ziar martie 2016 color · ÓÓêðà¿íñüêèé ВІСНИК êðà¿íñüêèé В...

ÓÓêðà¿íñüêèéВІСНИКêðà¿íñüêèéВІСНИК

Вербна неділяСвято Пасхи – Світле Воскресіння ХристовеНаше українське народне писанкарство

До 202-их роковин з дня народження ТарасаШевченкаСвято Тараса Шевченка в ТульчіСимфонія людського болю

Чacoпиc Coюзу укpaїнцiв Pумунії. Piк видaння XХIIі. № 7-8 (квітень) 2016Христос воскрес! – Воiстину воскрес!

П p o ч и т a й т е :v

v

v

v

v

v

Дорогі українці румунії!Вітаю Вас із сВятом

Воскресіння ХристоВого!українці румунії традиційно зустрічають

Великдень разом зі своїми родинами з відкри-тою душею і чистим серцем, з глибокою надієюна краще.

українці румунії виявляли терпіння, добротуі милосердя, завдяки чому завжди долали випро-бовування, які випадали на їхньому шляху.

нехай і цього року Воскресіння господнєдопоможе всім нам звільнитися від усього зла інесправедливості, горя і фальші в ім’я торже-ства правди та світла. Хай Великдень принесевсім людям мир, додасть сил, подарує натхнен-ня і віри, Божого благословення, хай взаємопо-вага і злагода допоможуть перебороти всітруднощі, щира любов надихне на добрі й пра-ведні справи.

Від щирого серця, від мене особисто та відпроводу союзу українців румунії зичу Вам міцно-го здоров’я, родинного затишку, щасливих ірадісних Пасхальних свят!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

з повагою,голова союзу українців румуніїмикола мирослав Петрецький

http://krok.miok.lviv.ua/uk/

Нарешті після довгих тижнів і місяцівневпинної праці, після численних обго-ворень у колі фахівців, круглих столів,конференцій запрацював освітній пор-тал для вивчення української мови якіноземної «Крок до України». Сайт ство-рений для усіх – молодших і старших,представників української діаспори таіноземців, словом для усіх, хто бажаєвивчати українську мову за допомогоюнайсучасніших засобів.

Портал працює у рамках одноймен-ного проекту МІОКу «Крок до України».

Мета порталу – забезпечити процеснавчання української мови як іноземноїсучасними інтерактивними матеріала-ми, призначеними для самостійноїроботи та доступними в онлайн-режимі,а також цікавими методичними розроб-ками для викладачів УМІ.

У рубриках сайту передбачено поділінформації на матеріали для вчителів,студентів та для дітей. Студентами вва-жаємо усіх, хто вивчає українську мовуяк іноземну, без вікових обмежень, арубрику для дітей відокремлюємо,оскільки ці матеріали потребують іншихметодичних підходів.

Сайт містить навчальні інтерактивні

курси, які доповнюють підручники з УМІ,видані в рамках проекту «Крок доУкраїни», відео- та аудіоматеріали, те сту -вання для визначення рівня володіннямовою, додаткові матеріали у рубриках«етномайстерня», «навчальні екскурсії»,«ігри», «методичні розробки для прове-дення занять».

Запрошуємо вчителів, викладачів івсіх, хто вивчає українську мову як іно-земну в Україні і за кордоном, до зна-йомства з нашим новим сайтом. Споді -ваємося, він буде для вас корисним ізробить вивчення та викладання укра-їнської мови ще більш приємним і ціка-вим.

Бажаємо успіхів і запрошуємо доспівпра ці! Сайт працює в бета-режимі,тому будемо вдячні за всі поради і заува-ження.

оСВІТНІй ПорТал «КроК ДоУКраїНИ» СТарТУє!

2 Ukraînsykãc VISNÃK

Надія СавчеНкоСимвол УкраїНи

9 березня, одразу після бучного відзначення в росіїДня міжнародної солідарности жінок у боротьбі за своїправа, в російському місті ростов-на-Дону закінчивсясуд над викраденою в червні 2014 року на Донбасі укра-їнською військовою летункою надією савченко. Вирокїй буде оголошено. Швидше за все, їй загрожує багато-річне тюремне ув'язнення: російські прокурори вима-гають позбавити надію волі на 23 роки.

Доля цієї українки – глибоко символічна: це немовполум'яний смолоскип, піднятий високо над україною удоленосний час боротьби українського народу за націо-нальний суверенітет і територіяльну цілісність своєїдержави, у час підступної збройної аґресії протиукраїни її одвічного ворога – російського неоімперіяліз-му. н. савченко сьогодні є втіленням всього українсько-го свободолюбного духу, і саме тому путінська крем-лівська банда заповзялася за всяку ціну зламати цейдух, змусити українку стати на коліна, відмовитися відборотьби, від своїх переконань, від україни.

Проте не дочекався цього ворог. останнє слово н.савченко в суді засвідчило її величезну мужність інезламність – і це те, що є нині преважливим для всієїукраїни, це те, що подесятеряє віру українських пат-ріотів у перемогу боротьби за свободу і незалежність.«і в росії буде майдан, Путін не втримає свою владу накрові людей», – кинула леґендарна ув'язнена в лиценеправедним суддям і оголосила голодування. на цейраз – сухе, вкрай небезпечне для здоров'я.

усі ці місяці і тижні ім'я надії савченко – на устах усь-ого цивілізованого світу. акції на її підтримку відбу-ваються на всіх континентах. негайно звільнитинадію вимагають у своєму закликові 270 відомих особи-стостей – нобелівські лавреати, мистці, письменники,політичні діячі з 20 країн світу. секретар Державногодепартаменту сШа Джон кері в черговий раз закликав-

ши росію звільнити н. савченко та повернути її вукраїну, засудив «зневагу росії до міжнародних стан-дартів». сейм Польщі одностайно ухвалив вимогу доросії звільнити українку, нагадавши, що н. савченко єделеґатом Парля ментської асамблеї ради европи ікористується міжнародним імунітетом, тобто особи-стою недоторканістю.

Варто відзначити, що акції на підтримку н. савченковідбулися навіть у багатьох російських містах. Поліціязаарештувала майже 40 найактивніших учасників цихакцій.

на думку багатьох українських юристів, українадотепер могла зробити набагато більше у справі виз-волення н. савченко з російського полону. наприклад,влада повинна була публічно остерегти росію, якінаслідки її чекають у випадку смерти н. савченко підруками російської каральної машини. це мало б щонай-менше означати вихід україни з мінського переговорно-го процесу і розрив дипломатичних взаємин з росією.

Деякі з політичних експертів припускають, що укра-їнська влада боїться повернення н. савченко в україну,адже це було б поверненням новітньої Жанни д-арк, від-так чимало фальшивих «зірок» української політикиназавжди згаснули б.

одне можна стердити з певністю: надія савченкопотрібна україні живою – як надія на ще тісніше об'єд-нання суспільства під прапором свободи і незалежно-сти української нації.

(«свобода»)

Свою Божу місію на землі завершивГосподь наш Ісус Христос двома величнимиактами, що ними є воскресіння Лазаря ітріумфальний в’їзд до Єрусалиму. Ці двіподії, що їх свідками були великі масилюдей, давали чесне й переконливе сві-доцтво про Христове месіянське пі -сланництво та Його божество. Тріумф тихдвох світлих подій відкрив двері до останнь-ого акту Христового життя: Його мук і смерті.

Від перших віків християнства нашацерква святкує пам’ять Хри стового в’їз-ду до Єрусалиму в неділю перед Йогосвітлим Воскре сінням. Вербна неділяздавна вважалася великим Господнімпразником і належить до 12 найбільшихдійств нашого церковного року. Вонамає деякі властиві звичаї, що їх немають інші празники.

Празник торжественного в’їзду ІсусаХриста до Єрусалиму належить у нашійцеркві до найкращих празників. Йогосвяткують ще з ІІІ-го століття.

У Вербну неділю є звичай благосло-вити й роздавати в церкві пальмові иоливкові галузки. Через брак пальмово-го й оливкового віття в нас вживаються гілкиверби, а це тому, що вони навесні найскорі-ше розвиваються.

У євреїв і римлян пальмова гілка буласимволом перемоги. Оливкова галузка єсимволом миру. У нас вербна вітка є симво-лом воскресіння.

З посвяченою вербою в нашому народізв’язані різні практики. Її ставили вдома заікони. Нею благословляли худобу, коли пер-ший раз виганяли на поле пастися. Зпосвяченою вербою господар обходив своє

обійстя, щоб хоронити його від нечистоїсили. Деякі навіть проковтували брунькиверби, «щоб горло не боліло». При виході зцеркви у Вербну неділю люди одне одноголегко вдаряли по рамені гілкою верби кажу-чи: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень буде ужеПасха».

Описані події празникуються в сьомомутижні Великого посту. Субота цього тижня –Вербна субота, а неділя – Вербна неділя.

Шоста субота – Вербна. Це свято дітей. Всуботу на вечірні діти носять вербу до церк-ви. Тиждень перед Великоднем називається«Вербним». Цього тижня не можна сіятиконоплі і городину, бо «буде ликовите, якверба».

У Вербну неділю святять вербу. Під церк-ву, в суботу, діти несуть багато вербовогогілля. Після Богослужіння в церкві священикокроплює його свяченою водою. Після цьогодіти і всі присутні беруть свячену вербу, при-носять додому і ставлять частину на воро-

тах, а іншу частину на покутті під святимиіконами (образами).

Хлопці та дівчата вдаряли одне другогосвяченою вербою коло церкви і по дорозі, якдодому йшли. Б’ючись, вони казали:

Будь веселий, як верба,А здоровий, як вода. А багатий, як земля!

Свячена верба має магічні властивості.Коли падає град, люди викидають гіллясвяченої верби – «щоб град зупинився».

Верба має значення і в народній медици-ні. Хворим людям або тваринам знахаріварять свячену вербу разом з цілющимитравами і напувають тим хвору людинучи тварину.

Народ хотів бачити свого Месію в силіі славі. Тож Ісус Христос воскресіннямЛазаря і своїм тріумфальним в’їздом доЄрусалиму дав їм ясний доказ своєїсили і слави. Він показав прилюдно, щоВін не тільки пан живої й мертвої приро-ди, але й пан людських сердець. Такоготріумфального походу Єрусалим ужедавно не бачив. Це підкреслює св.Євангеліст Матей: «І коли Він увійшов уЄрусалим, заметушилося усе місто,питаючи: «Хто це такий ?» Народ жеказав: «Це пророк, Ісус із Наза рету в

Галилеї» (21, 10-11). Вербна неділя показує і нам нестійкість

людської слави та марність земного щастя.Радість і смуток тут, на землі, це дві нероз-лучні сестри. Тож коли хочемо колись возви-щитись з Христом у небі, мусимо найпершетут, на землі, перейти з Ним страсний тиж-день і Голгофу. І щойно тоді зможемо, як Він,увійти туди, де вічний тріумф, радість і вос-кресіння.

Віргілій рІцьКо

3Ukraînsykãc VISNÃK

ІВаН ДерДа – У БалКІВцяХ17 березня у восьмирічній школі села Балківці відбулася дуже при-

ємна зустріч з українськоюделегацію під керівництвомІвана Дерди – заслуженимартистом України. Деле гаціябула запрошена до Буха -реста на Свято Вели когоКобзаря Т.Г. Шевченка, адорога по вернення в Укра -їну пролягла через Балківці,де живуть українці, а учнівивчають українську мову. Обов′язково мусіли тут призупинитись, бо їхчекали учні, викладачі і пані директорка. На зустрічі був присутній і нашпримар Васіле Урсакі.

Делегація приїхала до Сучави рано, а там чекав її інж. БориславПетрашук, і вони разом приїхали до Балківців. Тут українські артистипредставили дуже гарну артистичну програму: Анастасія Лаврік, АнаМарія Миронова, Юлія Котлінська і Свято слава Дерда заспівали: Ріднамова моя, Думи мої, Вся наша родина, славна Укра їна, заграли на гітарі

українську мелодію, аЮлія заспівала таку гар -ну пісню про маму, щобагато присутніх ма лисльози в очах. ІванДерда заспівав кількасвоїх пісень: Черем -шина, Гуцулка Ксеня, ана закінчення Реве тастогне Дніпр широкий.

Дуже приємна зустрічвідбулася. А в своїх ви -ступах Борис Петра шук,примар Васіле Ур сакі,проф. І. Кідещук по дяку -вали за те, що загостилидо нас, за те, що не забу-вають нам приноситиукраїнське слово і пісню.І говорили про Т.Г. Шев -ченка.

Проф. Анка Штубіяну, викладачка української мови, гарними слова-ми передала подяку від українців Румунії.

Знаменитий день відбувся і 24 березня, коли проф. Іван Кідещукпредставив свої книги, котрі вийшли недавно: Шевченко в піснях, Наш

Шевченко.Говорити про генія

Укра їни можна дуже бага-то, але те, що записано вкнигах, ніколи не пропаде.Проф. Іван Кідещук гово-рив про Т. Шевченка зцілого серця. Він зі своїмпочуттям представив пе -ред присутніми постатьпоета, а важливо було, що

там знаходилися і студенти, котрі вивчають українську мову, бо зустрічвідбулася в Університеті ім. Ште фана Великого в Сучаві.

Ми чекаємо завжди наших братів, всіх українців, і радіємо, що, зус-трівшись, стаємо добрі, бо в нас велике серце.

Фелічія ГрИГораШ, Негостина

В Е Р Б Н А Н Е Д І Л Я

Із сивої давнини бере свій початок писан-карство. Це заняття, в тій самій мірі мистец-тво, відоме багатьом народам, але найбіль-шої слави зажили українські писанки, і томукажуть, що писанка є символом України.Майже всі народи вважають писанку симво-лом зародження життя на землі. Ще й по ниніміж українцями-горянами твердиться, що зписанки починався світ.

Нераз знаходимо в українських письмен-ників вираз: «Гарна, як писанка», бо писанка– це найгарніший предмет. Як кажемо «писан-ка», то хоч іменник є найвищого ступеняпорівняння: «дівчина, як писанка“, «хата, якписанка» і тд.

Тарас Шевченко порівнював красу рідногокраю з писанками. У його поемі «Княжна»читаємо крилаті слова: «Село на нашійУкраїні, неначе писанка...».

Писанка – це курячі або гусячі яйця, а востанній час і страусові, орнаментовані бар-вистим кольоровим розписом. І саме слово«писанка» походить від «писати», тобто роз-писувати, прикрашувати, орнаментувати.

Писанковий орнамент привертає увагудослідників, етнографів, художників, майстрівдекоративного мистецтва, мистецтвознавців.

Українське писанкарство своїм коріннямсягає часів язичества, дожило до наших днів,стало цінним надбанням в скарбниці мис-тецької культури нашого славного й великогонароду.

Серед писанок народів світу орнаментикаукраїнських писанок Карпатського регіону, зок-рема Гуцульщини, відзначається своєюнеповторною красою, багатством декоратив-них рисунків, кольоровою нюантністю, різно-манітністю елементів і мотивів розпису, довер-шеним композиційним ладом декору. Орна -ментика захоплює наших сучасників не тількимистецькою красою, що становить самостійнуїї цінність, але й привертає увагу дослідниківдо символіки зображень, що пізніше увійшли втрадиційну народну орнаментику розписівсемантикою давнього походження.

Писанки і фарбовані яйця, так звані кра-шанки, існують у багатьох народів світу, зними пов’язано безліч легенд, повір’їв, звича-їв, традицій, обрядових ритуалів, які виниклище в язичеську добу, видозмінювались у сус-пільних формаціях, а з прийняттям християн-ства набули нової функції, пов’язаної з ритуа-лами освячення Пасхи під час найголовнішо-го християнського свята Великодня. Звідки і їхназва ВеликоДні яйця.

В уявленнях багатьох, яйце втілювало

джерело життя і усього Всесвіту.Наші предки, слов’яни, називали розписані

яйця «кра сними яєчками».Таємниця яйця – зародка життя, як і

таємниця дерева, тисячоліттями викли-кали най різноматніші асоціації й булиодним із найбільших див для стародав-ніх людей. Згодом, і яйце, й дерево услов’ян стали символом перемоги життянад смертю.

Святкування приходу весни в давнічаси на території сучасної України при-падало на кінець квітня – початок трав-ня. В ті радісні моменти дівчата й хлопці,старі й малі йшли до оживаючого відзимної сплячки гаю, чи то лісу смереко-вого у Карпатах, де піснями й танцямиславили повернення життєдайнішого весня-ного сонця, влаштовували різні ігри та заба-ви, катали розписаними символічними яйця-ми, що згодом перейшли в орнамент. Пові р’я,що загадкове магічне яйце дає життя, вияви-лось живучим.

Цікаво знати, що майже весь рослиннийорнамент, що зустрічаємо у всіх українськихписанках, здебільшого пов’язаний з рослина-ми, відомими своїми лікувальними якостями.

Про писанки Карпатського регіону, такзвані «гуцульські», існує багато легенд. Водній із них говориться: «За високимигрунями, за шумливими потоками, десьдалеко у безвістях, у темнім ізворі, надванадцятьох ланцюгах сидить най-старший Ірод Пекун, прикутий до чорноїскелі, рветься з тих ланцюгів та посилаєгінців своїх на землю: «А йдіть ви, ослу-жалі мої, довідайтесь, чи говорять людидо себе, чи ні, чи гніваються поміж, чині, чи шанують діти батька й матір, чибрати і сестри не ворогують між собою,чи сусід сусіда не продає і чи пишутьще писанки та чи палять вогні наЮрія?»

І долітають тоді гінці, переглядають,а коли повертаються назад – повідомляють:«Ой біда, біда! Сповідаються ще люди імирно поміж собою живуть. Та я батька таматір шаную, та й брати з сестрами гарноживуть поміж собою, сусід судіда не продає, аписанки люди ще пишуть й писанкарі ходять ікукуцарі («кукуци» – маленькі хлібці, їх печутьу страсну середу. Тут кукуцарі – ті котрі приго-

щають на свято). Й вогні ще на Юрія палять.Та й тоді Пекун плаче, гірко говорячи: «Ой, нескоро, мабуть, цей світ згине!». Коли людисваряться, тоді Іроду стає легше і тоді він

радіє і сміється: «Як перестануть люди писан-ки писати та на Юрія класти вогні – світ цейзгине і пам’яті по нім не лишеться! Та й дотибуде світ стояти, доки люди будуть писанкиписати та на Юрія вогні палити»...

У найбільших музеях України, з яких я був,– у Коломиї, Івано-Франківську і Львові, дезнаходяться і писанки українок-гуцулок з гро-

мади Ульма (Марії Марочко, Вікторії Чига,Сільвії Фундюр та Іляни Готопіли), спостеріг,що жоден орнамент не повторюється.

В гуцульських писанках найпоширенішігеометричні мотиви, але в них також частозображають і домашніх та диких птахів, тва-рин – півників, курчаток, баранчиків, раків таінших.

Дуже поширені так звані тематичні писан-ки із зображенням пір року: весни, літа, осеніта зими, але найчастіше – весни, бо ця порароку приносить людині багато радощів, надійі сподівань; знову пробуджується до життя

вся природа, цвіте і зеленіє, після зимовоїсплячки одягається у барвистий наряд.

Про писанку та писанкарство можна писа-ти дуже багато, бо це ремесло в останній часрозвинулось. Наприклад, у селах громадиУльми має масовий характер. Дуже багатописанкарів виготовлені писанки висилають напродаж в Америку (США), Канаду, в Західну

Європу де писанку продають за 5 євро,і це їх постійне заняття. Творцям цьогомистецтва не чужі Німеччина, Австрія,Франція, Італія та інші, де наші писанка-рі організують виставки. Пи санки купу-ють музеї, церкви та фізичні особи.

Недавно вийшла з друку поширенаробота Олексія Солан ченка «Українськіпи санки Карпа тського регіону», в якійавтор-мистецтвознавець, член Спілкихудожників України, майже все сказавпро писанку й писанкарство. Цю важли-ву кни жку маю і тимчасово, вона знахо-диться в Університеті «Штефана Вели -кого» із Сучави. Із неї студенти та викла-

дачі кафедри філології документуються.

Підготував Юрій ЧИГа

Наше україНське НародНе писаНкарство


галина тарасюкЯк відомо, ще в радянські часи Черні вецька

обласна письменницька організація мала твор-чі зв’язки з українськими письменникамиРумунії, точніше, з тими, які жили і творили вПівденній Буковині, в Сучав ському повіті.Однак активізувалися вони під час так званоїперебудови, коли нарешті повіяло довгоочіку-ваними вітрами свободи. Тоді, в кінці 1980-хроків, чернівецькі письменники під керівницт-вом Василя Фоль варочного частіше сталиобмінюватися творчими візитами і не тільки зукраїнськими, а й румунськими колегами, про-водили спільні літературні заходи, переклада-ли одні одних. Саме завдяки цим зв’язкам,спілкуванню з літератором і громадським дія-чем Степаном Ткачуком, який очолював укра-їнську спільноту в Румунії, Іваном Негрюком таіншими я особисто багато чого цікавого дізна-лася про насичене подіями і явищами літера-турне життя в цій країні, зокрема, і про актив-ний розвій української літератури, якомусприяло відкрите у 1969 році знамените ви -давництво для національних меншин «Кри -теріон», часопис «Наш вік», почула прізвища ізацікавилась творчістю таких відомих укра-їнських письменників, як Михайло Ми хайлюк,Микола Корсюк, Іван Ковач, Кирило Куцюк-Кочинський, літературознавці Іван Ребошапка,Магдалена Ласло-Куцюк та ін., які жили і тво-рили в Бухаресті. Признатися, уже вражав самфакт існування чималої спільноти українськихписьменників Румунії, адже тоді я не чула прощось подібне, приміром, у густо заселенійукраїнцями «братній» Росії, чи в далекійКанаді, чи в ближчій Польщі. Тож, звичайно, якписьменниці і журналістці (тоді я працювала в«Молодому буковинці») хотілося ближчепознайомитися з цими звитяжцями українсько-го духу і слова.

Власне, тоді, в другій половині 1980-х і ви -никла в мене ідея видати збірник українськоїпоезії Буковини (Північної і Пів денної), а такожантологію румунської поезії у власних перекла-дах, починаючи від геніального Міхая Емінеску,юнацтво якого минуло у благословеннихЧернівцях, вражаюче драматичного НіколаєЛабіша і завершуючи своїм ровесником –яскравим Мірчею Дінеску. Заради звершенняцих нелегких літературно-видавничих «подви-гів», спеціально продовжила вивчати румун -ську мову, якою захопилася ще в роки навчан-ня на філологічному факультеті Чер нівецькогоуніверситету, і поволі перекладати Емінеску.

Однак, від цих творчих, сповнених тихоїпоезії, намірів відвернув стрімкий розвитокполітичних подій, які потрясли терени СРСР ісоціалістичного табору на порубіжні 80-90-хроків ХХ століття, не обминувши, звісно, іБуковину. 11 лютого 1988 року нарешті в Мар -муровому залі Чернівецького університету від-булася Установча конференція обласногоТовариства української мови імені ТарасаШевченка, право на яке чернівецька науково-творча інтелігенція буквально вела тяжкізатяжні бої із ще існуючим обкомом КомпартіїУкраїни. Особливо опирався і агресивно огри-зався тогочасний заввідділом освіти Георгій

Філіпчук, не підозрюючи, що дуже скоро, осі-янний ідеями свободи і незалежності України,він прозріє і на хвилі змагів за її самовизначе-ність, очолить новообрану обласну владу.Отакі метаморфози тоді творилися з чинов-ницько-партійним людом. Та менше з тим, абільше – про ті події, що справді варті уваги.

Створення Товариства української мовиімені Тараса Шевченка було першою перемо-гою демократичних сил на Буковині і найяскра-вішим моїм спогадом про ті буремні часи.Можливо тому, що на тих вікопомних установ-чих зборах мене одноголосно обрали редакто-ром майбутнього друкованого органу ТУМу?..Коли ж на засіданні щойно обраного правлінняТовариства було вирішено, що газета маєназиватися «Час» і продовжувати патріотичнітрадиції однойменного українського часопису,який виходив у Чернівцях перед Другою світо-вою війною, я дала згоду. Отож, погодилася внадії, що нарешті на Буковині з’явиться справ-ді незалежна демократична культурологічнагазета, в якій можна буде (нарешті!) порушува-ти зневажені комуністичним режимом пробле-ми національного духовного розвою: історії,мови, культури, літератури, а також друкувати«усю правду», яку й досі «фільтрувала» дер-жавна партійна преса. А незабаром почалисявиснажливі, півторарічні, безкінечні перемови-ни із працівниками сектора преси відділу ідео-логії Черні вецького обкому партії – ВасилемВасканом, Орестом Проданюком та ЮхимомГусарем. Я переконувала цих милих людей, вякийсь мірі своїх колег – журналістів і письмен-ників, у важливості такої незалежної газети дляоновленої партійною горбачовською перебудо-вою Буковини.

Узагалі-то, для багатьох буковинців то буличаси великих змін і ще більших надій, яких, нажаль, багато не хотіли, а то й побо ювались.Щодо мене, то я просто фонтанувала ідеями.Ще б пак! У листопаді 1989 року мені пощасти-ло взяти участь у просто-таки епохальнійВсесоюзній (нагадую, тоді ще був РадянськийСоюз) конференції жінок-письменниць, якузбирала в Москві за ініціативи і підтримкиРаїси Горбачової відома поетеса Лариса Васи -

льєва з метою консолідувати жіночою енерге-тикою національні творчі сили, що, в передчут-ті падіння радянської імперії, уже розбігалисяпо своїх національних революційних «окопах».І повернулася з Москви впевненою у незворот-ності демократичних процесів, і неймовірногордою тим, що саме наша українська делега-ція провалила цей прожект. Що саме українськіписьменниці, а точніше, ми удвох з РаїсоюІванченко, переконали колег-письменниць ізсоюзних республік не голосувати за створеннянової, контрольованої Моск вою літературної«артілі», протиставивши їй свій проект неза-лежної від ідеологічних утисків міжнародноїорганізації вільних жінок-письменниць.

Не пригадую, чи вплинув мій візит доМоскви на створення осередку Товаристваукраїнської мови при Чернівецькій обласнійписьменницькій організації у грудні 1989 року,зате пригадую, як потрясла мене подія, якасталася майже в ці самі дні, – Груднева рево-люція в Бухаресті 1989 року, а надто та ради-кальна рішучість, з якою румуни прощалися ізсвоїм колоніальним комуністичним минулим ійого диктатором Ніколає Чаушеску.

Отоді-то я згадала про свої плани видатиантологію українсько-румунської буковинськоїпоезії і взялася їх реалізовувати. На жаль, митоді ще перебували в силовому полі радянськихтрадицій і ментальності, у липких тенетахМоскви. Коротше кажучи, своїми грандіознимипланами я поділилася з чернівецькими румун -ськими письменниками Васіле Тери цану іВасіле Левицьким, які не тільки підтрималимене, а й пообіцяли всіляко сприяти мені в доб-рих починаннях. До речі, саме вони розповілимені про міжнародні літні курси румунськоїмови, які щорічно відбуваються при Буха -рестському університеті, в яких мені кончетреба взяти участь, і обіцяли познайомитимене, точніше, зв’язати, із шанованим нимиукраїнським письменником з Бухаресту і редак-тором щойно створеного українського часопису«Наш голос» Михай лом Михай люком.

Не пригадую, де, коли відбулася нашаперша очна чи заочна зустріч з Михай лю ком,але моя заява на ім’я секретаря Спілки пись-менників СРСР Верченка Ю. М. з проханнямдозволити як перекладачу з румун ської виїхатиза кордон, в Румунію, для участі у літніх кур-сах румунської мови, датована 9 січня 1990року, а також листи до мене Михайла Михай -люка засвідчують, що моє бажання укласти івидати антологію буковинської поезії, перед-мову до якої написав би він, знайшло відгук уйого серці. Вже в першому листі МихайлоМихайлюк потішив обґрунтованими і доситьфаховими порадами щодо нашого майбутнь-ого міжнародного видавничого проекту:

«Вельмишановна пані Галино!Насамперед дякую за листа і за те, що

мали терпіння прочитати мій «Міст без по -руччя» і великодушність похвалити автора…

А Ваша пропозиція щодо співробітництванад антологією буковинської поезії робитьмені велику честь. У принципі я згідний з нею.Але маю до Вас кілька запитань: коли б малапоявитись антологія? Скільки сторінокповинна б мати оглядова стаття? Як писа-ти її, не знаючи, чиї вірші ввійдуть до антоло-гії і скільки? Напишеш чи тільки згадаєш прокогось, а дивись, він не появиться у книжці.Підбір віршів – річ суб’єктивна. Що подоба-ється мені, може не сподобатись Вам абокомусь іншому, хто повинен схвалити анто-логію до друку.

Я розумію, що у Вас немає книжок нашихпоетів. В тому числі буковинців. Але вони є у


До 75-ріЧЧя миХайла миХайлюка

(Продовження на 6 стор.)

ПИСЬМЕННИК І ЛЮДИНА ПЕРШОЇ ВЕЛИЧИНИ

нашого спільного друга Івана Кушнірика.Гадаю, він дозволив би Вам ознайомитись зними. Це Степан Ткачук, Іван Негрюк, ОрестМасикевич, Корнелій Ірод, Теофіль Ребо -шапка, Стеліан Груя, Михайло Волощук,Михайло Михайлюк, Іван Непогода, МаріяБалан. Ще можна взяти до уваги кількохавторів, в яких немає збірок.Вони друкувалисяі друкуються в газеті «Новий вік», у колек-тивних збірниках. Все залежить від критері-їв, які лежать в основі антології: тількиякість чи й кількість?

Чекаю Вашої відповіді, і в залежності від неїможна буде почати роботу. Важливий такожтакий факт: треба буде знайти можливістьбезпосереднього контакту і законну формунашого співробітництва. До того часу ятрішки пометикую над даними матеріалами,складу біографічні довідки.

Ваша збірка «Горельєфи» – чудова.Бажаю Вам здоров’я і творчих успіхів!

Михайло Михайлюк

П.С. Можливо, зберу збірки згаданих пое-тів і вишлю їх Вам. Прошу писати на домаш-ню адресу».

Цей лист недатований, але за логікою подій,написаний у лютому 1990 року. Про те, наскіль-ки серйозно Михайло Михайлюк ставився донашого проекту, видно з листа, датованого кін-цем березня 1990 року:

«Шановна пані Галино!Вже цілий місяць пробую зв’язатися з Вами

по телефону, але безуспішно – міжнароднітелефонні зв’язки в нас перевантажені.

Зрозумівши з нашої короткої розмови підчас зустрічі в Чернівцях, що можна ще допов-нити складену Вами антологію сучав ської(буковинської)поезії, я взявся до роботи: виб-рав вірші К. Ірода, О. Маси кевича, СтеліанаГруї, Ст. Ткачука, Теофіля Ребо шапки (власнівірші), а Негрюкові й Воло щукові Ви маєте.Якщо йдеться про повне представленняпоезії цієї області, то можна б додати дещо зІвана Непогоди, Марії Балан, Сав’юка, котрізначно слабші. Хоча мав замовлення на мате-ріали з Києва, я взявся і до «накреслення»передмови. Але не знаючи з точністю, в якійстадії робота над антологією (на жаль, віднашої зустрічі минув місяць), зупинився,постійно сподіваючись, що все ж такивдасться зателефонувати Вам.

В день написання листа я виїжджаю доСучави. На тиждень. Стільки ж часу «йти ме»до Вас лист. Значить, у перші дні липня (оче-видно, березня. – В. А.) я вже буду в Буха рестіі зміг би закінчити роботу до половини міся-ця. Тому чекаю вашого листа або дзвінка йуточнення розмірів передмови. А щодо наді-сланих віршів – селекція за Вами.

Найкраще було б, якби ми могли зустріти-ся і владнати справу. На жаль, у нашій Спілціписьменників тепер вибори, зміни, нікому зай-матися запрошеннями. Будуть запрошенняна літні курси румунської мови. Я запропону-вав і Вас. Інший варіант був такий: щоб Черні -вецька письменницька організація запросиламене (пробачте не скромність!) всього на тридні. Запро шення треба вислати на адресурумунської Спілки письменників, де в мене є

службовий паспорт. Дорога на мій кошт,тільки щоб було де переночувати. Якщо цейваріант відпадає, а моя участь в антології щеможлива, я вишлю матеріали поштою. Мійдомашній телефон: 13 51 02.

З побажанням успіхів,М. Михайлюк

24 – ІІІ – 1990».

Звичайно, Чернівецька письменницька орга-нізація в особі її тогочасного керівництва з«невідомих причин», скажемо так, «не змогла»запросити Михайлюка в Чернівці. Не віталавона і мою можливу участь у літніх курсахрумунської мови, про що свідчить уже згадува-на мною вимушена заява на ім’я Верченка.Правду кажучи, не пам’ятаю, чи був мені доз-віл з Москви, але те, що Москва, дякуючинашим доморослим вірним ленінцям і «бді-тєльним бойцам нєвідімого фронта», на почат-ку 90-х ще міцно тримала нас, українців, білясебе, – факт незаперечний. Такі були непевні іризиковані часи, коли справді революційнілави чесних патріотів кишіли «стукачами»,перелицьованими в симпатиків, а почасти йочільників народних визвольних рушень. І тіль-ки тепер починаємо розуміти, що якби у 90-тінезалежну Україну будували справді демокра-тичні пробуджені сили, справжній народнийРУХ, а не ряджені під рухівців комуністи й ком-сомольці, ми б мали зовсім іншу свою ДержавуУкраїну.

На жаль, я це відчувала на власній «шкурі»ще тоді, в 90-х, добиваючись дозволу і реєст-рації газети обласного Товариства українськоїмови газети «Час». Та коли, нарешті, отримала

дозвіл і приступила до обдумування першогономера довгожданого часопису, радість моюрозвіяла «революційна», чи то пак «редакційнатрійка», з якої я знала тільки одного – журна-ліста «Моло дого буковинця». Двоє інших«активістів» взагалі невідомо звідки взялися,чи то пак, відомо… Коли ж на першому засі-данні мої погляди щодо політики і напрямкугазети розійшлися з поглядами «редколегії-

редакції», я зрозуміла, що мою мрію створитинезалежний суспільно-політичний і разом з тимлітературно-мистецький часопис європейсько-го рівня ці хлопці накрили «мідним тазом». Іякщо я погоджуся на співпрацю з ними, то абосяду в тюрму, або дістану інфаркт. А в мене –малі діти і непочатий край роботи на ниві літе-ратурній… На жаль, в подальшій роботі уженад першим номером газети ситуація загостри-лася на стільки, що я зрозуміла: ніколи зсовєцького хама не буде європейського пана…А зрозумівши, вирішила написати заяву назвільнення з посади редактора «Часу» одразуж після виходу у світ першого його номера. Нажаль, мої півторарічні труди і старання не булиудостоєні простої подяки ні від керівництваТУМу, ні від «куратора» газети, ні від маловідо-мого тоді професора (ім’ярек) – не будемо йогорекламувати.

Правду кажучи, це був перший удар по всіхмоїх патріотичних планах і міжнародних про-ектах, а головне – по ілюзіях, що можна, стари-ми методами і засобами побудувати новуУкраїну…

І по сьогодні Михайло Михайлюк не відає –не здогадується, що чверть століття тому вря-тував мене від найстрашнішого, що може бутидля таких невиправних революційних романти-ків, як я: незворотного розчарування. Так! Колия вже була на грані відчаю, раптом згадала проМихайла Михай люка, з яким одночасно почи-нали організовувати незалежні часописи: я –газету «Час», а він – «Наш голос», про антоло-гію, літні курси румунської мови, на, які вінмене рекомендував їх організаторам. Це бувпорятунок!

Тож після важких, хоч і не довгих роздумів янаписала заяву на звільнення мене з посадиредактора щойно створеної газети «Час» і, якзгодом жартувала, попросила політичного при-тулку в Румунії, яка так рішуче позбулася свогокомуно-гебіського минулого: написала Михай -лові Михайлюку, що з радістю прибуду вБухарест на курси румунської мови. А небавомі отримала офіційне запрошення за підписомголови Спілки письменників Румунії, знамени-того поета Мірчі Дінеску «взяти участь у 31-мувипуску літніх курсів і наукових колоквіумівмови, літератури історії та мистецтва румунсь-кого народу, які відбудуться з 22 липня до 17серпня 1990 року в Бухаресті». І листа відМихайла Михайлюка:

Ukraînsykãc VISNÃK(Закінчення на 10 cтop.)

6

ПИСЬМЕННИК І ЛЮДИНА ПЕРШОЇ ВЕЛИЧИНИ(Продовження з 6 стор.)

Свято Пасхи, Воскресіння Господнє абоВеликдень – це найважливіше християнськесвято. Українці-горяни вживають більше «Велик -день», тобто Великий день, а Воскресіння –Божа Служба вночі, із Суботи Великодньої доНеділі – день Великодня, а Свято Пасхи – бо в

цей день освячується Пасха та інші м’ясні тамолочні продукти.

Євреї, святкуючи старозавітну Пасху, згадува-ли про визволення предків своїх від рабства єги-петського. Християни сьогодні святкують новоза-вітну Пасху, радіють визволенню через ІсусаХриста усього людства від рабства диявола ідаруванню нам життя та вічного блаженства. Заважливістю благодіянь, одержаних нами черезВоскресіння Христове, Пасха є свято свят і тор-жество, тому й богослужіння цього свята відріз-няється від інших величністю та незвичайноюурочистістю.

Задовго до півночі, у світлому одязі сходятьсяу храм і побожно чекають початку пасхальноготоржества. Священосприятелі облачаються унайсвітліші ризи. Близько півночі урочистий бла-говіст сповіщає, що настає велика хвилина –

світлоносне свято Воскресіння Христового. Свя -щенослужителі з хрестом, світильниками і кади-лами виходять з вівтаря і разом з присутніми,подібно до мироносиць, які ходили дуже рано догробу, обходять навколо церкви, співаючи«Воскресіння Твоє, Христе Спаси, ангели співа-ють на небесах, і нас на землі сподоби чистим сер-цем Тебе славити». В цей час з дзвіниці, немов знебес, линуть радісні пасхальні звуки дзвонів. Усівіруючі йдуть із запаленими свічками, виражаючицим духовну радість світлоносного свята.

Хресний хід зупиняється біля зачинених две-рей церкви, немов біля дверей гробу Христового.І тут, після звичайного виголосу, священик, подіб-но до ангела, який сповістив мироносицям білягробу про воскресіння Христове, першим виголо-шує пісню «Христос воскрес із мертвих, смертіюсмерть подолав, тим, що в гробах, життя дару-вав». Ця пісня тричі повторяється священослу-жителями і хором.

Після цього предстоятель виголошує стихидавнього пророцтва св. царя Давида «Нехайвоскресне Бог, і розвіються вороги Його...», а хору відповідь на кожний стих співає: «Христос вос-крес із мертвих...»

Нарешті предстоятель, тримаючи у рукаххрест і трисвічник, виокреслює ними знаменняхреста на зачинених дверях храму; вони відчи-няється і всі із запаленими свічками входять вБожий храм, залитий світлом від усіх запаленихсвітильників і лампад співаючи радісну пісню:«Христос воскрес і мертвих...!».

Наступне богослужіння складається зі співу«Христос воскрес із мертвих!» Богослужителіобходять всю церкву вітаючи словами ХристосВоскрес! І дальше продовжується пасхальналітургія.

Наприкінці літургії освячується пасхальнийхліб – АРТОС, який у Світлу суботу роздаєтьсявіруючим як пасхальне благословення. Це тактреба здійснювати, але у горах, цей пасхальнийхліб роздається під час освячення пасок, пасок,яєць, м’яса для пасхальної трапези віруючих.Кожний віруючий пасхальний хліб купує за неве-лику суму.

Увесь Світлий пас -хальний тиждень дзво-нять в усі дзвони.

Починаючи з пер-шого дня Пасхи і довечері свята Св. Тройціколінопреклонність ідоземних поклонів ро -бити не заведено.

Пасхальні піснеспі-ви співаються у церквідо свята ВознесінняГосподнього, яке від-значається на сороко-вий день після першо-го дня Пахи.

Юрій ЧИГа

ТраДИцІя ФарБУВаННя яєць

Звичай розфарбовувати яйця не є тількиукраїнський. Цей звичай відомий усім європей-ським народам. Українці надали йому питомихрис, розфарбовуючи яйця звиклими в українськійнародній культурі орнаментами. Звичай розфар-бовувати, а потім розбивати яйця символізуєнове життя. Тобто, яким би гарним не було

туземне життя, воно мусить відійти і дати місценовому життю. Розбивання свяченого яйця такожсимволізує Воскресіння, яке чекає кожного хри-стиянина. Старе християнське переданняпов'язує звичай розфарбовувати яйця зі св.Марією Магдалиною, яка проповідувала рим-ському цісарю Тиберію про Христове воскресін-

ня. Як приклад, свята взяла яйце, яке, хоч ігарне, мусить позбутися своє шкарлупки, щоб знього вийшло курча, нове життя.

НайСТарІШа ПаСКа

В світі найстаріша паска була спечена уСтрасну п’ятницю в 1821 році. Сімейну реліквіюзберегла 91-річна уродженка Лондона НенсіТітман. Дивно, що паска не тільки не заплісняві-ла за стільки років, але і пахне як свіжа. Більштого, на ній чітко збереглося зображення хреста,який зробив пекар під час випічки. Паску дужедбайливо зберігають, виділивши їй місце у спеці-альній коробочці. Знавці вражені настільки диво-вижною здатністю паски не псуватися стількироків.

НайБІльШа ПИСаНКа

На території Канади, в містечку Вегревілль,розташованому на схід від Едмонтона, знахо-диться найбільше в світі пасхальне яйце. Йогодовжина становить 8 м, а ширина – 5 м. Ця«писанка» вагою близько 2270 кг зроблена зуламків літаків. Виготовили цей пам’ятник назгадку про тих українців, що першими приїхалидо Канади.

ПИСаНКоВе ДИВо В УКраїНІ

У 2010 році у Софійському соборі з’явилосяунікальне панно – Пресвята Богородиця, складе-на з 15 тисяч розфарбованих вручну писанок.Художниця Оксана Мась працювала над цієюдивовижною мозаїкою майже рік. Писанки дляроботи розмальовували по всій Україні – і про-фесійні художники, і друзі, і діти, і черниці.Мозаїчне панно “Погляд у вічність” вагою 2,5тонни зображує очі образу Діви Марії, і створеноза мотивами однієї з старовинних українськихікон періоду бароко.


Свято Пасхи – Світле Воскресіння Христове

Цікаві факти про Великдень

Мені однаково… і не однаково«Мені однаково, чи будуЯ жить в Україні, чи ні.Чи хто згадає, чи забудеМене в снігу на чужині –Однаковісінько мені.В неволі виріс меж чужимиІ, не оплаканий своїми,В неволі плачучи, умру,І все з собою заберу,Малого сліду не покинуНа нашій славній Україні,На нашій – не своїй землі.І не пом’яне батько з сином,Не скаже синові: молись.молися, сину: за Вкраїнуйого замучили колись».Мені однаково, чи будеТой син молитися, чи ні...Та не однаково мені,Як Україну злії людеПрисплять, лукаві, і в огніЇї, окраденую, збудять...Ох, не однаково мені.»

(Тарас Шевченко: Між 17 квіт-ня і 19 травня 1847, С. – Пе -тербург)

Не знаю чому, але не випадко-во пишуться мені ці рядки цього року, між 9квітня та 8 травня, – після місяця від днянародження Пра ведного української «сем’ї» ідо місяця післявеликодньої поминки Предківусопших в Бозі.

Це, мабуть, і тому, що однаково мені чибуду жить я в Негостині, чи ні, чи хто згадає,чи забуде мене в моєму рідному селі, але і

тому, що не однаково мені, що тут, на волі,між своїми, «виросло», оспіване своїми,невмируще по груддя Великого Кобзаря!

Бо не забрав він все з собою і не малогосліду «покинув» у нашій слав-ній Негостині, на нашій – своїйземлі, щоб поминали йогобатько з сином і казав би бать-ко синові: Молись. Молися,сину: за Вкраїну його за -мучили ко лись.»

Мені не однаково чи будетой син негостинський молити-ся, чи ні, бо «...Не однаковомені,/ Як Україну злії люде/Присплять, лукаві, і в огні/ Її,окраденую, збудять...»

Не однаково мені, якщо і по

сьогодні не зникли ті, що «на розпуттях веле-людних» «оглухли, не чують, кайданамиміняються, правдою торгують і Господа зне-важають, – людей запрягають в тяжкі ярма,орють лихо, лихо засівають», і чваняться...«що добре ходити в ярмі, ще лучче, як батькиходили».

Не однаково мені, що шукають побратими«у чужому краю ... того, чого немає і на небі,а не тілько на чужому полі», і не розуміють що«в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», щоповинні вчитись «так, як треба», щоб «й муд-рість би була своя».

Не однаково мені, якщо не «прочитаєтезнову тую славу» і молю вас «читайте од

слова до слова, не минайте ані титли, ніже тіїкоми, все розберіть... та й спитайте тоді себе:що ми?... чиї сини? яких батьків?», і аж тоді«побачите славу, живу славу дідів своїх».

Не однаково мені, якщо всерцях наших не битимутьразом із кров’ю заповітніслова Батька: «Учітесь, чита -

йте,/ І чужому нау -чайтeсь,/ Й свогоне цурайтесь,/ Бохто матір забуває,/Того Бог карає,/Того діти цурають-ся,/ В хату не пус-кають./ Чужі людипроганяють,/ І немає злому/ На всійземлі безконечній/Веселого дому.»

*Якщо однаково мені, у Воскре сну неділю,

чи першим я візьму світло на свічу, чи остан-нім, то не однаково мені, якщо не освічусьсвятою Правдою розіп’ятого Вчителя.

Якщо однаково мені, у свята вшануванняТараса Шевченка, найпочеснішого гостяНего стини, чи сніговій пустує, чи ясне сонеч-ко сіяє, чи морозенко щипає за щоки, чи теп-лий вітерець гладить чоло, чи поклонюсь япершим, чи останнім, то не однаково мені,якщо Праведний не почує на устах него-стинських батьків, синів та онуків свої святіслова: «Обніміться ж, брати мої, молю вас,благаю!...»

І так приємно на душі, що й цього року вмоєму рідному селі, в нашій славній Него -стині, провід місцевої організації СУРу, запіклуванням голови Сучавської філії та їїпроводу, за фінансовою підтримкою цент-рального проводу СУРу, вшанували на пові-товому рівні 202-і роковини з дня народжен-ня генія українського духу, Пра ведного

Батька всіх українців світу, Тараса Григо -ровича Шевченка. Як справ жнє свято, воно,вшанування, розпочалось панахидою за упо-коєння душі вічного Кобзаря долі українського

роду, відправленою в місцевій церкві «Свя -того Дими трія» преподобним отцем-парохомДанієлом Петра шуком. Свят служба відбува-лася в присутності високоповажних гостей зУкраїни, радника-посланника По соль стваУкраїни в Румунії Тео філа Рен дюка, депутатав Парламенті Румунії Івана Марочка, пред-ставників СУРу повітового рівня та місцевого,діячів культури і місцевих віруючих.

Після поминального святслужіння отець-парох привітав гостей, наголосив на особливучесть, яку має Негостина та її мешканці відтого, що «загостив» тут Великий Кобзар.Таким чином, березневе світло відродженняприроди збагачується світлом духу українсь-кого генія і освітлює наші серця і душу мудрі-стю його слова, красотою його зображень,

євсебій ФраСИНЮКФото автора


До 202-ИХ роКоВИН з ДНя НароДжеННя ТараСа ШеВЧеНКа

надією на справжню волю українського наро-ду, насамперед, та всіх українців світу.

Радник-посланник Теофіл Рендюк та депу-тат Іван Марочко звернули увагу присутніх в

негостинському Божому храмі на те, щоШевченко є не тільки геніальним українськимпоетом, а й глибоким знавцем Святого Пи -сьма і щирим віруючим, що найбільша части-на його віршів – це постійна молитва доВсевишнього за добру долю українськогороду, за волю й благо всього люду.

Друга частина відзначення 202-их роковинз дня народження незрівняного поета відбу-лася біля погруддя Кобзаря духовного епосу

українського народу, на еспланаді Культур -ного дому Негостини. Після інтонування гім-нів Румунії та України привітав гостей та всіхучасників вшанування мер громади Балків -

ців-Него стини, Васіле Урсакі. Вико -нанням ряду пісень на словаШевченка негостинським хоровимколективом ансамблю «Чер вонакалина» під диригентською палич-кою видатного культурного діячаМиколи Майданюка було створенооту магію свята і я переконаний, щов душі кожного українця, присутнь-ого біля погруддя невмирущогопоета, пролунали хоча б і тількикілька рядків, на котрих він такщиро нанизував думи свої, дітисвої, квіти...

Представив свою книжку«Наш Шев ченко» (вид. Букрек,Чернівці, 2015), негостинськийпрофесор, культурний діяч,письменник Іван Кідещук.Зібрано тут – сказав промо-вець – наукові статті, рецензіїта репортажі про визначніподії вшанування Шев ченка,нотатки з паломницької дороги

до Канева, і все це віндарує Шев ченкові, своїмнегостинцям і всім шану-вальникам українськогокрасного слова.

Вельмишановними гостями з Українибули представники адміністрації та куль-турної діяльності міста Заставни, члениколективу «Оберіг», які подарувалинаставнику ансамблю «Червона калина»ювілейне повне видання Кобзаря, а всімприсутнім подарували у виємковомувиконанні студенткою Чернівецького уні -вер ситету, ряд шевченківських віршів.

Покладанням квітів та фотографуваннямна вічну згадку закінчено негостинську части-ну свята.

Третя частина вшанування Шевченка від-булася в м. Радівцях в Домі культури урочи-стим концертом.

Однаково мені, в якому місті чи селі вша-новують отого «хлопчика малого», що «пасягнята за селом», що «у бур’яні /молився/

богу», що «був сином мужика і став волода-рем в царстві духа», що «був кріпаком і ставвелетнем в царстві людської культури», алене однаково мені, чи вивчаються Шевченковівірші, чи ні, чи освічують вони нам Правду удуші, чи творять волю у нашому єстві, чиєднають щиро нас, чи ні, не однаковісінькомені!...


До 202-ИХ роКоВИН з ДНя НароДжеННя ТараСа ШеВЧеНКа

Традиційно в кінці березня українці повіту Тулча відзначають деньнародження Тараса Шевченка. Також традиційно на заходах українцівприсутні мер Тулчі Констянтин Ходжа, представник Посольства України вРумунії – цього разу Радник-посланник Посольства України в РумуніїТеофіл Рендюк, перший заступник голови Союзу українців Румунії БогданМойсей.

До нетрадиційного – і це безсумнівний позитив – слід віднести новинки,що з’являються щороку. Йдеться, насамперед, про участь представників зУкраїни. Ми намагаємося підтримати наших побратимів в Румунії,щоправда поки що на основі приватних ініціатив. Цього разу українськийрежисер-документаліст Валентин Сперкач завітав до Тулчі з Києва разомз молодим талановитим бандуристом Ярославом Джусем. Українські піснізі свого репертуару подарувала присутнім студентка історичного факуль-тету Анастасія Гладенька. Активісти української громади отримали відодеситів подарункові примірники Кобзаря. Але чи не найбільшим вражен-ням від зазначеної події – розголос в соціальних мережах в Україні.Інформація про захід поширювалась у мережі Facebook і швидко тиражу-валась, супроводжуючись численними коментарями і враженнями. Небуде перебільшенням твердження, що саме цього року про українськугромаду в Румунії в пониззі Дунаю в нашій країні дізналося значно більшелюдей, ніж у попередні роки.

Варто відзначити і зростаючий інтерес в Тулчі до української культури,особливо серед дітей і молоді. Свідченням цього є активна творча діяль-ність учасників художніх колективів різних вікових груп – від школярівмолодшого віку до учасників хорових груп зі стажем. За керівництва

Тулчанською філією СУРу Дмитра Черненка ця діяльність помітно активі-зувалась.

Ще одним важливим результатом таких заходів є можливість обміняти-ся думками щодо оцінки стану ситуації, обговорити перспективи майбут-ніх культурологічних програм і проектів. Ось і цього разу йшлося про реа-лізацію намірів створення історики-етнографічного комплексу «Дуна -

вецька Січ», про подальшу освітню і просвітницьку роботу з залученнямстудентів історичного факультету. Ми цю роботу вже розпочали, започат-кувавши конкурс імені Ананія Коломійця, виконанням обряду «Маланки»розраховуємо на продовження вивчення і реконструкцію обрядів кален-дарного і родинного циклів. Спілкуючись, ми дізналися про реальні нашіможливості для об'єднання зусиль, поглиблення роботи і популяризаціїбагатства культури української діаспори у Нижньому Подунав’ї. Є всі під-стави сподіватися на продовження нашої співпраці.

В’ячеслав КУШНІр

СВЯТО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В ТУЛЧІ

«Дорога пані Галино!Вашого листа одержав, за який щиро

дякую. Не висилаю Вам ще ніякого матеріалу,оскільки маю надію, що невдовзі зустрінемосьу Бухаресті. Сподіваюся, що Ви вже одержализапрошення на літні курси румун ської мови,які відбудуться 22 липня – 15 серпня у гірсько-му курортному місті Сіная. Останні три дні –відвідання буковин ських монастирів.

До Вашого приїзду появиться першийномер нашого літературного журналу підназвою «Наш голос». Видає його Спілка пись-менників. У ньому друкуємо вісім Ва ших поезійіз вступним словом Магдалени Ласло-Куцюк.Звичайно, за них одержите гонорар. Як голов-ний редактор, постараюсь, щоб він був«солідним». Прошу Вас розпочати «пропаган-ду» на наш журнал у Чернівцях. Зви чайно,якщо маєте час і добру волю. В другому номе-рі ж[урналу] бу дуть матеріали, які неодміннозацікавлять чернівецьких літераторів: невключене до жодних видань оповідання О.Кобилянської, вірші забутого укр[аїнського]буковинського поета.

Якщо Вам не трудно, запитайте ВасілеТерецяну чи не міг би передати Вами позику.Я, мабуть, у вересні поїду до Києва, де грошібудуть мені потрібні. Дякую за запрошенняна конференцію, тільки, на жаль, я не мово-знавець.

Подзвоніть, яким поїздом приїжджаєте,щоб ждати вас на вокзалі в Бухаресті. ЗКиєва прибуде Микола Чищевий. Його домаш-ній телефон 2939731. Можливо, прибуде тимсамим поїздом. Чекаємо!

М. Михайлюк2 липня 1990».

Від такого щирого привіту і думки, що мати-му можливість вирватись у вільний світ, у менепросто-таки виросли крила. Відвізши дітей наліто в село до родичів, я купила квиток, зібралавалізу, і, як було домовлено з Михайлюком,приїхала до Бухареста за кілька днів до почат-ку роботи курсів. І одразу ж на вокзалі – із щеодним запрошеним – київським письменникомі перекладачем з румунської Миколою Чище -вим – опинилася в атмосфері теплоти, добро-зичливості і приязні. Із вдячністю згадую милу,

вродливу і привітну дружину Михайла Ми -хайлюка, яка щиро прийняла мене у свійгостинний дім. Що ж до самого пана Михайла,то він був для мене одночасно невтомногочічероне і добрим янголом-охоронцем. Дяку -ючи його такій затишній лагідності, людськійтолерантності, моє перебування в Бухарестіперетворилося у велике свято душі. Гран -діозним відкриттям багатої традиціями і нова-торством української літератури європейської«проби» на теренах Румунії стало знайомствоіз прекрасними письменниками КорнеліємІродом, Миколою Корсюком, Іваном Ковачем,дивовижною жінкою, відомим літературознав-цем Магдаленою Ласло-Куцюк, її чоловікомКирилом Куцюком-Кочин ським, подружжямШандро, та ще багатьма істино щирими україн-цями. Не забудуться цікаві й теплі зустрічі зчитачами, вечори поезії, до яких долучивсяколоритний, невсипущий діяч, чудовий поет іперекладач Степан Ткачук.

Благотворною була моя поїздка і в планівивчення румунської мови, яку я вдосконалю-вала з кількома сотнями закоханих у неї людейрізних національностей – у чудовому гірськомукуточку – Сінаї, в санаторії, розташованомунедалеко від резиденції румунських королів інедавно розстріляного диктатора Чаушеску. Імайже щовихідних нас із Миколою Чищевимнавідували в Сінаї Михайло Михай люк із дру-жиною та подружжя Шандро. Незабутнє вра-ження справила і кількаденна екскурсія право-славними монастирями Пів денної Румунії,нагадавши мені добрі часи, в які мирно, ачасом і по-братськи співіснували і співпрацю-вали наші предки: русичі і волохи. Чималодізналася і трагічних життєвих історій українцівРумунії з часів більшовицьких… Колись, як Богпоможе, можливо, й напишу.

Місяць незабутніх зустрічей з новими друзя-ми, старанного пізнання румунської мови,культури та історії і української душі «запорож-ців за Дунаєм» минув непомітно. Онов лена,віджила, з душею, повною прекрасних враженьі з валізою, повною книжок і рукописів поверта-лася я в Чернівці із спекотного серпневогоБухареста, щоб через місяць, 7 вересня зустрі-тися з Михайлом Михай люком, КорнеліємІродом та Миколою Корсюком, СільвієюЗабарченко в Україні – в Києві на Між -

народному фестиваліукраїнської поезії «Зо -лотий гомін». Це бувперший державний лі -тературний захід, наякому вперше зустріли-ся українські письмен-ники з усього світу: ВіраВовк – з Бразилії, ЛідаПалій, Яр Сла вутич,Юрій Зуєв ський – ізСша і Канади, ДмитроНитченко з дочкоюЛесею Ткач – з Австра -лії. Були гості з Росії,Білорусії, Казахстану…Всіх не перелічити.

Мабуть, тоді, золото-го вересня 1990 року,вперше і востаннє усівеликі концертні зали

столиці України були віддані в розпорядженняЇЇ високості українській поезії, Україн ському,вільному від ідеологічних кайданів Слову, Мовірідній, яку плекають у найдальших куточкахЗемлі геніальні, мудрі і мужні діти України. Та,мабуть, найвільніше і найзвучніше луналаПоезія на Тарасовій горі над Дніпром.

На жаль, з різних причин, як об’єктивних, такі суб’єктивних, почасти, і політичних (непорозу-міння довкола пріснопам’ятного «Пакту Моло -това – Рібентропа» тощо), наш з Михай ломМихайлюком проект з антологією буковинськоїпоезії не був реалізованим. Що поробиш, коли внашому світі часто політика вирішує долю літе-ратури. Та все ж відбулося найголовніше – у 90-ті читачі великої України відкрили для себефеноменальне явище – творчість українськихписьменників Румунії. При гадую, як делегаціюмоїх друзів вітали на заходах Міжнародного літе-ратурного фестивалю і «Золотий гомін», а відтакз’явилися публікації, книжки…

А потім знову в наших творчих зв’язкахнастало затишшя, яке, чесно признаюсь, недавало мені спокою. Надто після 2000 року,коли я переїхала з благословенних Чер нівцівдо столиці. Совісно було, що такий потужнийпласт модерної української літератури, створе-ний на теренах Румунії, існує нібито поза мате-ринським, материковим. Що навіть ми, пись-менники, не знаємо творчості своїх побрати-мів, таких по тужних письменників європей-ського рівня, як Михайло Михайлюк, КорнеліійІрод, Микола Корсюк, Іван Ковач, а тепер уже іпредставник молодої генерації українськогописьменства Румунії Михайло Трай ста.

На щастя, нове ке рівництво Націо нальноїСпілки письменників України в особі її головиМихайла Сидоржев сь кого та голови Київ ськоїорганізації НСПУ Воло димира Дани лен кащиро зацікавлене в поновленні тісних творчих,зокрема, у спільних видавничих проектах ізукраїнськими письменниками Румунії. Мину -лого, 2015 року, новели Михайла Михай люка,як і вище згаданих його побратимів, були над-руковані в «Літе ратурній Укра їні», «Укра їнськійлітературній газеті», журналі «Київ»… Мріюпоба чити окремим виданням і талановиті, гли-бокі, пронизані болем і лю бов’ю до рідногонароду новели й романи Михайла Михай люка– письменника і людини першої величини таєвропейської проби, який давно займає почес-не місце у великій українській літературі, і, зви-чайно, – в моєму власному золотому людсько-му фонді.


На фото: під час літературного вечора у Союзі українців Румунії. Цеєдине фото, на якому є мій скромний великий друг Михайло Михайлюк

(перший зліва), і я (перша справа), а по середині – монументальнапостать незабутнього Степана Ткачука і….(не впізнаю)…

ПИСЬМЕННИК І ЛЮДИНА ПЕРШОЇ ВЕЛИЧИНИ(Початок на 5 стор.)

Прибули українські газети й журнали, а разомз ними і радість, бо знову почуватиму себе якдома. Найулюбленіша тема на цей місяць припа-ла й мені до душі, бо вона присвячується нашіймові, яку називають то солов’їною, то калино-вою, то барвінковою. Багато віршів, а навіть імаленький сценарій, були надруковані в дитячімжурналі «Дзвоник», на честь Міжнародного днярідної мови. Тим більше мене це радує тепер, боя недавно повернулася з Сучави. Побула наБуковині лише тиждень, проте набрала тамстільки міцних вражень, що мені здавалося, нібипожила там повний місяць. Там для мене життяінакше насичується і пахне якимось легким, світ-лим духом. Ніби повернулася в той вабливий іповік незмінений час свого дитинства.

Хочеться написати про день, коли відзначалипам’ять українських письменників, які народили-ся в Сучавській області. Святкування відбулося,як звичайно, в суботу, а наприкінці присутніпослухали недовгий концерт у виконанні двохвокальних груп. Перша складалася з наймолод-ших «діячів» на нивах співу, а друга – з уже вель-ми звісних співачок, які самі прозвали себе«Свекрухами». Про першу хочу написати тепер,а про другу якось постараюся пізніше.

Чи тому, що я вперше послухала їх, чи тому,що всі оці чотирнадцять прекрасних діточок спі-вали чудово по-українськи на ма -ленькій сцені сучавського СУРу,саме вони справили найбільше вра-ження на мою душу. Це був невелич-кий шкільний хор, який складається зучнів різних класів (від ІІІ-го до VІІІ-го), під дуже вдалим керівництвомїхньої вчительки Лоредани Мендріш -тяну, викладачки української мови вселі Калинешти-Купаренку, починаю-чи від ІІ-го класу. Хочу ще підкресли-ти, що молода вчителька є випускни-цею філологічного сучавського фа -культету, де професором українськоїмови була моя найкраща подругаАспазія Реґуш-Сесерман. Саме вонавперше впізнала у своєї студентки талант доспіву, тому і порадила Лоредані співати по-укра-їнськи. Це навіть дуже помагає вчительці, бо співможе скоро приваблювати дітей, щоб любити івесело вивчати рідну мову. Хор Лоредани носитьдуже гарну та підхожу назву, котра всім до душі:«Надія». Так діти плекають майбутність рідноїмови як у буковинських селах, так і в других око-лицях, де про українську мову дбають з таким женадійним живим інтересом.

Особливо мені було дуже мило слухати тихчудових малих співаків, які почували себе

справжніми артистами на сцені, незважаючи нате, що це їм траплялося лише вдруге. (Першийїхній виступ відбувся зовсім недавно, два тижніназад на фестивалі рідної мови в Балківцях, де

заняли почесне друге місце.) Вони співали нелише своїми чистими і дзвінкими голосочками, ай міміками, жестами, можна сказати, всієюдушею. В їніх веселих усмішках слухачі читали,що це діти щасливі, бо вміють співати; що вонирадісні, бо в них така талановита вчителька, якане тільки навчила співати їх, але й таки сама спі-ває разом з ними на тій же сцені.

А про те, що оця радість могла би і не відбу-тися, нікому не змогло би навіть на думку припа-сти! Проте могло статися й так. Замовленазавчасно машина чомусь не з’явилася, щоб при-везти дітей до Сучави. Та вони не здалися і нерозійшлися по домівках, хоч того дня (27 лютого)було ще дуже холодно. А діти вже були одягненів своїх легких костюмах. Котресь із старшихподзвонило до вчительки, а та звернулася доінших, надійнішніх спонсорів. За той час нашиммаленьким співакам довелося ще довгенькозамерзати. Придумали навіть, як можна би їмпогрітися, хоч трошки, в сільському магазині, алеробили це тільки по черзі, бо вони боялися, щодругий водій зміг би подумати, що діти розійшли-ся, якщо би їх не побачив на дорозі. Одні продав-щиці зіставалися невдоволені, бо діти задовго«рипалися» дверима.

На сцені вже не було видно ніякого знаку відцієї неприємної пригоди. Діти співали і дуже раді-

ли, що вони там, на сцені, разом з їхньою тала-новитою вчителькою. Вони виконали сім укра-їнських пісень в такому порядку: «Україна і Бог»,«Усмішка весни», «Я родом з того краю», «Нібивчора, рідна мамо», «Я україночка», «Одна кали-на за вікном», «Червона рута».

Перша пісня – потрясаюча. Вона була викона-на дуетом – Лоредана та Іоанна – тобто разомвчителька та її талановита учениця, яка буланавмисне запрошена, бо вона вже вчиться всучавському ліцеї «Петру Рареш» в десятомукласі. Не можу не навести уривок з цієї пісні:

«Встає земля, світанок зустрічає,//Наповнив вітер груди молоді,// І Богна новий день благословляє,// Щоббути Україні на землі!//» Приспів:«Нашому роду нема переводу, А безтерпіння нема перемог, А без держа-ви немає народу, Наш заповіт:Україна і Бог!»

Всі чотирнадцятеро прекрасно ви -мовляли українські слова – від най-менших до старших. Цікаво мені бизнати, як їх будуть зустрічати таки наУкраїні, бо хор має вже й такий намір:співати і в місті Чернівці. (Дотоді,надіються, що знайдуться добрі люди,які допоможуть їм пристарати підходя-

щі костюмчики.)Цим дітям присутні довго плескали, навіть під

час співу, особливо тоді, коли вони жестом доних нахилялися і вітали правою рукою, коли про-

мовляли приспів, який я вибрала для заголовкастатті, взятий з пісні «Я родом з того краю». Зівсіх дівчаток я найбільше полюбила маленькублондинку з довгими косицями, котра чудововиконала пісню «Я україночка». Багато з присут-ніх знімали фотографії, між якими була і я. Тожпопробую і вам прислати декілька з них.

Коли ми вже знаходилися в ресторані, я маланагоду підійти до дітей, котрі так гарно співалидля нас, щоб поґратулювати їх таки зблизька.Декотрих із них я запитала і про ім’я, щоб викори-стати потім для статті. Коли пристарала дляцього папір, зауважила, що їм всім захотілосявписати там своє ім’я. Таким чином я дісталаповний список каленештських міні-артистів, спи-сок який я радо зберігаю і навіть вам передаю,щоби був надрукований. Я впевнена, що дітипрочитають про себе на сторінках газети і будутьрадіти. І будуть любити та шанувати завжди своюрідну мову. Список подаю таким, який вони самісклали:

1. Олар Сабіна Патрисія, VIII-ий клас;2. Корнічук Іоанна Вероніка, Х-ий кл. (Ліцей«Петру Рареш»);3. Дашкевич Себі, ІІІ-ий клас;4. Дашкевич Денис, ІІІ-ий клас;5. Тарновецька Андрея, V-ий клас;6. Немачук Анна Марія, VIII-ий клас;7. Русу Леонардо Флорін, V-ий клас;8. Сандуляк Давид Міхай, ІV-ий клас;9. Мамчук Мадаліна Адріяна, ІV-ий клас;10. Костюк Меліна Елена, V-ий клас;11. Тудосе Аделіна Іоанна, V-ий клас;12. Кукуруз Ясміна Андрея, ІV-ий клас;13. Окрайнічук Іоанна Жасміна, V-ий клас;14. Трещук Аліна Марія, ІІІ-ий клас;

Мені пощастило бути на такім святі, томудякую організаторам, особливо моїй подрузіАспазії за те, що і мене запросили. Це стало інагодою пригадати собі ті благодатні часи, коли ія викладала українську мову на Мараморощині.Тоді ще не думали про час, коли потрібно будевигадати Міжнародний день рідної мови, щобсвяткувати, захищати, любити, шанувати, щиропро неї дбати, а ще й добре вивчати материнськумову. Співати на рідній мові – це найвища її дос-коналість. А українці таки вміють співати!

Валерія ШоВКалЮК


Там, де до мами й тата звертаються на Ви

«зелеНеє лИСТя, БІлІКаШТаНИ...»

ой ТяжКо-ВажКо яК ВеЧІрСТаНе»

«На цвинтарі,Біля брами – Два каштани.Ниють цвітом Два каштани – Білі рани...Як стемніє,3 неба біла,Біла зірка впаде...Згасне свічкаНа каштані,Мов лампада.

М. Михайлюк – «Балада про каштани»

Хіба майже півсторіччя тому, колиписалася «Балада про каштани», я мігсобі уявити, що одного дня чиясьзлочинна рука посягне на велетенські,столітні каштани, що стояли, мов двоєсторожів, обабіч воріт Серетського пра -вославного цвинтаря, що на Руснаках,що від них залишаться тільки пні («білірани») і назавжди згасне їх цвіт у виглядісвічки? («згасне свічка на каштані, /мовлампада).

А в рядках пісні, виведених у

заголовку, я б замінив останні слова («яквечір стане» на «як вас не стане», бовночі не видно пнів-ран колишніх дерев-велетнів, стовбури яких були у дваобхвати рук. Бо тяжко-важко стало тим,хто з цими каштанами народився, жив іпостарів, любив їх, радів ними. По сад -жені були ці каштани ще за часів Австрії,десь понад сто років тому. Мій таторозповідав, що їх посадили ще тоді, коливін був хлопчаком. А народився мій татоЇлько-муляр у 1889 році.

Тож підрахуйте самі, який вік маликаштани, котрі першими зустрічали біляцвинтарної брами тих, кого відпроваджу -вали на вічний спочинок, слухали вонине тільки траурні дзвони, котрі спові -щали про чиюсь кончину, але й веселівеликодні, які сповіщали про воскре -сіння Ісуса Христа, вітали християнок,котрі приходили до церкви паскусвятити.

Минали роки, минали десятиліття,ми нуло й століття від їх закоріння усвяту землю, а каштани зеленіли, цвіливесною, не дуплавіли, не відмирало їхгілля – тільки розросталася крона, ста -вала розкішнішою, тільки стовбургрубшав і міцніше тулився до цвин -тарного мура.

Ні за часів королівства, ні за кому -ністичного режиму ніхто не мав ні най -меншого наміру посягнути на ці пре -красні дерева, на яких гніздилисягорлиці, при почивали інші божі птахи.Хіба лише тоді, коли їх гілля торкалосяелектричних і телефонічних проводів,

його трохи обрізували. Так було долиховісного 2014 року.

Бо ще року минулого, коли я вліткувідпочивав у батьківській хаті, що стоїтьмайже напроти цвинтарної брами,почала ширитися тривожна чутка, щосвященики мають намір зрубати ка -штани, які їм чимось «заважають», апотім знести і стару дзвіницю, з якоїперед тим зняли хреста і поставили йогона трупарні в глибині цвинтаря. Бо, бач,Серетська церква така «бідна», що немає за що купити хреста для трупарні.Спробували були «святі отці» і малийдзвін з старої дзвіниці прилаштувати увежі трупарні, але він там «заглух» і нехотів дзвонити (читай про це в моїйостанній книзі трафунків – «Заглухлийдзвін», 2014).

А лихо, краще сказати, злочин, такисталося – каштани зрубали. Один відсамого підніжжя, а другий на рівні мура,мовляв, дерева були надто старі, мо -жуть від цього самі впасти. Брехня!Будь-хто може перевірити пні і пере -конатися, що каштани були здорові – безсліду гнилості чи трухлявини.

Дарма протестували люди, дармазверталися до міської примарії. Насто -ятелі Серетської церкви зробили своєлихе діло, і столітні каштани загинулипід нащадною механічною пилою.

Та гадаєте, що деревина була роз -дана бідним парафіянам? Може, тількидрібне гілля дісталося деяким. Агрубезні стовбури забрали священики.

Та, очевидно, не для палива, бо якщозаглянути в енциклопедію, можнапро читати, що «Деревина каштанакра сива, високої якості, викори сто -вується у будівництві, йде на виго -товлення меблів, різних сто лярнихвиробів».

Чи не тому поласилися отці на неї?А заодно зрубали і старезну липу, що

височіла біля мура і яка нікому і нічим незаважала. У тій же енциклопедії можнапрочитати, що «липи мають легку,білу деревину, що легко оброб ля -ється і широко вико ристо вується втокарному, різьбярському та сто -лярному вироб ництвах, іде на виго -товлення меблів тощо».

Якщо церковним служителям з ка -штанового і липового дерева майстривиготовили ті чи інші меблі, то хайхоснуються здорові ними. Та хочу за -питати: чи не мучить їх совість заскоєний гріх, за обман своїх вірників?

Михайло МИХайлЮК


веСНяНо-великодНі НоСТалЬГії

Ще один Великдень у ста-ренькій батьківській хаті

на руснаках (сільському передмі-сті серету) пройде без мене, тамоя відсутність буде непоміче-ною, бо час загладжує все, розми-ває сліди наші на землі, затьма-рює спогади, а це найгірше, болюдина без спогадів – бідна-бідні-сінька.

на щастя, у мене спогади іщенапрочуд живі й яскраві, вонилягли в основу книжок буковинсь-ких трафунків. Вони, ці спогади,солодкі і водночас гіркі, бо іжиття таке – солодке і гірке.

тепер Великодні свята вже нетакі, як були колись, вони наче безмаґії тайн, без ігор-веснянок, безнеперестанних дзвонів, без без-межної віри у звершення дива

Воскре сіння, як це було за могодитинства та моєї юності.

крім того, все менше й меншезалишається матеріальних свід-ків колишніх Великодніх свят.остан німи живими /!/ свідкамибули два столітні каштани обічголовних воріт цвинтаря, щоведуть до церкви. та вже немає їх– зрубали з «волі» бездушногопопа, якому вони, оті велетні-каштани, чомусь стояли поперекгорла. не помогли протестивіруючих руснацьких людей. Бовже й священики не ті, що колисьбули. колись вони ставали свяще-нослужителями за покликанням, анині стають за всілякими вигода-ми. тож знову про болісну смертькаштанів.

Українська література – целітература національногосамоусвідомлення художнім

словом. Адже у зовсім нелегкій і неза-видній долі, яка судилась їй неспра-ведливою історією, вже сама внутрішня спонукай щире прагнення творця служити Слову булипромовистою ознакою вибору й самовизначенняв усвідомленні його кровної приналежності досвого народу й служінні його національним інте-ресам. Обравши слово українське, його подвиж-ники водночас брали на себе добровільно й сві-домо всі незлагоди упослідженої нації, жорстокорозділеної між ненаситними імперіями, в якоїіснувала Батьківщина, але не було держави, якаб своїми культурними та правовими інституціямизахистила мисте цтво, забезпечивши літературінормальні умови творення й розвитку. І, мабуть,саме в цьому стані криється той факт, що на про-тязі віків тон в українській літературі завдавалинасамперед вихідці з гущі народу, його нужден-них і скривджених низів, бо саме вони, сягнувшивершин культури й духу, озивалися, стаючи реч-никами, бо найкраще розуміли й знали віковіболі та прагнення тих, із чиїх рядів походили.Таким мужицьким Бетховеном болю, жалю і мукипокутського селянина кінця XIX-початку XX сто-ліття був і є Василь Стефаник, чиє 145-річчя здня народження українська громадськість від-значатиме в травні цього року. Іван Франко ще1901 р. в статті «З останніх десятиліть XIX в.»писав, що «найбільшим талантом» серед моло-дих прозаїків початку віку «визначається ВасильСте фаник, може, найбільший ар тист, який поя -вився у нас від часу Шевченка», і не без гордостідодавав: «Се правдивий артист із божої ласки,яким уже нині можемо повеличатися перед сві-том...»

Говорячи про прихід Василя Стефаника влітературу, необхідно насамперед у -точнити, що це один із найскладніших і

найсуперечливіших періодів українського літера-турного процесу. В основному він характеризу-ється модернізацією форми викладу, виходомлітератури за вузькі межі етнографізму та поети-ки реалізму, наближенням її і синхронізацією зпроцесом розвитку мистецтва ін ших народівсвіту. Взагалі, сповнений новаторськими пошука-ми в площині змісто-форми, їх викладу, множин-ністю й різноманітністю тем, сюжетів, ракурсівпотрактування, літературний пейзаж того періо-ду важко піддається характеристиці й однознач-ному визначенню. Для самого В. Стефаникаактуальним стало шукання «нових ідей для своєїземлі». Але сходження видатного письменникана вершини новелістики було тривалим і нелег-ким, консервативність і заскорузлість мисленняпевних літературних кіл, вихованих у тісних рам-ках провінціалізму, давалися взнаки, і їм явно неімпонувала новаторська манера Стефаниковогописьма, вироблена не без впливу «МолодоїПольщі» з Кракова, де письменник студіювавмедицину, зблизившись із С. Пши бишевським, В.Орканом, С. Ви спянським, К. Тетмаєром та ін.Пізніше друг Стефаника, Вацлав Морачевський,спробує вияснити найістотніші риси споріднено-сті між манерою Стефаника та стилістичниминастановами «Молодої Поль щі». «Товаришу -вання з літераторами і приятелювання з багать-ма представниками так званої «Моло дої Поль -щі», пише він, – вплинуло на літературну формуйого творів, навчило його різьбити слово не тіль-ки зовні, а й шукати незвичайності, принаймніуникати банальності і буденних ефектів». А тимчасом молодий Стефаник чим більше знайомив-ся з світовою літературою, тим більше вболівавза дальший розвиток української літератури, ста-вив до неї нові вимоги, орієнтуючись на найвищідосягнення художнього слова інших народів.Підготу вавши до друку збірку поезій у прозі підназвою «З осені», Сте фаник посилає її до видав-ців, але «...ті, що мали дати гроші, сказали:«Талант є, та нема у сих творах служби громаді,

нема науки для теперішнього покоління, такеможуть собі багаті німці друкувати». Обуренийнав'язуванням тематики та художнього смаку,автор знищує рукопис своєї першої книжки,повертаючи свої пошуки з сфери поезії власнихпочуттів у площину безпросвітного селянськогожиття, зберігаючи при цьому своєрідність стилюй манеру оповіді.

У1897 р. Стефаник пише й друкє в газеті«Праця» ряд новел: «Виводили з села»,«Побожна», «У корчмі», «Стра тився»,

«Синя книжечка», «Сама-саміська». Їхня появазацікавила літературну громадськість новизноюхудожнього освоєння матеріалу, глибоким знан-ням життя, проте коли письменник надіслав до«Літературно-наукового вісника» три новели(«Вечірня година», «З міста йдучи», «Засі дан -ня»), він отримав від Осипа Маковея пораду, якабула по суті відмовою. Сте фаник енергійно зреа-гував на лист, рішуче відмовившись повчаньМаковея, і в листі до редакції твердо стояв насвоїх позиціях, захищаючи свою новаторськуконцепцію відображення життя та правомірністькомпозиції своїх новел, після чого в тому ж 1898р. «Літературно-науковий вісник» опублікувавновели, які за авторитетним свідченням ІванаТруша справили велике враження в тогочаснихколах літературної інтелігенції Галичини. Далі

одна за одною появились збірки новел Стефа -ника: «Синя книжечка» (1899), «Камінний хрест»(1900), «Дорога» (1901). Після 1901 року пись-менник на довгий час замовкає.

За словами І. Франка «письменники XIX ст.були великими епіками, тобто малюва-ли широкі картини українського життя

так, як бачили його оком пильного, любов'юнадиханого об серватора або іноді мораліста тасуді. За їх глибоко вірними картинами й харак-терними фразами ми завжди відчуваємо руку,голос автора, який часто і сам виявляв себе чито довгими описами від своєї особи, чи рефлек-

сіями та іншими способами».Натомість «молоді» вносять в літера-туру інший спосіб бачення речей. Дляних головна душа, її стан та порухи втих чи інших обставинах, усі світла і

тіні, які вона кидає на все окруження, залежновід того чи вона сумна чи весела. В цьому твор-чість Стефаника вельми показова, адже пись-менник глибинно й творчо розробив концепціютого, що Франко вважав найістoтнiшoю прикме-тою новели – «концентрації чуття», створившизразок психологічної новели, в якій детальнодосліджується найхарактерніший відтиноклюдського життя, причому насамперед життялюдської душі. З такої перспективи розуміння«шту ки» змінюється й характер сюжету. Він стаєвнутрішнім і відбиває динаміку людських пере-живань, душевних станів та спізнаних почуттів.Дедалі вагоміше місце в композиції новели посі-дає яскрава деталь, навколо якої снується роз-повідь, істотна ремарка, діалог як вмістилищебагатства чужих гoлociв, якi пopoджують нoвeлiс-тичний симфонізм.

Художнім відкриттям Сте фаника булойого монументальне мислення у формімініатюри, яка таїть у собі велику поту -

жність художнього сло ва. Вловивши цю своєрід-ність письменникового стилю, Ольга Коби -лянська звірялась йому: «Страшно сильнопишите Ви. Так, якби-сте витесували по тужноюрукою пам'ятник для свого народу... Гірка, пори-ваюча, закровавлена поезія Ваша... котру неможна забути... В мене нема тої сильної мужиць-кої руки Стефаника – тої залізної сили, котракількома рисами ставляє пам'ятники...» Дій сно,грубі, шорсткі мазки письменницької манериСтефа ника хоч і не покладені з розмаху, протевони вирізняються своєю суворою ліричністю,м'якою монументальністю, в якій нуртують пруж-ні струмені зболілого почуття. Та при всій скон-центрованості на миті, епізоді, що є «вершкомжиття» в біографії своїх персонажів, вони в Сте -фани ковій новелістиці не є «профілями і маска-ми», а скульптурами чи портретами експресіоні-стичної закраски. Їх внутрішній світ розкриваєть-ся як певний процес, як розвиток музичної теми,автор прагнучи видобути з народної душі своє-рідну симфонію. Такими зразками є насампередмініатюри Стефаника, де увага письменникасконцентровується на показі психічного процесуяк одного з прийомів розкриття характеру. Психо -логічна новeлa тaкoгo типу скopoчує числo пер-сонажів, обмежуючись тоді студією однієї душі,як це стається в «Лані», «Синах», «Новині»,«Дорозі».

Інший тип новели Стефанка це твори безіндивідуального героя, які зображують на -стрій маси чи певної групи людей. У них

внутрішній монолог персонажів складається зокремих вибухів чут тя, оформлених у репліки,відмежовані одна від одної лишень тире, якеозначає антракт у болевій напрузі. Надзвичайнооригінальною у Стефаника є форма викладу, якуназвано «одностороннім діалогом», який зде-більшого являється багатоголоссям вражень, якіневпинно напливають на героя зовні.

Новелістична спадщина Василя Стефаникакількісно невелика, але своєю потужністю худо -жнього сло ва, болем, скриком, який нуртує в ски-бах рядків і любов'ю, якою письменник згоряє,зображуючи своїх персонажів, роблять її вели-кою, монументальною. Такі новели як «Каміннийхрест», «Катруся», «Палій», «Баса раби», «Кле -нові листки» спонукали Івана Труша заявити, що«новели Стефаника настільки оригінальні, щочитач мусив би переконатися, що творча силалітератури українського народу, як і його душа, єнаскрізь індивідуальні і відрізняються від усьоготого, що нам дає Європа». Що ж, читаймо і пере-конуймось. Творчість Василя Стефа ника цьомузапорука.

Миколa КорСЮК


сиМФоНІЯ ЛЮдськоГо БоЛЮ

СНяТИН, 2016 р.

Ще з давніх-давен на українських зем-лях панував чудовий звичай: кожного разуна Великдень збиралися дорослі та малі йдо свята писанки малювали. Розмальо -вували яєчка різними кольорами, прикра-шали чарівними ві зерунками… І так весе-ло, радісно всім було: всі сміялися, жарту-вали, та й діло корисне робили. Бо писанкилюдей ще й від нечистої сили захищали.

легенда про писанку і змія Пекуна

Мудрі люди розповідали, що у карпатсь-ких горах, в глибоких ярах, де не видносонячного проміння, живе злий дух наймення Пекун. Любив він землею гуляти талюдям капостити. Осо бливо радів він, коливдавалось когось на свій бік переманити.Багато хитрощів мав для такого діла змій:кого виглядом сво їм лякав, кого за монетизолоті купував.

злий змій Пекун

Якось, перед святом Великодня, вийшоввін людей для своїх темних справ збирати,аж раптом зустрів дівчинку. Малятко писан-ку малювало, та так захопилось, що навітьне помітило лихого змія. Як тільки не нама-гався Пекун її увагу привернути, вже і чарисвої лихі застосовував, нічого не вдава-лось.

І тут вирішив він писанку вкрасти.Схопив яйце і чимдуж побіг до своєї схо-ванки. Розплакалось дівча з того горя, ачудовиську - радість.

Писанка і Пекун

Думав він, що би ще такого злого зроби-ти, та й надумав ту писанку розбити. Кинувїї до землі, та й почав її ногами трощити.Аж раптом перетворились шкарлупки наланцюги та цвяхи, які й прикували злогоПекуна до скелі під землею.

змій Пекун, прикутий до скелі

Так і живе злий дух в темряві, світу небачить. Та має 12 слуг, які слідкують за тим,

як люди на землі живуть. А потім йдутьдо змія та все йому розповідають. Якщоє між людьми суперечки і сварки, Пекунсміятись починає, радіти, а пута йогослабшають. А як почує, що люди живутьв мирі та злагоді, писанки до святаготують, то ланцюги, якими він прикутий,міцнішають, а цвяхи глибше в каміньвгрузають. Плаче чудовисько, бо хтописанкарством займається та христи-янських заповідей дотримується, тогочари лихі не беруть.

Міцнішатимуть ланцюги з кожнимдобрим вчинком та з кожною писанкою.Однак, не варто втрачати пильність, бо

Пекун і досі жде, поки люди на землі пере-сваряться та забудуть, як писанки малюва-ти. Тоді запанує нечиста сила на землі.

Великодні писанки

А мораль цієї байки така: сійте добро,живіть у злагоді з іншими і не забувайтеписанку до Великодня розмалювати. Іжитиметься нам всім тоді добре.


дитячі сторінки

ВеликоДні ігриестафета з яйцем

Гравці розбиваються на дві команди іповинні бігом з яйцем у ложці дістатися дофінішу і повернутися назад, щоб передатияйце наступному товаришеві по команді.Можна гру урізноманітити і тримати ложкуне в руках, а в роті.

знайди наперсток

Це дуже старовинна гра, їй років п'ятсот.Гравці виходять з кімнати, а ведучий у цей часховає абикуди наперсток, але так, щоб вінзнаходився в полі зору гравців. Потім ведучий

запрошує в кімнату всіх, хто виходив, і вонипочинають шукати наперсток очима. Колигравець виявить наперсток, він мовчки сідає.Той, хто через п'ять хвилин не знайде напер-сток, платить фант.

Пошук пасхальних яєць

Якщо ви прийшли в гості з дітьми, можнапровести таку гру: хтось із старших заздале-гідь ховає в різних місцях яйця з сюрпризами –картонні, пластикові, склеєні конвертики уформі яєць з маленькими призами (можна, зви-чайно, заховати і такі популярні у нинішніх ді -тей ласощі з іграшкою, як «Кіндер-сюр приз»).Якщо дітей буде багато, можна розділити їхна дві команди, кожна з яких буде прагнутивиграти якомога більше яєць у відведений дляцього час. Звичайно, треба постаратися,

щоб кожна дитина знайшлахоча б одне яйце, і як приззабрала додому.

Подарунки

Одного з гравців вибираютьведучим, він відправляється вподорож, і всі гравці просятьйого привезти їм із різних містподарунки. Вони називаютьміста, але подарунки не нази-вають – вони поки не знають,

що «пришлють» їм «родичі». Міста кращеназивати загальновідомі і бажано на різнібукви. Ведучий приймає всі прохання, проща-ється і відправляється в подорож, тобтовиходить з кімнати. «Подо-рож» продовжу-ється не більше п'яти хвилин – за цей час ве -дучий повинен придумати, кому що привезти.

Назва подарунка повинна починатися з тієїж букви, з якої починається назва міста, зга-дана кожним граючим. Так, наприклад, тому,хто назвав місто Київ можна привезти кошик,кішку, корито, копито, колесо, капусту і т.д.,а тому, хто назвав Суми – сумку, самовар, суп,скриню і т.д. Чим смішніший подарунок, тимкраще. Головне завдання ведучого – запам'я -тати, хто яке місто назвав, а подарунок навідповідну букву придумати нескладно. Подо -рож закінчена. Всі вітають мандрівника з бла-гополучним прибуттям. Починається роздачаподарунків.

– Був у вашого дідуся, – звертається веду-чий до того, хто назвав місто Омськ, – вінприслав вам ошийник. Гравець повинен при-йняти подарунок, але, якщо ведучий помилив-ся, і він такого міста не називав, подаруноквідкидається. Коли грають більше п'ятичоловік, то одна помилка в розрахунок не при-ймається, але за дві помилки ведучого штра-фують – він зобов'язаний віддати свій фант.

КазКа Про ВелИКоДНЮ ПИСаНКУ Та лИХоГо зМІя ПеКУНа

леонід глібов

Христос Воскрес!Христос Воскрес! радійте, діти,Біжіть у поле, у садок,збирайте зіллячко і квіти,кладіть на Божий хрест вінок!

нехай бринять і пахнуть квіти, нехай почує Божий рай,як на землі радіють дітиі звеселяють рідний край.

на вас погляне Божа мати,радіючи, з святих небес…збирайтесь, діти, ну ж співати:Христос Воскрес! Христос Воскрес!


дитячі сторінки

Cтopiнки cклaлa Tepeзa ШeнДPoю

Дощить –зелені стеблавідроджуються,трава шумить –хлорофіл горить,наче ув серцікров кипитьі радіє,

мовби око землі,що вмиваєтьсясльозами дощу;щира веснарозколює серця,одягає поляв нове вбрання, –мов на Великдень...

Мов на ВеликденьСлова Івана арДеляНа Музика Юрія ПаращИНця

Радіcниx Великoднix Свят! Тарас ШеВЧеНКО

на ВеликДень на соломі

на Великдень, на соломіПротив сонця, дітигрались собі крашанкамита й стали хвалитисьобновами. тому к святкамз лиштвою пошилисорочечку. а тій стьожку,тій стрічку купили.кому шапочку смушеву,Чобітки шкапові,кому свитку. одна тількисидить без обновисиріточка, рученятасховавши в рукава.– мені мати купувала.– мені батько справив.– а мені хрещена матилиштву вишивала.– а я в попа обідала, –сирітка сказала.

Богдан СТеЛьМАХ

Писанка

як нарешті панна-писанканаписалася,то при всіх своєю вродоюзапишалася:і віком весняним,і личком рум'яним,і косою вітвистою,і сорочкою барвистою,і спідничкою-міні,і «перчиком» на коліні...– ось була я, – каже, – білою,як стіна,а зробилася розцвілою,як весна!а ми до писанки:– Почекай-но, панно-писанко,зупинися,Перед люстром у тарільчикупокрутися,Бо ж такою ти зробиласяне одразу –Хтось чогось тобі та виділивна окрасу?а писанка до нас:– Всі всього потрошку:Бджілка – дрібку воску,голка – кінчик вушка,Щоб чим тонша смужка,свічечка – пломінчик,сонечко – промінчик,цибулина – гарнузолотисту барву,небо – барву лену,а трава – зелену...Всю ж мене списалиПальчики оксани...Потім освятилоПросяне кропило...Потім... всім я щироДякую за це!особливо! – курці,Що знесла яйце!

Українці Бухареста відсвяткували 145 років від дня народження лесі Українки

У четвер 14 квітня у залі Народного університету імені ЙонаДаллеса українці Бухареста, разом зі своїми друзями румунами, від-святкували 145 років віддня народження ЛесіУкраїнки.

Цей культурно-духов-ний захід відкрила паніЯро слава Колотило, го -лова Бухарестської орга-нізації СУР, яка розповілапро письменницю, про їїлітературну творчість іпро те, що вона є окра-сою та гордістю українсь-кої нації, а студенти укра -їнського відділення, фа -куль тету іноземних мов та літератур Буха рестського університету підкерівництвом лекторки Марії Гощук декламували вірші зі творчостіукраїнської письменниці.

Михайло Трайста, заступник голови СУР, вручив від імені СУР сту-дентам українського відділення грамоти за участь у концерті з нагоди

202 річниці від дня на род -ження Тара са Шев ченка.

У другій частині цієїкультурної події відбуласяпрем’єра театральної ви -стави «Lo godnicii Amal -teheiei» («Женихи Амаль -теї») за п’єсою українськогодраматурга Михайла ГафіїТрай сти у постановці ре -жисера Йоана Ніку ПопаПІН та акторами слаті-нянського театру ProArtSlatina 2010.

Мої побратими та їхні книги:Корнелій Ірод та його «Промахи»

Наприкінці 2015 року побачила світ збірка гумористичних оповідань-трафунків Корнелія Ірода під назвою «Chixuri», тобто «Про махи»,редактором якої випала честь мені бути. Промахи це, як признаєтьсясам автор, гіркувато-смішні спогади про різні негаразди, яких довелосядолати автору, чи його друзям. «...промахи це вам не мемуари й нерепортаж, тобто там не все реальне: дещо таки так було, а інше – длязабарвлення події – треба буде відшукати, шановний читачу, у вашійвласній фантазії...» – застерігає автор.

З моєї точки зору (адже редактор має на це повне право) «Промахи»отця Корнелія Ірода, це ніщо інше, як щоденник смішних пригод, або

чому б ні, як біографія письменника,культурного діяча та священика, якийможе повторити слова філософа, апо-стола українського роду ГригоріяСавича Сковороди: «Світ ловив мене,але не спіймав.»

«Стоїть явір над водою» –збірник авторських пісень

Теж наприкінці минулого року поба-чив світ збірник авторських пісень ком-позитора Івана Лібера «Стоїть явір надводою», який охоплює значне числопісень на слова українських поетівРумунії (Степана Ткачука, Івана

Ковача, Михайла Небиляка, Миколи Кор -нищана, Юрія Павліша, Павла Рома нюка,Ірини Мойсей, Марії Опрішан, Васи ляБаршая, Михайла Волощука, ЛюдмилиДорош, Миколи Лясевича, Оксани Мель -ничук) та України (Івана Франка, Воло -димира Сосюри, Юрія Шкрумеляка, ІриниЖиленко, Оксани Кравчук-Шийки).

«Пісні, які увійшли в цю збірку, складенітаким чином, щоб їх можна легко сприй-няти і засвоювати. Більшісь із них непереходять в інші тональності, збері-гаючи саме ту тональність, якою почи-нається пісня» – зізнається автор збірки –композитор Іван Лібер, про якого універси-тетський професор, д-р Думітру Жомпанпише: «Педагог за фахом, Іван Лібер,анітрохи не позбавлений елегантності, усвоєму зрілому віці замислив подарувати від душі низку пісень моло-дим поколінням на пам’ять про найкращі голоси, які він виховав, «тре-нував» і диригував.»

літературно-культур ні орієнтири Івана Кідещука

«Літературно-культурні орієнтири» –назвав публіцист Іван Кідещук свою збіркулітературних статей, яка появилася тежнаприкінці 2015 року.

Більшість статей була надрукована насторінках сурівських часописів з нагоди різ-них визначних подій та знакових роковин(Тараса Шевченка, Ольги Кобилянської,Сильвестра Яричевського). Інші статті напи-сані про творчість українських друзів –Володимира Анто фійчука, Богдана Мельни -чука, Андрія Плішку, Василя Довгого, КузьмуСмаля, Віктора Косяченка та інших. В тойчас автор не забуває і про своїх побратимівпо перу – українських письменників Румунії:Миколу Кор сюка, Івана Негрюка, ІванаКовача, Михай ла Волощука, Михайла

Трайсту, Юрія Павліша та Івана Ребошапку. «Кожен з них одержує відавтора зважену оцінку, з якою не можна не погодитися.» – пишеМихайло Михайлюк, редактор збірки.

Михайло ГаФІя ТрайСТа


УКраїНСьКИй ВІСНИКUKRAINSKYI VISNYK

Шеф-редакторМИХайло МИХайлЮК

Редактор – Тереза ШеНДроЮТехноредагування і комп'ютерний набір: Тереза ШЕНДРОЮ

Редакція: Раду Попеску № 15, БухарестТелефони: 0212220755; 0212220737; 0212220748; 0212220724Друкарня S.C.SMART ORGANIZATION S.R.L., Бухарест, Румунія

ISSNN 1223-1614Redacþia: Radu Popescu Nr. 15, Sector 1, Bucureºti, România

застереження* За достовірність фактів, цитат, власних імен та іншихвідомостей відповідають автори підписаних матеріалів. * Редакція може не поділяти точки зору авторів. * Надіслані до редакції матеріали не повертаються. * Редакція залишає за собою право скорочувати і редагуватинадіслані матеріали, не порушуючи їхнього основного змісту.

Подаємо нову адресу по інтернету нашої редакції:

E-mail: [email protected]

КУЛЬТУРНИЙДЕТЕКТИВ

ziar martie 2016 color · ÓÓêðà¿íñüêèé ВІСНИК êðà¿íñüêèé В...

Documents

Transcript of ziar martie 2016 color · ÓÓêðà¿íñüêèé ВІСНИК êðà¿íñüêèé В...