культура як феномен: проблема самобуття культури

1.Концепція культури та концепція людини

2.Релігія як система культури

3.Ідеологія як система культури


Гирц К. Интерпретация культур. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/girc/index.php

Тема. Предметне буття культури

1.Функціональна система предметності культури.

2.Особливості існування не функціональної системи.

3.Метафункціональна і дисфункціональна системи.

4.Соціоідеологічна система речей і споживання.


Бодрийяр Ж. Система вещей. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Bod_SisV/index.php

Тема. Культура як семіотична система

1.Культура та її символи.

2.Слово, знак, символ.

3.Проблема мови та мовлення в філософії культури ХХ ст.




Язык и наука конца ХХ века. Под ред. акад. Ю.С. Степанова. – М., 1995.

Тема. Ціннісна природа культури

1.Свобода як цінність.

2.Механізми втечі від свободи.

3.Ілюзія свободи.


Фромм Э. Бегство от свободы. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Fromm/_Beg.php

Тема. Проблема множинності культур

1.Схема світової історії

2.Осьовий час та його наслідки.

3.Проблема майбутнього.


Ясперс К. Смысл и назначение истории. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://gendocs.ru/docs/34/33229/conv_1/file1.pdf

Тема. Елітарна та масова культура

1.Поняття масового суспільства. Феномен юрби.

2.Маси та нова соціальна реальність.

3.Роль еліти в масовому суспільстві.


Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/gas_voss/index.php

Тема. Проблема ідентичності в культурі

1.Культура, контркультура, субкультура.

2.Особливості сучасних форм маргінальності.

3.Ідентичність, ідентифікація та ідентизація.


Гуревич П.С. Приключения имиджа. – М., 1991.

Крымский С. Б. Контуры духовности: Новые контексты идентификации // Вопросы

философии. – 1992. –№ 12.


Тема. Криза культури

1.Модель прийдешнього конфлікту.

2.Природа цивілізацій та головні лінії розлому між ними.

3.Місце Заходу в зіткненні цивілізацій.


Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://grachev62.narod.ru/hantington/content.htm

Тема. Методологічні принципи вивчення історії культури

1.Культура як предмет наукового дослідження.

2.Особливості функціонального аналізу культури.

3.Інтегративні імперативи людської культури.


Малиновский Б. Научная теория культуры. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.fedy-diary.ru/html/112010/08112010-01a.html

Тема. Закономірності історичного розвитку культури

1.Писемність як рушій культурного розвитку.

2.Книгодрукування та його вплив на розвиток культури.

3.Сучасна культура через концепцію “глобального села”.


Мак-Люен М. Галактика Гутенберга: Становлення людини друкованої книги. – К.: Ніка-

Центр, 2008. – 392 с.

Тема. Сучасна культурна ситуація: тенденції подальшого розвитку культури

1.Сучасне мистецтво як образна самосвідомість культури.

2.Модерна та постмодерна парадигми в культурі: точки дотику.

3.Жіночі студії в філософії постмодерну.

4.“Шизоаналіз” як метод дослідження культури.

5.Бриколаж як практика постмодерністського театру.


Деррида Ж. Глобализация, мир и космополитизм // Космополис. – № 2 (8). – М., 2004. – С.

125-140.

Енциклопедія постмодернізму / За ред.. Ч. Вінквіста та В. Тейлора. – К., 2003.

Козловски П. Современность постмодернизма // Вопросы философии. – 1995. – №10.



Методи навчання

В рамках застосування словесних методів навчання ключовою формою навчання є лекція

та семінар.

Під час лекції для досягнення визначених завдань застосовуються наступні методи,

навчання:

1. Методи, прийоми передачі та обміну словесною інформацією:

•розповідь;

•бесіда (репродуктивна, пошукова, проблемна, аутентична – обговорення особистісних

поглядів, життєвих міркувань студентів тощо);

•мозкова атака (брейнстормінг);

•дискусія;

•діалог;

•кейс-метод (розповідь про подію, що сталась у житті людини);

2. Методи, прийоми переконування:

•апеляція до висловлювань відомих людей;

•проведення доказів;

•висловлювання аргументів «за» і «проти»;

•апеляція до позитивних і негативних емоцій студентів;

•діагностичне питання.

Методи, прийоми розвитку мислительних дій:

•аналіз;

•синтез;

•порівняння;

•розрізнення;

•аналогія;

•узагальнення;

•екстраполяція;

•міркування (просте, складне, вільне, доказове);

•дедукція;

•індукція.

В рамках проведення семінарського заняття використовуються наступні методи:

•бесіда – (фронтальна, проблемна, дискусія тощо);

•розповідь студента,

•повідомлення;

•виконання індивідуальних завдань (письмових на дошці, побудова та аналіз графіків,

проблемних, тестових та ін.).

Методи контролю

Навчальна дисципліна “Філософія культури” оцінюється за модульно-рейтинговою

системою, яка складається з 4 модулів (по 2 в кожному семестрі).

1 модуль проводиться на 11 тижні І семестру

2 модуль – 18 тиждень І семестру

3 модуль – 9 тиждень ІІ семестру

4 модуль – 17 тиждень ІІ семестру.

Оцінювання відбувається за такими формами контролю:

Поточний контроль, модульний контроль, іспит.

Розподіл балів, що присвоюється студентам

Поточний контроль:

Усна відповідь – 5 балів

Реферативна доповідь -6 балів

Доповнення – 3 бали

Домашня письмова робота (реферат, есе тощо) – 5 балів /одна в семестр/

Модульний контроль:

Контрольна робота, колоквіум або тестові завдання – 2 змістових модулі протягом

семестру.

За кожен змістовий модуль – 10 балів.

За результатами кожного семестру студент отримує підсумкову оцінку – до 50 балів, яка

розраховується як накопичувальна оцінка за кожен із змістових модулів та сумарний бал

поточного контролю. Загальна оцінка за курс визначається за формулою: 50 балів за

поточний контроль (визначається як середнє арифметичне підсумкових оцінок за І і ІІ

семестр) + 50 балів за іспит (з яких 20 балів – тестові завдання, 30 балів – усне

опитування). Для студентів факультету культури і мистецтв, для яких запланована форма

контролю – залік – підсумкова оцінка виводиться засобом сумування балів за І і ІІ

семестр.

Якщо за результатами модульно-рейтингового контролю студент отримав середнє

арифметичне за підсумковий контроль менше, ніж 24 балів, то студент не допускається до

іспиту і вважається таким, що не виконав усі види робіт, які передбачаються навчальним

планом з дисципліни “Філософія культури”

Оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою (для екзаменів і

заліків).

максимальна кількість балів при оцінюванні знань студентів з дисципліни, яка

завершується екзаменом, становить за поточну успішність 50 балів, на екзамені – 50 балів;

при оформленні документів за екзаменаційну сесію використовується таблиця

відповідності оцінювання знань студентів за різними системами.

Шкала оцінювання: вузу, національна та ECTS

Оцінка

ECTS

Оцінка в

балах

За національною шкалою

Екзаменаційна оцінка, оцінка

з диференційованого заліку

Залік

А 90 – 100 5 Відмінно

Зараховано

В 81-89 4

Дуже добре

С 71-80 Добре

D 61-70 3

Задовільно

Е 51-60 Достатньо

Питання для модульної контрольної роботи:

Модуль № 1.

1.Культура як особлива форма буття.

2.Екстракультурний та інтрокультурний аспекти буття культури.

3.Поняття “другої природи”.

4.Цивілізація та природа.


6.Екологічна криза як наслідок протиріччя розвитку техніки та природи.

7.Основні аспекти взаємозв’язку суспільства та культури.

8.Проблема “культура - людина” в контексті різних масштабних планів існування людини.

9.Людина як творіння культури.

10.Сім’я та школа як основні ланки в формуванні культурної людини.

11.Культура як спосіб творчої діяльності людини.

12.Мотиватори людської творчості.

13.Свобода як передумова творчості.

14.Еволюція відносин між “культурою” та “людиною” в історії мистецтв.

15.Сутність, структура та функції культури.

Модуль № 2.

1.Людина як творчий суб’єкт культури. Моделювання світу як процес культуротворення.

2.Культура в структурі буття.

3.Основні модальності культури: людська, процесуальна, предметна.

4.Культура та природа: екологічні проблеми філософії культури.

5.Предметно-практичні та предметно-духовні аспекти взаємодії суспільства та культури.

6.Культура, субкультура, контркультура.

7.Інтеріорізація соціокультурної діяльності в людині.


9.Культура та людина: антропологічні проблеми філософії культури.

10.Особливості самобуття культури. Багатовимірність культури.

11.Основні елементи в структурі культури. Закономірності їх взаємодії.

12.Матеріальна предметність культури та її основні форми.

13.Людське тіло як форма матеріальної предметності культури.

14.Технічна річ як форма матеріальної предметності культури.

15.Соціальна організація як форма матеріальної предметності культури.

Модуль № 3

1.Духовна предметність культури та її основні форми.

2.Знання як форма духовної предметності культури.

3.Цінність як форма духовної предметності культури.

4.Проект як форма духовної предметності культури.

5.Образ як форма предметності художньої культури.

6.Теорія цивілізацій. С.Хантінгтон про "зіткнення цивілізацій".

7.Семіотика як вчення про знакові системи культури.

8.Семіологічні дослідження Ю.Лотмана.

9.Семіотика культури М.Кагана.


11.Поняття цінності в філософії культури.

12.Ієрархія цінностей в культурі.

Модуль № 4

1.Тема кризи культури в філософії культури.

2.Проблема кризи у філософії Ф.Ніцше.

3.Виявлення кризи культури у О.Шпенглера.


5.Криза культури у Е.Гуссерля.

6.К.Ясперс про кризу культури.

7.Елітарна та демократична культура.


9.Х.Ортега-і-Гасет про взаємозв’язок масової та елітарної культури.

10.Проблема типологізації культур в сучасній філософії культури.

11.Проблема егалітаризму (рівності) культур.

12.Антиегалітаристські концепції в філософії культури.

13.Партикуляризм та універсалізм в культурі.

14.Поняття ідентичності у філософії культури.

15.Поняття культурної ідентичності.

16.Проблема маргінальності в культурі.


18.Дослідження національної ментальності як основи культурної ідентичності в

українській філософській думці.

19.Роль ментальності в процесі культурної ідентифікації.

Питання для контролю

1.Культура як особлива форма буття.

2.Екстракультурний та інтрокультурний аспекти буття культури.

3.Поняття “другої природи”.

4.Цивілізація та природа.


6.Екологічна криза як наслідок протиріччя розвитку техніки та природи.

7.Предметно-практичний та предметно-духовний аспекти взаємозв’язку суспільства та

культури.

8.Проблема “культура - людина” в контексті різних масштабних планів існування людини.

9.Людина як творіння культури.

10.Сім’я та школа як основні ланки в формуванні культурної людини.

11.Культура як спосіб творчої діяльності людини.

12.Мотиватори людської творчості.

13.Свобода як передумова творчості.

14.Еволюція відносин між “культурою” та “людиною” в історії мистецтв.

15.Сутність, структура та функції культури.

16.Людина як творчий суб"єкт культури. Моделювання світу як процес культуротворення.

17.Культура в структурі буття.

18.Основні модальності культури: людська, процесуальна, предметна.

19.Культура та природа: екологічні проблеми філософії культури.

20.Предметно-практичні та предметно-духовні аспекти взаємодії суспільства та культури.

21.Культура, субкультура, контркультура.

22.Інтеріорізація соціокультурної діяльності в людині.


24.Культура та людина: антропологічні проблеми філософії культури.

25.Особливості самобуття культури. Багатовимірність культури.

26.Основні елементи в структурі культури. Закономірності їх взаємодії.

27.Матеріальна предметність культури та її основні форми.

28.Людське тіло як форма матеріальної предметності культури.

29.Технічна річ як форма матеріальної предметності культури.

30.Соціальна організація як форма матеріальної предметності культури.

31.Духовна предметність культури та її основні форми.

32.Знання як форма духовної предметності культури.

33.Цінність як форма духовної предметності культури.

34.Проект як форма духовної предметності культури.

35.Образ як форма предметності художньої культури.

36.Теорія цивілізацій. С.Хантінгтон про "зіткнення цивілізацій".

37.Семіотика як вчення про знакові системи культури.

38.Семіологічні дослідження Ю.Лотмана.

39.Семіотика культури М.Кагана.


41.Поняття цінності в філософії культури.

42.Ієрархія цінностей в культурі.

43.Тема кризи культури в філософії культури.

44.Проблема кризи у філософії Ф.Ніцше.


46.Криза культури у Е.Гуссерля.

47.К.Ясперс про кризу культури.

48.Елітарна та демократична культура.


50.Х.Ортега-і-Гасет про взаємозв’язок масової та елітарної культури.

51.Проблема типологізації культур в сучасній філософії культури.

52.Проблема егалітаризму (рівності) культур.

53.Антиегалітаристські концепції в філософії культури.

54.Партикуляризм та універсалізм в культурі.

55.Поняття ідентичності у філософії культури.

56.Поняття культурної ідентичності.

57.Проблема маргінальності в культурі.


59.Дослідження національної ментальності як основи культурної ідентичності в

українській філософській думці.

60.Роль ментальності в процесі культурної ідентифікації.

Методичне забезпечення

Дарморіз О. Комплексна програма з курсу “Філософія культури” для студентів

філософського факультету (спеціальність “культурологія”). – Львів: Видавничий центр

ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – 29 с.

Рекомендована література

Базова

Арнольдов А.М. Введение в культурологию. – М., 1994.


Гатальська С. М. Філософія культури. – К., 2005.


Гуревич П.С. Философия культуры. – СПб., 1994.

Динамика культуры: теоретико-методологические аспекты. – СПб.-М., 1989.

Ерасов Б.С. Социальная культурология. Ч.1,2. – М., 1994.


Каган М.С. Философия культуры. – СПб., 1996.




Проблема человека в западной философии. Сб. – М., 1988.

Проблемы культурного исследования в философской теории и практике современного

Запада. – М., 1989.

Философия культуры. Сб. – Самара, 1993.

Философия культуры. Становление и развитие. – СПб., 1998.

Допоміжна


Арендт Х. Між минулим і майбутнім. – К., 2002.



Атфилд Р. Этика экологической ответственности // Глобальные проблемы и

общечеловеческие символы. – М., 1990. – С. 188 – 202.

Бердяев Н.А. Смысл истории. – М., 1994.


Бердяев Н.А. Человек и машина (Проблема социологии и метафизики техники) // Вопросы

философии. – 1989. - №2. – С.143-163.

Боголюбова Е.В. Культура и общество. – М., 1978.

1Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція. – К., 2004.




1994. – №6.

Виндельбанд В. Философия в немецкой духовной жизни ХХ столетия. – М., 1993.

Витаньи И. Общество, культура, социология. – М., 1986.


Гейзінга Й. Homo ludens. – К., 1994.



Гумбольдт В. Язык и философия культуры. – М., 1985.

Гуревич П.С. Философская антропология. – М., 1997.




Данилевский Н.Я. Россия и Европа. – М., 1991.

Делез Ж., Гваттари Ф. Анти-Эдип: Капитализм и шизофрения. – Екатеринбург, 2007.

Зиммель Г. Избранное: В 2-х т. – Т.1. Философия культуры. – М., 1996.


Йон Э. Проблемы культуры и культурная деятельность. – М., 1969.

Каган М.С. Морфология искусства. – Л.-М., 1972.

Кассирер Э. Опыт о человеке: Введение в философию человеческой культуры // Проблема

человека в западной философии. – М., 1988.

Клоссовски П. Культура постмодерна. – М., 1997.

Кнабе Г.С. Материалы к лекциям по общей теории культуры и культуре античного Рима.

– М., 1993.


Кризис современной цивилизации. Сб. обзоров. – М., 1992.

Кристева Ю. Самі собі чужі. – К., 2004.




Мамфорд Л. Мир машины // Вестник МГУ. Социально-политические исследования. –

1992. – №1.

Мамфорд Л. Техника и природа человека // Там же.

Маркузе Г. Одномерный человек: Исследования идеологии развитого индустриального

общества. – М., 1994.

Марсель Г. Homo viator. – К., 1999.

Мень А. Культура и духовное возрождение. – М., 1992.

Мид И. Культура и мир детства. – М., 1988.

Ницше Ф. Антихрист. Проклятие христианству // Ницше Ф. Соч.: В 2т. – М., 1990. – Т.2.


Общество и культура: философское осмысление культуры. Ч.І. – М., 1988.



Плахов В.Д. Традиция и общество. – М., 1982.

Попович М. Модерн і постмодерн: філософія і політика // Дух і Літера. – №9–10. – К.,

2002.



Проблемы философии культуры: опыт историко-матеариалистического анализа. Сб. – М.,

1984.

Риккерт Г. Естествовединие и культуроведение. – СПб., 1993.

Сноу Ч. Две культуры. Сб. – М., 1973.

Соловьев Э.Ю. Прошлое толкует нас: Очерки по истории и философии культуры. – М.,

1991.

Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992.



Тойнби А. Постижение истории. – М., 1991.

Традиция в истории культуры. – М., 1978.


Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М., 1994.


Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. – М., 1994.




Человек и социокультурная среда. Сб. обзоров. – Вып. 1,2. – М., 1991, 1992.



Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию. – СПб., 2004.



Інформаційні ресурси

Бодрийяр Ж. Система вещей. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Bod_SisV/index.php

Гирц К. Интерпретация культур. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/girc/index.php

Малиновский Б. Научная теория культуры. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.fedy-diary.ru/html/112010/08112010-01a.html

Маркузе Г. Эрос и цивилизация. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Mark/index.php

Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/gas_voss/index.php

Фромм Э. Бегство от свободы. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Fromm/_Beg.php

Ясперс К. Смысл и назначение истории. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://gendocs.ru/docs/34/33229/conv_1/file1.pdf


(Витяг з робочої програми навчальної дисципліни

“Екологічна культура”)



Галузь знань,

напрям

підготовки,

освітньо-


рівень




навчання

Кількість кредитів, –

1


0201 культура (шифр, назва)



Напрям

6.020101

культурологія (шифр, назва)


Змістових модулів – 1 Спеціальність



культурологія

4-й -й

Семестр

Загальна кількість

годин – 40

8-й -й

Лекції


денної форми

навчання:

аудиторних – 2


студента – 2

Освітньо-


рівень:

Бакалавр

10 год. год.


10 год. год.


год. год.


20 год. год.

ІНДЗ:

Вид контролю: залік

Примітка.


становить:

для денної форми навчання – 1:1


Мета навчальної дисципліни: розглянути та проаналізувати історичні та теоретичні

аспекти екологічної культури. Завдання: розглянути еволюцію відносин людини і природи

(від найдавніших часів до наших днів), проаналізувати особливості нової екологічної

культури в сучасних умовах, вивчити основні компоненти екологічної культури

(екологічні знання, філософсько-етичні та релігійні засади, художньо-естетичні цінності),

осмислити педагогічні та організаційно-методологічні основи формування екологічної

культури.


знати: основні підходи, концепції у галузі екологічної культури, історичну еволюцію

відносин людини і природи, характерні вияви екологічної кризи др. пол. ХХ ст., основні

компоненти екологічної культури, шляхи формування та актуальні проблеми екологічної

культури;

вміти: аналізувати різні підходи та теорії щодо проблем екологічної культури,

порівнювати ставлення людини до природи в різні історичні періоди, співставляти окремі

компоненти екологічної культури, аналізувати шляхи формування екологічної культури.

Міжпредметні зв’язки

Дисципліна «Екологічна культура» читається на четвертому курсі культурологічного

відділення, отож ґрунтується на отриманих знаннях з інших культурологічних дисциплін.

„Екологічна культура” пов’язана з такими предметами, які вивчають студенти

культурологічного відділення: „Культурологія. Вступ до спеціальності”, „Міфологія”,

„Історія релігії”, «Філософія культури», «Етика», „Соціальна культурологія”, „Прикладна

етика”, „Формування нової соціокультурної реальності в Україні” та ін.

Змістовий модуль 1. Становлення нової екологічної культури та її основні компоненти

Тема 1. Актуальність екологічної культури як наукової дисципліни

Тема 2 . Людина і природа: еволюція відносин

Тема 3. Становлення нової екологічної культури на фоні екологічної кризи

Тема 4. Філософсько-етичні та релігійні світоглядні засади як компонент

екологічної культури

Тема 5. Екологічні знання як компонент екологічної культури. Педагогічні основи

формування екологічної культури


Назви

змістових

модулів і тем


Денна форма Заочна форма

Усього у тому числі Усього у тому

числі

л П Лаб Інд ср Л

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Модуль

Змістовий модуль 1. Становлення нової екологічної культури та її основні компоненти

Тема1.

Актуальність

екологічної

культури як

наукової


2 2 4

Тема2.

Людина і

природа:

еволюція

відносин

2 2 4

Тема3.

Становлення

нової


культури на

фоні


кризи

2 2 4

Тема4.

Філософсько-

етичні та

релігійні

світоглядні

засади як

компонент

Екологічної

культури

2 2 4

Тема5.

Екологічні

знання як

компонент


культури.

Педагогічні

основи

формування


культури

2 2 4

Разом – зм. 10 10 20

Модуль


№

з/п


Годин

1 Екологічна культура: сутність, предмет, завдання 2

2 Людина і природа : еволюція відносин 2

3 Екологічна криза ХХ ст. і поява нової екологічної культури 2

4 Основні компоненти екологічної культури: філософські,

моральні та релігійні аспекти гармонійних відносин людини і

природи

2

5 Основні компоненти екологічної культури: екологічна

знання та вміння

2

Разом 10

Тема. Екологічна культура: сутність, предмет, завдання

1. Співвідношення культури і природи. Природа як цінність культури.

2. Екологічний компонент у системі культури.

3. Екологічна культура як постнекласична наука.

4. Структура, сутність, принципи, функції екологічної культури.

Контрольні запитання

1. Які проблеми і протиріччя сучасної цивілізації зумовили появу екологічної культури?

2. Дайте визначення поняття «природа».

3. Розкрити антиномічну сутність відношення між природою і культурою.

4. У чому полягає суть технологічної та гуманітарної стратегій вирішення екологічних

проблем?

5. Які дефініції понять «культура» та «екологія»?

6. Який предмет екологічної культури як науки?

7. Які принципи екологічної культури?

8. Які функції екологічної культури як науки?

9. Які основні компоненти екологічної культури?

Тематика наукових доповідей

Природа як ідеал гармонії і мудрості

Антиномія природи і культури: єдність і відмінність

Культура і природа в контексті концепцій географічного детермінізму

Природа як морально-світоглядна цінність

Екологічна складова в системі культури

Екологічна культура як постнекласична метанаука


Крисаченко В. Екологічна культура: теорія і практика. – К., 1996.

Крисаченко В., Хилько М. Екологія, культура, політика. – К., 2001.

Екологія і культура / В. Крисаченко, С. Кримський, М. Голубець. – К., 1991.

Толстоухов А., Мєшков Ю. Філософія природи. – К., 2006.

Глазачев С., Козлова О. Экологическая культура. – М., 1997.

Ясвин В. Формирование экологической культуры. – М., 2004.

Тема. Людина і природа: еволюція відносин

1. Культурно-історична періодизація ставлення людини до природи.

2. Первісні форми ставлення до природи. Сприйняття навколишнього світу в культурній

традиції античності.

3. Ставлення до природи в епоху Середньовіччя. Ренесанс і Новий час як доба

формування сучасної екологічної парадигми.

4. Особливості західної екологічної культури.


1. Які періоди в історії ставлення людини до природи виділяє дослідник цієї проблеми Д.

Маркович?

2. Яка концепція формування антропоцентричних поглядів людства М. Холодного?

3. Яка періодизація взаємин людини і природи, згідно з поглядами В. Хесле?

4. Як природа осмислюється у свідомості первісної людини?

5. Які характерні риси античної екологічної культури?

6. Як у християнському віровченні розглядають взаємодію людини і природи?

7. Як християнську екологічну концепцію тлумачить Л. Уайт?

8. Які світоглядні уявлення щодо природи характерні для доби Відродження?

9. Які світоглядні уявлення щодо природи характерні для доби Нового часу?

10. Які характерні риси західної екологічної культури?


Природа в архаїчній свідомості за концепцією Л. Леві-Брюля

Періодизація взаємин людини і природи в концепції В. Хесле

Вкоріненість людини в природному бутті (на основі концепції Е. Фромма)

Антична традиція ставлення до природи: людина в космосі чи проти космосу

Концепція «деспотичного антропоцентризму» (Бекон, Декарт, Вольтер, Кальвін)

Екологічна концепція Ж.-Ж. Руссо

Екологічна концепція Ліна Уайта

Екологічна концепція Р. Атфілда

Іоан Павло ІІ про екологічну кризу і спільну відповідальність


Атфилд Р. Этика экологической ответственности // teologia.ru/www/biblioteka/ethic/atfild

Арсеньев В. Звери – боги – люди. – М., 1991.

Игнатовская Н. Природа как ценность культуры. – М., 1987.

Иоанн Павел ІІ. Экологический кризи: общая ответственность // http: // ecoforum 2. narod.

ru/ hem32/ digest. htm

Кликс Ф. Пробуждающееся мышление. У истоков человеческого интеллекта. – М., 1983.

Маркович Д. Социальная экология. – М., 1991.

Уайт Л. Исторические корни нашого экологического кризисна // http: // ecoforum 2. narod.

ru / hem21/ digest. htm


Хесле В. Философия и экология. – М., 1993. // http: // d. theupload. info/ down/

xmsv436wlireik5cmnylwuli6sd6j4j7/hyosle_

Хот Дж. Ф. Христианство и проблемы экологии // http: // ecoforum 2. narod. ru/ hem32/

digest2. htm

Тема. Екологічна криза ХХ ст. і поява нової екологічної культури

1. Екологічна неадекватність індустріальної цивілізації і оцінка проблеми у філософсько-

культурологічних концепціях.

2. Екологічна криза ХХ ст.: причини, сфери поширення, характер вияву.

3. Формування нової екологічної парадигми. Екологічний імператив ост. тр. ХХ ст.


1. Які причини глобальної екологічної кризи ХХ ст.?

2. Які основні ідеї концепції М. Моісєєва щодо екологічної кризи і шляхів її подолання?

3. Як оцінює екологічну кризу В. Хесле та які подає ідеї щодо її подолання?

4. У чому, на думку В. Хесле, полягає діалектика техніки як одна з причин екологічної

кризи?

5. Яку оцінку екологічній кризі дає М. Голубець?

6. Які існують найбільш актуальні екологічні проблеми?

7. Які основні сфери поширення екологічної кризи?

8. Який характер вияву екологічної кризи?

9. Які основні параметри нової екологічної парадигми?

10. У чому полягає суть «екологічного імперативу» ?


Екологічна криза як спільний ворог людства (на основі концепції В. Хесле)

Екологічна криза як тиха біосферна катастрофа (на основі концепції М. Голубця)

Основні екологічні проблеми сучасності за концепцією М. Реймерса

Шляхи подолання екологічної кризи (за концепцією О. Леопольда)

«Екологічний імператив» сучасної культури

Антропоцентрична та екоцентрична екологічна свідомість: порівняльний аналіз


Гирусов Э., Ширкова И. Экология и культура. – М., 1989.

Голубець М. Від біосфери до соціосфери. – Львів, 1997.


Леопольд О. Календарь песчаного графства. – М., 1988.

Моисеев Н. Экология, нравственность и политика // ВФ. – 1989. – № 5.

Моисеев Н. Экология и образование. – М., 1996.

Назарук М. Основи екології та соціоекології. – Львів, 2000.

Реймерс Н. Экология. – М., 1994.

Хесле В. Философия и экология. – М., 1993. // http: // d. theupload. info/ down/


Тема. Основні компоненти екологічної культури: філософські, моральні та релігійні

аспекти гармонійних відносин людини і природи

1. Теорія ноосфери як фундаментальна основа нової екологічної культури. Вчення В.

Вернадського, М. Моісєєва, С. Кримського.

2. Екологодоцільна діяльність Римського клубу. Філософсько-екологічні ідеї концепції А.

Печчеї.

3. Концепція сталого розвитку в контексті екологічної культури.

4. Етичні та релігійні цінності, принципи, ідеї екологічної культури. Етика землі О.

Леопольда.


1. Які можна виділити етапи еволюції теорії ноосфери?

2. Які основні ідеї вчення В. Вернадського?

3. Які основні принципи й умови збереження ноосфери за в. Вернадським?

4. Охарактеризувати екологічно-культурну концепцію М. Моісєєва.

5. Які принципи екологічної культури запропонував М. Моісєєв?

6. Який зміст поняття коеволюція?

7. Який внесок А. Печчеї в поглиблення основ екологічної культури?

8. Розкрити зміст поняття сталий розвиток.

9. У чому суть поняття екологічна свобода?

10. Які принципи екологічної культури можна виділити на основі концепції О. Леопольда?


Теорія ноосфери В. Вернадського

Теорія ноосфери М. Моісєєва

Теорія ноосфери С. Кримського

Коеволюція як збереження природи, людини і суспільства

Етика землі О. Леопольда

Етика благоговіння перед життям А. Швейцера

Екологічні ідеї концепції Г. Йонаса

Екологічно-культурні ідеї концепції А. Печчеї

Діяльність Римського клубу в контексті екологічної культури

Екофемінізм


Борейко В. Прорыв в экологическую этику. – К., 1999.

Булатов М., Малєєв К., Загороднюк В., Солонько Л. Філософія ноосфери. – К., 1995.

Вернадський В. Вибрані праці. –К., 2005.

Вернадский В. Научная мысль как планетарное явление. – М., 1989.

Вернадский В. Философские мысли натуралиста. – М., 1988.



Моисеев Н. Еще раз о коэволюции // ВФ. – 1998. – № 8.

Моисеев Н. Человек и ноосфера. – М., 1990.

Моисеев Н. Экология, нравственность и политика // ВФ. – 1989. - № 5.


Хесле В. Философия и экология. – М., 1993.

Философия науки и техники / В. Степин, В. Горохов, М. Розов. – М., 1999.

Тема. Основні компоненти екологічної культури: екологічні знання та вміння

1. Предмет, структура, основні поняття екології.

2. Екологічні закони.

3. Охорона природи: ресурсозбереження, рекультивація, охорона видів і екосистем.

4. Збереження біорізноманіття як проблема природоохоронної діяльності.


1. Дайте визначення екології. Хто ввів у науковий обіг цей термін?

2. Які є підрозділи сучасної екології і яка їх спеціалізація?

3. Розкрийте зміст понять вид, популяція, біоценоз, екосистема, екосфера.

4. Які є екологічні закони?

5. Чим займається созологія?

6. Як сьогодні вирішується проблема ресурсозбереження і які існують її альтернативи?

7. Які основні принципи збереження біорізноманіття?

8. Коли і як було створено Червону книгу?

9. Які основні категорії виділено в Червоній книзі?

10. Що означають такі поняття: заповідник, національний парк, заказник, резерват?


Вчення Е. Геккеля і становлення екології

Актуальність екології в умовах техногенної цивілізації

Екологічні закони

Проблема ресурсозбереження

Охорона видів і екосистем як проблема екології

Збереження біорізноманіття як актуальна вимога часу

Природоохоронна діяльність

Актуальність безвідходних технологій

Рекультивація ґрунтів як проблема екології

Червона книга: структура, зміст та планетарне значення

Природно-заповідний фонд України

Біосферні заповідники України

Національні парки України


Голубець М., Кучерявий В., Генсірук С. Конспект лекцій з курсу «Екологія і охорона

природи». – К., 1990.

Декларация Рио по окружающей среде и развитию // Ойкумена. – 1992. – № 3.

Кисельов М., Крисаченко В., Гардащук Г. Методологія екологічного синтезу (Єдність

людини та природоохоронних аспектів). – К., 1995.

Людина і довкілля: Антологія: У 2-х кн. / Упор. В. Крисаченко. – К., 1995.

Одум Ю. Экология. В 2 т. – М., 1986.



№

з/п


Годин

1 Актуальність проблем екологічної культури 4

2 Порівняльний аналіз уявлень про природу у світовій та

українській культурі

4

3 Прояви екологічної кризи др. пол. ХХ ст. Проблема

формування нової екологічної парадигми

4

4 Художньо-естетичні уявлення та цінності як компонент

екологічної культури

4

5 Педагогічні та організаційно-методологічні основи

формування екологічної культури

4

Разом 20

Тема. Актуальність проблем екологічної культури

1. Причини появи екологічної культури як науки.

2. Екологічнокультурна думка ХХ ст.

3. Становлення екологічної культури як науки в Україні.

4.Проаналізувати екологічнокультурні концепції О.Леопольда, А.Швейцера,

В.Вернадського, М. Моісєєва, М. Голубця, С. Кримського, В. Крисаченка

5. Проаналізувати працю А. Гора «Земля у рівновазі. Екологія і людський дух» або

науково-популярний фільм «Незручна правда», присвячений екологодоцільній діяльності

Е. Гора. Написати наукове есе.

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає екологічна необізнаність, некомпетентність, пасивність як типові риси

свідомості сучасної людини?

2. Розкрийте сутність поняття «вузькоутилітарне ставлення до природи».

3. Який внесок О. Леопольда у становлення екологічної культури?

4. Як осмислює співвідношення природи і культури О. Леопольд?

5. Який зміст понять «екологія», «екологізм», «інвайронменталізм»?

6. Які дослідники причетні до становлення і розвитку екологічної культури як науки?

Тематика наукових есе

Природа як континуум існування людини і суспільства

«Cultura contra natura»: історія і сучасність проблеми

Поняття природи в концепції О. Леопольда (А. Швейцера, В. Вернадського)

Антеїзм як ментальна потреба співбуття людини і природи

Коеволюція культури і природи


Гардашук Т. Сучасний екологізм: теоретичні засади, практичні імплікації // Практична

філософія. – 2001. – №1.


Голубець М. Від біосфери до соціосфери. – Львів, 1997.

Гор А. Земля у рівновазі. Екологія і людський дух. – К., 2001.

Киселев Н. Мировоззрение и экология. – К., 1990.

Крисаченко В., Мостяєв О. Україна: природа і людина. – К., 2000.

Культура и природа / Н. Филипповский . – М., 1989.


Мамедов Н. Культура, экология, образование. – М., 1996.


Павлов А. Основы экологической культуры. – СПб., 2004.

Тема. Порівняльний аналіз уявлень про природу у світовій та українській культурі

1. Західна і східна екологічні парадигми: історія і сучасність.

2. Релігійно-міфологічні уявлення про природу в культурі Заходу і Сходу: компаративний

аналіз.

3. Природа в українській міфології та релігійних уявленнях.

4. Порівняти уявлення про природу в українській та інших культурах (за власним

вибором).

Питання для самоконтролю

1. Проілюструйте екофілійну тенденцію в історії світової культури.

2. Проілюструйте екофобну тенденцію в історії світової культури.

3. Прослідкуйте культурні традиції «управління – співробітництва» у ставленні людини до

природи.

4. У чому суть західної та східної світоглядних традицій ставлення до природи?

5. Чому Франциска Ассизького вважають святим покровителем екологів?

6. Як сучасні християнські теологи ставляться до екологічних проблем?

7. У чому полягає відмінність західної і східної екологічних парадигм?

8. Яке ставлення до природи характерне для української культури (світогляді, міфології,

релігії, звичаях, обрядах, мистецтві)?


Світоглядна традиція ставлення до природи в західній культурі (від античності до Нового

часу)

Світоглядна традиція ставлення до природи у культурі Сходу (Індія, Китай, Японія, Пд.-

Сх. Азія)

Екофілія і екофобія як світоглядні установки: порівняльний аналіз

Первісні міфи і ритуали як відображення уявлень про природу

Зооморфізм і астральні культи в релігіях Стародавнього Сходу

Природа в античній міфології

Природні образи в слов’янській демонології (античній, скандинавській, кельтській)

Екофілійний характер української міфології (української казки)

Дерево світу – універсальна модель Всесвіту

Природа в язичницьких віруваннях українців

Культ природи в романтизмі

Раціоналізація природи в естетиці класицизму

Китайський живопис (чайний сад, практика фен-шуй)

Японське мистецтво ікебани (живопис, бонсай)



Конрад Н. Запад и Восток. – М., 1972.

Кравченко С., Костицький М. Екологічна етика і психологія людини. – Львів, 1992.

Кульпин Э. Человек и природа в Китае. – М., 1990.

Лосев А. Античная мифология в ее историческом развитии. – М., 1967.

Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. – К., 2003.

Овчинников Е. Ветка сакуры. – М., 1971.

Парандовський Я. Міфологія. – К., 1977.

Плачинда С. Міфи і легенди давньої України. – К., 1998.

Українська міфологія / В. Войтович. – К., 2005.

Тема. Прояви екологічної кризи др. пол. ХХ ст. Проблема формування нової

екологічної парадигми

1. Поняття екологічна криза, екологічна катастрофа, екологічний катаклізм.

2. Сучасні прояви глобальної екологічної кризи.

3. Актуальні аспекти кризи антропоцентричної парадигми. Екологія людини: захист

людини від людини.

4. Окреслити модель екологічної світоглядної парадигми.

5. Написати есе на тему «Особистий внесок у вирішення екологічних проблем

сучасності».

Питання для самоконтролю:

1. Які існують глобальні проблеми людства?

2. Які антропоцентричні чинники спричинюють екологічну кризу?

3. Коли виникає екологічна криза та яка її специфіка в др. пол. ХХ ст.?

4. Порівняйте поняття екологічна криза, екологічна катастрофа, екологічний катаклізм.

5. Розкрити зміст такої екологічної проблеми як деградація ґрунтів.

6. Які існують види забруднення як екологічної проблеми?

7. Проаналізувати проблему перенаселення і депопуляції в контексті екологічних питань.

8. Що таке екологія людини?

9. Які можна запропонувати варіанти подолання екологічної неадекватності (у тому числі

на особистісному рівні)?


Порушення глобальної екологічної рівноваги як актуальна проблема сучасності

Опустелювання планети як екологічна проблема

Зменшення площі лісів на планеті як екологічна проблема

Перенаселення Землі як екологічна проблема

Проблема перезабруднення

Проблема засмічення космосу

Проблема «озонових дірок»

Глобальні зміни планетарного клімату як екологічна проблема

Екологічні катастрофи ХХ ст.

Антропогенні природні катаклізми ХХ ст.




Иоанн Павел ІІ. Экологический кризис: общая ответственность // http: // ecoforum 2. narod.



Назарук М. Основи екології та соціоекології. – Львів, 2000.

Реймерс Н. Экология. – М., 1994.

Тема. Художньо-естетичні уявлення та цінності як компонент екологічної культури

1. Природа і мистецтво: теоретичні аспекти взаємодії.

2. Природа і мистецтво: художньо-історичний вимір:

•Пейзажний жанр образотворчого мистецтва.

•Архітектура.

•Література.

•Музика.


1. Як питання взаємодії мистецтва і природи вирішується в естетичній думці?

2. Які теоретики мистецтва і митці зверталися до осмислення художньої цінності

природи?

3. Коли з’явився пейзаж як жанр мистецтва?

4. Які є види пейзажу?

5. Розкрийте зміст понять «героїчний» та «ідилічний пейзаж» мистецтва класицизму.

6. Яку роль відіграє природа у мистецтві романтизму?

7. Що таке архітектурна біоніка?

8. Які споруди представляють органічну архітектуру?

9. Що являє собою «пейзажна поезія»?

10. Яких композиторів називають музичними «орнітологами» та «мариністами»?


Пейзаж у західному і східному мистецтві

Ренесансний пейзаж: від флорентійців до венеціанців

Марина в голландському мистецтві

Пейзаж класицизму і бароко: порівняльний аналіз

Роль природи в мистецтві романтизму (реалізму, імпресіонізму)

Тернер – творець лондонських туманів: митець і природа

Пейзаж в українському мистецтві (Куїнджі, Левченко, Васильківський, Мурашко,

Пимоненко)

Природні мотиви в архітектурній діяльності Ле Корбюзьє (Утцона, Калатрави)

Архітектурна біоніка

Парк Гуеля А. Гауді – «природа застигла в камені»

«Краса природи – ключовий аспект виживання у цьому світі»


Андреев Л. Импрессионизм. – М., 1980.

Дмитриева Н. Краткая история искусств. – М., 1991.

Европейский романтизм. – М., 1973.

Игнатовская Н. Природа как ценность культуры. – М., 1987.

Кульпин Э. Человек и природа в Китае. – М., 1990.

Лосев А. История античной эстетики. – М., 1963.

Лосев А. Эстетика Возрождения. Исторический смысл Возрождения. – М., 1998.

Тема . Педагогічні та організаційно-методологічні основи формування екологічної

культури

1. Екологічний світогляд та свідомість як основа процесу формування екологічної

культури.

2. Екологічно-освітній процес: екологічне виховання, освіта, просвіта, професійна

екологічна підготовка спеціалістів.

3. Еколого-освітні методи формування екологічної культури.

4. Підготуйте еколого-освітній проект (для екологічної акції і т. ін.).

5. Запропонуйте лозунг, гасло, логотип, емблему для екологічної реклами.


1. Які складові екологічного світогляду?

2. Що таке екологічна свідомість?

3. Які завдання екологічної освіти?

4. Які складники еколого-освітнього процесу?

5. Що означає неперервність, системність і комплексність екологічної освіти?

6. Які уявлення формує еколого-освітній процес?

7. Які світоглядні позиції формує еколого-освітній процес?

8. Які уміння і навики формує еколого-освітній процес?

9. Які існують методи екологічної освіти?


Екологічна свідомість як система уявлень про природу

Екологічний світогляд

Актуальність екологічної освіти і виховання

Екологічна емпатія як метод екологічної освіти

Еколого-освітній метод формування екологічних мислеобразів

Еколого-освітній метод художньої репрезентації природних образів

Еколого-освітній принцип сприяння природі

Еколого-освітній метод ритуалізації екологічної діяльності

Еколого-освітній метод екологічного піклування





Крисаченко В. Екологічна культура: теорія і практика: Навч. посібник. – К., 1996.


Крисаченко В., Хилько М. Екологія. Культура. Політика. – К., 2002.

Мамедов Н. Культура, экология, образование. – М., 1996.



Ясвин В. История и психология формирования экологической этики. – М., 2000.

Ясвин В. Формирование экологической культуры. – М., 2004.

Завдання для самостійної роботи

Задача №1.

Згідно з теорією прав природи, синиць і чижиків не можна відловлювати для утримання у

клітках, так як це порушує їх право на природну свободу у природному середовищі

перебування. Але ж тримаючи зимою птахів у клітці, ми таким чином рятуємо їх від

голоду. Як вирішити цю проблему?

Задача №2.

У житті часто виникає ситуація, коли людині, щоб врятувати своє життя чи здоров’я,

доводиться позбавляти життя комарів, глистів, хвороботворні мікроби. Але ж убиваючи

їх, людина тим самим порушує їх право на життя.

Задача №3.

Люди розводять корів, свиней, а потім, у цілях свого харчування, позбавляють їх життя,

чим посягають на їх право на життя. Чи правильно це?

Задача №4.

Мисливець-любитель убиває на полюванні зайця. На фермі розводять телят, яких теж

позбавляють життя. Як у першому, так і в другому випадку, людина позбавляє життя

тварину. Однак чому любительське полювання з позиції екологічної етики є аморальним,

а вирощення телят на м’ясо так не засуджується?

Задача №5.

В одному заповіднику розвелося дуже багато кабанів і оленів. Вони стали наносити

екосистемі заповідника великих збитків – знищили практично весь молодняк. Тоді було

запропоновано організувати в заповіднику полювання: щоб не тільки знизити кількість

кабанів і оленів до оптимального, але ще і заробити для заповідника грошей. Чи це

правильно?

Задача №6.

Активісти однієї зоозахисної організації закупили в зоомагазинах всіх канарок і

випустили їх на волю. Чи правильно це з точки зору екологічної етики і права тварин на

свободу?

Задача №7.

В одному із заповідників, де живе рідкісний занесений у Червону книгу вид кулика,

розплодилися сірі ворони, які розкльовуючи його яйця, поставили на межу зникнення всю

заповідну популяцію рідкісного кулика. Адміністрація заповідника прийняла рішення про

відстріл сірої ворони, що своєю чергою грубо порушує право на життя. Як бути?

Задача №8.

В елеваторі завелося багато мишей і щурів, що наносять збитки. Директор елеватора

пропонує для боротьби з ними закупити отруту. Як розцінювати цей вчинок з точки зору

екологічної етики?

Задача №9.

Бізнесмени вирішили спорудити собі заміську лазню у заказнику дикої природи. З

допомогою хабарів та інших маніпуляцій вони отримали на це офіційний дозвіл від

природоохоронних державних органів. Захисники дикої природи пробували звернутися за

допомогою до місцевого населення і преси, однак ті виявилися байдужими до цього

питання. Тоді захисники природи вдалися до крайнього засобу – екотажу, загороджуючи

під’їзні шляхи, нищачи будівельну техніку. Як це можна розцінити з позиції екологічної

етики?

Задача №10.

Американські екологи уже багато років борються проти вирубування столітніх лісів на

північно-західному побережжі США. Вирубка загрожує проживанню рідкісного виду –

плямистих сов. Якщо вирубування буде продовжуватися, плямиста сова зникне як вид. З

іншого боку, лісорозробки дадуть адміністрації більші соціальні й економічні вигоди.

Оскільки ні державі, ні рядовому американцю нема ніякої вигоди від плямистої сови, і

оскільки плямиста сова не робить ніякого внеску в людське суспільство очевидним

способом, багато американських економістів, чиновників і політиків дозволяють і надалі

вирубку цих лісів. Яку відповідь можна дати з позиції екологічної етики?


Оцінювання якості знань студентів, в умовах організації навчального процесу за

кредитно-модульною системою здійснюється шляхом поточного, модульного

(проміжного), підсумкового (семестрового) контролю.

Поточний контроль

Поточний контроль – це оцінювання знань студента під час семінарських занять, якості

виконання домашніх завдань, самостійної роботи та активності студента на занятті.

Поточній контроль рівня засвоєння навчального матеріалу дисципліни «Екологічна

культура» оцінюється за п’ятибальною шкалою. У кінці семестру виводиться середнє

арифметичне усіх одержаних оцінок за відповіді й окремо середнє арифметичне із оцінок

на модулях. Ці два середні арифметичні додаються. Одержану суму середніх

арифметичних множиться на коефіцієнт 10. За семестр студент набирає до 100 балів.

Якщо студент жодного разу не відповідав на семінарських заняттях, матиме за

відповідний поточний контроль 0 балів.

Форми участі студентів у навчальному процесі, які підлягають поточному контролю:

- Виступ з основного питання.

- Усна наукова доповідь.

- Доповнення, запитання до виступаючого, рецензія на виступ.

- Участь у дискусіях, інтерактивних формах організації заняття.

- Аналіз джерельної і монографічної літератури.

- Письмові завдання (тестові, контрольні, творчі роботи тощо).

- Реферат, есе (письмові роботи, оформлені відповідно до вимог).

Результати поточного контролю заносяться до журналу обліку роботи академічної групи.

Позитивна оцінка поточної успішності студента за відсутності пропущених і

невідпрацьованих семінарських занять, позитивні оцінки за модульні роботи є підставою

для зарахування заліку (якщо сума балів перевищує 51).

Модульний проміжний контроль

Модульний контроль (МК) проводиться двічі на семестр, відповідно до графіка

навчального процесу.

Оцінка модульного контролю (МК-1, МК-2) виставляється з урахуванням результатів

проведеного контрольного заходу даного МК. Використовується п’ятибальна шкала

оцінювання. Середнє арифметичне оцінок за МК істотно впливає на поточну успішність –

кількість балів, набраних за семестр. У кінці семестру виводиться бал поточної успішності

студента – кількість балів, що є сумою середніх арифметичних оцінок на семінарських

заняттях і оцінок на модулях, помноженою на коефіцієнт 10.

Контрольні заходи модульного контролю з «Екологічної культури» проводяться під час

семінарських занять в академічній групі відповідно до розкладу занять.

Контрольні заходи модульного контролю проводяться у комбінованій формі: у вигляді

тестування та письмових контрольних робіт. В окремих випадках можна застосовувати й

інші форми модульного контролю: письмові завдання, усні колоквіуми та ін. Вид

контрольного заходу та методика урахування складових модульного контролю при

визначенні оцінки за МК розробляється викладачем і затверджується кафедрою.

До контрольного заходу відповідного модульного контролю студент допускається

незалежно від результатів поточного контролю. На консультаціях студент може

відпрацювати пропущені семінарські заняття, захистити індивідуальні завдання, реферати,

а також ліквідувати заборгованості з інших видів навчальної роботи.

У разі відсутності студента на контрольному заході модульного йому надається право на

повторне складання в індивідуальному порядку.

Підсумковий (семестровий) контроль

Позитивна оцінка поточної успішності (сумарного результату проміжної і модульної

оцінки за семестр) за умови відсутності пропущених або невідпрацьованих семінарських

занять є підставою допуску до підсумкової форми контролю.

З дисципліни «Екологічна культура» передбачена така форма звітності, як залік, який

проводиться у кінці семестру. Протягом семестру студент може набрати до 100 балів. На

заліку – максимально 20 балів. Складати залік дозволяється за бажанням. Для зарахування

заліку студент повинен набрати не менше 51 балу (показники поточного і модульного

контролів). Студент може отримати залік „автоматично” у разі достатньої кількості балів,

набраної за семестр (більше 51 балу).

Оцінка ECTS та

визначення

Кількість балів

від 1 до 100

Оцінка за традиційною

п’ятибальною системою

А – відмінно 91-100 Відмінно 5

В – дуже добре 81-90 Добре 4

С – добре 71-80 Добре 4

D – задовільно 61-70 Задовільно 3

E – достатньо 51-60 Задовільно 3

FX – незадовільно 25-50 Незадовільно 2

F – незадовільно

(потрібна додаткова

робота)

0-24 Незадовільно 2

Тестові завдання для проміжного та підсумкового контролю з курсу

«Екологічна культура»

Модуль І. „Еволюція відносин людини та природи і становлення

нової екологічної культури”

1.Виділити дослідників екологічної етики.

1) Крисаченко. 2) Голубець. 3) Леві-Брюль. 4) Ясвін. 5) Глазачьов. 6) Уайт. 7) Гардашук.

8) Юнг.

2. Якими основними проблемами зумовлена актуальність екологічної етики?

Залікові питання підсумкового контролю

1 .Співвідношення культури і природи.

2.Природа як цінність культури.

3.Особливості екологічної культури як пост-некласичного знання.

4.Предмет, сутність, принципи екологічної культури.

5.Екологізм та інвайронменталізм як інтелектуальні напрями.

6.Культурно-історична періодизація ставлення до природи.

7.Природа в архаїчній свідомості.

8.Сприйняття природи в культурній традиції античності.

9.Людина і природа в релігійно-міфологічному світогляді стародавніх народів.

10.Людина і природа в міфологічному світогляді давніх українців.

11.Ставлення до природи в культурі західноєвропейського Середньовіччя.

12.Концепція Ліна Уайта про історичні корені екологічної кризи.

13.Християнська екологічна концепція (на основі Біблії).

14.Ставлення до природи в культурі Ренесансу.

15.Ставлення до природи в культурі Нового часу.

16.Особливості східної екологічної культури.

17.Характерні риси західної антропоцентричної екологічної парадигми.

18.Філософи про причини екологічної кризи.

19.Основні екологічні проблеми сучасності.

20.Нова екологічна парадигма.

21.Сфери поширення і характер вияву екологічної кризи.

22.Предмет та структура екології.

23.Основні підрозділи екології.

24.Екосфера та її основні компоненти.

25.Екологічні закони.

26.Ресурсозбереження та рекультивація у контексті охорони природи.

27.Охорона видів і екосистем.

28.Збереження біорізноманіття як проблема природоохоронної діяльності.

29.Теорія ноосфери: основні етапи та представники.

30.Вчення В. Вернадського у контексті екологічної культури.

31.Вчення М. Моісєєва у контексті екологічної культури.

32.Екологічно-культурні ідеї вчення А. Печчеї.

33.Діяльність Римського клубу у контексті екологічної культури.

34.Концепція стійкого розвитку.

35.Концепція О. Леопольда у контексті екологічної культури.

36.Концепція В. Хесле у контексті екологічної культури.

37.Природа у образотворчому мистецтві.

38.Природа і архітектура. Органіка в архітектурі.

39.Природа і література та музика.

40.Екологічний світогляд та свідомість.

41.Екологічна освіта.

42.Зміст, методи та форми екологічної освіти.



Сінькевич О. Мораль і екологія: Текс лекції. – Львів, 1996.


Базова



Крисаченко В., Хилько М. Екологія. Культура. Політика. – К., 2002.




Ясвин В. История и психология формирования экологической этики. – М., 2000.

Допоміжна

Вернадський В. Вибрані праці. –К., 2005.




Нэш Р. Дикая природа и американский разум. – К., 2001.



Хесле В. Философия и экология. – М., 1993.

Борейко В. Прорыв в экологическую этику. – К., 1999.


Атфилд Р. Этика экологической ответственности // teologia.ru/www/biblioteka/ethic/atfild

Иоанн Павел ІІ. Экологический кризи: общая ответственность // http: // ecoforum 2. narod.


Уайт Л. Исторические корни нашого экологического кризисна // http: // ecoforum 2. narod.

ru / hem21/ digest. htm

Хесле В. Философия и екологія // http: // d. theupload. info/ down/


Хот Дж. Ф. Христианство и проблемы экологии // http: // ecoforum 2. narod. ru/ hem32/

digest2. htm


(Витяг з робочої програми навчальної дисципліни “Етика”)






рівень




навчання

Кількість кредитів – 5


0201 - культура (шифр, назва)



Напрям

6.020101-



Змістових модулів – Спеціальність



6.020101


3-й

Курсова робота Семестр

Загальна кількість годин

– 161

5-й 6-й

Лекції






Освітньо-


рівень:

18 17 год.


18 год. 17 год.


год. Год.


36 год. 55 Год.

ІНДЗ:

Вид контролю: поточний,

проміжний, підсумковий

Примітка.


становить:




«Етика» є складовою циклу професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного

рівня «бакалавр», базовою в системі вивчення філософії, культурології (філософсько-

гуманітарних дисциплін). Передумовою вивчення «Етики» є знання з таких дисциплін, як

«Психологія», «Філософія», «Історія філософії», «Основи культурології», «Історія

культурології», «Релігієзнавство», «Морфологія культури».


Мета - сформувати у студентів знання про специфіку етики як філососько-гуманітарної

науки, її основну проблематику, базові поняття та категорії, індивідуальні різновиди, її

роль і значення для сучасного життя людини, суспільства, світу, її особливі завдання в

кризову добу.

Завдання:

•з’ясувати місце етики в системі філософсько-гуманітарного знання

•акцентувати на можливості різних підходів до її вивчення, визначення

предмету і завдань

•виділити центральну проблематику, головні поняття та категорії етики

•розкрити особливості моралі як соціокультурного феномену

•розглянути різні типи етики та моралі (наукова, релігійна, філософська;

•східна і західна, тощо)

•з’ясувати специфіку індійської, китайської, японської, арабо-мусульманської,

європейської, української морально-етичних моделей.

•висвітлити прикладні аспекти етики у різних сферах людського життя (етика ділового

спілкування, професійна етика, медична етика, тощо)

•визначити особливості морального життя людини, сучасного суспільства


знати:

механізми формування і функціонування моральної культури на рівнях свідомості,

діяльності, моральних відносин; зміст понять: добро і зло, моральна норма, моральний

принцип, свобода і відповідальність, честь і гідність, совість і обов’язок, щастя і насолода,

страждання і співстраждання, альтруїзм, толерантність;

вміти застосовувати їх на практиці, у повсякденному житті, діловому спілкування, побуті;

виробити власну модель моральної поведінки, спираючись на знання своєї індивідуальної

природи та слідуючи найкращим, найбільш переконливим і сприйнятним для нього

зразкам моральної поведінки

Практичні навички: моральний характер, розуміння себе (своїх потреб і вищого

покликання) та інших, довіра, повага і терпимість до чужої індивідуальності

(толерантність); здатність розрізняти добро і зло, моральну, аморальну та іморальну

поведінку; засвоєння основ і творчої природи етичного мислення, культури; культура

морального діалогу (спілкування), людяність. У студента повинні сформуватись знання

про необхідність морально-етичного

вдосконалення, активної життєвої позиції, творчого мислення з метою покращення

власного життя, життя суспільства, світу.


Змістовий модуль 1.

Розділ 1. Етика як філософська теорія моралі. Мораль як об’єкт етики

Тема. Предмет і завдання етики

1.Етика в системі філософсько-гуманітарного знання; етика і філософія; етика і культура

(культурологія).

2.Історія становлення етики як науки, її предмету та базової проблематики.

3.Особливості етичної рефлексії; етика в основних поняттях, категоріях.

4.Структура етичного знання.


Гільдебранд Д. Етика. – Львів. Видавництво УКУ, 2002.

Гусейнов А.А., Апресян Р. Этика. – М., 1998.

Гусейнов А.А., Иррлитц Г. Краткая история этики. – М., 1987.

Дробницкий О. Г. Моральная философия: Избр. Труды / Сост. Р.Г. Апресян. – М., 2002.

Єрмоленко А. Соціальна етика та екологія. – К.: Лібра, 2012.

Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія: Підручник. – К., 1999.

Зеленкова И. Л., Беляева Е. В. Этика. – Минск, 2000.

Канке В.А. Современная этика. – М., 2009.

Малахов В. Етика як теорія моралі і практична філософія. – К.: Либідь, 2012.

Малахов В. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2006.

Мовчан В. Етика: Навч. посібник. – К., 2007.

Нойманн Э. Глубинная психология и новая этика. - М.: «Азбука», 2008.

Этика: Учебник / Под общ. ред. А.А. Гусейнова и Е.Л. Дубко. – М., 1999.

Тема. Поняття моралі, її сутність, структура, функції

1.Дефініції моралі; мораль і моральність.

2.Складники моралі.

3.Поняття «моральна норма», «моральний принцип» та «моральна цінність».

4.Специфіка морально-етичного регулювання; мораль і звичай; мораль і право.














Тема. Класифікація етичних вчень та моралі

1.Поняття «типологія», «тип етики» та «тип моралі».

2.Проблема критерія класифікації етичних вчень та моралі.

3.Дуалістична класифікація етичних вчень.

4.Історична типологія етичних вчень та моралі.

5.Регіональні моделі етики та моралі.


Гільдебранд Д. Етика. – Львів. Видавництво УКУ, 2002. – 445 с



Золотухина-Аболина Е. В. Современная этика: Учеб. Пособие для студентов вузов. – 2-е

изд., перераб. и доп. – м., Ростов н/Д:, 2003.






Тема. Культурно-історичний зміст моралі

1. Мораль як історичний феномен: традиційний та інноваційний підходи.

2. Героїчний та філістерський (реформістський та конформістський) типи моралі.

3. Світський та релігійний, лицарський і чернечий типи моралі.

4. Мораль джентeльмена.

5. Протестантизм і етос буржуа (підприємницький тип моралі).














Розділ 2. Історія етики

Тема.Етична думка стародавнього Сходу (Китай, Японія, Індія, арабо-

мусульманський регіон)

1.Загальна характеристика китайської моделі етики та моралі: структурні компоненти;

типологічні риси.

2.Морально-етичні особливості вчення Конфуція: літературні джерела; головні поняття,

категорії, норми, цінності. Соціально-етична проблематика твору «Лунь юй»; китайський

гуманізм («жень»). Церемонії і ритуал в системі моралі конфуціанства («вень», «і», «лі»).

Конфуціанство і традиційний патерналізм Східної моделі етики: культ старшого (батько,

імператор, «сяо», «цзюнь цзи). Феномен мудрого вчителя у моральній культурі Китаю і

Східного регіону.

3.«Дао де цзін» як літературна основа даосизму. Філософсько-етична специфіка вчення

Лао цзи: поняття «дао», «де», «у вей». Даосизм як віталістський та екологічний тип

моралі; єдність з природою та практика здорового способу життя (ці (чи)). Проблема

ненасильства і моральний принцип «у вей».

4.Легізм в історії китайської цивілізації, етики і культури: проблема правління,

співвідношення моралі і закону, мети і засобів її досягнення.

5.Особливості (структурні компоненти, типологічні риси, феномени) японської моделі

етики та моралі: сінтоїзм, буддизм, конфуціанство; природність, мінімалізм та естетизм

моральної культури; самурай як ідеал морально досконалого чоловіка в Японії.

6.Індійська модель етики та моралі: структурні компоненти, літературні джерела

(комплекс шруті і смріті (Веди, …Закони Ману,…..)), характерні особливості.

7.Брагманізм та індуїзм в морально-етичній історії індійського культурного регіону:

касти; феномен вчителя-наставника (гуру); головні поняття (сансара, дхарма, карма,

інкарнація, реінкарнація; моральні принципи (кама, артха, дхарма, мокша).

8.Буддизм і джайнізм в культурі Індії та Східного регіону (вплив на китайську та японську

моделі етики та моралі); історія виникнення і розвитку; літературні джерела. Морально-

етичні особливості буддизму: 4 благородні істини; ідея карми, реінкарнації, дхарми,

адхарми, нірвани. Вісім ступенів шляху до звільнення від страждань. Вчення про «живе» і

«мертве» в джайнізмі. Ідея ненасильства, принцип «ахімса», феномен вегетаріанства у

вченнях буддизму і джайнізму.

9.Морально-правові аспекти ісламу: Коран, 5(6) стовпів ісламу (обов’язки мусульманина;

поняття «джихад»); заборони в ісламі; Шаріат.













Змістовий модуль 2. Європейська етика: етапи становлення та розвитку

Тема. Антична етика 1.Поняття «європейська етика».

2.Античність як історико-культурна та етична модель європейського розвитку:

типологічні ознаки, характеристики; головні етапи становлення.

3.Сократ як історична постать, моральний авторитет античної та сучасної доби.

Сократівський спосіб життя. Питання творчої спадщини, літературних джерел вивчення.

Сократівський тип філософії, етики та моралі; щастя, задоволення, знання; єдність теорії

та практики (слова і діла), ідея гідного служіння Істині. Сократ і поліс. Сократ і школа

учнів (Арістіпп, Діоген); гедонізм, цинізм. Сократ і сучасність.

4.Платонівське вчення про вище Благо. Морально-етична проблематика творів «Апологія

Сократа», «Бенкет»; тема справедливості і любові в сучасному соціокультурному

дискурсі.

5.Етичне вчення Епікура; евдемонізм, атараксія; вчення про потреби та афекти на шляху

до щастя.

6.Аристотель в історії європейської етики: перший класифікатор та систематизатор

наукового знання; місце та специфіка етики як особливої сфери знання. Співвідношення

етики і психології, етики і політики, етики і філософії. Етика Аристотеля як «вчення про

чесноти», типи чеснот; «аретологічний тип етики»; «етика громадянських чеснот»;

«вчення про правильну поведінку». Етичне поняття міри (норми) як середини між

нестачею і надлишком.

7.Етика стоїцизму: Сенека, Марк Аврелій.

8.Етична проблематика античної доби в сучасному дискурсі; питання актуальності.







Зеленкова И. Л. Этика: тексты, комментарии, иллюстрации. – Мн., 2001.








Этика: Учебник / Под общ. ред. А.А. Гусейнова и Е.Л. Дубко. – М.,

Тема. Особливості християнської етики та її місце в

історії етичних вчень Європи. Етика

західноєвропейського середньовіччя

1.Загальна характеристика середньовічної моделі етики: типологічні риси, представники,

літературні джерела вивчення.

2.Християнство як основа середньовічного розуміння питань етики та моралі: Біблія

(Старий і Новий завіт), Декалог, 7 смертних гріхів; проблема людської гріховності і

теодицеї.

3.Етичні погляди Августина Блаженного, Абеляра, Томи Аквінського та Майстера

Екхарта.

4.Етичні ідеї середньовічного християнства і сучасність.












Тема. Європейська етика Нового часу

1.Загальна характеристика культурно-історичної доби Нового часу: наука і суспільство,

модернізація.

2.Етичні пошуки Нового часу (раціоналістична етика Т. Гоббса; етика «розумного

егоїзму» Б.Спінози.

3.Особливості протестантської етики.

4.Етика І. Канта (етика обов’язку; вчення про категоричний імператив)

5.Декларація прав людини і громадянина в історії етики Нового часу, Європи і Заходу.

6.Етична специфіка утилітаризму та прагматизму.















Тема. Етика ХХ ст.- поч. ХХІ ст.

1.Пізній романтизм як історична передумова сучасної етики; особливості етики кризової

доби та пошук шляхів виходу з неї.

2.Етичний песимізм як «етика спів-страждання» А. Шопенгауера.

3.Етика відчаю, любові і віри С. К’єркегора.

4.Етичний нігілізм та іморалізм філософії Над-людини Ф. Ніцше.

5.Етичні особливості екзистенційної філософії; проблема морального вибору і

відповідальності.

6.Школа фройдизму і неофройдизму в етиці (З. Фройд-Е. Фром)

7.Позитивістські традиції в етиці ХХ-ХХІ ст..

8.Постмодерністська етика в головних представниках, проблемах, ідеях.

9.Етика комунікативного дискурсу.

10.Прикладні аспекти сучасної етики; феномени екологічної етики та біоетики у ХХ ст..








Канке В.А. Современная этика. – М, 2009.






Тема. Основні лінії розвитку української етичної думки

1.Особливості української типу ментальності, філософії, етики та моральної культури.

2.Перші вітчизняні мислителі-моралісти: Іларіон Київський, Феодосій Печерський,

Кирило Туровський.

3.«Повчальне слово» Володимира Мономаха.

4.Києво-Могилянська академія та її внесок у національну моральну культуру: І. Гізель, С.

Яворський, Ф. Прокопович.

5.Етика українського романтизму: М. Гоголь, М. Костомаров, П. Куліш.

6.Проблеми етики в «університетській» філософії ХІХ ст.: Новіцький, Міхневич,

Гогоцький.

7.Морально-етичні аспекти філософії серця П. Юркевича.

8.Морально-етична проблематика творчості Т. Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки.

9.Особливості морального розвитку та етичних пошуків в українському соціокультурному

просторі ХХ- поч. ХХІ ст..





Нападиста В. Г. Історія етики в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст..): Навч.

посібник. – К.: Либідь, 2004.

Сінькевич О.Б. Історія етичної думки в Україні. Текст лекцій. – Львів, ЛНУ, 2000.

Україна: філософський спадок століть. Хроніка-2000. – К., 2000. Вип. 37-38; 39-40.

Змістовий модуль 3

Розділ 3. Загальні моральні поняття

Тема. Добро та зло 1.Добро і зло як найзагальніші моральні оцінки.

2.Проблема природи (абсолютна і відносна; аксіологічна і нормативна, ….) та критеріїв

добра і зла в етиці.

3.Добро і Благо; добро і користь, добро – доброта – доброчесність. Історичні уявлення про

добро і зло в етиці.

4.Зло як поняття і феномен: сутнісні особливості (егоїзм, злобливість, ворожість і

розбещеність); різновиди (природнє, соціальне, моральне; активне (агресія) і пасивне

(слабкодухість, безпринципність, інфантильність, молодушність, боягузство, гординя,

лінощі, брехливість)

5.Добро і зло в категоріях свідомості: навмисне і не-навмисне(несвідоме);








Макінтайр Е. Після чесноти: Дослідження з теорії моралі. – К., 2002.






Тема. Обов’язок та совість

1.Обов’язок як основа деонтологічної етики.

2.Обов’язок як виявлення імперативності моралі; різновиди обов’язку.

3.Поняття обов’язку в етиці І. Канта.

4.Основні версії походження морального обов’язку.

5.Совість як поняття та особливий морально-психологічний феномен.

6.Совість та провина; суд совісті, муки сумління.

7.Типологія совісті; авторитарний та гуманістичний типи совісті (Е. Фром).

8.Проблема свободи совісті в етиці.

















Тема. Справедливість

1.Справедливість як правова та морально-етична категорія; мірні характеристики

справедливості; види справедливості.

2.Історичні та регіональні уявлення про справедливість.

3.Принципи справедливості Дж. Ролза.

4.Моральні основи справедливості.
















Тема. Свобода і відповідальність

1.Свобода як філософське поняття: співвідношення понять свобода і воля. Свобода в

категоріях «можливість і необхідність»; волюнтаристське і фаталістське розуміння

свободи; типи, різновиди свободи (фізична, інтелектуальна, …. ).

2.Поняття «моральна свобода»; свобода волі (доброї і злої), вибору і проблема свавілля

(«свобода від» і «свобода для»).

3.Моральний обов’язок і проблема свободи вибору.

4.Свобода вибору і відповідальність; Е. Фром «втеча від свободи».

















Змістовий модуль 4

Розділ 4. Моральне життя людини

Тема. Щастя і страждання

1.Щастя як етичне поняття та моральна цінність.

2.Етична класифікація щастя; щастя як насолода (гедонізм), щастя і добробут.

3.Щастя і страждання в дискурсі проблем самореалізаціі особистості та справедливості:

покарання чи винагорода.

4.Проблема співвідношення щастя і обов’язку в етиці.














Тема. Проблема сенсу людського життя

1.Проблема життя і смерті в етиці.

2.Поняття сенс і смисл життя: мета, цінність, ідеал.

3.Проблема набуття і втрати сенсу життя; екзистенціали життя осмисленого та

безглуздого.

4.Іманентна і трансцендентна традиції сенсожиттєвої проблематики.

5.В. Франкл: людина в пошуках сенсу; вчення логотерапії.

6.Питання сенсу людського життя в східній і західній філософсько-етичній традиції.














Тема. Милосердя і любов

1.Любов як філософське і етичне поняття, як моральний принцип і вище благо.

2.Платонівське вчення про любов; морально-етичний зміст.

3.Християнське розуміння любові.

4.Етична класифікація любові.

5.Милосердя як благодіяння, турбота про інших; альтруїзм (безкорисна допомога),

співучасть (співчуття, співстраждання, емпатія, ….).

6.Милосердя і проблема насильства в сучасному світі (етика ненасилля).
















Тема. Моральне удосконалення людини

1.Поняття досконалості, морального зразка, еталону, ідеалу.

2.Типологія досконалості; проблема критерія; досконалість та довершеність; досконалість

як сумірність; досконалість як самодостатність.

3.Досконалість як основа перфекціоністської етики; основні принципи.

4.Духовне самовдосконалення як творчий процес; мука і радість.
















Тема. Моральна культура спілкування

1.Спілкування як філософське та морально-етичне поняття.

2.Комунікативна етика про природу та моральну цінність спілкування.

3.Основні моральні принципи культури спілкування.

4.Моральні особливості ділового спілкування.

5.Екологічний тип культури морального спілкування.
















Розділ 5. Мораль. Культура. Суспільство.

Тема. Мораль і національна культура 1.Етнос і етос; звичай і традиція в моральній культурі.

2.Національне і загальнолюдське в моралі.

3.Моральний зміст національного патріотизму.

4.Національна самосвідомість та гідність українців.

5.Моральні принципи міжнаціонального спілкування.










Малахов В.А. Особистість і національна культура: підґрунтя етичних проблем // Феномен

української культури: методологічні засади осмислення. – К., 1996. – С. 456-458.



Тема. Економіка, політика і моральність

сучасного цивілізованого суспільства

1.Моральні засади підприємницької діяльності в сучасному суспільстві.

2.Основи ділової етики; етика співробітництва: можливості перспективи (успіх, кар’єрний

ріст), проблеми (субординація, конфлікт), моделі. Етика та психологія службового

конфлікту. Діловий етикет.

3.Моральні засади та проблеми громадянського суспільства: Декларація прав людини і

громадянина, бюрократизм, корупція.

4.Проблеми етизації політики.

5.Сучасні проблеми гуманістичної етики: евтаназія, аборт, наркоманія, суїцид, інтернет-

залежність.

6.Тероризм та мораль.


Аболіна Т. Г., Нападиста В. Г., Рихліцька О. Д. та ін. Прикладна етика. Навч. посіб./ За

наук. ред. Панченко В. І. – К.: «Центр учбової літератури», 2012.


Гусейнов А. А., Апресян Р. Этика. – М., 1998.

Гусейнов А. А., Иррлитц Г. Краткая история этики. – М., 1987.













Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. – М., 1995.


Назви змістових модулів і тем

Денна форма

Ус

ьо

го

у тому числі

Л П лаб Інд Ср

1 2 3 4 5 6 7

Розділ 1. Етика як філософська теорія моралі.

Мораль як об’єкт етики

Тема 1. 1. Предмет і завдання етики

2

2

4

Тема 1.2. Поняття моралі, її сутність,

структура, функції

2 2 4

Тема 1.3. Класифікація етичних вчень та

моралі

2 2 4

Тема 1. 4. Культурно-історичний зміст моралі 4 4 6

Розділ 2. Історія етики

Тема 2. 1. Етична думка стародавнього Сходу

(Китай, Японія, Індія, арабо-мусульманського

регіон)

4

4

12


Тема 2. 2. Антична етика 2 2 6

Тема 2.3. Особливості християнської етики та

її місце в

історії етичних вчень. Етика

західноєвропейського середньовіччя

2 2 5

Тема 2.4. Європейська етика Нового часу 2 2 8

Тема 2. 5. Етика ХХ ст. - ХХІ ст. 1 1 3

Тема 2. 6. Основні лінії розвитку української

етичної думки

2 2 6


Розділ 3. Головні поняття та категорії.

Тема 3. 1. Добро та зло

1

1

3

Тема 3. 2. Обов’язок та совість 1 1 3

Тема 3. 3. Справедливість 1 1 3

Тема 3. 4. Свобода і відповідальність

1 1 3

Разом – зм. Модуль 3 4 4 12

Розділ 4. Моральне життя людини

Тема 4.1. Щастя і страждання

1 1 3

Тема 4. 2. Проблема сенсу людського життя

1 1 3

Тема 4. 3. Милосердя і любов

1 1 3

Тема 4. 4. Моральне удосконалення людини

1

1

3

Тема 4. 5. Моральна культура спілкування

2 2 3

Розділ 5. Мораль. Культура. Суспільство.

Тема 5.1. Мораль і національна культура

1

1

3

Тема 5. 2. Економіка, політика і моральність

сучасного цивілізованого суспільства

1

1

3

Разом – зм. Модуль 4 8 8 21

Усього годин 35 35 91


№

з/п


Годин

1 Етика як філософська наука

2

2 Поняття моралі: сутність, структура, функції

2

3 Типологія етичних вчень та моралі

2

4 Моральні вчення релігійних вчителів людства: Будда, Конфуцій,

Лао-цзи, Мойсей, Ісус Христос, Мухаммад

4

5 Історичні типи моральності

4

6 Європейська етика: особливості становлення та розвитку

9

7 Українська етична думка: історія та сучасність

2

8 Основні категорії етики

4

9 Аксіологічні виміри морального життя людини і суспільства

4

10 Культура морального спілкування

2

РАЗОМ 35

Тема. Етика як філософська наука

1.Предмет і завдання етики. Еволюція поглядів на предмет етики.

2.Філософський характер етики.

3.Етика в системі культури.

4.Класифікація етичних вчень.

















Тема. Поняття моралі: сутність, структура, функції

1.Мораль як спосіб духовно-практичного освоєння світу.

2.Структура і функції моралі.

3.Мораль та інші форми соціальної регуляції.

4.Співвідношення абсолютного і відносного, загальнолюдського і спільнотного в моралі;

золоте правило моральності.



















Тема. Типологія етичних вчень та моралі

1.Поняття «етична типологія» і «етична модель» в етиці.

2.Дуалістична класифікація етичних вчень.

3.Історична типологія в етиці.

4.Регіональні моделі етичних вчень і моралі.

















Тема. Моральні вчення релігійних вчителів людства: Будда, Конфуцій, Лао-цзи,

Мойсей, Ісус Христос, Мухаммад

1.Лао-цзи.

2.Конфуцій.

3.Будда.

4.Мойсей.

5.Ісус Христос.

6.Мухаммад.


Гільдебранд Д. Етика. – Львів. Видавництво УКУ., 2002.











Тема. Історичні типи моральності

1.Архаїчна моральність.

2.Основні типи античної доби.

3.Особливості моралі середньовічного суспільства: станова мораль.

4.Етос буржуа.

5.Моральні типи особистостей сучасного суспільства.



















Тема. Європейська етика: особливості становлення та розвитку

1. Поняття «європейська етика», її сутнісні особливості, типологічні

характеристики.

2. Етична думка дохристиянської Європи (Сократ і сократичні школи,

Платон, Аристотель, Епікур, стоїки).

3. Християнська етика середньовічної доби (Августин Блаженний, Абеляр, Ф. Аквінський,

М. Екхарт).

4. Своєрідність етичної проблематики доби Ренесансу та реформації (Н. Мак’явеллі, М.

Лютер. Ж. Кальвін).

5. Етичні пошуки Нового часу (раціоналістична етика Т. Гоббса; етика «розумного

егоїзму» Б. Спінози; етика обов’язку І. Канта).

6. Європейська некласична етика (А. Шопенгауер, С. К’єркегор, Ф. Ніцше)

7. Сучасна етика в головних проблемах, представниках, напрямках.
















Тема. Українська етична думка: історія та сучасність

1.Ментальні та соціально-історичні детермінанти розвитку української етиччної думки.

2.Українська докласична етична думка:

а) етичні погляди представників доби Київської Русі (перші вітчизняні мислителі-

моралісти: Іларіон Київський, Теодосій Печерський, Кирило Туровський); «Повчальне

слово» Володимира Мономаха;

б) філософсько-етичні погляди Києво-Могилянської академії: І. Гізель,С. Яворський, Ф.

Прокопович.

3. Морально-етичні особливості «філософії серця» П. Юркевича.

4. Українська класична морально-етична думка: основні риси та представники (Г.

Сковорода, М. Гоголь, П. Куліш, Т. Шевченко).

4. Українська етична думка другої половини ХІХ-ХХ ст.: осоновні проблеми та напрями

розвитку.


Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. – К., 2001.




Нападиста В. Г. Історія етики в Україні (друга половина ХіХ – початок ХХ ст..): Навч.

посібник. – К.: Либідь, 2004.

Сінькевич О.Б. Історія етичної думки в Україні. Текст лекцій. – Львів, ЛНУ, 2000.

Україна: філософський спадок століть. Хроніка-2000. – К., 2000. Вип. 37-38; 39-40.

Тема. Основні категорії етики

1.Добро та зло.

2.Обов’язок та совість.

3.Свобода та відповідальність.

4.Справедливість.

5.Честь і гідність.

6.Доброчинність.















Тема. Аксіологічні виміри морального життя людини і суспільства

1.Проблема смислу і сенсу людського життя.

2.Щастя як моральна цінність та категорія етики.

3.Любов як онтологічна цінність морального життя людини.

4.Морально-етичне значення страждання у людському житті.

5.Співчуття, милосердність і співстраждання в моральному дискурсі людського життя.


Аболіна Т.Г., Нападиста В.Г., Рихліцька О.Д. та ін. Прикладна етика. Навч. посіб./ За наук.

ред. Панченко В.І. – К.: «Центр учбової літератури», 2012.







Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. – Мюнхен-Львів, 1995. – С. 132-

139.






Тема. Культура морального спілкування

1.Спілкування як проблема етики. Функціональне та особистісне спілкування.

2.Основні морально-психологічні принципи спілкування.

3.Моральна проблема діалогу «батьків і дітей». Сучасна сімейна етика.


Аболіна Т. Г., Нападиста В. Г., Рихліцька О. Д. та ін. Прикладна етика. Навч. посіб./ За

наук. ред. Панченко В. І. – К.: «Центр учбової літератури», 2012.




Діловий етикет. Етика ділового спілкування. К., 2003.

Де Джордж Ричард Т. Деловая этика. – М., 2003.








Психология и этика делового общения. – М., 1997.



№

з/п


Годин

1 Предмет і завдання етики 4

2 Поняття моралі; мораль та інші види соціальної регуляції 4

3 Типологія етичних вчень та моралі... 4

4 Історичні особливості морального розвитку людства 6

5 Моральні повчання Великих вчителів людства 12

6 Морально-етичні здобутки європейської спільноти 22

7 Особливості українського типу моральної культури та етики 6

8 Основні поняття та категорії етики 12

9 Моральні цінності в житті людини і суспільства 15

10 Моральні особливості ділового спілкування та їх різновиди

(моделі)

6

Разом 91

Тема. Предмет і завдання етики

1.Етика в системі знання Аристотеля.

2.Кантівське розуміння предмету етики.

3.Особливості етичного пізнання за М. Бердяєвим («Про призначення людини»).

4.Проблема співвідношення етики і психології у філософських поглядах Е. Фрома

(«Людина для себе»).

5.Предмет і завдання філософії моралі Т. Адорно.

6.Науковий, релігійний та філософський підходи до визначення предмету і завдань етики.

7.К. Войтила (Іоан Павло ІІ) про особливості та проблеми етики.

8.Порівняльний аналіз поглядів про предмет і завдання етики

- І. Канта і М. Бердяєва;

- М. Бердяєва і К. Войтили;

- І. Канта і Е. Фрома.


Адорно Т. Проблемы философии морали. – М., 2000.

Арістотель. Нікомахова етика. – К., 2002.

Бердяев Н. А. О назначении человека. Опыт парадоксальной этики. – М. 1993.

Войтыла К. Основания этики// Вопр. философии. – 1991. – №1.

Кант И. Основы метафизики нравственности // Собр. Соч.: в 6 т. – Т.4. – Ч.1. – С. 228-283.

Томпсон М. Религия и этика // Философия религии. – М., 2000.

Фромм Э. Человек для самого себя / Э. Фромм. Психоанализ и этика. – М., 1993. – С. 19-

40.

Тема. Поняття моралі; мораль та інші види соціальної регуляції

1.Мораль та моральність.

2.Мораль і звичай.

3.Мораль і право.

4.Мораль і релігія.

5.Мораль і політика.

6.Золоте правило моральності в сучасному світі.


Апель К.-О. Дискурсивна етика: політика і право. – К., 1999.

Бергсон А. Два джерела моралі і релігії // Історія світової релігієзнавчої думкм:

Хрестоматія. – Авт. Та упор. В. І. Лубський, В. М. Козленко, Т. Г. Горбаченко. – К., 1999.

– С. 14-55.


Етос і мораль у сучасному світі /Аболіна Т. Г., Єрмоленко А.М., Кисельова О.О. та ін. –

К., 2004.

Кант І. Моральний принцип релігії // Історія світової релігієзнавчої думки. – К., 1999. – С.

219-229.



Левінас Е., Касторіадіс К. Політика та етика. – К., 1999.

Этциони Амитаи. Новое золотое правило. Сообщество и нравственность в

демократическом обществе. // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология. М.,

1999. – С. 309-337.


Тема. Типологія етичних вчень та моралі

1.Проблеми типології етичних вчень у книзі М. Бердяєва «Про призначення людини»

2.Класифікація етики у філософських поглядах Е. Фрома.

3.В. Малахов про проблему типології етичної свідомості.

4.Історична типологія етики та моралі.

5.М. Осовська про типи моралі лицаря та буржуа.




Малахов В. Три этики: к типологии этического сознания / В. Малахов. Уязвимость любви.

– К., 2005. – С. 121-129.

Оссовская М. Рыцарь и буржуа. Исследование по истории морали. – М., 1987.


40.

Тема. Історичні особливості морального розвитку людства

1.Давні збірки законів і моральних зобов’язань.

2.«Буші до» - моральний кодекс самурая.

3.Громадянська мораль і норми права в античну епоху.

4.Історичні метаморфози європейського лицарського етосу.

5.Героїчний тип моралі.

6.Чернечий ідеал.

7.Етос джентельмена.

8.Пуританська мораль.

9.Філістерський тип моралі.

10.Протестантська етика як основа сучасної моралі підприємця.

11.Моральні основи демократичної культури.


Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – К., 1994.


Духовність, мораль, етика традиційних суспільств Далекого Сходу. – К., 2007.


К., 2004.






Тема. Моральні повчання Великих вчителів людства

1.Моральний принцип ахімси в буддизмі.

2.Поняття «жень» в етичному вченні Конфуція.

3.Морально-етична проблематика трактату «Дао де цзін».

4.Порівняльний аналіз моралі Старого і Нового Заповітів.

5.Морально-етичні аспекти Корану.


Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту: Вихід 20, 22, 23; Повторення

Закону 5-9; Євангеліє від Св. Матвія, 5-9; Послання Св. Апостола до римлян; Перше

послання Св. Апостола Павла до коринтян.

Дао-Дэ цзин, Ле-цзин, Гуань-цзы: Даосские каноны. – М., 2002.

Дхаммапада / Пер. С пали В.Н. Топорова. – М., 1998.

Коран. Дослідження, переклади (фрагмент) і коментарі Валерія Рибалкіна. – К., 2002.

Классическое конфуцианство: переводы, статьи, комментарии. – М., 2000.

Тема. Морально-етичні здобутки європейської спільноти

1.Сократівський тип моралі.

2.Любов як морально-етичний феномен у філософському трактаті Платона «Бенкет».

3.Чесноти в етичному вченні Аристотеля.

4.Проблема гідного життя в етиці стоїцизму

5.Ідея вищого блага в середньовічній релігійній етиці.

6.Етика розумного егоїзму Спінози.

7.Вчення про категоричний імператив І. Канта.

8.Вчення про моральний імпульс в етиці А. Шопенгауера.

9.Принцип корисності в етиці Дж. Бентама.

10.Життя як найвища моральна цінність в етиці А. Швейцера.

11.Психоаналіз і етика Е. Фрома.

12.Моральні проблеми сучасного розвитку суспільства в етиці П. Рікера.

13.Етика і безконечність Е. Левінаса.

14.Проблема відповідальності в етичних поглядах Г. Йонаса.



Бентам Джеремі. Про принцип корисності / Джерамі Бентам // Лібералізм: Антологія. –

Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. – 2-е вид., перероб. К., 2009.


Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. – К.,

2001.


К., 2004.



Кант И. Основы метафизики моральности // Сочинения: В 6 т. – Т.4. – Ч.1. –М., 1965.

Книга ангелов: Антология. – СПб., 2001.

Левінас Е. Етика і безконечність. - К., 2001.

Платон. Бенкет. – К., 2002.

Рікер П. Етика і мораль // П. Рікер. Навколо політики. – К., 1995.

Рікер П. Сам як інший. – К., 2002.

Римские стоики: Сенека, Эпиктет, Марк Аврелий. – М., 1995.

Спиноза Б. Этика //Избр. Произведения: в 2 т. – Т.1. – М., 1957.

Фромм Э. Этика и психоанализ. – М., 1993.



Шопергауэр А. Свобода воли и нравственность. – М., 1992.

Тема. Особливості українського типу моральної культури та етики

1.Перекладна моралістично-повчальна література Київської Русі.

2.Ідеали християнського життя у Києво-Печерському патерику.

3.Козацтво як втілення лицарського морального ідеалу в українській культурі.

4.Проблема моральних цінностей у філософії Григорія Сковороди.

5.Морально-етичні аспекти філософії серця П. Юркевича.

6.Екуменічна етика Андрея Шептицького.

7.М. Шлемкевич про соціальні особливості українського етосу / «Загублена українська

людина».


Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник. – К., 1993.

Митрополит Андрей Шептицький. Твори (морально-пасторальні). – Львів, 1999.

Митрополит Київський Іларіон. Слово про Закон і Благодать // Україна: філософський

спадок століть. Вип. 37-38. – С.147-158.



Мономах Володимир. Повчання // Україна: філософський спадок століть. Вип. 37-38. – С.

158-170.

Сковорода Г. Розмова п»яти мандрівників про істинне щастя в житті // Україна:

філософський спадок століть. Вип. 37-38. – С. 323-332.

Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – К., 1992.

Шлемкевич М. Загублена українська людина. – К., 1991.

Юркевич П. Серце та його значення в духовному житті людини, за вченням слова Божого.

// Україна: філософський спадок століть. Вип. 39-40. – С. 563-574.

Тема. Основні поняття та категорії етики

1.Проблема співвідношення добра і користі в етиці.

2.Проблема морального зла в історії етики і культури.

3.Агресія як феномен морального зла.

4.Чеснота як поняття етики.

5.Відповідальність як основа сучасної етики.

6.Теорія справедливості Дж. Ролза.

7.Проблема доброчесності в теорії моральних почуттів А. Сміта.

8.Совість як моральний феномен і етична категорія.


Апресян Р. Г. Добро и польза // Этическая мысль. – М., 1991.

Бадью А. Этика: Очерк о сознании Зла. – СПб., 2006.

Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. – К.,

2001.

Ермоленко А. М. Этика ответственности и социальное бытие человека. – К., 1994.


К., 2004.

Лоренц К. Агрессия (так называемое зло) // Вопр.философии. – 1992. - №3.


Милтс А. Совесть //Этическая мысль. Науч.-публицист. чтения. – М., 1990.

Рікер П. Інтелектуальна автобіографія. Любов і справедливість. - К., 2002.

Ролз Дж. Теория справедливости. – Новосибирск, 1995.

Скрипник А. П. Моральное зло в истории этики и культуры. – М., 1992.

Смит А. Теория нравственных чувств. – М., 1997.

Тема. Моральні цінності в житті людини і суспільства

1.Аксіологія щастя.

2.Любов і відповідальність.

3.Насолода і обов’язок як моральні цінності.

4.Моральні цінності християнства.

5.Любов як моральна цінність Західної культури.

6.Правда як моральний феномен.

7.Моральний зміст патріотизму.

8.Проблема страждання і співчуття в етиці А. Шопенгауера.

9.Конкордизм В. Винниченка.


Войтыла К. Иоанн Павел ІІ. Любов и ответственность. – М., 1993.

Вышеславцев Б.П. Этика преображенного Эроса. – М., 1994.


Досвід людської особи: Нариси з філософської антропології. – Львів, 2000.


К., 2004.


Кант И. О мнимом праве лгать из человеколюбия // И. Кант. Трактаты и письма. – М.,

1980.

Киркегор С. Наслаждение и долг. – К., 1994.

Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. – Мюнхен-Львів, 1995.

Люїс Клайв Стейпл. Проблема страждання. – Львів, 1998.



Ружмон Дені Д. Любов і західна культура. – Львів, 2000.

Сиваченко Г. Конкордизм В.Винниченка, або мистецтво бути щасливим // Україна:

філософський спадок століть. Вип. 39-40. – С. 426-441.

Тейлор Ч. Джерела себе. – К., 2005.

Тейлор Ч. Етика автентичності. – К., 2002.

Тема. Моральні особливості ділового спілкування та їх різновиди (моделі)

1.Толерантність як моральний принцип ділового спілкування.

2.Природа морального конфлікту.

3.Формальні та неформальні аспекти морального спілкування.

4.Особливості ділового етикету.

5.Психологічні аспекти етики ділового спілкування.

6.Д. Карнегі про мистецтво спілкування.

7.Моббінг як морально-етичний феномен.


1.Діловий етикет. Етика ділового спілкування. К., 2003.

2.Де Джордж Ричард Т. Деловая этика. – М., 2003.

3.Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія: Підручник. – К., 1999.

4.Зеленкова И. Л. Этика: тексты, комментарии, иллюстрации. – Мн., 2001.

5.Золотухина-Аболина Е. В. Современная этика: Учеб. Пособие для студентов вузов. – 2-е


6.Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей. – Минск, 1990.

7.Колодей Криста. Моббинг. Психотеррор на рабочем месте и методы его преодоления. –

Х., 2007.

8.Малахов В. Право бути собою. – К., 2008.

9.Нойманн Э. Глубинная психология и новая этика. - М.: «Азбука», 2008.

10.Психология и этика делового общения. – М., 1997.

11.Тард Г. Мнение и толпа: общественное мнение и разговоры //Психология толп. – М,

1998.

Методи і форми контролю


заліків).





Форми навчальної активності студентів, що підлягають оцінюванню:

- запитання, які допомагають більш повно розкрити тему, запитання-доповнення;

виділення проблемних запитань;

-порівняльний аналіз різних етичних шкіл, напрямків, традицій, представників; виділення

спільного і відмінного;

-здатність проводити аналогії, паралелі етики та моралі старих часів з моральними

проблемами та етичними вимогами сьогодення, віднайти зв»язок з теперішніми часами;

-вміння адаптувати теоретичний матеріал до практичного, повсякденного життя;

-коротка наукова доповідь, здатність чітко формулювати думки і стисло їх викладати,

відрізняти головне від другорядного;

-контрольне опитування

-тестування

-творча, самостійна робота; есе.

Форми контролю:

-усна презентація провідних питань (проблем) теми;

-рецензія на усну презентацію;

-підготовка наукових есе по проблемам етики;

-контрольна робота;

-контрольне тестування за комплексною програмою з курсу “Етика” для студентів

філософського факультету

-колоквіум;

-аналітична самостійна робота.


Приклад розподілу балів, які отримують студенти (для заліку)

Поточне тестування та самостійна робота Сума

Змістовий модуль №1 Змістовий модуль № 2

Т1.1 Т1.2 Т1.3 Т1.4 Т2.1 Т2.2 Т2.3 Т2.4 Т2.5 100

5 5 5 25 15 15 10 10 10

Т1.1, Т1.2 ... Т9 – теми змістових модулів

Приклад розподілу балів, які отримують студенти (для екзамену)

Поточне тестування та самостійна робота Підсумковий

тест (екзамен) Сума

Змістовий

модуль 1

Змістовий модуль

2


3

50 100 Т1.

1

Т1

.2

Т1.

3

Т1.4 Т2.

1

Т2.

2

Т2.

3

Т2

.4

Т

2.

5

Т2.

6

Т3.1 Т3.

2

Т1.1, Т1.2, ... Т9 – теми змістових модулів

Приклад розподілу балів, які отримують студенти за виконання курсової роботи (проекту)

Пояснювальна

записка Ілюстративна частина Захист роботи Сума

до ___ до ___ до ___ 100


заліків).






Оцінка

ECTS

Оцінка в

балах


Екзаменаційна оцінка, оцінка з

диференційованого заліку

Залік



В 81-89 4

Дуже добре

С 71-80 Добре

D 61-70 3



Протягом семестру проводиться не менше двох модулів або колоквіумів чи контрольних

робіт або інших видів контролю. Максимальна кількість балів, яка встановлюється для

цих видів контролю, а також відповідність оцінок FX та F у шкалі ECTS, у балах та

національній шкалі визначається Вченими радами факультетів або кафедрами, які

забезпечують викладання відповідних дисциплін.


Програма, методичні розробки

«Етика»- Etyka NMK www. franko.lviv.ua/faculty/Phil/KURSY

Шендрик С. М., Ярошенко Т. М.. Плани семінарських занять з курсу «Етика» для

студентів філософського факультету. – Львів. Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка,

2002. – 25 с.

Читанка «ЕТИКА» / доц. Ярошенко Т.М. (1)

Шендрик С. М., Ярошенко Т. М. Комплексна програма курсу «Етика» для студентів

філософського факультету»// «Культурологія: навчально-методичний комплекс: напрям

підготовки 0201-культура, спеціальність культурологія (6.020101; 7.020101; 8.020101):

Навч.-методич. Посібник /Упоряд..: В. П.Мельник, М.В. Кашуба, А. В. Яртись та ін., / За

ред.. д-ра філос. Наук, проф.. В. П. Мельника. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана

Франка, 2008 р. – С. 108-131.


Базова

Список підручників та навчальних посібників

Аболіна Т.Г., Нападиста В.Г., Рихліцька О.Д. та ін. Прикладна етика. Навч. посіб./ За наук.

ред. Панченко В.І. – К.: «Центр учбової літератури», 2012.


Гусейнов А. А., Апресян Р. Этика. М., 1998.

Гусейнов А. А., Иррлитц Г. Краткая теория этики. - М., 1987.

Діловий етикет. Етика ділового спілкування. К., 2003.

Де Джордж Ричард Т. Деловая этика. – М., 2003.

Дробницкий О. Г. Моральная философия. – М., 2002.


Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія: підручник. – К., 1999.


Зеленкова И. Л. Этика: тексты, комментарии, иллюстрации. – Минск, 2001.

Золотухина-Аболина Е. В. Современная этика: Учебное пособие для студентов вузов – 2-е

изд., перераб. и доп. – М., 2003.

Иванов В. Г. История этики древнего мира. – СПб, 1998.

Иванов В. История этики средних веков. Л., 1989.


Лук М. І. Етичні ідеї в філософії України другої половини ХІХ – поч. ХХ ст. – К., 1993.


Малахов В. Етика: Курс лекцій. Навч. Посібник. – К., 2006.

Мовчан В. Етика: Навч. посібник. – Львів, 2007.

Нападиста В. Г. Історія етики в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст..): навч.

Посібник. – К., 2004.

Психология и этика делового общения. – М., 1997.

Сінькевич О. Б. Етика. Курс лекцій. Львів, 1999.

Степаненко В. Ф. Етика в проблемних і аналітичних задачах: Навч. Посібник. К., 1998.

Етика: Навч. посібник /Т. Г. Аболіна, В.В Єфименко та ін. – К., К., 1992.

Этика: Учебник для студентов философских вузов /А. А. Гусейнов, Е. Л. Дубко, С. Ф.

Анисимов и др. – М., 1999.

Этика. Энциклопедический словарь /Под ред. Р. Г. Апресяна и А. А. Гусейнова. – М.,

2001.

Першоджерела, монографії, наукові статті


Апель К.-О. Дискурсивна етика: політика і право. – К., 1999.


Бадью А. Этика: Очерк о сознании Зла. – СПб., 2006.

Бергсон А. Два джерела моралі і релігії // Історія світової релігієзнавчої думкм:

Хрестоматія. – Авт. Та упор. В. І. Лубський, В. М. Козленко, Т. Г. Горбаченко. – К., 1999.

– С. 14-55.


Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту.

Войтыла К. Иоанн Павел ІІ. Любов и ответственность. – М., 1993.

Войтыла К. Основания этики// Вопр. философии. – 1991. – №1.

Вышеславцев Б.П. Этика преображенного Эроса. – М., 1994.

Дао-Дэ цзин, Ле-цзин, Гуань-цзы: Даосские каноны. – М., 2002.

Дхаммапада / Пер. С пали В.Н. Топорова. – М., 1998.


К., 2004.

Кант И. Основы метафизики нравственности // Собр. Соч.: в 6 т. – Т.4. – Ч.1. – С. 228-283.

Кант И. О мнимом праве лгать из человеколюбия // И. Кант. Трактаты и письма. – М.,

1980.

Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей. – Минск, 1990.

Киркегор С. Наслаждение и долг. – К., 1994.

Коран. Дослідження, переклади (фрагмент) і коментарі Валерія Рибалкіна. – К., 2002.

Классическое конфуцианство: переводы, статьи, комментарии. – М., 2000.

Кьеркегор С. Страх и трепет. – М., 1993.

Левінас Е., Касторіадіс К. Політика та етика. – К., 1999.

Лосский Н.О. Условия абсолютного добра. – М., 1991.


Милтс А. Совесть //Этическая мысль. Науч.-публицист. чтения. – М., 1990.

Мур Дж.Э. Природа моральной философии. – М., 1999.

Рікер П. Інтелектуальна автобіографія. Любов і справедливість. - К., 2002.

Римские стоики: Сенека, Эпиктет, Марк Аврелий. – М., 1995.

Ролз Дж. Теория справедливости. – Новосибирск, 1995

Смит А. Теория нравственных чувств. – М., 1997.

Тейлор Ч. Джерела себе. – К., 2005.

Тейлор Ч. Етика автентичності. – К., 2002.

Томпсон М. Религия и этика // Философия религии. – М., 2000.

Этциони Амитаи. Новое золотое правило. Сообщество и нравственность в

демократическом обществе. // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология. М.,

1999. – С. 309-337.


40.


Шопенгауэр А. Свобода воли и нравственность. - М., 1992.


Віктор Малахов ЕТИКА курс лекцій. – Книги, учебн. (К., 2006). – Режим доступу: freelib.

in. na/bloq/viktor_malakhov_etika 1-0-6.

Нойманн Э. Глубинная психология и новая этика. – М., 2008. – Режим

доступу:http://www.castalia.ru/index.php?option=com_contEttask=viewEtid=271Etltemid=34


(Витяг з робочої програми навчальної дисципліни “Регіональна типологія

культури”)






рівень




навчання

Кількість кредитів – 4


0201 культура (шифр, назва)



Напрям

6.020101



Змістових модулів – Спеціальність



6.020101


3-й

Курсова робота Семестр

Загальна кількість годин -

144 год.

6-й

Лекції






Освітньо-


рівень:

бакалавр

34 год.


34 год


год. год.


76 год.

ІНДЗ:

Вид контролю: поточний,

проміжний, підсумковий

Примітка.


становить:




Мета - сформувати знання про особливості просторового моделювання культури,

регіональні типи культури, геокультурну багатоманітність світу.

Завдання

- розкрити специфіку регіонального підходу до типологізації культури;

- змістовно окреслити та визначити феномен регіональної культурної самобутності;

- з’ясувати роль та значення етно-національних чинників, ментальних, характерологічних

особливостей у формуванні регіональних моделей культури;

- з’ясувати механізми формування і функціонування регіональних моделей культури;

- виділити та розкрити основні підходи до регіоналізації світової культури,

-наголосити на етнонаціональному ренесансі у ХХ- поч. ХХІ ст. та одночасному

посиленні інтеграційних, глобалізаційних процесів;

- визначити місце і намітити завдання України у сучасній панорамі світових культурних

тенденцій.

В результаті вивчення даного курсу студент повинен сформувати знання про особливості

регіонального підходу до культурного моделювання, просторові моделі культури,

специфіку феномену геокультури, типи регіоналізації світової культури, особливості

міжкультурної та міжцивілізаційної взаємодії різних регіонів світу, особливі місце та роль

України в загальній панорамі світових історико-культурних процесів. Це передбачає

знати:

- зміст понять: типологія, тип, модель культури, регіон, простір, територія, ландшафт;

етнос, нація, раса; культурна самобутність, традиція та інновація; культурні синтез,

синкретизм, еклектика, симбіоз, асиміляція, акультурація; глобалізація, глокалізація,

вестернізація, орієнталізація, західний і східний, південний і північний типи культурних

регіонів світу; європейський, північноамериканський, далекосхідний, індійський, арабо-

мусульманський, латиноамериканський, тропічноафриканський культурні регіони світу;

особливості українського типу культури.

- основні фактори (чинники), що формують регіональні моделі культури, вміти

аналізувати та критично оцінювати їх роль на сучасному етапі;

вміти:

- оперувати головними поняттями, категоріями регіональної типології культури;

- визначати типи культур різних регіонів у вигляді цілісної системи життєвих цінностей

(смислових, ментальних, територіальних, етно-національних, історичних, релігійних,

філософських, морально-правових, художньо-естетичних, тощо характеристик); визначати

типи регіонів за зразками культури;

- порівнювати (виділяти спільне і відмінне) геокультурні світи різних народів світу;

- толерантно ставитись до самобутніх культурних світів інших регіонів та народів, що їх

репрезентують: рахуватись з особливостями їх природніх, історичних, духовних,

ментальних, етнонаціональних, расових, тощо характеристик, їх звичаїв та традицій;

шанобливо ставитись до світу життєвих цінностей інших народів.


«Регіональна типологія культури» є складовою циклу професійної підготовки фахівців

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», виступає одним із головних новітніх

культурологічних дискурсів для вивчення системного погляду на геокультуру світу,

різних природніх форм ціннісної укоріненості, морфологічних аспектів світової культури.

Програма навчальної дисципліни «Регіональна типологія культури»

Змістовий модуль 1. Предмет і завдання регіональної типології культури. Головні

теоретико-методологічні підходи до регіоналізації культурного простору.

Особливості регіональної морфології світової культури.

Тема. Специфіка, предмет і завдання навчальної дисципліни і наукового напрямку

«Регіональна типологія культури»

1.“Регіональна типологія культури” як філософська і культурологічна сфера наукового

знання.

2.Базові категорії, поняття і терміни: «регіон», «простір», «середовище», «територія»,

«ареал» та їх культурологічне навантаження. Значення «межі», кордонів при визначенні

поняття культурного регіону.

3.«Філософія життєвого простору» як методологічна основа «Регіональної типології

культури». Антропологія, аксіологія, морфологія, семантика, соціологія як

системоутворюючі елементи культурологічного знання «Регіональної типології

культури».

4.Роль і значення географії та етнології для вивчення питань «Регіональної типології

культури». «Регіональна типологія культури» і культурна компаративістика. «Регіональна

типологія культури» в філософсько-наукових дослідженнях; головні концепції, напрямки,

представники.


Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу:

Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – С. 13 – 42.

Гатальська С.М. Тип культури та її цивілізаційні форми як предмет філософії культури. //

Гатальська С.М. Філософія культури. Підручник. - К., 2005. – С. 44-74.

3Кармин А.С. Основы культурологии: морфология культуры. – СПб., 1997.

Ярошенко Т.М. Регіональна типологія культури: Навч. посібник. – Львів: Видавничий

центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – С. 66-75.

Тема. Регіональне буття культури; феномен регіональної культурної самобутності

1.Поняття “регіональна культурна самобутність” та механізми її формування.

2.Проблема суб”єкту в регіональній культурології; расовий, етнічний, національний

аспекти.

3.Поняття регіональної свідомості і культурного простору: “спосіб життя, мислення”,

стереотипи переживання, мислення, мови, поведінки; поняття ментальності, етосу,

характеру. Значення лінгвістичних, релігійних, господарсько-економічних, політичних

факторів у формуванні культурного обличчя і єдності регіону.

4.Одиниці соціокультурного виміру регіону: “район культури”, “область культури”.

5.Проблема культурної території, як проблема “меж”( кордон, границя) і “між”,

середовища і сусідства; поняття “межовість”, феномен “пограниччя” в регіональній

типології культури.

6.Основні форми і типи міжкультурної регіональної взаємодії: діалог, комунікація.

зближення і конфронтація; акультурація і асиміляція; синкретизм, симбіоз, синтез.






Кармин А.С. Основы культурологии: морфология культуры. – СПб., 1997.

Теоретическая культурология. – М.: Академический Прект; Екатеринбург: Деловая книга;

РИК, 2005. – 624 с.

Философия культуры. Становление и развитие. – СПб.: Издательство «Лань», 1998. – 448

с.



Тема. Регіональна морфологія світової культури; різність системних підходів,

критеріїв, класифікацій

1.Світова культура як макросистема.

2.Проблема критерію регіоналізації світової культури: антропологічний; лінгвістичний;

етно-конфесійний; цивілізаційний; просторово-географічний, материковий.

3.Географічний підхід до регіоналізації світової культури; Північ і Південь, Схід і Захід як

культурні моделі.

4.Материковий (історико-континентальний) підхід: європейсько-північноамериканський,

далекосхідний, індійський, арабо-мусульманський, тропічно-африканський,

латиноамериканський регіони.






Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник. – К., 2000.


Философия культуры. Становление и развитие. – СПб.: Издательство «Лань», 1998. – С.

328-344.


центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – С. 93-103

Тема. Європейсько-північноамериканський культурний регіон; європейська

специфіка

1.Поняття європейсько-північноамериканський культурний регіон (територія, суб»єкт);

Поняття європейсько-північноамериканський і західний типи культури.

2.Європейський складник, як основа культурної самобутності Західного регіону. Поняття

європейський регіон як географічне утворення: територія; природні і кліматичні

особливості. Антропологічні характеристики європейського культурного регіону:

расовий, етно-національний склад і характеристики. Особливості міграційних процесів в

регіоні.

3.“Європа” як культурологічне поняття: історія смислових метаморфоз поняття “європа”.

Культурна ідентифікація Європи (за суб”єктом, територією, історією); поняття

європейської культурної самобутності. Етно-конфесійна своєрідність європейського

культурного регіону: романо-католицький, слов”яно-православний та германо-

протестантський. Соціальна, цивілізаційна ідентифікація Європи. Особливості

субрегіоналізації Європи.

4.Регіональні аспекти європейської моделі історії.



Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – С. 102-241.

Джеджора О. Історія Європейської цивілізації. Частина 1. – Львів, 1999.

Дейвіс Норман. Європа. Історія. - К., 2000. - 1463 с.

Історія європейської ментальності / За ред.. Петера Дінцельбахера / Переклав з нім.

Володимир Кам”янець. – Львів: Літопис, 2004. – 720 с.

Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник. – К., 2000. – С. 296-336.

Кармин А.С. Основы культурологии: морфология культуры. – СПб., 1997. – с.153-162;

276-327.

Художня культура світу: Європейський культурний регіон./ Н. Є. Миропольська, Е. В.

Бєлкіна та ін.; Навч. посібник. – К., 2001.


центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – С. 95-97; 104-124.

Тема. Європейсько-північноамериканський культурний регіон;

північноамериканський складник

1.Поняття «Новий світ»; географічне розташування Північної Америки; зовнішнє

сусідство, внутрішні складники.

2.Головні суб»єкти північноамериканського культурного регіону.

3.Етапи історичного становлення Північної Америки; особливості та значення

міграційних процесів у регіоні.

4.Північноамериканська модель культури; прагматизм, індивідуалізм. Ментальні і ціннісні

особливості північноамериканців.

5.Північна Америка і Європа. Північна Америка у світовому дискурсі.



Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003.


Кармин А.С. Основы культурологии: морфология культуры. – СПб., 1997. – С.163-172.

Північноамериканський культурний регіон. // Художня культура світу: Арабо-

мусульманський культурний регіон. Африканський культурний регіон. Індійський

культурний регіон. Далекосхідний культурний регіон. Латиноамериканський культурний

регіон. Північноамериканський культурний регіон. – К, 2003. С.146-189.


центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – С.124-128.

Тема. Регіональні особливості української культури

1.Проблема етногенезу українців: основні концепції походження українського народу;

історичні версії етноніму “Україна”. Мовні та психологічні особливості українців.

2.Своєрідність геокультурного становища України; проблема визначеності та меж.

Українська модель культури в європейському культурному вимірі; система ідентичностей.

Українська культура в дискурсі «Захід-Схід». Особливості національного характеру та

ментальності українців. Межовий, екзистенційно-бароковий тип української духовності.

3.Проблема критерію історичної періодизації української культури. Історичні складники

української культурної самобутності.

4.Проблема чужоземних впливів в українському культурному просторі.

5.Визначальні сфери української культури: релігія, мораль, мистецтво.

6.Релігійна своєрідність української культури: язичнецтво і християнство. Українська

культура в дискурсі православно-слов”янського та романо-католицького духовних світів.


Вівчарик М.М. Україна від етносу до нації: Навч. посіб. – К.: Вища шк.., 2004. – 239 с.

Енциклопедія Українознавства. Загальна частина. – Київ, 1995.

Мірчук І. Історія української культури. – Мюнхен – Львів, 1994.

Рибчин І. Геопсихічні реакції і вдача українця. Видання “Дніпрової хвилі”, Мюнхен, 1966.

– 38 с.

Українська душа. – К., 1992.

Чижевський Д. Культурно-історичні епохи. – Авгсбург, 1948.

Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – Нью-Йорк, 1991.

Шлемкевич М. Галичанство. – Нью-Йорк – Торонто, 1956. – 117 с.

Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. – Мюнхен, 1993.


центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – 236 с.

Змістовий модуль 2. Регіональна морфологія світової культури; китайська,

японська, індійська, арабо-мусульманська, тропічно-африканська та

латиноамериканська культурні моделі

Тема. Далекосхідний культурний регіон; китайський компонент

1.Географічна, антропологічна характеристики далекосхідного регіону (поняття Азія,

Далекий Схід, монголоїдна раса, азійство).

2.Внутрішньо-регіональна структура і зовнішньо-регіональне сусідство; проблеми

культурної взаємодії і впливів.

3.Китайська модель культури: етимологічні версії поняття «Китай» (етноніми). Даосизм,

конфуціанство і легізм як традиційні духовні системи Китаю. Роль буддизму в історії

китайської культури; феномен чань-буддизму.

4.Китайська схема культурного простору (Земля-Небо-Пустота-Дао) та місце людини у

ній ( Тріада Трьох начал). Основи китайської мудрості: моральні принципи духовної

практики; поняття “мудрець”, “вчитель”, “духовний шлях” (“жень”, “вень”, “дао”, “у-вей”,

“лі”, “і”, “ці”). Гімнастика духу; робота з життєвою енергією; гармонія “інь” і “ян”.

Елементи китайської геософії: вода, гори, вітер.

5.Китайська історіософія; природнє і соціальне; астрологічний календар та історія

правлячих династій.

6.Особливості художньої культури Китаю: музика, поезія, живопис, каліграфія.

Традиційні архітектурні форми Китаю і місцевий ландшафт.

7.Цивілізаційні здобутки Китаю.

8.Специфіка китайського національного характеру.






Рижкова С. А. Типологія релігій: Навч. посібник. – К., 2005.

Художня культура світу: Арабо-мусульманський культурний регіон. Африканський

культурний регіон. Індійський культурний регіон. Далекосхідний культурний регіон.

Латиноамериканський культурний регіон. Північноамериканський культурний регіон:

Навч. посібник. / Н. Є. Миропольська, Е. В. Бєлкіна, Л. М. Масол та ін.; За ред. Н. Є.

Миропольської. – К., 2003.



Тема. Далекосхідний культурний регіон; японський складник

1.Історія етноніму «Японія»; міфологічна та наукова версії. Особливості природнього

ландшафту та соціокультурної історії Японії.

2.Духовні складники японської культури: сінтоїзм, конфуціанство, буддизм (дзен-

буддизм, ребу-сінто).

3.Сінтоїзм як основа японської культурної самобутності. Головні міфологеми японської

виключності: культ Сонця (Аматерасу), культ імператора (мікадо). Національні символи

та цінності японської культури.

4.Японська культурна самобутність крізь призму міжнародних і міжрегіональних

контактів (Китай, Індія, Західна Європа, Північна Америка). Конфуціанство і японська

моральна культура (кодекси честі”бусідо” і “гірі”). Метафізика японської духовності:

буддизм в культурі Японії (“дзен-буддизм”, “ребу-сінто”).

5.Домінанти японської духовності; пантеїзм, природній естетизм та мінімалізм. Японська

філософія прекрасного: сабі, вабі, сібуй, юген.

6.Феномени японської культурної самобутності: самураї, сумо, дзюдо, чайна церемонія,

ікебана, поезія (хайку, танки), театр “но” і “кабукі”.

7.Цивілізаційна специфіка Японії; феномен “японського чуда”. Японія і Захід; сучасні

глобалізаційні процеси.

8.Особливості японського національного характеру; стереотипи поведінки та мислення.




Кармин А.С. Основы культурологии: морфология культуры. – СПб., 1997. - С. 183-191.









Тема. Індійський культурний регіон

1.Історія етнонімів індійського культурного регіону.

2.Загальна географічна характеристика індійського регіону.

3.Етнонаціональний склад та мовна своєрідність.

4.Складники ідійської культурної самобутності: спадщина дравідів та аріїв; впливи

мусульманської та європейської культур.

5.Домінанти індійської культурної специфіки і комунікації: літературна мова санскрит та

релігія. Священні літературні тексти індійської культури: Веди, Закони Ману,

Махабхарата, Рамаяна, Бхагаватгіта.

6.Основні релігійно-філософські системи Індії (ведизм, брагманізм, буддизм, джайнізм,

індуїзм, сикхізм) та особливості їхнього характеру (синкретизм), символіки, ціннісного

наповнення.

7.Індійський тип духовного світу: головні ідеї, принципи, норми, цінності (карма, каста,

дхарма, артха, кама, мокша, ахімса, сансара, атман, нірвана, брагман, майя, асана, мудра).

Медитація як засіб духовного вдосконалення. Вегетаріанство – феномен індійської

моральної культури.

8.Співвідношення понять “індійська” та “індуська” культури; ідентифікація понять

“індієць”, “індус” та “індуїст”. Традиційна система життєвих цінностей індуської

культури: кама, артха, дхарма, мокша.

9.Цивілізаційна особливість Індії та її головні принципи. Касти як соціальний феномен

індійської культури.

10.Сакральне мистецтво: архітектурні форми (ступа (пагода), стамбхи, чайтья, віхара і

вімана), скульптура. Феномен індійського танцю.




Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник. – К., 2000. – 127-167.






Миропольської. – К., 2003.- С. 50-71.



Тема. Арабо-мусульманський культурний світу

1.Географічна та етнологічна характеристика арабо-мусульманського регіону (територія,

народи).

2.Історія становлення і розвитку арабо-мусульманської культури: ранній доісламський

період; мусульманська доба. Іудаїзм і християнство в культурі ісламу.

3.Головні ідентитети арабо-мусульманського культурного світу: релігія іслам і арабська

мова.

4.Іслам як система цінностей та орієнтирів: релігійний, соціальний, морально-етичний,

політико-правовий та художньо-естетичний аспекти (віра, обов”язки і заборони; Аллах,

Мухамед, Коран, Суна, халіфат, шаріат, символізм, мечеть, каліграфія, арабески, поезія).

5.Священні міста та матеріальні святині арабо-мусульманського культурного світу.

6.Цивілізаційна своєрідність арабо-мусульманського регіону.

7.Особливості сучасних соціокультурних процесів в регіоні.

8.Внутрішня складність та неоднорідність сучасного арабо-мусульманського регіону










Миропольської. – К., 2003. – С.8-31.



Тема. Тропічноафриканський культурний регіон

1.Тропічна Африка як географічний континент; природні і кліматичні особливості.

2.Проблема суб”єкта тропічноафриканського регіону: расовий та етнографічний склад

населення; особливості історичних та міграційних процесів в регіоні (негроїдна раса;

африканери, південноафриканці, індійці, араби..).

3.Проблема культурної цілісності і самобутності тропічноафриканського регіону.

Своєрідність міжкультурних і міжцивілізаційних контактів в регіоні. Особливості мовної

культури.

4.Соціокультурна самобутність тропічноафриканського регіону: організмова модель

суспільства; сім”я; звичаї і характер.

5.Міфологія і релігія народів тропічноафриканського регіону; фольклор і ритуал.

Християнство і іслам в релігійній культурі регіону.

6.Художня і естетична самобутність регіону: африканські маска, музика, ритми, танці,

символіка.

7.Концепція негритюду Л.Сенгора.

8.Особливості сучасного культурного районування тропічноафриканського регіону.





Сенгор Леопольд Седар. Негритюд: психология африканского негра. // Культурология:

Хрестоматия / Сост. Проф. П.С. Гуревич. – М.: Гардарики, 2000. – С. 528-540.





Миропольської. – К., 2003. – С. 32-49.



Тема. Латиноамериканський культурний регіон

1.“Латинська Америка” як етно-лінгвістичне поняття та географічний простір.

2.Антропологічна ідентичність латиноамериканського культурного регіону: расова,

етнонаціональна специфіка.

3.Історична своєрідність латиноамериканського культурного регіону: доколумбів і

післяколумбів періоди.

4.Особливості культуротворчих процесів в латиноамериканському регіоні; феномен

метисації. Історико-культурна і цивілізаційна сворідність латиноамериканського регіону:

спадщина цивілізацій майя, ацтеки, інки; європейські впливи ( іспанці, португальці).

5.Міфологічна, релігійна, морально-правова, художньо-естетична своєрідність

латиноамериканського регіону. Латиноамериканські феномени бароко, музики, танцю,

бразильського карнавалу.

6.Історико-етнографічне районування латиноамериканського культурного регіону.




Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник. – К., 2000.- С. 221-295.






Миропольської. – К., 2003.- С. 126-145.




Разом 144 год.

Назви змістових модулів і тем Кількість годин


Ус

ьо

го

у тому числі

л п лаб інд ср

1 2 3 4 5 6 7

Тема 1. Специфіка, предмет і завдання

навчальної дисципліни і наукового напрямку

«Регіональна типологія культури».

2

2

4

Тема 2. Регіональне буття культури; феномен

регіональної культурної самобутності.

2

2

4

Тема 3. Регіональна морфологія світової

культури.

2

2

4

Тема 4.

4.1. Європейсько-північноамериканський

культурний регіон: європейська специфіка

4.2. Європейсько-північноамериканський

культурний регіон: північноамериканський

складник

4

2

4

2

10

6

Тема 5. Регіональні особливості української

культури.

.

4

4

8


Тема 6.

6.1. Далекосхідний культурний регіон;

китайський компонент.

6. 2. Далекосхідний культурний регіон;

японський складник.

4

2

4

2

8

6

Тема 7. Індійський культурний регіон.

4

4

8

Тема 8. Арабо-мусульманський культурний

регіон.

4 4 8

Тема 9. Тропічноафриканський культурний

регіон.

2 2 5

Тема 10. 9. Латиноамериканський

культурний регіон. -

2

2

5



№

з/п


Годин

1 Теоретико-методологічні засади курсу «Регіональна типологія

культури».

2

2 Поняття «регіональний тип культури».

2

3 Основні підходи до регіоналізації світової культури.

2

4 4.1. Європейсько-північноамериканський культурний регіон;

європейські культурні ідентичності.

4.2. Європейсько-північноамериканський культурний регіон;

північноамериканська специфіка.

4

2

5 5. Особливості українського культурного простору.

4

6 6.1. Культура далекосхідного регіону; китайський складник.

6.2. Культура далекосхідного регіону; японська своєрідність.

4

2

7 7. Регіональні особливості індійської культури.

4

8 8. Арабо-мусульманський культурний регіон

4

9 9. Тропічноафриканський культурний регіон

2

10 10. Культура латиноамериканського регіону

2

РАЗОМ 34

Тема. Теоретико-методологічні засади курсу “Регіональна типологія культури”

1.Предмет і завдання «Регіональної типології культури».

2.Базові поняття та категорії.

3.Проблема методології та методів дослідження «Регіональної типології культури» в

іменах, напрямках, школах.






Кармин А.С. Основы культурологии: морфология культуры. – СПб., 1997. С. 16-19; 135-

153; 328-329.



Тема. Поняття «регіональний тип культури»

1.Етнонаціональний компонент в регіональній культурі.

2.Расові характеристики культури людства та регіону.

3.Регіональна історико-культурна спільнота.

4.Особливості становлення та розвитку культурних регіонів.

5.Типи міжкультурної взаємодії регіонів.




Национальные культуры. Этнокультурные стереотипы. Существует ли национальный

характер? Региональные культуры // Кармин А.С. Основы культурологии: морфология

культуры. – СПб., 1997. – С. 135-152; 253 – 270; 328-329.

Оганов А.А., Хангельдиева И.Г. Теория культуры: Учебное пособие для вузов. – М., 2001.

– С.85-98.


РИК, 2005. – С. 66-72.


с.



Тема. Основні підходи до регіональної класифікації світової культури

1.Світова культура як складна просторова макроструктура; масштаби і рівні.

2.Регіональна єдність і багатоманітність світової культури.

3.Східний і Західний типи культури і культурні регіони.

4.Північ і Південь як культурні регіони світу.







Кармин А.С. Основы культурологии: морфология культуры. – СПб., 1997. – С. 328-344.


с.


центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – С. 93-103

Тема. Європейсько-північноамериканський культурний регіон; європейські

культурні ідентичності

1.Загальна характеристика європейсько-північноамериканського культурного регіону.

2.Поняття «Європа»; історія смислових перетворень.

3.Географічно-просторові виміри Європи.

4.Європейський культурний код і культурні ідентичності.

5.Історичні особливості європейського типу культури.

6.Етно-конфесійна своєрідність європейського культурного регіону.

7.Художня своєрідність європейської культури.

8.Європейський тип цивілізації.




Джеджора О. Історія Європейської цивілізації. Частина 1. – Львів, 1999.

Дейвіс Норман. Європа. Історія. - К., 2000. - 1463 с.




Кармин А.С. Основы культурологии: морфология культуры. – СПб., 1997. – с.153-162;

276-327.




центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – С. 95-97; 104-124.


північноамериканська специфіка

1.Географічно-територіальна характеристика Північної Америки

2.Історична, антропологічна, лінгвістична своєрідність північноамериканського

субрегіону.

3.Північноамериканська модель культури.









регіон. Північноамериканський культурний регіон. – К, 2003. С.146-189.


центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – С.124-128.

Тема. Особливості українського культурного простору

1.Проблема етимології терміну «Україна».

2.Україна як географічна територія; загальна характеристика.

3.Етнонаціональний склад населення.

4.Мовні, психологічні та ментальні особливості українців.

5.Головні складники української культури.

6.Специфіка української історії культури.

7.Українська модель культури в загальному світовому дискурсі.





Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1998.


– 38 с.


Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. – К., 1993.

Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.




Тема. Культура далекосхідного регіону; китайський складник

1.Далекосхідний регіон як географічне і культурологічне поняття.

2.Антропологічна характеристика далекосхідного регіону.

3.Історична своєрідність далекосхідного регіону.

4.Духовні детермінанти китайської культурної самобутності (даосизм, конфуціанство,

буддизм, легізм).

5.Традиції і звичаї китайців; китайський національний характер.


Гриценко В.С. Далекосхідний культурний регіон.// Історія світової культури. Культурні

регіони. – С.42-126.

Далекосхідний культурний регіон. // Художня культура світу: Арабо-мусульманський

культурний регіон. Африканський культурний регіон. Індійський культурний регіон.

Далекосхідний культурний регіон. Латиноамериканський культурний регіон.

Північноамериканський культурний регіон.- С. 72-92.

Китайцы. / Кармин А.С.. Основы культурологии: морфология культуры. – СПб., 1997. – С.

172-191.

Малявин В.В. Китайская цивилизация. – М., 2000.

Мудрость китайского быта: Успех. Здоровье. – М., 2003.

Східна Азія // Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна

географія світу: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. – С. 355-386.



Тема. Культура далекосхідного регіону; японська своєрідність

1.Японія як географічна територія.

2.Особливості японської культури та історії.

3.Традиційні основи японської культури: сінтоїзм, дзен-буддизм.

4.Японський тип цивілізації (феномен “японського чуда”).




Далекосхідний культурний регіон. // Художня культура світу. – С. 72-92.

Японцы. / Кармин А.С.. Основы культурологии: морфология культуры. – СПб., 1997. – С.

172-191.



Японская мифология: энциклопедия. – М.: Эксмо; СПб.: Мидгард, 2006. – 464 с.




1.Півострів Гіндустан як природно-географічна територія індійської культури.

2.Антропологічний склад населення.

3.Основи культурної самобутності індійського регіону.

4.Мовні особливості індійського культурного регіону.

5.Традиційні релігії індійського культурного регіону ( ведизм, брахманізм, буддизм,

джайнізм, індуїзм).

6.Цивілізаційні своєрідність індійського культурного регіону: касти.

7.Особливості художньої культури Індії.



Посібник. – К., 2003. – С.102 – 240.

Індійський культурний регіон. // Художня культура світу. – С.50-71.

Цивилизационная структура современного мира. Цивилизации Востока в условиях

глобализации. – К., 2008. – С. 335-418.

Шинкаренко О.В. Культура Індії.// Історія світової культури. Культурні регіони.- С.127-

167.



Тема. Арабо-мусульманський культурний регіон

1.Арабо-мусульманський регіон як географічний і етнонаціональний простір.

2.Лінгвістичі особливості регіону; арабська мова.

3.Іслам як основа арабо-мусульманської культурної самобутності.

4.Арабо-мусульманське літочислення.

5.Особливості державотворчих процесів в регіоні; Арабський Халіфат.


Арабо-мусульманський культурний регіон. // Художня культура світу: Арабо-



регіон. Північноамериканський культурний регіон. – С.8-31.

Єфименко В.В. Арабо-мусульманський культурний регіон.// Історія світової культури.

Культурні регіони. – С. 7-41.

Цивилизационная структура современного мира. Цивилизации Востока в условиях

глобализации. – К., 2008. – С.45-107.



Тема семінару. Тропічноафриканський культурний регіон

1.Географічна та антропологічна характеристика Африки.

2.Проблема культурної самобутності африканського регіону; традиція і новація.

3.Особливості міжкультурних контактів африканського регіону.

4.Сучасне районування африканського культурного регіону.


Африканський культурний регіон. // Художня культура світу: Арабо-мусульманський



Північноамериканський культурний регіон. – С.32-49.

Північна Африка. Західна Африка. Центральна Африка. Східна Африка. Південна

Африка. // Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія

світу: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. – С. 467 – 581.






1.Латинська Америка як географічний простір: природні, ландшафтні, кліматичні

особливості.

2.Антропологічна ідентичність латиноамериканського культурного регіону: расова,

етнонаціональна специфіка.

3.Історико-культурна і цивілізаційна сворідність латиноамериканського регіону.


Латиноамериканський культурний регіон. // Художня культура світу: Арабо-



регіон. Північноамериканський культурний регіон. – С. 126-145.

Латинська Америка. // Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна

географія світу: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. – С. 415 -466.

Панченко В.І. Культура Латинської Америки. //Історія світової культури. Культурні

регіони. – С.221-295.

Релігії світу: Пер. з франц. – К.: Махаон-Україна, 2005. – С.108-118; 245.




№

з/п


Годин

1 Теоретико-методологічні засади курсу «Регіональна типологія

культури».

4

2 Поняття «регіональний тип культури».

4

3 Основні підходи до регіоналізації світової культури.

4

4 4.1. Європейсько-північноамериканський культурний регіон;

європейські культурні ідентичності.

4.2. Європейсько-північноамериканський культурний регіон;

північноамериканська специфіка.

10

6

5 5. Особливості українського культурного простору.

8

6 6.1. Культура далекосхідного регіону; китайський складник.

6.2. Культура далекосхідного регіону; японська своєрідність.

8

6

7 7. Регіональні особливості індійської культури.

8

8 8. Арабо-мусульманський культурний регіон

8

9 9. Тропічноафриканський культурний регіон

5

10 10. Культура латиноамериканського регіону

5

РАЗОМ 76

Тема. Теоретико-методологічні засади курсу “Регіональна типологія культури”

Тема. Поняття «регіональний тип культури»

1.Проблеми регіональної типології культури у творчому доробку А.Кребера.

2.Регіоналізм як метод історичної типології культури.

3.Межовість як філософська проблема “Регіональної типології культури”.

4.Теорії географічного детермінізму в регіональнй культурології.

5.Філософсько-антропологічний підхід в дискурсі просторового моделювання О.

Кульчицький; характерологія, расовий, геопсихічний культуроморфічні чинники.

6.І. Рибчин про вплив середовища на формування світогляду людини.

7.Методи етнопсихології в регіональних дослідженнях В. Яніва.

8.Теорія етногенезу Л. Гумільова.

9.Поняття «національний характер» культури.

10.Расовий чинник у формуванні культурного обличчя регіонів.

11.Теорія культурно-історичних типів М.Данилевського.

12.Проблеми регіональної типології культури О. Шпенглера «Присмерки Європи» (Закат

Европы»).

13.Теорії локальних цивілізацій А.Тойнбі.

14.Регіональний підхід до культури та її історії Д. Чижевський;


Арбєніна В.Л. Етносоціологія. Навчальний посібник. Ч.1. Теоретико-методологічні

проблеми дослідження етнонаціональних феноменів. – Х., 2004. – С. 23-30.


Посібник. – К., 2003. – С.14-24.

Гончаренко І. Наш національний характер. // Україна: філософський спадок століть.

Хроніка-2000. – Випуск 37-38. – К., 2000. – С.66-77.

Гумилев Л.Н. Етногенез и биосфера Земли. №-е изд. – Л, 1990. С.14-16, 22, 48-75.

Данилевский Н.Я. Россия и Европа / Сост., послесловие и комментарии С.А. Вайгачева.

М.: Книга, 1991. – С. 85-90, 91-106, 471-472, 477-492, 500, 508-509.

Енциклопедія Українознавства. Загальна частина. – Київ, 1995. – С. 708-718.


162.


– 38 с.

Строс К. Путь масок. – М.: Республика, 2000. – С. 323-356.

Теории культурно-исторического процесса. // Кармин А.С. Основы культурологии:

морфология культуры. – СПб., 1997. – С.328-329; 372-426.

Тойнби Дж.А. Постижение истории.// Культурология. – М., 1999. – С. 38-40, 45-47, 77-81,

119-121, 259-261, 284-294, 536-540.



Шпенглер О. Закат Европы: В 2 т. Новосибирск, 1993. Т.1. С. 37-49, 69-70, 169-174, 198,

231-236, 248-255, 289-292, 397-398.

Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. – Мюнхен, 1993. –С.1-7.

Тема. Основні підходи до регіоналізації світової культури

1.М. Вебер про відмінності Заходу і Сходу.

2.Орієнталізм як культурологічне поняття і феномен.

3.Глобалізація» як феномен регіональної культурології.

4.Глокалізація як регіональна модель культурної (цивілізаційної) глобалізації.

5.Цивілізаційний підхід до регіоналізації світу С. Гантінгтона.


Бауман Зигмунт. Глобализация. Последствия для человека и общества / Пер. С англ.. – М.:

Издательство “Весь Мир”, 2004. – 188 с.

Бек У. Что такое глобализация? / Пер. с нем. А. Григорьева и В. Седельника; Общая

редакция и послесл. А.Филиппова. – М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 304 с.

Бичко І. Біля початків філософії: східна і західна парадигми //Бичко А.К., Бичко І.В.,

Табачковський В.Г. Історія філософії:Підручник. – К., 2001. – С.18-31.

Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий // Религиоведение. Хрестоматия. – М.,

2000. – С. 542-570.

Гантінгтон С. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку. – Львів.: Кальварія.,

2006.

Гидденс Энтони. Ускользающий мир: как глобализация меняет нашу жизнь / Пер. с англ.

– М.: Издательство “ весь Мир”, 2004. – 120 с.

Кребер А.Л. Избранное: Природа культуры / Пер. с англ. – М.: “Российская политическая

энциклопедия” (РОССПЭН), 2004. – С. 43-63; 129-160; 263-287; 320-321; 393- 409; 492-

493; 645-680; 685-703.

Многоликая глобализация/Под ред. П.Бергера и С. Хантингтона. – М., 2004. – 379 с.

Региональные культуры. Запад и Восток. Север и Юг. / Кармин А.С. Основы

культурологии: морфология культуры. – СПб., 1997. Глава 4. – С. 328 – 343.

Саїд Е. Орієнталізм / Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст.. – Львів,

1996. – С. 544-559.

Хамітов Н. Прояснення специфіки східного і західного шляхів людського буття у світі. //

Хамітов Н., Гармаш Л., Крилова С. Історія філософії. Проблема людини та її меж. – К,

2000. – С.5-17; 192-193.


європейська основа


північноамериканський складник

1.Лінгвістична історія європейського культурного регіону.

2.Особливості внутрішнього районування європейського культурного простору.

3.Західноєвропейський культурний регіон.

4.Культурно-регіональні особливості Східної Європи.

5.Північна Європа як культурний субрегіон.

6.Південно-європейська регіональна культура.

7.І.Кант про національно-культурні особливості європейців.

8.Національний поліморфізм європейської культури за С. Мадаріагою.

9.Культура корінного населення Північної Америки.

10.Етно-національна своєрідність Північної Америки.

11.Північноамериканська філософія життя: прагматизм.

12.Ментальні особливості американців.


Альтерматт У. Этнонационализм в Европе. – М.: Рос. Гос. Гуманит. Ун-т, 2000. – 367 с.

Вайнтруб І.В. Священні лики цивілізацій. – К., 2001.

Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий. // Религиоведение. Хрестоматия. / Пер. с

англ., нем., фр. Сост. И общ. Ред. А.Н.Красникова. – М.: “Книжный дом “Университет”,

2000. – С. 542-570.

Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – К., 1994.

Жак Ле Гофф. Рождение Европы. – СПб., 2007 – 398 с.

Живоглядова І.В. Культура північноамериканського регіону. // Історія світової культури.

Культурні регіони. – С. 337-380.

Західна Європа. Північна Європа. Південна Європа. Східна (Центральна) Європа.

Південно-Східна Європа. // // Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та

соціальна географія світу: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. – С. 102-

241.

Иванов И.Д. Европа регионов. – М.: Междунар. отношения, 1998. – 192 с.



Кант И. Опыт введения в философию понятия отрицательных величин.// Культурология:

Хрестоматия. – М., 2000. – С.421-431.

Кессиди Ф. К проблеме греческого чуда.// Культурология. – Ростов-на-Дону, 1997. –

С.562-573.

Европейцы // Кармин А.С. Основы культурологии: морфология культуры. – СПб., 1997. –

С. 153 – 162; 276 – 327.


энциклопедия” (РОССПЭН), 2004. – С. 97-118; 160-165; 206-210;230-236; 297-304; 321-

377; 378-383; 449-477; 492-611; 634.

Левчук Л.Т. Європейський культурний регіон. // Історія світової культури. Культурні

регіони. – С. 296-336.

Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М., 1992.

Лекції з історії світової та вітчизняної культури. – Львів, 1994.





регіон. Північноамериканський культурний регіон. – С.146-189.

Порьяз А. Мировая культура: Средневековье. – М., 2001.

Тэн И. Философия искусства. – М., 1996.

Уотс Алан. Миф и ритуал в христианстве. – К., 2003.

Эко У. Поиски совершенного языка в европейской культуре. СПб., 2007. – 423 с.

Хамітов Н.В., Гармаш Л.Н., Крилова С.А. Історія філософії. Проблема людини та її меж. –

К., 2000.

Шубарт В. Европа и душа Востока // Пер. с нем. З.Г. Антипенко и М.В. Назарова. – 2-е

изд., испр. – М.: Рус. Идея, 2000. – 446 с.

Тема. Регіональні особливості української культури

1.Проблема етноніму «Україна».

2.Основні концепції походження українців.

3.Автохтони України.

4.Особливості мовної культури українців.

5.Бароко і романтизм в особливостях українського типу культури

6.Запоріжська Січ в історії культури України

7.Козацтво як лицарський ідеал українця

8.Ідеал жінки в історії української культури

9.Пісня як вияв української духовності

10.Феномен української вишиванки

11.Г.Сковорода як типовий представник української культури. Теорія культурних хвиль та

культурно-історичних епох Дм.Чижевського та її ремінісценція на українському грунті (Д.

Чижевський. Культурно-історичні епохи)

12.Особливості міжкультурної взаємодії на прикладі феномену греко-католицької церкви

13.Типологія соціальних характерів українців в культурологічних поглядах

М.Шлемкевича.

14.Внутрішньо-регіональні аспекти культурного буття України.

15.Українська культура в міжнародних контактах.


Багалій Д. Український мандрований філософ Григорій Сковорода. – К., 1992.

Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. – К., 2001.


Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика. Хрестоматія з сучасної зарубіжної

соціології регіонів / Укладачі Кононов І.Ф. (наук. ред..), Бородачів В.П., Топольський

Д.М. – Луганськ: Альма матер-Знання, 2002. – 664 с.

Гнатюк В. Нарис української міфології. – Львів, 2000.

Гуманітарна політика Української Держави в новітній період: Монографія / за ред. С. І.

Здіорука. – К. : НІС, 2006. – 403 с.


Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період. –

К., 1993.


162.

Кузьмин Н.Н. Воображая регион: анализ возможных оснований региональной

идентичности.// Стосунки Сходу і Заходу України: минуле, сьогодення та майбутнє:

Матеріали Всеукраїнської конференції, Луганськ, 25-26 травня 2006 р./ Наук. Ред. І.Ф.

Кононов. – Луганськ: Знання, 2006. – С. 149-156.

Лекції з історії світової та вітчизняної культури. – Львів, 1994.

Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К., 1992.


Огієнко І. Українська культура. – К., 1991.

Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі: Монографія. – Київ, 1999.

Пашук А. Українська церква і незалежність України: Монографія. – Львів, 2003.

Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1998.

Прибыткова И. В поисках новых идентичностей: Украина в этнорегиональном измерении

// Социология: теория, методы, маркетинг. – 2001. – №3. – С. 93-108.


– 38 с.

Скотна Н.В. Українська регіональна розколота цивілізація: філософсько-історичний

дискурс. // Стосунки Сходу та заходу України: минуле, сьогодення та майбутнє:

Матеріали Всеукраїнської конференції, Луганськ, 25-26 травня 2006 р. / Наук. ред.. І.Ф.

Кононов. – Луганськ: Знання, 2006. – С.99-108. (368 с.)

Стосунки Сходу та Заходу України: минуле, сьогодення та майбутнє: Матеріали

Всеукраїнської конференції, Луганськ, 25-26 травня 2006р. / Наук. Ред. І.Ф. Кононов. –

Луганськ: Знання, 2006. – 368 с.


Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. – К., 1993.

Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.



Шлемкевич М. Загублена українська людина. – К., 1992. С. 50-51, 111- 114.



Ярошенко Т. Категорія “душа” у контексті самобутності української культури./ Діалог

культур: Україна у світовому контексті: Матеріали перших між народ. Філософ. –

культуролог. Читань . – Львів: Каменяр, 1996. – С. 114-119.

Тема. Культура далекосхідного регіону; китайський складник

1.Міфологеми стародавнього Китаю.

2.Особливості китайської геософії.

3.Китайський календар.

4.Феномен Великого китайського муру.

5.Особливості китайської моделі цивілізації (конфуціанство і легізм).

6.Віталізм як типологічна риса китайської культури.

7.Китайські церемонії.

8.Китайські бойові мистецтва.

9.Китайське мистецтво садівництва.

10.Китайський гороскоп як феномен культури.

11.Китайська кухня.

12.Китайська опера.

13.Китайська медицина.

14.Ландшафтна китайська архітектура.

15.Традиційний китайський живопис.

16.Індійський складник в китайській культурі (китайський буддизм).

17.Європейські культурні впливи в історії Китаю.

18.Явище вестернізації в китайському культурному просторі.



Вонг Е. Даосизм. – М.,2001.



Далекосхідний культурний регіон. // Художня культура світу: Арабо-мусульманський



Північноамериканський культурний регіон.- С. 72-92.

Дао-Дэ цзин, Ле-цзы, Гуань-цзы: Даосские каноны. – М., 2002.

Даосская алхимия. – СПб., 2001.

Китай. // Вейс Герман. Истории цивилизации: архитектура, вооружение, одежда, утварь:

Иллюстрованная энциклопедия в 3-х томах. Классическая древность ( до IV в). Т.1.,

Разд.2. Глава 7. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1998. – С. 341-342.

Китайцы. / Кармин А.С.. Основы культурологии: морфология культуры. – СПб., 1997. – С.

172-191.

Конрад Н.И. Запад и Восток. – М., 1972.


энциклопедия” (РОССПЭН), 2004. – С. 67-75; 173-192; 210-212; 250-261; 306-320; 388-393;

417-438; 616-628.

Малявин В.В. Китайская цивилизация. – М., 2000.

Малявин В.В. Сумерки Дао. Культура Китая на пороге Нового времени. – М., 2000.

Мудрость китайского быта: Успех. Здоровье. – М., 2003.



Торчинов Е.А. Даосизм: опыт историко-религиозного описания. – СПб., 1998.

Энциклопедия нового Китая: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1989. –

509 с.

Тема. Культура далекосхідного регіону; японська своєрідність

1.Літературні джерела сінтоїзму.

2.Культ імператора в історії японської культури.

3.Феномен самураїв в японській культурній моделі.

4.Традиційні японські святкування.

5.Символізм в японській культурі.

6.Мінімалізм як типологічна риса японської культурної самобутності.

7.Японський національний характер.

8.Традиційний японський одяг.

9.Особливості японської моделі буддизму.

10.Чайна церемонія як феномен японської культурної самобутності.

11.Мистецтво композиції квітів: ікебана.

12.Японська поезія.

13.Традиційний японський театр.

14.Японська культура в міжнародних контактах.

15.Порівняльний аналііз китайської і японської моделей культури.


Бенедикт Рут. Хризантема и меч: Модели японской культуры. – М., 2004. – 256 с.


Конрад Н.И. Очерки истории культуры средневековой Японии. – М., 1980.


энциклопедия” (РОССПЭН), 2004. – С. 67-75; 173-192; 210-212; 250-261; 306-320; 388-393;

417-438; 616-628.

Мещеряков А.Н. Древняя Япония: буддизм и синтоизм (проблема синкретизма). – М.,

1987.

Японская мифология: энциклопедия. – М.: Эксмо; СПб.: Мидгард, 2006. – 464 с.


1.Поняття «індієць» та «індус» в індійському культурному просторі.

2.Роль аріїв в історії індійського культурного регіону.

3.Ведичний період в історії індійського культурного регіону.

4.Староіндійський епос (Махабхарата і Рамаяна).

5.Літературні джерела індуїзму.

6.Традиційний індійський танець.

7.Традиційний індійський одяг.

8.Храмове мистецтво індійського культурного регіону.

9.Вегетаріанство як феномен індійського культурного регіону.

10.Касти в історії індійського культурного регіону.

11.Арабо-мусульманські впливи в культурі індійського регіону; сикхізм.

12.Індійський культурний регіон через призму сучасних міжрегіональних контактів.


Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация. – М., 1993.

Бхагавадгіта (Божественна пісня). – Париж-Львів-Цвікау, 1999.

Быстрова А.Н. Мир культуры (Основы культурологии). Учебное пособие. – М., 2002.


Вупанішади. – Львів, 1999.

Индусы. // Вейс Герман. Истории цивилизации: архитектура, вооружение, одежда, утварь:

Иллюстрованная энциклопедия в 3-х томах. Классическая древность ( до IV в). Т.1.,

Разд.2. Глава 7. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1998. – С. 305-340.


энциклопедия” (РОССПЭН), 2004. – 63-67; 169-173; 204-206; 236-250; 304-306; 383-388;

438-443; 628-634.

Луи Дюмон. Homo hierarchicus: опыт описания системы каст. Пер. с франц. Под редакцией

Краснодембской Н.Г. Вступительная статья Краснодембской Н.Г. – СПб.: Издательская

группя “Евразия”, 2001. – 480 с.

Ольденбург С.Ф. Культура Индии. – М.,1991.

Шинкаренко О.В. Культура Індії.// Історія світової культури. Культурні регіони.- С.127-

167.

Тема. Арабо-мусульманський культурний регіон

1.Іслам як основа культурної самобутності арабського Сходу.

2.Коран як культурна пам”ятка арабо-мусульманського регіону.

3.Шаріат і правова культура мусульманського світу.

4.Звичаї та обряди в культурі арабо-мусульманського регіону.

5.5 стовпів в ісламі.

6.Джихад як явище релігійної культури арабо-мусульманського світу.

7.Арабська поезія.

8.Арабська каліграфія.

9.Феномен арабески в культурі арабо-мусульманського світу.

10.Мечеть як архітектурне обличчя арабо-мусульманського світу.

11.Суфізм як містичний напрямок в культурі ісламу.

12.Головні святині арабо-мусульманського культурного світу.

13.Єврейська традиція в культурі арабо-мусульманського регіону.

14.Перський компонент в культурі регіону.

15.Арабо-мусульманські впливи в Європі.


Аравитяне. Арабы. // Вейс Герман. Истории цивилизации: архитектура, вооружение,

одежда, утварь: Иллюстрованная энциклопедия в 3-х томах. – Т.1., разд.2., гл.1., с. 108-

123; Т 2 ., разд.1., гл.2-3., С.111-209.

Бартольд В.В. Ислам и культура мусульманства. – М.,1992. – С. 105-106, 107-110.

Берриан М. Туризм, культура и развитие в Арабском регионе. – М.: Изд. Дом Магистр-

Пресс, 2000. – 75 с.

Гойтман Ш.Д. Евреи и арабы. (Их связи на протяжении веков_. – Гешарим,Иерусалим,

5762; Мосты культуры, Москва, 2001. – 286 с.

Еремеев Д.В. Ислам: образ жизни и стиль мышления. – М., 1990.

Исламская интеллектуальная инициатива ХХ века. / Под общ. Ред. Г.Д. Джемаля. – М.:

Издат. Дом “ИММАН”, Изд-во “Социально-политическая Мысль”, 2005. – 336 с.

Климович Л.И. Книга о Коране, его происхождении и мифологии. – 2-е изд., доп. – М.:

Политиздат, 1988. – 286 с.

Коран. – К., 2002.


энциклопедия” (РОССПЭН), 2004. – С. 42-48;118-129; 212-215; 443-449; 477-492; 641-645;

680-685.

Кучер О.Н., Семотюк О.П. Ислам. – Ростов н/ Дону : “Феникс”, Харьков: “Торсинг”, 2004.

– 288 с.

Массэ А. Ислам: очерк истории. – М., 1982.

Милерб Мишель. Религии человечества: миф, религия, культура. – Москва-Санкт-

Петербург, 1997.

Мудрость суфиев. – СПб., 2001.

Сердель Доминик, Сурдель Жаннин. Цивилизация классического ислама. – Екатеринбург,

2006. – 544 с.

Хрестоматия по исламу. – М., 1994.

Яковлев Е.Г. Искусство и мировые религии. – М., 1977.

Яковлев Е.Г. Эстетика. – М., 1999.

Тема. Тропічноафриканський культурний регіон

1.Африка як природнє середовище проживання; ландшафт, клімат.

2.Концепція негритюду Л. Сенгора.

3.Міф в культурі африканських народів.

4.Символізм в культурі тропічноафриканського регіону.

5.Традиційна африканська сім’я.

6.Художньо-естетична своєрідність африканської культури.

7.Релігійні особливості тропічноафриканського регіону.

8.Іслам в культурі африканських народів.

9.Християнство в історії тропічноафриканського культурного простору

10.Ритуали і звичаї в культурі народів африканського континенту.

11.Маска як феномен африканської культури.

12.Африканські впливи в культурах інших регіонів світу.

13.Особливості сучасних соціокультурних процесів в Африці.

14.Проблема расового геноциду в історії африканського континенту.


Африка: Культура и общество. – М.,1989.

Африканський культурний регіон. // Художня культура світу: Арабо-мусульманський



Північноамериканський культурний регіон. – С.32-49.

Древние народы Африки // Вейс Герман. Истории цивилизации: архитектура, вооружение,

одежда, утварь: Иллюстрованная энциклопедия в 3-х томах.

Классическая древность ( до IV в). Т.1., Разд.1. – С. 20 – 108.

Афро-азиатский мир: региональные исторические системы и капитализм: Проблем.-темат.

Сб./Сост. А.И. Фурсов. – М.: ИНИОН РАН, 1999. – 150 с.

Північна Африка. Західна Африка. Центральна Африка. Східна Африка. Південна

Африка. // Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія

світу: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. – С. 467 – 581.



Традиционные и синкретические религии Африки. – М., 1986.


1.Культура майя.

2.Культура ацтеків.

3.Культура інків.

4.Особливості релігійної культури латиноамериканського регіону.

5.Художня культура латиноамериканського регіону.

6.Латиноамериканська музика і танці.

7.Карнавальна культура Латинської Америки.

8.Світові досягнення латиноамериканського культурного регіону.

9.Сучасне історико-етнографічне районування латиноамериканського культурного

регіону.

10.Латиноамериканський культурний регіон і сучасна Західна культура.

11.Особливості сучасних цивілізаційних процесів в латиноамериканському регіоні.


1.Леви-Строс К. Путь масок. – М.: Республика, 2000. – 399 с. .

2.Кребер А.Л. Избранное: Природа культуры / Пер. с англ. – М.: “Российская

политическая энциклопедия” (РОССПЭН), 2004. – С.261-263; 669.

3.Латиноамериканський культурний регіон. // Художня культура світу: Арабо-



регіон. Північноамериканський культурний регіон. – С. 126-145.

4.Латинська Америка. // Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та

соціальна географія світу: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. – С. 415 -

466.

5.Латинская Америка: Справочник. – М., 1990. – 339 с.

6.Латинская Америка: традиции и современность. – М., 1987.

7.Панченко В.І. Культура Латинської Америки. //Історія світової культури. Культурні

регіони. – С.221-295.

8.Релігії світу: Пер. з франц. – К.: Махаон-Україна, 2005. – С.108-118;245.

9.Семенов С. Ибероамериканская и восточноевразийская общности как пограничне

культуры // Обществ. науки и современность. – 1994. – № 2. – С.159-169.

10.Томас А.Б. История Латинской Америки. – М., 1960.

11.Ярошенко Т. Регіональна типологія світової культури; латиноамериканський

культурний регіон.// Лекції з історії світової та вітчизняної культури. – С. 66-70

Проблеми для самостійного дослідження, аналітична робота

1.Проблеми регіональної типології культури у творчому доробку А.Кребера.

2.Регіоналізм як метод історичної типології культури.

3.Межовість як філософська проблема “Регіональної типології культури”.

4.Проблема національного характеру в регіональній культурології.

5.Етнокультурні стереотипи як явище регіональної культури.

6.Проблема співвідношення етнічного та національного чинників в регіональній культурі.

7.Проблема національних і етнічних ідентичностей в регіональній культурології.

8.Регіональний діалог культур; сучасні особливості.

9.Культурний регіоналізм в контексті сучасних глобалізаційних процесів.

10.Проблема пограниччя в культурному житті регіонів.

11.Американська своєрідність Західного типу культури; ментальні ідентичності.

12.Вестернізація як явище сучасної світової культури.

13.Адміністративно-територіальна своєрідність китайського регіону.

14.Індійські культурні впливи в китайській культурі.

15.Китай в міжнародних і міжрегіональних культурних контактах.

16.Китайці в історії культури Японії.

17.Садово-паркове мистецтво в Японії і Китаї: порівняльний аналіз.

18.Культ імператора в історії китайської і японської культури; порівняльний аналіз.

19.Особливості китайського і японського буддизму.

20.Буддизм в історії японської культури.

21.Закон карми і реінкарнації як визначальні світоглядні принципи індійської духовності.

22.Касти як феномен індійського культурного регіону.

23.Мова символів індійської культури.

24.Індуська система життєвих цінностей.

25.Вегетаріанство як феномен індійської моральної культури.

26.Європейці в історії індійського культурного регіону.

27.Ісламський фундаменталізм в історії арабо-мусульманського Сходу.

28.Любов як моральний принцип арабо-мусульманського містицизму.

29.Арабески як феномен арабо-мусульманської культурної самобутності.

30.Морально-правові аспекти арабо-мусульманської культури.

31.Особливості естетичної культури арабо-мусульманського регіону.

32.Особливості американського національного характеру.

33.Слов”яно-православна модель європейського культурного світу.

34.Римо-католицька форма буття європейської культури.

35.Германо-протестантська своєрідність європейського культурного регіону.

36.Прагматизм як філософія життя американців.

37.Особливості східноєвропейського культурного розвитку.

38.Проблема української ментальності в культурологічній думці України.

39.Проблеми регіональної культурології у праці Івана Рибчина “Геопсихічні реакції і

вдача українця”

40.Культ землі в історії української культури.

41.Процес християнізації в культурно- регіональному визначенні України.

42.Політико-правова своєрідність українського культурного регіону.

43.Козацтво як український феномен європейської лицарської культури.

44.Роль і значення Києво-Могилянської академії в історії європейського оформлення

української культури.

45.Регіональні особливості сучасного розвитку української культури.

46.Українське бароко як феномен європейської культури.

47.Роль і значення УГКЦ в регіональній історії української культури.

48.Проблема культурної самобутності африканського регіону; традиція і новація.

49.Арабо-мусульманські культурні впливи в африканському регіоні.

50.Культура Заходу в тропічноафриканському культурному регіоні.

51.Метисація як феномен латиноамериканського культурного регіону.

52.Західні впливи в латиноамериканському культурному регіоні.


Система контролю знань та умови складання екзамену. Оцінювання студентів

здійснюється на основі модульно-рейтингової системи за шкалою від 0 до 100 балів.

Остаточний рейтинг складається з рейтингу роботи студента впродовж семестру та його

рейтингу на іспиті. Рейтингова оцінка знань студентів з вказаної дисципліни визначається

за сумою балів, отриманих студентами на семінарських заняттях, за інші види контролю

протягом семестру та за іспит. Це відповідно 50 балів за роботу в семестрі та 50 балів за

екзамен.

Поточний контроль знань

Лекції: Передбачають систематичний і послідовний виклад навчального матеріалу, а

також інтерактивні форми участі студентів в обговоренні дискусійних питань.

Відвідування лекцій для студентів є бажаним.

Семінарські заняття: Відвідування та активна участь студентів у роботі семінарських

занять є обов’язковою умовою успішного складання курсу. Пропонуються наступні

форми роботи на заняттях: усна презентація самостійно опрацьованого фрагменту

навчальної дисципліни або порівняльний аналіз ціннісних світів різних культурних

територій, народів, особливостей їх ментальності, етно-національних характеристик,

самостійна домашня робота у вигляді письмової презентації/есе на задану тему, участь у

дискусії. Студенти заохочуватимуться до критичного аналізу праць українських та

зарубіжних філософів, культурологів з проблем культурного регіоналізму, до розвитку

навичок логічного мислення, інтерпретації та операціоналізації понять. Будуть

підтримуватися наукові дискусії та обговорення, презентації власних ідей і точок зору,

постановка проблемних питань і пошук відповідних розв’язань. Найвище будуть

поціновуватися самостійні творчі виступи з елементами компаративістики, оригінальні за

характером письмові есе, вміння науково коректно аналізувати і зіставляти різні погляди

та доказово обстоювати свою власну позицію.

Принципи оцінювання роботи студентів на семінарських заняттях. Оцінювання знань

студентів на семінарському занятті проводиться в декілька етапів. На підготовчому етапі

викладач інформує студентів про форми роботи та про необхідність обрання власної теми

презентації (усної чи письмової), надає старості групи форму для заповнення, в якій

студентами робляться відповідні записи стосовно теми їхнього вибору. Кожне семінарське

заняття передбачає вступне слово викладача з виокремленням основних проблем теми

заняття. Студенти за заздалегідь заданим планом готують усні презентації фрагментів

першоджерел на задану тематику або письмові роботи у вигляді есе з їхнім наступним

розглядом на занятті. В обговоренні презентацій під час дискусії приймають участь усі

студенти групи, що мають заздалегідь ознайомитися із зазначеними текстами

першоджерел, які розміщені в читанці до курсу. Сумарно за свою презентацію та участь у

дискусіях студент може одержати 20 балів. Кожен студент зобов’язаний проявити активну

участь не менше як на одній третині семінарських занять, проведених у групі впродовж

семестру. При цьому відсутність студента на занятті без поважної причини враховується

при визначенні рейтингової оцінки за семестр. Пропущене з поважних причин заняття

студент може «відпрацювати» у формі, обраній викладачем та кафедрою. При цьому

виставлення оцінки не передбачається, але це відпрацьоване заняття не впливатиме на

рейтингову оцінку студента.

Модульний контроль. Упродовж семестру будуть проведені дві модульні контрольні,

кожна з яких оцінюватиметься за 15-бальною системою. Максимальна кількість балів за

цей вид роботи – 30 балів.

Якщо за результатами модульно-рейтингового контролю протягом семестру студент

отримав менше 31 бала, то він не допускається до іспиту і вважається таким, що не

виконав усі види робіт, які передбачаються навчальним планом на семестр з даної

дисципліни. Такий студент має змогу складати екзамен за талоном № 2, але для цього він

повинен виконати передбачене кафедрою завдання.


Поточне тестування та самостійна робота Сума

Змістовий модуль №1 Змістовий модуль № 2

Т1 Т2 Т3 Т4 Т5 Т6 Т7 Т8 Т9 100

5 5 5 25 15 15 10 10 10

Т1, Т2 ... Т9 – теми змістових модулів

Приклад розподілу балів, які отримують студенти (для екзамену)

Поточне тестування та самостійна робота Підсумковий

тест (екзамен) Сума

Змістовий

модуль 1


2


3

50 100 Т1 Т2 Т3 Т4 Т5 Т6 Т7 Т8 Т

9

Т1

0

Т11 Т1

2

Т1, Т2 ... Т12 – теми змістових модулів

Приклад розподілу балів, які отримують студенти за виконання курсової роботи (проекту)

Пояснювальна

записка Ілюстративна частина Захист роботи Сума

до ___ до ___ до ___ 100


заліків).






Оцінка

ECTS

Оцінка в

балах


Екзаменаційна оцінка, оцінка

з диференційованого заліку

Залік



В 81-89 4

Дуже добре

С 71-80 Добре

D 61-70 3



Протягом семестру проводиться не менше двох модулів або колоквіумів чи контрольних

робіт або інших видів контролю. Максимальна кількість балів, яка встановлюється для

цих видів контролю, а також відповідність оцінок FX та F у шкалі ECTS, у балах та

національній шкалі визначається Вченими радами факультетів або кафедрами, які

забезпечують викладання відповідних дисциплін.


Ярошенко Т. М. Регіональна типологія культури: комплексна програма з нормативного

навчального курсу. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – 60 с.

«Регіональна типологія культури» - Req Typ NMK www/franko.lviv/ua/faculty/Phil/KURSY

Ярошенко Т.Читанка «Регіональна типологія культури» (кабінет мистецтва, А-202)




Гатальська С.М. Філософія культури. Підручник. - К., 2005. – С.44-74. (3 підр., кабінет

мистецтв)

Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник. – К., 2000. (3 підр., кабінет

мистецтв)


Культурология: Учеб. Для студ. Техн. вузов / Колл. Авт.; Под ред. Н.Г. Багдасарьян. – М.:

Высш. шк., 1999. – С. 56-88. (511 с.)

Культурология. Краткий тематический словарь. – Ростов на Дону. – 2001.



РИК, 2005. – 624 с.

Философия культуры. Становление и развитие. – СПб.: Издательство «Лань», 1998.–448 с.









центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – 236 с.


Базова

Наукові видання: енциклопедії, монографії, статті

1.Антология исследований культуры. Т.1. Интерпретация культуры. Санкт-Петербург. –

Университетская книга, 1997. 728 с. – Культурология

ХХ век)

2.Антология культурологической мысли. – М., 1996.

3.Альтерматт У. Этнонационализм в Европе. – М.: Рос. Гос. Гуманит. Ун-т, 2000. – 367 с.

4.Афро-азиатский мир: региональные исторические системы и капитализм: Проблем.-

темат. Сб./Сост. А.И. Фурсов. – М.: ИНИОН РАН, 1999. – 150 с.

5.Батман Зигмунт. Глобализация. Последствия для человека и общества / Пер. С англ.. –

М.: Издательство “Весь Мир”, 2004. – 188 с.

6.Бек У. Что такое глобализация? / Пер. с нем. А. Григорьева и В. Седельника; Общая

редакция и послесл. А.Филиппова. – М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 304 с.

7.Бенедикт Рут. Хризантема и меч: Модели японской культуры. – М., 2004. – 256 с.

8.Берриан М. Туризм, культура и развитие в Арабском регионе. – М.: Изд. Дом Магистр-

Пресс, 2000. – 75 с.

9.Боков Х. Х. Национальные и региональные отношения. – М.: Изд-во ВИУ, 2000. – 66 с.

10.Вайнтруб І.В. Священні лики цивілізацій. – К., 2001.

11.Васильев Л.С. История религий Востока. – М.,1988.

12.Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий. // Религиоведение. Хрестоматия /

Пер. с англ., нем., фр. Сост. И общ. Ред. А. Н. Красникова. – М.: “Книжный дом

“Университет”, 2000. – С. 542 – 569. (800)

13.Вейс Герман. История цивилизации: архитектура, вооружение, одежда, утварь.

Иллюстрированная энциклопедия в 3-х томах. – М., 1998.

14.Володин А.В. Региональный сепаратизм: проблемы теории и практики. – М.: Диалог-

МГУ, 1999. – 103 с.

15. Гидденс Энтони. Ускользающий мир: как глобализация меняет нашу жизнь / Пер. с

англ. – М.: Издательство “ весь Мир”, 2004. – 120 с.

16. Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества. – М., 1977. – С.441-442.

17.Гойтейн Ш. Евреи и арабы. (Их связи на протяжении веков) / Пер. с англ. – Гешарим

Иерусалим 5762; Мосты культуры М.,2001. – 286 с.

18.Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. 3-е изд., стереотипное. – Л.:

Гидрометеоиздат, 1990. – 528 с.

19.Данилевский Н.Я. Россия и Европа. – М., 1992.

20.Данилевський Н. Типология культуры. Социокультурная динамика.

21.Индия: страна и ее регионы / Отв. Ред. Е.Ю. Ванина. – М.: УРСС, 2000. – 358 с.

22.Історія європейської ментальності / За ред.. Петера Дінцельбахера / Переклав з нім.


23.Кант И. Опыт введения в философию понятия отрицательных величин; о

национальных характерах.

24.Кребер А.Л. Избранное: Природа культуры / Пер. с англ. – М.: “Российская

политическая энциклопедия2 (РОССПЭН), 2004. – 1008 с.

25.Культурология: Хрестоматия / Сост. проф. П.С.Гуревич. – М.: Гардарики, 2000. – 592 с.

26.Порьяз А. Мировая культура: Средневековье. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. – 479 с.

27.Проблемы региональной культурологии: история, современное состояние,

перспективы: Материалы Всерос. науч.-практ. конф., (г. Тюмень, 30-31 марта 1999 г.) /

Отв. Ред.. С.И. Черноморченко и др.. – Тюмень: изд-во Тюм. гос. ун-та, 1999. – 237 с.

28.Сенгор Л.С. Негритюд: психология африканского негра.

29.Сорокин П. Социальная и культурная динамика. – СПб., 2000. –

С. 40-65; 83-84; 701-708.

30.Стосунки Сходу та Заходу України: минуле, сьогодення та майбутнє: Матеріали

Всеукраїнської конференції, Луганськ, 25-26 травня 2006 р. / Наук. ред.. І.Ф. Кононов. –

Луганськ: Знання, 2006. – 368 с.

31.Сердель Доминик, Сурдель Жаннин. Цивилизация классического ислама. –

Екатеринбург, 2006. – 544 с.

32.Тойнби А. Постижение истории. – М., 1991.

33.Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. – М., 2003.

34.Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1993.

Допоміжна література

1.Денисов Н.Г. Субъекты социокультурного развития для ХХ1 века: региональные

аспекты //Денисов Н.Г. – Краснодар, 1999. – 225 с.

2.Иванов И.Д. Европа регионов. – М.: Междунар. Отношения, 1998. – 192 с.

3.Кашаев В.Е. Национальный характер: опыт философского исследования. / Иван. Гос.

Ун-т. – Иваново, 2000. – 141 с.

4.Ковалев А. П. На пути к ноосфере: регионализация в свете концепции

экологизированного геопространства // Регион: проблемы и перспективы. – 1998. – №2-3.

– С.28-32.

5.Ковалев А.П. На пути к ноосфере: регионализация и возникновение когнитизированных

геосистем // Регіональні перспективи. – 1998. – Вип.. 1(2). – С. 3-6.

6.Момани З. Арабская региональная система и современное международное право. – М.:

Палея, 1994. – 174 с.

7.Мурин В.Б. Становление системы категорий национальных и региональных отношений:

Монография. – М.: Граница, 2001. – 344 с.

8.Прибыткова И. В поисках новых идентичностей: Украина в этнорегиональном

измерении // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2001. – №3. – С. 93-108.

9.Проблемы региональной культурологии: история, современное состояние, перспективы:

Материалы Всерос. науч.-практ. конф., (г. Тюмень, 30-31 марта 1999 г.) / Отв. Ред. С.И.

Черноморченко и др. – Тюмень: Изд-во Тюм. гос. ун-та, 1999. – 237 с.

10.Семенов С. Ибероамериканская и восточноевразийская общности как пограничные

культуры // Обществ. Науки и современность. – 1994. – № 2. – С.159-169.

11.Шубарт В. Европа и душа Востока / Пер. с нем . З.Г. Антипенко и М.В. Назарова. – 2-е

изд., испр. – М.: Рус. Идея, 2000. – 446 с.


«Регіональна типологія культури» - Req Typ NMK www/franko/lviv/ua/faculty/Phil/KURSY


(Витяг з робочої програми навчальної дисципліни «Історія культурології»)



Галузь знань,напрям

підготовки,освітньо-

кваліфікаційний рівень




навчання

заочна

форма

навчання

Кількість кредитів


«культурологія»


(за вибором студента)

Модулів 4

Напрям

0201 культура

Рік підготовки

змістовних модулів-

4

Спеціальність

(професійне спрямування)

«культурологія»

2-й

курсова робота - семестр

загальна кількість

годин - 83

1-2-й

лекції


денної форми

навчання:

Освітньо-кваліфікаційний

рівень:

35 год.

Практичні,семінари

Аудиторних –


студента -

бакалаври

35 год.

лабораторні

самостійна робота

140 год.

ІНДЗ

Вид контролю

сем.заняття,тести,іспит

Примітка:

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної та індивідуальної

роботи становить:

Для денної форми навчання – 1:2.


Мета: визначити особливості становлення культурології як галузі наукового знаня,

показати історико-теоретичну еволюцію основних культурологічних понять та ідей,

процес формування культурологічних парадигм, шкіл, напрямів, концепцій.

Завдання: • виявити особливості й межі культурофілософського, історико-культурного і

власне культурологічного підходів до осмислення феномену культури;

• прослідкувати еволюцію уявлень про культуру в різні історичні епохи;

• відтворити історію складання концептосфери та проблемного поля культурології на

різних етапах розвитку наукової думки;

• показати місце культурології серед інших гуманітарних наук, серед наук власне,

культурологічного циклу;

• становлення самої ідеї «культури» в європейській та світовій науковій думці;

• сприяти більш чіткому усвідомленню студентами закономірностей й особливостей

процесу становлення культурологічної науки.


знати: основні етапи становлення світової й європейської культурологічної думки,

формування сучасної культурології як в дисциплінарному, так і в історико-теоретичному,

концептографічному й парадигмальному аспектах;

вміти: аналізувати особливості розвитку уявлень про культуру на різних етапах історії

людства, чітко орієнтуватися в розмаїтті культурологічних шкіл, напрямів, парадигм,

вміти оцінити їх практичне значення для розвитку культурології та вивчення феномену

культури.


Змістовний модуль №1. Генеза та історичний розвиток уявлень про культуру

Тема. Історія культурології як галузь культурологічного знання і навчальна

дисципліна

Місце і специфіка історії культурології в загальній системі культурологічного

знання. Предмет історії культурології. Філософія історії і філософія культури як

методологічна основа історії культурології. Методи та принципи дослідження історії

культурології. Основні системоутворюючі елементи історії культурології. Поняття

«культурологічна концепція», «культурологічна парадигма», «культурологічна школа»,

«напрям культурології». Проблема періодизації історії культурології. Мета, завдання і

структура навчального курсу «Історія культурології».

Тема. Формування перших уявлень про культуру в Стародавньому світі. Розуміння

культури в добу античності

Узагальнений характер уявлень про культуру в Стародавньому світі. Відображення в

міфологічних системах, в усній народній творчості та в епічних творах набуття людиною

культурного стану, як поза біологічного процесу її творення. Формування образу

культурного героя та відображення його культуротворчої діяльності. Перші спроби

осмислити закономірності культурно-історичного процесу. Ідея регресної еволюції. Ідея

циклічності буття. Розмежування народів на диких та таких, що вже опанували дарами

цивілізації.

Плекання, обробка, догляд, піклування, удосконалення, шанування як визначальний зміст

античних уявлень про культуру. Особливості розуміння культури в Стародавній Греції.

Основні чинники формування давньогрецького культурного ідеалу. «Пандейя», «схоле»,

«техне» як система формування культурної особистості.

Нові культурні цінності елліністичної доби.

Виникнення терміну «культура» в стародавньому Римі. М.П. Катон (3-2 ст. до н.е.) про

культуру як плекання, вирощування, удосконалення рослин. М.-Т. Цицерон (2-1 ст. до

н.е.) про плекання духу, розуму (інтелекту) людини. Культура як поклоніння, пошана,

вшанування-культ. Культурний ідеал римської античності.

Теоретичне осмислення античними філософами людської діяльності та її наслідків.

Сократ, софісти, кіники, епікурейці, стойки. Перші критики культури та цивілізації (

кіники ).

Тема. Особливості культурологічних уявлень в епоху Середньовіччя та в добу

Відродження

Уявлення про європейську середньовічну культуру як про культуру християнську,

геоцентричну, символічну, книжкову. Трансцендентизм та персоналізм як основні

критерії середньовічних поглядів на культуру. Християнські морально-етичні виміри

особистості: любов як вищий моральний принцип та головний мотив культуро творчої

діяльності. Християнський культурний ідеал. Августин Великий. Тома Аквінський.

Світський аспект у поглядах на культуру доби Середньовіччя. Ібн Халдун та його

«культурний натуралізм».

Антропоцентризм та гуманізм у поглядах на культуру у добу Відродження. Культура як

результат вільної й творчої діяльності універсальної особистості. Культ людини та

виникнення опозиції «культура-природа». Становлення та головні риси класичної моделі

культури.

Змістовний модуль №2. Становлення культурологічної думки

Тема. Культурологічні ідеї в творчій спадщині мислителів раціоналістів 17 ст.

Соціокультурна ситуація 17 ст. Основні умови і чинники впливу на формування

культурологічної думки доби Раціоналізму. Раціоналістичний характер культурологічних

ідей та пошуків 17 ст.

Формування основ категоріального апарату теорії мислення та його значення для

складання понятійно-смислового поля науки про культуру. Культурологічний аспект

філософських, антропологічних й соціологічних пошуків мислителів 17 ст. Створення

соціальних утопій та місце в них культури ( Ф.Бекон ). Ф.Бекон, Р.Декарт, Т.Гоббс,

Б.Паскаль, Б.Спіноза, Г.Лейбніц та їх внесок у розвиток культурологічних ідей доби

Раціоналізму.

Тема. Основні риси та проблематика культурологічної думки доби Просвітництва.

Виникнення перших культурологічних концепцій (17 ст.)

Соціокультурні процеси доби Просвітництва та їх вплив на формування власне

культурологічних проблем. Становлення культурології як самостійної галузі знання.

Протиставлення природного і надприродного, природного і штучного. Учвідомлення

сутності «нового середовища життя»(культури), створеного на противагу природі.

Формування поняття «культура» як самостійної лексичної одиниці, що виступає в

опозиції до поняття «натура». Розуміння культури як духовного феномену, заперечення її

матеріальної складової. Ототожнення культури з моральними та інтелектуальними

навичками людини.

Розширення і доповнення змістовного значення поняття «культура» (Д.Дідро, Міраво).

Дж.Віко про історію культури як об’єктивний процес. Його концепція культурних

коловоротів. М.Ф.Вольтер про філософію культури як універсальний історичний огляд

культури.

Культура як результат лінійного прогресу і показник рівня розумних і гуманних відносин

( М.Ф.Вольтер, А.Тюрго, М.Ж.А. де Кондорсе ). Поняття цивілізації, протиставлення її

варварству ( Кондорсе, Гізо ).

Формування концепції європоцентризму. Ж.-Ж.Руссо: критика існуючої культури та її

носіїв. Ш.Д.Монтеск’є: визначення системи детермінант розвитку культури і суспільства.

Культурологічна концепція Й.-Г.Гердера. Контр-Просвітництво і романтична концепція

культури. Завершення формування класичної парадигми культури.

Тема. Проблеми культури в німецькій класичній філософії

Об’єктивні чинники формування німецької класичної філософії. Вплив ідей

Просвітництва та романтизму на формування німецької класичної філософії. Вплив ідей

Просвітництва та романтизму на формування німецької класичної філософії, в т.ч. її

поглядів на культуру. Розуміння культури як світу вільного ціле покладання та

об’єктивації духу.

Культурологічні аспекти філософії І.Канта. Г.В.Ф. Гегель про культуру. Ф.Шеллінг та

його філософія мистецтва. Й.Г.Фіхте: «практична філософія» (філософія діяльності) та її

значення для культурології. Л.Фейєрбах про співвідношення культури і релігії.

Тема. Культурологічна думка 19-поч. 20 ст.

Історичні чинники, соціальні детермінанти та теоретичні передумови еволюції поглядів на

культуру в 19- на поч. 20 ст. Плюралізм підходів до розуміння культури. Подолання

класичної моделі культури.

Історико-культурний напрям досліджень та його значення для формування культурології (

Я.Брукхардт, Е.Готейн, К.Шнаазе, А.Шпрінгер).

Подальший розвиток культурологічного знання в контексті філософської науки.

Філософія науки як один з основних напрямів філософських досліджень. Трансформація

філософії культури в теорію культури.

Культурологічні ідеї у філософії А.Шопенгауера і С.К’єркегора. Школа «філософії життя»

та тлумачення нею проблем філософії культури. Ф.Ніцше, В.Дільтай, Г.Зіммель,

А.Бергсон та ін.

Філософія культури неокантіанства (Г.Коган, В.Вільдебанд, Г.Ріккерт): від «наук про дух»

до «наук про культуру». Аксіологія як основа неокантіанівської філософії культури.

Вивчення культури в соціальній та культурній антропології. Культурологічні ідеї в

позитивістській філософії і соціології. О.Конт і проблема культурної еволюції людства.

Теорія культурно-історичних типів М.Данилевського як заперечення лінійного прогресу

культури.

Проблема кризи культури у філософії 2-ї половини 19-поч. 20 ст.

Змістовний модуль №3. Головні напрями світової культурологічної думки. Сучасні

концепції культури.

Тема. Проблеми культури у феноменології, екзистенціалізмі, персоналізмі

Виокремлення культурології в самостійну галузь наукового знання (середина 20 ст.).

Науково-концептуальні напрями аналізу феномена культури як фундаментальна основа

культурології. Формування центрів культурологічної думки. Логічна думка в контексті

філософської проблематики 20 ст. Е.Гуссерль про «мелос» європейської культури як

особливу форму духовної культури, про кризу європейської культури та шляхи її

подолання. Культурологічне значення феноменологічного методу М.Гайдеггера.

Відображення проблем культури в екзистенціалістських концепціях. К.Ясперс. А.Камю.

Ж.-П. Сартр. Персоналізм про матеріальну і духовну культуру. Проблема людини та її

культурної діяльності в персоналізмі Е. Муньє та Ж. Лакруа.

Тема. Еволюціоністський напрям в культурології та його особливості.

Неоеволюціонізм

Історичні чинники та теоретичні передумови виникнення еволюціонізму. Основний зміст

еволюціоністської концепції культури. Еволюціоністські погляди А. Бастіана, Г.

Спенсера, Е. Тайлора, Л. Моргана, Дж. Фрезера. Значення еволюціонізму для становлення

культурології як самостійної галузі знання (ідея створення спільної науки про культуру і

людину), для формування предметного поля культури.

Неоеволюціонізм. Дж. Стюарт. М. Салінс. Дж. Мердрк. Культурно-еволюційна школа Л.

Уайта.

Тема. Циклічний напрям культурологічної думки (концепції культурних

коловоротів)

Витоки та основні ідеї циклічної парадигми культури. О.Шпенглер та його циклічна

концепція культури. Теорія локальних культур і локальних цивілізацій А.Тойнбі.

Значення концепцій Шпенглера та Тойнбі для формування сучасної культурологічної

традиції. М. Данилевський. Л. Гумільов. Е. Маєр.

Тема. Антропологічна школа та функціональний напрям культурології. Дифузіонізм

Формування антропологічної школи в культурології та її особливості. Етнопсихологічні

дослідження культури. Дослідження національного характеру. Р. Бенедикт та її типологія

культур. Проблема дослідження етнічної ідентичності. Інтеракціонізм як метод аналізу

культури. Дж. Мід. Концнпція культурного плюралізму М. Мід. В. М. Вундт та його

«психологія народів». Акультурація та її психологічні аспекти. Дж.

Херскович(Гершкович). Роль Л. Уайта у становленні культурології як науки.

Функціоналістський напрям у вивченні культур. Б. Малиновський та його функціональний

метод вивчення культур. Структурно-функціональна теорія культури Радкліффа Крауна.

Т. Парсонс, К. Леві-Строс, А. Крьобер про взаємодію та взаємозв’язок функціональних

елементів культури. Дифузіонізм як спосіб вивчення культур. Ф. Ратцель. А. Фробеніус.

Ф. Гребнер.

Тема. Психоаналітичний напрям в культурології. Фройдизм та неофройдизм

Виникнення психоаналітичного напряму в культурології. Психоаналітичне вчення

З.Фрейда та його особливості. Фройдівське тлумачення культури. Поняття несвідомого,

лібідо, сублімації та їх значення для розуміння культури та культуро творчих процесів.

Сутність та мета культури.

К.Юнг та його концепція «колективного несвідомого». Поняття культурного архетипу.

Психоаналітичні дослідження культур Г. Рохейма.

Особливості неофройдизму. Еріх Фромм та культурологічні аспекти його творчості.

Змістовний модуль №4. Головні напрями світової культурологічної думки. Сучасні

концепції культури (продовження).

Тема. Структуралістська парадигма культури

Структуралізм як реакція на кризу антропоцентристських концепції культури. Докорінна

зміна парадигми дослідження людини і культури. Використання методології природничих

наук (формалізації, комп’ютеризації, математичного моделювання) для пояснення

феноменів культури. К. Леві-Стросс та його «структурна антропологія». Ф. де Сосюр про

методологічні принципи дослідження культури. Ю. Лотман та його семіотичний підхід.

«Археологія знань» М.Фуко. «Структурний психоаналіз» Ж. Лакана. Р. Барт та його

«Структурна людина». Структуралістична концепція Ж. Делеза.

Ж. Дерріда як основоположник пост структуралізму. Деструкція-реконструкція-

універсальний прийом засвоєння культурного тексту. Концепція кризи метанаративів Ж.-

Ф. Ліотара. Теорія симулякрів Ж. Бодрияра. Проблема зла в пост структуралістській

концепції Ж. Батая.

Тема. Соціологічні концепції культури

Особливості формування соціологічного напряму культурології та його основні ідеї.

Детальне вивчення культурних феноменів в їхньому соціальному контексті.

Соціальна філософія М.Вебера та її культурологічний контекст. Інтегральна модель

культури П. Сорокіна. Г. Маркузе, Т. Адорно, Х. Ортега-і-Гассет про причини і

особливості прояву кризи культури. Критика сучасної культури. Т. Парсонс: культура як

один з типів теоретичних систем. Х. Ортега-і-Гассет і Г. Маркузе про суспільні норми,

звичаї, традиції, спадковість поколінь.

Тема. Семіотичний напрям культурології

Головні детермінанти формування семіотичного напряму культурології. Дослідження

соціокультурних процесів і явищ як системи культурних текстів та культурних мов.

Ч. Пірс та його типологія знаків. Ф. де Сосюр про використання в семіотиці лінгвістичних

методів вивчення. Ю. Лотман і «семіосфера» як аналог культури. Функціональна роль

семіотики. Е. Кассірер та його «філософія символічних форм». М.М. Бахтін. Інтерпретація

культурного тексту.

Тема. Діалогічний напрям культурології. Ігрові концепції культури

Актуальність проблеми діалогу в сучасній філософії та теорії культури. Діалогічна

концепція М.М. Бахтіна. Діалог як спосіб буття культури і особистості у великому часово-

просторовому вимірі.

Ігрові концепції культури. Основні ідеї: гра, як форма вираження і основа функціонування

культури. Гра як культурна універсалія. Й. Хойзинга «Homo ludens». Х. Ортега-і-Гассет.

Г. Гессе.

Глобальна критика сучасної буржуазної культури. Актуалізація класичної культурної

спадщини. Ігрові концепції культури Гадамера і Ж. Дерріди.

Тема. Теологічне розуміння культури

Теологічні концепції культури. Католицька культурологія. Неотомізм – філософська

основа католицької інтерпретації культури. Культурологічна проблематика пастирської

конституції «Радість і надія». Іван Павло 2. Енцикліка «Віра і розум». Ж. Марітен. Е.

Вінтер. П. Тейяр де Шарден.

Критичний «аналіз культури» Р. Гвардіні.

Протестантська культурологічна традиція. А. Шептицький. Й. Сліпий.

Мусульманська традиція. Вирішальна роль Корану у розвитку культури та її складових

елементів.


Назви змістовних модулів і тем



усього

л

п

лаб.

інд.

с.р.

1

2

3

4

5

6

7

модуль

Змістовний модуль 1. Генеза та історичний розвиток уявлень про культуру

Тема 1.1 Історія культурології як галузь

культурологічного знання

2

2

лаб.

інд.

8

Тема 1.2 Формування перших уявлень про

культуру в Стародавньому світі. Розуміння

культури в добу античності.

2

2

-

-

8

Тема 1.3 Особливості культурологічних

уявлень в епоху Середньовіччя та добу


2

2

-

-

8

Разом – зм. модуль 1

12

6

6

-

-

24

Змістовний модуль 2. Становлення культурологічної думки

Тема 2.1 Культурологічні ідеї в творчій

спадщині мислителів-раціоналістів 17 ст.

2

2

-

-

8

Тема 2.2 Основні риси і проблематика

культурологічної думки доби

Просвітництва

2

2

-

-

8

Тема 2.3 Проблеми культури в німецькій

класичній філософії

2

2

-

-

8

Тема 2.4 Культурологічна думка 19-поч. 20

ст.

4

4

-

-

16


20

10 10

40

Змістовний модуль 3. Головні напрямки світової культурологічної думки. Сучасні

концепції культури.

Тема 3.1 Проблеми культури у

феноменології, екзистенціалізмі та

персоналізмі

2

2

-

-

8

Тема 3.2 Еволюціоністський напрям в

культурології та його особливості.


2

2

-

-

8

Тема 3.3 Циклічний напрям

культурологічної думки (концепції

культурних коловоротів)

2

2

-

-

8

Тема 3.4 Антропологічна школа та

функціональний напрям.Дифузіонізм

2

2

-

-

8

Тема 3.5 Психоаналітичний напрям в

культурології. Фройдизм та неофройдизм.

2

2

-

-

8


20 10

10

40

Змістовний модуль 4. Головні напрямки світової культурологічної думки. Сучасні

концепції культури(продовження)

Тема 4.1 Структуралістська парадигма

культури

2 2 - - 8

Тема 4.2 Соціологічні концепції

культури 2 2 - - 8

Тема 4.3 Семіотичний напрям

культурології 2 2 - - 8

Тема 4.4 Діалогічний напрям

культурології. Ігрові концепції культури 2 2 - - 8

Тема 4.5 Теологічне розуміння

культури 1 1 - - 4


18 9 9 - - 36

Усього годин 70 35 35 - - 140


№

п/п

Назва теми К-ть

годин

1 Специфіка, предмет і завдання курсу «Історія культурології» 2

2 Витоки культурологічної думки. Античні та середньовічні уявлення про

культуру

2

3 Подальший розвиток поглядів на культуру в творчій спадщині мислителів-

раціоналістів. Просвітницька парадигма культури

4

4 Місце і роль німецької класичної філософії у розвитку світової культурологічної

думки

2

5 Культурологічна проблематика в контексті філософії пізнього романтизму 4

6 Проблеми культури у феноменології, екзистенціалізмі та персоналізмі 2

7 Концепції культурних змін. Еволюціонізм. Неоеволюціонізм. Циклічні концепції

культури

3

8 Особливості становлення та основні напрями психологічної парадигми культури 2

9 Структуралізм та його характерні риси. Постструктураліські концепції культури 4

10 Соціологічний напрям культурології. Інтегральна модель культури П. Сорокіна 2

11 Семіотичний напрям культурології і символічні концепції культури 2

12 Ігрові концепції культури 2

13 Проблема міжкультурної взаємодії в сучасній культурологічній думці.Діалогічні

концепції культури

2

14 Теологічні концепції культури 2

Всього семінарських занять - 35


№

п/п

Назва теми

К-ть

годин

1 2 3

1 Історія культурології як галузь культурологічного знання і навчальна

дисципліна

8

2 Формування перших уявлень про культуру в Стародавньому світі. Розуміння

культури в добу античності

8

3 Особливості культурологічних уявлень в епоху Середньовіччя і в добу


8

4 Культурологічні ідеї в творчій спадщині мислителів-раціоналістів 18 ст. 8

5 Основні риси і проблематика культурологічної думки доби Просвітництва 8

6 Проблеми культури в німецькій класичній філософії 8

7 Культурологічна думка 19-поч. 20 ст. 16

8 Проблеми культури у феноменології, екзистенціалізмі та персоналізмі 8

9 Еволюціоністський напрям в культурології та його особливості.


8

10 Циклічний напрям культурологічної думки (концепції культурних коловоротів) 8

11 Антропологічна школа та функціональний напрям культурології.Дифузіонізм 8

12 Психоаналітичний напрям в культурології. Фройдизм та неофройдизм 8

13 Структуралістська парадигма культури 8

14 Соціологічні концепції культури 8

15 Діалогічний напрям культурології. Ігрові концепції культури 8

16 Теологічне розуміння культури 4

17 Семіотичний напрям культурології 8


Контроль виконання курсової роботи включає поточний контроль за виконанням

розрахунків за трьома розділами та захист перед комісією. Оцінка виконання тексту по

захисту курсової роботи проводиться за 100-бальною шкалою.

Розподіл балів, що присвоюються студентам

Оцінювання знань студентів здійснюється за 100-бальною шкалою (для екзаменів і

заліків).


завершується екзаменом, становить за поточну успішність 50 балів, на екзамені – 50 балів.


відповідності знань студентів за різними системами.

написання курсових і контрольних робіт з навчального курсу «Історія

культурології» не передбачено розподілом годин педагогічного навантаження.

Поточний контроль рівня засвоєння матеріалу з курсу « Історія культурології» оцінюється

відповідно кількістю балів за кожний вид роботи.

Форми участі студентів у навчальному процесі, які підлягають поточному контролю та їх

оцінка в балах:

- Виступ з основного питання – до 5 б.

- Усна наукова доповідь – 0,5 – 5 б.

- Запитання до виступаючого – 0,5 – 1 б.

- Участь у дискусіях та інтерактивних формах організації заняття, доповнення,

рецензії за виступ – 0,5 – 3 б.

- Письмові завдання (аудиторні):

- тестові – 10 б.

- контрольні – до 5 б.

Письмові завдання, що виконуються студентами за бажанням в позааудиторний час:

реферати – до 5 б.

асеї – до 4 б.

творчі завдання – до 3 б.

Результати поточного контролю заносяться до журналу роботи академічної групи.

Позитивна оцінка поточної успішності студента за відсутності пропущених й

невідпрацьованих семінарів, позитивні оцінки за модульні роботи є підставою допуску до

підсумкової форми контролю – іспиту.

На початку семестру кожний студент отримує відповідний перелік форм поточного

контролю успішності з вказаною кількістю балів, що дає йому можливість самостійно

орієнтуватися в процесі власної підготовки до іспиту.

Розподіл балів, що присвоюються студентам впродовж вивчення курсу «Історія

культурології»

Поточне тестування та самостійна робота

Підсумковий

тест(екзамен)

сума

1 сем. 2 сем.

Зміст

мод.1

Зміст

мод.

2

Зміст

мод.

3

Зміст

мод.

4

Робота на

сем.

Інші види

роботи

С. р. 50 б. 100

б.

Т.

1.1-

1.3

Т.

2.1-

2.4

Т.

3.1-

3.4

Т.

4.1-

4.5

20 б. 10 б.

17 б. 15 б. 15 б. 15 б.

У кінці семестру сумуються всі отримані студентом бали за аудиторну та поза аудиторну

роботу (що, на наше переконання, відтворює реальний стан успішності). Вказані вище

види і форми засвоєння навчального курсу дають можливість набрати 50 балів.

Бали за аудиторну роботу не відпрацьовуються у разі пропусків без поважної

причини. При відсутності відповідей насемінарах впродовж семестру, студент матиме за

поточний контроль 0 балів, невідпрацьовані пропуски або відмову від виступу

відмінусовується по 1 балу відповідно.


Оцінка ECTS Оцінка в

балах

За національною ознокою залік

Екзаменаційна оцінка

A 91-100 5 відмінно

зараховано

B 81-90

4 дуже добре

C 71-80 добре

D 61-70 3 задовільно

E 51-60 достатньо

FX 25-50 2 незадовільно

F 0-24 без права

перездачі

Впродовж семестру проводиться не менше 2-х модулів або колоквіум, колоквіум чи

контрольна робота тощо. Максимальна кількість балів, яка встановлюється для цих видів

контролю, а також відповідальність оцінок FX та F у шкалі ECST, у балах та національній

шкалі визначається Вченими радами факультетів, або кафедрами, які забезпечують

викладання відповідних дисциплін.

Міжпредметні зв’язки дисципліни «Історія культурології»

Курс Предмет Тема Предмет Тема

1 2 3 4 5

2-й

1.Історія

культурології

2.2 Основні риси

доби

Просвітництва.

Виникнення

перших

культурологічних

концепцій (18

ст.)

1. Культурологія.

Вступ до

спеціальності

1. Культурологія як

наука

9. Культура і

цивілізація

2.Історія

української та

зарубіжної

культури

1. Культурологія-

важлива галузь

наукового знання.

Предмет і завдання

курсу «Історія укр. та

заруб. культури»

2.4 Культуро-

логічна думка 19-

20 ст.

3.3 Циклічні

концепції

культури

3. Регіональна

типологія

культури

4.1 Європейсько-

північноамериканський

культурний

регіон:європейська

специфіка

2. Регіональне буття

культури. Феномен

регіональної

культурної

самобутності

2-й

1. Історія


4.4 Діалогічний

напрям

культурології.

Ігрові концепції

культури.

4.1Структура-

лістська

парадигма

культури

4. Філософія

культури

4. Культура та людина-

антропологічні

проблеми культури

4.4 Сучасна культурна

ситуація:тенденції

подальшого розвитку

культури

4.1 Структура-

лістська

парадигма

культури

3.4 Антропо-

5. Соціальна


1.2 Становлення

соціальної

культурології як

наукової дисципліни

2.6 Соціокультурна

стратифікація та

логічна школа та

функціональний

напрям


4.2 Соціологічні

концепції

культури

функції культури в

суспільстві



Базова

1.Белик А.А. Культурология. Антропологические теории культур.-М.,1998.

2.Кравець М.С.,Семашко О.М.,Піча В.М.та ін.Культурологія:Навч.посіб./

За ред.В.М.Пічі.-Львів,2003.

3.Культурологія. 20 век: Словарь.-СПб.,1997.-Т.1,2.

4.Культурологія. 20 век: Словарь.-СПб.,1998.-Т.1,2.

5.Культурологія: Учеб.пособ.для студентов ВУЗов/Под.ред.Г.В. Драча.-Изд.10-е.-Ростов-

на-Дону,2006.

6.Культурологія:теорія та історія культури: Навч.посіб./

За ред.І.І.Тюрменко,О.Д.Горбула.-К.,2004.

7.Матвєєва Л.Л.Культурологія:Курс лекцій:Навч.посіб.-К.,2005.

8.Петрова М.М. Культурология:Конспект лекций:Учеб.пособ.-СПб.,2000.

9.Философия культуры.Становление и развитие/Под ред. М.С.Кагана.-СПб.,1998.

10.Хрестоматия по культурологи:Учеб.пособ./Под ред.Г.В.Драча.-Ростов-на-Дону,2004.

11.Хрестоматия по культурологи:Учеб.пособ./Под ред.А.А.Радугина.-М.,1998.

Допоміжна:

1.Антропология иследований культури.-СПб,1997.-Т.1:Интерпретация культуры.

2.Антропология культурологической мысли.-М.,1996.

3.Антропология Средневековой мысли:В 2-х т.-СПб.,2001.

4.Библер В.С.Школа диалона культур.-М.,1992.

5.Виндебанд В. От Канта до Ницше.-М.,1988.

6.Габитова Р.М.Философия неметкого романтизма.-М.,1989.

7.Гадамер Г.-Г. Герменевтика ы поетика.-К.,2001.

8.Культурология.20 век. Антология.-М.,1995.

9.Леви-Строс К. Структурна антропологія.-К.,1997.

10.Лотман Ю. Семиосфера.-СПб.,2001.

11.Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс//Ортега-и-Гассет Х. Естетика. Философия

культуры.-М.,1991.

12.Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней.-СПб.,1997.-

Т.4:От романтизма до наших дней.

13.Сартр Ж.-П. Буття і ніщо: Нарис феноменологічної онтології//Сучасна зарубіжна

філософія:Течії і напрямки:Хрестоматія.-К.,1996.

14.Християнство і проблеми сучасності.-К.,2000.

15.Шептицький А., м-т. Твори морально-пасторальні.-Львів,1994.

16.Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологи мировой истории: В 2-х т.- М.,1998.

17.Юнг К.Г. Архетип и символ.-М.,1994.

18.Ясперс К. Г. Смысл и назначение истории.-М.,1991.

19.Deleuze G. Desir et plaisir//Magazine litt.-1994.-October.-№325.-P.5-65.

20.Derrida J. Of grammatology.-Baltimore and London,1976.

21.Deus caritas est.-www.Catholicmedia.org.ua

Підсумковий семестровий контроль

Позитивна оцінка поточної успішності (сумарний результат всіх виконаних

студентом видів роботи над вивченням курсу впродовж семестру) за умови відсутності

пропущених або невідпрацьованих семінарських занять є підставою допуску до

підсумкової форми контролю.

З дисципліни «Історія культурології» передбачена така форма звітності як іспит,

який проводиться в кінці 2-го семестру. На екзамені студент може набрати максимально

50 балів. Для допуску до екзамену студент повинен набрати за результатами поточного і

модульного контролю не менше 24 балів.

Іспит є обов’язковою формою контролю, яка дає змогу оцінити системне засвоєння

навчального матеріалу з курсу «Історія культурології» і не може бути доведена до рівня

поточних форм контролю. Оцінка за екзамен «автоматично» не виставляється.

Іспит з «історії культурології» проводиться у письмовій або у письмово-усній

формі. У першому варіанті дається письмова відповідь на всі питання, зазначені в

екзаменаційному білеті. У другому варіанті студенти отримують письмові тестові

завдання, за які максимально можна отримати 25 балів. 25 балів за усну відповідь

виставляються таким чином:

22-25 балів – «відмінна» відповідь;

17-21 бал – «добра» відповідь;

10-16 балів – «задовільна» відповідь;

0-9 балів – «незадовільна» відповідь.

Отже, результати усного й письмового опитування дають в сумі кількість балів

підсумкового контролю.

Питання для підсумкового контролю

з курсу «Історія культурології»

1.Історія культурології як специфічна галузь культурологічного знання.

2.Мета,предмет і завдання нормативного курсу «Історія культурології».

3.Проблема періодизації історії культурології. Основні критерії періодизації.

4.Методологічна основа вивчення історії культурології.

5.Роль філософії в історичному розвитку культурологічної думки.

6.Перші уявлення про початок культурної еволюції людства.

7.Античні уявлення про культуру.

8.Розуміння культури в добу Середньовіччя.

9.Гуманістичний характер культурологічних ідей ренесансної епохи.

10. Становлення класичної моделі культури в добу Ренасансу та її особливості.

11.Розвиток поглядів на культуру в добу Раціоналізму (17 ст.). Ф.Бекон. Р.Декарт.

Т.Гоббс. Б.Паскаль. Б.Спіноза. Г.Лейбніц.

12. Особливості просвітницької парадигми культури. Становлення культурології.

13.Циклічна концепція історії Дж. Віко:культурологічний аспект.

14.Критика Ж.-Ж. Руссо сучасної йому культури.

15.Розширення змісту культура мислителями 18 ст.(Віко,Дідро,Мірабо).

16.Формування концепту «цивілізація» у 18-поч.19ст.

17.Контр-Просвітництво і романтичні концепції культури (загальна проблематика).

18.Культурологічна концепція Й.Г.Гердера.

19.Ф.Шіллер про шляхи подолання антиномій культури.

20.Мистецтво і мова в культурології німецького романтизму.

21.Німецький романтизм і національна культура.

22.Роль німецької класичної філософії у розвитку культурологічної думки.

Культурологічні аспекти філософії І.Канта.

23.Г.В.Ф. Гегель про культуру.

24.Філософія мистецтва Ф. Шлегеля та її культурологічне значення.

25.Культурологічні аспекти філософської спадщини Й.Г.Фіхте.

26.Проблеми співвідношення культури і релігії в філософії Л.Фейєрбаха.

27.Розвиток культурологічної думки у 19 ст. (особливості, основні тенденції і напрями).

28.Особистісне і спільнотне буття культури у філософії С. К’єркегора .

29.Культурологічні ідеї у філософії А.Шопенгауера.

30.Проблеми культури у «філософії життя» Ф.Ніцше.

31.Інтерпретація явищ історії культури у «філософії життя» В.Дільтая.

32.Філософія культури Г.Зіммеля.

33.Концепція культури А.Бергсона.

34.Історико-культурний напрям досліджень та його значення для формування

культурології. Я.Брукхардт, К.Шнаазе, А.Шпрінгер.

35.Е.Гуссерль про європейську культуру.

36.Феноменологічний метод Гайдеггера та його значення для розуміння проблем

культури.

37.Проблема культури в екзистенціалізмі.

38.Культурологічна проблематика в персоналізмі.

39.Формування еволюціоністської парадигми (еволюціоністського напряму)

культурології. Е.Тайлор. Г. Спенсер. Дж. Фрезер. Л. Морган.

40.Неоеволюціонізм. Дж.Стюарт. Дж.Мердок. Л.Уайт.

41.Культурологічна проблематика у філософії позитивізму. О.Конт. Г.Спенсер.

42.Неокантіанство та його вплив на формування аксіологічного напряму в культурології.

В.Віндельбанд. В.Дільтей. г.Ріккерт.

43.Циклічний напрям в культурології (дзеркальна характеристика). Дж.Віко.

М.Данилевський. О.Шпенглер. А.Дж.Тойнбі.

44.Теорія культурно-історичних типів М.Данилевського.

45.Морфологія культур О.Шпенглера.

46.Теорія локальних цивілізацій А.Дж.Тойнбі.

47.Психологічні дослідження культури. М.Лацарус. Х.Штейнталь. М. Вундт. Г.Лебон.

Р.Бенедикт. Дж.Мід. М. Мід.

48.Функціоналістська парадигма культури.

49.Функціоналізм Б. Малиновського як метод вивчення культури.

50.Структурно-функціональна теорія культур А.Радкліффа-Брауна.

51.Проблеми гуманізму в культурантропології К.Леві-Стросса.

52.Антропологічна концепція Л.Уайта.

53.Дифузіонізм як напрям культурологічної думки. Ф.Боас. Ф.Гребнер. Ф.Ратцель.

Л.Фробеніус.

54.Особливості становлення психоаналітичного напряму культурології.

Фройдизм.Неофройдизм.

55.Розуміння культури З.Фройдом.

56.Психоаналітичне дослідження культур Г.Рохеймом.

57.К.Юнг про культурні архетипи.

58.Концепція гуманістичного психоаналізу Е.Фромма.

59.Структуралістська парадигма культури:особливості та основні положення.

60.Формування методологічних принципів структуралізму Ф.де Соссюром.

61.Структуралістські погляди М.Фуко.

62.Проблема людини в структуро логічних концепціях Р.Барта і Ж.Лакана.

63.Нові підходи до розуміння смислів культури Ж.Дельоза.

64.Постструктуралістична концепція культури Ж.Дерріди.

65.Структурна антропологія К.Леві-Стросса.

66.Соціологічний напрям культурології та його основні риси.

67.Культурологічні погляди М.Вебера.

68.Інтегральна модель культури П.Сорокіна.

69.Місце культури в концепції соціальних систем Т.Парсонса.

70.Причини і особливості кризи сучасної культури.

71.Антропо-соціальна концепція М.Кагана та її культурологічний контекст.

72.Семіотичний напрям культурології (загальна характеристика).

73.Е.Кассірер та його філософія символу:культурологічний аспект.

74.Семіотична концепція культури Ю.Лотмана.

75.Ігрові концепції культури та їх значення у розумінні феномену культури і сучасних

культурологічних процесів.

76.Й.Хойзінга про гру як джерело і рушійну силу культури.

77.Проблеми культури в ігрових концепціях Х.Ортега-і-Гассета та Г.Гессе.

78.Ігрова концепція культури Г.-Г. Гадамера.

79.Діалогічний напрям культурології. К.Ясперс. М.Бахтін. М.Бубер. В.Біблер.

80.Теологічні концепції культури (православна, католицька, протестантська, греко-

католицька традиції).

81.Особливості розвитку сучасної культурологічної думки.

Міністерство освіти і науки України...

Documents

Transcript of Міністерство освіти і науки України...