Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua › biblioteka › wp-content › uploads ›...

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 4 (135) квітень 2016

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовника.Редакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 25.04.2016 р. Ум. друк. арк. 17,22.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “ШВИДКОДРУК”82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 1

тел.: (0324) 41-08-90

УДК 051

© Молодь і ринок, 2016

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук рішеннямАтестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (наказ №1328 від 21.12.2015 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Шеф-редакторНадія СКОТНА, д.філос.н., професор

Головний редакторНаталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорФабіан АНДРУШКЕВИЧ, д.пед.н. (Польща)Микола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниІрина ЗВАРИЧ, д.пед.н., старший науковий співробітникВолодимир КЕМІНЬ, д.пед.н., професорМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс. прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікЛеонід ОРШАНСЬКИЙ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ПАНТЮК, д.пед.н., професорІнна РОМАЩЕНКО, к.пед.н.Мирослав САВЧИН, д.психол.н., професорОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; е-mail: [email protected]; веб-сайт: http://mr.dspu.edu.ua

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №5 від 19.04.2016 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№4 (135) квітень 2016

Олександр Шпак, Світлана БулавенкоТеоретичні аспекти формування соціально активної та професійно зорієнтованої особистості…………6

Надія АшитокКомпетентнісний підхід до фахової підготовки працівників соціальної сфери у вищій школі……….12

Наталя СорокаРоль теорії експериментального навчання в процесі викладання та засвоєння іноземних мов…………16

Світлана ГайдукТипи та види практичних занять з англійської мовиу процесі підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів………....................….21

Лілія ГулевичГероїка опришківства в літературі українського романтизму……....................................................26

Тетяна Пантюк, Любов КрільЕтнопедагогічні засади виховання дитини-дошкільника……..................................................………31

Юрій ЧумакВіхи творчої діяльності Віктора Власова крізь призму еволюції стилю.......................................…..34

Зоряна ДзюбатаІнтегративний підхід до організації самостійної роботинад формуванням комунікативних умінь майбутніх аграрників у процесі їх підготовки у ВНЗ……….40

Галина Задільська, Леся КомарАнгломовні ресурси Інтернету у навчанні англійської мови студентів мовних спеціальностей ВНЗ…..45

Віолета Городиська, Романна МацелюхПоняття “духовність”, “моральність”, “релігійність” у контексті духовного розвитку дітей дошкільного віку....49

Ольга ГерасимоваУточнення сутності понять “самоосвіта”, “самоосвітня діяльність” в науково-педагогічній літературі…53

Ганна УдовіченкоРеалізація положень системного підходу у контексті формуваннядидактичної компетентності студентів вищих педагогічних навчальних закладів……………………….57

Роман ВишнівськийДо питання про актуальність педагогічних ідей І. Франка для розвитку сучасної української школи…62

Оксана Бартків, Уляна ДубикВивчення творчої обдарованості молодших школярів….....................................................…………68

Ірина ГоцинецьМетодика розвитку німецькомовної комунікативної компетентності студентіву писемному мовленні на основі Інтернет-технологій……….......................................................…73

Ігор ЧепігаІнноваційний підхід до виховання громадянськості студентів гуманітарних ВНЗ…..........…………..78

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Олена КорчукОптимізація довузівської підготовки з фізики іноземних слухачів авіаційного університету…………….81

Наталія АлександровичЗначення екоетичної позиції студентів педагогічних вузів,як моделі навчально-виховної роботи майбутнього вчителя…………...............................................86

Віра Базильчук, Тетяна КірданСтруктура готовності старших підлітків до туристсько-краєзнавчої роботи……..................………..90

Віталій Чепіга, Сергій ЧугайФормування ціннісних орієнтацій учнів початкових класів засобами музичного мистецтва…………94

Корнель СятецькийТворча співпраця видатного українського співака Йосипа Гошуляка з митцями Дрогобиччини……….98

Олена Готько, Оксана Чайковська, Наталія НаливайкоГіпертекст як засіб творення нелінійного постмодерністського письма….......................................103

Влада МарковаГуманізація виховної роботи в школі – вимога часу…….......................................................……..109

Світлана БрежнєваГуманістичні засади формування народнопісенної культури школярів: історико-педагогічний аспект…113

Світлана Мудра“Романтичні сторінки” Валерія Квасневського для фортепіано: питання стилістики та інтерпретації….116

Лариса КупчикВикористання позитивного досвіду німецькомовних країну реформуванні системи шкільної іншомовної освіти України……………..................................…120

Леся ЖуравськаПричини надмірного естрадного хвилювання: теоретичні аспекти проблеми фобій музичного виконавства….124

Олександр ПрохорчукСутність і структура дослідницької компетентності майбутніх бакалаврів соціальної педагогіки……131

Василь КорицькийМетодика розвитку конструкторських умінь у технологів деревообробки(на прикладі сучасних технологій меблевого виробництва)……................................................…136

Ірина ДрозічВикористання елементів дуальної системи навчанняпри підготовці кваліфікованих робітників з професії “Кухар”……………......................................139

Асланов Галандар Асдан оглиТенденції щодо збереження і зміцнення здоров’я особистості у сучасному соціумі…………………144

Лариса КрисакЕкспериментальна перевірка ефективності методики навчання майбутніхлікарів загальної практики англійського професійно орієнтованого діалогічного мовлення.............149

Ігор СорокінВектори розвитку сучасного освітнього середовища: відповідь на виклик часу………...………….153

Яніна ДонченкоЦілі шкільного курсу інформатики: ретроспективний аналіз……............................................……157

Марина МалоіванМодель індивідуалізації самостійної навчальної діяльності студентів філологічних спеціальностей…..161

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№4 (135) April 2016

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by author express theirown point of view.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to print 25.04.2016Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed in the printing firm “Shwydkodruk” (“FastPrint”)Danylo Halytsky str., 1, Drohobych. Lviv Region 82100

tel.: (0324) 41-08-90.

УДК 051

YOUTH & MARKET, 2016

The magazine included in the updated list of specialized pedagogical editions by decision of Certifying of the Ministry of Education and Science of Ukraine (the order №1328 21.12.2015) Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

Ivan Franko, 24 Str., Drohobych, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license:Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05.02.2007

Chief Editor:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.

Head Editor:Natalia PRYMACHENKO, Ph. D. (Pedagogic), Member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Fabian ANDRUSHKEVYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), (Poland)Mykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSIryna ZVARYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), Senior Research OfficerVladimir KEMIN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJAndrzej KRYNSKI, Dr. Sc. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEIvan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicLeonid ORSHANSKYI, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMykhola PANTYUK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Inna ROMASHCHENKO, Ph. D. (Pedagogic)Myroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Oleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJ

Editorial office: Ukraine 82100, Drohobych, Ivan Franko, 24 str,

Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111; e-mail: [email protected]; website: http://mr.dspu.edu.ua

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 5, 19.04.2016)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

CONTENTS№4 (135) April 2016

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Olexander Shpak, Svytlana BulavenkoTheoretical aspects of formation of social and professional-oriented personality……...............……………6

Nadiya AshytokA competence approach to the professional training of social workers at high school……......…………….12

Natalia SorokaThe role of the experiential language learning in the process of teaching and learning of foreign languages……16

Svitlana HaidukThe types and kinds of english practical classes in the process of training of future preschool teachers……….21

Liliya HulevychHeroism of “oprushkivstvo” in the Ukrainian literature romanticism……................................................26

Tetyana Pantyuk, Lubov KrillEthnic and pedagogical fundamentals of preschoolers’ training…………...............................................…31

Yuriy ChumakMilestones of creative work of Viktor Vlasov through the evolution of style….........................................34

Zoryana DzyubataThe integrative approach to the organization of independent work of future agrarians in order to formationtheir professional communication skills during their training at the higher educational establishments………….40

Halyna Zadilska, Lesya KomarInternet resources in teaching english to university students of linguistic departments……………...............45

Violeta Gorodyska, Romanna MatselyukThe concepts “spirituality”, “morality”, “religiosity” in the context of spiritual development of preschool children...49

Olha HerasymovaClarification of the essence of concepts “self-education” “self-educational activities”in the scientific and educational literature……………........................................................................…53

Hanna UdovychenkoThe implementation of the systematic approach in the context of formation ofthe didactic competence of students of higher educational establishments………………………................57

Roman VyshnivskiyThe topicality of Ivan Franko ideas for the development of modern Ukrainian school…………….........…62

Oksana Bartkiv, Ylyana DubykStudying the creative talents of primary school children………….......................................................…68

Iryna HotsynetsThe methodology of the formation of the communicative competence in writing on the basis of the internet-technology...73

Ihor ChepygaAn innovative approach to the civic upbringing of the studetnts at the humanitarian educational establishments….78

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Olena KorchukOptimization of pre-university training in phisics of students of the aviation university………………........81

Natalia AlexandrovychThe value of the ecoethical position of students of pedagogical universities,as models of educational work of the future teacher…………...............................................................86

Vira Bazylchuk, Tetyana KirdanThe structure of the readiness of senior teenagers to the tourist and local history work…........…………..90

Vitaliy Chepiha, Serhiy ChyhayFormation of value orientations of primary school pupils by means of music art……………................…94

Kornel SyatetskiyThe creative collaboration of Ukrainian outstanding singer Josyp Hoshuliak with the artists from Drohobych…98

Olena Hotko, Oksana Chaykovska, Nataliya NaluvaykoHypertext as a means of creating the nonlinear postmodern writing..................................................….103

Vlada MarkovaHumanization of educational work at schools as atime requirement……….......................................…..109

Svitlana BrezhnyevaThe humanistic bases of formation of folk song culture of schoolchildren: historical and pedagogical aspect…113

Svytlana Mudra“Romantic pages” by Valerii Kvasnevskyi for piano: stylistic and interpretation issues…..........………….116

Larysa KupchykUsing the positive experiences of german-speaking countries in reformingthe system of Ukrainian foreign language education at school…………….........................................…120

Lesya ZhuravskaReasons for excessive scenic worrying: theoretical aspects of the problem of musical performance phobiae….124

Olexander ProkhorchukThe nature and structure of the research competence of future bachelor of social pedagogy…………….…131

Vasyl KorytskiyThe method of design of skills of woodworks of technologist (the example of modern technology furniture production)…136

Iryna DrozichUsing the elements of the dual training system during the preparing of skilled workers of “Cook” profession..139

Aslanov Halandar Asdan ohlyTrends of conservation and strengthening of person’s health in modern society…….............……………144

Larysa KrysakExperimental testing of the efficiency of methodology of englishoriented dialogue speech teaching of future general practitioners………………......................................149

Ihor SorokinVectors of the development of modern educational environment: response to time challenges……………….153

Yanina DonchenkoThe object of the school course “computer science”: a retrospective analysis………..........................…157

Maryna MaloivanThe model of individualization of individual work of students of philology……..........................………..161

6

УДК 37.03 – 057.874

Олександр Шпак, доктор педагогічних наук, професорНаціонального педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ

Світлана Булавенко, кандидат педагогічних наук, вчитель економіки та географіїНіжинської гімназії № 3

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО АКТИВНОЇ ТАПРОФЕСІЙНО ЗОРІЄНТОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ

У статті йдеться про концептуальні засади створення освітньо-інформаційного середовища (ОІС)спрямованого на формування соціально активної та професійно зорієнтованої особистості узагальноосвітньому закладі. Визначено мету, завдання, принципи, умови та структуру моделі ОІС.

Ключові слова: освітньо-інформаційне середовище, соціально активна та професійно зорієнтованаособистість.

Літ. 7.

Александр Шпак, доктор педагогических наук, профессорНационального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. Киев

Светлана Булавенко, кандидат педагогических наук, учитель экономики и географииНежинской гимназии № 3

ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ФОРМИРОВАНИЯ СОЦИАЛЬНО АКТИВНОЙ ИПРОФЕССИОНАЛЬНО ОРИЕНТИРОВАНОЙ ЛИЧНОСТИ

В статье говорится о концептуальных основах создания образовательно-информационной среды(ОИС) направленной на формирование социально активной и профессионально ориентированной личностив общеобразовательном учреждении. Определены цели, задачи, принципы, условия и структура моделиОИС.

Ключевые слова: образовательно-информационная среда, социально активная и профессиональноориентирована личность.

Olexander Shpak, Dr. Sc. (Pedagogic), Professor,Dragomanov National Pedagogical University, Kyiv

Svytlana Bulavenko, Ph.D.,(Pedagogy)A teacher of Economics and Geography

High school №3, Nizhyn

THEORETICAL ASPECTS OF FORMATION OF SOCIAL AND PROFESSIONAL-ORIENTED PERSONALITY

The article refers to the conceptual basis of creating the educational information environment aimed atformation of socially active and professionally oriented personality at schools. It defines the goals, objectives,principles, conditions and structure of the educational information environment.

Keywords: educational information environment, socially active and professionally oriented person.

Постановка проблеми. Сучасна системаосвіти потребує глибинного переосмислення.Оновленому суспільству потрібні громадяни, якімають активну громадянську позицію, є патріотами,здатні вирішувати складні суспільні та життєвіситуації. Надання освіті державно-національноїспрямованості вимагають від науковців і практиківпошуку нових шляхів якісного вдосконаленнявиховання та розвитку підростаючої особистості. Наданий час повинна діяти така освітня модель, яка бзабезпечила формування соціально активної тапрофесійно зорієнтованої особистості.

Необхідність звернення до означеноїпроблематики посилюється наявністю ряду

суперечностей між:- об’єктивними процесами, що розгортаються

в суспільстві й вимагають створення адекватногоним освітньо-інформаційного середовища длярозвитку особистості школяра, та відсутністюнауково обґрунтованої теорії і методикиздійснення такої освітньої діяльності;

- потребою консолідації зусиль освітніх таінших соціальних інституцій щодо створенняосвітньо-інформаційного середовища дляформування соціально активної та професійнозорієнтованої особистості школяра та недостатнімрівнем теоретичного і методичного забезпеченнясоціально-педагогічного партнерства;

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО АКТИВНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЗОРІЄНТОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ

© О. Шпак, С. Булавенко, 2016

7 Молодь і ринок №3 (134), 2016

- невідповідністю накопиченого практикоюдосвіду створення освітньо-інформаційногосередовища для розвитку соціально активної тапрофесійно зорієнтованої особистості школяра ітрадиційним методичним оснащенням цьогопроцесу [1, 50].

Метою статті є висвітлення теоретичнихаспектів створення освітньо-інформаційногосередовища спрямованого на формування соціальноактивної та професійно зорієнтованої особистості.

Результати теоретичного дослідження.Системний, діяльнісний, особистісно орієнтований,акмеологічний та компетентнісний підходи донавчального процесу, що розкриваютьособливості формування соціально-адаптованоїособистості в умовах ринкової економіки (В.І. Загривний,О.М. Камишанченко, С.В. Лукаш, Р.М. Мачулка,О.О. Надточієва, Р.Ф. Пустовійт, І.О. Смолюк,К.М., Старченко, Л.І. Чеботарьова та ін.);положення і висновки щодо організаційно-педагогічних засад економічної освіти і вихованняучнів (О.Т. Шпак, О.М. Собчук та ін.); програмарозвитку економічного мислення та розвитку вучнів особистої готовності до професійно-підприємницької діяльності (Н.А. Побірченко,В.В. Дрижак та ін.); наукові положення щодоформування економічної культури студентів уперехідний до ринкової економіки період(А.І. Дзундза, Т.І. Заславська та ін.).

Методика та процедура дослідження. Впроцесі дослідження було використано аналіз,синтез, порівняння і узагальнення, які дозволиливизначити основні аспекти створення освітньо-інформаційного простору для формуваннясоціально активної та професійно зорієнтованоїособистості.

Аналіз результатів дослідження. В.Г. Бочарова,М.М. Плоткін, Н.Є. Щурков освітній простіррозглядали як один з провідних чинниківвиховання підростаючого покоління.

Сьогодні виділяється 5 видів освітньогосередовища [5].

- Догматичне. Для такого середовищахарактерним є те, що вчитель повинен наставлятиучнів, формувати в них моральність і відповіднодомагатися гарного засвоєння. Переважаючийпедагогічний метод – покарання. Індивідуальнівідмінності учнів розглядаються як відхилення відстандарту й підлягають нівелюванню. Учніповинні приводитися до єдності, однодумності.Вияви ініціативи, творчості не знаходятьпідтримки. Результатом виховання і навчання втакому середовищі є формування терплячої,залежної і пасивної особистості, іноді особистостіозлобленої і жорстокої.

- Безтурботне. Головною ідеєю навчання втакому середовищі є принцип повної свободидитини. Індивідуальні цінності ставляться вищеза суспільні. Не повинно бути підпорядкування,обмеження, примушування учня. Педагог некарає. Заохочується ініціативність дитини. Врезультаті формується вільна, добродушна,відносно пасивна особистість. Учень при цьомуне позбавляється деяких практичних навичок івідповідного мислення.

- Кар’єрне. Важливим завданням виховання вданому середовищі є формування активного,умілого школяра, який прагне до успіхів.Цінуються самодисципліна, творчий підхід досправи. Суспільне ставиться вище за особисте.Виховання може бути колективним абоіндивідуальним. Беззаперечне підкоренняпедагогам. Результатом є формуванняцілеспрямованої активної особистості, щоусвідомлює суспільні залежності. Однак невиключений і прояв лицемірства.

- Творче. Для такого середовища характернапостановка завдання допомагати розвитку дітей;при цьому педагог повинен вивчати їх і творчопідлаштовуватися до перебігу їхнього розвитку.Особистість, індивідуальні інтереси дитиниставляться вище за суспільні запити. Цінуютьсяініціативність, самостійність дитини. В результатіформується вільна, “розкута”, активнаособистість. Однак не виключені тенденціїрозгнузданого самовираження.

- Розвивальне. Характерною особливістютакого середовища є забезпечення комплексу умовдля саморозвитку всіх суб’єктів освітньогопроцесу, засвоєння дитиною ціннісних уявленьсуспільства. В результаті створюються умови дляформування досвіду, важливого для майбутньогожиття дітей, їх подальшого саморозвитку [5].

Особливістю сучасної освіти є інформатизація,внаслідок чого освітнє середовище сталоінформаційним – освітньо-інформаційнимпростором, де вказані властивості є нерозривнопов’язаними. Інформаційне уявлення освітньогосередовища передбачає її перетворення всистематизований інформаційний простір,організоване, багатовимірне, впорядковане.Використання сучасних інформаційнихтехнологій допомагають вирішати педагогічнізадачі, які важко вирішити традиційним шляхом.

В результаті дослідження ми сформулювалипоняття освітньо-інформаційного середовища(ОІС) спрямованого на формування соціальноактивної та професійно зорієнтованої особистості.

Освітньо-інформаційне середовище – цепедагогічно доцільно організований простір


8

життєдіяльності, який сприяє розвитку соціальноактивної та професійно зорієнтованої особистості;інтегрований засіб накопичення і реалізаціїнавчально-виховного та розвиваючого потенціалугімназії.

Створення ОІС ґрунтується на такихпринципах:

- демократизація – розвиток педагогікиспівтворчості і співпраці, введення дієвої таефективної форми самоврядування гімназійногоколективу, перебудова взаємин учителів, учнів таадміністрації;

- виховання здорової людини череззабезпечення фізичного, психічного і соціальногоблагополуччя кожного учня та працівникагімназії;

- застосування інноваційних підходів допланування та реалізації заходів щодо формуваннясоціально активної та професійно зорієнтованоїособистості;

- системністю передбачається логічна взаємодіявсіх структурних підрозділів, усіх навчально-виховного процесу у гімназії, у продуктивнійспівпраці, що забезпечить оптимальний розвиток,навчання і виховання всіх гімназистів;

- диференціація й індивідуалізація навчально-виховного процесу мають сприяти стимулюваннюздібностей кожного учня, розвитку особистості зурахуванням її інтересів;

- компетентніснй підхід вимагає включеннягімназистів в активну суспільно кориснудіяльність для вирішення завдань соціальноїадаптації особистості;

- безперервність, послідовність, систематичністьта системність проведення діагностичної роботи;

- забезпечення рівних можливостей длякожного гімназиста в реалізації права на вільнийвибір виду діяльності і професії;

- інтегративність – єдності вимог іпедагогічного впливу на гімназиста, педагогів,адміністрації та сім’ї;

- гуманізація, що передбачає наданнянайвищого пріоритету в навчально-виховномупроцесі особистості вихованців та учнів,особистісно орієнтованій розвиваючійспрямованості й всебічному розвитку;

- співтворчість і співпраця – спільна активнадіяльність вчителя і учня спрямована на здобуттязнань і набуття соціального досвіду;

- оптимізація навчально-виховного процесучерез отримання найбільшого ефекту занайменших затрат психофізіологічних затрат;

- самостійність учнів шляхом реформуваннясистеми учнівського самоврядування [2, 22].

Основними критеріями оцінки ОІС є:

1. Широта освітньо-інформаційного середовища,яке є структурно-змістовою характеристикою і якепоказує суб’єкти, об’єкти, процеси і явища якідо нього входять.

2. Наповненість освітньо-інформаційногосередовища, яка характеризує ступінь їїнасиченості освітніми, кадровими, матеріальними,інформаційними ресурсами.

3. Ініціація мобільності і соціальної активностіосвітньо-інформаційного середовища якедемонструє можливості його соціальноорієнтованого творчого потенціалу, його експансіїв соціально-економічне середовище, здатність доорганічних еволюційних змін.

4. Ціннісне самовизначення гімназистадетермінуюче вибір і усвідомлення процесуособистісного розвитку в освітньому середовищіта професійну зорієнтованість.

5. Параметри продуктивної діяльностісуб’єктів середовища (компетентність, ступінь їхсформованості), які характеризують ступіньготовності до активної діяльності.

6. Ступінь реалізації творчого потенціалусуб’єкта, що характеризує рівень розвиткукреативності в процесі особистісного розвитку вОІС.

7. Рівень професійного розвитку і педагогічноїмайстерності вчителів.

8. Гармонізація відносин закладу та батьків,налагодження конструктивної взаємодії уреалізації ідеї формування соціально активної тапрофесійно зорієнтованої особистості.

Освітньо-інформаційне середовище формуваннясоціально-активної та професійно зорієнтованоїособистості гімназії має такі складові: фізичну,психологічну та інтелектуальну.

Базою фізичної складової освітньо-інформаційного середовища є кімната друзів,предметні кабінети, кабінет інформатики,бібліотека, консультпункт для учнів, батьків,вчителів, а також робочі місця адміністраторів,учителів. До освітньо-інформаційногосередовища відносяться також сайт гімназії,шкільний Інтернет, локальна мережа та технічнізасоби мультимедія (телевізори, проектори, відео,програвачі, фотоапарати тощо), програмнезабезпечення навчально-виховного процесу,матеріали учнівського менеджменту, “банкпрофесій”, соціальні програми гімназії.

До психологічної та інтелектуальної складовоїосвітньо-інформаційного середовища відноситься“людський фактор”. Це воля та бажання самихучасників навчально-виховного процесу довикористання інформаційних та комунікаційнихтехнологій.


Молодь і ринок №3 (134), 2016

9 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Організація роботи з формування освітньо-інформаційного середовища соціально-активноїта професійно зорієнтованої особистості розв’язуєтакі завдання: опис структури освітньо-інформаційного простору, усіх його рівнів,ступенів, форм взаємодії внутрішніх та зовнішніхвзаємодій освітньо-інформаційного середовищагімназії. Учасниками даного процесу маютьвиступати адміністрація, учителі, учні, батьки [4, 124].

Освітньо-інформаційні ресурси навчальногозакладу умовно можна поділити на 6 блоків:навчально-виховна діяльність, інформаційно-методична діяльність, науково-практичнадіяльність, адміністративно-господарча діяльність,культурно-просвітницька діяльність, профорієнтаційнадіяльність.

Компоненти, що формують освітньо-інформаційне середовище, умовно можнаподілити на дві групи: внутрішньо шкільні тапозашкільні.

До внутрішньо шкільних компонентів слідвіднести:

- Роботу шкільного психолога, класногокерівника, педагога організатора по виявленнюздібностей учнів, особистісних особливостей,умінь і навичок з різних напрямків, інтересів тасхильності через тести, опитувальники, бесіди,спостереження, моніторингу шкільної успішності.

- Роботу вчителів-предметників на уроках, привикладанні спецкурсів, факультативів, проведеннігурткової та індивідуальної роботи. Серед методівнавчання повинні превалювати самостійнаробота, пошуковий і дослідницький підходи дозасвоєння знань, формування умінь і навичок.Контроль за знаннями має стимулюватипоглиблене вивчення матеріалу, йогосистематизацію, перенесення знань у новіситуації. Домашні завдання повинні міститиелементи творчості.

- Співпрацю класного керівника з батьками.Функціональні можливості освітньо-

інформаційного середовища гімназії мають такіскладові: різноманітні види активної, свідомої такорисної діяльності учнів: навчальної, професійної,спортивної, трудової, творчої, пізнавальної,соціальної, економічної, екологічної таприродоохоронної, політичної, естетичної,краєзнавчої та ін.; широкий доступ дорізноманітної інформації, можливість запобігтинегативного впливу засобів масової інформації,створення умов інформаційного комфорту таінформаційної безпеки дитини, можливістьздійснення інформаційного обміну за допомогоюрізних знакових систем; колективне або груповеобговорення проблем та конфліктних ситуацій,

обмін думками та враженнями, обговореннясуспільно значимих подій та життєвих ситуацій,проведення дискусій, диспутів, бесід внеформальній обстановці; профорієнтаційнапоінформованість: консультпункт, “банкпрофесій”, профорієнтаційна робота вчителів,класних керівників, соціальних працівників,працівників служби зайнятості, соціальногопедагога, практичного психолога, круглі столи,лекторії, бесіди тощо; сприятливий психологічнийклімат та позитивна емоційно-психологічнаатмосфера в учнівському та педагогічномуколективах; високий рівень соціально-психологічної культури, розуміння значенняпсихологічних знань в оптимізації процесунавчання й виховання, саморозвитку тасамовдосконалення, розвинута системапсихологічного супроводження (консалтингу)навчально-виробничого та навчально-виховногопроцесів в гімназії.

Позашкільне освітньо-інформаційне середовищеформують:

- Батьки. Роль батьків у профорієнтації своїхдітей і вихованні особистості велика. Життєвий ітрудовий досвід батьків, авторитет, рівеньматеріального забезпечення сім’ї дуже впливає навибір майбутньої професії. Стиль сімейноговиховання, прийняті в сім’ї цінності – великезначення мають в становленні особистостідитини.

- Тренери, керівники гуртків, які відвідуютьучні поза школою.

- Засоби Інтернету, знайомі учнів, що вжевизначилися з вибором професії і отримуютьпрофесійну освіту;

- Робота в рамках МАН; участь уВсеукраїнських конкурсах, фестивалях,Міжнародних фестивалях;

- Освітні (навчальні) проекти або додатковаосвіта, які також призначені для створеннясистеми економічної, соціальної та профільноїпідготовки учнів.

Як приклади додаткової освіти можна навести“Шкільну академію підприємництва”,Комп’ютерну академію “Шаг”, освітню програмуЮніор Банк (школа фінансового успіху, бізнес-школа).

Два роки (з 2012 по 2014) тривав конкурсШкільних клубів підприємництва в польсько-українському проекті “Шкільна академіяпідприємництва” (сайт http://sae-ukraine.org.ua/ua//),загальна мета якого підтримка суспільно-економічного сталого розвитку країн, щорозвиваються, у виконанні заходів, котрі маютьна меті підвищення рівня освіти і професійної


10

кваліфікації суспільства через запровадженняелементів підприємницької освіти в школі.Проект реалізовується Центром Розвитку Освітиу Варшаві та українськими партнерами спочаткуз 10-ти (І рік), а потів з 24-ох (ІІ рік) областейУкраїни.

Конкретні цілі проекту:- Розвиток в учнів та вчителів культури

підприємництва та необхідних компетентностейдля досягнення успіху в бізнесі або професійнійкар’єрі;

- Обмін досвідом у запровадженні в шкільнійпрактиці заходів, пов’язаних із розвиткомпрофесійної активності та підприємливості [6].

З погляду організаторів проекту “динамікасучасного ринку праці, високий рівень безробіттявимагають фахової допомоги у професійнійпідтримці не тільки особам, котрі шукаютьроботу, але, перед усім молодим людям – учням,котрі готуються до активного входу на відкритийринок праці. Підприємливість допомагає людямреалізувати ідеї, надихнути, покращити їхнідосягнення в школі та розвивати у них ціннінавички здобувати знання і роботу”. Шкільніклуби підприємництва (ШКП) діяли в школах підкерівництвом вчителів – Шкільних лідерів:шкільного психолога і вчителя економіки.Головним завданням Шкільних лідерів булопоширення освітніх рішень пов’язаних ізрозвитком підприємництва і професійногоконсультування в українських школах.

Значним елементом навчання у проектівідведено представлення способів підготовкиучнів до виконання ролі підприємця – плануванняекономічної діяльності, створення бізнес-плану,планування маркетингової та рекламноїдіяльності, аналіз коштів на фірмі і веденнявласного підприємства. Під час проведеннязасідань шкільних клубів надавалися консультаціїщодо можливих майбутніх професій як шкільнимипсихологами, так і спеціалістами галузі –підприємцями. Розглядалися професійні та етичнінорми підприємницької діяльності.

Обов’язковою вимогою конкурсу буловідведення часу на гру Cahsflow РобертаКийосаки, автора серії книг “Багатий Папа,Бідний Папа”. Мета цієї гри – на базі настільногоігрового тренажера дати людині основифінансової грамотності, навчити правильнорозпоряджатися своїми грошима, розвинутипідприємницьку жилку, навчити інвестуванню,допомогти відкрити або вдосконалити свій бізнес.

Кожен ШКП мав свою підсторінку в Інтернетвітрині проекту, де було розміщено:

- річний план заходів;

- щомісячні звіти з реалізації заходів;- актуальний стан перебігу реалізації планів

діяльності ШКП; - матеріали, варті уваги з даної теми [6].Вже не перший рік в Приват Банку діє освітня

програма Юніор Банк – школа фінансового успіху(бізнес-школа). На базі бізнес-школи відбуваєтьсянавчання школярів фінансової грамотності тапрограмуванню, надаються корисні знання пробанківську систему, основи програмування,фінанси, історію грошей. Проводяться заняття зтем: як знайти друзів, як стати авторитетом укласі, як заробити “перший мільйон”, якуправляти особистим бюджетом. Проектпередбачає і професійну орієнтацію: “примірка”на себе роботи касира і інкасатора, кредитногоексперта, маркетолога або керівника відділення.

Комп’ютерна академія “ШАГ” – найбільшаунікальна недержавна мережа навчальних закладів(21 філія представлена в 6 країнах світу – Росія,Казахстан, Білорусь, Естонія, Чехія), щоспеціалізується на професійній комп’ютернійосвіті. Функціонує з 1999 року [7].

Об’єктивна необхідність створення такоїмережі продиктована колосальними темпамирозвитку it-технологій, їх вплив на глобальнісвітові процеси, що істотно підвищило попит нафахівців цієї сфери, а також їх роль івідповідальність за використання своїх знань.

Досвідчені педагоги працюють і з дітьми і здорослими слухачами за схемою “ПрофесійноїКомп’ютерної Освіти” за напрямками:програмування, комп’ютерна графіка та дизайн,мережеві технології.

Для шкільного віку передбачені два напрямкинавчання: Мала Комп’ютерна Академія іКомп’ютерний (літній) табір.

Мала Комп’ютерна Академія – комп’ютернаосвіта для школярів. Це освітній проект для учнів4 – 9 класів, в рамках якого школярі отримуютьпрактичні навички та теоретичні знання вширокому спектрі комп’ютерних технологій.

Комп’ютерний табір (2014) – перший вЧернігові денний комп’ютерний табір, в якомушколярі 9 – 15 років проходили наступні програминавчання:

- “Я – юний дипломат!” (навчання мистецтвуправильно мислити і говорити);

- “Робототехніка”;- “Я фотограф!”;- “Do you speak English?”;- “Робота в команді”;- “Я програміст!”.Враховуючи те, що основним видом діяльності

школярів є перш за все навчання (як в основних



11 Молодь і ринок №3 (134), 2016

навчальних закладах так і поза ними), слідзазначити, що основну функцію по формуваннюсоціально активної та професійно орієнтованоїособистості відіграють викладачі [7].

З появою нових вимог в освітньомусередовищі, автоматично з’являються нові вимогиі до вчителя (викладача). Неодмінна умовауспішної діяльності педагога – особистісно-професійне зростання і самовдосконаленняпротягом усього періоду педагогічної діяльності.Лише тільки той педагог, що здатний розвиватисяі постійно самовдосконалюватися, можепідготувати наших дітей до майбутньогоскладного, незвичайно цікавого і щасливогожиття.

Висновки. Отже, ефективність освітньо-інформаційного середовища зумовлена системоюзакономірностей його функціонування, кожна зяких визначає залежність результату від:усвідомлення мети, завдань і принципівмоделювання педагогічної системи тапедагогічного процесу гімназії; наявностівідповідних меті науково обґрунтованих програмита планів діяльності навчального закладу; рівнякоординації діяльності учасників педагогічногопроцесу; впровадження відповідної системианалізу та контролю основних показниківмодельованого педагогічного процесу; рівняготовності управлінців до аналітичної діяльності,

яка дає змогу оцінити ступень відповідностіреального педагогічного процесу прогнозованіймоделі.

1. Биков В.Ю. Автоматизовані інформаційнісистеми єдиного інформаційного просторуосвіти і науки // Збірник наукових праць УДПУімені Павла Тичини / Гол. ред.: Мартинюк М.Т. –Умань: СПД Жовтий, 2008. 6 Ч. 2. – С. 47 – 56.

2. Гуменюк В.В. Інформаційне забезпеченняуправління загальноосвітнім навчальнимзакладом: Автореферат дис. канд. пед. наук:31.05.01. / ЦІППО. 6 К., 2001. – 20 с.

3. Забродська Л.М. Принципи відбору зміступрограмних засобів навчального призначення //Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2004. – № 7.

4. Калініна Л.М. Система інформаційногозабезпечення управління загальноосвітнім навчальнимзакладом: Моногр. – К.: Айлант, 2005. – 275 с.

5. Капарулина О.Н. Педагогические возможностиобразовательного пространства комплекса “лицей-вуз”: теоретический аспект // Современныенаучные исследования и инновации. 2014. – № 3[Электронный ресурс]. URL: http://web.snauka.ru/issues/2014/03/33130

6. Інтернет-ресурс: Шкільна академіяпідприємництва http://sae-ukraine.org.ua/ua//

7. Інтернет-ресурс: Комп’ютерна академія“ШАГо ttp://chernigov.

Стаття надійшла до редакції 23.03.2016


“Якщо я можу створити відносини, які характеризуються з мого боку відвертістю й прозорістю моїх дійсних почуттів, теплим прийняттям й високою оцінкою іншого як окремого індивіда, здатністю бачити світ і його самого, як він сам їх бачить, тоді індивід у своїх взаєминах буде відкривати і розуміти свої якості, які попередньо були ним пригнічені, відчує, що стає цілісною особистістю, здатною жити з користю, стане схожим на людину, якою він хотів би бути, буде більш впевненим у собі, стане людиною з більш вираженою індивідуальністю, здатною до самовираження, буде краще розуміти інших людей, буде здатний успішно долати життєві проблеми”.

Карл Роджерс

американський психолог “... це провідний мотив – ціль підноситься до істинно людського і не відокремлює

людину, а зливає його життя з життям людей, їх благом... такі життєві мотиви здатні створити внутрішню психологічну виправданість його існування, яка складає значення ”.

Олександр Леонтьєв психолог

12

Постановка проблеми. Компетентніснийпідхід у контексті змін, що відбуваютьсясьогодні в житті суспільства і стосуються

всіх сфер його діяльності, зокрема й освітньоїсфери, набуває особливого значення. Як відзначавамериканський філософ Елвін Тоффлер, цепов’язано з тим, що світ, який утворюється врезультаті зіткнення нових цінностей і технологій,нових геополітичних відносин, нових стилівжиття й засобів зв’язку вимагає інших ідей іаналогій, класифікацій і концепцій [10, 141].Саме тому сьогодення вимагає у межах освітніхсистем світу не лише принципово відміннихтехнологій на різних стадіях навчальногопроцесу, а й модернізації методології навчаннята зміни освітньої парадигми. Прокомпетентнісний підхід як методологічну основусучасної освіти йдеться у численних сучасних

наукових і науково-методичних джерелах танормативних документах.

Аналіз останніх досліджень. Як методологічнуоснову удосконалення вищої освіти компетентніснийпідхід вивчали зарубіжні дослідники: А. Бермус,Дж. Боуден, М. Лейтер, С. Маслач, М. Дж. Равен,Е. Тоффлер, Р. Уайт, Р. Хайгерті. Зміст іструктуру професійно-педагогічної компетентностірозглядали науковці Н. Бібік, Л. Ващенко, Н. Ничкало,І. Зязюн, Л. Паращенко та ін. Питання промодернізацію професійної підготовки соціальнихпедагогів висвітлено в працях: С. Архипової,В. Бедь, Г. Біляченко, І. Богданової, К. Ігнатенко,Н. Гордієнко, Г. Олійник, І. Петрюк, М. Шереметита ін. Вагомий внесок у науково-філософськеосмислення освітньої діяльності, визначення її категорійздійснили вітчизняні дослідники В. Андрущенко,В. Киричук, В. Кремень, Н. Ничкало та ін.

УДК 378.147: 37.01342

Надія Ашиток, доктор філософських наук, професорДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ ПРАЦІВНИКІВСОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

У статті автор пропонує своє розуміння сутності компетентності і в світлі сучасної модернізаціїосвіти обґрунтовує актуальність її формування у студентів. Розглядаються погляди щодо трактуваннякатегорії “компетентнісний підхід” та його провідних понять. Аналізуються теоретичні й методичніаспекти реалізації компетентнісного підходу в процесі підготовки працівників соціальної сфери у вищійшколі.

Ключові слова: освіта, компетентнісний підхід, компетентність, професійна підготовка.Літ. 10.

Надежда Ашиток, доктор философских наук, профеcсорДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

КОМПЕТЕНТНОСТНЫЙ ПОДХОД К ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКЕРАБОТНИКОВ СОЦИАЛЬНОЙ СФЕРЫ В ВЫСШЕЙ ШКОЛЕ

В статье автор предлагает свое понимание сущности компетентности и в свете современноймодернизации образования обосновывает актуальность ее формирования у студентов. Рассматриваютсявзгляды относительно трактовки категории “компетентностный подход” и его ведущих понятий.Анализируются теоретические и методические аспекты реализации компетентностного подхода впроцессе подготовки работников социальной сферы в высшей школе.

Ключевые слова: образование, компетентностный подход, компетентность, профессиональнаяподготовка.

Nadiya Ashytok, Dr. Sc. (Philosophy), ProfessorDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

A COMPETENCE APPROACH TO THE PROFESSIONALTRAINING OF SOCIAL WORKERS AT HIGH SCHOOL

The author of the article highlights the understanding of the professional competence; clarifies itsdevelopment in the current educational modernization. The analysis of the theoretical and methodic aspects ofrealization of the competence approach in the process of preparing the social educators in high school is made.

Keywords: education, competence approach, competence, competency approach, professional training.


© Н. Ашиток, 2016

13 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Хоча відомо чимало праць, присвяченихвивченню компетентнісного підходу до організаціїпідготовки працівників соціальної сфери, багатопроблем залишаються неопрацьованими.Зокрема, не з’ясованими є проблеми втіленняцього підходу в освітню практику. Дослідженнядеяких із цих проблем є метою статті.

Думки науковців на компетентнісний підхідможна поділити на три групи [9]. Дослідникипершої групи вважають, що використаннятермінів “компетенція” та “компетентність”пов’язано з модою на західноєвропейське і безних можна обійтися. Результати освіти можнаохарактеризувати й іншими, не менш важливимипоняттями, такими, як: “освіченість”,“майстерність”, “рівень підготовленостівипускника” тощо. Прихильники зазначеноїточки зору ставлять питання: “Чимконпетентнісний підхід відрізняється відтрадиційного? Що потрібно змінювати напрактиці при його застосуванні?” Вчені іншоїгрупи вважають, що компетентнісний підхід не єабсолютно новим для вітчизняної школи. Надумку дослідників цього напряму, компетентніснаорієнтація освіти на спеціальні та комплексніспособи навчальної діяльності вже була описанав роботах В. Краєвського, І. Лернера, М. Скаткіна,Н. Тализіної, Н. Печенюк, Л. Хіхловського,М. Щедровицького та ін. Компетентнісний підхідмає багато спільного з іншими підходами, що булиі є предметом дослідження, а саме, зкультурологічним, діяльнісним та ін. Наприклад,згідно з культурологічним підходом ідея засвоєнняновим поколінням сукупності видів досвідузабезпечує спадкоємність у соціокультурномупрогресі. Автори побудованої на цьому підходіконцепції В.В. Краєвський та І.Я. Лернервиділяють чотири компоненти культурногодосвіду: знання про сфери дійсності, досвідвиконання відомих способів діяльності, досвідтворчої діяльності і досвід емоційно-ціннісногоставлення до об’єктів і засобів діяльності людини.Зміст освіти, таким чином, не зводиться лише дознань, оскільки включає блок, що ґрунтується навзаємодії виховання і навчання з опорою на досвід.

Компетенція як поняття, звісно, прийшла вУкраїну з англійської освітньої традиції. Проте таксталося, що “нове” в західноєвропейській освіті– це відоме у вітчизняному освітньому просторі.Ймовірно, в свій час формування моделейпідготовки фахівця в дослідженнях вітчизнянихучених, виконаних на основі інших підходів(близьких за змістом до компетентнісного), буливипереджаючими час і тому не знайшли широкоговпровадження. На жаль, у наш час розроблені

цими дослідниками концепції подаються успрощеному вигляді, внаслідок чого ідеї в працяхзгаданих науковців втрачають сутнісне значення.Не виключено й те, що підходи, згідно з якимиосвітній результат повинен містити досвід,особистісні якості і цінності, в традиційній освітіне вважалися особливими тому, що вонабудувалася на методологічній базі, для якоїнадавати пріоритет окремим підходам було неприйнято. Як вважає О.Г. Бермус, методологічнаблизькість компетентнісного підходу до інших,зокрема до ідеї особистісно орієнтованого освіти,обумовлює його смислову розмитість увітчизняній педагогічній науці [2].

Ще одна група вчених переконана, щокомпетентнісний підхід – це шлях оновленняосвіти. Ці науковці вважають, що зазначенийпідхід знаменує новий напрям розвитку освіти.Усі інші терміни за точністю опису властивостейсучасних випускників не здатні замінити терміни“компетенція” і “компетентність”. Загаломкомпетентнісний підхід не відкидається ні однієюіз даних груп дослідників, деякі з яких лишевідзначають використання його ідей у минуломуабо ставлять під сумнів суто зарубіжнепоходження цього підходу.

У будь-якому випадку більшістю дослідниківвизнається необхідність впровадженнякомпетентнісного підходу в систему освітиУкраїни унаслідок кількох причин. А саме: по-перше, цей процес зумовлений як європейською,так і світовою тенденціями інтеграції світовоїекономіки, зростаючими потребами гармонізації“архітектури європейської системи вищої освіти”.Глобалізаційні процеси в усіх сферахжиттєдіяльності особистості і суспільства вумовах загальноцивілізаційних тенденційсучасного світу вимагають від вищої школинадати молодій людині елементарнихможливостей інтегруватися в різні соціуми [8, 6– 7], самовизначатися в житті, активно діяти, бутиконкурентоспроможною на світовому ринкупраці. По-друге, в останні десятиліттяспостерігається переорієнтація освітньоїпарадигми, переходом світової спільноти доінформаційного суспільства, для якогопріоритетним вважається не просте накопиченнястудентами знань та предметних умінь і навичок(мета так званої “знаннієвої педагогіки”), а йформування уміння вчитися, навичок пошукуінформації, здатності до самоосвіти упродовжвсього життя. По-третє, необхідністьупровадження компетентнісного підходузумовлюється розпорядженнями і директивами[5]. У попередні роки освітні підходи, які набували


14

теоретичного обґрунтування та практичноговпровадження в навчальний процес (наприклад,проблемний, контекстний, системний,міждисциплінарний та ін.) розглядалися йприймалися науковою і навчально-методичноюспільнотою, проте директивно не втілювалися восвітню практику. В даному випадку і РадаЄвропи, і вітчизняні органи управління освітоюприписують упровадження компетентнісногопідходу.

Компетентнісний підхід набуває важливогозначення у розвитку педагогіки як науки іпедагогіки як освітньої діяльності, а тому основнікатегорії (а це “компетенція” і “компетентність”),що використовуються для його репрезентації,мають бути чітко визначеними. Вивченнялітератури з цієї проблеми свідчить провідсутність єдності у поглядах науковців напоняття “компетенція” і “компетентність”.Загалом можна відзначити два варіантитрактування співвідношення цих понять: вони абоототожнюються, або диференціюються.Недиференційований підхід до понять“компетенція” і “компетентність” знаходимо в“Глосарії термінів Європейського фонду освіти”[3], а також у роботах більшості закордонних іросійських учених (В.І. Байденко, Б. Оскарсон таін.). Більшість науковців підтримуютьдиференційований підхід до тлумачення понять“компетенція” і “компетентність”. Зокрема,І.О. Зимня, спираючись у своїх поглядах наміркування Н. Хомського і Р. Уайта, розмежовуєпоняття “компетенція” і “компетентність” якпотенційне – актуальне, когнітивне – особистіснета вважає, що компетентність “завжди єактуальним виявом компетенції” [4, 17].Диференційовані трактування різними авторамипонять “компетенція” і “компетентність”переконливі, проте є сенс прийняти довикористання визначення, що міститься у роботі“Комплекс нормативних документів длярозроблення складових системи галузевихстандартів вищої освіти”, оскільки ця розробкамає статус настановчої. У цій роботі зазначено,що поняття “компетенція” включає не лишекогнітивну й операційно-технологічну складові,але й мотиваційну, етичну, соціальну, поведінковусторони (результати освіти, знання, уміння,систему ціннісних орієнтацій). Відповідністьякості підготовки випускника вимогам галузевогостандарту вищої освіти у наш час починаєвизначатись його компетенціями – соціально-особистісними, інструментальними, загальнонауковимита професійними, а сама “компетентність”розуміється як інтегрована характеристика

якостей особистості, результат підготовкивипускника ВНЗ для виконання діяльності впевних професійних та соціально-особистіснихпредметних сферах [7].

У межах методології педагогіки як наукикомпетентнісний підхід до підготовки фахівців уВНЗ певною мірою вивчений. А от методологіяпедагогічної практики щодо реалізації цьогопідходу до професійної підготовки студентів (утому числі майбутніх працівників соціальноїсфери) ще знаходиться на етапі становлення.Достатньою мірою не вивчені умови, шляхи таспособи розв’язання педагогічних завдань зпозицій цього підходу.

Розглянемо докладніше компетентніснийпідхід з позиції його реалізації в педагогічнупрактику. Зокрема, у “Комплексі нормативнихдокументів для розроблення складових системигалузевих стандартів вищої освіти” зазначено, щоцей комплекс має за мету забезпечити розробкускладових системи галузевих стандартів вищоїосвіти на єдиній методологічній основі”, а “перехіддо нового покоління галузевих стандартів вищоїосвіти на основі компетентнісного підходу єнеобхідним етапом на шляху реформуваннясистеми освіти в Україні” [7]. Декларуваннякомпетентнісного підходу як єдиного уявляєтьсяпроблематичним. Відзначаючи можливістьвикористання компетентнісного підходу в якостіметодологічної основи вищої професійної освіти,необхідно враховувати інтегрований принцип.Компетентнісний підхід в освіті доцільновикористовувати у поєднанні з іншими підходами,близькими за змістом та здатними йогодоповнювати у методологічному плані. Зокрема,І.А. Зимня доводить необхідність поліпідходностіу вивченні проблем освіти у контексті концепціїчотирирівневого методологічного аналізу(Е.Г. Юдін). Як відомо, в рамках цієї концепціїбули виділені наступні чотири рівні означеногоаналізу: філософський, загальнонауковий,конкретно-науковий і технологічний. На думкуІ.А. Зимньої, на філософському рівні знаходятьсясистемний, генетичний, еволюційний підходи. Назагальнонауковому рівні можуть перебуватиміждисциплінарний, комплексний, синергетичний,функціональний підходи. До рівня конкретноїнауки або групи наук, наприклад, психолого-педагогічних наук, можуть бути віднесенікультурно-історичний, культурологічний,особистісний, діяльнісний підходи. На цьому рівнітакож можуть бути виділені ті підходи, яківідносяться до освіти. Наприклад, аксіологічний,контекстний, герменевтичний, особистісно-діяльнісний. Сюди ж можна віднести і



15 Молодь і ринок №3 (134), 2016

компетентнісний підхід який здатний визначатирезультативно-цільову спрямованість освіти. Убудь-якій ієрархічній структурі нижчий рівеньпідпорядкований вищим. Отже, компетентніснийпідхід є системним та міждисциплінарним. Вінхарактеризується особистісним і діяльніснимаспектами, тобто він має прагматичну тагуманістичну спрямованість. Іншими словами,компетентнісний підхід посилює практичнуорієнтованість освіти, її предметно-професійнийаспект, а в методологічному плані може бутиінтегрований у систему згаданих вищеметодологічних підходів, доповнюючи їх [5, 20 –26]. Важливо й те, що методологічні підходи неізольовані один від одного і можуть мативзаємообумовлений характер, а це викликаєпояву синтезованих підходів. До таких відносятьсяструктурно-функціональний, системно-структурний,системно-функціональний тощо.

Розглянемо один із таких синтезованих підходів– системно-компетентнісний, який можназастосувати при вивченні його впровадження умежах навчального процесу. Даний підхід повиненпоширюватися на всі складові процесу. Дійсно,складання освітніх стандартів на основікомпетентнісного підходу сприятимеудосконаленню організації підготовки фахівцівлише у тому випадку, коли будуть розробленімета, зміст, технології інноваційної діяльності такритерії оцінювання з позицій зазначеногопідходу. А от тут виникають деякі труднощі.Оскільки при компетентнісному підході допідготовки досвідченого фахівця робиться акцентна її діяльнісному змісті, логічним є питання: “Якіметоди використовувати при навчанні діяльності?”Основним змістом навчання стають дії та операції,необхідні для вирішення певної проблеми. Притакому підході навчальна діяльність набуваєдослідницько-пошукового і практично-перетворювального характеру. Незаперечним є те,що навчальна діяльність, згідно з навчальнимипланами, що входять до складу стандартів, йнадалі буде відбуватися з використанням тихсамих форм роботи, що й раніше. Звісно, єможливість модернізувати за змістом традиційніформи роботи, проте вони (крім практики) більшприйнятні для формування знань, умінь танавичок і безпосередньо не орієнтовані на набуттяпрофесійного досвіду, а тому можна зробитивисновок, що у контексті компетентнісногопідходу практика повинна набути особливогозначення, а всі інші форми роботи повинні їйпідпорядковуватися.

При впровадженні компетентнісного підходуу педагогічну практику вимагає вирішення

проблема оцінювання компетентності. Щодо цієїпроблеми слушним є запитання: “Якщокомпетентність – це здатність мобілізувати знанняі навички, то яким чином можна виміряти ціздатності? Або як виміряти цінності і ставленнядо професійної діяльності?”. Компетентність якінтегративна якість фахівця, що може проявитисяв професійній діяльності, практично неперевіряється у формі іспитів. Ефективнішоюможна вважати атестацію випускника у формізахисту дипломного проекту у навчальнихзакладах різних рівнів [6, 16 – 20]. Слід визнати,що компетентнісна фахова модель не є моделлювипускника, оскільки вона передбачає досвідпрофесійної діяльності, який студент не моженабути повною мірою у навчальному закладі.Можливим варіантом вирішення зазначеноїпроблеми є вручення дипломів випускникам ВНЗпісля річного стажування за місцем професійноїдіяльності та представлення відгуку роботодавцівпро рівень досягнень фахівця. Цей варіант єскладним у сучасних соціально-економічнихумовах, адже не всім випускникам пощаститьвлаштуватися працювати за спеціальністю. Крімцього, виникає питання про вимірюваннякомпетенцій. Існуюча теорія оцінки передбачаєнеобхідність в умовах реформування освітивдосконалення процедури педагогічнихвимірювань [1]. Ступінь набуття компетентностіне повинна проводитися на основі суб’єктивнихсуджень, для яких властивий різний ступіньінференції (рівень сприйняття явища). Оцінки знизькою інференцією (незначною кількістюпомилок) проводяться за інструкцією і маютьвисокий ступінь об’єктивності. У який спосібзабезпечити таке оцінювання компетентності?Тим більше, що йдеться про об’єктивністьоцінювання не лише викладача, а й роботодавця.Це питання вимагає докладного вивчення.

Висновки. Дослідження компетентнісногопідходу як методологічної основи модернізаціївітчизняної освіти (в тому числі вищої професійної),поза всяким сумнівом, є своєчасним. Звісно, насьогоднішній день вивчення інноваційних формнавчання та оцінювання результатів освітньоїдіяльності та сприятиме успішному втіленню цьогопідходу в освітню практику при підготовціпрацівників соціальної сфери.

1. Авво Б.В. Методология компетентностногоподхода в высшем образовании / Б.В. Авво. – Режимдоступу: http://www.emissia.org/offline/2005/978.htm

2. Бермус А.Г. Проблемы и перспективыреализации компетентностного подхода вобразовании / А.Г. Бермус // Интернет-журнал“Эйдос”. – 2005. – 10 сентября.


16

3. Глоссарий терминов рынка труда, разработкистандартов образовательных программ и учебных планов.Европейский фонд образования. ЕФО, 1997. – 160 с.

4. Зимняя И.А. Ключевые компетентности какрезультативно-целевая основа компетентностногоподхода в образовании / И.А. Зимняя. – М.: Исследов.центр проблем качества подготовки специалистов,2004. – 42 с.

5. Зимняя И.А. Компетентностный подход:каково его место в системе подходов к проблемамобразования / И.А. Зимняя // Высшее образованиесегодня. – 2006. – № 8. – С. 20 – 26.

6. Иванова Т.И. Компетентностный подход кразработке стандартов для 11-летней школы:проблемы, выводы / Т.И. Иванова // Стандарты имониторинг. – 2004. – № 1. – С. 16 – 20.

7. Комплекс нормативних документів длярозроблення складових системи галузевихстандартів вищої освіти / За заг. ред. В.Д. Шинкарука.Укладачі: Я.Я. Болюбаш, К.М. Левківський, В.Л. Гуло,Л.О. Котоловець, Н.І. Тимошенко. – Режим доступу:geology.lnu.edu.ua/DECANAT/OKX_OPP.doc

8. Кремень В.Г. Нові вимоги до якісної освіти// Освіта України. – 2006. – № 45 – 46. – С. 6 –7.

9. Логвінова Я. Обгрунтування сутностікомпетентнісного підходу в освіті у працяхукраїнських і зарубіжних учених / Я. Логвинова. –Режим доступу: http://pps.udpu.org.ua/article/viewFile/18633/16377

10.Тоффлер Е. Третя хвиля. – К.: Вид. дім

“Всесвіт”, 2000 – 475 с.


Актуальність теми та постановкапроблеми. Центральним поняттямтеорії експериментального навчання

виступає експериментальне, або емпіричне

навчання, яке наголошує на необхідності наданнядопомоги студентам в процесі ставлення тарозвитку усвідомлення цього процесу черездосягнення трьох головних аспектів: 1) самосвідомість

УДК 159.9

Наталя Сорока, кандидат психологічних наук, доцент кафедри іноземних мов № 2Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, м. Харків

РОЛЬ ТЕОРІЇ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО НАВЧАННЯВ ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ТА ЗАСВОЄННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

У статті пропонується огляд розвитку теорії емпіричного навчання в сучасній психології.Аналізуються та наводяться переваги застосування її основних положень в практиці навчання та процесівивчення іноземних мов.

Ключові слова: автономне навчання, адаптація до соціальних змін, емпіричне навчання, навчання вколективі, розвиток особистості того, хто навчається.

Рис. 1. Літ. 7.

Наталья Сорока, кандидат психологических наук, доцент кафедры иностранных языков № 2Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого, г. Харьков

РОЛЬ ТЕОРИИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ОБУЧЕНИЯ В ПРОЦЕССЕОБУЧЕНИЯ И УСВОЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ ЯЗЫКОВ

В статье предлагается обзор развития теории эмпирического обучения в современной психологии.Анализируются и обозначаются преимущества использования основных ее положений в практике обученияи в процессе изучения языка.

Ключевые слова: автономное обучение, адаптация к социальным изменениям, эмпирическоеобучение, обучение в коллективе, развитие личности обучаемого.

Natalia Soroka, Ph. D. (Psychology), Associate Professor at the Department of Foreign Languages № 2National Law University by Yaroslav Mudry, Kharkiv

THE ROLE OF THE EXPERIENTIAL LANGUAGE LEARNING IN THE PROCESS OFTEACHING AND LEARNING OF FOREIGN LANGUAGES

The article provides a theoretical review of the experiential language learning in modern psychology.This is followed by a detailed justification for the adoption of an experiential approach to language learningand personal growth.

Keywords: autonomous learning, adapting to social change, cooperative learning, experiential learning,personal growth.

© Н. Сорока, 2016


17 Молодь і ринок №3 (134), 2016

та розгляд ролі студента в якості того, хтонавчається; 2) безпосередньо сам процес навчаннята 3) завдання навчання. Таким чиномвищезазначені цілі знаходяться в межахфілософського підходу, орієнтованого на особистість,яка навчається, і зосереджується як на змісті мовногоматеріалу, так і на процесі навчання.

Мета даної статті – надати теоретичний оглядта емпіричну оцінку експериментальномунавчанню мови та визначити важливість інеобхідність введення такої форми навчання, якспільне навчання студентів в програми навчанняіноземної мови.

Виклад основного матеріалу. Первиннаінформація про емпіричне, або експериментальненавчання з’явилась ще на початку ХХ сторіччя впрогресивних поглядах Дьюи, роботах Льюіна вгалузі соціальної психології, працях Піаже зкогнітивної психології, в когнітивній теоріїособистості Келлі [2], в працях Маслоу і Роджерса,присвячених гуманістичній психології [3, 14 – 40].В емпіричному навчанні особистий досвід того,хто навчається, знаходиться в центрі уваги яктакий, що надає “життя, сутність та суб’єктивнийперсональний зміст абстрактним концепціям і втой же самий час надає конкретну, загальноприйняту позицію тестування і оцінювання змістута валідності ідей, які виникають в процесінавчання” [4, 21]. Але практичний досвіднеобхідно поступово і постійно накопичувати,брати до уваги попередні надбання. Навчання,таким чином, виступає у вигляді циклічногопроцесу, який інтегрує безпосередній досвід,відображення, абстрактну концептуалізацію тадію.

Продуктивний початок аналізу експериментальногонавчання спостерігається в теорії Келлі про особистийузагальнений образ. Основне положення, яке булозапропоновано в його роботах, полягає в тому,що особистість усвідомлює смислову наповненістьсвіту через узагальнені образи, які вона створюєі удосконалює для себе протягом тривалогоперіоду часу. Люди діють в умовах своїх очікуваньвідносно майбутніх подій, плануючи свої дії напідставі очікуваних наслідків. Вони виступаютьв ролі активних і відповідальних учасниківпроцесу, а не пасивних респондентів, роблятьвибір на підставі саме тієї реальності, якою вониїї сприймають. Персональні узагальнені образи,або констракти, таким чином, виявляються скорішактивною, ніж зворотною або рефлективноюсистемою.

Поняття важливості особистісного досвіду длямайбутнього розвитку індивіду є не менш значнимв гуманістичній психології. Роджерс стверджував,що самоусвідомлення особистості є ні що інше

як соціальний продукт, який поступовоутворюється через взаємодію із навколишнімсередовищем. Воно виступає в якостіорганізованого, інтегрованого образу, якийбазується на досвіді, що отримує індивід черезсвоє сприйняття, який поступоводиференціюється та ускладнюється. Розвиненняздорової самооцінки підвищується завдякипозитивному відчуттю особистої гідності табезапеляційному сприйняттю особи тимиоточуючими, хто викликає в неї надзвичайнийавторитет. Лише за таких умов людина можеудосконалюватися та просуватися в своємурозвитку як особистість, перетворюючись наповноцінно функціонуючого індивіда. Такийпроцес змін характеризується поширеннямспектру людського досвіду: усвідомлення своїхвласних почуттів, відкритість новому досвіду,толерантність, абсолютна довіра людям іспроможність із симпатією прислуховуватися доних та відчувати їх емоції.

Надзвичайної уваги в межах цієї дискусіїзаслуговує питання важливості особистісногоросту в процесі надбання навчального досвіду вшколах та вищих навчальних закладах. Акцентна процесі навчання не є, безумовно, новітнім.Кваліфіковані фахівці-педагоги завждиусвідомлювали важливість самого процесу задляпродукту. Однак теорія експериментального, абоемпіричного навчання залучає усвідомлену увагудо суб’єктивного досвіду тих, хто навчається,їхнього ставлення та відчуттів стосовно їхвласного процесу навчання. По мірі того, якстуденти беруться за виконання завдань, якіпоставлені перед ними, вони починаютьпорівнювати результати свого виконання із тимирезультатами, які вони прогнозували. Такіпорівняння поступаються досвіду навчання, щоможе мати як позитивні, так і негативні наслідки.Досвід навчання, здобутий в процесі самогонавчання, отримає кульмінаційний ефект врозвитку когнітивних та афективниххарактеристик тих, хто навчається, у їхньомувласному сприйнятті та оцінці самих себе якстудентів. Якщо ми в змозі допомогти студентампокращити та удосконалити сприйняття їх самихв якості тих, хто навчається, вони станутькращими, спроможними використовувати своїпотенційні надбання в галузі знань більш повно.Колб [4, 35] запропонував загальну теоретичнумодель емпіричного навчання у такому вигляді:

У відповідності до цієї моделі процес навчаннярозглядається переважно як розв’язанняконфлікту між двома діалектично розташованимивимірами, які мають назву швидке засвоєнняматеріалу та трансформація.


18

1. Вимір швидке засвоєння матеріалуспіввідноситься з таким методом засвоєнняінформації, коли індивід усвідомлює та засвоюєдосвід. Зазначений вимір може бутипроаналізований як дві моделі знань, щопростягаються від “засвоєння через уявлення” до“засвоєння через усвідомлення”. Уявленнявиступає в ролі миттєвих, інтуітивних знань, якіне потребують раціонального дослідження абоаналітичного підтвердження. Другий полюсвиміру, засвоєння через усвідомлення, з іншогобоку, робить акцент на ролі свідомого навчання,завдяки чому усвідомлення надає перевагу непотоку несвідомих почуттів, а порядку тапередбаченості. Цей вимір, таким чином,зосереджується на шляхах опанування реальністючерез різноманітні ступені несвідомого таусвідомленого навчання.

2. Вимір трансформація в свою чергу, надаєперевагу трансформації досвіду шляхом орієнтаціїна рефлективне спостерігання, а не дію абоактивне експериментування. Особистість,спрямована на активну орієнтацію, зазвичайготова до ризику, націлена досягти максимальногоуспіху і виказує незначну стурбованість припевних помилках та невдачах. Особистість знадзвичайно високою рефлективною орієнтацією,з іншого боку, може відчувати бажання принестив жертву успішне виконання завдань задля того,щоб запобігти помилок, надає перевагутрансформації досвіду через рефлективнеспостерігання [4, 42 – 60].

Полярні границі цих двох вимірівпоступаються, таким чином, чотирьоморієнтаціям у процесі навчання:

1. Конкретний досвід, із зануренням доособистого досвіду і з перевагою почуттів надраціональним мисленням. Це так звана “творча”орієнтація, яка базується на інтуїтивномуприйнятті рішень.

2. Абстрактна концептуалізація із застосуваннямлогіки та систематичного підходу до розв’язанняпроблеми, з акцентом на раціональне мислення,маніпуляцію абстрактними символами татенденцію уточнювати та чітко формуватиконцептуальні системи.

3. Рефлективне спостерігання, яке фокусуєтьсяна розумінні сенсу ідей або ситуацій черезретельне спостереження, тримаючи на увазіалгоритм того, як відбуваються події, через намірпоглянути на них та проаналізувати їх із різнихперспектив, розраховуючи на власні міркування,почуття та рішення.

4. Активне експериментування, яке ставитьнаголос на практичне застосування власногодосвіду та доведення будь-який етапів діяльностідо закінчення, що здійснює вплив на інших людейта змінює ситуації, ризикує задля логічногозавершення дії та досягнення цілі [4, 68 – 75].

Отже експериментальне, або емпіричненавчання може розглядатися як певний цикл зчотирьох рівнів, який поєднує всі зазначені вищеорієнтації. Тому виключно простий повсякденнийдосвід не є достатнім для навчання. Його


Рис. 1. Модель емпіричного навчання

Конкретний особистий досвід

Активне експериментування

Рефлективне спостерігання

Абстрактна

концептуалізація

Швидке

засвоєння

мате-

ріалу

Трансформація


19 Молодь і ринок №3 (134), 2016

необхідно свідомо переглядати та аналізувати.Лише той досвід, на якому вчинки ґрунтуютьсясвідомо, надасть можливості повною міроюудосконалити навчання, а наступним кроком післявідображення має стати тестування нових гіпотеззадля отримання нового досвіду. Наведений підхідможе викликати питання через той факт, щотеоретичні концепції не в змозі стати частиноюкомпетенції особистості до тих пір, доки вони небудуть виразно апробованими на суб’єктивно-емоціональному рівні. Відображення таобмірковування відіграють важливу роль в цьомупроцесі утворюючи ланцюг між досвідом татеоретичною концептуалізацією. Таким чиномпроцес навчання розглядається як повторневикористання досвіду на більш глибоких рівняхрозуміння та інтерпретації. Саме такий погляд івтілює ідею безперервного і постійно тривалогонавчання.

Важливим поняттям в експериментальномунавчанні виступають поняття внутрішньоїмотивації та самостійного навчання. Особа, яканавчається, відчуває себе більш впевнено колиусвідомлює себе більш компетентною танезалежною і, таким чином, бере на себе всебільшу відповідальність за своє власне навчання.Внутрішня мотивація:

1. Задовольняє такі особисті потреби якпритаманність, залучення, задоволення відроботи, самоактуалізація та самоконтроль;

2. Проявляє себе в позитивному емоційномувигляді, тобто відчуттях успіху та компетентності;

3. Пов’язана із роботою, яка викликає відчуттяусвідомлення актуальності того, що робиться,задоволення від успішно виконаного обсягузавдань, прогрес у реалізації цілей та задоволеннявід усвідомлення свого розвитку як особистості.

Відповідним чином, налаштувавшись наотримання психоемоційного задоволення відсамостійного опрацювання матеріалу, студентивідчувають мотивацію в межах аудиторної роботи,яка задовольняє їх потреби. Робота у колективісприяє формуванню відчуття належності довікової групи, їх спільних колективних інтересів,відчуття себе як частки суспільства, що єнадзвичайно важливим у психоемоційномурозвитку підлітка та розвитку особистості.Глассер [1] зазначає, що проблеми із дисципліноюмайже не виникають в групах із тими студентами,які усвідомлюють свою значущість та вагу вколективі, що надає їм можливості відчувати себенеобхідними та видатними. Як тільки вонивтрачають відчуття належності до колективу,перестають відчувати свою значущість, вонивтрачають і інтерес до навчання. Зазначені вищеположення передбачають, що саме аудиторне

навчання повинно бути структуроване такимчином, щоб студенти на психологічному рівнівідчували свою належність до всього процесу таотримували емоційне задоволення від нього. Зпедагогічної точки зору таке завдання може бутивирішеним завдяки використання технологійспільного навчання, або як визначає автор,командного навчання (learning teams). Саме такікоманди, або групи, що формуються тафункціонують відповідно до поставлених завдань,і стають найбільш ефективними та призводять доуспішного засвоєння знань.

Постає питання: чому саме емпіричненавчання? Обґрунтування переваг емпіричногонавчання може базуватися на наступних засадах:

1) воно полегшує процес особистого зростаннята становлення, надаючи впевненості у власнихдосягненнях;

2) воно допомагає тим, хто навчається,адаптуватися до соціальних змін;

3) застосовується індивідуальний підхід доздібностей тих, хто навчається, в процесізасвоєння знань;

4) воно відповідає потребам студентів тапрактичним педагогічним підходам.

В процесі становлення особистості у людинипоступово формується відчуття відповідальностіза все, що вона робить. Такі якості, як особистіснасвідомість та відповідальність, є необхідними длярозвитку здібностей самостійного та автономногонавчання. Автономія може бути визначена якбажання та спроможність визначати, що єправильним, а що – ні, незалежно від зовнішньоговпливу, але це не означає абсолютногоіндивідуалізму та нехтування соціальногоконтексту. Особисті рішення повинні обов’язковоприйматися з повагою до соціальних та моральнихнорм, традицій та очікувань. Отже автономіявключає в себе поняття взаємовідповідальності,тобто спроможності відповідати за свої дії тавчинки в соціальному контексті: умінняпрацювати разом з іншими та конструктивнорозв’язувати конфліктні ситуації. Розвиток тастановлення такої навички чітко спостерігаєтьсяу відкритому вимірі, що є складовоюперсонального, соціального та морально-етичногонавчання. Завдання освіти – створити максимальносприятливі умови для тих, хто навчається, на шляхудо формування навченої та інтелектуальнорозвиненої особистості із сформованимиздібностями обґрунтовувати, відчувати та діятивідповідально. Здатність розуміти інших та умінняспілкуватися і бути повноцінним членомсуспільства виступає інтегральною часткоюособистого зростання [6, 72 – 75].

Освіта завжди орієнтується на майбутнє, отже


20

для педагогів досить важливо чіткоусвідомлювати вимоги розвитку суспільства донавчання у вищій школі. Важливо формулюватита втілювати в програмне навчання саме такіуміння та знання, які стануть необхіднимивипускникам вищої школи для повноцінногожиття та плідної праці в суспільстві, яке постійнозмінюється та розвивається. Надзвичайноважливим стає формування у людини соціальних,міжособистих умінь, та умінь навчання. Задлядосягнення таких цілей сучасний фахівець вищоїшколи Врегг пропонує багатовимірний погляд накурс навчання, який сприяє:

- Розвитку творчих здібностей: спроможністьдо образного та винахідливого мислення;

- Розвитку соціальних та міжособистих умінь:спроможність до спільної роботи;

- Розвиток умінь навчання: спроможність доавтономного навчання [7].

З середини 70-х років минулого сторіччя зприходом когнітивної психології в центрі увагиопинилося питання спроможності особистості дообробки інформації. Когнітивна психологіярозглядає та вивчає розумові процеси, якісприяють виконанню когнітивних завдань:обробка інформації в пам’яті, яким чиномзберігаються та відновлюються, які стратегіїзастосовуються в процесі вирішення проблемнихситуацій, і як такі стратегії можуть бути вивченіта свідомо проконтрольовані. Розуміннявизначається як активний процес утвореннярозумових уявлень через передбачення зміступовідомлень. Моделі комунікативної компетенціїв широкому загалі включають в себе поняттястратегічної компетенції, посилаючись наздатність до обробки мовленнєвої інформації вреальному часі і з примусу обмеженоїкороткострокової пам’яті. Важливим засобомзберігати час є формування здібностіпрогнозування того, що буде наступним вдискурсі, шляхом побудови смисловихприпущень. Такі прогнозування базуються насхемах, які можуть усвідомлюватися у виглядівзаємопов’язаних рис, які визначають концепції іпропонують загальні рамки, де можеінтегруватися нова інформація. Схемискладаються із певної кількості ситуативнихскриптів, які містять інформацію, пов’язану ізцілями, учасниками та процесами у різноманітнихситуаціях повсякденного життя (наприклад,прогнозована поведінка у школі, дома,супермаркеті, кафе і т.і.).

Вільне користування іноземною мовоювимагає уміння ідентифікувати та обиративідповідні схеми та скрипти в процесіспілкування. Студент розглядається як активний

розпорядник з осмислення та переробкиінформації, яка йому надходить. Він або вонанакладає пізнавальні схеми на існуючуінформаційну базу у спробі організувати таупорядкувати її. Але розвиток вільного володіннямовою вимагає також того, щоб первинні процесиволодіння мовою (такі, як розпізнаванняграфічних та фонологічних моделей, деякісинтаксичні аспекти) були доведені доавтоматизму, звільнюючи певні відділиоперативної пам’яті для роботи з новимиасоціативними образами. Успішність процесувивчення іноземної мови безпосередньо залежитьвід поступової автоматизації суб-навичок, щонадає можливості звільнити понятійний апаратвід зусиль, націлених на переробку такоїінформації, задля реалізації більш вимогливихзавдань [5].

Деякі студенти засвоюють мовленнєвуінформацію швидше за інших, їх бажано звільнятивід необхідності працювати в межах тих норм, якіпропонувалися в традиційному навчанні. Маєтьсяна увазі більш гнучкий спосіб організаціїнавчання, коли успішним учням пропонуєтьсябільший обсяг завдань ніж тим, хто засвоюєматеріал повільніше, але з орієнтиром наформування докладних та досконалихкомунікативних навичок. Їх необхідноспрямовувати на вищі кількісні та якісні мовністандарти. Але такий підхід не повинен впливатина процес формування груп. Навіть постановарізних цілей може бути виправдана та мати успіхв межах однієї групи, яка складається із осіб зрізним рівнем навчання та різними здібностямидо засвоєння матеріалу, якщо використовуватитехніки спільного навчання та індивідуальнийпідхід викладача до кожного із студентів.

Якщо мова йдеться про дорослу аудиторіюстудентів, до найбільш практичних аргументів накористь самостійного навчання належить більшагнучкість відносно людей, які не в спромозіособисто відвідувати заняття через певніобставини (графік роботи, фізичнанедієздатність, відстань до навчальних закладів,матеріальні проблеми). Уміння, ініціативність тазавзяття працювати незалежно самостійно або вневеличких групах стають надзвичайнокорисними для особи, націленої на самоосвіту.

Висновки. Проаналізовані в роботі працінадають належну наукову основу, яка забезпечуєуспішне розв’язання важливих сучасних проблемнавчання іноземної мови. Теоретичнеобґрунтування використання емпіричного підходуу навчанні мовам доводить його важливість всучасній практиці навчання та визначає перевагипоєднання принципів спільного та



21 Молодь і ринок №3 (134), 2016

індивідуального підходів у формуванніособистості.

1. Glasser W. Control Theory in the Classroom. NewYork: Harper & Row, 1986.

2. Kelly G.A. A Theory of Personality. ThePsychology of Personal Constructs. New York: Nortonand Company, 1955.

3. Kohonen V. Experiential language learning:second language learning as cooperative learnereducation//Collaborative Language Learning andTeaching. Cambridge University Press, 1993.

4. Kolb D. Experiential Learning. Experience as theSource of Learning and Development. EnglewoodCliffs, N.J.: Prentice-Hall, 1984.

5. O’Malley M. and A. Chamot. Learning Strategiesin Second Language Acquisit ion Cambridge:Cambridge University Press, 1990.

6. Pring R. Personal and Social Education in theCurriculum. London: Hodder and Stoughton,1984.

7. Wragg T. Education for the twenty-first century//Alternative Educational Futures. New York: Holt,Rinehart & Winston, 1984.


Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок з важливиминауковими та практичними

завданнями. Інтеграція України в європейськийосвітній та інформаційний простір, розширення

міжнародної співпраці вимагає від сучасногофахівця володіння англійською мовою напринципово новому рівні. Випускник класичногоуніверситету повинен володіти англомовноюкомунікативною компетентністю, навчальними

Світлана Гайдук, кандидат філологічних наук, доцент кафедри початкової та дошкільної освітиЛьвівського національного університету імені Івана Франка

ТИПИ ТА ВИДИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ПРОЦЕСІПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У статті розкрито структуру англомовної комунікативної компетентності та представленорозуміння кожного її компонента. Автор описує послідовність формування мовленнєвих навичок та уміньі на цій основі пропонує типи практичних занять з англійської мови.

Ключові слова: англомовна комунікативна компетентність, лінгвосоціокультурна компетентність,мовна та мовленнєва компетентність, навчально-стратегічна компетентність, подача нового матеріалу,тренування, практикування.

Літ. 9.

Светлана Гайдук, кандидат филологических наук, доцент кафедры начального и дошкольного образованияЛьвовского национального университета имени Ивана Франко

ТИПЫ И ВИДЫ ПРАКТИЧЕСКИХ ЗАНЯТИЙ ПО АНГЛИЙСКОМУ ЯЗЫКУ ВПРОЦЕССЕ ПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ ВОСПИТАТЕЛЕЙ ДОШКОЛЬНЫХ

УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙВ статье раскрыто структуру англоязычной коммуникативной компетентности и представлено

понимание каждого ее компонента. Автор описывает последовательность формирования речевыхнавыков и умений и на этой основе предлагает типы практических занятий по английскому языку.

Ключевые слова: англоязычная коммуникативная компетентность, лингвосоциокультурнаякомпетентность, языковая и речевая компетентность, учебно-стратегическая компетентность, подача

нового материала, тренировка, практика.

Svitlana Haiduk, Ph.D., (Philology),Associate Professor of the Elementary and Preschool Education Department

Lviv Ivan Franko National University

THE TYPES AND KINDS OF ENGLISH PRACTICAL CLASSES IN THE PROCESS OFTRAINING OF FUTURE PRESCHOOL TEACHERS

The article deals with the structure of the communicative competence and the analysis of its components. The authordescribes the sequence of the formation of speech habits and skills, suggests the types and kinds of practical classes.

Keywords: communicative competence, linguosociocultural competence, linguistic and speech competence,strategic competence, presentation of new material, practice, production.

УДК 378.1:37.011.31:811.111

© С. Гайдук, 2016

ТИПИ ТА ВИДИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

22

стратегіями, усвідомлювати можливостісамореалізації засобами іноземної мови,толерантно відноситися до іншої культури. Цепідтверджується нормативними документами:законом України “Про вищу освіту”, “Про мови”,Державною національною програмою “Освіта”(“Україна XXI століття”), Державною програмою“Вчитель”, Національною стратегією розвиткуосвіти в Україні на період до 2021 року, Концепцієюмовної освіти в Україні, ЗагальноєвропейськимиРекомендаціями з мовної освіти.

Реалізація перерахованих завдань здійснюєтьсяв межах практичних занять. Тому виникаєнеобхідність розглянути сучасне практичнезаняття з англійської мови з позицій нових вимогдо рівня мовної підготовки студента.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Основною організаційною одиницею навчальногопроцесу в класичному університеті є практичнезаняття. Проте, як показує аналіз науковоїлітератури окремих досліджень щодо типів тавидів практичних занять з англійської мови, їхструктури у методиці викладання іноземних мові культур немає. Більшість наукових дослідженьприсвячена типам і видам уроків англійської мовидля загальноосвітніх шкіл та вимогам до них.

Метою статті є визначення основних типівта видів практичних занять з англійської мови упроцесі підготовки майбутніх вихователівдошкільних навчальних закладів.

Стратегічною метою навчання англійської мовимайбутніх вихователів з правом навчанняанглійської мови в ДНЗ є оволодіння нимиангломовною комунікативною компетентністю, доскладу якої входять мовні, мовленнєві,лінгвосоціокультурна та навчально-стратегічнакомпетентності. Основу англомовноїкомунікативної компетентності складають мовнікомпетентності, а саме фонетична, лексична таграматична, оволодіння якими забезпечуєздатність до реалізації мовленнєвихкомпетентностей в аудіюванні, говорінні, читанніта письмі. Мовна компетентність тіснопереплітається із лінгвосоціокультурноюкомпетентністю, під якою розуміють “здатність іготовність особистості до іншомовногоміжкультурного спілкування” [4, 92].Лінгвосоціокультурна компетентність зумовлюєздатність студента з одного боку, вибирати,використовувати, розуміти мовні та мовленнєвізасоби спілкування з національно-культурнимфоном, фразеологізми, прислів’я, власні імена,безеквівалентну лексику, реалії, формулимовленнєвого етикету, а з іншого, набуватисоціокультурних, лінгвокраїнознавчих, країнознавчихта міжкультурних знань, що сприятиме досягненню

власної мети у спілкуванні. Метою розвиткунавчально-стратегічної компетентності є формуванняздатності студента та його готовності користуватисярізними стратегіями запам’ятовування мовного тамовленнєвого матеріалу. Ця компетентність єскладовою усіх вище перерахованихкомпетентностей.

Процес формування англомовної комунікативноїкомпетентності проходить поетапно: від формуваннямовних компетентностей до мовленнєвих, а відтакдо лінгвосоціокультурної. Звичайно, такапоетапність у формуванні комунікативноїкомпетентності є умовною, оскільки згіднокомунікативно-діяльнісного підходу формуваннямовленнєвих навичок і розвиток уміньвідбуваються через мовленнєву діяльність [4].Іншими словами формування мовноїкомпетентності спрямоване на її практичнезастосування у процесі спілкування.

Сучасна класифікація етапів навчанняіноземної мови, а отже етапів формуваннямовленнєвих навичок та умінь включає:

- етап подачі нового мовного явища та йогопояснення (формування мовних навичок);

- етап практикування;- етап продукування власних висловлювань [9, 31].Етап формування мовних навичок передбачає

презентацію мовного матеріалу викладачем таусвідомлення його значення і функції студентами.Автоматизація дій студентів з мовним матеріаломпроходить на етапі практикування при виконаннімовних та умовно-комунікативних вправ. Тутвідбувається тренування студентів у вживанніконкретного мовного явища у ситуаціях близькихдо реальних. На етапі продукування власнихвисловлювань студенти використовують засвоєнілексичні одиниці і граматичні структури укомунікативно спрямованих, реальних ситуаціях.

Формування мовленнєвих навичок і вміньвідбувається на практичних заняттях. Досвідроботи свідчить, що подача нового мовногоматеріалу та його первинне опрацюваннязаймають одне заняття із циклу занятьвідповідного тематичного блоку. Наступнепрактичне заняття має на меті подальшеопрацювання конкретного мовного явища таудосконалення навичок його вживання на основівиконання серії вправ. Залежно від труднощів, якіпредставляє мовне явище для студентів, викладачможе планувати більше ніж одне заняття дляавтоматизації дій з цим явищем. Заключний блокзанять присвячується розвитку умінь студентіввживати мовне явище у різних ситуаціях спілкування.

Виходячи із представленої наступностірозвитку умінь можна виділити основні типипрактичних занять:



23 Молодь і ринок №3 (134), 2016

- практичне заняття спрямоване на подачумовного явища;

- практичне заняття спрямоване на тренуваннямовного явища;

- практичне заняття спрямоване напродукування власних висловлювань (вживаннямовного явища у всіх видах мовленнєвоїдіяльності).

Формування мовної компетентності передбачаєоволодіння студентами певною сумою мовнихзнань, лексичних, граматичних та фонетичнихнавичок і мовною усвідомленістю, тобто вмінняманалізувати свій шлях засвоєння мовногоматеріалу. Тому можна говорити про основні видипрактичних занять з англійської мови:

- практичне заняття спрямоване напред’явлення нового лексичного/граматичногоматеріалу та первинну автоматизації дій з ним;

- практичне заняття спрямоване на вториннуавтоматизацію дій з новим лексичним/граматичним матеріалом;

- практичне заняття спрямоване навикористання нового лексичного/граматичногоматеріалу у говорінні, писемному мовленні,читанні та аудіюванні.

Розглянемо більш детально кожний видпрактичного заняття з англійської мови.

Успішність формування лексичної компетентностізалежить від а) засвоєних знань про лексичнусторону мовлення, валентність слова, йогосоціокультурну забарвленість, б) рівняавтоматизованості, стійкості та гнучкостілексичних навичок, в) вміння студентааналізувати лексичну сторону свого мовлення [4,216]. Проте, як зазначається у дослідженняхІ.П. Задорожної, О.Є. Сиземіної, об’ємсловникового запасу студентів не задовольняєпотреби їх спілкування [2; 5]. Це пояснюєтьсянедостатньою кількістю часу, відведеного наавтоматизацію дій студентів з новим лексичнимматеріалом на заняттях з практичного курсуанглійської мови, а також незнанням стратегійпоповнення і запам’ятовування лексичногоматеріалу та використанням студентами старогозапасу слів.

Перший вид практичного заняттяспрямованого на формування лексичноїкомпетентності передбачає подачу нової лексики,її демонстрацію та тлумачення. Цей вид заняттямає місце на початку модуля чи теми, роботи зновим тематичним блоком. На цьому заняттівідбувається сприйняття та осмислення новихлексичних одиниць у конкретному контексті:розповіді, бесіді, ситуації тощо. У процесірозповіді викладач чітко вимовляє нові слова,пояснюючи їх значення шляхом тлумачення,

зіставлення однієї лексичної одиниці з іншими,опису значення лексичної одиниці за допомогоюуже відомої, демонстрації малюнків, жестів, рухів,здогадки. Важливим для узагальнення тасистематизації знань, запам’ятовуваннялексичних одиниць є використання викладачемасоціограми, кластерної моделі, моделісемантичної карти [5], укладаннялінгвосоціокультурного коментаря.

На цьому занятті відбувається фонетичнеопрацювання нового лексичного матеріалу тапервинна автоматизація дій студентів злексичними одиницями на основі комплексувправ. У методиці викладання іноземних мов ікультур пропонується застосовувати вправи якнекомунікативного, так і умовно-комунікативногохарактеру. Метою некомунікативних вправ єоволодіння лексичними знаннями, рецептивними/репродуктивними та рецептивно-репродуктивниминавичками. Основними завданнями до таких вправє: класифікуйте, підберіть префікси і суфікси,згрупуйте слова за словотворчою ознакою,перекладіть, здогадайтеся про значення ідіом,утворіть словосполучення/слова з протилежнимзначенням, заповніть кросворд/таблицю, підберітьслова за дефініціями, замініть слова, запишітьслова/речення піддиктовку, виправте лексичніпомилки тощо. Поряд з вправами для засвоєнняформи і значення лексичних одиниць, їхсполучуваності викладач використовує умовно-комунікативні вправи, а саме вправи напідстановку, відповіді на запитання, завершеннязразків, їх розширення [3, 99].

Другий вид практичного заняття спрямованогона удосконалення лексичної компетентностіпередбачає вторинну автоматизацію дій студентівз новим лексичним матеріалом на основівиконання вправ та частково на ситуативнійоснові. Тут пропонується використання умовно-комунікативних вправ типу: прочитайте/прослухайте текст та здогадайтеся про значенняслів/ідіом, перекажіть прочитаний/прослуханийтекст, доповнюючи його новими лексичнимиодиницями, дайте відповіді на запитання,опишіть/ охарактеризуйте/складіть діалог чимонолог, використовуючи запропоновані слова.

Кількість практичних занять спрямованих наавтоматизацію дій студентів з новимилексичними одиницями залежить від їхлінгвістичних особливостей, вікових особливостейстудентів, їх мовної підготовки.

Третій вид практичного заняття спрямованийна використання лексичного матеріалу у різнихвидах мовленнєвої діяльності і будується наситуативній основі. При організації усногомовлення на практичному занятті викладач


24

пропонує студентам конкретний предмет розмовита комунікативне завдання. Предмет розмови можебути представлений: 1) шляхом посилання нареальні життєві факти, відносини, обставини,події; 2) за допомогою зорової наочності, якамоделює зовнішній світ (картини, відеофільми,предмети, імітація дій і т. д.); 3) на основісловесного опису з опорою на досвід студентів(“Уявіть собі, що…”); 4) за допомогою слуховоїнаочності у вигляді слухового фону якої-небудьподії; 5) за допомогою тексту, який дає уявленняпро предмет у звуковому чи графічномупредставленні [6, 218 – 219]. Саме конкретнийпредмет розмови допомагає студентуактуалізувати засвоєний об’єм лексичниходиниць з теми і використати їх дляформулювання власного повідомлення. Напрактичних заняттях з англійської мови студентиповинні використовувати максимальну кількістьнової лексики, представляючи проекти,аналізуючи проблеми кейсів, приймаючи участьв обговоренні, дискусії, дебатах чи при підготовціписьмового дискурсу. У період запровадженняінформаційно-комунікаційних технологій зростаєпитома вага самостійної роботи студентів з новоюлексикою. Тому основним джерелом поповненнясловникового запасу студентів є матеріали блогів,вікіпедій, аутентичних вебсайтів.

Формування мовної компетентності передбачаєтакож формування граматичної компетентності,оволодіння граматичними знаннями танавичками. Граматичні знання включаютьграматичні правила та способи дії з відповіднимиграматичними формами [1, 71]. Успішністьформування граматичної компетентності залежитьвід рівня автоматизованості, гнучкості і стійкостіграматичних навичок та усвідомленостістудентами процесу засвоєння ними граматичнихзнань. Граматичний матеріал викликає у студентівтруднощі, зумовлені явищами інтерференціїрідної мови, його складністю, методикою йогопояснення. Формування граматичноїкомпетентності традиційно передбачає такі етапи:орієнтовно-підготовчий, стереотипно-ситуативнийта варіююче-ситуативний [8, 29 – 30].

Орієнтовно-підготовчий етап подачі новогограматичного явища лежить в основі першоговиду практичного заняття спрямованого наформування граматичної компетентності.

На цьому занятті відбувається ознайомленнястудентів з новою граматичною структурою,первинне виконання граматичних дій за зразкомта здобування граматичних знань. Граматичнуструктуру викладач пред’являє у конкретномуконтексті з метою уникнення труднощівпов’язаних з її ситуативним використанням. Для

усвідомлення форми, значення та способіввживання граматичної структури у методицівикладання іноземних мов і культур пропонуєтьсявикористання евристичної бесіди, у ході якоївикладач ставить навідні запитання і студентиформулюють правило. З метою доступногопояснення конкретної граматичної формивикладач може використати когнітивну абозображальну метафори, моделі, схеми, правила.На цьому занятті слід звертати увагу нафонетичне опрацювання структури та їївідтворення. Первинна автоматизація дійстудентів з новою граматичною структуроюздійснюється на основі виконання вправ навпізнання, диференціацію, ідентифікацію, вибірвидо-часової форми за контекстом [4, 247 – 248].Студенти розпізнають та диференціюють новіграматичні сигнали і виконують вправинекомунікативного та умовно-комунікативногохарактеру. Наприклад: змініть форму слова(поставте іменники у множину), трансформуйтеречення, замінюючи одну граматичну формуіншою, поставте слова у дужках у правильнуграматичну форму, завершіть речення, вибравшиправильний варіант тощо.

Стереотипно-ситуативний етап ознайомленняз новою граматичною структурою відповідаєдругому виду практичного заняття спрямованогона формування граматичної компетентності. Нацьому етапі здійснюється вторинна автоматизаціядій студентів з новою граматичною структуроюна основі 1) виконання вправ на імітацію,підстановку, трансформацію, завершення зразкамовлення, відповіді на різні типи запитань,постановку запитань, 2) використаннязображальної наочності (малюнків та постановкизапитань до них), графічної наочності (таблиці)та 3) використання інтерактивних фоновправ,комп’ютерних вправ.

Третій вид практичного заняття спрямованогона формування граматичної компетенції має наметі використання граматичної структури удіалогічному або монологічному мовленні, причитанні або аудіюванні, у писемному мовленні.На цьому занятті домінують умовно-комунікативніта комунікативні вправи типу: використовуючималюнок, дайте відповіді та запитання;використовуючи граматичні структури, як узразках, складіть речення із поданих слів,вживаючи певну граматичну структуру;прочитайте/прослухайте текст з певнимиграматичними структурами і визначте чиправильні наведені твердження тощо.

У процесі формування фонетичноїкомпетентності виділяють презентативний,адаптаційно-тренувальний та асиміляційно-



25 Молодь і ринок №3 (134), 2016

реалізуючий етапи [7, 7]. Найбільш важливим прививченні англійської мови як другої спеціальностіє адаптаційно-тренувальний. Робота надфонетичною стороною мовлення вимагаєбагаторазового слухання та вправляння. Однакневелика сітка годин, відведених на вивченняанглійської мови як другої спеціальності, недозволяє виділити роботу над звуками таінтонаційними моделями в окреме заняття. Томуформування фонетичної компетентності єскладовою різних видів занять. З метоюформування фонетичних знань викладачформулює завдання таким чином: запишіть слова/ речення / текст за транскрипцією,затранскрибуйте слова / речення / текст, визначтекількість букв і звуків у словах, охарактеризуйтеголосні звуки. Оволодіння рецептивними/репродуктивними / продуктивними слухо-вимовними навичками здійснюється на основінаступних завдань: послухайте і повторіть слова,словосполучення, повторіть за дикторомскоромовку / вірш. Завдання “прослухайте вірш /діалог, затранскрибуйте і намалюйте тонограму,вивчіть вірш напам’ять / розіграйте діалог”,“прослухайте текст, розмітьте паузи, наголошенісклади, тони; прочитайте текст, звертаючи увагуна інтонацію, вивчіть текст напам’ять тавідтворіть його” сприяють формуваннюінтонаційних навичок.

Практичне заняття з англійської мовискладається з трьох частин: вступної, основної тазавершальної. Вступна частина заняття охоплюєорганізаційний момент, фонетичну та мовленнєвузарядку. Метою організаційного моменту єуведення студента в іншомовну атмосферу,ознайомлення з темою та метою заняття.Артикуляційна гімнастика, слухання таповторення звуків, віршів, скоромовок, римівок,пісень, коротких діалогів повинно сприятиформуванню фонетичної компетентності таналаштуванню мовного апарату на вивченняіноземної мови. Мовленнєва зарядка передбачаєвиступи студентів з короткими повідомленнямипро події у світі, новинами, цікавинками ізрубрики “Чи знаєте Ви, що …?”.

Основна частина різних типів занять будевідрізнятися за змістом роботи. Так, основначастина практичного заняття першого виду можебути спрямована на:

- подачу нового лексичного чи граматичногоматеріалу;

- первинну автоматизацію нового лексичногочи граматичного матеріалу;

- формування лінгвосоціокультурної компетентностіпри ознайомленні з новим лексичним матеріалом;

- тренування у засвоєнні нових навчальних

стратегій щодо запам’ятовування слів,граматичних правил.

Основну частину другого виду практичногозаняття становить практикування студентів увживанні вивченого на попередньому заняттімовного явища, формуванні стійких та гнучкихнавичок, здатних до переносу. Для цього студентивиконують некомунікативні та умовно-комунікативні вправи, працюють у парах, групах,командах. Факультативним компонентом заняттяможе стати формування мовленнєвихкомпетентностей у читанні або аудіюванні.

Основна частина третього виду практичногозаняття включає використання вивченогоматеріалу (лексичного/граматичного) удіалогічному та монологічному мовленні абочитанні та аудіюванні, при написанні текстіврізних жанрів та типів. Викладач повинен вибратиконкретний функціональний тип діалогу/монологу, дотримуватися послідовності етапіврозвитку вмінь діалогічного/монологічногомовлення, використання опор, моделюванняситуацій. При роботі над писемним мовлення слідспланувати роботу щодо зняття мовних,мовленнєвих та композиційно-структурнихтруднощів при написанні письмовихповідомлень.

Завершальна частина практичного заняття єобов’язковою і передбачає підведення підсумківзаняття, оцінювання студентів та подачудомашнього завдання.

Висновки і перспективи подальших розвідоку даному напрямку. Грамотна організаціяпрактичного заняття з англійської мови сприяєуспішному оволодінню студентами англомовноюкомунікативною компетентністю, навчальнимистратегіями, способами самореалізації засобамианглійської мови, толерантному ставленню доіншої культури. У подальшому варто звернутиувагу на побудову практичних занять з англійськоїмови з використанням Інтернет-технологій,комп’ютерних вправ, поєднанням заняття укомп’ютерному класі та аудиторії.

1. Вовк О.І. Формування англомовної граматичноїкомпетенції у майбутніх учителів в умовахінтенсивного навчання: дис. ... канд. пед. наук:13.00.02 / Олена Іванівна Вовк. – К., 2008. – 344 с.

2. Задорожна І.П. Організація самостійноїроботи майбутніх вчителів англійської мови зпрактичної мовної підготовки: монографія / ІринаПавлівна Задорожна. – Тернопіль: Вид-но ТНПУ,2011. – 414 с.

3. Методика навчання іноземних мов у середніхнавчальних закладах: підручник / [кол. авторів підкерівн. С.Ю. Ніколаєвої]. – К.: Ленвіт, 1999. – 320 с.

4. Методика навчання іноземних мов і культур:


26

теорія і практика: підручник для студ. класичних,педагогічних і лінгвістичних університетів /[О.Б. Бігич, Н.Ф. Бориско, Г.Е. Борецька / за загальн.ред. С.Ю. Ніколаєвої]. – К.: Ленвіт, 2013. – 590 с.

5. Сиземина А.Е. Стратегия примененияграфических организаторов при обучениилексической стороне иноязычной речи [Електроннийресурс] / Александра Евгеньевна Сиземина //Вопросы современной науки и практики. – 2009. –№ 6(20). – Режим доступу до журн.: http:/ /vemadsky. tstu.nl/pdf/ 2009/06/ rus _07_2009_06.pdf.

6. Сосяк М.М. Комунікативно-мовленнєваситуація як основа формування комунікативноїкомпетенції студентів у діалогічному мовленні /Мирослава Миколаївна Сосяк // Людинознавчі

студії: Збірник наукових праць ДДПУ імені ІванаФранка / [ред. кол. Т. Біленко, М. Чепіль,С. Приступа та ін.]. – Дрогобич, 2008. – Випуск 17.Педагогіка. – С. 211 – 225.

7. Хомутова А.А. Формирование фонетическойкомпетенции на основе мультимедиа (английскийязык, языковой вуз): автореф. дис. на соисканиенауч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.02 “Теорияи методика обучения и воспитания (иностранныеязыки)” /А.А. Хомутова. – Тамбов, 2007. – 21 с.

8. Шатилов С.Ф. Методика обучения немецкомуязыку в средней школе: [учеб. пособие длястудентов пед. ин-тов] / Сергей ФилипповичШатилов. – Л.: Просвещение, 1986. – 223 с.

9. Harmer J. How to Teach English / Jeremy Harmer.

– Longman, 1998. – 198 p.


Постановка проблеми та аналізосновних досліджень. Темаопришківського руху завжди була

актуальною, оскільки опришки та їх ватажокОлекса Довбуш виступали проти соціального танаціонального гніту українців. Образ Довбуша як

народного героя втілено у великій кількостімистецьких творів: художня література, театр,живопис, кіно. Літературній Довбушуаніприсвячено чимало наукових досліджень, у якихдокладно аналізуються фольклорно-літературніаспекти художніх творів про опришків,

УДК 821.161.2

Лілія Гулевич, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури та теорії літературиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ГЕРОЇКА ОПРИШКІВСТВА В ЛІТЕРАТУРІ УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУУ статті проаналізовано засоби зображення героїки опришків та Олекси Довбуша у прозових

творах письменників-романтиків Галичини Маркіяна Шашкевича і Миколи Устияновича, в поезії ЮріяФедьковича та ранній повісті Івана Франка “Петрії і Довбущуки”, висвітлено новаторство кожногописьменника у зображенні опришківського руху.

Ключові слова: література українського романтизму в Галичині, опришки, Олекса Довбуш.Літ. 10.

Лилия Гулевич, кандидат филологических наук,доцент кафедры украинской литературы и теории литературы

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ГЕРОИКА ДВИЖЕНИЯ ОПРИШКОВ В ЛИТЕРАТУРЕ УКРАИНСКОГО РОМАНТИЗМАВ статье проанализированы способы изображения героики опришков и Алексея Довбуша в

произведениях писателей-романтиков Галичины Маркияна Шашкевича и Николая Устыяновича, в поэзииЮрия Федьковича и ранней повести Ивана Франко “Петрии и Довбущуки”, раскрыто новаторствокаждого писателя в изображении движения опришков.

Ключевые слова: литература украинского романтизма в Галичине, опришки, Алексей Довбуш.

Liliya Hulevych, Ph.D (Philology), Associate Professor ofthe Ukrainian Literature and Theory of Literary Departament

Drohobych State Pedagogical University by Ivan Franko

HEROISM OF “OPRUSHKIVSTVO”IN THE UKRAINIAN LITERATURE ROMANTICISM

The article analyzes the image of heroics such as Oleksa Dovbush in the prose works of writers in Galicia:Shashkevych and in the poetry by Ustyyanovych, and in the early novels by Ivan Franko “Petriyi andDovbuschukyo” highlights the innovation in the image of the outlaw movement.

Keywords: literature romanticism in Ukrainian, Galicia rebels, Oleksa Dovbush.

© Л. Гулевич, 2016

ГЕРОЇКА ОПРИШКІВСТВА В ЛІТЕРАТУРІ УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ

27 Молодь і ринок №3 (134), 2016

здійснюються спроби історичної конкретизації взображенні опришківського руху. У цих аспектахобраз народного ватажка та його ватагирозглядали вітчизняні та зарубіжні дослідникиЮ. Целевич, В. Грабовецький, П. Будівський,В. Тищенко, М. Сиротюк, В. Поль, Ю. Туровський,С. Баронч, З. Гузар, М. Шалата та ін. Однак прогероїку опришківства говорилося здебільшогопобіжно. Тому метою дослідження є аналізхудожніх засобів висвітлення героїкиопришківства і осмислення внеску українськихписьменників-романтиків Галичини в зображенняопришків та їх ватажка Олекси Довбуша.

Виклад основного матеріалу. Першими вукраїнській літературі взялися розробляти темуопришківського руху письменники-романтикиГаличини. У “Русалці Дністровій” було вміщеноодин із варіантів народної пісні про Довбуша,романтичну поему І. Вагилевича про боротьбуверховинців проти угорських загарбників“Мадей”, “казку” М. Шашкевича “Олена”.

Першим прозовим твором на опришківськутему в новій українській літературі Галичини булооповідання Маркіяна Шашкевича “Олена”. Ізцензурних міркувань автор назвав свій твір“казкою”. З цієї ж причини ватажок опришків унього не Олекса Довбуш, а Медведюк. Змістоповідання не складний. Герой твору сільськийпарубок Семен запросив пана на своє весілля.Та виявилось, що пан-розпусник мав намірпоглумитися з нареченої, красуні Оленки.Семенові допомогли опришки. Їх ватажокМедведюк убив пана, який викрав Оленку, іповернув її щасливому Семенові. Опришкивернулись до лісу, а молоді відгуляли весілля.

Погляди Маркіяна Шашкевича наопришківський рух не співпадають із офіційноюточкою зору. У часи письменника офіційні колавважали опришків за ватагу грабіжників тарозбійників. Автор же “Олени” змалював їх якзахисників простих людей від панів-кривдників ітаким чином не лише реабілітував рух цихнародних месників, а й героїзував їх.

Маркіян Шашкевич у своєму творі звернувсядо теми не такого вже й далекого йомуісторичного минулого і зобразив його крізь призмународного бачення. Твір побудований нафольклорній основі: в “Олені” знайшли свійвідгомін народні розповіді та пісні про подвигиопришків. Сюжет оповідання відзначаєтьсянапруженістю, у творі багато таємничого,інтригуючого, конфлікт побудований на зіткненніконтрастних характерів, герої діють внезвичайних обставинах. Типово романтичнимиу творі є картини природи: відважний Семен

пробирається серед чорної пітьми непрохіднимихащами, де лише “звір шелепотів чагарями” і“вовк, голодом пертий, дивими завив голосами”.В уяві Семена оживають страшні, почуті ще вдитинстві розповіді про “заклятих дівиць”,“скаменілих лицарів” і “многих інших лихихдухів” [4, 134]. Такі незвичайні обставинипідкреслюють винятковість характеру героя.

Новаторством у творі М. Шашкевича є уже те,що основна увага письменника зосереджена нена етнографічних описах, а на прагненні “немиритися із сваволею дідичів, нещадно каратипанську бутність, ... карати панів за їхнюсваволю” [10, 446].

Оповіданням Маркіяна Шашкевича “Олена”розпочалася нова художня проза в Галичині.Звернення до теми опришків, фольклорна їхінтерпретація, нетрадиційне зображення якмесників і героїв, описи карпатської природи –все це дає підстави вважати твір кращим зразкомранньої української романтичної прози.

Тема опришківства продовжив друг МаркіянаМиколи Устияновича (1811 – 1885). У повісті“Страсний четвер” (1852) він уперше вукраїнській літературі створив романтичний образАлексея Добоша. Джерелом цієї повісті, як і“казки” Маркіяна Шашкевича, є народні легендита пісні про відомого опришка Олекси Довбушата його ватагу, які автор інтерпретував своєрідно.Дія відбувалася “…серед найвищих полонинБескидів Стрийської округи, припирающої доОпорової ріки” [5, 195]. Сюжет повісті складнийі заплутаний. Тут відбувається ряд незвичайнихзагадкових пригод. Головний герой повістіАлексей Добош викрав молоду дівчину Зіню –прийомну доньку сільського посадника ІванаЗадільського. Після кількох років поневіряння зватагою опришків нещасна Зіня опинилася білярідного села і з вершини гори у німому розпачіпобачила похорон свого названого батька. Тимчасом стара жінка Гафа Зубаня, що все шукаласпособу помститися дівчині за свого синарозбійника (кілька років тому, захищаючись, Зінявбила його), підпалила сухий ліс навколо верха.Напівмертву Зіню виніс із пожарища сільськийхлопець, який випадково там опинився. Протеврятувати дівчину не вдалося. Алексея Добошапісля її смерті ніхто “не видав уже над Опоровоюрікою, а конець його ізвістен із народної пісні,котора по днешний день жиє в устах сельськоголюду” [5, 277].

Микола Устиянович дає своєму персонажуяскраву портретну характеристику: “…в цілій тійподобі знаходилося щось непринадного, дикого;…з очей ясних сверкало часто іскрами, мов


28

головнями з розжареної безодні. На устах …появлялось щось ніби ненависть, а в глибокихпроломах твари гаряча пристрасть і завзяття.Однак осідало часами на тих-то устах і на чоліщось так м’якого і тужливого, а в очах такаякась задумчива скука і болізнь, що в тій хвилітяжко хто не прихиливби ся цілим серцем к нему”[5, 196].

Портрет Добоша позначений романтичнимирисами. У кількох мазках портретноїхарактеристики автор підкреслив складну йсуперечливу вдачу ватажка опришків, йогодушевне сум’яття, внутрішню боротьбу. Вінпостає перед нами то жорстоким і хижим, начедикий звір, то добросердним і м’яким, гіднимспівчуття. Все це чинить його образ “новаторським,психологічно неоднозначним” [1, 312].

Ставлення М. Устияновича до опришківськогоруху не однозначне. Віддаючи данину офіційномупоглядові, він зобразив опришків як ватагуграбіжників і розбишак, назвав Добоша “кервавимізвергом людства, розбійником”. З іншого ж бокуписьменник героїзував їх, засвідчивши широкупідтримку опришків “свобідними синамиБескидів”, які ніяк не могли звикнути до тягарів,покладених на них “жидами-корчмарями, щорозп’яничили Верховину незнаною тут щегорілкоо”, та польською шляхтою, яка, крімзвичайної плати, встановила “рогове, карби,чопове, якусь там москальщину і інші подібніданио [5, 258]. Тому “піти в опришки булопринадою для бутнього або оскорбленогомолодця”. Соціальні причини появи опришківорганічно переплелися з національними, і в творічервоною ниткою прослідковується думка, щовизискувачі, за словами М. Гузара, – “зайди” [1, 317].

З іншого ж боку побожний верховинець утворах М. Устияновича має милосердя навіть досвого визискувача і ворога: “…християни ... біглищо мога на ратунок” [5, 241] із святині Божої,коли дізналися, що горить корчма. А коли шайкаопришків у Болехові напала на єврея-пекаря,“ударили в звони, рушило все місто і гнали цілийдень горами за опришками” [5, 243]. Таким чином,письменник намагався на конкретних прикладахпроілюструвати християнську любов горян доближнього: у вирішальні, критичні хвилининепокірний бойко стає добросердним – він,ревний християнин, забуваючи заподіяні кривди,проймається співчуттям до кривдника-визискувача.

Микола Устиянович одним із перших середписьменників-романтиків Галичини змалювавреально існуючі картини карпатської природи. Навідміну від описів природи в “оповіданні-казці”

М. Шашкевича “Олена”, де пейзаж неконкретизований і служить лише тлом дляувиразнення драматичних подій, пейзажі вМ. Устияновича позначені густим локальнимколоритом. Як правило, в романтичній літературіприрода сприймається крізь призму суб’єктивнихемоційних почуттів людини, підпорядкована іспівзвучна їм. Величаві, часом казково-прекрасні,часом моторошно-грізні гори і долини, гірськіверхи Писана Керниця, Остра Кичерка, дороги істежки між верховинськими селами, так докладноописані автором, є конкретною батьківщиноюгероїв, тим середовищем, у якому розкриваєтьсягероїко-романтична натура верховинців іскладний, загадково-суперечливий характерОлекси Довбуша.

Повість Миколи Устияновича “Страснийчетвер” є найбільшим за обсягом і найцікавішимгостросюжетним твором нової української прозиу Галичині. Новаторський підхід письменника дозображення Олекси Довбуша та його ватаги,безумовно, викликав велике зацікавлення середчитацьких кіл.

Тема романтичного зображення опришківськогоруху знайшла своє продовження у творахЮрія Федьковича та ранній повісті Івана Франка“Петрії і Довбущуки”.

Юрій Федькович (1834 – 1888) у своїйтворчості еволюціонував від фольклорно-романтичного до реалістичного зображенняжиття, – написав на основі народних казок,легенд, пісень драму “Довбуш” та декількапоетичних творів, присвячених “підгірськомумстителю” (“Довбуш”, “Дзвінка”, “Сам”, “Доля”,“Убогий леґінь”, “Сонні мари”, “Недуг”).Особливо популярною була балада “Добуш”(1861). В її основі лежать народні перекази та пісніпро смерть ватажка опришків, що загинув відруки космацького глитая Степана Дзвінчука –чоловіка зрадливої коханки Довбуша Дзвінки.

У баладі “Довбуш” письменник найбільшеуваги приділив поетичному коханню Олекси доДзвінки. Закоханий опришок “ходить сумн”, /чось му серце в грудях млієо, квапить своїхпобратимів йти до Дзвінчука, бо“красна, краснаДзвінка / на вечірки запросила” [6, 93]. Опришкизастерігають Олексу від нерозважливого вчинкуі передбачають трагічний фінал цієї любовноїдрами, бо похід Довбуша супроводжує лиховіснезнамення: “сова десь затужила, / Що аж серце вгрудях мліє”, по смерті Олекси знову “…в скалітам, десь глибоко, / Там сова десь плаче, стоне”[6, 96]. Нічний крик сови, за народнимипереказами, віщує нещастя. Проте Довбуша ніщоне може зупинити:



29 Молодь і ринок №3 (134), 2016

“Аби-сь дав ми тілько злота,що наповню сю долину,Аби-сь дав ми вдвоє більше,То я Дзвінку не покину” [6, 94].Образ Довбуша постає у цьому творі, зазначає

М. Шалата, “не в усій повноті своєї народноїслави, бо увага зосереджується лише на любовнійісторії, через яку герой, власне, безглуздо йзагинув”. Натомість у творах, де Олекса Довбушзгадується лише принагідно, – а їх у поезії і прозіФедьковича найменше зо три десятки, –“відважний опришок характеризується, якправило, вагомими штрихами” [9, 158].

Епічний фольклор про Довбушеві подвиги таскарби ліг в основу першої повісті Івана Франка“Петрії і Довбущуки” (1875 – 1876). У передмовідо другої редакції твору письменник назвав її“документом молодечого романтизму”, бонаписана вона “під впливом лектури польськихромантиків: Міцкевича, Словацького таКрасінського, а також польських белетристівтрохи пізнішої доби, …що в своїх оповіданняхдуже часто оброблювали в напівромантичнім, анапівреалістичнім дусі українські теми” [7, 329].І. Франко зазначав, що у повісті “Петрії йДовбущуки” “найдуться ремінісценції моєїгімназіальної лектури, особливо фантастичнихоповідань Ернста-Амадея Гофмана, даліоповідання пок[ійного] Лімбаха про селянинаПетрія (recte* – Патрія), який збагатився найденимскарбом, і нарешті деяких народних оповідань пропригоди різних розбійників, а спеціально ОлексиДовбуша” [7, 328].

В основі сюжету повісті – ворогування родинПетріїв і Довбущуків із приводу легендарнихДовбушевих скарбів. Кирило, старший у родіПетріїв, пильно стеріг довірений йому скарб, щобу майбутньому передати “тії грішнії, кровавіїгроші” своєму синові Андрію, в руках якого вони“мають послужити для великої цілі двигненнянашого народу”. Довбущуки ж добиваютьсяскарбу лише заради власного збагачення.

У творі зображено представників різнихпрошарків суспільства, розмаїту й динамічнукартину життя, де химерно переплелисяфантастика і реальність, сучасне і минуле зпросвітницькими ідеями, з ідеалами народногосамоусвідомлення. Повість відзначаєтьсястилістичною й тематичною різнорідністю. Упередмові до другого видання повісті І. Франко“на карб недозрілості того молодечого твору”поклав ще “його досить фантастичну топографіюта не досить продуману композицію” [7, 328 – 329].

В образі Олекси Довбуша уособленоблагородство, незвичайна сила. Він усвідомлюєсвою велику відповідальність за скоєні“переступки і злодіяння”, і готовий нести покуту:“цілим останком свого життя… приготовитиполе, на котрім мали пізнішії покоління мализбирати добрі плоди із моїх злих діл” [8, 42].Метою останніх днів свого життя Довбуш бачить“ підняти і просвітити той народ, показати му,хто він, кому він служит і служив і чим вінколись був!” [8, 43]. Автор вдається “до вільноїчасової й біографічної інтерпретації цієї постаті”[2, 302]: герой живе більше ста літ, маєнезвичайно високий ріст, здатність непомітноз’являтися у найпотрібніші моменти (коли,наприклад, рятує Андрія від ведмедя чи виноситьйого із палаючого будинку).

На Івана Франка велике враження справиликарпатські пейзажі у повістях МиколиУстияновича. Про це говорить сам автор у розділіповісті “Внучка воєводи”: “Серед гір, замісточком Сколем, в околиці, званійТухольщиною, котру так гарно з її мешканцямиописав наш Устиянович, зноситься до значноївисоти гора Зелемін” [8, 123]. Романтичні описиприроди у творах М. Устияновича, без сумніву,знайшли свої ремінісценції в “Петріях іДовбущуках”. Це виявилося у змалюваннігірських краєвидів із дрімучими лісами, скелями,непрохідними дикими нетрями. У повістях “Петріїй Довбущуки” та “Страсний четвер” є подібнімотиви, подібні подробиці. Наприклад, обидвіповісті починаються зображенням орла, що ширяєпонад горами. Дослідники творчості І. Франкавідзначають навіть подібну характеристикуперсонажів в обох творах (Зубаня – Горпина,Зубаня – Олекса Довбущук) [3, 160].

“Петрії й Довбущуки” – твір пізньоромантичнийз елементами готичного роману жахів і таємниць,“позначений елементами романтичногонатуралізму, які співіснують з розлогимиреалістичними описами середовища, девідбувається дія, пейзажів, пластичністю таоб’ємністю описів, увагою до психофізіологічноїхарактеристики, конкретністю розмов, деталей”[2, 303].

Устами свого героя Ісаака Бляйберга І. Франкостверджує, що гроші, набуті сльозами, вбивством,грабунками не можуть бути використані для “таксвятої, великої цілі, як двигнення бідного народу”.Бляйберг, цей останній нащадок Довбушевоїродини, говорить: “Не Довбушевим грішми…, новласними силами, власним пожертвованєм,власною працею треба двигати нам той народ, ілиш таке діло поблагословит Бог!” [8, 242].* Recte (лат.) – правильно.


30

Народні поводирі вбачають своє завдання упоширенні просвітницьких ідей серед народу: “Неспочинем, сли Бог житя продовжит, ажзаложених буде тисяча читалень, зав’язанихтисяча товариств стремезливості, збудованихтисяча шкіл і шпихлірів громадських, аж тисячажидів-лихварів та орендарів опустит наш край”[8, 244].

Уже перший прозовий твір Івана Франказасвідчив його глибокий інтерес до проблемиобразу народного ватажка, який жертвує всімзаради народного поступу. У такому трактуванняцей образ супроводжуватиме його все життя,пройде глибоку творчу еволюцію і в майбутньомувикристалізується в могутнього захисниканаціональної ідеї – Мойсея.

Висновки. У художній спадщиніписьменників-романтиків Галичини знайшлавідображення героїка опришківського руху та йоговатажка Олекси Довбуша. Перші спробивідтворення цього руху побудовані нафольклорних модифікаціях, у пізніших творахспостерігається тенденція до олітературненняусної народної творчості. Попри офіційнунегативну точку зору на опришків,неоднозначність і складність цього руху,суперечливість образу Олекси Довбуша ці народніповстанці у творах письменників-романтиківГаличини еволюціонували від месників за народнікривди (М. Шашкевич, М. Устичнович) доціленаправленого руху, ватажок якогодалекосяжною метою має просвіту і поступ усьогонароду (І. Франко). У такому річищі вартопродовжувати дослідження художніх творів проопришків, написаних у пізніші часи. Це, зокрема,стосується літературної творчості Д. Вінцковського,

М. Старицького, А. Кучурака, С. Васильченка,П. Костецького, І. Козаченка, В. Щурата,Г. Хоткевича, В. Гжицького, Р. Федоріва,Г. Смольського, Р. Єндика, І. Єрофеєва,Л. Первомайського, Л. Дмитерка, Ю. Шкрумеляка,Я. Яроша, В. Босовича, В. Волкова, С. Пушика та ін.

1. Гузар З. Повість Миколи Устияновича“Страстний четвер” // Шашкевичіана. – Вип. 1-2. – Львів – Броди – Вінніпеґ, 1996. – С. 311 –317.

2. Гундорова Т. Іван Франко // Історіяукраїнської літератури ХІХ століття. / Заредакцією М. Яценка. – Кн. 3. – Київ: Либідь,1997. – С. 298 – 363.

3. Радзикевич В. Повість Франка “Петрії іДовбущуки” // Записки НТШ. – Т. CLXI / ЗбірникФілологічної Секції. – Т. 24. – Нью-Йорк – Париж,1953. – С. 143 – 169.

4. Русалка Дністровая. – Київ: Дніпро, 1987.– 205 с.

5. Устиянович М. Страстний четвер // ТвориНиколи Устияновича і Антона Могильницького.– Львів, 1913. – С. 195 – 277.

6. Федькович Ю. Твори. – Київ, 1974.7. Франко І. Передмова до другої редакції

повісті “Петрії й Довбущуки” // Франко І.Зібрання творів: У 50-ти томах. – Київ: Науковадумка, 1979. – Т. 22. – С. 32 – 328.

8. Франко І. Петрії й Довбущуки – // Франко І.Зібрання творів: У 50-ти томах. – Київ: Науковадумка, 1978. – Т. 14. – С. 7 – 244.

9. Шалата М. Юрій Федькович. – Київ: Дніпро, 1984.10. Шашкевич М. Повне зібрання творів /

упоряд. М. Шалата. – Дрогобич: Коло, 2012. –559 с.



“Поведінка – дзеркало, у якому кожний показує свій образ”.

Йоганн Ґете німецький поет

“... Хоч би якими були ваші погляди, читачу, на філософію і психологію,

погодьтесь, що коли ми говоримо про виховання людини, то повинні заздалегідь скласти собі уявлення про людину...”.

Костянтин Ушинський видатний педагог-класик


31 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливиминауковими або практичними

завданнями. Питання традицій у вихованністають центральними тоді, коли аналізується змісті причини тих чи інших явищ і процесів, які маютьбезпосереднє відношення до виховання йстановлення особистості. Кожен народ протягом

свого становлення витворив власну, неповторнусистему освіти і виховання. Вона складаєтьсяпротягом усього його існування і у тій чи іншійформі передається від покоління до покоління.Український народ відзначається у цьому сенсівиваженим і духовним ставленням до дитини йусього, що з нею пов’язується. Саме тому йвиховні традиції родинно-побутової культури

УДК 373.291

Тетяна Пантюк, кандидат педагогічних наук,професор кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти

Любов Кріль, студентка соціально-гуманітарного факультетуДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ЕТНОПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ-ДОШКІЛЬНИКАУ статті зроблена спроба проаналізувати специфіку виховання дитини дошкільного віку засобами

народної педагогіки. Проаналізовано засоби, традиції, форми та прийоми виховання, розвитку й навчаннядитини в сім’ї у передшкільний період. З’ясовано роль сім’ї, родини та громади у житті дитини та їхнійвплив на соціалізацію особистості. Доведено універсальність і дієвість народних традицій, звичаїв,родинно-побутової культури в умовах сьогодення. Акцентовано на важливості позитивного традиційногородинного виховання як передумові успіху наступного шкільного та професійного самоствердженняособистості.

Ключові слова: сім’я, дитина-дошкільник, освіта, навчання, етнопедагогічна система виховання,українська сім’я.

Літ. 14.

Татьяна Пантюк, кандидат педагогических наук,профессор кафедры общей педагогики и дошкольного образования

Любовь Криль, студентка социально-гуманитарного факультетаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ЭТНОПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ВОСПИТАНИЯ РЕБЕНКА-ДОШКОЛЬНИКАВ статье сделана попытка проанализировать специфику воспитания ребенка дошкольного

возраста средствами народной педагогики. Проанализированы средства, традиции, формы и приемывоспитания, развития и учебы ребенка в семье в предшкольный период. Выяснена роль семьи и обществав жизни ребенка и их влияние на социализацию личности. Доказана универсальность и действенностьнародных традиций, обычаев, семейно-бытовой культуры в условиях нынешнего времени. Акцентированона важности позитивного традиционного семейного воспитания как предпосылке успеха следующегошкольного и профессионального самоутверждения личности.

Ключевые слова: семья, ребенок-дошкольник, образование, обучение, етнопедагогическая системавоспитания, украинская семья.

Tetyana Pantyuk, Ph.D. (Pedagogy),Professor of General Education and Early Childhood Education Department

Lubov Krill, student of the Socio-Humanitarian facultyDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

ETHNIC AND PEDAGOGICAL FUNDAMENTALS OF PRESCHOOLERS’ TRAININGThe article attempts to analyze the specifics of education of preschool age by means of folk pedagogy.

Analyszes the tools, traditions, forms and methods of education, development and education of the child in thefamily. The role of the family, community in children's lives and their influence on socialization are analyzed.The author proves the versatility and effectiveness of national traditions, customs, family and consumer culturein the present. The article takes an attention on the importance of positive traditional family education as aprerequisite for future studing and professional self identity.

Keywords: family, preschool child, education, training, system of education, Ethnic and pedagogica,lUkrainian family.

© Т. Пантюк, Л. Кріль, 2016

ЕТНОПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ-ДОШКІЛЬНИКА

32

українців відзначаються моральністю, духовністю,гуманізмом, демократизмом, любов’ю до дитини,тяжінням до загальнолюдських цінностей таідеалів. Саме це і допомогло українцям вижити ускладні періоди свого життя, які часто несутьнароду небезпеку від сусідів чи інших народів,які зазіхають не лише на територіальну цілісність,а й на людину – її мову, традиції, культуру, релігію.Спродукована українцями етнопедагогічнасистема виховання, освіти й навчання дитинизалишається актуальною і сьогодні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, вяких започатковано розв’язання даноїпроблеми і на які спирається автор. В умовахсьогодення педагоги продовжують активнопрацювати над вивченням та узагальненнямтрадицій родинно-сімейного виховання і роблятьспробу запропонувати модель і спосіб їхньогозастосування в умовах сьогодення. Такі науковіпозиції ми спостерігаємо у роботахМ. Стельмаховича [10], О. Вишневського [3; 4],О. Воропая [5], О. Сухомлинської [11], Г. Авдіянц[1], В. Постового [9], Н. Муляр [8] та інших. Уних проаналізовані та обґрунтовані методи іспособи збереження сімейного інституту іпримноження його народнопедагогічних традицій.

Метою нашої статті є аналіз етнопедагогічнихзасад сучасного українського виховання задля їхвикористання у процесі створення умов дляповноцінного становлення дитини-дошкільника.

Виклад основного матеріалу дослідження зповним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів. Сім’я для українців була ізалишається найстійкішим інститутом виховання;з її повноцінним функціонуванням пов’язуютьуспіх людського життя; родинно-сімейні традиціїпередаються з покоління до покоління, несучи усобі основні людські цінності: “Споконвіку длянашого народу найвищими й святими були ідеалисім’ї як першооснови життя людини, своєрідноїфортеці, яка забезпечує розвиток і захистнайкращих якостей особистості; праці якнайповнішої форми вияву творчих здібностей іможливостей людини, джерела достатку й радості,забезпечення повноцінного життя родини;духовності – синтетичної форми осягнення світуй себе в єдиному вимірі перетворювальноїдіяльності та гуманного ставлення донавколишнього середовища і людей;громадянськості як відчуття особистої належностідо рідної землі, держави, сім’ї, роду, способівжиття, традицій і звичаїв, відповідальності,захисту і збереження їх, розвитку й примноження,добробуту країни” [9, 189].

Життя української родини і виховання дітей уній завжди ґрунтувалося на вірі у Бога, глибокій

духовності, патріотизмі і моральності. Вукраїнській родині завжди використовувалися такіелементи життя як: “сповнення щоденно спільноі вголос молитви; розповіді про свою сім’ю,родину, село, регіон, минуле свого народу і йогогероїв; оповідання казок і легенд, співаннянародних пісень; святкування національних свят;…читання Святого Письма; відвідування щонеділіцеркви” [12, 222].

Особливим ставлення відрізняються українціставленням до дітей; вони вважаютьсянайбільшим щастям для батьків. Бажаючи комусьдобра, українці завжди згадували дітей: “Годинавам щаслива! Щоб ви бачили сонце, світ і дітейперед собою”, “Бодай на вас добра година тагрошей торбина, а до того дітвори сотні півтори”,“Скільки в стелі дощок, щоб у тебе було стількидочок! Скільки в лісі пеньків, щоб у тебе булостільки синків” та ін. [10, 94].

Однак народження дітей вимагалоповноцінного й системного їх виховання йнавчання. Відомий український педагог О. Духновичнаголошує, що питання виховання дітей в сім’їповинно бути центральним. Відповідальність заце несуть і мати, і батько: “Батьки повинні накористь дітей виховувати, далі до доброчесті їхпризвичаїти, словом про душевне і тілеснеблаженство піклуватися” [7, 43 – 44.]

Педагог надавав великого значення атмосферіу сім’ї, вважаючи, що вдосконалення окремоїлюдини може забезпечити прогрес суспільства:“О, если бы все люди добрые соблюдали нравы,не нужно было бы тогда судей, непотребные былибы темницы и никаких карных законов не былобы…” [6, 207].

Українські дослідники сім’ї доводять, що саметут “…дитина вперше відкривала для себе красусвітосприймання, яка найповніше проявлялася украсі стосунків, починала усвідомлювати, щосправжнє, людяне, прекрасне торжествує наднечесним, недостойним. Саме такі істиниукраїнської сім’ї впливали на формуванняхарактеру, світогляду, на утвердженняособистості. Від того, як людина засвоїть їх,залежить, чи буде вона щасливою, чи зможеприносити щастя іншим” [8, 60].

Важливим виховним інститутом сім’ю вважавГ.Ващенко і доводив, що справа вихованнядитини є складною та вимагає від батьків умінь ітерпіння: “...Уже починаючи з 4 – 5 років, дитинамусить по мірі своїх сил обслуговувати себе і дев чому допомагати старшим. Уже в ці рокипотрібно боротись з дитячим егоїзмом, тактовновиховуючи у неї думку, що крім неї з її потребамиіснують ще інші люди, що теж мають потреби іправа” [2, 179].



33 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Український народ витворив цілу системуфольклорних жанрів, які визначали пріоритетніпозиції виховання дитини у сім’ї: “На дереводивись як родить, а на людину як робить”, “Чеснеділо роби сміло”, “Добре роби, доброго й кінцядожидай”, “Робота саме за себе скаже”, “Слова –полова, а праця – диво”, “Щоб лиха не знати, требарано вставати”, “Умів дитину народити, умій інавчити”, “Батько не той, що породив, а той, щоспорядив”, “Посієш вчинок, виросте звичка”, “Занауку – цілуй батька й матір у руку” [13, 270 – 276].

Українські вчені на основі аналізународнопедагогічних здобутків визначили основніриси сім’ї, які допомагали їй успішнопродовжувати рід і виховувати дітей: “Споконвікудля нашого народу найвищими й святими булиідеали сім’ї як першооснови життя людини,своєрідної фортеці, яка забезпечує розвиток ізахист найкращих якостей особистості; праці якнайповнішої форми вияву творчих здібностей іможливостей людини, джерела достатку й радості,забезпечення повноцінного життя родини;духовності – синтетичної форми осягнення світуй себе в єдиному вимірі перетворювальноїдіяльності та гуманного ставлення донавколишнього середовища і людей;громадянськості як відчуття особистої належностідо рідної землі, держави, сім’ї, роду, способівжиття, традицій і звичаїв, відповідальності,захисту і збереження їх, розвитку й примноження,добробуту країни” [9, 189].

Одним із найважливіших методів вихованнядітей був метод виховання прикладом: “Моральніпогляди дитячі найліпше всього витворюються усім’ї, де між батьками й дитиною щирі, сердечнівідносини, де любов і пошана одно до одноговиявляються у доброзичливості та обопільнійпомочі. За-для повного морального розвиткудитини треба, щоб вона на прикладах здобувалатакі звички, що утворюють високий моральнийкольоріт її обличчя” [14, 75].

Обґрунтовуючи сутність української родини,О. Вишневський зазначає, що сім’я – цехоронитель ідеалів, які саме тут органічнопоєднуються з християнськими морально-етичними вартостями. В основі народного ідеалуукраїнської сім’ї лежить евдемонізм – прагненнястворити сім’ю щасливу, здорову, багатодітну,міцну, дружну. До сімейних ідеалів вчений-педагогвідносить: вірність, любов, чесність, правду,щирість, сумління, взаємну пошану [4, 164].

Висновки. Отже, наше дослідження дозволяєстверджувати, що сім’я була і залишаються дляукраїнців одним із найважливіших інститутівстановлення особистості. Успіх родинноговиховання у значній мірі залежить від усталених

традицій народної педагогіки, де сповідувалисяідеали моралі, гуманізму, поваги, уваги, любові ірозумної вимоги. Народнопедагогічні надбання уцій царині не втратили своєї актуальності ісьогодні.

1. Авдіянц Г.Г. Формування духовних потребмолодших школярів у сім’ї: автореф. дис. наздобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец.13.00.07 “Теорія і методика виховання” / Г.Г. Авдіянц.– Луганськ, 2001. – 20 с.

2. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Т.1 / Г. Ващенко.– Полтава: Полтавський вісник, 1994. – 191 с.

3. Вишневський О. Сучасне українське виховання:Педагогічні нариси / О. Вишневський. – Львів: Львівськийобл. науково-методичний інститут освіти; Львів, обл.пед. т-во ім. Ващенка, 1996. – 238 с.

4. Вишневський О.І. Теоретичні основи педагогіки:Курс лекцій / О.І. Вишневський, О.М. Кобрій,М.М. Чепіль; За ред. О. Вишневського. – Дрогобич:Відродження, 2001. – 268 с.

5. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічнийнарис / О. Воропай. – К.: Оберіг, 1993. – 589 с. ЖурбаК. Виховання духовності підлітків у сім’ї / К. Журба// Шкільний світ. – 2003. – № 37. – С. 9 – 12.

6. Духнович О.В Народна педагогика / О.В. Духнович[В кн.: Антология педагогической мыслиУкраинской ССР / Сост. Н.П. Калениченко]. – М.:Педагогика, 1988. – С. 202 – 208; С. 384 – 391.

7. Духнович О.В. Народная педагогика в пользуучилищ и учителей сельських / О.В. Духнович. – Львів,1952. – Ч. 1. – С. 43 – 44.

8. Муляр Н.М. Морально-етичне виховання уродинно-сімейній культурі українців / Н. Муляр // Наукові записки Тернопільського національногопедагогічного університету. Серія: Педагогіка. –2005. – № 5. – С. 13 – 16.

9. Постовий В.Т. Цінність орієнтації українськоїсім’ї (історико-педагогічний аспект) / В.Т. Постовий //Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1. – С. 185 – 190.

10. Стельмахович М.Г. Українська народнапедагогіка: навч.-метод. посіб. / М.Г Стельмахович.– К., 1997. – 232 с.

11. Сухомлинська О. Формування духовностіособистості на основі християнських моральнихцінностей / О. Сухомлинська // Директор школи. –№ 1. – 2003. – C. 4 – 8.

12. Українське народознавство: навч. посіб. / [Заред. С.П. Павлюка, Г.Й. Горинь.]. – Львів: Фенікс,1994. – 607с.

13. Українські народні прислів’я та приказки:[авт. вступ. статті В. Бобкова, упоряд.: В. Бобкова,Й. Багмут, А. Багмут]. – Київ: Державневидавництво художньої літератури, 1963. – 790 с.

14. Чепіга Я. Моральне внушіння в справівиховання / Я. Чепіга Проблеми виховання йнавчання [збірник психо-педагогічних статей]. –

Книга 1. – К.: Трьох святих, 1913. – С. 61 – 76.



34

Постановка проблеми. Широковідомо, що Віктор Власов є не лишеталановитим виконавцем (академічним

та естрадним солістом і ансамблістом) такомпозитором, але й педагогом, методистом,науковцем-дослідником, журналістом-публіцистом,учасником журі численних виконавськихконкурсів. Кожен з аспектів його діяльностізасвідчує багатогранність особистості,різноплановість обдарування, демонструє

наявність низки фахово необхідних рис, якостей іпрофесійних навичок, та певним чином,виявляється у еволюційному шляху, характернихознаках творчості, жанрових тенденціях,стильових орієнтирах.

Аналіз досліджень. Можливість послідкуватиданий процес у паралелях і взаємовпливахможливо завдяки працям з історії вітчизняноїмузичної, народно-інструментальної педагогіки таодеської консерваторії зокрема. Цей напрям

УДК 786.8 (477)

Юрій Чумак, кандидат мистецтвознавства,старший викладач кафедри народних музичних інструментів та вокалу

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка,директор Дрогобицького державного музичного училища імені Василя Барвінського

ВІХИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІКТОРА ВЛАСОВАКРІЗЬ ПРИЗМУ ЕВОЛЮЦІЇ СТИЛЮ

Творчість В. Власова нерозривно пов’язана з усім комплексом багатогранної мистецької діяльностіі її доцільно розглядати як один з аспектів самореалізації яскравої творчої особистості. Власне сольне йансамблеве виконавство, співпраця з солістами і колективами, театром, кінематографом, педагогіка,методика, дидактика, конкурсно-фестивальний рух, активна просвітницька позиція, участь в організаціїмузично-концертного життя – це цілісна, взаємопов’язана і взаємозумовлена система, стрижнем якої єбаянне мистецтво.

Ключові слова: творчість, стиль, еволюція, баян.

Літ. 12.

Юрий Чумак, кандидат искусствоведения,старшый преподователь кафедры народных музыкальных инструментов и вокала

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко,директор Дрогобычского государственного музыкального училища имени Василия Барвинского

ВЕХИ ТВОРЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ВИКТОРА ВЛАСОВА СКВОЗЬ ПРИЗМУЭВОЛЮЦИИ СТИЛЯ

Творчество В. Власова неразрывно связано со всем комплексом многогранной художественнойдеятельности и ее целесообразно рассматривать как один из аспектов самореализации яркой творческойличности. Собственно сольное и ансамблевое исполнительство, сотрудничество с солистами иколлективами, театром, кинематографом, педагогика, методика, дидактика, конкурсно-фестивальноедвижение, активная просветительская позиция, участие в организации музыкально-концертной жизни– это целостная, взаимосвязаная и взаимообусловленая система, стержнем которой является баянноеискусство.

Ключевые слова: творчество, стиль, эволюция, баян.

Yuriy Chumak, Ph.D. (Art), Senior Lecturer at the Folk Musical Instruments and Vocals DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University,

Director of the Drohobych Vasil Barvinsky State Music College

MILESTONES OF CREATIVE WORK OF VIKTOR VLASOVTHROUGH THE EVOLUTION OF STYLE

Creativity of Vlasov is inextricably linked with all complex multifaceted artistic activity and it is reasonableto consider as an aspect of self bright creative personality. A solo and ensemble performance, the collaborationwith soloists and ensembles, theater, cinema, pedagogy, methodology, didactics, competition-festival movement,active educational position, participation in organizing musical and concert life are a holistic, interrelated andinterdependent system, the core of which is bayan art.

Keywords: creativity, style, evolution, bayan.

© Ю. Чумак, 2016

ВІХИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІКТОРА ВЛАСОВА КРІЗЬ ПРИЗМУ ЕВОЛЮЦІЇ СТИЛЮ

35 Молодь і ринок №3 (134), 2016

досліджень представлено працями М. Давидова,В. Євдокимова, Є. Дагилайської та К. Мюльберга,В. Князєва [6], Д. Кужелєва [7], Р. Безуглої,Є. Іванова. Біографічний компонент науковихдосліджень представляють статті та книжковівидання М. Імханицького, А. Семешка [8],М. Булди [2], В. Мурзи, окремі аспекти творчостіта діяльності розкривають розвідки В. Янчака,А. Сташевського, А. Душного [4], Б. Пица,С. Брикайла, В. Ушакова [10] та ін.

Мета статті полягає у висвітленні основнихпріоритетів творчої діяльності Віктора Власова усвітлі сучасного соціокультурного простору.

Виклад сновного матеріалу. Розглядосмислення та засвоєння традиції в контекстітворчих здобутків В. Власова необхіднорозглядати не лише з позицій фахової освіти –синтезування досягнень двох вагомих замасштабами здобутків регіональних баянних шкілУкраїни – Львівської та Одеської, але й з позиціїкристалізації творчого кредо на перетинівідмінних регіональних мистецьких традицій,відмінностей та еволюції соціокультурних запитіві, відповідного їм різнопланово виконавськогодосвіду.

До навчання у консерваторії митець приступивмаючи чималий досвід практичного виконавствата компонування ужиткової музики. В юні рокивін працює баяністом-акомпаніатором в міськомуБудинку піонерів Білгорода-Дністровського, дестворює перші озвучення для лялькового театру.Публічним композиторським дебютом сталостворення музики до п’єси С. Міхалкова “Ушкані Труска”. Як згадує митець, прем’єра пройшла зуспіхом, про що свідчила замітка в місцевій газеті:“Добру музику до спектаклю що легкозапам’ятовується, написав учень 10-го класу ВітяВласов” [3, 31].

Крім цього, у музичній школі Білгорода-Дністровського, де він навчався у класі АнатоліяСавінкова, він організував естраднийінструментальний квартет (поширеного у цідесятиліття типового складу: баян, кларнет, гітара,контрабас), для якого самостійно робиваранжування. Цей колектив брав активну участьу святкових концертах.

На початку 1950-х років В. Власов працює яксоліст та керує оркестровою групоюЧорноморського Ансамблю пісні і танцю(художній керівник та диригент – випускникленінградської консерваторії, хормейстер,диригент, композитор Б. Боголепов, у 1955 р. йогозмінив А. Молохов). На той час – це визнанийвисокопрофесійний колектив, який мав у складіхор, балет та оркестр народних інструментів

(мандоліни, домри, балалайки, баяни, гітари),доповнений мідними духовими та ударними. (Внаш час його змінив склад: скрипки, труби,тромбони, кларнет, саксофон, ударні, гітара,клавішні. Проте низка композицій виконується усупроводі народних інструментів). Він переживавперіод розквіту після злиття з АнсамблемДунайської флотилії. Колектив, окрім виступів учисленних містах Радянського Союзу, участі вофіційних урочистостях загальнодержавногорівня, здійснював гастрольні подорожі у Болгарію,Румунію, Югославію, Албанію та інші т. зв.“країни демократії”, а також в Норвегію та Швеціюу доповнення програми офіційних візитіввійськового керівництва. Середина 1950-х сталачасом курсу на підвищення фахового рівня кожноїз груп колективу. Цікаво відзначити наявністьнизки композицій на українському фольклорномуматеріалі у репертуарі колективу середдомінуючих творів ідеологічної, обронної таморської тематики (зокрема “Журавель”,“Марічка”, “Засвистали козаченьки”, “Взяв би ябандуру”, “Про дівчиноньку”, “Їхав козак містом”,“Гандзя”, вони фігурували у музичній інтермедії“Ой, ти, Галю”, хореографічної композиції“Запорожці” тощо) [4]. Молодому керівниковіоркестрової групи доводилось самотужкиопановувати гармонію, інструментознавство,читку партитур та композицію, оскількиаранжування ансамблевого колективу необхіднобуло здійснювати самостійно. Оригінальнатворчість для баяна соло розвивається в русліфоль клорних обр об ок І. Паницького, щоскладали основу його юнацького репертуару.

Крім цього він працює солістом Одеськоїобласної філармонії (1955 – 1963) та учасником(а невдовзі – керівником) естрадногоінструментального квартету у складі концертноїбригади М. Кремінського.

Все це молодому талановитому музиканту далодосвід роботи у різнопланових колективах,відчуття запитів слухацької аудиторії, орієнтаціюна демократизм виразових засобів, гнучкість,пластичність у створенні як оригінального так іперекладного репертуару для баяна соло,ансамблевого складу, естрадної та популярноїпісенності, добре відчуття тембрального балансурізнорідних ансамблів [10, 2]. З іншого боку –творчі завдання, які постали перед музикантом,вимагали значно вищої різнопланової фаховоїпідготовки, яку було непросто осягнути за умовінтенсивної концертної діяльності.

Його професійне зростання, становленняхудожньо-естетичного світогляду – спочатку яквиконавця, а потім і як композитора – відбулось


36

у Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка,в класі відомого музиканта і педагога МихайлаОберюхтіна. У лоні Львівської консерваторії (1958– 1963), формується фаховий професіоналізм тапочерк зрілого майстра, кристалізуютьсяпедагогічні принципи, методичні напрацювання.Завдяки даному оточенню, творчим контактам,педагогічному досвіду, виконавським здобуткаму галузі баянного мистецтва відбувалася еволюціяіндивідуального стилю митця та поступ упоглядах на способи і методи навчання гри набаяні та виконавської діяльності. Віддає належнепостаті свого викладача і В. Власов, вважаючи,що з іменем М.Д. Оберюхтіна пов’язана історіярозвитку баяна в Україні, особливо у Львові, де“він відкрив клас баяна, продовжив досягненнякиївської школи, яка, в свою чергу, нерозривнопов’язана з іменем М.М. Геліса” [3, 32]. Cаммузикант свідомий того, що “на його формуванняяк баяніста та композитора вплинув самеМ. Оберюхтін” [2, 20 – 26].

До періоду навчання в консерваторіївідносяться й перші серйозні композиторськіспроби В. Власова, які підтримав та позитивнооцінив його львівський наставник. Першимтвором, який згодом був опублікований і увійшовдо репертуару навчальних закладів, були Варіаціїна тему української народної пісні “Ой, за гаєм,гаєм” (1961), створені в процесі підготовкивласного консерваторського екзаменаційноговиступу, у програмі якого обов’язковим номеромбула фольклорна обробка. Варто наголосити, щона той час (1960-ті рр.) число обробок українськихмелодій було незначним. Крім “Дощика” М.І. Різолята “Їхав козак за Дунай” Л. Горенка, домінувалиобробки російських народних пісень (ІванаПаницького, Анатолія Шалаєва, АнатоліяСуркова, Миколи Різоля, “Перепілочка” і“Полосинька” Володимра Підгорного). Власнуп’єсу В. Власов з успіхом виконав на екзамені, азгодом зробив і запис клавіру [9, 21 – 23].

Після закінчення навчання у Львівськійконсерваторії митець розпочинає власнупедагогічну діяльність спочатку в Одеськомукультпроствітучилищі (від 1963 р.) а згодом вконсерваторії (від 1965 р.), поєднуючи її знавчанням у київській аспірантурі. На часвходження В. Власова у галузь професійноїпедагогічної діяльності у Одесі було закладеноміцні підвалини системи плекання виконавцівнародно-інструментальної сфери. У 1949 роцібуло відкрито відділ народних інструментів уОдеській консерваторії, основу педагогічногоскладу якого склали В. Базилевич, В. Єфремов(оркестровий клас, домра, диригування),

К. Кондратьєв (диригування), А. Касьянова(диригування), а у 1961 р. На її основі формуєтьсякафедра народних інструментів на чолі з В. Базилевич,потім нею керував проф. В. Касьянов. Першийвипуск баяністів датується 1954 роком,представник якого – Д. Островерхов поповнюєпедагогічний склад кафедри.

На момент початку роботи В. Власова вОдеській консерваторії, народно-інструментальнапедагогіка та виконавство мали певнінапрацювання і традиції. Основу педагогічногодосвіду сформували учасники ПершогоВсеукраїнського оркестру народних інструментівВ. Єфремов (надалі диригент оркестру та івикладач класів домри та диригування), педагоги-баяністи Робітничої консерваторії, якафункціонувала в Одесі від 1932 р., готуючипедагогічний ешелон для музичних шкіл:І. Епштейн, Л. Перельман (в майбутньому –завідувач відділу у Одеському музичномуучилищі), Г. Нарядков (педагог цього закладу).Одночасно з В. Власовим до роботи знавчальному закладі приступили йоговипускники В. Касьянов, Д. Орлова, В. Дікусаров(видатний виконавець та композитор-баяніст),В. Євдокімов (виконавець та дослідник баянногомистецтва) та представники київського народно-інструментальної школи В. Гапон, В. Шишкін.

Тривалий відрізок життя (від 1965 досьогодення) композитор присвятив праці вОдеській державній академії ім. А.В. Нежданової(від 2010 – національній), будучи її педагогом, іперейшовши всі етапи кар’єрного професійногозросту: став старшим викладачем (1972),завідувачем кафедрою народних інструментів(1974 – 1982), доцентом (1981) та професором(1993). Ця праця зумовила появу значної кількостікомпозицій для народних інструментів,орієнтованих на дидактичні цілі та репертуарніпотреби учбових колективів, а також подальшутісну співпрацю з видатними випускниками –солістами та учасниками однорідних та мішанихансамблів.

Злам 1960-х років для композитора знаменнийкристалізацією генеральних стильових тенденцій,найяскравіше представлених в його доробкунефольклорною та естрадно-джазовою лінією.Вони виявляються у сольних та ансамблевихкомпозиціях для баяна (“Експромт”, “На ярмарці”,“На вечірці”, “На тройці”, “Екзотичний танець”)та набувають популярності у інтерпретаціяхталановитих виконавців В. Бесфамільнова таА. Беляєва у конкурсах міжнародного рівня.

У цей період талановитий педагог і виконавецьрозпочав співпрацю з Одеською кіностудією у



37 Молодь і ринок №3 (134), 2016

якості соліста-виконавця, композитора, а згодом– музичного редактора.

Успіхи та визнання на педагогічній таадміністративно-організаційній роботі (від 1974 р.він посів посаду завідувача кафедрою народнихінструментів консерваторії), здобутки у галузікіномузики, участь у журі виконавських конкурсіврізних рівнів, співпраця з визначнимивиконавцями-баяністами створили сприятливіпередумови для подальшого урізноманітненнясистеми музично-виразових засобів його творів,збагачення тематики. Поступ в композиторськиймайстерності досягається активною роботою надсобою та консультаціями з фаховимикомпозиторами Тамарою Сидоренко-Малюковоюта Юрієм Знатоковим.

В цей період у великому залі Одеськоїконсерваторії з великим успіхом відбуваєтьсяпрем’єра концерту № 3 для баяна з народниморкестром В. Власова, здійснена силамизведеного оркестру народних інструментівмузичного училища ім. К. Данькевича та Одеськоїконсерваторії під орудою доцента цього закладуВ. Касьянова, де В. Власов, у той час завідувачкафедрою народних інструментів, поставодночасно і як автор, і як соліст [1].

Водночас паралельно митець підсумовуєпопередній досвід викладання у навчальнихзакладах різного рівня (Будинку піонерів Білгорода-Дністровського, Одеському культпроствітучилищі таконсерваторії), осмислюючи технічно-виконавськіпроблеми у наукових роботах (зокрема “Способивиконання штрихів на баяні”, “Про нові виразовіможливості на баяні”, “Про творчу діяльністьІ.А. Яшкевича”), виступає з численнимимузично-ілюстрованими лекціями у провіднихмузично-фахових осередках країни та опановуєнові різновиди дидактичного репертуару (циклипрограмних п’єс та підготовчих технічних вправ).

Аналізуючи характерні ознаки зміни стильовихустановок цього десятиліття дослідник баянноївиконавської техніки В. Князєв відзначив: “Утворчості молодих українських композиторів1970-х рр. яскраво відображений вплив так званої“нової фольклорної хвилі” (А. Білошицький,В. Власов, В. Зубицький, В. Рунчак). У музичніймові цих авторів відбувається органічнепоєднання сучасних специфічно-баяннихвиражальних засобів, гострої гнучкої ритміки,елементів джазової гармонії зі своєріднимфольклорним колоритом та національноюзабарвленістю музичного мовлення” [6, 8].

Даний період характеризується у стилікомпозитора-виконавця своєрідним, близьким доестетики провідної стильової тенденції в багатьох

тодішніх радянських республіках, трактуваннямкалендарно-обрядових жанрів народної творчості.Власов втілює ці естетичні засади доволісвоєрідно, через синтез неофольклоризму та“нової фольклорної хвилі” в її українській версії:це баянні композиції “Веснянка” (1984), “Гаївка”(1987), “Колядка” (1987), “Парафраз на народнутему”, Соната-експромт, “Буковинська” для баяната ударних (1985), однорідні й мішані ансамблінародних та народно-академічних складів.Композитора цікавить етнічна специфікафольклорних зразків, опанування новітніх формїх осмислення: “…все українське мені дужеблизьке. Хоч я народився на Сибіру, але в 20 р.приїхав до України і живу тут донині, вона у мене“в крові”. Спочатку я використовував фольклорцентральної України, а коли навчався у Львові,на мене вплинув і західноукраїнський фольклор– буковинський, лемківський, бойківський, всіетнічні підрозділи українського народу. Дужецікавий також фольклор Закарпаття” [11].

Музикант стабільно виступає в пресі – якпопулярній так і спеціальній, з репортажами,аналітичними та проблемними статтями, якіохоплюють якнайширше коло аспектіввисвітлення народно-інструментального, в т.ч.баянного мистецтва й педагогіки яксоціокультурного компоненту суспільного життя,події Одеського кінематографу та музичноготеатру.

Відхід з адміністративної посади (з 1982 р.кафедру очолює професор, заслужений працівниккультури України В.М. Євдокимов) у творчостікомпозитора позначений зростанням активностіі зміною стильових пошуків. Це посиленняестрадного напряму, представленого насампередбаянними композиціями “Концертне танго” (1984)та танго “В старому шинку” (1984, з кінофільму“Дій за обставинами”) та рядом інших баяннихверсій кіномузики, що доповнюється творами,позначеними синтезом фольклорно-джазовихзасобів (третій етюд-картинка “Танець диско”) тареалізується у дитячій баянній літературі (п’ятийзошит “Альбому для дітей та юнацтва” –“Естрадно-джазові п’єси”).

У 1990-і роки починається новий період вісторії Одеської консерваторії, зумовленийпринциповими суспільно-політичними зрушеннямита істотною реорганізацією учбового процесу. У1993 р. тут відкрито асистентуру-стажуваннямузикантів виконавських спеціальностей.Свідченням зрослого статусу закладу став йоговступ у Європейську асоціацію музичних вузів іконсерваторій, який природно знаменувавсяінтенсифікацією концертно-гастрольного обміну


38

та активізацією євроінтеграційних процесів.Успішні гастролі в багато країн світу здійснилияк окремі солісти, так і народні колективи: оркестрнародних інструментів (художній керівник ідиригент – В. Євдокимов), ансамбль народнихінструментів “Мозаїка” (лауреат міжнародногоконкурсу “Гармонія-99”), в репертуарі яких булий твори В. Власова. Окремо слід згадати ансамбль“Каданс” у складі лауреатів міжнароднихконкурсів І. та О. Єргієвих (баян-скрипка), зякими у митця протягом десятиліть налагодиласьстала співпраця.

На початку 1990-х років зростає творчаактивність В. Власова у сфері прикладної музики:на той час він озвучив 20 художньо-ігрових і майже50 хронікально-документальних та науково-популярних кінокартин українських і російськихрежисерів.

У доробку композитора цей періодхарактеризується як розширенням палітримузично-виразових засобів, освоєннямавангардної техніки, що відобразилось введенняммузичного перформансу (що тісно пов’язаний зоперуванням візуальним рядом у кінематографі),освоєнням засобів сонористики, брюїтизму,атональності, стилізації та полістилістики, так ісвоєрідною “адресністю” більшості опусів, їхспрямованістю на виконавський стиль того чиіншого музиканта, а відтак виникненнямобширного розділу творчості, адресованогоконкретним виконавцям, зокрема В. Бесфамільнову(естрадна композиція “Сьогодні свято”, 2001),В. Мурзі (“Усмішка Брамса”; “IFINITO”, 1994 –для баяна соло, 1998 – для баяна та камерногооркестру; “Телефонна розмова”,1997; “Листок зОдеського альбому” для баяна та камерногооркестру, 2001 та ін.), династії родини Воєводіних(Концертний триптих), О. Шарову (“Листок зПаризького альбому”), М. Давидову (“В лабіринтахдуші чи Terra incognita”, 2001), А. Семешку(“Імпровізація і токата на тему АСЕЕ”), дуетуІ. та А. Єргієвих “Каданс”.

Естрадно-джазова лінія у доробку мистця зновуінтенсифікується, причому в її розвиткупомічаємо характерні ознаки т. зв. “третьогонапряму”, що докладно розглядатиметься увідповідному розділі. Коротко зазначимо лише,що популярна музика у його доробку набуваєвагомості академічного мистецтва, винахідливооперує специфічними прийомами окремихнапрямків джазового виконавства, чутливорезонує на естетичні запити постмодерної доби(зокрема цикл “Вісім джазових п’єс для баяна”, уякому реалізовано принципи монотематизму,інтонаційно-образних трансформацій та арковості

на рівні циклоутворення, “Звуки джазу”,“Російська балада”, “Свято на Молдаванці”). Крімбаяна та акордеона, композитор приділив багатоуваги і іншим народним інструментам, зокремабандурі (частина з них виникла у співпраці зфілармонійним тріо “Мальви”), балалайці, домріта їх ансамблям, серед яких фігурують численніпереклади й аранжування (зокрема і власнихбаянних композицій).

У 1990-ті роки з огляду на потреби учбовогорепертуару постали численні переклади таоригінальні композиції для оркестру народнихінструментів “Вбивство в Угличі” (1993),“Дівчина і море” (1996) та ін.). Митець відзначаєтакож принципові зміни у власних засадахпедагогічної концепції, що йде не від технічноговдосконалення з подальшою роботою надхудожнім образом, а навпаки – від постановкимистецької проблеми, в контексті якої долаютьсятехнічні труднощі. Його напрацювання укомпозиції, педагогіці, виконавстві узагальнені упрацях “Методика роботи баяніста надполіфонічними творами”, “Становлення баянноїкомпозиторської школи на Україні”, підручнику“Школа джазової гри на баяні”.

“Сформований на широкій мовно-інтонаційнійоснові (народної пісенності, колоритногоодеського фольклору, естрадно-джазових мотивівта елементів музичного модерну) “збірний стиль”Віктора Власова виявляє свою суголосністьпостмодерністській тенденції сучасної музики.Його багатоскладовий стиль – це своєрідна“мовна дисперсіяо, урізноманітнення образно-стильових моделей на основі плюралістичногобачення навколишнього світу”, – відзначає Д. Кужелєв,окреслюючи місце доробку митця у контекстісучасних стильових тенденцій [7, 93].

Як наслідок такого універсалізму – практичновсі народники України та зарубіжжя мають усвоєму репертуарі твори В. Власова (сольні баяннікомпозиції, твори для бандури, оркестрународних інструментів, різноманітних ансамблівтощо) [5, 87 – 88].

Початок ХХІ ст. знаменний у доробку митцяопануванням наступної сфери творчості –музично-сценічних жанрів. Прийшовши до нихвже в достатньо зрілому віці, В. Власов протеодразу намагається захопити достатньо розмаїті іконтрастні образно-тематичні і жанрові музично-театральні виміри. Найбільш ранній твір (1994) –типова для одеської театральної традиції музичнакомедія “Блиск і злидні Молдаванки” за п’єсоюГ. Голубенко. 2000 рік приніс завершення роботинад казковою оперою “Снігова королева” тамузичною казкою для дітей “Витівки шибеника”.



39 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Подальший пошук нових шляхів у музично-сценічному жанрі відобразився у звертанні домоноопери (“Білі троянди”) та лірико-психологічної опери-драми (“Гранатовийбраслет”).

Сам композитор, характеризуючи власніжанрові пріоритети різних періодів творчості,вказує на те, що першим імпульсом до композиціїстала для нього власна виконавська практика тазвукове середовище, яке його оточувало, тожприродно він розпочав з музики для баяна, атакож з пісень і романсів. Наступним етапом авторвизначає звернення до композиції великих формнаприкінці 1950-х – початку 1960-х років, до якихналежать перші два концерти для баяна таоркестру, а також великі концертні п’єси,фольклорні обробки й фантазії, котрі знаменувалибільшу впевненість у володінні професійнимиприйомами письма, прагнення сягнутискладніших драматургічних концепційінструментальної музики. У середині 60-х років,тобто в час бурхливих перемін у сфері популярноїтворчості, розпочинається його активна робота вужиткових жанрах: джазової, естрадної такіномузики.

Зміна художніх установок доволі суттєвовідбувається аж у середині 90-х років, коли уцентрі творчих зацікавлень постає музика длятеатру (опера, музична комедія), тобтосинкретичні жанри, можливість виразити своїхудожні ідеї не лише через суто музичний тембр,а вишукано поєднати колористику інструментальногозвучання зі словом, дією, жестом, врешті захоплюємитця, за своїм виконавським напрямом – “чистого”інструменталіста. В ХХІ ст., переступивши порігнового тисячоліття, композитор синтезує всіпопередні напрацювання, спрямувавши пошук вбік типових для глобалізованого світу форм:інструментального театру, перформенсу,програмності філософсько-символічного змістутощо. До того ж перенасиченість інформаційногопростору схиляє митця віддавати перевагуфілігранно опрацьованим масштабнимкомпозиціям – твори останніх років переважнотривають 10 – 15 хв. До них відносимо“Телефонну розмову” “Infinito”, “У сузір’їЦентавра” та ін. Ще одна важлива рисаактуального періоду – повернення до витоків, досвого головного інструменту баяну, який тепермитцем, однак, сприймається крізь призму всіхпізніших напластувань і, відповідно, відкриваєнові виразові можливості [12].

Висновки. На прикладі різноплановоїдіяльності В. Власова можливо прослідкувативзаємозумовленість еволюційних процесів

одеської баянної школи з конструктивнимвдосконаленням інструментарію, зі змінами ухарактері концертної практики, особистимиконтактами з видатними виконавцями, творчимиколективами, керівниками оркестрів звідповідною проекцією на ознаки творчихвирішень, мистецьку еволюцію, спрямованістьтворчого процесу, його виховний, художній,технічно-виразовий та змістовий аспекти.“Музичний простір Віктора Власова величезний.Власов – прекрасний мелодист, його музикаспівуча, яскрава, вона запам’ятовується. Йогомузика на рідкість образна. Музика ВіктораВласова завжди поетична. Він романтик у душі, ітому поетичний настрій його творів завждисправляє враження” [9, 8 – 10].

1. Алферов О. Концерт-прем’єра / О. Алферов //Комсомольська іскра. – 1974. – 12 грудня. – C. 3.

2. Булда М. Львівська баянна школа та її впливна композиторську творчість Віктора Власова /М. Булда // Львівська баянна школа та її видатніпредставники: (70-річчю від дня народженняА. Онуфрієнка присвячується): зб. мат. наук.-практ.конф. / [ред.-упор. А. Душний, С. Карась, І. Фрайт].– Дрогобич: Коло, 2005. – С. 12 – 19.

3. Виктор Власов о времени и о себе: Диалог сАнатолием Семешко // Народник. – 2004. – № 3 –С. 29 – 39.

4. Владимиров В.Н. История Ансамбля песни ипляски Черноморского Флота / ВладимирНиколаевич Владимиров // Ансамбль песни и пляскиЧерноморского Флота [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http:/ /anschf.sevsky.net/index.php?option=com_content&task=view&id=33&Itemid=63

5. Душний А. Власов Віктор Петрович / /А. Душний, Б. Пиц. Львівська школа баянно-акордеонного мистецтва: довідник. – Дрогобич:Посвіт, 2010. – С. 9.

6. Князєв В. Еволюція виконавської техніки вукраїнській баянній школі (друга половина XXстоліття): автореф. дис… канд. мистецтвознав.:спец. 17.00.03 – Музичне мистецтво / В. Князєв –К., 2005. – 20 с.

7. Кужелєв Д. Баянна творчість сучаснихукраїнських композиторів у контексті сучаснихстильових тенденцій / Д. Кужелєв // До 70-річчякафедри народних інструментів Київськоїконсерваторії (НМАУ) імені П.І. Чайковського: зб.наук. ст. / [ред.-упор. М. Давидов]. – К.: НМАУ,2010.– С. 91 – 101.

8. Семешко А. Виктор Власов / А. Семешко. – К.:Acco-opus, 2004. – 112 с. – (серия: Портретысовременных украинских композиторов-баянистов(в форме диалогов).

9. Уроки Одессоведения: учебное пособие(Электронный интерактивный вариант). 8 – 10класс // Сайт фонда Вячеслава Крука “Южная

столица”: Собственные проекты. – Одесса, 2010


40

[Електронный ресурс]. – Режим доступа: http://kruk.odessa.ua/projects/own-projects/odessovedenie

10. Ушаков В. Виктор Петрович Власов / ВикторУшаков / / Власов В. Эстрадно-джазовыекомпозиции (1. Когда уходят друзья. 2. Стэп. 3.Тростник. 4. Бассо остинато) [Ноты] /[составитель В.А. Ушаков]. – СПб: Композитор,2001. – Вып. 2 – С. 2. – (серия: Антологияэстрадного репертуара для аккордеона).

11. Чумак Ю., Душний А. Інтерв’ю із ВікторомВласовим / Ю. Чумак, А. Душний. – Архів авторів. –2010.

12. Patarini M. Victor Petrovich Vlasov – Aninterview with the Composer and Bayanist / MircoPatarini // STRUMENTI & MUSICA. – 2012. – 25 July.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.strumentiemusica.com/en/accordion-en/victor-

petrovich-vlasov/#


Актуальність та постановка проблемиу загальному вигляді. Організаціясамостійної роботи з формування

комунікативних умінь є надзвичайно важливим

етапом, оскільки сьогодні спостерігається значнийрозрив між обсягом знань та умінь, призначенихдля вивчення, і можливістю їх засвоєння під часрегламентовано відведеного аудиторного часу

УДК 378.094+37.091.33:8111.111

Зоряна Дзюбата, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри гуманітарних дисциплінВП НУБіП України “Бережанський агротехнічний інститут”

ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД ДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИНАД ФОРМУВАННЯМ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ АГРАРНИКІВ

У ПРОЦЕСІ ЇХ ПІДГОТОВКИ У ВНЗСтаття присвячена обґрунтуванню ефективності реалізації інтегративного підходу до організації

самостійної роботи студентів аграрних ВНЗ з низки гуманітарних дисциплін з метою формуваннякомунікативних умінь майбутніх аграрників, які є важливим компонентом професійної компетентностіфахівців у галузі сільського господарства.

Ключові слова: майбутні аграрники, самостійна робота, інтегративний підхід, ведення блогу,конференція, метод проектів, комунікативний гурток.

Літ. 7.

Зоряна Дзюбата, кандидат педагогических наук, доцент кафедры гуманитарных дисциплинОП НУБиП Украины “Бережанский агротехнический институт”

ИНТЕГРАТИВНЫЙ ПОДХОД К ОРГАНИЗАЦИИ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ РАБОТЫНАД ФОРМИРОВАНИЕМ КОММУНИКАТИВНЫХ УМЕНИЙ БУДУЩИХ АГРАРИЕВ

В ПРОЦЕССЕ ИХ ПОДГОТОВКИ В ВЫСШЕМ УЧЕБНОМ ЗАВЕДЕНИИСтатья посвящена обоснованию эффективности реализации интегративного подхода к

организации самостоятельной работы студентов аграрных вузов по ряду гуманитарных дисциплин сцелью формирования коммуникативных умений будущих аграриев, которые являются важнымкомпонентом профессиональной компетентности специалистов в области сельского хозяйства.

Ключевые слова: будущие аграрии, самостоятельная работа, интегративный подход, ведениеблога, конференция, метод проектов, коммуникативный кружок.

Zoryana Dzyubata, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Department of Humanities ofSS NULES of Ukraine “Berezhany Agrotechnical Institute”

THE INTEGRATIVE APPROACH TO THE ORGANIZATION OF INDEPENDENTWORK OF FUTURE AGRARIANS IN ORDER TO FORMATION THEIR

PROFESSIONAL COMMUNICATION SKILLS DURING THEIR TRAINING AT THEHIGHER EDUCATIONAL ESTABLISHMENTS

The article substantiates the effectiveness of the implementation of an integrative approach to independentwork of students in humanities in order to develop would-be agrarians’ communication skills, which is anessential component of the professional competence of specialists in the field of agriculture.

Keywords: would-be agrarians, independent work, an integrative approach, blogging, conference model,project method, communication club.

© З. Дзюбата, 2016

ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД ДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ НАД ФОРМУВАННЯМКОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ АГРАРНИКІВ У ПРОЦЕСІ ЇХ ПІДГОТОВКИ У ВНЗ

41 Молодь і ринок №3 (134), 2016

навчання. Аналіз навчальних планів виявив, щона самостійну роботу під керівництвом викладачавиділяється достатня кількість годин, які можутьбути направлені на формування комунікативнихумінь майбутніх фахівців аграрників. Ефективнимзасобом реалізації цього завдання може бутиінтеграція низки гуманітарних дисциплін, в томучислі під час організації самостійної роботистудентів. Інтегративний підхід до формуваннякомунікативних умінь майбутніх аграрників даєзмогу встановити смислову відповідність,виділити центральну ідею, яка об’єднує веськомплекс тем і проблем, які розглядаються урамках гуманітарних дисциплін, які вивчаютьсяаграрниками, та спрямувати їх на вирішеннякомунікативних задач майбутньої професійноїдіяльності таких фахівців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Насучасному етапі вчені обґрунтували важливістьпрофесійного спілкування аграрника длявиконання своїх обов’язків. Значна уваганауковців приділяється розробці теоретико-методологічних засад формування навичок таумінь, необхідних для забезпечення культурипрофесійного спілкування майбутніх працівниківаграрної сфери (Л.В. Барановська, Г.Д. Берегова,С.М. Амеліна, В.О. Михайлюк, В.А. Кручек,Л.В. Вікторова, Н. М. Тимощук, Ю.О. Ніколаєнко,В.І. Свистун, Л.А. Осадча). У ракурсі нашогодослідження, а саме пошуку шляхівцілеспрямованого, систематичного та ефективногоформування професійно-необхідних комунікативнихумінь майбутніх аграрників в умовах обмеженоїкількості годин, регламентованих навчальнимипланами на таку підготовку, ми опрацювали працінауковців, присвячені проблемі інтеграції у різнихїї аспектах (М.М. Берулава, М.І. Махмутов,О.Я. Данилюк, О.А. Комар, І.П. Самойленко,В.В. Мотушок, І.М. Козловська, В. К. Сидоренко,Н.М. Самарук). Аналіз дослідженого науковцямипоняття інтеграції, її видів, рівнів, функцій таумов дав можливість висунути гіпотезу про те,що інтеграція може бути ефективним засобомформування комунікативних умінь майбутніхаграрників у процесі самостійної роботи студентіву аграрних ВНЗ, визначити перелік із навчальнихдисциплін, які слід спрямувати на досягнення цієїмети та розробити низку комунікативних завданьдля організації самостійної роботи студентів.

Мета статті полягає у тому, щоб, довівшиінтегративний потенціал низки гуманітарнихдисциплін, обґрунтувати шляхи організації часткисамостійної роботи студентів з метою ефективногоі цілеспрямованого формування комунікативнихумінь майбутніх аграрників.

Виклад основного матеріалу. Беручи доуваги загальні вимоги до інтеграції навчальнихдисциплін, на основі аналізу навчальних планів іробочих програм визначаємо дисципліни, які слідінтегрувати з метою формування комунікативнихумінь майбутніх аграрників: “Історія України”,“Культурологія”, “Філософія”, “Психологія”,“Правознавство”, “Соціологія”, “Охорона праці”,“Українська мова за професійним спрямуванням”,“Іноземна мова за професійним спрямуванням”.Базовими дисциплінами для формуваннякомунікативних умінь вважаємо “Українську мовуза професійним спрямуванням” та “Іноземну мовуза професійним спрямуванням”. У процесівивчення цих дисциплін на основі інтегративногопідходу можливо цілеспрямовано формуватикомунікативні уміння, оскільки ці дисципліниоб’єднує низка спільних цілей та завдань, вониоперують певними спільними поняттями,термінологією та можуть використовувати спільнулогіку засвоювання знань, методи навчання таприйоми діяльності студентів. У результаті аналізуробочих та типових програм ми узагальнили, щовищевказані дисципліни покликані допомагатифахівцеві аграрнику ефективно реалізовувати своїпрофесійні обов’язки, пов’язані із процесомспілкування на виробництві, а саме:

- уміння самостійно, науково та усвідомленопрацювати з різного роду інформаційнимиджерелами для своєчасного ознайомлення зновими технологіями, тенденціями розвиткунауки і техніки, сучасними відкриттями;

- синтезувати та творчо застосовувати набутізагально-професійні знання та особливо знаннята уміння у сфері агропромислового комплексу;

- формувати власну наукову позицію щодоактуальних проблем сьогодення тазакономірностей розвитку у сфері аграрноговиробництва;

- аналізувати різноманітні проблемні ситуаціїта процеси і знаходити у них правильні рішення;

- уміння проводити дослідження різноманітнихявищ у сфері агропромислового комплексу,розробляти програму та методику їх здійснення,робити підсумки та узагальнення для подальшоговикористання даних;

- обмінюватися досвідом; встановлювати діловіконтакти із партнерами, зокрема закордонними;

- здійснювати ефективне професійнеспілкування з метою підвищення ефективностіпраці на виробництві.

Щодо методів формування комунікативнихумінь, то інтегративний підхід до навчання даєзмогу застосовувати всі існуючі методи, але їхможливості значно зростають внаслідок


42

розширення понятійного та операційного апаратуі збільшення кількості елементів різнопредметнихзнань [1, 144 – 145].

Організація самостійної роботи надформуванням комунікативних умінь студентіваграрників передбачає різні види робіт.

Особливо ефективною для формуваннякомунікативних умінь майбутніх аграрниківвиявилась науково-дослідницька робота.Вважаємо доцільним спрямувати певну часткусамостійної роботи студентів старшокурсниківаграрних ВНЗ на дослідження актуальних дляпевного закладу тем дослідження. Це вмотивуєїх до роботи над формуванням комунікативнихумінь у сфері читання, говоріння, а також іперекладу та письма, оскільки вони матимутьможливість зробити власний внесок у розвитокнаукових досліджень установи, підготуватися донаписання дипломної чи магістерської роботи.

Проілюструємо це на прикладі самостійноїроботи з дисципліни “Іноземна мова запрофесійним спрямуванням”. Перш за все,студентів інформують про напрями науковихдосліджень у формі бесіди, доповідей викладачів,завідувачів та працівників лабораторій,запрошення студентів на конференції тощо. Це,наприклад, способи виробництва біогазу.Наступним кроком студентам пропонуютьздійснити пошук іншомовних інформаційнихджерел у мережі Інтернет (пропонуємо дві чи тристатті), а також здійснити ознайомче читання.Студентів слід заохотити до короткого анотуванняопрацьованих статей, викладу змісту статей утезах, таблицях тощо. Література обговорюєтьсяна предмет актуальності та відповідності тематицідослідження, пропонується провести порівняльнийаналіз таких досліджень в Україні та закордоном,обговорити, що нового дізнався студент у процесіроботи тощо. Наступним кроком є вибір однієїстатті для здійснення критичного читання зподальшим перекладом та анотуванням. Післяперевірки викладачем іноземної мови перекладута анотації статті, вона передається науковцям талабораторіям, які займаються такимидослідженнями.

Ефективним способом формування комунікативнихумінь вважаємо написання та видання на рівні ВНЗстатей. Теми слід обирати відповідно до фаховихпредметів, які вивчають студенти кожногофакультету, основних напрямків науковоїдіяльності інституту, дипломної та магістерськоїробіт тощо. Керівники – це викладачі українськоїта іноземних мов. Рецензуванням займатимутьсявикладачі фахових предметів.

Одночасно ми проводили студентські

конференції, оскільки це стимулює роботу угрупах, організовує групове спілкування, залучаєпошук та обробку інформації і передбачає різнівиди презентації: письмова (тези), усна (доповідь),графічна та електронна (додаткові матеріалипрезентації) тощо [6]. При підготовці такихконференцій ми врахували такі вимоги:

- присвятити достатньо часу на підготовку –мінімум один семестр;

- доручити студентам самостійно організуватипроведення конференції;

- створити робочі групи (оргкомітети) з питаньпроведення конференції, що передбачає обранняголів та відбір членів на основі поданих заявок,резюме, листів тощо;

- проводити регулярні засідання робочих груп(протоколи засідання перевіряються викладачами-керівниками проекту).

Структура проведення студентськоїконференції з метою найефективнішогоформування комунікативних умінь має такийвигляд:

1) пояснення та мотивація студентів допідготовки та проведення конференції,визначення теми та концепції, обговорення етапівта строків проведення;

2) створення оргкомітету, координація тавизначення напрямів роботи робочих груп,розподіл обов’язків між учасниками конференції(наприклад, відповідальні за розміщенняоголошень, розробку запрошень та посвідченьучасників, організацію приміщення дляпроведення конференції тощо);

3) проведення засідань для, наприклад,обговорення запропонованих тем і тез майбутніхдоповідей, питань для обговорення;

4) власне проведення конференції;5) оцінка роботи за допомогою звітів,

обговорення вдалих та невдалих виступів та інше.Проілюструємо це на прикладах.Розширити інтегративний базис з дисципліни

“Історія” з метою формування комунікативнихумінь можливо ввівши самостійну роботу надпроведенням конференції на тему “Історіяаграрних відносин” з наступними питаннями дляобговорення: розвиток сільського господарства ісільськогосподарського виробництва в Україні такраїнах, з якими ми активно співпрацюємо; впливаграрних відносин та сільськогосподарськогокомплексу на розвиток культурних цінностей тавідношень тощо. Така робота розвиваєкомунікативні уміння, які в майбутньомудопоможуть ефективно проводити обговоренняпрезентації, ведення дискусії, формування тапред’явлення власної думки, суджень, оцінки



43 Молодь і ринок №3 (134), 2016

інших, вміння шукати, опрацьовувати інформаціюта інше, а також це є, наприклад, підготовка довивчення теми “Сутність та основні напрямисучасної аграрної реформи”.

Зі студентами відділення екології та садово-паркогово господарства проводимо конференціїіноземною мовою на тему “Актуальні проблемита способи покращення екологічної ситуації” зтакими питаннями для обговорення: проблемизабруднення навколишнього середовища,способи захисту навколишнього середовища відзабруднення, що саме я можу зробити дляпокращення екологічної ситуації, організації, щозаймаються захистом навколишнього середовища.

Сучасним засобом формування комунікативнихумінь вважаємо ведення блогу, в тому числі ііноземною мовою. Така діяльність реалізовуєінтегративний підхід до навчання, дає можливістьактивізувати процес формування комунікативнихумінь, підвищує мотивацію студентів і їх почуттявідповідальності за результати навчання [5, 53].Переглянувши сторінку статистики відвідуванняблогу, студенти розуміють, що мають справу зреальною аудиторією, яка переглядає, читає ікоментує викладену інформацію і, як наслідок, їхкреативність і продуктивність праці зростає.

Ведення блогу можна вважати цінним таефективним компонентом програми самостійноїроботи з формування комунікативних уміньстудентів-майбутніх аграрників у процесівивчення гуманітарних дисциплін, оскільки1) виконання такої роботи можливе поза межамиаудиторії і є відмінним засобом залучити студентівдо додаткової роботи над певними темами,проблемами, завданнями; 2) реалізуєтьсяособистісний підхід, що підвищує мотивацію досамостійної роботи; 3) організовується взаємодіяне лише між викладачем і студентом (традиційно,єдиним читачем рефератів чи інших письмовихробіт студента є лише викладач), а й у форматі“студент-студент”, “студент-аудиторія” (в процесіведення блогу студенти взаємодіють,співпрацюють, пізнають іншого, надаютьзворотний зв’язок, аналізують аудиторію та інше)[4]; 3) відбувається ефективна робота надкомунікативними уміннями у сфері читання таписьма, а також є можливість спрямувати увагустудентів на опрацювання Інтернет ресурсів ізінформацією, значущою для їхньої майбутньоїпрофесійної діяльності [7].

Студентам слід допомогти створити блог(наприклад, на Blogger.com.) та ознайомити збазовими видами роботи (яким чиномдописувати, як читати, як коментувати) таосновними завданнями ведення блогу

(наприклад, дописувати по 90 – 100 слів на день,розмістити фотографії чи відео, викласти виконаніписьмові завдання у блог, коментувати викладенувикладачем чи одногрупниками інформаціютощо). Тут важливо, щоб при виборі тем і проблемдля опрацювання враховувались вимогипрофесійної спрямованості і реальності ситуацій,необхідності знань і умінь для майбутньоїпрофесійної діяльності.

Існують різні формати ведення блогу та іперелік комунікативних завдань широкий. Форматстаті не дозволяє детально зупинитися на описіпроцесу цього виду самостійної роботи, тому мизосередилися на обґрунтуванні доцільностівикористання такого ресурсу для педагогічнихцілей, а зокрема для комунікативної підготовкистудентів.

Комунікативний гурток вважаємо ще однимефективним засобом самостійної роботи студентів(під керівництвом викладача) над формуваннямкомунікативних умінь. Комунікативний гуртокможуть організовувати не лише викладачі рідноїта іноземних мов, а й викладачі іншихгуманітарних дисциплін, адже окрім роботи зматеріалом, відведеним для самостійної роботи зпевної дисципліни, увага акцентується на формахі методах, які дають змогу практикуватикомунікативні уміння (обговорення відео, слайдів,фотографій, ситуацій, проблем, відповідноготекстового матеріалу, прес конференції, ролевіігри, підготовка до тематичних вечорів тощо).Значно підвищує мотивацію студентів до такоговиду роботи зміна ролей: викладачі не завжди саміготують матеріал, а на кожну зустріч призначаютьлідера групи, який сам готує частину матеріалу(слайди, відео, тему для обговорення, тест тощо)і стимулює обговорення.

Позитивні результати ми одержали припроведенні конкурсів-проектів та бізнес-планів,наприклад: “План облаштування та озелененнярідного міста (району міста, території навчальногозакладу)”, “Організація приватного фермерськогогосподарства”, що передбачає роботу таспілкування у групах, пошук та опрацюванняінформації, тренує комунікативні уміння у сферіписьма. Метод проектів є ефективним прививченні гуманітарних дисциплін, оскільки вониспрямовані на здобуття компетенцій, в тому числіі комунікативної [3], а також вважається одним ізспособів реалізації моделі інтеграції навчальнихдисциплін [2, 479].

Раціональним видом самостійної роботи надрозвитком комунікативних умінь виявилосьнаписання звітів після відвідуваннясільськогосподарських підприємств та різних


44

організацій, звітів про проходження практикитощо. Координувати таку роботу слід кураторамгруп або викладачам фахових дисциплін,керівникам практики, а перевіряти таобговорювати спільно з викладачами українськоїта іноземних мов.

Також, серед навчально-виховних заходів уаграрному ВНЗ слід влаштовувати бесіди, круглістоли, доповіді тощо за участі компетентнихфахівців, кращих студентів та викладачів з метоюпояснення та демонстрування важливостікомунікативних умінь для здійснення успішноїпрофесійної діяльності аграрників. Це, скажімо,може бути бесіда з успішним фермером,керівником підприємства, науковцем,винахідником, групою студентів, які стажувалисяна закордонних фермерських господарствах на тему“Роль спілкування у професійній діяльностіаграрника”/ “Важливість володіння іншомовнимикомунікативними уміннями для майбутніхаграрників” / “Спілкування під час стажування назакордонних фермерських господарствах” тощо.

Підготовчий етап введення у навчальнийпроцес цілеспрямованого формуваннякомунікативних умінь майбутніх аграрників підчас самостійної роботи передбачає також роботувикладачів гуманітарних дисциплін над відборомзмісту і обсягу матеріалу та розробкою івпровадженням у навчальний процес завдань таметодичних рекомендацій для самостійної роботистудентів аграрних ВНЗ над формуваннямкомунікативних умінь. При розробці завдань,важливим аспектом є орієнтація на процесформування комунікативних умінь, на діяльність,а не тільки на результат самостійної роботистудентів.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Така самостійна робота передбачаєспівпрацю між викладачами гуманітарних тафахових дисциплін, поглиблення інтегративногобазису. Вона повинна бути регламентована

навчальними програмами та враховувати реальній потенційні комунікативні потреби студентіваграрних вищих навчальних закладів.

Інтегративний підхід до організації самостійноїроботи студентів може сприяти підвищенню рівнясформованості комунікативних умінь майбутніхаграрників та їх удосконаленню завдяки ширшимможливостям практики та застосування в ходівивчення дисциплін гуманітарного циклу.

1. Козловська І.М. Інтегративний підхід довибору та використання методів навчання упрофесійній освіті / І.М. Козловська, О.С. Білик// Проблеми освіти: [наук.-метод. зб.] – К.:Науково-методичний центр вищої освіти, 2004.– Вип. 39. – С. 144 – 151.

2. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательныхтехнологий: в 2 т. Т.2 / Г.К. Селевко. – М.: НИИшкольных технологий, 2006. – 816 с.

3. Сергеев И.С. Как организовать проектнуюдеятельность учащихся / И.С. Сергеев. – М.:АРКТИ, 2006. – 80 с.

4. Blackstone B. Blogs in English languageteaching and learning: Pedagogical uses and studentresponses / Brad Blackstone, John Spiri, NaekoNaganuma // Reflections on English LanguageTeaching. – Vol. 6, No. 2. – pp. 1 – 20.

5. Darabi R. Basic writing and learningcommunities / Darabi R. // Journal of Basic Writing,2006. – Vol. 25(1). – pp. 53 – 72.

6. Gruba P. Using a Conference Model to TeachCommunication Skills in a Communication Acrossthe Curriculum Program [Electronic resource] /Joanna Tapper and Paul Gruba // Language andLearning Across the Disciplines: [scholarly journal].– 2000. – V. 4., No.1. – Retrieved from:wac.colostate.edu/llad/v4n1/tapper_gruba.pdf.

7. Campbell AP. Webblogs for use with ESLclasses [Electronic resource] /Campbell AP. – 2003.– Retrieved from: http://iteslj.org/Techniques/Campbell-Weblogs.html.



“Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра”.

Тарас Шевченко

український поет, письменник , громадський діяч, Пророк України


45 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок з важливиминауковими чи практичними

завданнями. Формування вміння спілкуватися згромадянами іноземних країн та шанобливогоставлення до їхньої культурної спадщини єосновою навчально-виховного процесу в закладах

вищої освіти з огляду на необхідність залученнястудентів до глобальних цінностей та авторитетунашої самостійної держави на світовій арені.Використання нових технологій, таких якІнтернет-ресурси, надає суттєву допомогу удосягненні вищезазначених цілей. Адже зростаємотивація вивчення іноземної мови студентами,

УДК 378.3:811.243

Галина Задільська, кандидат філологічних наук,доцент кафедри порівняльної педагогіки та методики викладання іноземних мов

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана ФранкаЛеся Комар, старший викладач кафедри гуманітарної підготовки

Інституту підприємництва та перспективних технологій НУ “Львівська політехніка”

АНГЛОМОВНІ РЕСУРСИ ІНТЕРНЕТУ У НАВЧАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИСТУДЕНТІВ МОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ВНЗ

У статті розглядаються можливості використання Інтернет-ресурсів у навчанні англійської мовиз метою посилення мотивації її вивчення та підвищення соціокультурної компетенції cтудентів-філологів.Автори досліджують та аналізують переваги використання сучасних комп’ютерних технологій у навчанніанглійської мови студентів філологічних спеціальностей ВНЗ.

Ключові слова: Інтернет-ресурси, соціокультурна компетенція, мотивація навчання, сучаснікомп’ютерні технології, студенти філологічних спеціальностей ВНЗ.

Літ. 9.

Галина Задильская, кандидат филологических наук,доцент кафедры сравнительной педагогики и методики обучения иностранных языковДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

Леся Комар, старший преподаватель кафедры гуманитарной подготовкиИнститута предпринимательства и перспективных технологи НУ “Львовская политехника”

АНГЛОЯЗЫЧНЫЕ РЕССУРСЫ ИНТЕРНЕТА В ПРЕПОДАВАНИИ АНГЛИЙСКОГОЯЗЫКА СТУДЕНТАМ ЯЗЫКОВЫХ ФАКУЛЬТЕТОВ ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ

ЗАВЕДЕНИЙВ статье рассматриваются возможности использования Интернет-рессурсов в преподавании

английского языка с целью усиления мотивации его изучения и повышения социокультурной компетенциистудентов-филологов. Авторы исследуют и анализируют преимущества внедрения современныхкомпьютерных технологий в преподавании английского языка студентам языковых факультетов высшихучебных заведений.

Ключевые слова: Интернет-рессурсы, социокультурная компетенция, мотивация учения,современные компьютерные технологии, студенты языковых факультетов высших учебных заведений.

Halyna Zadilska, Ph.D (Philology), Associate Professor of theComparative Pedagogy and Methods of Teaching of Foreign Languages

Drohobych Ivan Franko State Pedagogical UniversityLesya Komar, a senior lecturer at the Humanitarian Training Department

Institute of Business and Advanced Technologies “Lviv Polytechnic”

INTERNET RESOURCES IN TEACHING ENGLISH TO UNIVERSITY STUDENTS OFLINGUISTIC DEPARTMENTS

This article considers the possibilities of using the Internet resources in teaching English aimed atintensifying the motivation of its learning and increasing the students-philologists’ sociocultural competence.The authors research and analyze the benefits of the use of modern computer technologies in teaching a foreignlanguage at the linguistic departments.

Keywords: Internet resources, sociocultural competence, the motivation of learning, modern computertechnologies, students of linguistic departments.

© Г. Задільська, Л. Комар, 2016


46

і, відповідно, підвищується їхня соціокультурнакомпетенція при використанні автентичнихіншомовних джерел. Такий підхід, своєю чергою,забезпечить належне життя та діяльністьмайбутніх фахівців у полікультурному просторі,допоможе їм реалізуватись як кваліфікованимпрацівникам. Саме тому використанняінформаційних ресурсів мережі Інтернетнеобхідно фахово інтегровувати у навчальнийпроцес.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Використання Інтернет-ресурсів у навчальномупроцесі досліджували такі вчені як П.Г. Асоянц,О.С. Синекоп, С.В. Вадаська, Н.Ю. Дроздович,М.А. Тищенко, E. Crane Beverley, Gitsaki Christina,Richard P. Taylor, Klaus Brandl та багато інших [1;3; 4; 6; 7; 8].

Ми вважаємо, що Інтернет-ресурси вартовикористовувати комплексно, в основних видахдіяльності: говорінні, письмі, читанні й аудіюванні.Проте, ми не зустрічали жодних досліджень,присвячених особливостям найбільшефективного – комплексного навчання англійськоїмови студентів мовних спеціальностей ВНЗ.

Актуальність дослідження проблеминавчання англійської мови студентів мовнихспеціальностей ВНЗ засобами Інтернет-ресурсівзумовлена відсутністю розробленої та науковообґрунтованої методики навчання англійськоїмови студентів-лінгвістів, побудованої навикористанні Інтернет-ресурсів як інтегрованоїчастини навчального процесу, та соціальнимипотребами в спеціалістах з високим професійнимрівнем знань англійської мови.

Метою статті є комплексне використанняметодів і прийомів навчання англійської мовистудентів мовних спеціальностей ВНЗ засобамиІнтернет-ресурсів. Досягнення поставленої метипередбачає вирішення наступних завдань:виявити шляхи підвищення ефективностінавчання англійської мови при використанніресурсів Інтернету; визначити методи та прийомивикористання Інтернет-ресурсів для комплексногонавчання англійської мови в основних видахдіяльності: говорінні, письмі, читанні й аудіюванні.

Виклад основного матеріалу. Кожне заняттяз практичного курсу англійської мови повинномати інформативно-пізнавальний характер івласне від вміння організувати навчальний процесвикладачем комплексно, максимально залучившивсі основні види діяльності, і залежитьефективність сприйняття, засвоєння та подальшезастосування кожним студентом зокремакомунікативних навичок. Важливо, щоб викладачпослуговувався Інтернет-засобами вміло і

застосовував їх для якісної допомоги присприйняті автентичного матеріалу.

Так, серед основних Інтернет-засобів, якіактивно використовують для розвитку навичокписьма, виділяють електронне листування зфахівцями різних галузей за допомогоюелектронної пошти на форумах та в чатах. Такелистування є надзвичайно ефективне та має своїпереваги порівняно з паперовим, адже воношвидше і дешевше. Викладач може знайтипартнерів по листуванню для своїх студентівзвернувшись з відповідним запитом до TESL-L(computer-assisted language learning [email protected] / [email protected])або TESLK-12 ([email protected].еdu); долист-серверу для міжкультурних зв’язків(Intercultural E-Mail Classroom Connectionswww.iecc.org, www.stolaf.edu / network/iecc).Домашня сторінка E-mail for ESL/LINC Students(http://edvista.com/claire/linc.html) пропонуєвільний доступ до електронної пошти та надаєпосилання до корисних ресурсів [5].

У процесі навчання професійно орієнтованогописемного мовлення також широковикористовуються блоги (blogs) – цемультимедійні зошити, в яких студентипрезентують виконані завдання, при цьому іншістуденти можуть бачити і коментувати роботиодин одного.

Зазначимо, що в Оксфордському словникуанглійської мови іменник “блог” визначається як“часто поновлюваний веб-сайт, який складаєтьсяз особистих спостережень, цитат з інших джерелтощо та зазвичай ведеться однією особою, маючипосилання на інші сайти; он-лайн журнал або жщоденник”. Щоденники такого типу називаютьтакож “публікацією невідредагованого голосународу” або більш конкретно ієрархією “тексту,зображень, мультимедійних об’єктів та даних,упорядкованих хронологічно” [9].

Укажемо на те, що блог – це вебсайт, авторомякого є одна людина або група людей,повідомлення ж розташовані у зворотньомухронологічному порядку, починаючи віднайновішого. У навчальному процесі виділяютьтри базові види блогів – викладацький блог, блоггрупи та студентський блог [2, 24]. Викладацькийблог – це журнал або щоденник, який ведевикладач згідно навчального плану, розміщуючипрограмну інформацію та домашнє завдання таспонукаючи студентів до пошуку певноїінформації зазвичай з рекомендованих джерел іподальшого дослідження теми у правильномунапрямку. Викладач у блозі описує свою точкузору щодо певного питання, а студент, своєю



47 Молодь і ринок №3 (134), 2016

чергою, маючи доступ до інформації, ставитьзапитання, пише коментар тощо.

Блог групи виникає, у тому випадку, коливикладач веде записи спільно зі студентами тадискутує про актуальні питання, які виникаютьпід час опрацювання певного блоку інформації занглійської мови.

У своєму індивідуальному блозі студент ведесвій власний навчальний блог іноземною мовою,який скеровується та корегується викладачем.

Найпопулярнішим сервісом освітніх блогів усвіті є сайт www.edublogs.org. Окрім того у блогахможна розміщувати тексти, гіперпосилання,фотографії, аудіофайли, відеофайли.Використання блогів забезпечує відкритість,обґрунтованість оцінки результатів йоперативність обміну інформацією.

Серед блогів виділяють особливий тип – аудіоблоги чи подкасти, – від англ. Рodcast, де рod –МР 3 плеєр і broadcast – радіомовлення,трансляція. Подкастинг – це процес створенняаудіо- та відеофайлів (подкастів), яківикористовуються, головним чином, приаудіюванні. Подкасти характеризуютьсянадзвичайно різноманітною тематикою,включаючи актуальні новини. Адже тепер новинирозташовані на сайтах у форматі радіопередачі: їхможна і читати, і слухати кілька разів. Вонивикладені на сайті у вигляді випусків, їх можнатакож завантажувати на МР 3 плеєр та слухати вбудь-який зручний для студента час.

Дуже важливо підкреслити, що подкасти, якіприсвячені вивченню англійської мови,застосовуються у багатьох видах діяльності,формуючи навички та уміння розумінняіншомовного мовлення на слух, формуючи тавдосконалюючи навички вимови, розширюючи тазбагачуючи лексичний запас, граматичні навички,розвиток умінь говоріння та усного мовлення.На сайті є підрозділи з читання (reading) і письма(writing). Студенти, пройшовши ці етапи, можутьперевірити свої знання, їм подається вікторина(quizzes), тести (tests), тощо.

Також для аудіювання англійською мовоюможна запропонувати студентам на початкукожного заняття прослуховувати коротенькі аудіоматеріали. Певний інтерес представляє сайтwww.bbc.co.uk/worldservice/learningenglish/. Цеодин з найцікавіших сайтів для вивченняанглійської, які можна знайти у всесвітній мережі.Всі матеріали поділені на наступні категорії:General & Business English, Grammar, Vocabulary& Pronunciation, Quizzes, The Flatmates,Community, For Teachers, Specials. На практичнихзаняттях ми застосовували, наприклад, розділ The

Flatmates. Це аудіо-серіал про п’ять сусідів поквартирі Tim, Helen, Khalid, Alice, Michal та їхнюкицю. Кожна серія триває не більше, однієїхвилини. Загалом в архіві ВВС можна знайти 204серії про пригоди друзів, кожну з яких можнапрослухати в режимі on-line. Післяпрослуховування студенти з викладачемобговорюють почуте у групі. Викладач, своєючергою, записує невідомі слова на дошці. Такийвид діяльності кожного практичного заняттяпоповнюватиме лексичний запас студента-філолога.

Для домашнього прослуховування можнавикористовувати певний аудіотекст з сайтуwww.gutenberg.com. Студенти заносять новулексику до словника, а на занятті обговорюютьпочуте у групі. Викладач продумує відповіднізавдання для прослуханого студентами тексту.

Для розвитку умінь говоріння можна надатистудентам можливість приймати участь в on-lineдискусіях, наприклад, на сайті www.englishclub.com.При цьому, тему для дискусії слід обрати під часаудиторної роботи, а приймати безпосереднюучасть у дискусії студентам варто у межах часу,виділеного для самостійної позааудиторноїроботи.

Розглянемо ще два сайти, націлені навдосконалення навичок говоріння – Dvolver(http://www.dvolver.com) та Show Beyond (http://www.showbeyond.com). Сервіс Dvolver допомагаєстудентам створювати власні діалоги нарізноманітні теми. Студенти можуть обрати місцепрогравання діалогу, героїв діалогу, тощо,заповнюючи виділене поле репліками свого героя.Коли всі репліки записані, сервіс пропонуєпереглянути щойно створений студентами діалог.

Сервіс Show Beyond допомагає створювативласні мультимедійні розповіді та записизвукового супроводу до слайдів, власне створеннямонологів. Такий вид діяльності застосовуєтьсядля вдосконалення монологічного та писемногомовлення.

Зупинимося на використовуваних нами напрактичних заняттях з англійської мови сайтах,які націлені на вдосконалення навичок читання– Into the Book (http://reading.ecb.org/) та EnglishTexts (http://englishtexts.ru/).

Сервіс Into the Book пропонує комплексінтерактивних вправ для навчання студентівстратегій читання і має два підрозділи: StudentArea та Teacher Area. Student Area пропонуєстудентам пройти реєстрацію та виконати вправиза тією чи іншою стратегією. Студенти власнемають можливість відправити результатиелектронною поштою або роздрукувати їх для


48

перевірки вчителем. Викладач створює віртуальнукласну кімнату, розміщує завдання, відео,фрагменти текстів, тощо в Teacher Area. Сервіспропонує список рекомендованої літератури длякожного виду інтерактивних вправ, посилання надодаткову інформацію, завдання з інших веб-сайтів.

Сервіс English Texts представляє собою серіюстатей новин з англомовних on-line порталів.Одним з перших завдань є читання статей сайтуза визначеною викладачем тематикою зподальшим обговоренням на занятті. Студентиотримують завдання знайти певну інформацію тапідготувати питання за цією тематикою. Укажемона те, що статті супроводжуються паралельнимперекладом і післятекстовими вправами, а такожбільшість статей супроводжується граматичнимкоментарем. Загалом статті розділені на групивідповідно до складності. Текст статті можназавантажити у форматі *.doc та продовжитироботу над ним безпосередньо на персональномукомп’ютері. На занятті відводиться час для дискусіїта опрацювання відповідної лексики. Зазначимо,що на сайті розміщені короткометражні серіалианглійською мовою з субтитрами, а також статті,які озвучені носіями мови, що також може бутикорисним при аудіюванні.

Висновки і перспективи подальшихрозвідок у даному напрямку. На нашу думку,інтеграція Інтернет-ресурсів у навчальний процесдля вивчення англійської мови студентів мовнихспеціальностей ВНЗ значно підвищує якістьпрезентації навчального матеріалу таефективність його засвоєння студентами,урізноманітнює та збагачує зміст навчальноїдисципліни, підвищує мотивацію студентів-філологів до вивчення англійської мови, створюєпозитивну атмосферу під час навчання та умовидля більш тісної співпраці між викладачами тастудентами і забезпечуватиме якісну підготовкупедагогічних кадрів відповідного рівня.

Навчальний процес, який забезпечуєкомплексний підхід щодо використання Інтернет-ресурсів в основних видах діяльності – говорінні,письмі, читанні й аудіюванні та поєднує комплексмультимедійних технологій з високимдидактичним потенціалом, телекомунікаційнутехнологію, комп’ютерне навчання англійськоїмови та сучасні методи навчання іноземних мовбуде забезпечувати розвиток комунікативних,творчих і професійних знань, потребу усамовдосконаленні, постійній самоосвіті студентівмовних спеціальностей ВНЗ.

Перспективним напрямом подальшогодослідження вбачаємо у вдосконаленні тапоглибленні застосування сучасних Інтернет-ресурсів та технологій для професійно-орієнтованого навчання іноземної мови, розробціметодики використання фахових англомовнихІнтернет-ресурсів, таких як професійні сайти, тарозробка системи вправ у навчальних закладахна різних рівнях володіння іноземною мовою.

1. Асоянц П.Г. Використання інтерактивнихтехнологій з комп’ютерною підтримкою длянавчання англійської мови студентів-майбутніхінженерів / П.Г. Асоянц, О.С. Синекоп // VIIМіжнародна науково-методична конференція“Вища технічна освіта: проблеми та перспективирозвитку в контексті Болонського процесу”, 21 –22 вересня 2007 року. – К.: НТУУ “КПІ”, 2007. –С. 245 – 246.

2. Бецько О.С. Автономізуюча та мотиваційнароль вебблогів у формуванні та розвитку навичокписемного мовлення в контексті підвищенняефективності мовного навчання студентів вищихнавчальних закладів / О.С. Бецько // Вісник ЛНУ іменіТараса Шевченка. – 2011. – № 21 (232), Ч. І. – С. 19– 28.

3. Вадаська С.В. Переваги використанняінтернет-ресурсів для вивчення іноземної мовипрофесійного спрямування / С.В. Вадаська, Н.Ю. Дроздович.– [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://confesp.fl.kpi.ua/node/101

4. Тищенко М.А. Використання сучасних освітніхтехнологій в процесі навчання іноземній мовіпрофесійного спрямування / М.А. Тищенко. –[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://confesp.fl.kpi.ua/node/980

5. Томко І.Є. Використання Інтернет-ресурсів назаняттях з іноземної мови у ВНЗ / І.Є. Томко. –[Електронний ресурс] . – Режим доступу доматеріалу: http://www.rusnauka.com/22_DNI_2014/Philologia/3_174928.doc.htm

6. Beverley E. Crane. Teaching with the Internet /Beverley E. Crane. – Neal Schuman Publishers, 2000– 381 p.

7. Christina Gitsaki. Internet English / ChristinaGitsaki, Richard P. Taylor. – Oxford University Press,2000. – 104 p.

8. Klaus Brandl. Integrating Internet-basedReading materials into the foreign languagecurriculum: from teacher to student centeredapproaches / Klaus Brandl // Language Learning &Technology. – 2002. – № 3, volume 6. – P. 87 – 107.

9. Richard E. Trammell Content Delivery in the“Blogosphere”/ E. Richard Ferdig , D. Kaye.[Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// w w w. t h e j o u r n a l . c o m / m a g a z i n e / v a u l t /A4677D.cfm.




49 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Постановка проблеми. Особливоїактуальності у сучасномуінформатизованому і технізованому

суспільстві набувають проблеми окультуренняжиття, створення і збереження духовності,формування етичної культури, душевноїрівноваги, конструктивної поведінки, свідомостій відповідальності особистості.

Для початку формування духовно-моральнихякостей найбільш сприятливим періодом життялюдини є дошкільний вік. Він закладає основиобразного сприймання світу як повногонесподіванок і таємниць. Це перші кроки додуховного ідеалу, і при певних умовах вониможуть перетворитися в любов до правди, краси,

рідного краю. Адже, дошкільне дитинство єпочатковим періодом становлення особистості,коли закладаються основи ставлення донавколишнього світу, людей, до себе,засвоюються перші моральні норми поведінки.

Орієнтири сучасного виховання дітейдошкільного віку знайшли своє відображення вЗаконах України “Про дошкільну освіту”; “Проохорону дитинства”; “Національній доктринірозвитку освіти України у ХХІ ст.”; Базовомукомпоненті дошкільної освіти в Україні; Концепціїсучасного українського виховання; Державноїцільової програми розвитку дошкільної освіти наперіод до 2017 року; у програмах розвитку дитинидошкільного віку “Я у Світі”; “Українське

УДК 37.017.93:373.21

Віолета Городиська, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загальної педагогіки та дошкільної освітиРоманна Мацелюх, спеціаліст соціально-гуманітарного факультету

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПОНЯТТЯ “ДУХОВНІСТЬ”, “МОРАЛЬНІСТЬ”, “РЕЛІГІЙНІСТЬ” У КОНТЕКСТІДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У статті аналізується сутність понять “духовність”, “моральність” “релігійність”, висвітлюєтьсярозуміння релігійності у сучасних дошкільних навчальних закладах, здійснюється акцент на поєднаннірелігійних, естетичних та національно-патріотичних почуттів у духовному розвитку дітей дошкільноговіку.

Ключові слова: духовність, моральність, релігійність, моральне виховання, християнські свята,релігійно-духовний розвиток.

Літ. 15.

Виолетта Городиская, кандидат педагогических наук, доценткафедры общей педагогики и дошкольного образования

Романна Мацелюх, специалист социально-гуманитарного факультетаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПОНЯТИЕ “ДУХОВНОСТЬ”, “НРАВСТВЕННОСТЬ”, “РЕЛИГИОЗНОСТЬ” ВКОНТЕКСТЕ ДУХОВНОГО РАЗВИТИЯ ДЕТЕЙ ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА

В статье анализируется сущность понятий “духовность”, “нравственность” и “религиозность”,освещается понимание религиозности в современных дошкольных учебных заведениях, осуществляетсяакцент на сочетании религиозных, эстетических и национально-патриотических чувств в духовномразвитии детей дошкольного возраста.

Ключевые слова: духовность, нравственность, религиозность, нравственное воспитание,христианские праздники, религиозно-духовное развитие.

Violeta Gorodyska, Ph.D. (Pedagogy),Associate Professor of the General Pedagogy and Preschool Education Department

Romanna Matselyuk, Specialist of the Social-Humanitarian FacultyDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE CONCEPTS “SPIRITUALITY”, “MORALITY”, “RELIGIOSITY” IN THECONTEXT OF SPIRITUAL DEVELOPMENT OF PRESCHOOL CHILDREN

The article analyzes the gist of the concepts “spirituality”, “morality”, “religiosity”, elucidates theunderstanding of religiosity in the modern preschool educational institutions. The emphasis is placed on acombination of religious, aesthetic and national-patriotic feelings in the spiritual development of preschool children.

Keywords: spirituality, morality, religiosity, moral education, Christian holidays, religious and spiritual development.

© В. Городиська, Р. Мацелюх, 2016

ПОНЯТТЯ “ДУХОВНІСТЬ”, “МОРАЛЬНІСТЬ”, “РЕЛІГІЙНІСТЬ”У КОНТЕКСТІ ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

50

дошкілля”; освітній програмі “Дитина в дошкільніроки” та інших нормативних документах, яківизначили провідні напрями духовногоудосконалення особистості.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Усистемі сучасної освіти спостерігається значнийдисбаланс, сутність якого полягає в надмірномуакцентуванні на розвитку фізичних таінтелектуальних якостей дитини і недостатнійувазі до духовного, а особливо морального їївиховання як особистості. Водночас, саме відтого, які моральні цінності засвоять старшідошкільники, залежить майбутнє українськогонароду, адже моральність нації – основа духовноїстійкості та спадкоємності її історичного буття.Дослідники (О. Запорожець, О. Кононко,В. Мухіна, Я. Неверович та ін.), стверджують, щовже наприкінці дошкільного віку дитина виявляєздатність усвідомлювати і себе саму, і те місце,яке вона займає в житті. Відтак, у працях І. Беха,А. Богуш, О. Вишневського, Т. Кравченко,Н. Лисенко, Л. Рогальської, Ю. Руденка,О. Сухомлинської та інших сучасних науковцівпоширені різні тлумачення й розуміння розвиткудуховного потенціалу, в якому виділяють такіскладові, як: “духовність”, “моральність” та“релігійність”.

Метою статті є висвітлення сутності понять“духовність”, “моральність”, “релігійність” таз’ясування місця їх реалізації в дошкільнійпрактиці.

Виклад основного матеріалу. Поняття“духовність” сучасні науковці розуміють з двохсторін: світської та релігійної. Так, проблемидуховності досліджували такі вчені М. Каган [5],С. Кримський [6], Н. Силуянова [9], Ж. Юзвак[15] та ін. М. Каган пропонує розрізняти терміни“дух”, “духовний”, “духовність”. Ця необхідністьзумовлена тим, що жодне інше поняття нісвідомість, ані розум, ні мислення, ні інтелект нефіксують дану реальність у всій її цілісності. Ціпоняття цінні тим, що позначають якіснувідмінність психічної діяльності людини відпсихічної активності тварин [5, 93 – 94].

Науковий інтерес становить працяС. Кримського “Контури духовності”, в якій авторна етичній основі характеризує духовність якздатність переводити зовнішній універсум увнутрішній світ особистості, створювати тойвнутрішній світ, завдяки якому реалізуєтьсясамобутність людини, її воля залежно від ситуації,що постійно змінюється. У наведеному визначеннінас приваблює акцентуалізація на активностіособистості, що створює власну духовність, а несприймає її як даність [6, 21 – 22].

Заслуговує на увагу дослідження духовноїсфери А. Алексеєнко, яка трактує духовність якміру прийняття людиною духа і виявлення його вусьому житті людини й у відносинах між людьми.На думку автора, дух – це об’єктивна реальність,така ж сама, як і будь-що інше; цезнання,(інформація, енергія), що входить у нас,коли ми готові його сприйняти” [1, 12].Дослідниця вважає, що духовність не тотожнарелігійності і її слід розглядати у трьох вимірах.

Перший вимір духовності, на думку вченої,відповідає фізичному рівню буття індивіда івключає: потяг до ідеалу з метою досягненняуспіху, завоювання місця у суспільстві, створенняіміджу; прагнення до морального вдосконаленнязаради прихильного ставлення до себе; служіннялюдям заради отримання винагороди. Цей вимірдуховності подвійний: прагнення добразатьмарене корисливістю.

Другий вимір становлення духовностівідповідає тонкому душевному рівню людськогобуття і характеризується такими складовими:тугою за вищими ідеалами, марним їх пошуком уповсякденному житті; готовністю до подвигів вім’я високих ідеалів; бажанням служити людямбезкорисливо, яке здебільшого перетворюється навзаємний обмін послугами (я – тобі, ти – мені);реалізацією своїх сутнісних сил, талантів іздібностей зі завищеною самооцінкою,самозвеличуванням. На цьому рівні робитьсяспроба подолання зла, подвійності, пошукусправжньої духовності. Тут злети чергуються зпадіннями, альтруїзм із егоцентризмом.

Третій вимір є вищим ступенем у оволодіннідуховністю і характеризується: повнимприйняттям християнських цінностей, очищеннямчерез покаяння від гріховних пристрастей і думок;не лише моральне вдосконалення, а й повнеперетворення людини, з глибоким усвідомленнямусього, що відбувається в ній і навколо неї;результатом духовного перетворення стаютьрозквіт талантів, здібностей. Творчасамореалізація і безкорисливість є результатомдуховного зростання; жертовне служіння іншимлюдям із любов’ю, за прикладом Ісуса Христа,монахині Матері Терези та інших.

Вищий ступінь духовності вимагає певнихзусиль людини у пошуку зустрічі з Богом,молитовний подвиг, жертвування без думки просебе, подвиг безкорисливої любові до людей іслужіння їм. Відтак, В. Зеньковський наголошує,що не моральний, а релігійно-духовний процесзростання утворюють істину і кінцеву метувиховного впливу на дітей [4, 151].

У дітях є “інстинкт релігії”, який у багатьох



51 Молодь і ринок №3 (134), 2016

дітей під впливом оточення і “особистогодуховного складу, занадто реалістичного,зникає”, зазначала С. Русова [8, 40]. Тому,релігійний інстинкт потрібно підтримувати івиховувати. А релігійні почуття, за С. Русовою,виявляються досить рано, вже тоді, коли в таїнахдитячої душі складається ідеал, з яким воназіставляє, співвідносить, асоціює свої вчинки,думки, поведінку, коли дитина починаєусвідомлювати, “що саме вона в даній конкретнійситуації повинна поводити себе так, як поводилаб себе в ній ідеальна “особа”, і не робити того,чого не робила б ідеальна “особа” [Там само].

Рівень духовності визначається тільки рівнемпізнання людиною Бога, він не залежить від рівняосвіченості людини, отриманих знань у сферімузики, поезії, мистецтва, які він відносить докультури, освіти, моральності. На думкуА. Шевченка, моральна людина може бутибездуховною. Духовна ж людина обов’язково будеморальною, тому що виконує закони, даніТворцем, і віддзеркалює більш високий рівень,де моральність є лише початковим виявом. Черезте найбільш ефективним і фундаментальнимкритерієм підвищення моральності є підвищеннядуховності [14, 115].

Духовність – це здатність людини бутивільною, незалежною, самостійною. Розуміючивідносність моральних критеріїв, що діють усуспільстві, високодуховна людина приймаєрішення, виходячи із вищого розуміння добра,блага, істини, орієнтуючись на своє Вище Духовне“Я”, усвідомлення призначення і сенсу свогожиття.

У cутність поняття “моральність” науковцівкладають орієнтацію людини, передусім, насуспільно-історичні норми та цінності, конкретніоцінки інших, спільноти. Тому важливе завданняморального виховання – навчити жити людинусеред людей, притримуючись певних норм іправил, що прийняті у даному суспільстві, тобто“адаптувати її до соціуму” [12, 133]. Духовність іморальність є різними рівнями розвиткуособистості:

Адже, мораль – це система ідей, норм,принципів і правил поведінки людей у ставленніодин до одного та до суспільства. Норми тапринципи моралі, моральні ідеали та почуттястановлять систему моралі, яка складає основу,життєву позицію особистості [2, 540; 3, 11].

Мораль як складний феномен реалізується уреальному бутті людини, її повсякденній взаємодіїз соціумом, природою, аналітичному баченні себе,своїх помислів і дій. Щодо цього однаково важливій усвідомлення норм і принципів

загальнолюдської моралі та моралі середовища, вякому живе людина, і дотримання їх уповсякденній практиці, і послуговування ними воцінці реалій суспільного буття, людськихучинків, у тому числі своїх. Такі якості непередаються генетично, вони формуються впроцесі соціалізації людини під впливом багатьохсоціальних інститутів, передусім у процесівиховання і самовиховання [7, 210].

На нашу думку, духовно-моральне виховання,спрямоване на піднесення серця дитини як центрудуховного життя. Воно є процесоморганізованого, цілеспрямованого як зовнішнього,так і внутрішнього (емоційно-серцевого) впливупедагога, батьків на духовно-моральну сферуособистості, що є складником творення їїдуховного образу (задоволення потреби дитиниу вдосконаленні своєї природи, душі й тіла). Цейвплив має комплексний характер щодо почуттів,бажань, думок дитини. Таке вихованняспирається на певну систему цінностей, яказакладена в змісті освіти й актуалізуєтьсяпозицією педагога.

Оцінюючи духотворну силу природи, науки йрелігії, К. Ушинський наголошував, щонайбільший вплив на народ має церква, якавпливає на його дух. Потреба віри, релігійності,духовного самовдосконалення, за йогопереконанням, є вродженою і особливо виразноспостерігається в дітей [13, 232].

Під релігією розуміється сукупність істин,наказів, вимог, які регулюють стосунки міжлюдиною і Богом [4, 93]. Поняття ж“релігійності” виражає індивідуальне,особистісне ставлення особи до системирелігійних норм, виконанням яких, зрештою,людина сама себе й зобов’язує. Релігійністьвключає в себе релігійну свідомість, до якоїналежать релігійні уявлення, духовні переживанняі ставлення до різних обрядів [Там само].

Проте згідно із Законом України “Продошкільну освіту” виховання і навчання дітей усучасних дошкільних навчальних закладах маєсвітський характер, здійснюється на релігійнихзасадах та реалізується за вибором батьків йпереважно в умовах родини, під впливом і заучасті церкви, релігійних організацій.

Однак в країні, де проголошено необхідністьнаближення суспільної моралі до християнської,де головні християнські свята стали державними,не можна обійтися без формування у дітейуявлень про те, у що вірять християни: Біблію,Ісуса Христа, Божі та церковні заповіді, Божі таморальні чесноти, три головні добрі діла,милосердя, головні гріхи, молитви та ін. Зокрема,


52

С. Русова, наголошувала, що релігійне вихованнябажано уводити в життя у згоді з народнимизвичаями, родинними нахилами, “індивідуальнимизмаганнями самої дитини”. О. Сухомлинськавідзначає, що християнські свята пов’язані здавніми народними, релігійними віруваннями іовіяні національною поезією, а саме – ІванаКупала, Маковея, Спаса, Зелені Свята і ін. –невичерпне багатство українського народу, вякому поєднані духовність поколінь, за допомогоюяких здійснюється глибоке проникнення удитячий світ, що викликають високі морально-естетичні почуття у дітей [10]. Настрій дитини, вякому поєднуються і релігійне й естетичне,національно-патріотичне почуття, може статиосновою для розвитку в неї високої ідейності іприв’язаності до свого народу. “Дитина, яка відчуваєсерцем іншу людину, стає доброзичливою” – писавВ. Сухомлинський [11, 47].

Відтак, метою формування духовності євиховання у дітей високих інтелектуально-моральних інтересів і запитів, ціннісних поглядів,орієнтацій та переконань; створення таких умов,які сприяли б розвитку моральної активностідитини, формування моральної спрямованості їїпсихічної діяльності, моральних потягів, інтересів,думок, переконань [10, 16].

Натомість В. Зеньковський зазначав, щорозкриття образа Божого, ставлення внутрішньоїлюдини – є кінцевою метою виховання дітей [4,40]. Означена мета конкретизується у двохзавданнях: підготувати дитину до вічного життяв Бозі та з Богом, щоб земні дні не були витраченідаремно і щоб смерть не була духовноюкатастрофою, тобто розвиток внутрішнього життядитини; виховання свободи від дрібниць життя,усього несуттєвого, “важливо не згасити Духа”[Там само].

Підкреслимо, що християнська педагогіка, навідміну від світської, провідною метою вихованняй освіти визнає не розвиток фізичної та навіть непсихічної сторін життя дитини, а духовної,залежно від її віку. “Не моральний, – наголошуєB. Зеньковський, – а релігійно-духовний процесзростання утворюють істину і кінцеву метувиховного впливу на дітей” [4, 151].

Висновки. З вищевикладеного ми приходимодо висновку, що духовний розвиток дітей – одиніз найскладніших та найважливіших напрямівроботи з дошкільниками. Готовність до духовногорозвитку закладена в кожній дитині, і для того,щоб його здійснити необхідно сучасним

педагогам-вихователям навчитися розкриватисутність релігійно-духовного розвитку танаповнити життя і душу дитини національнимтлом, тобто таким вихованням почуттів, якеспрямує розвиток особистості на позитивніціннісні орієнтири. Адже, все, що існує в світі,може стати об’єктом ціннісного відношення,тобто оцінюватися людиною як добро чи зло,краса чи потворність, допустиме чи недопустиме,справжнє чи несправжнє. А загальнолюдськідуховні цінності детермінуються моральнимикритеріями. Тому, виховання духовності з поглядурелігії можливе через знайомство з основамирелігії, зокрема, з християнством і християнськоюмораллю.

1. Алексеєнко А.П. Природа духовності. – Харків:“Факт”, 2004. – 238 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної українськоїмови. – Київ, 2001. – 1440 с.

3. Волкова Н.П. Педагогіка [Текст]: посібник /Н.П. Волкова. – Київ: Академія, 2002. – 576 с.

4. Зеньковский В. Проблемы воспитания в светехристианской антропологии. – М., 1993. – 224 с.

5. Каган М.С. О духовном // Вопросы философии.– 1985. – № 9. – С. 92 – 95.

6. Крымский С.Б. Контуры духовности. Новыеконтексты идентификации / С.Б. Крымский //Вопросы философии. – 1992. – № 12. – С. 21 – 22.

7. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: навч.посіб. / Т.І. Поніманська. – К.: Академвидав, 2008. –456 с.

8. Русова С.Ф. Вибрані педагогічні твори. – К.:Освіта, 1996. – 303 с.

9. Силуянова Н.В. Духовность как способжизнедеятельности человека / Н.В. Силуянова //Философские науки. – 1990. – № 12. – С. 100 – 104.

10. Сухомлинська О.В. Концептуальні засадиформування духовності особистості на основіхристиянських духовних цінностей /О.В. Сухомлинська // Шлях освіти. – 2002. – № 4. –С. 13 – 18.

11. Сухомлинський В.О. Вибр. твори: у 5 т. – К.:Рад. шк., –Т.1. – К., 1976. – С. 209 – 401.

12. Тюріна Т. Духовна педагогіка: витоки,сутність і перспективи розвитку: монографія /Т. Тюріна. – Львів: СПОЛОМ, 2005. – 276 с.

13. Ушинський К.Д. Твори / К.Д. Ушинський. – К.:Радянська школа, 1955. – Т. 6. – 616 с.

14. Шевченко А.И. Нравственные критериисовременных технологий // Человек и христианскоемировоззрение. – Симферополь. – 2001. – № 6. –С. 326 – 328.

15. Юзвак Ж.Н. Духовність: психологічні аспекти/ Ж.Н. Юзвак // Українська психологія: сучасний

потенціал. – К., 1996. – Т. 3. – С. 373 – 378.




53 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Постановка проблеми. Якісні зміни векономічній і науково-технічній сфері,входження України у світовий

економічний і освітній простір визначаютьоб’єктивну потребу в кардинальномуреформуванні процесу підготовки фахівців урізних галузях діяльності.

В даний час на ринку праці склалася ситуація,

яка свідчить про те, що тільки компетентні,самоорганізовані й ініціативні фахівці, здатнісамовдосконалюватися як в професійному, так ів особистісному плані, є конкурентоспроможнимиі найбільш затребуваними [1].

Фахівець, який закінчив класичний вищийнавчальний заклад, і який не вміє оновлюватиоперативну частину свого культурного досвіду не

УДК 374.1:378

Ольга Герасимова, кандидат педагогічних наук,докторант відділу інновацій та стратегій розвитку освіти

Інституту педагогіки НАПН України, м. Київ

УТОЧНЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТЬ “САМООСВІТА”, “САМООСВІТНЯДІЯЛЬНІСТЬ” В НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

У статті розглядається значення самоосвітньої компетентності в становленні освітніх іпрофесійних компетенцій майбутніх фахівців, а також структура і етапи розвитку даної компетентностів процесі навчання студентів вищих навчальних закладів. Актуалізується проблема підготовки студентів,здатних до постійної самоосвіти. Уточнюється сутність понять “самоосвіта”, “самоосвітня діяльність”і звертається увага на специфіку їх застосування в подальшому становленні й особистісному зростаннімайбутніх фахівців.

Ключові слова: самоосвіта, самостійна робота, самоосвітня діяльність, готовність до самоосвіти,пізнавальна діяльність.

Літ. 6.

Ольга Герасимова, кандидат педагогических наук,докторант отдела инноваций и стратегий развития образования

Института педагогики НАПН Украины, г. Киев

УТОЧНЕНИЕ СУЩНОСТИ ПОНЯТИЯ “САМООБРАЗОВАНИЕ”,“САМООБРАЗОВАТЕЛЬНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ” В НАУЧНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ

ЛИТЕРАТУРЕВ статье рассматривается значение самообразовательной компетентности в становлении

образовательных и профессиональных компетенций будущих специалистов, а также структура и этапыразвития данной компетентности в процессе обучения студентов высших учебных заведений.Актуализируется проблема подготовки студентов, способных к постоянному самообразованию.Уточняется сущность понятий “самообразование”, “самообразовательная деятельность” и обращаетсявнимание на специфику их применения в дальнейшем становлении и личностном росте будущихспециалистов.

Ключевые слова: самообразование, самостоятельная работа, самообразовательная деятельность,

готовность к самообразованию, познавательная деятельность.

Olha Herasymova, Ph.D. (Pedagogy), Doctoral student at the Department of Innovation and Strategies for Educational Development

NAPS Institute of Education of Ukraine, Kyiv

CLARIFICATION OF THE ESSENCE OF CONCEPTS “SELF- EDUCATION” “SELF-EDUCATIONAL ACTIVITIES” IN THE SCIENTIFIC AND EDUCATIONAL LITERATURE

The article deals with the importance of self-educational competence in the development of educationaland professional competencies of future professionals, as well as the structure and stages of development of thecompetence in the course of students’ training at higher educational institutions. The problem of students’training capable of continuous learning is actualized. The essence of the concepts “self-education”, “self-educational activity” is clarified and takes the attention to the specifics of their application in the future formationand personal growth of future specialists.

Keywords: self-education, independent work, self-educational activity, readiness for self-education,cognitive activity.

© О. Герасимова, 2016

УТОЧНЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТЬ “САМООСВІТА”, “САМООСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ”В НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

54

може вважатися підготовленим до життя. Набутикомпетентність можна лише при самостійномупошуку знань, в процесі самоосвітньої діяльності.Дана проблема особливо гостро стоїть увирішенні завдання організації самоосвітистудентів в умовах навчання у вищих навчальнихзакладах та подання самоосвітньої діяльності якневід’ємної частини і природної складовоїчастини його способу життя [2, 152].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Унауковій літературі проблемі самоосвітиприсвячені дослідження таких авторів як І.І. Малкіна,Н.І. Пидкасистого, Б.П. Єсипова, Г.І. Щукіної,O.В. Малихіна, Є.М. Ястребцева та ін. Аналізпсихолого-педагогічної літератури свідчить про те,що не існує однозначного підходу до визначеннясамоосвіти. Деякі автори підкреслюють йогопізнавальну сутність (А.К. Громцева, Н.Д. Іванова,Л.Г. Ковтун, І.І. Колбаско, І.А. Редковец,Н.Д . Хмель та ін.), Тісний зв’язок ізсамовихованням особистості (А.Г. Ковальов,А.І. Кочетов, Б.Ф. Райський та ін.), їївдосконаленням на основі систематичної іцілеспрямованої діяльності, пов’язаної зсоц іаль ними умовами ( А.Я. Айзенберг,В . Б . Бондаревський та ін.). Самоосвітнядіяльність розглядається в ряді досліджень якпроцес (А.В. Баранніков), як засіб пошуку ізасвоєння соціального досвіду (Г.Н. Сєріков), якпроцес використання самоосвітніх умінь під часзасвоєння певних елементів соціального досвіду(Ю.Є. Калугін).

Постановка завдання. Проаналізуватизначення самоосвітньої компетентності встановленні освітніх і професійних компетенціймайбутніх фахівців. Наголосити на проблеміпідготовки студентів, здатних до постійноїсамоосвіти. Уточнити сутність понять“самоосвіта”, “самоосвітня діяльність” і звернутиувагу на специфіці їх застосування в подальшомустановленні й особистісному зростанні майбутніхфахівців.

Виклад основного матеріалу. Дійсно,основною метою компетентнісного підходу восвіті є формування здатності до самоосвітньоїдіяльності (здатності самостійно вирішуватипроблеми в різних сферах і видах діяльності), аорганізаційною основою освітнього процесу врамках даного підходу є навчальна самостійнадіяльність (створення умов для формування устудентів досвіду самостійного рішення різнихпроблем). Однак, якщо мета і сам освітній процесбезпосередньо пов’язані з самостійноюдіяльністю, отже і результат цього процесуповинен мати її специфіку. З позиційкомпетентнісного підходу основним безпосереднім

результатом освітньої діяльності є формуванняключових компетентностей.

На думку А.В. Хуторського, метою освітньоїдіяльності в контексті компетентнісного підходує оволодіння освітньої компетенцією, якапредставляє собою “сукупність смисловихорієнтацій, знань, умінь, навичок і досвідудіяльності студента по відношенню до певногокола об’єктів реальної дійсності, необхідних дляздійснення особистісно і соціально значущоїпродуктивної діяльності”. Визначивши поняттяосвітніх компетенцій, А.В. Хуторський пропонуєїх трирівневу ієрархію:

1) ключові компетенції – відносяться дозагального (метапредметні) змісту освіти;

2) загальнопредметні компетенції – відносятьсядо певного кола навчальних предметів і освітніхгалузей;

3) предметні компетенції – приватні повідношенню до двох попередніх рівнівкомпетенцій, мають конкретний опис і можливістьформування в рамках навчальних предметів.

Формулювання ключових компетенцій і тимбільше їх систем становлять найбільшурізноманітність думок і поглядів. При цьому внауковій сфері використовується як європейськасистема ключових компетенцій, так власневітчизняні і класифікації, в складі якихпредставлені ціннісно-смислова, загальнокультурна,навчально-пізнавальна, інформаційна, комунікативна,соціально-трудова компетенції та компетенціїособистісного самовдосконалення [4, 59].Проаналізувавши змістовне наповнення данихгруп компетенцій, представлене А.В. Хуторським,можна помітити, що практично в кожній з нихприсутній той або інший елемент, щохарактеризує собою навчальну самостійнудіяльність. Наприклад, ціннісно-смисловікомпетенції забезпечують механізм самовизначеннястудента; навчально-пізнавальні компетенціїзабезпечують сферу самостійної пізнавальноїдіяльності, рефлексію і самооцінку; інформаційнікомпетенції відображають уміння самостійнооперувати інформацією; соціально трудовікомпетенції включають в себе володіння знаннямиі досвідом в області професійногосамовизначення, а компетенції особистісногосамовдосконалення практично повністюґрунтуються на самостійній діяльності, оскількиспрямовані на засвоєння способів самопізнання,саморозвитку, саморегуляції, самопідтримкитощо. Таким чином, змістовними елементамиключових компетенцій є різні конструктинавчальної самостійної діяльності.

Однак слід розводити поняття “самостійнаробота”, “самоосвітня діяльність” і “самоосвіта”.



55 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Принципова відмінність понять “самостійнаробота” і “самоосвітня діяльність” полягає в тому,що самостійна робота студента, в основному,збуджується і керується ззовні, а самоосвітнядіяльність – внутрішніми мотивами, які виходятьдалеко за межі навчальних.

На ґрунті аналізу психолого-педагогічноїлітератури щодо даного питання, вченими незавжди чітко розрізняються поняття “самоосвіта”і “самоосвітня діяльність”. Часто вонивизначаються як синоніми, деякі дослідникирозрізняють ці поняття на підставі процесів, щовимірюють їх обсяг і рівень самостійності. Якщоцілями самоосвіти є процеси самовдосконалення,самовиховання, саморозвитку, тоді метоюсамоосвітньої діяльності – самонавчання, тобтоповністю або частково самостійне придбаннязнань, умінь і навичок, які зазвичай пов’язують зпроцесом навчання (Ю.К. Бабанський, А.К. Громцева,Ю.Є. Калугін, Ю.Н. Кулюткін, І.Я. Лернер,О.М. Смолкін, Н.Ф. Тализіна та ін.) [5, 185].

З точки зору О.А. Зуєвої, Л.І. Наумченко, якірозрізняють поняття “самоосвіта” та “самостійнаробота” студентів, “студентська самоосвіта – цеінтеграція розрізнених елементів самостійноїпізнавально-практичної діяльності в єдинийкомплекс інтелектуальної праці, свідомо ісистематично виконуваного кожним студентом врізних ланках навчального процесу та позакласноїроботи”. Самостійна робота відрізняється своєюбезсистемністю, недостатніми знаннями студентіввимог наукової організації, гігієни і культурирозумової праці, відсутністю стійких і педагогічнообґрунтованих умінь планувати бюджет часу івиди діяльності, самоконтролю і самоперевірки їїрезультатів [3, 150].

На ґрунті аналізу різних точок зору з даногопитання (В.Б. Бондаревського, А.Я. Найна,Г.Н. Серікова, Г.М. Коджаспірова, Б.Г. Матюнина,Т.В. Борисова, І.А. Редковець) ми встановили,що основними характеристиками самоосвітньоїдіяльності (самоосвіти) виступають: 1) самостійність;2) організованість; 3) цілеспрямованість;4) систематичність; 5) багатоаспектність,множинність; 6) самонавчання, індивідуалізація;7) зв’язок з безперервною освітою; 8) суб’єктність[5, 185].

Розглядаючи дані ознаки, можна відзначити,що самостійність – це не тільки якість особистості,що характеризує в деякій мірі її автономність, а йперш за все необхідна умова і результатнавчальної самостійної діяльності. Організованістьхарактеризує можливість суб’єкта самостійнопланувати, керувати, контролювати й оцінюватисвою діяльність, тобто займатися самоорганізацією,самооцінкою і самоконтролем своєї

життєдіяльності. Цілеспрямованість полягає внаявності прогностичних умінь самостійноговизначення цілей і вибору шляхів їх вирішення.Систематичність, багатоаспектність, зв’язок збезперервною освітою визначають самоосвітнюдіяльність як якийсь конструкт, в основі якогопокладена система, що відображає потребу,можливість і готовність здійснювати діяльністьзадля самостійного набуття знань, досвіду тощо.Дана система являє собою не що інше, якнавчальну самостійну діяльність, спрямовану набезперервну самоосвіту. А суб’єктність якособливість самоосвітньої діяльності характеризуєсобою особистісний рівень розгляду навчальноїсамостійної діяльності. Таким чином, самоосвітнядіяльність – це такий вид навчальної діяльності,в якому студент виступає як суб’єкт, якийреалізує повністю навчальну самостійнудіяльність в процесі самонавчання. Отже, в основусамоосвітньої діяльності покладено, перш за все,навчальну самостійну діяльність. Більш того,самоосвіта, на наш погляд, є вищим рівнемсформованості навчальної самостійної діяльності.

Формування самоосвітньої компетентностірозглядається як процес і результат розвиткуособистості студента під впливом зовнішніх умов,що не має кінцевих обрисів і триває протягомусього життя людини. Однак, на відміну відрозвитку особистості, її формуванняусвідомлюється самою особистістю і оточуючимидещо дискретно, так як пов’язане з появою вструктурі особистості нових, раніше відсутніхякостей.

Розвиток даної компетентності має великезначення в будь-якому вигляді освітньої (науково-дослідної, проектної, творчої і т.д.) і професійноїдіяльності. Особливо гострою постає ця проблематоді, коли цей вид діяльності тільки формується.Самоосвітня компетентність розглядаєтьсясьогодні як важлива професійна якість. Для тогощоб фахівець міг підтримувати високий рівеньсвоєї кваліфікації, він повинен бути учасникомбезперервної освіти. Тому перед вищиминавчальними закладами постало завданнястворення необхідних умов і розробкиефективних засобів розвитку самоосвітньоїкомпетентності студентів, необхідне задля того,щоб потреба в самоосвіті перейшла в контекстпроблем студента, його смислову сферу, сталаосновою розвитку особистісного досвіду студента[3, 153].

Проаналізувавши різні підходи до розуміннякомпетенції і компетентності (Д.О. Агапов,І .В . Гриш ина , Е.Ф. Зеєр, І.О. Зимня,А.М. Мітяєва, А.М. Павловська, А.Ю. Петров,А.В. Хуторський, С.І. Шишов та ін.), можна


56

відзначити, що в загальному сенсі компетентністьявляє собою інтегровану якість особистості, щоприпускає володіння студентом відповідноюкомпетенцією, що включає особистісне ставленнядо неї, до предмету діяльності і мінімальний досвіддіяльності в заданій сфері (компетенції).

Отже, самоосвітня компетентність –інтегративна особистісна властивість, яказабезпечується емоційно-ціннісним ставленням досаморозвитку і самоосвітньої діяльності, системоюзнань про планування і реалізації самоосвітньоїдіяльності, про способи самовиховання;суб’єктно-особистісним досвідом продуктивноговирішення проблем розвитку, розробки і реалізаціїмоделей підготовки студентів до самоосвітньоїдіяльності; готовністю до безперервного саморозвиткуякостей професіонала, самовдосконалення, самоосвітив галузі майбутньої професії.

Структура самоосвітньої компетентності являєсобою цілісний інтегративний конструкт, щовключає в себе мотиваційний, рефлексивний,емоційно-вольової, когнітивний, операційно-діяльнісний компоненти [6]. На підставі виділенихкомпонентів і ознак можна визначити критерії,які є узагальненими показниками формуваннясамоосвітньої компетентності у студентів:ціннісно-смисловий, рефлексивний, володіннядосвідом саморегуляції і самоорганізації,прагматичний, володіння досвідом самонавчання.

Самоосвітня компетентність формується наоснові набуття досвіду самостійних спроб ідосягнень в самоосвітній діяльності, виробленнявласної індивідуальної системи навчання,переходу від копіювання зразків самоосвіти довироблення його власної моделі, включеннясамоосвіти в образ життя студента.

Процес формування самоосвітньої компетентностівключає наступні етапи:

- адаптаційний етап;- етап накопичення особистісного досвіду в

самоосвітній діяльності;- власне етап оволодіння самоосвітньою

компетентністю.Логіка процесу передбачає поступове

просування студентів від епізодичних спроб ідосягнень в самоосвітній діяльності довироблення їх власної системи і включеннюсамоосвіти в спосіб життя студентів.

Загальною метою адаптаційного етапу єактуалізація мотивів і пошук сенсу в самоосвітнійдіяльності.

Формування досвіду самоосвітньої діяльностіпочинається з найпростіших спроб самостійноговизначення мети й реалізації освітніх намірів, якіпотім розвиваються у власну самоосвітню системуфахівця. Засобами актуалізації мотивів

самоосвітньої діяльності є поле життєвих іпрофесійних проблем; суб’єктивні переживаннястудентами коллизейні ситуацій, реалізаціяможливості вільного вибору завдань, оцінки своєїготовності до вибору освітньої завдання.

Етап накопичення особистісного досвідуполягає в удосконаленні досвіду студентів всамоосвітній діяльності. Даний досвід студентаслужить найважливішим джерелом навчальногопізнання. Викладач виконує не роль “фільтра”пропускає через себе навчальну інформацію, а рольпомічника в роботі студента. В ідеалі викладач стаєорганізатором самостійного навчального пізнаннястудентів; їх взаємодії з навчальним матеріалом,один з одним і викладачем будується як одне зджерел інформації. Тут програма дій і інформаціяускладнюються, стають більш розгалуженими,диференційованими, що забезпечує моделюванняреальних самоосвітній ситуацій.

На третьому етапі оволодіння самоосвітньоюкомпетентністю відбувається становленнястійкого сенсу самоосвіти. Система самоосвітньоїдіяльності включається в образ життя майбутньогофахівця, стає домінуючою потребою і основнимелементом особистісного досвіду студента, хочадо цього рівня доходить в сучасних умовахпорівняно невелика група студентів.

Висновки. Таким чином, зміст процесурозвитку самоосвітньої компетентності студентанаправлений на поглиблення і систематизаціюзнань про самоосвітню діяльності як систему, навдосконалення професійних умінь (діагностичних,аналітичних, прогностичних, організаторських,рефлексивних, ін.) У виконанні вищеназваноїдіяльності, на здійснення індивідуального іколективного проектування і в тому числі нанакопичення особистісного досвіду в галузі освітиі самоосвіти, з урахуванням перенесення даногодосвіду в майбутню професійну діяльність [6].

1. Зимняя И.А. Ключевые компетентности какрезультативно-целевая основа компетентносновоподхода в образовании. Авторская версия / И.А. Зимняя.– М.: Исследовательский центр проблем качестваподготовки специалистов, 2004. – 42 с.

2. Фомина Е.Н. Значение формированиясамообразовательной компетентности устудентов средних профессиональных учебныхзаведений на современном этапе / Е.Н. Фомина //Интеграция методической (научно-методической)работы и системы повышения квалификациикадров: материалы VII Всерос. науч.-практ. конф.– Челябинск, 2006. – Ч. IV. – С. 153 – 157.

3. Фомина Е.Н. Формирование самообразовательнойкомпетенции – задача образования / Е.Н. Фомина //Воспитательные технологии современной сельскойшколы: монография. – М., 2004. – С. 148 – 154.



57 Молодь і ринок №3 (134), 2016

4. Хуторской А.В. Ключевые компетенции каккомпонент личностно ориентированной парадигмыобразования / А.В. Хуторской // Народноеобразование. – 2003. – № 2. – С. 58 – 64.

5. Чеботарева Е.С. Информационные технологиив развитии самообразовательной компетентностистудентов [текст] / Е.С. Чеботарева // ВестникМосковского городского педагогическогоуниверситета (материалы II Международнойнауч.-практ. конф. “Информационные технологиив образовании (ИТО – Черноземье – 2008)”, 8 – 11декабря 2008 г. в г. Курске на базе Курского

государственного университета). Серия “Информатикаи информ атизация обр азования”/ п од ред.С.Г. Григорьева [и др.] – Москва-Курск: отпечатано влаборатории информационно-методическогообеспечения КГУ, 2008. – Вып. 6 (16), – С. 185 – 186.

6. Чеботарева Е.С. Самообразовательнаякомпетентность будущих специалистов каккритерий его качества подготовки [Электронныйресурс] / Е.С. Чеботарева / / Ученые записки:электрон. науч. журнал Курского гос. ун-та. – Курск:Изд-во КГУ, 2008. – №5. – Режим доступа к журн.:http://www.scientific-notes.ru, свободный.


Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливиминауковими чи практичними

завданнями. В освітньому процесі вищої школивідбувається формування різноманітних

дидактичних та педагогічних феноменів, одним зяких є формування дидактичної компетентностістудентів вищих педагогічних навчальнихзакладів. Аналізуючи проблеми навчання тавиховання, визначаємо, що процес формування

УДК 378.026

Ганна Удовіченко, кандидат педагогічних наук, докторант відділу дидактикиІнституту педагогіки НАПН України, м. Київ

РЕАЛІЗАЦІЯ ПОЛОЖЕНЬ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ДИДАКТИЧНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У статті розглянуто та проаналізовано положення теорії систем, методології системнихдосліджень, реалізації системного підходу у сучасній дидактиці та контексті формування дидактичноїкомпетентності студентів вищих педагогічних навчальних закладів. За допомогою загальнихвластивостей та ознак описано освітні та педагогічні системи, які відносяться до соціальних систем.

Ключові слова: теорія систем, системний підхід, освітні системи, педагогічні системи, дидактичнакомпетентність студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Літ. 7.

Анна Удовиченко, кандидат педагогических наук, докторант отдела дидактикиИнститута педагогики НАПН Украины, г. Киев

РЕАЛИЗАЦИЯ ПОЛОЖЕНИЙ СИСТЕМНОГО ПОДХОДА В КОНТЕКСТЕ ФОРМИРОВАНИЯДИДАКТИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ СТУДЕНТОВ ВЫСШИХ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ

УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙВ статье рассмотрены и проанализированы положения теории систем, методологии системных

исследований, реализации системного подхода в современной дидактике и контексте формирования дидактическойкомпетентности студентов высших педагогических учебных заведений. С помощью общих свойств и признаковописаны образовательные и педагогические системы, которые относятся к социальным системам.

Ключевые слова: теория систем, системный подход, образовательные системы, педагогическиесистемы, дидактическая компетентность студентов высших педагогических учебных заведений.

Hanna Udovychenko, Ph.D. (Pedagogy), Doctoral student at the Department of DidacticsNAPS Institute of Education of Ukraine, Kyiv

THE IMPLEMENTATION OF THE SYSTEMATIC APPROACH IN THE CONTEXT OF FORMATION OF

THE DIDACTIC COMPETENCE OF STUDENTS OF HIGHER EDUCATIONAL ESTABLISHMENTSThe article reviews and analyzes the theory of systems, methodology of system research, the

implementation of a systematic approach in the context of modern didactics and formation of didactic competenceof higher educational establishments’ students. With the help of the general properties and attributes rendersan account of educational and pedagogical systems that relate to social systems.

Keywords: theory of systems, systematic approach, educational systems, pedagogical systems, didacticcompetence of higher educational establishments’ students.

© Г. Удовіченко, 2016

РЕАЛІЗАЦІЯ ПОЛОЖЕНЬ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ДИДАКТИЧНОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

58

дидактичної компетентності студентів вищихпедагогічних навчальних закладів потребуєсистемного підходу під час своєї розробки. Восвітній галузі теорія систем реалізована на всіхрівнях. Відомі такі поняття, як “система освіти”,“система професійної освіти”, “педагогічнасистема” та ін. Як системи розглядаютьсясоціальні інститути, основною діяльністю яких єосвітня діяльність і найяскравішим представникомяких є вищі педагогічні навчальні заклади, їхнівідділення та підрозділи, загальна підготовкафахівців, підготовка фахівців за напрямом,підготовка в межах навчальної дисципліни читеми, суб’єкт та об’єкт, цілі, зміст, закони,закономірності, принципи, правила, методи,форми, засоби навчання й виховання тощо [7, 7].

Аналіз основних досліджень і публікацій, вяких започатковано розв’язання даноїпроблеми. Ситуація, що склалася у професійнійпідготовці фахівця, спонукає освітні установишукати способи вдосконалення освітньогопроцесу. Ця проблема позначилася в результатіаналізу тенденцій розвитку освіти протягомостанніх десятиліть, що відображено в роботахН. Колесник, Г. Кирилової, Ю. Шабанової таінших.

Формування цілей статті (постановказавдання). Метою даної статті є описобґрунтування доцільності використаннясистемного підходу до формування дидактичноїкомпетентності студентів вищих педагогічнихнавчальних закладів.

Виклад основного матеріалу дослідження.Помітне поширення системних дослідженьпояснюється сучасними дослідниками у галузіметодології системних досліджень (І. Блауберг,В. Садовський, Е. Юдін), трьома причинами: по-перше, більшість суспільно-гуманітарнихнаукових дисциплін – суттєво трансформуєпредмети дослідження. У цій якості тепервиступають різноманіття взаємопов’язанихелементів, які можна розглядати як цілісніутворення. По-друге, широке впровадженняавтоматизації та комп’ютеризації, зростаннятехнічного прогресу, призвели до того, щоголовним об’єктом сучасного проектування таконструювання виявилися системи управління,які за своєю структурою та за процесом створеннявиступають як типові зразки системних об’єктів.І нарешті, по-третє, усвідомлення фактуширокого впровадження у сучасну науку і технікусистемних досліджень посилило увагу допроблематики загальної теорії систем.

Український педагогічний словник дає такевизначення: “Система – це комплекс елементів,

що знаходяться у взаємодії, це різноманіттяоб’єктів разом з відношеннями між об’єктами таїх атрибутами” [3].

Системний підхід виник, як реакція на тривалепанування аналітичних способів досліджень, щоє недостатніми у випадках, коли у об’єкті, щовивчається, є потреба співвідношення йогочастин між собою або співвіднести частини таціле, встановити взаємозв’язок між, на першийпогляд, непорівнянними фактами, що накопленов межах навіть однієї дослідницької роботи, атакож коли виникає необхідність пошуку аналогійта подібності у явищах різного походження.

Потреба у такому способі дослідження, якийдозволив би можливості поясненнявзаємовідносини між частиною та цілим, поєднатиу загальну систему понять множину вже існуючихта тих, що отримуються зараз наукових фактів,встановити загальні закономірності для відміннихза якістю класів явищ привела до виникненнянового наукового руху, який отримав назву“системний підхід”.

Загальна теорія систем позитивно вплинула нарозробку понятійного апарату, на розкриттяформально-логічних аспектів опису систем та їхзагальних властивостей. Разом з тим для загальноїтеорії систем притаманні певні суттєві недоліки.Вони реалізуються у абсолютизації формальнихознак та відмінностей між системами, вігноруванні якісної специфіки відміннихсистемних об’єктів, у недооцінці історичних тадинамічних аспектів розвитку систем, у надмірнійакцентуації їх структурних та функціональнихелементів, у розгляді елементів систем, якрядоположних та поза їх генетичних зв’язків, укалькуванні принципів кібернетики на біологічніта соціальні явища, у їх механічному перенесеннюта застосуванню заздалегідь створенихматематичних моделей до різноякісних об’єктівіснуючої дійсності.

До теперішнього часу ще немає єдиної оцінкиукраїнськими дидактами масштабу науковоїцінності системного підходу. Виявлено принаймнідекілька тенденцій. Одна з них пов’язана зрозглядом системного підходу як універсальногопринципу та введення його на рівень світогляду.Системний підхід у навчанні, згідно дослідженняйого проблем І. Малафіїком, конкретизується уметоді системної призми , яка передбачає:1) встановлення призначення системи, її функцій;2) встановлення системотворчого чинника;3) виділення елементів системи; 4) визначеннярівня ієрархії системи “процес”, тобто зв’язківкоординації та субординації; 5) розробкаелементарної структури системи “процес” і



59 Молодь і ринок №3 (134), 2016

приведення у взаємодію елементів системи;6) поява системної (емерджентної) властивості таїї реляційного впливу на елементи системи.Оскільки всі функціонально-морфологічнікомпоненти між собою зв’язані в єдине ціле іутворюють функціонально-морфологічнуструктуру, вона, на думку дослідника, будучизасвоєна учнем і перебуваючи у станіпсихологічної готовності, й буде тією схемою, якуучень зможе використовувати для здобуття новихзнань [6].

Відповідно до іншої тенденції системний підхідтрактують як єдиний для багатьох наук принцип,або методологію пізнання. Системний підхідзаймає провідне місце під час методологічногообґрунтування організації будь-якої навчальноїдіяльності студентів вищих педагогічнихнавчальних закладів. У філософській і психолого-педагогічній літературі системний підхідрозглядається переважно як спосіб дослідженняскладних об’єктів, їх компонентів, котріперебувають у постійних динамічнихвзаємозв’язках і взаємозалежності. Системність,або цілісність, перш за все, передбачає, що єдинадинамічна взаємопов’язана сукупність елементівскладного об’єкта має характеристики, якідокорінно відрізняються від простої суми чинабору характеристик, котрі притаманні окремимскладовим чи компонентам цілісної системи [5].Саме системний підхід до вивчення педагогічнихпроцесів (В. Афанасьєв, В. Беспалько, Т. Ільїна,Н. Кузьміна, В. Лазарєв, Є. Павлютенков та ін.)дає можливість визначити положення, значущі дляаналізу й розкриття механізмів формуваннядидактичної компетентності студентів.Поняттєво-термінологічний апарат і сутністьсистемного підходу достатньо ґрунтовнорозглядаються багатьма вченими, які зазначають,що ключовим є принцип системності, якийполягає в тому, що об’єкт повинен розглядатися,по-перше, як ціле, тобто мати певний рівеньцілісності, ознакою якої є те, що система завдякивзаємодії компонентів одержує інтегрованийрезультат; по-друге, як сукупність взаємопов’язанихелементів, зв’язків між підсистемами такомпонентами; по-третє, як елемент, який маєзв’язок з іншими системами зовнішньогосередовища, і є елементом системи більшвисокого рівня. Системний підхід якметодологічна основа розвитку й пізнаннянавколишньої дійсності передбачає розглядоб’єкта, явища, процесу як цілісної динамічноїскладної системи.

Відомо, що з позицій системного підходунавчальний процес розглядається як система, що

обумовлюється плануванням і побудовою чіткоїієрархії цілей, знань і вмінь, які підпорядковуютьсязагальній кінцевій меті всіх складових системи, атакож перебуває у постійному розвитку. Зміна абозаміна одного параметра чи компонента суттєвовпливає на всі інші. Формування дидактичноїкомпетентності студентів, зокрема, нерозглядалася у педагогічній науці як самостійнацілісна система зі своїми власними структурно-функціональними компонентами, і, отже, невиступала предметом окремих комплекснихпедагогічних досліджень. Педагогічні системимістять, у свою чергу, множину взаємопов’язанихміж собою елементів, що також мають системнівластивості. Зважаючи на вище викладене, можнастверджувати, що формування професійної тадидактичної компетентностей студентівзабезпечується за умови взаємодії й урахуваннявсіх багатоманітних закономірностей і зв’язків, щовиникають між усіма структурно-функціональнимиконструктами, що відповідає реалізації положеньсаме системного підходу.

Представники третьої точки зору вбачають усистемному підході лише технологію дослідження.У прикладних дослідженнях системний підхідвикористовують у двох взаємодоповнювальнихформах – аналітичній та синтетичній. У першомувипадку передбачається розкладення цілого напідсистеми та елементи, у другому – передбаченаїх інтеграція. Аналітична форма є доцільною наетапі проектування та конструювання різнихсистем та організацій, синтетична форма – припобудові абстрактних моделей та описі системнихоб’єктів.

Незважаючи на загальне визнання, яке отримавсистемний підхід у різних царинах знання, вінпоки що не має чітко сформульованих загальнихпринципів. Це виявляється по-перше за все убагатозначності визначень поняття “система”,різноманітті класифікацій системних об’єктів. Усірізноманітні підходи до визначення поняття“система” можливо об’єднати у дві групи. Уодній з цих груп у якості істотної ознаки будь-якої системи визначається цілісність, у іншій –система розглядається як множинність елементівразом з їх зв’язками. У педагогіці друга групавизначень представлена точкою зоруН. Кузьміної, яка вважає що освітня система є“множиною взаємопов’язаних структурних іфункціональних компонентів, що підпорядкованіцілям виховання, освіти та навчання зростаючогопокоління і дорослих людей” [4].

Множинність та різноманітність існуючогооб’єктивного світу є підґрунтям для виокремленняу логічних конструкціях великої кількісті систем,


60

якісна специфіка та відмінності яких ускладнюютьформулювання загального визначення. Разом зтим багато дослідників вказують на можливістьвиокремлення інвариантної ознаки у вже існуючихвизначеннях поняття “система”. Такимінваріантним змістом у цьому понятті є ідеявзаємодії множини частин, елементів та їхінтеграція у ціле. В. Афанасьєв визначає низкуознак, за якими системи можуть бути описані якцілісні утворення:

- наявність інтегративних якостей (системність),тих якостей, які не властиві ні одному з окремовзятих елементів, що утворюють систему;

- наявність складених елементів, компонентів,частин, що утворюють систему;

- наявність структури, тобто відповіднихзв’язків та відносин між частинами таелементами;

- наявність функціональних характеристиксистеми в цілому та окремих її компонентів;

- наявність комунікативних властивостейсистеми, що проявляються у двох формах: у формівзаємодії з середовищем та формі взаємодії даноїсистеми з суб- і суперсистемами, тобто системамибільш низького та більш високого порядку, повідношенню до яких вона виступає як частина(підсистема) або як ціле:

- історичність, наступність або зв’язокминулого, теперішнього та майбутнього у системіта її компонентах [2].

Крім загальних для усіх систем ознак, у якостіспецифічних властивостей біологічних тасоціальних (дидактичних) систем виокремлюютьсятакі ознаки системи, як наявність цілей такерованість. Більшість зазначених ознакпокладено в основу існуючих класифікаційсистемних об’єктів.

Існує багато способів виокремлення системзалежно від заданого критерію, на основі якоговідбувається розгляд реальної дійсності. Так, засубстанційним ґрунтом та за походженнямсистеми поділяють на реальні системи – об’єктинеживої, живої та соціальної природи іконцептуальні, або ідеальні, системи – поняття,теорії, моделі та таке інше, штучні системи, тобтосистеми, що створенні людиною, а також системизмішані, у яких можуть бути об’єднані елементиприродньої, штучної та суспільної природи,наприклад біотехнічні, соціотехнічні та інші.

За рівнем складності, тобто за числомелементів та зв’язків між ними, системиподіляють на прості та складні, малі та великі,ультраскладні та пародоксальні (понад- абосуперсистеми).

В наслідок різного степеню змінення загальних

характеристик вирізняють системи статичні тадинамічні. Задля наголошення на ступені стійкостісистеми у визначених заданих обмеженнях,вирізняють стаціонарні та мобільні системи.

У залежності від характеру зв’язків із зовнішнімсередовищем, а також за особливостями обмінуречовиною, енергією та інформацією міжсередовищем та системами, останні поділяють назакриті та відкриті.

З точки зору детермінації системикласифікують на імовірнісні та детерміністичні.

Наявність та відсутність цілей дає підстави длярозмежування систем на цілеспрямовані танецілеспрямовані. У межах цілеспрямованихсистем їх поділяють та адаптивні, або такі, щосамоорганізуються, такі, що самовідтворюються,та такі, що розвиваються.

За ознакою керованості системи можутьподілятись на некеровані, керовані тасамокеровані.

За допомогою згаданих загальних властивостейта ознак опишемо й освітні та педагогічні системи,які відносяться до соціальних систем:

- за властивістю елементів – штучні;- за наявністю цілей – цілеспрямовані;- за змістом – соціальні; за внутрішньою

організацією – централізовані;- за ієрархічною будовою – багаторівневі;- за відбиттям у свідомості людей – фізичні

(реальні);- за керованістю – самокеровані.Забезпечуються ці характеристики систем

реалізацією наступних зв’язків між їхнімиелементами:

- за формами руху матерії – суспільні;- за напрямком дії – прямі та зворотні;- за змістом – передача інформації;- за формами детермінізму – кореляційні;- за типом процесів, що відбуваються в

системах – керування, розвитку тафункціонування.

Особливістю освітніх та педагогічних системє те, що вони можуть і мають бути розкритими із боку статичних (структурних) характеристик, із боку динамічних (процесуальних) [7, 8].

Як і інші соціальні системи, освітні системи євідкритими, тому що між ними та зовнішнімсвітом відбувається постійний обмін людьми таінформацією. Так, наприклад, контингентстудентів та викладачів будь-якого вищогопедагогічного навчального закладу постійночастково або повністю оновлюється за рахуноклюдських ресурсів зовнішнього оточення. В своючергу зовнішнє, по відношенню до даної освітньоїсистеми, середовище приймає від неї необхідних



61 Молодь і ринок №3 (134), 2016

для функціонування інших соціальних організаційлюдей з визначеними рівнем загальної абоспеціальної підготовки.

Системою прийнято називати функціональнуструктуру, діяльність якої підпорядкована певнійметі. Фахівці, які включені до спільного видудіяльності, теж утворюють систему, в якій цядіяльність здійснюється. Отже, навчальні закладиі включені в спеціальну навчально-виховнудіяльність спеціалісти утворюють педагогічнусистему. Вся сукупність навчально-виховних ікультурно-освітніх навчальних закладів складаєсистему народної освіти, котра вміщує великіпедагогічні системи – систему вищої освіти,систему середньої спеціальної освіти, системузагальної середньої освіти. Ці великі педагогічнісистеми окреслені Законом України “Про освіту”(стаття 43). Структура педагогічної системи вищоїосвіти включає ряд середніх педагогічних систем(це окремі вузи) і малих педагогічних систем –окремі факультети, курси, групи. Отже, об’єктомдослідження педагогіки є система народної освітиі педагогічні процеси. Об’єктом педагогіки вищоїшколи є система вищої освіти і педагогічніпроцеси в ній.

Педагогічні системи різняться між собою запедагогічною метою, змістом навчання,контингентом вихованців, кваліфікацієюпедагогів, формами, способами керівництвапроцесами діяльності вихованців, результатами.Проте всі системи реалізують єдину мету, якавизначена державою, суспільством.

У межах цілеспрямованих і динамічних системосвітні системи треба відносити до тих, щорозвиваються. Вони є такими через залежність їхвдосконалення та розвитку від суспільного,соціального та науково-технічного прогресу разомз яким видозмінюється структурний,функціональний та історичний аспекти освітніхсистем.

Освітні системи функціонують тарозвиваються не стихійно. Зміни, щовідбуваються мають підпорядкований характерчерез керування. Устаткування структурно-функціональних компонентів, їх інтеграція тавзаємодія з оточуючим середовищем можуть бутизабезпечені власними органами та механізмамикерування. У цьому сенсі освітні системи єсамокерованими.

Таким чином, освітні системи – реальні (запоходженням), соціальні (за субстанціональноюознакою), складні (за рівнем складності), відкриті(за характером взаємодії з оточуючимсередовищем), динамічні (за ознакою мінливості),імовірні (за способом детермінації),

цілеспрямовані (за наявністю цілей), самокеровані(за ознакою керованості).

П. Анохін наголошував на тому, що задляформування системи принциповим є не стількипроста взаємодія будь-якої множини елементів,скільки їх взаємозв’язок задля отриманняінтегрального, загального ефекту, результату, цілі,через які та завдяки яким множина елементів, щозалучаються устатковуються у систему [1].

Як згадувалось раніше, той самий системнийоб’єкт може бути розглянуто з різних боків, вінприпускає множину підстав, принципів такритеріїв за якими його можна поділити наелементи. Вибір заданого критерію визначаєтьсязадачами, цілями дослідження, певним підходомабо точкою зору. При виділені системи маютьбути одночасно задано як системоутворюючийкритерій так і умови формування системи.Відсутність заданого критерію абосистемоутворюючої ознаки, фактору, можепризводити до заміни однієї системи іншою, якаскладається з тих самих елементів, алерозглядається з іншої точки зору. Задлязапобігання можливості такої підміни тазмішування систем, вибір однозначного критеріютреба вважати основним моментом системногопідходу.

Усі соціальні системи функціональні за своєюприродою, бо спрямовані на певні цілі.Цілеспрямованими є й освітні та педагогічнісистеми. Усі структурні перетворення восвітньому і навчальному середовищі, склад,ступінь задіяності у її діяльності різних елементіввизначаються на сам перед тою мірою, у якій ціелементи або їх поєднання сприяють отриманнюзаданого результату. Ось чому функціональнийпідхід має бути домінуючим при визначеніпровідного фактору або критерію, що утворюєбудь яку соціальну систему, у тому числі й освітню.Таким загальним критерієм виокремленняструктурних елементів системи, що зумовлюютьїх взаємну близькість та інтеграцію, а також, щозабезпечують комунікативні властивості системита її ієрархічну будову, є керування якістю освіти.

Висновки. Системний підхід, отримавшизагальнонаукове визнання та широкерозповсюдження, розробляється у різних галузях,напрямках та аспектах, теоретичному таметодичному, формально-логічному і математичному,у структурному і функціональному, у історико-генетичному і інформаційному та інших.Перспективи подальшого розвитку системногопідходу пов’язані з більшим та різнобічним йогозастосуванням до різних явищ дійсності на ґрунтіширокого розгортання прикладних досліджень.


62

1. Анохин П.К. Узловые вопросы теориифункциональной системы / П.К. Анохин. – Москва:Наука, 1980. – 198 с.

2. Афанасьев В.Г. Системность и общество /В.Г. Афанасьев. – Москва: Наука, 1980. – 320 с.

3. Гончаренко С.У. Український педагогічнийсловник / С.У. Гончаренко. – Київ: Либідь, 1997. –375 с.

4. Кузьмина Н.В. Предмет акмеологии / Н.В. Кузьмина.– Санкт-Петербург: Политехника, 2002. – 188 с.

5. Малихін О.В. Організація самостійної навчальної

діяльності студентів вищих педагогічних навчальнихз а к л а д і в : т е о р е т и к о - м е т о д о л о г і ч н и йаспект: монографія / Олександр Володимирович

Малихін. – Кривий Ріг: “Видавничий дім”, 2009. – 307 с.6. Малафіїк І.В. Системний підхід у теорії і

практиці навчання / І.В. Малафіїк. – Рівне: РВВ РДГУ,2004. – 440 с.

7. Системний підхід у вищій школі: навч. посіб. /упоряд. Т.Д. Кочубей, К.В. Іващенко. – Умань: ПП

Жовтий О.О. (Сер. “Педагогіка вищої школи”)/2014. –131 с.


Постановка проблеми. В умовахдержавного й духовного відродженняУкраїни пріоритетна роль належить

розвитку національної системи освіти й

виховання, яка має забезпечити вихід молодоїУкраїнської держави на світовий рівень. Аджесаме школа покликана здійснювати різнобічнийрозвиток індивідуальності дитини на основі

УДК 821.161.2“18”:371(09)(477)

Роман Вишнівський, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри практики англійської мовиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ДО ПИТАННЯ ПРО АКТУАЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ І. ФРАНКАДЛЯ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

У статті на основі вивчення й аналізу наукових праць, публіцистичних статей та художніх творівІвана Франка висвітлено його ідеї стосовно ролі й значення школи у пробудженні національної свідомостімолоді, змісту шкільної освіти, ролі вчителя у навчально-виховному процесі, змісту духовно-морального,національно-патріотичного, громадянського виховання, виховання особистості. Зосереджено увагу наставленні І. Франка до української мови як одного з найважливіших факторів консолідації та єдностінації, а також ролі праці у вихованні особистості.

Ключові слова: Іван Франко, школа, освіта, виховання, учень, мова, праця.

Літ. 25.

Роман Вышнивский, кандидат педагогических наук, доцент кафедры практики английского языкаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

К ВОПРОСУ ОБ АКТУАЛЬНОСТИ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ ИДЕЙ И. ФРАНКО ДЛЯРАЗВИТИЯ СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНСКОЙ ШКОЛЫ

В статье на основе изучения и анализа научных трудов, публицистических статей и художественныхпроизведений Ивана Франко освещены его идеи о роли и значении школы в пробуждении национальногосознания молодежи, содержания школьного образования, роли учителя в учебно-воспитательном процессе,содержания духовно-нравственного, национально патриотического, гражданского воспитания, воспитанияличности. Сосредоточено внимание на отношении И. Франко к украинскому языку как одного из важнейшихфакторов консолидации и единства нации, а также роли труда в воспитании личности.

Ключевые слова: Иван Франко, школа, образование, воспитание, ученик, язык, труд.

Roman Vyshnivskiy, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor, of the Practice of English DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE TOPICALITY OF IVAN FRANKO IDEAS FOR THE DEVELOPMENT OF MODERNUKRAINIAN SCHOOL

The article is based on the study and analysis of Ivan Franko scientific works, the journalistic articlesand literary works that reflect his ideas on the role and importance of school in the awakening of youth nationalconsciousness, the content of school education, the role of teachers in the educational process, the content ofmoral, national and patriotic, civil and personality education are considered. The attention is focused on hisattitude towards the Ukrainian language as one of the most important factors of consolidation and unity of thenation and the role of work in the education.

Keywords: Ivan Franko, school, education, pupil, language, work.

© Р. Вишнівський, 2016


63 Молодь і ринок №3 (134), 2016

виявлення її задатків і здібностей, дбати проморальне, фізичне і психічне здоров’я учнів,виховувати відповідального громадянина України,національно свідому, життєво і соціальнокомпетентну особистість, здатну здійснюватисамостійний вибір і приймати відповідальнірішення у різноманітних життєвих ситуаціях.

Звернення дослідників до творчої спадщиниучених-педагогів минулого дають змогу по-новому оцінити здобутки української педагогічноїнауки та скористатися ними для удосконаленняшкільної освіти в сучасній Україні. У цьомуконтексті особливо важливою є літературно-педагогічна спадщина Івана Франка, висвітленняідей, поглядів, переконань ученого стосовнорозбудови національної школи, виховання молодівідповідно до потреб українського суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Дослідженням спадщини Івана Франка на різнихетапах розвитку суспільства займалисялітературознавці, педагоги, філософи. Ціліснасистема педагогічних поглядів І. Франка знайшласвоє відображення в підручниках з історіїпедагогіки для студентів ВНЗ [1; 10; 13; 14; 15].Педагогічні ідеї вченого висвітлено також у працяхГ. Васяновича [3], М. Євтуха [7], О. Католи [9],Д. Луцика [12], М. Стельмаховича [19] та ін.Низка досліджень присвячена поглядам І. Франкана окремі аспекти освіти й виховання молоді,розвитку шкільництва у другій половині ХІХ –початку ХХ ст. Так, виховання національноїсвідомості у творчості І. Франка розглядаютьЛ. Асауленко [2], Я. Татарин [20] та ін.; на змістіта методах навчання і виховання в педагогічнихпоглядах І. Франка акцентує О. Вишневський [4;5]; моральний аспект виховання школярів наоснові казок Івана Франка та семантики народнихфразеологізмів висвітлює Г. Доброльожа [6];думки І. Франка про реформування школи вконтексті сучасних завдань розвитку освітихарактеризує Н. Захлюпана [8]; соціально-педагогічні погляди І. Франка з питань народноїосвіти аналізує Т. Логвиненко [11]; роль І. Франкау громадянському вихованні українців підкреслюєВ. Погребенник [16]; питання національно-освітнього ідеалу І. Франка крізь призму сучаснихпроблем освіти порушує Л. Рижак [17]; роліучителя у творах І. Франка присвячена публікаціяД. Скільського [18]. Однак окреслена проблемапотребує окремого висвітлення.

Мета статті – розкрити педагогічні ідеї ІванаФранка, які не втратили своєї актуальності йзначущості для розвитку сучасної українськоїшколи.

Виклад основного матеріалу. Педагогічна

спадщина І. Франка охоплює понад сто наукових,публіцистичних та художніх творів з питаньшкільництва й виховання молоді, у яких віннаголошував на недоліках тогочасної школи тадержавної політики в галузі освіти. Мислитель,зокрема, критикував розпорядження австрійськогоуряду, які обмежували доступ українців до гімназійта університетів, тодішні конституційні права заїхній декларативний характер; постійно виступавза розширення мережі шкіл з українською мовоювикладання. І. Франко вказував на неналежнефінансування шкільництва державою, критикувавсистему освіти Галичини за її недемократичність,адміністративно-поліцейську діяльність,авторитарний стиль управління тощо.

Водночас саме школу І. Франко вважав однимз чи не найважливіших соціальних інститутівперетворення суспільства, становлення ірозвитку української нації. З її діяльністюписьменник пов’язував формування молодоїгенерації українців, бо розумів, що виховатинаціонально свідомого українця без власнихнаціональних шкіл і без виробленої освітньоїтрадиції неможливо. “Адже ж з гімназій і шкілреальних виходять всі ті мужі, котрі з часомстаються духовими провідниками ірепрезентантами краю” [24, 103]. А тому школаповинна забезпечити безперервний розвиток усіхприродних здібностей кожного громадянина [24,23]. У такій школі учні мають “одержати належнеі всестороннє образовання, мусять виробити всісвої тілесні і духові сили” [24, 161]. Покликанняшколи – формувати в учнів здатність “володітисвоїм мізком”, “впоїти дітям замилування донауки”, “заохочували до самостійного мислення”,“збудити цікавість” й дати можливість пізнатирадість від успіху в навчанні.

Іван Франко також виступає проти однобічногокласицизму, формалізму й схоластики у середнійта вищій школах, закликає перебудувати цізаклади відповідно до сучасних потреб. Уся їхнядіяльність має бути спрямована на формування удітей і молоді світоглядних ідей, поглядів,переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, вихованняпочуття любові до рідного краю, свого народу,держави, відповідальності за їхнє майбутнє.Школа, на переконання вченого, покликанаплекати національний дух, формуватинаціональну свідомість, почуття гордості,обов’язку, гідності й патріотизму, залучати молодьдо вивчення історичного минулого свого народу,усвідомлення своїх національних коренів,закладаючи тим самим національні світогляднізасади, що є головними критеріями національноїідентичності.


64

Однією з найбільш гострих та болючихІ. Франко вважав проблему змісту шкільноїосвіти. Її головна мета – формувати в учнівсучасний світогляд, розвивати творчі здібності йнавички самостійного наукового пізнання,самоосвіти і самореалізації особистості. Вразливімісця тогочасної освіти просвітитель пов’язувавпередовсім з домінуванням інформативногокомпонента змісту навчання над діяльнісним.І. Франко писав, що школа не розвивала дитини,не привчала її до самостійної думки, а набивалав голови учнів “велике множиство всякої січки”[22, т. 45, 191], перетворювала їх на склад готовихформул. Учневі подають “наймертвіші письманаймертвіших авторів і то звичайно вгомеопатичних дозах”, намагаються “оскількимож утруднити му їх понимання, забарикадувативсякий здоровий сенс різними граматичними,метричними та естетично-формальнимидурницями, щоб тільки, борони Боже, ученик незасмакував чистої керничної води, п’ючи раз ураз або брудну або переварену!”, – обурюєтьсяписьменник [24, 35].

Актуальними, на нашу думку, є ідеї І. Франкащодо ролі і значення учителя. “Учителем школастоїть, – наголошував педагог у своєму рефераті“Наші народні школи і їх потреби”, – коли вчительнепотрібний, не приготовлений, то і школа ні дочого” [24, 194]. Завдання педагога – розбудити вучнів бажання до навчання, розвинути в нихздібності до самостійної думки, навчити “володітисвоїм мізком”, “ввозити між учеників бодаймаленькі зароди свіжої, живої мислі, бодай слабівідблески правдивої, поступової науки” [24, 35].Справжній педагог вміє “під час уроків житиспільним життям усього класу, забувати про себе,про свої власні турботи, радощі і тривоги. Кожнийурок такого вчителя є розширенням розумовогокругозору учня, задоволенням його природноїдопитливості, розбудженої попередніми успіхами,є насолодою, а не мукою” [24, 207].

Не відкидав І. Франко і такого важливогофактора, що впливає на розвиток учнів, якособистість педагога, його риси характеру,ерудицію, майстерність викладання. Адже лишевчитель, який досконало і глибоко володіє своїмпредметом, логічно, чітко і доступно викладаєнавчальний матеріал, оперує цікавими деталями,фактами, вражає учнів своєю освіченістю,захоплює кругозором знань, здатен прищепитиучням любов до навчання, зацікавити їх, привчитидумати, бути прикладом, еталоном поведінки,зразком для наслідування і навіть ідеалом дляучнів. “Займіть, зацікавте хлопця наукою, давайтейому з себе приклад справді духового, відданого

науці життя, то він прилипне до вас усеюдушею...”, – зазначає автор [24, 166]. Власнетаким учителем був Міхонський з оповіданняІ. Франка “Борис Граб”, який уперто боровсяпроти шаблону і трафарету у навчанні і усю своюдіяльність спрямовував на те, щоб розвинути вучнів “здібність власного думання”[22, т. 18, 179].

Однак чи не найголовнішу соціальну функціюпедагога І. Франко пов’язував із формуваннямдуховного світу молоді відповідно до принципів іцінностей конкретного суспільства. Саме над цимповинен постійно працювати педагог, формуючиу підростаючого покоління знання, поняття іпереконання про правила людського співжиттявідповідно до принципів і норм моральності.Виховуючи у молоді уявлення про загальнолюдськіцінності, педагог має навчати її жити запринципами доброти і милосердя, поваги ігуманності у ставленні до інших, розглядатипедагогічну роботу як “велике діло любові,терпеливості і абнегації” [22, т. 21, 315].

На основі художніх творів та публіцистичнихстатей Івана Франка доходимо висновку, що ідеалпедагога у його розумінні – це людина, яка вийшлаз народного середовища, є носієм його духовнихі національних цінностей, живе його інтересами,бере активну участь у громадсько-культурномужитті. Він викликає у дітей відчуття повноїдовіри, щирої поваги, готовність дотримуватисятого, чого вчить. Це яскрава особистість, щотворчо ставиться до учнів, володіє внутрішньоюсилою, цілісністю, цілеспрямованістю. Цеорганізаційний та емоційний лідер, що здатнийгенерувати ідеї і захоплювати ними інших, ізширокими й глибокими інтересами, ціліснимсвітоглядом. Справжній учитель велику увагуприділяє питанням моральності, духовності,вкладаючи у дитячі душі любов, доброту,чуйність, милосердя. Уся його діяльністьспрямована на задоволення пізнавальних запитівшколярів, розвиток самостійності думки і дії.Особистим прикладом, власною поведінкою,ставленням до вихованців, світоглядом,авторитетом тощо він прищеплює кращі людськіриси, виховує любов до праці.

Важливу роль у формуванні й розвиткуособистості учня І. Франко надавав вихованню уширокому сенсі цього слова. “З кождогонедоростка виховання може зробити або лінивогоабо робучого, упертого або податливого,непослушного або і послушного молодця”, –підкреслював І. Франко [24, 86]. У школі процесвиховання має здійснюватися через розвитокпізнавального інтересу до навчання, формування



65 Молодь і ринок №3 (134), 2016

мотивації, розвиток розумової активності,системи ціннісних орієнтації, духовних ідеалів іматеріальних потреб.

У літературно-педагогічній спадщині ІванаФранка пріоритетним є духовно-моральневиховання молоді, під яким розумів засвоєнняпевної ієрархії цінностей, уміння особистості наоснові цієї ієрархії творити власний внутрішнійсвіт, завдяки якому реалізується її гуманістичнасуть, вільний моральний вибір у життєвихситуаціях. Глибока повага, любов до людини,уважне та чуйне ставлення до неї, умінняпоступитися своїми інтересами в ім’я інтересівсуспільства, загального добра І. Франко вважавнайкращими рисами людини. “Кожна людина, –зазначає письменник, – а тим більше людина, щоживе у суспільстві і на кожному кроці ізсуспільством тісно пов’язана, мусить виробити всобі певні поняття про життя з людьми, прообходження з ними; то є поняття істинності,справедливості, правди, приязні та добра” [22, т.45, 39]. Вивчення літератури (дитячої літератури,пісень, поезій, усної народної творчості – казок,байок, легенд, приказок, прислів’їв тощо) у школіє його найважливішим засобом. Так, І. Франкостверджує, що українці, на відміну від німців іполяків, “мають так багатої, високогуманної,живої і справді національної, а для студіумугімназіального ... зовсім придатної усної, народноїсловесності, пісень і оповідань історичних,малюючих 1190-літню минувшість нашого народу,його безчисленні невзгодини, погляди і змагання”[24, 119].

Актуальними є погляди І. Франка нанаціонально-патріотичне виховання молоді, якемислитель пов’язував з вихованням національноїеліти на засадах духовності, патріотизму,професіоналізму через повернення до витоківукраїнської культурної ідентичності, національнихдуховних першоджерел. Воно має базуватися нанаціональному ґрунті, народній педагогіці, рідніймові та літературі, історії, житті народу, йоготрадиціях, звичаях, обрядах, багатовіковійвиховній спадщині, забезпечуючи духовну єдністьминулих, сучасних і майбутніх поколіньукраїнської нації. Тому у статті “Поза межамиможливого” мислитель зазначає, що “ ... синтезомусіх ідеальних змагань, будовою, до якої повиннійти всі цеглини, буде ідеал повного, нічим нев’язаного і не обмежуваного життя і розвою нації.Все, що йде поза рами нації, – наголошує ІванФранко, – се або фарисейство людей, щоінтернаціональними ідеями раді би покрити своїзмагання за панування одної нації над другою,або хворобливий сентименталізм фантастів, що

раді би широкими “вселюдськими” фразамиприкривати своє духовне відчуження від рідноїнації” [22, т. 40, 284].

Здійснення цієї мети – виховання справжніхукраїнських патріотів – І. Франко пов’язувавнасамперед із ґрунтовним вивченням рідної мовиі літератури, краєзнавства, історії, звичаїв ітрадицій українського народу. Адже саме знанняісторії власного народу, його культури допоможеучням з повагою й інтересом ставитися докультурних традицій інших народів. Справжнійпатріотизм, на переконання І. Франка, можливийтільки тоді, коли у свідомості молодої людинивідображені образи, пов’язані з рідним краєм,мовою, коли з’являється відчуття гордості заналежність до української нації.

Глибоке знання історії й становищаукраїнського народу твердо переконали І. Франкау тому, що повний розквіт української школи,педагогіки, освіти й науки, національної культуриможливий лише за умови існування самостійноїУкраїнської держави. “Ми мусимо, – закликає ІванФранко, – навчитися чути себе українцями – негалицькими, не буковинськими українцями, аукраїнцями без офіційних кордонів. І се почуттяне повинно у нас бути голою фразою, а муситьвести за собою практичні консеквенції. Миповинні – всі без виїмка – поперед усього пізнатиту свою Україну, всю в її етнографічних межах, уїї теперішнім культурнім стані, познайомитися зїї природним засобами та громадськимиболячками і засвоїти собі те знання твердо, до тоїміри, щоб ми боліли кождим її частковим,локальним болем і радувалися кождим хоч і якдрібним та частковим її успіхом, а головно щобми розуміли всі прояви її життя, що почували себесправді практично частиною його” [22, т. 45, 405].

Особливо актуальним сьогодні є ставленняІ. Франка до української мови як одного знайважливіших факторів консолідації та єдностінації, сутнісним елементом національно-духовноїментальності народу. “Кожен українець, –наголошує вчений, – повинен завсігди вирізнятисвою націю від інших і підносити національнепитанє й право української нації скрізь, де тількиможливо: в освіченому товаристві, в народі, увідносинах з урядом, в літературі не тількимосковській та польській, але й позахідноєвропейській літературах, не забуваючиодначе, що першим і найголовнішим обов’язкомУкраїнця єсть писати рідною мовою” [25, 7]. Вінпереконаний, що дійсно високоосвічена, глибокоморальна людина, справжній патріот свого народуне зможе зректися своєї мови, бо це можепризвести до покалічення душі: “В якій мові


66

вродився і виховався, тої без окалічення своєї душіне можеш покинути, так як не можеш замінятисяз ким іншим своєю шкірою” [23, 265].

Мета громадянського виховання у школі –виховання таких якостей особистості учня, як:особиста свобода, високий рівень самосвідомості,уміння відстоювати свої права і свободи, відчуттявласної гідності, самоповага, незалежність думок,готовність самостійно ухвалювати рішення і нестивідповідальність за свої вчинки. Основнимичинниками реалізації змісту громадянськоговиховання, на переконання І. Франка, мають бути:демократизація управління школою, стосунків міжадміністрацією школи й учителями та міжучителями й учнями, а також участь молоді удіяльності шкільних товариств та громадськихорганізацій. В основі їхньої діяльності – захистправ і свобод українців, позаяк “розвій народностібез розвою живого народу, його добробуту, освіти,рівності громадської і прав горожанських є абопустою мрією, доктриною, або штучним,тепличним витвором” [22, т. 27, 356].

Не втратили значущості й погляди І. Франкащодо виховання особистості. Ідеал для нього –виховання всесторонньо розвиненої особистості,під яким він розумів одночасне вдосконаленняморально-духовних, розумових та фізичнихможливостей людини. Засобом досягнення цієїмети, на думку педагога, повинна бути праця.“Лиш праця ржу зотре, що грудь з’їдає, / Чуттяживе, неткнуте заховає, / Непросихаючу норуживить. / Лиш в праці мужа виробляєсь сила, /Лиш праця світ таким, як є, створила, / Лиш впраці варто і для праці жить, – пише поет [21, т.10, 143].

І. Франко переконаний, що лише самостійнатворча праця дитини дає змогу розкрити їїіндивідуальність й одночасно благотворновпливати на дитину; допомагати вдосконаленнюїї внутрішнього духовного світу, життєвих цілейта ідеалів. Учений доводить, що праця людинивідіграє вирішальну роль у формуванні їїхарактеру. Саме в праці розкриваються іформуються розум людини, її воля, почуття, увага,пам’ять, здібності тощо. Праця вдосконалюєтрудові вміння і навички, привчає до трудовихзусиль, розвиває суспільну активність і таківажливі риси характеру, як дисциплінованість,відповідальність, ініціативу, точність і ретельність.“Без праці чоловік звільна перестає бутичоловіком, самостійною істотою, – зазначаєвчений. – Недостачі тої людської самостійності ненагородять йому ніякі скарби, ніякі розкоші, бовсе, здобуте без праці, являється чимось чужимдля чоловіка, якимось привидом, холодною

лудою, котра не насичує духа, а тільки йогознеохочує ї затроює” [21, т. 3, 180]. Звідси ізавдання школи – за допомогою правильноїорганізації освітнього процесу всебічно розвиватиусі можливості учня, його індивідуальні здібності.В основі реалізації цього завдання повинен бутидіяльнісно-особистісний підхід до процесувиховання.

Висновки. Отже, на підставі розглянутогоробимо висновок, що актуальними залишаютьсяпогляди І. Франка стосовно ролі й значенняукраїнської школи у пробудженні національноїсвідомості молоді, формуванні ідейнихпереконань, розвитку і збагаченні моральнихякостей, нових життєвих установок особистості.Не втратили своєї значущості й ідеї письменникащодо змісту шкільної освіти, ролі вчителя унавчально-виховному процесі, змісту духовно-морального, національно-патріотичного,громадянського виховання української молоді,виховання особистості.

Перспективними напрямами подальшихнаукових педагогічних студій вважаємо, зокрема,погляди І. Франка на зміст та методи вихованнядітей у сім’ї, питання дошкільного виховання,внесок ученого в розвиток методики викладаннялітератури, підручникознавство.

1. Артемова Л.В. Історія педагогіки України:підручник для студ. вищ. пед. навч. закладів /Любов Вікторівна Артемова. – Київ: Либiдь,2006. – 424 с.

2. Асауленко Л.М. Виховання національноїсвідомості на основі творчості Т.Г. Шевченката І.Я. Франка / Л.М. Асауленко // Проблемиосвіти : Науково-методичний збірник. – 2008. –№ 56. – С. 82 – 87.

3. Васянович Г. Педагогічні ідеї Івана Франка(присвячується 150-річчю з дня народженняКаменяра) / Григорій Васянович // Педагогіка іпсихологія професійної освіти: Науково-методичний журнал. – 2006. – № 3. – С. 117 –128.

4. Вишневський О. До питання змісту іметодів навчання у педагогічних поглядахІ. Франка / Омелян Вишневський // ВишневськийО. Педагогічні етюди. – Дрогобич: ДДПУ ім.І. Франка, 2007. – С. 142 – 148.

5. Вишневський О. Зміст і методи вихованняу педагогічних поглядах Івана Франка / ОмелянВишневський // Педагогічна думка. – 2005. – №3.– С. 76 – 79.

6. Доброльожа Г. Моральний аспект вихованняшколярів на основі казок Івана Франка тасемантики народних фразеологізмів / Галина



67 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Доброльожа // Гуманітарні науки: науково-практичний журнал. – 2007. – № 2. – С. 56 – 60.

7. Євтух М.Б. Учителем школа стоїть: До150-річчя від дня народження Івана Франка /М.Б. Євтух // Педагогічна газета. – 2006. – № 10.– С. 1, 3.

8. Захлюпана Н. Іван Франко про реформуванняшколи і сучасність / Ніна Захлюпана //Педагогічна думка. – 2006. – №4. – С. 24 – 27.

9. Катола О. Школа для життя, а не життядля школи: Педагогічні погляди Івана Франка (заматеріалами галицьких періодичних видань) /Ольга Катола // Зб. праць Науково-дослідногоцентру періодики. – Львів: НДЦП, 2007. – Вип. 15.– С. 82 – 87.

10. Левківський М.В. Історія педагогіки:Підручник / М.В. Левківський. – К.: ЦНЛ, 2003. –360 с.

11. Логвиненко Т. Соціально-педагогічніпроблеми у науковій спадщині І. Франка / ТетянаЛогвиненко // Людинознавчі студії. Зб. наук. працьДДПУ. Серія: педагогіка. – Дрогобич: Вимір,2006. – Вип. 13. – С. 4 – 13.

12. Луцик Д. Франко І.Я. Педагогічні погляди // Дмитро Луцик, Тетяна Логвиненко. Літописпедагогічної думки в Україні. – Дрогобич:Відродження, 1999. – С. 51 – 62.

13. Любар О.О. Історія української школи іпедагогіки: навч. посіб. / О.О. Любар,М.Г. Стельмахович, Д.Т. Федоренко. – К.: Знання,2006. – 447 с.

14. Мосіяшенко В.А. Історія педагогікиУкраїни в особах: Навчальний посібник для вищ.пед. навч. закладів / В.А. Мосіяшенко, О.І. Курок,Л.В. Задорожна. – Суми: Університетська книга,2005. – 266 с.

15. Персоналії в історії національноїпедагогіки. 22 видатних українських педагоги:підручник / Під заг. ред. А.М. Бойко. – К.:Професіонал, 2004. – 578 с.

16. Погребенник В.Ф. Іван Франко – поет яквихователь відповідальних громадян України /Володимир Федорович Погребенник // Проблемивищої педагогічної освіти у світлі рішень II

Всеукраїнського з’їзду працівників освіти:Матеріали Всеукраїнської науково-практичноїконференції / М-во освіти і науки України, Нац.пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – Київ: НПУ,2002. – Ч. 3. – С. 209 – 212.

17. Рижак Л. Національно-освітній ідеалІвана Франка і сучасність / Людмила Рижак //Іван Франко: дух, наука, думка, воля: матеріалиМіжнародного наукового конґресу, присвяченого150-річчю від дня народження Івана Франка(Львів, 27 вересня – 1 жовтня 2006 року). – Львів:Видавн. центр Львів. національного університетуімені Івана Франка, 2010. – Т. 2. – С. 918 – 924.

18. Скільський Д. “Учителем школа стоїть”:Особа вчителя у творчості Івана Франка /Дмитро Скільський // Рідна школа. – 2000. –№ 10. – С. 59 – 62.

19. Стельмахович М. “Ми мусимо навчитисячути себе українцями...” / Мирослав Стельмахович// Рідна школа. – 1996. – № 9. – С. 2 – 5.

20. Татарин Я.Г. Національний імперативІ. Франка і методологічні засади освітянськихреформ / Я.Г. Татарин // Науковий часописНаціонального педагогічного університету іменіМ.П. Драгоманова. Серія 7: Релігієзнавство.Культурологія. Філософія: Збірник науковихпраць / М-во освіти і науки України, НПУ ім.М.П. Драгоманова: НПУ, 2007. – Вип. 11 (21). –С. 84 – 86.

21. Франко І.Я. Зібрання творів: У 20-ти т. –К.: Держлітвидав, 1955 – 1956.

22. Франко І.Я. Зібрання творів : У 50-ти т.– К.: Наук. думка, 1976 – 1984.

23. Франко І.Я. Мозаїка : Із творів, що неввійшли до Зібрання творів у 50-ти т. / Упоряд.З.Т. Франко, М.Г. Василенко. – Львів: Каменяр,2001. – 434 с.

24. Франко І.Я. Педагогічні статті івисловлювання / За ред. О. Дзеверіна. – К.: Рад.школа, 1960. – 299 с.

25. Франко І.Я. Програма молодих Українців /Переклад з польської та публікаціяМ. Нечиталюка // Літературна Україна. – 2006.– Ч. 23. – 22 липня. – С. 7.



“Любити все прекрасне і земне і говорити правду...” Василь Симоненко

поет

68

Постановка наукової проблеми та їїзначення. Проблема обдарованостідітей молодшого шкільного віку є

однією з актуальних на етапі удосконаленнянаціональної системи освіти. Пріоритетність їївивчення обумовлена також потребою сучасногосуспільства в неординарній творчій особистості.

Дослідження проблеми обдарованості завждибуло в центрі уваги педагогів, психологів,учителів-практиків, методистів. Сутність таструктуру обдарованості вивчали такі вчені як:В. Дружинін, Г. Костюк, Н. Лейтес, О. Леонтьєв,А. Матюшкін, С. Рубінштейн, Р. Стернберг,Л. Спірмен, Б. Теплов, Е. Торндайк, П. Торренс,

УДК 373.3.091.212.3 – 057.87

Оксана Бартків, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри соціальної педагогіки та педагогіки вищої школи

Уляна Дубик, студентка ІV курсуСхідноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, м. Луцьк

ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОЇ ОБДАРОВАНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВУ статті розкриваються особливості виявлення обдарованості у молодших школярів.

Наголошується, що на сьогодні, на етапі удосконалення національної системи освіти, актуальностінабуває проблема виявлення творчої обдарованості дітей молодшого шкільного віку. Метою статті єекспериментальне вивчення сформованості творчої обдарованості першокласників. Визначено, щомолодший шкільний вік є найбільш сприятливим періодом розвитку творчих здібностей дитини, їїзадатків, креативного мислення, сенсорних здібностей та нахилів. Встановлено, що ефективністьрозвитку творчої обдарованості учнів залежить від постійного застосування творчих та креативнихзавдань.

Ключові слова: обдарованість, творча обдарованість, креативне мислення, здібності, уміння,розвиток, творчість.

Табл. 3. Рис. 1. Літ. 5.

Оксана Барткив, кандидат педагогических наук,доцент кафедры социальной педагогики и педагогики высшей школы

Ульяна Дубик, студентка IV курсаВосточноевропейского национального университета имени Леси Украинки, г. Луцк

ИЗУЧЕНИЕ ТВОРЧЕСКОЙ ОБДАРЕННОСТИ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВВ статье раскрываются особенности выявления одаренности у младших школьников. Отмечается,

что на сегодня, на этапе совершенствования национальной системы образования, актуальностьприобретает проблема выявления творческой одаренности детей младшего школьного возраста. Цельюстатьи является экспериментальное изучение сформированности творческой одаренностипервоклассников. Определено, что младший школьный возраст является наиболее благоприятнымпериодом развития творческих способностей ребенка, его задатков, креативного мышления, сенсорныхспособностей и наклонностей. Установлено, что эффективность развития творческой одаренностиучащихся зависит от постоянного применения творческих и креативных задач.

Ключевые слова: одаренность, творческая одаренность, креативное мышление, способности,умение, развитие, творчество.

Oksana Bartkiv, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Social Education and Pedagogic DepartmentYlyana Dubyk, a fourth year student

Eastern Lesya Ukrainka National University, Lutsk

STUDYING THE CREATIVE TALENTS OF PRIMARY SCHOOL CHILDRENThe article reveals the peculiarities of identification of giftedness among primary school children. It is

noted that, the problem of identifying the creative talent of children of primary school age at the stage ofimproving the national system of education, gaining relevance is important. The purpose of the article consistsin the experimental study of formation of creative abilities of first graders. The article determines that primaryschool age is the most favorable for the development of creative abilities of the child, instincts, the creativethinking, sensory abilities and inclinations. It found that the effectiveness of creative abilities of students dependson the continuous application of creative and creative tasks.

Keywords: cleverness, creative abilities, creative thinking, ability, ability, development, creativity.

© О. Бартків, У. Дубик, 2016

ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОЇ ОБДАРОВАНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

69 Молодь і ринок №3 (134), 2016

К. Хеллер, В. Моляко, Т. Сущенко, Г. Чистяковата інші. На сучасному етапі над проблемамирозвитку, навчання і виховання обдарованих дітейпрацюють Л. Васильченко, О. Гузенко, М. Дворжецька,О. Зазимко, Г. Кловак, Н. Кушнаренко, Л. Липова,О. Музика, В. Рибалка, С. Сисоєва, І. Чмихало,Л. Чорна, В. Чудновський, В. Юркевич та ін.

Аналіз психолого-педагогічної літературизасвідчив, що на сьогодні знаходять висвітленнятакі аспекти проблеми обдарованості, як:

- виділення сфер та видів обдарованості(С. Гончаренко, Г. Бурменська, Ю. Гільбух,М. Гнатко, Л. Круглова, В. Слуцький, В. Степановта інші.);

- розвиток обдарованості на різних віковихетапах (В. Давидов, Д. Ельконін, Н. Лейтес,В. Паламарчук);

- виявлення і розвиток обдарованості учнів(І. Аверина, Г. Айзенк, В. Горський, В. Кірієнко,О. Кульчицька, Н. Садовська, Б. Тєплов та інші).

Вагомий внесок у вивчення творчоїобдарованості здійснено такими вченими як:Д. Богоявленська, Л. Виготський, Дж.Гілфорд,В. Моргун, Я. Пономарьов, Р. Семенова,Б. Теплов, Е.Торренс та ін.

Питання виявлення обдарованості дітеймолодшого шкільного віку досліджували:Ю. Бабаєва, В. Дружинін, В. Шадріков,Н. Шумакова, В. Юркевич, О. Матюшкін та ін.).Отже, у численних дослідженнях аналізуютьсяпроблеми обдарованості і творчості, визначаютьсятипи обдарованості, психолого-педагогічніособливості обдарованих дітей, з’ясовуютьсяокремі аспекти роботи з обдарованими дітьми,проте питання виявлення творчої обдарованостімолодших школярів, особливо першокласників,потребують ґрунтовнішого дослідження.

Мета статті полягає у визначенні рівнівтворчої обдарованості у першокласників.

Виклад основного матеріалу й обґрунтуванняотриманих результатів дослідження. ВУкраїнському педагогічному словнику поняття“обдарованість” визначається – “як індивідуальнасвоєрідність задатків людини, завдяки яким вонаможе досягти значних успіхів у певній галузідіяльності” [3, 40]. Г. Костюк обдарованістьтрактує як сукупність психічних властивостей,що зумовлюють особливо успішне виконання тієїчи іншої діяльності. Продовжуючи далі, віннаголошує, що обдарованість складається йрозвивається під впливом відповідної діяльності,в процесі виховання та навчання [1, 608].

У контексті нашого дослідження вагомим єрозкриття сутності поняття “творчаобдарованість”. Варто відзначити, що в основі

творчої обдарованості лежать творчі здібності.Так, Л. Якубова творчі здібності визначає якспецифічну форму загальних здібностей, які даютьзмогу особистості гнучко й оперативно реагуватина впливи оточення, створювати оригінальніобрази та ідеї й продукувати суб’єктивно новіспособи постановки й розв’язання проблем.Відповідно до комплексного підходу, творчіздібності учнів вона визначає як інтегральнііндивідуально-психологічні властивості особистості,що синтезують інтелектуальні можливості,мотивацію творчої активності й креативнийпотенціал і виступають загальною особистісноюпередумовою успішної творчої діяльності [5]. Мипідтримуємо думку І. Періг, яка творчуобдарованість розглядає як творчий потенціалцілісної структури особистості, зазначаючи, щоце якісно своєрідне поєднання особистіснихздібностей, від якого залежить можливістьдосягнення значного успіху у певній діяльності.Підсумовуючи, вона наголошує, що обдарованістьвизначає високу ймовірність розвитку йактуалізації життєво значущих творчихвластивостей особистості на найвищому рівні,досягнення успіху у навчальній діяльності, протепередбачає створення сприятливих соціальних тапсихологічних умов для актуалізації властивогодля неї творчого потенціалу [4, 20]. Виявленняобдарованих дітей та розвиток їх здібностейнеобхідно здійснювати у ранньому віці, оскількице максимально сприятиме розвиткуобдарованості і учень зможе реалізує в повномуобсязі наявні здібності. У контексті цього,С. Коломійченко зазначає, що саме у дітеймолодшого шкільного віку відбуваєтьсяінтенсивне становлення особистості,розкриваються властиві їм задатки, нахили,здібності [2, 80].

Обдарованість у молодших школярівпроявляється у різних видах діяльності івідрізняється за рівнем та типом віковогорозвитку. Оцінити розвиток обдарованості можназа групами учнів, які є особливо обдаровані(високий рівень), обдаровані (середній рівень) тамають належний рівень розвитку здібностей(низький рівень). Основним підходом у пошукуобдарованості у молодших школярів є комплексмедичних, фізіологічних, психологічних,педагогічних заходів, спрямованих на вирішенняцих завдань сім’єю та школою. Важливим є такожвикористання різноманітних методів виявленняінтересів та здібностей учнів.

Дослідження в галузі психології обдарованостісвідчать про залежність розвитку творчоїобдарованості дитини від умов навчання й


70

виховання, в яких дитина виступає, як правило,об’єктом, на який впливають зовнішні педагогічніфактори – стандартизований зміст навчальнихпрограм, рутинний характер навчально-виховногопроцесу, стереотипні дії вчителя, усталені формиі методи навчання. Проте, школяр має бути,насамперед, суб’єктом творення і самотворення,ініціатором свого майбутнього особистісногостановлення. Як зазначає В. Татенко, “активністьсамотворення – онтологічна ознака людськогобуття” [3].

Для вивчення рівня розвитку творчоїобдарованості першокласників нами використанотестову методику творчого мислення А. Торренса,яка призначена для діагностики креативностіпочинаючи з дошкільного віку (5 – 6 років). Воснові методики – здатність до дивергентногомислення (Д. Гілфорд), до перетворень істворення асоціацій, здатність породжувати новіідеї та розробляти їх. Тому, показниками творчихздібностей були: оригінальність малюнків,кількість ідей, тривалість і смислова завершеністьсюжету, вміння встановлювати можливі причинита наслідки зображених на картинці ситуацій,пропонування оригінальних способівзастосування звичайних предметів, побудоваприпущення.

Провівши діагностику розвитку творчихздібностей першокласників, ми отримали такі дані(див. табл. 1.):

Результати, подані у таблиці 1 свідчать, що якв експериментальній, так і в контрольній групахзначна кількість дітей з середнім та високимрівнем розвитку творчої обдарованості. На нашудумку, це значні показники розвитку творчихздібностей, але це не зупинило нас і надаліпрацювати над розвитком креативності учнів.

Для експериментальної роботи булорозроблено систему творчих завдань і вправ дляпершокласників. Дібрані завдання булиспрямовані на розвиток творчого мислення,креативності, творчих здібностей, розвитку уяви,уваги, формування мовленнєвих умінь.Проведення занять проходило в позаурочний час.

Як свідчить аналіз психолого-педагогічноїлітератури [2; 4; 5 ], позакласна робота зпершокласниками в більшій мірі сприяє розвиткуїх творчої обдарованості, оскільки переважаєпріоритетна орієнтація на розвитокіндивідуальних задатків, інтересів і нахилів учнів;організована на засадах добровільності,активності й самодіяльності, а тому й створюєумови для вільного самовизначення і творчоїсамореалізації дітей, їх становлення як суб’єктівтворчої активності; менша формалізованість ірегламентованість розширює свободу педагогічноїтворчості вчителя, дає змогу урізноманітнюватизміст, методи і форми виховної роботи,використовувати інноваційні методики (ігрові,творчі, проектні, проблемно-пошукові тощо);відсутність примусу і системи оцінок, орієнтаціїна обов’язковий результат знімає психічнунапругу, тривожність учнів, розкріпачує їх творчууяву, сприяє формуванню атмосфери творчогопошуку; більша відкритість, безпосередність інеформальність спілкування посилює впливособистості педагога на розвиток учнів, стимулюєїх творчу активність [5, 20].

Варто відзначити, що для першокласниківхарактерним є глибоке пізнання світу, бажаннясамоутвердитися у ньому, виявити себеособистістю. Тому, завдання школи, вчителів –допомогти дитині у розвитку своїх здібностей,творчості та обдарованості [5, 20]. З огляду на

це, у ході занять ми прагнули вчити учнівфантазувати, придумувати власні розповіді,малювати уявне, спілкуватися один з одним,творчо мислити, аналізувати творчі ситуації тощо.

У ході проведення занять ми відмітили, що дляроботи з учнями, які мають ознаки обдарованості,в даному випадку ми акцентували увагу натворчій обдарованості, необхідно враховуватиособливості дитини. Адже кожна особистість маєсвій темперамент, характер, індивідуальнийрозвиток психічних процесів тощо.Спостереження засвідчили. що більшістьшколярів експериментальної групи виконувализавдання без попередньої мотивації. Розв’язання


Таблиця 1. Рівні розвитку творчої обдарованості учнів першого класу

Показники Рівні

Швидкість Гнучкість Оригінальність Точність

Експ. Контр. Експ. Контр. Експ. Контр. Експ. Контр.

Високий 19 16 18 17 20 21 25 24

Середній 20 11 21 17 23 19 21 16

Низький 5 10 15 13 11 7 8 7

Всього 54 47 54 47 54 47 54 47


71 Молодь і ринок №3 (134), 2016

творчих завдань, вправ, ребусів викликало упершокласників значний інтерес, оскільки формаїх представлення була нестандартна (обговоренняпроблемних ситуацій, рольові ігри, художнєоформлення отриманих результатів тощо).

У молодшому шкільному віці, поряд знавчальною, провідною є ігрова діяльність, томувсі заняття ми прагнули побудувати в ігровійформі. Адже у ситуації гри уява учня одержуєбільший простір та проявляється у яскравихформах. Несподіваними та оригінальними булипояснення дітей стосовно того, які уявлення у нихвикликають певні сюжети при розв’язаннітворчих завдань. Застосовуючи ігри, мирозв’язували задачі, складали казки (логічні,сюжетні), що сприяло розвитку творчогомислення та креативності школярів. Длярозширення кругозору дітей, розвитку пам’яті,мислення використовували кросворди,головоломки, ребуси. Творчі завдання булискладені таким чином, щоб активізувати тарозвивати дослідницьку активність школярів. Дляцього ми створювали ігрові ситуації, проводилиевристичні бесіди, реалізовували творчий таасоціативний методи.

У ході проведення розвивальних занятьвідмітили у першокласників підвищення рівнятворчого розвитку та самооцінки. Відзначилипозитивні особистісні зміни: учні проявлялибільше доброзичливості, допомоги один одному.Спостереження за першокласниками засвідчили,що в них зросла працездатність, підвищиласяздатність засвоювати більший обсяг інформації вкоротший термін.

Порівняння результатів тестової методикиП. Торренса до та після експерименту учнівекспериментальної групи засвідчили ефективністьрозробленої нами системи розвивальних занять.Представлені дані про зміни показників втворчому мисленні, його швидкості, гнучкості,оригінальності, уяви подані у таблиці 2.

Результати, наведені в таблиці 2 засвідчили,що в експериментальній групі рівень швидкостіта оригінальності виконання завдань підвищилисямайже 10%, рівень гнучкості підвищився на 6%,показники точності і оригінальності збільшилисяприблизно на 4%. Усереднені показники розвиткутворчої обдарованості першокласників за рівнямидо та після експерименту подано нами у таблиці3 та на рисунку 1.

Отримані результати свідчать, що показникирозвитку творчих здібностей першокласниківзначно підвищилися після проведенихрозвивальних занять. За періодекспериментального дослідження в контрольнійгрупі зміни у показниках були незначними.

Висновки. Отже, виявлення творчоїобдарованості молодших школярів –цілеспрямований, комплексний, тривалий тапоетапний процес діяльності педагогів та батьків.Творчу обдарованість розглядаємо як своєріднепоєднання особистісних здібностей, розвитокяких забезпечує високу ймовірність актуалізаціїжиттєво значущих творчих властивостейособистості на найвищому рівні, досягненняуспіху у навчальній діяльності. Провівшиекспериментальне дослідження дійшли висновку,що розвиток творчої обдарованості

Таблиця 2. Рівні розвитку творчої обдарованості

(до експерименту (А) та після (В) учнів 1 класу)

Показники Рівні

Швидкість Гнучкість Оригінальність Точність

А В А В А В А В

Високий 19 24 18 21 20 22 21 23

Середній 20 23 21 24 23 25 19 25

Низький 15 7 15 9 11 7 14 6

Таблиця 3. Усереднені показники розвитку творчої обдарованості першокласників за рівнями (до та після експерименту)

Рівні Експериментальна група

До експерименту Після експерименту

Абс. к-сть ( у %) Абс. к-сть ( у %)

Високий 20 37 22 42

Середній 21 39 25 45

Низький 13 24 7 13


72

першокласників відбуватиметься якомогаефективніше за умови цілісного розуміннястратегії розвитку кожного учня. Добираючипрограму розвитку творчої обдарованостімолодших школярів варто звернути увагу нахарактер розвивальних занять, різноманітністьметодів та форм їх проведення, враховувати вікові,індивідуальні та творчі особливості молодшихшколярів, створити сприятливе навчально-ігровесередовище в початковій школі.

1. Костюк Г.С. Здібності та їх розвиток удітей / Г.С. Костюк // Навчально-виховний процесі психічний розвиток особистості. – К.:Радянська школа, 1989. – 608 с.

2. Коломійченко С.Ю. Проблема виявлення ідіагностики обдарованості / С.Ю. Коломійченко

0

10

20

30

40

50

До

експерименту

Після

експерименту

Високий Середній Низький

Рис. 1. Рівні розвитку творчої обдарованості першокласників

експериментальної групи до та після експерименту ( у %)

// Педагогіка та психологія. – 2011. – Вип. 40(1).– С. 80 – 86.

3. Методичний посібник для заступниківдиректорів ЗНЗ та вчителів, які працюють зобдарованими дітьми. – Харків, 2009. – 40 с.

4. Періг І.М. Психологічні умови розвиткутворчої обдарованості студентів вищоготехнічного навчального закладу: атореф. дис. наздобуття наук. ступеня канд. псих. наук: 19.00.07“Педагогічна та вікова психологія” / І.М. Періг.– К., 2006. – 20 с.

5. Якубова Л.А. Розвиток творчих здібностейпідлітків у процесі позакласної роботизагальноосвітніх навчальних закладів: атореф.дис. на здобуття наук. ступеня канд.пед.наук:13.00.07 “Теорія та методика виховання”/Л.А. Якубова. – Миколаїв, 2010. – 20 с.



“навколо безліч людей … скільки їх не злічить … вони по кілька разів проходять повз нас … залишаючи щось позитивне … щось негативне … усмішку …сльози … просто добрий погляд … добре слово … розуміння … осуд … інколи ти шукаєш у них порятунок … розраду … інколи навпаки – допомагаєш їм сам… інколи вони подарують тобі надію і віру… можливо просто покинуть … або ж навпаки вб’ють у тобі все … але це ж люди … люди … які супроводжуватимуть тебе завжди … їх мільйони … це ж люди …”

Мати Тереза католицька черниця, засновниця доброчинних місій


73 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок з важливиминауковими та практичними

завданнями. Метою навчання іноземних мов увищому навчальному закладі на сучасному етапіє розвиток комунікативної компетентностістудентів в усіх видах мовленнєвої діяльності тавикористання іноземної мови як інструмента для

участі у міжкультурному спілкуванні. У зв’язку зтим компетентнісна парадигма навчання німецькоїмови у вищому навчальному вузі обумовлюєнеобхідність перегляду та відбору таких форм,методів на засобів навчання, які б сприяливирішенню поставленої мети.

Інформатизація освіти створила передумовидля використання інформаційно-комунікаційних

Ірина Гоцинець, кандидат філологічних наук, доцент кафедри порівняльної педагогікита методики викладання іноземних мов Інституту іноземних мов


МЕТОДИКА РОЗВИТКУ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ У ПИСЕМНОМУ МОВЛЕННІ НА ОСНОВІ

ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙУ статті розглядається проблема застосування платформи Moodle, блог та вікі-технологій у

процесі формування комунікативної компетентності студентів-бакалаврів у писемному мовленні. Авторнаголошує на необхідності урахування лінгвістичного,пунктуаційного, композиційно-структурного,предметного та соціокультурного компонентів змісту навчання писемного мовлення та розвиткуінформаційно-комунікаційних вмінь студентів і викладачів та дотриманні поетапності у використанніблог та вікі-технологій.

Ключові слова: комунікативна компетентність у писемному мовленні, блог та вікі-технології,платформа Moodle, зміст навчання, інформаційно-комунікаційні вміння.

Табл. 2. Літ. 9.

Ирина Гоцинец, кандидат филологических наук,доцент кафедры сравнительной педагогики и методики преподавания иностранных языков

Института иностранных языковДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

МЕТОДИКА РАЗВИТИЯ НЕМЕЦКОЯЗЫЧНОЙ КОММУНИКАТИВНОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ СТУДЕНТОВ В ПИСЬМЕННОЙ РЕЧИ НА ОСНОВЕ

ИНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГИЙВ статье рассматривается проблема использования платформы Moodle, блог и вики-технологий

в процессе формирования коммуникативной компетентности студентов-бакалавров в письменной речи.Автор акцентирует внимание на необходимости учета лингвистического, пунктуационного,композиционно-структурного, предметного и социо культурного компонентов содержания обученияписьменной речи, развитии информационно-коммуникационных умений студентов и преподавателей ипридерживании поетапности в использовании блог и вики-технологий.

Ключевые слова: коммуникативная компетентность в письменной речи, блог и вики-технологии,платформа Moodle, содержание обучения, информационно-коммуникационные умения.

Iryna Hotsynets, Ph.D. (Philology), Associate Professor of the Comparative Educationand Methods of Teaching Foreign Languages Department

Institute of Foreign Languages Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE METHODOLOGY OF THE FORMATION OF THE COMMUNICATIVECOMPETENCE IN WRITING ON THE BASIS OF THE INTERNET-TECHNOLOGY

The article deals with the problem of using Moodle, blog and wiki technologies in the formation of thecommunicative competence in writing. The author focuses an attention on the linguistic, punctual, structural,sociocultural components of teaching writing with technologies and on the students’ background knowledge.The role of students and teachers’ ICT skills and rules in using wiki and blog-technologies has been scrutinized.

Keywords: communicative competence in writing, wiki and blog-technologies, Moodle platform,contentof teaching, ICT skills.

УДК 378.1:811.112.2:004

© І. Гоцинець, 2016

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІСТУДЕНТІВ У ПИСЕМНОМУ МОВЛЕННІ НА ОСНОВІ ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙ

74

технологій у навчанні іноземної мови, щодозволить оновити спектр методів, засобів таформ навчання з метою розвитку мовленнєвихкомпетентностей.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Аналіз наукової літератури свідчить про те, щопроблемі застосування сервісів та служб мережіІнтернет у навчання іноземної мови та розвиткукомунікативної компетентності приділяєтьсядостатньо уваги [3; 4; 5; 6; 7]. Так, дослідженотеоретичні основи та практичні методикинавчання іноземних мов на основі інформаційно-комунікаційних технологій у вищому навчальномузакладі [4], розкрито значення застосування блог-технологій для розвитку комунікативноїкомпетентності у писемному мовленні таекспериментально підтверджено її ефективність[8; 5]. Проте досвід роботи показує, щозастосування Інтернет-технологій на практичнихзаняттях з німецької мови є недостатнім, щопояснюється по-перше, відсутністю абонедоступністю комп’ютерних класів, по-друге,низьким рівнем володіння викладачамиінформаційно-комунікаційними вміннями, по-третє відсутністю розробки методикизастосування Інтернет-технологій у навчальномупроцесі з німецької мови.

Однак, сучасний вчитель німецької мовиповинен володіти інформаційною компетентністю,тобто вміти створювати власні повідомлення задопомогою Інтернет-технологій, критичновідноситься до отриманої інформації, вмітивіднайти необхідні матеріали.

У цьому аспекті виникає потреба у розробціметодики застосування Інтернет-технологій упроцесі формування комунікативної компетентностіу писемному мовленні.

Мета статті полягає у розкритті змісту таноменклатури умінь писемного мовленнястудентів, відборі Інтернет-технологій дляформування комунікативної компетентностістудентів у писемному мовленні та розробціметодики застосування Інтернет-технологій упроцесі розвитку комунікативної компетенціїстудентів у писемному мовленні.

Виклад основного матеріалу. Згіднонавчальної програми з німецької мови студент-бакалавр має володіти вміннями писемногомовлення, дотримуючись особливостей стилю упрофесійній, культурній та побутовій сферах, атакож норм орфографії та пунктуації. Студентиповинні вміти писати приватні листи, вітальнілистівки, e-mail, повідомлення в особистих цілях,оголошення, ділові листи, статті, реферати назапропоновану тему, резюме до прочитаного чи

прослуханого, доповіді, заповнити особистуанкету, оформити Інтернет сторінку, рекламу упрофесійних цілях, конспекти, анотації, есе,твори, описи, розповіді, участь у конференціяхon-line або off-line, листування електронноюпоштою в академічних цілях.

Уміння висловлювати власні думки уписьмовій формі передбачають вміння студентіввибирати необхідні лексичні одиниці, граматичніструктури для побудови речень у відповідностідо комунікативного завдання, стилю і жанру. Прицьому, студенти повинні дотримуватисяструктури письмового висловлювання(приватний лист, есе, повідомлення тощо), вмітиділити текст на смислові абзаци, оформлювативступну, основну та завершальну частини, вмітистисло передавати зміст та смисл тексту-оригіналу, а також ділити текст за допомогоюзнаків пунктуації. При підготовці письмовогоповідомлення з метою логічності викладустуденти повинні насамперед укласти смисловупрограму висловлювання, відбираючи необхіднілексичні одиниці та граматичні структури дляаргументації та узагальнення фактів. В умовахдефіциту мовних засобів при підготовціписьмового висловлювання студенти можутьперефразувати речення і використати простімовні засоби [2, 391 – 393]. При цьому сліддотримуватися правил орфографії та пунктуації.

У процесі формування комунікативноїкомпетентності студентів у писемному мовленнітреба враховувати такі ознаки письмовогоповідомлення як когерентність або зв’язність таконтекстність або урахування екстралінгвістичнихфакторів при підготовці письмових повідомлень.Оскільки письмове повідомлення характеризуєтьсязв’язністю, тому при його плануванні студентимають володіти навичками розуміння та вживаннязасобів міжфразового зв’язку [2, 391], а самезасобами лексичного, синонімічного тазайменникового повторів, сполучниками,прислівниками, вставними словами тасловосполученнями.

Типи та жанри письмових повідомлень внімецькій мові мають свою специфіку, що вимагаєвідповідності мовним нормам, структуріорганізації письмових текстів, прийнятих внімецькомовній культурі. У процесі формуванняписьмових повідомлень різного типу студентиусвідомлюють відмінності у структурі їх побудовиу рідній та іноземній мовах, порівнюючи тазіставляючи.

При підготовці письмових повідомленьстуденти повинні знати тему чи предмет, про щовони пишуть, а також використовувати різні



75 Молодь і ринок №3 (134), 2016

джерела інформації для отримання знань,використовувати міжпредметні зв’язки.

Отже, оволодіння різними типами письмовихповідомлень передбачає:

а) достатній рівень сформованості лексичнихнавичок, об’ємний словник відповідно дотематичних блоків, який сприяє вираженню точкизору, підготовці описів, розповідей, написаннюлистів тощо;

б) достатній рівень сформованості граматичнихнавичок, знання системи часових форміндикатива, синонімії часових форм, категоріїспособу дії, синтаксичну структуру реченьнімецької мови;

в) достатній рівень володіння орфографічниминавичками та пунктуаційними знаками;

г) знання засобів міжфразового зв’язку уголовному й підрядному реченнях: підряднісполучники й відносні займенники: der, die, das,welcher, wer, was займенникові прислівники:womit,wodurch; кореляти: darauf, dazu, dafur;сполучники: dann; прислівники: dort, dorthin,damals, jetzt та ін.;

д) знання композиційної структури письмовихповідомлень різного типу у відповідності до нормприйнятих у відповідній соціально-культурнійспільноті.

Студенти-першокурсники, які починаютьвивчення німецької мови у вищому навчальномузакладі, з одного боку, володіють достатньоюкількістю мовленнєвих засобів, словниковимзапасом відповідно до тематичних блоків, а зіншого, вміють правильно використовуватиграматичні структури у процесі спілкування ірозуміють їх при сприйманні мовлення носіямови. До цього ж, у подальшому, на практичнихзаняттях з німецької мови, студенти поповнюютьсловниковий запас, відшліфовують вживанняграматичних структур у процесі формуваннякомунікативних компетентностей в усномумовленні, аудіюванні та читанні. Відповідноавтоматизуються орфографічні навички. Тому принавчанні написання письмових повідомлень неварто акцентувати на цьому багато уваги.

Аналіз письмових повідомлень студентівпоказує, що більшість з них (80%)характеризуються відсутністю або неправильністювикористання пунктуаційних знаків, відсутністюнавичок композиційного структуруванняписьмових повідомлень і використання елементівкогезії, засобів міжфразового зв’язку у реченнях.

Отримані результати обумовлюють необхідністьурахування особливостей письмових повідомлень,а саме: 1) когезію, тобто формально-граматичніаспекти зв’язку тексту; 2) композиційно-

структурну організацію письмових повідомленьрізних типів, прийнятих у певній соціально-культурній спільноті; 3) фонові знання або знанняпр о пр едмет пись мового повідомлення;4) соціокультурні знання.

Таким чином, зміст формування комунікативноїкомпетентності студентів-бакалаврів у писемномумовленні охоплюють такі компоненти:

- лінгвістичний компонент, а саме засобиміжфразового зв’язку;

- пунктуаційний компонент;- композиційно-структурний компонент;- предметний та соціокультурний компонент.Важливим для нашого дослідження є шляхи

формування комунікативної компетентностістудентів-бакалаврів у писемному мовленні задопомогою Інтернет-технологій.

До соціальних сервісів, які ефективновикористовуються у вивченні іноземної мови,відносять Веб 2.0., а саме блог, вікі, мудл (Moodle),соціальні мережі Facebook, Viber та інші.Проаналізувавши співвідношення видівелектронного зв’язку та навчання видівмовленнєвої діяльності, ми дійшли висновку, щоу процесі формування комунікативноїкомпетентності студентів-бакалаврів у писемномумовленні найбільш доцільним є використанняплатформи Moodle, блог-технологій та вікі-технологій.

Платформа Moodle використовується дляосвітніх цілей. Однак на цій платформі можнарозробляти навчальні курси для формуваннякомпетентності студентів у писемному мовленні[1]. На початку роботи з електронним курсомдоцільно провести опитування серед студентів зметою виявлення рівня сформованостіінформаційно-комунікаційної компетентності тавмінь працювати самостійно. Потім викладачготує контрольну роботу для перевірки рівнясформованості у студентів вміння будуватиписьмове повідомлення (розповідь, есе, твір). Наоснові аналізу помилок у письмових роботахстворюється електронний курс, метою якого єформування у студентів уміння написатикомп’ютерне повідомлення. Такий курс можевміщувати дискусійний форум, де обговорюютьсяпитання структури повідомлення, йогосмислового розгортання, використання засобівміжфразового зв’язку, ознайомлення з правиламипунктуації. Студенти пишуть коментарі.

Блог – особиста сторінка користувача, увигляді щоденника або журналу, що представленов онлайн [4, 48]. Основний зміст блогу – записи,зображення та мультимедіа, які додаютьсярегулярно автором. Спочатку викладач створює


76

власний блог, на який виставляє текстовийматеріал німецькою мовою, фотографії,німецькомовні аудіо та відеоматеріали, посиланняна інші ресурси (електронні підручники,граматики, тестові завдання в онлайні тощо).Створені блоги можуть бути монотематичні абобагатопроблемними. За темами блоги можуть бутиполітичні, побутові, наукові, блоги про подорожі,освіту, музику, спорт і т.д.

Для навчальних цілей, як показує досвідроботи, ефективними є відеоблоги, основнийзміст яких представлено відео файлами зтекстовими коментарями. Такі блоги викладачможе використати при презентації мовногоматеріалу.

Першим кроком викладача при використанніблогів у навчальному процесі є створеннявласного блогу, який виступає зразком длястворення відповідних блогів студентами.Завдання студента полягає в ознайомленні зблогом-зразком, аналізі його структури, змісту,лексичних одиниць та граматичних структур,наявності візуальної або слухової наочності.Викладач ставить запитання відповідно до змістуінформації блогу, на які студенти повиннівідреагувати, залишивши короткі коментарі.Викладацький блог може вміщувати посиланняна інші джерела інформації, які студент повиненопрацювати і залишити свої коментарі.

Наступний крок – це створення власних блогівстудентами. Для цього можна використатиплатформу Ning (http://www.ning.com ) або готовийшаблон на сайті http://www.blogs.mail.ru/. Власніблоги студенти можуть створювати самостійно укомп’ютерному класі. Якщо студенти працюютьу парах або у групах, створюється один блог напару/групу. За умови наявності одного комп’ютерав аудиторії викладач створює єдиний блог для усіх

студентів з можливістю доступу багатьохкористувачів.

Крок третій – підготовка студентами власнихповідомлень на задану тему та відвідування блогівтоваришів з метою коментування, вираженнясвого бачення проблеми, відповідей напредставлені запитання та ін.

Використання блог-технологій у навчальномупроцесі сприяє розвитку критичного мисленнястудентів, оскільки метою роботи з блогами єпідготовка власних повідомлень, коментуванняфактів та вираження свого бачення проблеми. Доцього ж, студенти працюють в індивідуальномурежимі, планують свою діяльність, аналізують таузагальнюють отримані дані. Все це стимулюєнавчальну діяльність студентів та викликаєпозитивну мотивацію.

Виділяють декілька дидактичних властивостейта методичних функцій блогів [4, 50]:

Іншою технологією формування комунікативноїкомпетентності студентів у писемному мовленніє вікі-технології. Вікі виступає як публічний веб-сайт або веб-сторінка, яка створюється однимкористувачем. Відвідувачі сторінки можутьдоповнювати або змінювати представленуінформацію. Для створення вікі можнавикористати наступні сайти [9, 98]:

- pbwiki (www.pbwiki.com)- MediaWiki ( http://www.mediawiki.org)- Wikihost (http://wikihost.org)Одним із шляхів застосування вікі є підготовка

студентами проекту.Використовуючи pbwiki, викладач створює

першу сторінку вікі, де знайомить студентів зтемою проекту і його метою, при цьому зазначаєтехнологічні можливості вікі технології тапокроково описує хід роботи над проектом.Студенти працюють в парах, виконуючи

Таблиця 1. Дидактичні властивості блогів та їх методичні можливості у навчанні німецької мови

Інтернет-технологія Дидактичні властивості Методичні можливості блогу у навчанні німецької мови

Блог-технологія - гіпертекстова структура; - мультимедійність; - модерація здійснюється однією людиною; - мотивація навчальної діяльності; - сприятливе середовище для індивідуального навчання; - урахування індивідуального стилю навчання; - розвиток навчальної автономії; - розвиток критичного мислення

- опрацювання зразків блогів, вивчення їх структури та мовного оформлення; - розвиток вміння коментувати отриману інформацію; - розвиток вміння виражати своє бачення проблеми; -розвиток креативності; - розвиток вміння створювати власні блоги; - розвиток вміння сприймати аудіоматеріали та реагувати на них.



77 Молодь і ринок №3 (134), 2016

конкретне завдання, використовуючи матеріалиWikipedia чи онлайн енциклопедій. Вдомастуденти готують чорновий варіант проекту, якийобговорюють на занятті у міні-групах. Останнійваріант проекту може бути підготованим уформаті Word документа або представленим у вікі.Студенти ознайомлюються з проектами своїходногрупників, доповнюють або коректуютьінформацію.

Кожний проект оцінюється студентами тавикладачем.

Формування комунікативної компетентностістудентів у писемному мовленні на основівикористання платформи Moodle, блог- та вікі-технологій буде ефективною, якщо ураховуватинаступні методичні умови:

- достатній рівень володіння викладачем тастудентами інформаційно-комунікаційнимивміннями;

- зацікавленість студентів у використанніплатформи Moodle, блог- та вікі-технологій унавчанні німецької мови;

- організація інтерактивного навчання;- поетапність при застосуванні блог- та вікі-

технологій у навчанні німецької мови.Застосування Інтернет-технологій у процесі

формування комунікативної компетентностістудентів-бакалаврів у писемному мовленнідозволить реалізації компетентнісного,комунікативного, особистісно-діяльнісногопідходів.

Висновки і перспективи подальших розвідоку даному напрямку. Використання Інтернет-технологій у процесі формування комунікативноїкомпетентності студентів у писемному мовленнісприяє формуванню як індивідуального стилюроботи, так і вміння працювати у колективі, атакож розвитку критичного мислення. Уподальшому необхідно дослідити можливостізастосування навчальних Інтернет-матеріалів,

подкастів та веб-квестів у процесі вивченнянімецької мови.

1. Борщева О.В. Организация языкового поликультурногообразования студентов направления подготовки“Педагогическое образование на основе современныхинтернет-технологий” // Вестник МГГУ им. М.А. Шолохова.Сер. “Педагогика и психология”. – 2013. – № 2. –С. 68 – 71.

2. Методика навчання іноземних мов і культур:підручник для студ. класичних, педагогічних ілінгвістичних університетів/ Бігич О.Б., Бориско Н.Ф.,Борецька Г.Е та ін./ за загальн. ред. С.Ю. Ніколаєвої.– К.: Ленвіт, 2013. – 590 с.

3. Полат Е.С. Интернет на уроках иностранногоязыка / Е.С. Полат // Иностр. яз. в школе. – 2001. –№ 5. – С. 37 – 39.

4. Сучасні технології навчання іноземних мов ікультур у загальноосвітніх і вищих навчальнихзакладах. Колективна монографія/ С.Ю. Ніколаєва,Г.Е. Борецька, Н.В. Майер, О.М. Устименко, В.В. Черништа інші; [за ред. С.Ю. Ніколаєвої; техн. ред. І.Ф. Соболєвої]– К.: Ленвіт, 2015. – 444 с.

5. Сысоев П.В. Методика обучения иностранномуязыку на основе новых информационно-коммуникационных Интернет-технологий / П.В. Сысоев,М.Н. Евстигнеев. – М.: Глосса-Пресс; Феникс, 2010.– 177 с.

6. Сысоев П.В. Технологии Веб 2.0 в созданиивиртуальной образовательной среды для изученияиностранного языка / П.В. Сысоев, М.Н. Евстигнеев// Иност. яз. в школе. – 2009. – № 3. – С. 26 – 31.

7. Черниш В.В. Інтернет-технології у професійнійдіяльності вчителя: вивчаємо та викладаємо іноземнімови: Посібник//Бібліотечка журналу “Іноземнімови”. – Вип. 4/2011.– К.: Ленвіт, 2011. – 64 с.

8. Филатова А.В. Технология веблогов в практикепреподавания иностранного языка на продвинутомэтапе// “Языки в современном мире”. МатериалыV Всероссийской научно-практической конференции:Сборник статей. – М.: Изд-во КДУ, 2008. – С. 387 –396.

9. Dudeney G., Hockly N. How to Teach English with

Technology – Pearson Education Limited, 2007. – 192 p.

Таблиця 2. Дидактичні властивості Wiki та її методичні можливості у навчанні німецької мови

Інтернет-технологія Дидактичні властивості Методичні можливості вікі у навчанні німецької мови

Вікі-технологія - публічність; - нелінійність; - гіпертекстова структура; - мультимедійність; - мотивація навчальної діяльності.

- розвиток вмінь писемного мовлення; - можливість організації роботи над мовним або країнознавчим проектом; -вміння працювати у групі або парі.



78

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок з важливимнауковими чи практичними

завданнями. Сучасний етап розвитку системиосвіти характеризується переходом до новихпедагогічних технологій в більшості навчальнихзакладів країни. За таких умов вища школаповинна вести підготовку фахівців з урахуваннямпотреб майбутнього, прогнозувати можливізапити суспільства на декілька років вперед.Ефективність даного підходу залежить відправильності вибору засобів і методів, що повиннізабезпечити успішну соціалізацію молодих

фахівців, їхній особистісний духовно-моральнийрозвиток, що можливе лише за умов опори наметодологічний фундамент педагогічної науки.

На сучасному етапі розвитку українськогосуспільства, коли спостерігаються спробиштучного розколювання нації, неприйняттямолодими людьми громадянських норм іцінностей, часто проявляється в байдужостімолоді по відношенню до своєї країни, проблемагромадянського виховання особистості вочевидьє надзвичайно актуальною. Передусім, цестосується підлітків, оскільки саме в цей період ужиття людини закладаються основи особистості,

УДК 37.06 – 379.8

Ігор Чепіга, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та управління освітоюПВНЗ “Краматорський економіко-гуманітарний інститут”

ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ СТУДЕНТІВГУМАНІТАРНИХ ВНЗ

У статті розглядається проблема між потребою суспільства в вихованні відповідальних громадян,які вільно орієнтуються в складній сучасній соціально-економічній і політичній ситуації зі стійкою особистозначимою громадянською позицією, з одного боку відсутності у більшості молодих людей чиннихорієнтирів, громадянських цінностей та ідеалів. Орієнтовані шляхи підвищення громадянськостістудентської молоді через комплексний підхід до цієї проблеми.

Ключові слова: виховання студентської молоді, громадянськість, національно-патріотичнадіяльність, суспільно-громадянська активність, активна суспільна діяльність, психологічний стан.

Літ. 5.

Игорь Чепига, кандидат педагогических наук, доцент кафедры педагогики и управления образованиемЧВУЗ “Краматорский экономико-гуманитарный институт”

ИННОВАЦИОННЫЙ ПОДХОД К ВОСПИТАНИЮ ГРАЖДАНСТВЕННОСТИСТУДЕНТОВ ГУМАНИТАРНЫХ ВУЗОВ

В статье рассматривается проблема между потребностью общества воспитании ответственныхграждан, которые свободно ориентируются в сложной современной социально-экономической иполитической ситуации со стойкой лично значимой гражданской позицией, с одной стороны отсутствияу большинства молодых людей действующих ориентиров, гражданских ценностей и идеалов.Ориентирование пути повышения гражданственности студенческой молодежи через комплексныйподход к этой проблеме.

Ключевые слова: воспитание студенческой молодежи, гражданственность, национально-патриотическая деятельность, общественно-гражданская активность, активная общественнаядеятельность, психологическое состояние.

Ihor Chepyga, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Pedagogy and Education Management“Kramatorsk Economic and Humanitarian Institute”

AN INNOVATIVE APPROACH TO THE CIVIC UPBRINGING OF THE STUDETNTS ATTHE HUMANITARIAN EDUCATIONAL ESTABLISHMENTS

The article considers the requirements of society to educate the responsible citizens, freely oriented inthe contemporary complex social economic and political situation, manifesting personably meaningful civilposition. The author pays much attention to those students who have no civil values and ideals and indicatesthe ways to increase the level of students’ сivicism. The psycho pedagogical analysis of the problem allowscarrying out the scientifically grounded prediction of students’ сivic forming. The analysis of the different waysof students’ education from the point of view of outstanding pedagogues from many countries is given.

Keywords: students’ education, сivicism, the civil position level.

© І. Чепіга, 2016

ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ СТУДЕНТІВ ГУМАНІТАРНИХ ВНЗ

79 Молодь і ринок №3 (134), 2016

її здатність до адекватної оцінки суспільнихпроцесів, здатність усвідомленого івідповідального вибору в різноманітних життєвихумовах, ототожнення себе з народом-носіємдержавності країни.

Отже в умовах сьогодення значно зростає рольгромадянського виховання в суспільнійжиттєдіяльності. Оскільки громадянськевиховання – цілеспрямований спеціальноорганізований процес формування громадянськихякостей у школярів, які передбачають засвоєнняпевної системи знань і вмінь, необхідних дляуспішного включення в різноманітні видидіяльності упродовж життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, вяких започатковано розв’язання даноїпроблеми і на які спирається автор. Проблемагромадянського виховання і становленняпідростаючого покоління була актуальною в різніепохи, розроблялася такими корифеямиукраїнської наукової та педагогічної думки як:В. Антонович, Г. Ващенко, М. Грушевський,М. Драгоманов, М. Костомаров, А. Макаренко,І. Огієнко, В. Сухомлинський, К. Ушинський,І. Франко та ін.

Проблема виховання громадянськості упідростаючого покоління займає провідне місцесеред досліджень 90-х років. Саме в ці рокиз’явилися роботи не тільки науково-теоретичногозмісту (А. Бабаєв, І. Бех, С. Біленцов,О. Вишневський, А. Гаязов, О. Киричук,Г. Суколенова та ін.), а й пов’язані із практичноюреалізацією ідей громадянського виховання:М. Васильєв, В. Власова, Т. Дем’янюк,О. Дубасенюк, І. Жадан, Л. Калиновська,О. Киричук, Т. Клинченко, Н. Косарєва,А. Крицька, І. Мартинюк, Л. Міщик, В. Оржеховська,Л. Пономаренко, В. Поплужний, О. Савченко,О. Сухомлинська та ін.

Формування цілей статті (постановказавдання). Метою статті є – визначитиорієнтовані шляхи підвищення громадянськостістудентської молоді через комплексний підхід допроблеми громадянського виховання студентівгуманітарних ВНЗ України.

Виклад основного матеріалу дослідження зповним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів. Однією з актуальних проблем впедагогічній науці є виховання громадянськості,яка пов’язана з ідеєю громадянського суспільстваяк соціального інституту, пошуків гідного способуіснування та самореалізації людини. Для сучасноїУкраїни виховання громадянськості відіграєособливу роль, оскільки воно покликане сприятиформуванню політичної нації, встановленню

громадянського миру і злагоди. Вихованнягромадянськості тісно пов’язане з широкимкомплексом завдань з розвитку демократичної,соціальної, правової держави.

Зазначимо, що проблема формуваннягромадянськості набуває особливої актуальностів умовах кризи українського суспільства, якатриває вже більше двох років.

Важливу роль у вихованні громадянськостістудентської молоді відіграють усі виховніінститути суспільства: навчальний заклад,родинне середовище, молодіжні організації,об’єднання, розважальні заклади, мікросоціум(вулиця, друзі), громадські організації, культура,релігія, політика, держава тощо [1, 7 – 13].

Аналіз теорії та практики досліджуваної намипроблеми свідчить про наявність протиріч між:актуальністю підвищення якості вихованнягромадянськості підростаючих поколінь яксвідомих громадян своєї Батьківщини інедостатньою увагою з боку викладачів до цьогопитання; визнанням і державою, і суспільствомнеобхідності здійснення системного процесувиховання почуття громадянськості на всіхщаблях освітньо-виховної системи йнеадекватними засобами реалізації цього процесув рамках вищої школи, недостатнімвикористанням студентських об’єднань заінтересами та сектору гуртків і спортивних секцій[5, 40 – 47].

Проблема виховання почуття громадянськостімолоді в сучасних умовах є комплексним явищем,таким, що не може вирішуватися одноразово,одномоментно й виключно на одному освітньомущаблі [4, 37 – 42]. Виховання громадянськості внашої молоді має носити поетапний,систематичний характер, реалізовуватися як усередній школі, так й у вищих навчальнихзакладах. Виключно таке поступове йвсеохоплююче розгортання процесу вихованнягромадянськості стане запорукою результативностіцього процесу. Але, якщо у вищій школі вихованнягромадянськості стає більш-менш систематичнимявищем, у тому числі завдяки проявамсамосвідомості молоді, то у середній школі,зокрема у старших класах такої тенденції неспостерігається, хоча виховання почуттягромадянськості у старших підлітків набуваєнеабиякої значущості у зв’язку зі зростаючимивимогами сучасності до людини як активної,творчої особистості, здатної знайти власне місцев сучасному світі й реалізувати особистіснийпотенціал.

Економічна криза в Україні у поєднанні звідсутністю загальнонаціональної єдності,


80

нерозвиненістю демократичних інститутів інизькою політичною культурою громадянзалишаються характерними рисами сьогодення.Увага до проблеми громадянського вихованняпояснюється ще й тим, що сучасна демократіявимагає від підростаючої особистості “не тількиполітичної активності, але й глибокогоусвідомлення нею своєї ролі й місця в життісуспільства, відповідальності в діях згідно звласними переконаннями та цінностями”.Зрозуміло, що саме у загальноосвітній школібудується система громадянського вихованнямолоді [3, 5 – 12].

Найбільш актуальними, при взаємодіївикладачів зі студентами, які знаходились у зонібойових дій, є вираховування їх психологічногостану.

Сьогодення констатується тенденцієюзбільшеної агресивності молоді у міжособистіснихстосунках, та у відношенні до їх мікросоціуму.

Кут нахилу виховання громадянськостістудентської молоді повинен схилитися у більштісну взаємодію між педагогами та студентами.Тому ми пропонуємо більше уваги приділятитезам:

- залучення Інтернет ресурсу (сайти інституту);- літературні читання;- будівельні загони;- СТЕМи;- тематичні вечори;- танцювальні секції;- науково-дослідницькі секції;- спортивні гуртки різноманітного нахилу;- гуртки технічної творчості;- центри духовної культури;- робота викладачів у гуртожитках.Невід’ємною складовою успішного

громадянського виховання студентської молодімає стати їхня громадянська активність.Залучення до діяльності об’єднань за інтересами,на нашу думку, є однією з форм прояву такоїактивності. Зокрема, назріла необхідністьактивніше використовувати можливості вільноговід навчання часу [2].

Дуже важливу роль у теперішній час маєвикористання Інтернет ресурсу. Спілкуваннявикладачів із студентами у соціальних мережахне може не принести позитивного впливу наформування громадянських якостей студентів.Нині ми можемо констатувати, що Інтернетресурс використовується викладачами, відвертоговорячи, не в повному обсязі.

У формуванні особистісних громадянськихякостей студентів, які сприяють їхній успішнійсоціалізації, важливу роль відіграють об’єднання

за інтересами, діяльність яких характеризуєтьсярозвитком рівня використання можливостейпозанавчального часу, спрямованістю наособистісний розвиток у різних видах творчоїдіяльності та спілкування.

Аналіз теорії і практики досліджуваної намипроблеми свідчить про наявність протиріч між:соціальною потребою студентів у більш активнійсуспільній діяльності в об’єднаннях за інтересамиі недостатньою увагою з боку викладачів, фахівцівсоціальної сфери, громадськості, держави додіяльності таких об’єднань; об’єктивноюпотребою в посиленні ролі різних суб’єктівпедагогічної роботи зі студентською молоддю воб’єднаннях за інтересами і недостатньоютеоретичною та методичною розробкою змісту,форм і методів цієї діяльності.

Висновки. Імплементація методики і засобівмає показати підвищення громадянськоїсвідомості студентської молоді.

Як показали, а конкретно, у місті Слов’янськуподії в Східних регіонах нашої країни імаргенально направлена молодь цілкомпоєдналась із терористичними угрупованнями.

Більш досвідчена і цілеспрямована молодь невзяла в руки зброю.

Можливо це є вагома частина нашої роботи.Як засвідчила практика, лакмусовим папірцем

стала робота зі студентською молоддю упозанавчальний час.

У студентської молоді відповідні знання іцінності формуються шляхом засвоєння нимисуспільно-громадської практики, залучення донаціонально-патріотичної діяльності, яка виступаєзасобом становлення свідомих громадян, патріотівдержави, здатних виконувати чисельніпрофесійні, суспільні, сімейні та інші функції.Відповідно, суспільно-громадська активність –одна із важливих потреб підлітка-патріота-громадянина, який, набуваючи досвіду суспільноїпрактики в школі й сім’ї, упевнено вступає вдоросле життя.

1. Концепція національного вихованняособистості в умовах розвитку українськоїдержавності // Шлях освіти. – 2000. – № 3. –С. 7 – 13.

2. Концепція національно-патріотичноговиховання молоді [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http:/www.kinu.gov.ua.

3. Концепція художньо-естетичноговиховання учнів у загальноосвітніх школах //Інформ. зб. Мін-ва освіти і науки України. – 2004.– № 10. – С. 5 – 12.

4. Рашидов С.Ф. Виховання у студентської



81 Молодь і ринок №3 (134), 2016

молоді цінностей громадянського суспільства:проблеми теоретичної концептуалізації:[монографія] / С.Ф. Рашидов. – Луганськ: Вид-во “Ноулідж”, 2012.– C. 37 – 42.

5. Шевченко Г.П. Актуальные проблемы

духовного развития личности / Г.П. Шевченко //Материалы междунар. науч.-практ. конф.“Духовность личности на современном этаперазвития цивилизации”. – Донецк, 2003. – С. 40– 47.


Постановка проблеми. Національнийавіаційний університет (НАУ) єпровідним вищим навчальним

закладом України з підготовки авіаційнихфахівців, в тому числі і для іноземних держав. У1977 році в НАУ (на той момент – Київськомуінституті інженерів цивільної авіації) було

відкрито підготовчий факультет для іноземнихгромадян, основним завданням якого булапідготовка студентів-іноземців для вступу довищих навчальних закладів системи цивільноїавіації. Сьогодні підготовче відділення (ПВ)факультету по роботі з іноземними студентамиНАУ здійснює освітню діяльність за інженерно-

УДК 378.147:629

Олена Корчук, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник,в.о. завідувача кафедри філологічних та природничих дисциплін

Національного авіаційного університету, м. Київ

ОПТИМІЗАЦІЯ ДОВУЗІВСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ З ФІЗИКИ ІНОЗЕМНИХСЛУХАЧІВ АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

У статті проаналізовано досвід викладання іноземним слухачам підготовчого відділення дисципліни“Фізика” у Національному авіаційному університеті. Визначено особливості і завдання вивчення фізикина інженерно-технічних спеціальностях. Представлено комплекс навчально-методичного забезпеченняцієї дисципліни, застосування якого дозволяє оптимізувати процес довузівської підготовки.

Ключові слова: дисципліна “Фізика”, довузівська підготовка іноземних слухачів, комплекс навчально-методичного забезпечення, авіаційний університет.

Літ. 8.

Елена Корчук, кандидат технических наук, старший научный сотрудник,и.о. заведующего кафедрой филологических и естественных дисциплин

Национального авиационного университета, г. Киев

ОПТИМИЗАЦИЯ ДОВУЗОВСКОЙ ПОДГОТОВКИ ПО ФИЗИКЕ ИНОСТРАННЫХСЛУШАТЕЛЕЙ АВИАЦИОННОГО УНИВЕРСИТЕТА

В статье проанализирован опыт преподавания иностранным слушателям подготовительногоотделения дисциплины “Физика” в Национальном авиационном университете. Определены особенностии задачи изучения физики на инженерно-технических специальностях. Представлено комплекс учебно-методического обеспечения этой дисциплины, применение которого позволит оптимизировать процессдовузовской подготовки.

Ключевые слова: дисциплина “Физика”, довузовская подготовка иностранных слушателей, комплексучебно-методического обеспечения, авиационный университет.

Olena Korchuk, Ph.D (Engineering), senior researcher,Acting Head of the chair of the philological and natural sciences Department

of the National Aviation University, Kyiv

OPTIMIZATION OF PRE-UNIVERSITY TRAINING IN PHISICSOF STUDENTS OF THE AVIATION UNIVERSITY

The article presents the analysis of the experience in teaching “Physics” to international students ofpre-university department of National Aviation University. The special features and tasks of teaching physicson engineering and technical majors have been defined. The methodical training appliances of this subjecthave been presented, that can help to optimize the process of pre-university training.

Keywords: subject “Physics”, pre-university training of international students, methodical trainingappliances, aviation university.

© О. Корчук, 2016

ОПТИМІЗАЦІЯ ДОВУЗІВСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ З ФІЗИКИ ІНОЗЕМНИХ СЛУХАЧІВАВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

82

технічним, економічним, медико-біологічним тагуманітарним напрямами. Доуніверситетськапідготовка іноземних громадян має професійнеспрямування: окрім української (російської) мовислухачі вивчають математику, фізику, хімію,біологію, креслення, інформатику, країнознавство,економіку, економічну географію в залежності відпрофілю навчання. Серед природничих дисциплінпропедевтичної підготовки слухачів НАУ фізиказаймає одне з провідних місць, так як є основоюсучасної техніки і багатьох новітніх виробництвта технологій, особливо аерокосмічних.

Аналіз наукових досягнень і публікацій.Особливостям навчання іноземних громадянприсвячено багато досліджень. Л.Н. Хуторська,А.В. Короткий, В.В. Куліш, В.М. Кулішенко,О.Я. Кузнєцова вивчали проблеми, яківиникають у студентів-іноземців під час навчанняу ВНЗ; Н.Б. Булгакова дослідила суперечностіміж вхідним рівнем підготовки іноземнихгромадян і необхідним рівнем знань з предметів;адаптаційні проблеми іноземних студентів виявиву своїх роботах О.А. Білоус; М.М. Середняк,Т.А. Блінова, А.В. Новіков, Н.М. Руднова,Т.І. Довгодько вивчали методичні особливостіадаптації базової підготовки іноземців зприродничих дисциплін до програм українськихвузів. Аспекти і проблеми вивчення фізики у ВНЗвідображені у працях І.Д. Романенка, Ю.А. ПасічнікаС.Е. Каменецького, В.В. Михайлова та ін. [1; 7;8]. Аналіз літературних джерел дозволиввизначити деякі підходи до викладання фізики всучасних умовах. Проте висвітлення особливостейпропедевтичної підготовки з фізики слухачів-іноземців, які обрали своєю майбутньоюспеціальністю проектування, виробництво абообслуговування авіаційної техніки, відсутнє.

Метою і завданням статті є систематизаціяметодів і форм навчання фізики іноземних слухачівПВ НАУ, обґрунтування доцільності комплексногопідходу до формування фізичних понять,систематизації знань, здобутих рідною мовою набатьківщині, та формування базових знань дляподальшого вивчення фахових дисциплін тауміння вирішувати комунікативні завдання упрофесійній сфері спілкування.

Виклад основного матеріалу. Фізика єбазовим предметом для слухачів підготовчоговідділення авіаційного університету. Знання тавміння, отримані під час вивчення фізики, будутьвикористані майбутніми студентами длязасвоєння дисциплін професійної підготовкифахівця: “Теоретична механіка”, “Прикладнамеханіка”, “Опір матеріалів”, “Конструкціялітальних апаратів”, “Технічна термодинаміка та

тепломасообмін”, “Теплотехнічні вимірювання таприлади” та ін. Нажаль, рівень шкільноїпідготовки зі загальноосвітніх дисциплін слухачівПВ з різних країн суттєво відрізняється. Так, устудентів з Китаю, Кореї та В’єтнаму достатньовисокий рівень знань, освіта слухачів з Мароккомає свої національні особливості, а більшістьгромадян Туреччини взагалі не вивчали в школіфізику, креслення і хімію. Тому одним із завданьпри вивченні фізики є систематизація знань,здобутих рідною мовою на батьківщині,заповнення прогалин шкільної освіти, зумовленихрозбіжністю в національних і українськихзагальноосвітніх програмах з фізики.

Процес вивчення дисципліни “Фізика”ускладнюється наявністю значної фізичноїтермінології і необхідністю аналізу чисельнихфізичних явищ. Результати навчання іноземнихслухачів залежать від того, в межах якоїорганізаційної форми реалізується навчальнийпроцес, і які при цьому застосовуються методи ізасоби [3].

Під час вивчення курсу фізики слухачі повиннізасвоїти наступні навички: даватихарактеристики фізичних явищ; формулюватизакони і визначення фізичних величин; читатиформули; будувати графіки функцій; визначатихарактер руху тіла за графіками та рівняннями;аналізувати умову задачі і отриману в результатіїї рішення відповідь; розв’язувати системи рівнянь;відповідати на питання і складати питання заситуацією; вільно володіти фізичноютермінологією. Для вирішення цих задач намиопрацьовано і систематизовано багаторічнийдосвід підготовки іноземців в НАУ, в результатічого створено комплекс навчально-методичногозабезпечення дисципліни “Фізика для слухачів ПВінженерно-технічного спрямування, якийвідповідно до державних стандартів міститьнаступні елементи: навчальні посібники; словникфізичних термінів; комплект наочних іроздавальних матеріалів для практичних занять;алгоритм застосування інтерактивних технологійна лабораторних заняттях; методичні рекомендаціїпо використанню матеріально-технічної бази НАУдля тематичних уроків; систему тестового імодульного контролю знань.

Запорукою високої якості викладанняпредмету є наявність сучасних навчальнихпосібників або підручників. При роботі зіноземною аудиторією важливо, щоб навчальналітература відповідала наступним вимогам:викладення учбового матеріалу повинно бутискоординоване з програмою вивчення української(російської) мови і адаптоване з урахуванням



83 Молодь і ринок №3 (134), 2016

поетапного оволодіння студентами лексикою іконструкціями наукового стилю мови, а також їхспеціалізації; забезпечувати стійкі міждисциплінарнізв’язки у межах свого блоку, безперервністьокремих видів підготовки; бути підпорядкованимдо основного профілю спеціальності. Системнийпідхід до проблеми природничо-наукової освітисприяє розвитку у студентів самостійності,логічного мислення, здатності до виконанняпрактичних завдань різної складності. Цереалізовується якщо автор посібника(підручника), з одного боку, володіє достатнімобсягом знань зі своєї дисципліни, а з іншого –орієнтується в проблемах майбутньоїспеціальності слухачів, для яких призначенанавчальна книга.

Ці принципи ми взяли за основу при створенніциклу начальних посібників з дисципліни“Фізика” для слухачів підготовчого відділенняінженерно-технічних спеціальностей [4; 5; 6].Навчальний матеріал дидактично та методичноопрацьований і систематизований нами увідповідності до навчальних робочих програм зфізики за кредитно-модульною системою. Коженз трьох посібників послідовно висвітлює теми,рекомендовані МОН України для вивченняіноземними громадянами на етапі довузівськоїпідготовки. При відборі матеріалу і складаннітекстів ми дотримувалися принципів науковості,об’єктивності і логічної послідовності, а такожвраховували етапність пропедевтичноїпідготовки.

Так, структура і зміст навчального посібника“Фізика. Кінематика. Динаміка” відповідаютьособливостям навчання іноземних слухачів напочатковому етапі. Навчальний матеріалмаксимально адаптований у відповідності допрограми з мови, поділений на параграфи, якімістять текст, словник термінів і словосполучень,конструкції наукового стилю мови, завдання длясамоперевірки. Композиція посібника, прийомивведення фізичних понять, використаннянаочності (рисунки, схеми, графіки) направленіна те, щоб доступно передати слухачам ПВінформацію з розділів першого модулю –кінематика, динаміка, закони Ньютона, навчитиїх самостійно користуватися книгою, викликатиінтерес до фізики як науки. Питання та завдання,які розміщені наприкінці кожного параграфа,забезпечують ефективність опрацюваннястудентами навчального матеріалу, дають змогупроконтролювати засвоєння знань, сприяютьформуванню практичних прийомів і навиківлогічного мислення.

Після апробації попереднього посібника в

навчальному процесі нами було опрацьованонаступні розділи фізики і видано навчальнийпосібник “Фізика. Механіка. Молекулярна фізикаі термодинаміка”, структура якого має своїособливості. Програмний матеріал викладено зурахування наступності у навчанні напідготовчому відділенні і першому курсітехнічного університету. Оволодіння базовимматеріалом дозволяє слухачам-іноземцямзрозуміти і вивчити основні фізичні явища ізакони, фундаментальні поняття і теорії класичноїі сучасної фізики. Структура посібникаскладається з підрозділів, основою яких є тексти.По кожній темі зроблено висновки і узагальнення,що сприяє формуванню у студентів світогляду ісучасного фізичного мислення.

Значна увага в цьому навчальному посібникуприділяється розв’язуванню фізичних задач якспособу перевірки і систематизації знань, що даєможливість раціонально проводити повтореннявивченого матеріалу, розширювати іпоглиблювати знання, аналізувати явища,здійснювати політехнічний принцип навчання. Втекстах наведено приклади розв’язування різнихза змістом і складністю задач.

Самостійне розв’язування задач позааудиторією є ефективним засобом узагальнення ізакріплення іноземними студентами фізичноїтермінології, елементом наукового стилюмовлення, невід’ємною частиною процесуформування у студентів вміння аналізуватививчені явища, тому вправи наприкінці кожноїпідтеми містять не тільки теоретичні питання, ай багато задач.

Заключний посібник циклу – “Фізика.Електродинаміка і квантова фізика” підготовленонами з урахуванням важливості ефективноїорганізації самостійної роботи напропедевтичному етапі вивчення природничихдисциплін і належить до навчальних посібниківкомплексного типу. Структура посібника маєпевні особливості. Навчальний матеріалвикладено у більш розгорнутому виді, щовідповідає рівню оволодіння нерідною мовоюіноземними слухачами на даному етапі, іструктуровано за вже звичним для студентівпринципом: після основного тексту виокремленотермінологічну лексику, наведено вправи зконтрольними питаннями і практичнимизадачами. В той же час тексти проілюстрованізначною кількістю рисунків і графіків, якірозкривають, пояснюють і доповнюють складнудля сприйняття інформацію. Наявність ілюстраційдозволяє точніше та образніше передатипрограмний матеріал, що особливо важливо для


84

іноземної аудиторії. Нові рубрики “Звернітьувагу” і “Це цікаво” сприяють формуванню уіноземних слухачів навичок самостійної роботи знауковим текстом. Вони містять інформацію провидатних науковців-фізиків; рідкісні і аномальніприродні явища, які можна пояснити задопомогою фізичних законів; сучасні прилади імеханізми, що використовуються в різних сферахдіяльності людини; досягнення в області квантовоїі ядерної фізики.

Створені нами посібники повністювідповідають навчальному плану проведеннялекційних, практичних і лабораторних занять тасприяють всебічному засвоєнню матеріалу здисципліни “Фізика”.

Комплект навчальної літератури доповнюєсловник лексичного мінімуму і фізичноїтермінології на семи мовах: російській,англійській, французькій, персидській, арабській,китайській, в’єтнамській, складений викладачамикафедри і іноземними студентами НАУ.Використання словника сприяє інтенсифікаціїнавчального процесу, привчає слухачів до роботиз науковим текстом, зменшує ризикнеправильного трактування термінів.

Заняття на уроках фізики передбачаютьекспериментальну і дослідницьку діяльність.Виконання студентами лабораторних робітдозволяє застосовувати набуті знання на практиці.Ми пропонуємо два варіанти проведеннялабораторних занять: класичний, з використаннямприладів та установок, під час якого слухачінавчаються користуватись фізичним обладнаннямяк знаряддями експериментального пізнання,набувають навичок практичного характеру; ісучасний – із застосуванням інтерактивнихтехнологій: створення презентацій Power Point;використання інтерактивної дошки; проведеннядемонстраційного експерименту за допомогоюобладнання L-мікро; впровадженнямультимедійних продуктів. Враховуючипопередній досвід викладання природничихдисциплін з елементами мультимедіа-курсів [2],ми створили цикл уроків, на яких фізичніексперименти моделюються за допомогоюкомп’ютера, а інтерактивні анімації дозволяютьспростити пояснення суті складних фізичнихявищ, продемонструвати “віртуальні” досліди.

Особливе місце в комплексі навчально-методичного забезпечення дисципліни “Фізика”займають навчальні заняття та ознайомчо-виробничі екскурсії, які мотивують слухачів досвідомого вибору майбутньої спеціальності ісприяють підвищенню їх ерудиції. Намивизначено орієнтовні теми оглядових лекцій та

практичних занять на базі лабораторій тапрофільних кафедр НАУ. Популярністю середслухачів ПВ користується Авіаційний навчальнийангар, який є унікальним за своїми можливостямита наповненням і використовується для якісноїпідготовки авіаційних інженерів. У ангарірозташовані працездатні, препаровані, адаптованідо навчального процесу літаки, вертольоти тагазотурбінні авіаційні двигуни. Це забезпечуєможливість проведення циклу занять на теми:“Аеродинаміка і гідродинаміка”, “Підйомна силакрила”, “Реактивний рух”, “Коефіцієнт корисноїдії механізмів”. Для груп технічного спрямуванняз достатньо високим рівнем базової підготовкизакони динаміки і статики демонструємо успеціалізованій науково-навчальній лабораторіїопору матеріалів кафедри механіки, яка обладнанабагатофункціональними випробувальнимимашинами. А властивості рідин і газів,особливості їх руху досліджуємо за допомогоюобладнання лабораторії технічної механіки рідинита газу. Це дає змогу ознайомити іноземнихстудентів з азами науково-дослідної роботи ізробити практичні заняття більш наочними.

Невід’ємною частиною процесу вивченняприродничих дисциплін на підготовчомувідділенні є поточний і модульний контрольотриманих слухачами знань, який забезпечуєзворотний зв’язок, орієнтує на цілі навчання ідозволяє встановити рівень засвоєння курсу.Враховуючи це, нами розроблені і впровадженісистема тестового контролю (СТК), яка дозволяєперевіряти ступінь засвоювання окремих тем, ікомплекс модульних контрольних робіт (МКР) увідповідності до робочої навчальної програми зфізики. СТК складається з 11 тематичнихтестових контролів, рівень складності якихпоступово змінюється з урахуванням рівня мовноїкомпетенції студентів і етапності навчання. Томув тестових завданнях “Фізичні величини”,“Механічний рух”, “Нерівномірний рухм. Вільнепадіння слухачу пропонується закінчити фразу,яка містить стандартне визначення того, що буловивчене в ідентичній формі напередодні, абообрати з декількох формул чи графіків той, щовідповідає певному видові руху. Тести з розділів“Молекулярна фізика”, “Термодинаміка”,“Електростатика” містять більш складні завдання,які вимагають від слухачів дати пояснення деякихфізичних явищ, назвати основні положенняфізичних теорій, обґрунтувати поведінкуфізичних об’єктів у певних умовах. Виконаннятаких завдань передбачає можливість відповіді увигляді самостійно складеного висловлювання.Рівень складності таких завдань доцільно



85 Молодь і ринок №3 (134), 2016

підвищувати наприкінці курсу, наближуючи їх дозразка письмової відповіді на екзаменаційнепитання. Усі завдання виносяться на контрольтільки після попереднього розгляду на заняттях.І, нарешті, слухачі повинні вміти застосовуватитеоретичні знання для розв’язування конкретно-практичних задач. При цьому вони маютьзорієнтуватися в тексті задачі, проаналізуватифізичну ситуацію, виявити закономірності іформули, які описують цю ситуацію, і знайтиспосіб визначення невідомих параметрів. Цінавички контролюються під час МКР, які містятьфізичні задачі.

Розроблена нами система контролюмаксимально співвіднесена з цілями навчання іпобудована з урахуванням усього спектраотриманих слухачами вмінь з фізики. Її структурарозвиває у слухачів логічне мислення, здібностідо самоконтролю, вказує на міжпредметні зв’язкифізики з іншими дисциплінами природничогоциклу.

Висновки. Практика показала, щозастосування комплексу навчально-методичногозабезпечення дисципліни “Фізика”, який створенонами в результаті систематизації досвідупідготовки іноземних громадян на підготовчомувідділення Національного авіаційногоуніверситету, підвищує мотивацію студентів допроцесу навчання, сприяє поглибленню знаньстудентів з певних розділів фізики, набуттю новоїінформації, ознайомленню з сучасноюекспериментальною технікою, розвитку логічногомислення. Усе це створює умови для їхньогоподальшого навчання у вищому навчальномузакладі і адаптації базової освіти студентів з усіхрегіонів світу до програм українських вузів.

1. Булгакова Н.Б. Формування предметнихзнань на мові-посереднику в іноземних громадян

у про цесі пр опедевт ичної п ід гото вки /Н.Б. Булгакова // Соціалізація особистості. –К.: Логос, 2000. – Вип. 3. – С. 171 – 178.

2. Довгодько Т.И. Использование компьютерныхтехнологий при обучении иностранных студентовобщенаучным дисциплинам на подготовительномфакультете /Т.И. Довгодько // Альманахсовременной науки и образования. Тамбов:Грамота, №1 (68). – 2013 г., С. 54 – 57.

3. Корчук Е.Ю. Формы и методы обученияфизике в процессе пропедевтической подготовкииностранных студентов / Е.Ю. Корчук //Проблемы и перспективы подготовкииностранных студентов в условияхреформирования высшего образовани: [материалыМеждунар. научн.-метод. конф. к 80-летиюХНАДУ 26 – 27 окт. 2010, г. Харьков]/ Харьковскийнацион. автомоб.-дорожн. у-тет. – Харьков, 2010.– С. 316 – 321.

4. Корчук Е.Ю. Физика. Кинематика. Динамика:[Учебн. пособ.] / Е.Ю. Корчук, Ю.Т. Герасименко,Н.Н. Свиридова – К.: НАУ, 2008. – 96 с.

5. Корчук Е.Ю. Физика. Механика. Молекулярнаяфизика и термодинамика: учебн. пособ. /Е.Ю. Корчук, Ю.Т. Герасименко, Н.Н. Свиридова– К.: “НАУ-друк”, 2010. – 136 с.

6. Корчук Е.Ю. Физика. Электродинамика иквантовая физика: учебн. пособ. / Е.Ю. Корчук –К.: НАУ, 2014. – 148 с.

7. Пасічник Ю.А., Шишкін Г.О. Проблемивикладання фізики в університетах і Болонськийпроцес // Збірник наукових праць Бердянськогодержавного педагогічного університету(Педагогічні науки). – №3. – Бердянськ: БДПУ,2009. – 304 с.

8. Рибаченко Л.І. Підготовка іноземнихстудентів у навчальних закладах України:автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.пед. наук / Л.І. Рибаченко. – К., 2000.



“Особистість може виховати лише особистість”. “Лише особистість може впливати на розвиток і становлення особистості,

тільки характер може утворювати характер”. “Не можна виховувати за чужою педагогічною системою”.

Костянтин Ушинський видатний педагог, класик

86

Актуальність проблеми. Взаємозалежністьприроди і людини, мають доленосне значеннядля майбутнього цивілізації, людини, як

складової суспільства. На сьогодні, не заперечнимє факт негативного впливу урбанізації,технологічного прогресу, наслідками якого стаютьпорушення рівноваги природного середовища. Узв’язку з розширенням техногенноговиробництва, питання охорони природного

середовища з кожним роком стає все більшактуальними. Діяльність людини вносить глибокізміни у оточуючий світ.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Дослідження науковців у сф ері екології(В. Абрамович, Н. Бушин, В. Кунченко, В. Лаврик,Г. Рудько, Є. Римлянд, А. Самсонова) свідчатьпро погіршення екологічного стану природногосередовища в Україні.

УДК 378

Наталія Александрович, кандидат педагогічних наук, викладач кафедри теорії та методикифізичної культури і оздоровчої лікувальної фізичної культури

Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

ЗНАЧЕННЯ ЕКОЕТИЧНОЇ ПОЗИЦІЇ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ВУЗІВ, ЯКМОДЕЛІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯУ статті відображаються значення екоетичної позиції шляхом використання форм та методів

навчально-виховної роботи у навчальному процесі майбутніх педагогів. Обгрунтовується важливість увиховному процесі формування екоетичної позиції, яка шляхом формування нового мислення спрямовуємолодь до ціннісного ставлення до навколишнього середовища. Тим самим спрямовує на створенняоздоровчого освітнього середовища. Висвітлюються питання значущості екоетичної позиції у формуванніздоров’язбережувального ставлення до себе, близьких та оточуючих. Та подальшого використаннянабутих знань у майбутній педагогічній діяльності.

Ключові слова: екоетична позиція, природне середовище, освіта, навчально-виховна функція,молодь.

Літ. 5.

Наталия Александрович, кандидат педагогических наук, преподаватель кафедры теории иметодики физической культуры и оздоровительной лечебной физической культурыХарьковского национального педагогического университета имени Г. С. Сковороды

ЗНАЧЕНИЕ ЭКОЭТИЧЕСКОЙ ПОЗИЦИИ СТУДЕНТОВ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ ВУЗОВ,КАК МОДЕЛИ УЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ

В статье отображаются значения экоэтической позиции путем использования форм и методовучебно-воспитательной работы в учебном процессе будущих педагогов. Обосновывается важность ввоспитательном процессе формирования экоэтической позиции, путем формирования нового мышлениянаправляет молодежь к ценностному отношению к окружающей среде. Тем самым направляя на созданиеоздоровительно-образовательной среды. Освещаются вопросы значимости экоэтической позиции вформировании здоровьясберегающего отношения к себе, близким и окружающим. И дальнейшегоиспользования приобретенных знаний в будущей педагогической деятельности.

Ключевые слова: екоетическая позиция, природная среда, образование, учебно-воспитательнаяфункция, молодежь.

Natalia Alexandrovych, Ph.D. (Pedagogy), teacher of the Department of Theory and Methodology ofPhysical Culture and Health Medical Physical Culture

Kharkov National Pedagogical University by Н. S. Skovoroda

THE VALUE OF THE ECOETHICAL POSITION OF STUDENTS OF PEDAGOGICALUNIVERSITIES, AS MODELS OF EDUCATIONAL WORK OF THE FUTURE TEACHER

The article displays the values of the ecoethical position through the using of forms and methods ofeducational work in the educational process of future teachers. The article deals with the importance in theeducational process of forming ecoethical position, by forming a new way of thinking directs young people tovalue relation to the environment, guiding the creation of recreational and educational environment. The authorhighlights the issues of importance of ecoethical position in the formation health relationship to yourself, tofriends and associates, and further using the acquired knowledge in their future teaching.

Keywords: ecoethical position, natural environment, education, educational function, youth.

© Н. Александрович, 2016

ЗНАЧЕННЯ ЕКОЕТИЧНОЇ ПОЗИЦІЇ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ВУЗІВ,ЯК МОДЕЛІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

87 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Ситуація що склалася, вимагає розгляду, таподальшого розв’язання. На сьогодні набуличинності низка законів: про раціональневикористання та охорону природи України (1991),“Про екологічну експертизу” (1995) та ін.

Аналіз психолого-педагогічних джерел свідчитьпро те, що дана проблема висвітлюєтьсядослідниками в таких аспектах: формуванняекологічної культури майбутнього вчителя(Н. Лисенко, Л. Лук’янова, В. Смікал, Г. Тарасенко,Н. Ясінська та ін.), роль екологічних цінностей унавчально-виховному процесі вищих навчальнихзакладів та загальноосвітніх шкіл (Г. Біленька,А. Захлєбний, В. Ільченко, О. Король, О. Кудрявцева,О. Лабенко) [5, 20], формування екологічнихціннісних орієнтацій особистості (Ю. Бойчук,О. Плахотнік, А. Степанюк, О. Троцька, С. Шмалейта ін.).

Мета статті полягає у розкритті значенняекоетичної позиції студентів, майбутніх педагогіву навчально-виховній (аудиторній тапозаудиторній) роботі.

Виклад основного матеріалу. Сучасніпроблеми в соціальній та екологогічній сферісуспільства й довкілля, вимагають трансформаціїне лише у системі освіти, а й і політичних,економічних, соціокультурних змін у відносинахлюдина-природа.

О. Лазебна відмічає, що наявність позиціїпередбачає можливість людини впливати надійсність. Соціальна філософія трактує поняття“позиція” у зв’язку з поняттям “соціальнийстатус” людини. Розрізняючи природнийсоціальний статус, властивий людині віднародження, та досягнутий соціальний статус, вобох випадках учені за основу беруть соціальнупозицію, що займає людина чи група людей усоціальній системі. Перший зумовлюєтьсяуспадкованими ознаками – етнічне, соціальнепоходження; другий – досягнутий власнимизусиллями [1, 14 – 15].

Звернення до соціально-психологічнихдосліджень дозволяє розуміти позиціюособистості як рівень привласнення і засвоєннянею суспільних норм і правил поведінки шляхомпоступового набуття соціального досвіду та вміньйого практичного використання в реальнійдійсності [1, 15].

Майбутній педагог, який оволодів значнимобсягом екологічних, етичних та професійно-педагогічних знань, розвинув навички творчоїекологічної діяльності, керується у своїйдіяльності екологічними і етичними принципами,має більш високу здатність до реалізації врізноманітних напрямах педагогічної діяльності

своїх творчих інтересів та здібностей. Такийвчитель успішно реалізується на рівніпроектування педагогічного задуму та регуляції івиконання навчально-виховних завдань [1, 52].

Основний зміст екоетичної позиції полягає вглибокому засвоєнні гуманістичних цінностей,такому рівні оволодіння ними, коли вонинабувають особистісного змісту, перетворюютьсяу мотиви поведінки [1, 54].

Екоетична позиція завжди має особистіснезабарвлення якостями конкретної людини тавиявляється, насамперед, в екоетичній діяльності,яка має універсальний зміст, тобто може бутизастосована при розв’язанні широкого колапрофесійно-педагогічних і особистісних ситуацій[1, 56].

Навчально-виховна функція екоетичної позиціїспрямована на забезпечення цілісного уявленняпро суть екоетичної позиції, реальні шляхи їїпізнання і розвитку. Вона реалізується успрямованій діяльності майбутнього педагогащодо оволодіння певною системою екоетичнихзнань та соціальним досвідом для розвитку умінь,навичок професійної діяльності.

Саме вміст екологічних та валеологічнихдисциплін дозволяє оволодіти арсеналомоптимальних знань, умінь і навичок для вирішеннясоціальних та екологічних проблем. Саме відсформованості екоетичної позиції буде залежитиставлення молоді до свого здоров’я, близьких тадрузів.

Важливим завданням екологічної освіти івиховання є утвердження в людині принципвзаемозалежності і правил поведінки в природі:людина в результаті своєї діяльності порушує ізабруднює навколишнє середовище і в цьомусередовище проживає: хворе довкілля негативнопозначається на здоров’ї людини. Звідси логічнийвисновок- здорове довкілля- здорова нація,здорові нащадки. Ці постулати повиннівиробитись у людини як правила життя івизначити принципи її поводження у довкіллі [4,202 – 205].

Значний потенціал для формування екоетичноїпозиції майбутнього вчителя містять валеологічнідисципліни, вивчення яких дозволяє забезпечитипідготовку майбутнього вчителя до активноїздоров’язбережувальної та екологобезпечноїдіяльності.

Слід зазначити що значні можливості уформуванні екоетичної позиції відкривають різніформи позаудиторної виховної роботи,проведення бесід на етичні та гуманістичні теми,лекцій, відвідування факультативів з проблеметики та екології, відвідування музеїв,


88

театралізованих вистав, художніх галерей,конференцій, та інших видів художньо- естетичноїдіяльності.

Така діяльність має не аби який вплив насвідомість та почуття кожної людини щопотрапляє на подібні заходи.

Тому у сучасної молоді, і насамперед у майбутніхвикладачів потрібно розвивати художньо-естетичнісмаки та заохочувати до відвідування музеїв,та йна самперед прийняття активної участі у організаціїпоходів до театру, кіно, художньої галереї зпредставниками свого, та молодшого віку.

У той же час для повномірної реалізаціїекоетичної позиції та закріплення її на рівніповсюдного використання у повсякденному життіу навчальний процес потрібно включати методинауково-виховної роботи, узгоджених діївикладача та студентів у виді організаційних форм(проведення лабораторних занять, практичнихдосліджень, обговорення наслідків екологічнихявищ, причин екологічних катастроф, доповідейна конференціях та засіданнях).

Іншим варіантом навчально-виховної роботиє можливість запропонування ділових, сюжетно-рольових, творчо-рольових ігр. Які в свою чергу,модулюють на прикладі взаємодії людини таприроди, відтворюють стосунки між ними,формують модель правил та норм поведінки вприроді. Що потім передаються молодимпоколінням на професійному поприщі.

Установлено що з особливим інтересомстуденти приймають участь у навчально-польовійпрактиці (польові табори). Що забезпечуєвідвідування та ознайомлення з відповіднимиприродними зонами країни, екологічнимипроблемами різних регіонів. До цієї форминавчально-виховної роботи можна віднестиекологічні експедиції, маршрути, стежки.

У ході навчального процесу молодь набуваєдосвіду спостерігання за станом атмосфери табіосфери, антропогенних змін пов’язаних здіяльністю людства, урбанізацією, впливомзабруднення екосистем. Робити прогноз змінстану екосистем, розробляти заходи що доохорони та використання природних ресурсів,аналіз шкідливих і водночас небезпечних дляздоров’я людства ситуацій. Вдосконалюватинавички безпечної поведінки в природі.

Стає зрозумілим той факт, що виживаннялюдства можливе завдяки вдосконаленнюморальних якостей молоді.

Симбіоз моральних та інтелектуальних якостейлюдини знаходе в ід обр аження у вч енн іВ.І. Вернадського в переході біосфери у ноосферу– керуючий людською свідомістю стан.

До сьогодні освіта допомагала людству зробитиоточення найбільш сприятливим до свогоіснування. З часом світогляд змінюється та на разіметою освіти та виховання стає навчанняпіклування про оточуючий світ.

Виховання кмітливого піклування дооточуючого середовища, розширення знань, танавичок що знадобляться для її охорони, повинністати невід’ємною частиною просвітлення,освіти, та підготовки майбутніх педагогів.

Метою освітнього процесу стає накопиченняпоколіннями досвіду, а наслідком засвоєння знань,та поведінка в конкретній обстановці.

Опираючись на життєвий досвід викладача,молодь черпає натхнення для набуття особистогота нового для них досвіду практичної діяльності,та самоосвіти. Що у свою чергу сприяєформуванню освітнього середовища. Якезнайомить та наближує молодь до пізнавальноїдіяльності.

Також слід ураховувати, що на ринку працінеобхідні не самі по собі знання, а здатністьфахівця виконувати відповідні професійні тасоціальні функції, практично вирішувати різнівиди виробничих завдань [2, 4].

Опираючись на технологію формуванняекоетичної позиції, що містить підготовчий,стимулювально-пізнавальний, змістовно-практичний, аналітико результативний етапи, набазі впровадження яких, формується система нормта поведінки у природному середовищі тавідношення до себе та близьких.

Кожна людина яка вважає себе частиноюВсесвіту, що відчуває нерозривний зв’язок зприродою, психологічно готова до екологічноїдіяльності у будь якій сфері антропогенної дієвості.

У зв’язку з існуванням декількох напрямівекоетичної освіти, що розглядають загальневиховання духу захисту оточуючого середовища,придбання професійних знань, що дозакономірностей існування природних таантропогенних систем.

Однак не менш важливим напрямомекоетичної освіти є ідея здоров’язбереженнясуспільства.

Водночас у життєвій практиці здоров’язбережувальнафункція молоді вирішується зокрема медико-гігієнічнимизаходами, а оздоровчий потенціал екоєтичноїпозиції реалізовується не повністтю. Однакпроблема збереження здоров’я можевирішуватись на основі здоров’язбережувальноїосвіти.

Всесвітня організація охорони здоров’явизначає поняття здоров’я як повне фізичне,психічне та соціальне благополуччя [3, 131 – 139].



89 Молодь і ринок №3 (134), 2016

У Національній доктрині розвитку освітиУкраїни визначено мету державної політики щодорозвитку освіти, якою передбачено створенняумов для розвитку особистості та творчоїсамореалізації кожного громадянина України,виховання покоління людей, здатних ефективнопрацювати й навчатися протягом життя, оберігатий примножувати цінності національної культурита громадського суспільства, розвивати йзміцнювати суверенну, незалежну, демократичну,соціальну та правову державу як невід’ємнускладову європейської і та світової спільноти [2, 10].

Висновки. Отож роблячи висновки що дозначення екоетичної позиції студентів, якмайбутніх робітників педагогічної сфери, можнастверджувати, що особистий внесок кожного уруйнування або збереження довкілля це свідоменесення відповідальності за наслідки людськоїдіяльності.

Саме вчитель в міру сформованностіекоетичної позиції, екологічної свідомості, закошти екоетичної освіти, невід’ємною складовоюякої є навчально-виховний процес, формуєставлення молоді до активноїздоров’язбережувальної та екологобезпечноїдіяльності. Стає переконливим значенняпрактичної роботи студентів у галузі охоронидовкілля та відновлення природних ресурсів.Ясно простежується зростання ролі дослідницької

та громадської діяльності майбутніх педагогів, щоспрямовується на відповідальне ставленняприроди та раціональне природовикористання.

1. Александрович Н.А. Формування екоетичноїпозиції майбутнього вчителя у процесі вивченнявалеологічних дисциплін: дис. на здобуття наук.спупеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 “Теорія іметодика професійної освіти” /АлександровичНаталія Олексіївна. – Х., 2014. – 250 с.

2. Бойчук Ю.Д. Компетентісний підхід якоснова модернізації сучасної освіти:[Електронний ресурс]: режим доступу: http://ippobuk.cv.ua/images/Бойчук_Харків.pdf

3. Лопатіна Г.О, Линдіна Є.Ю. Використанняздоров’язбережувальних технологій в умовахдошкільного навчального закладу//Педагогіказдоров’я: зб. наук. пр. – Х.: ХНПУ імені Г.С. Сковороди,2011. – Вип. 32. – С. 131 – 139.

4. Рябченко С.В. Формування еколого-валеологічноїкультури, як стратегії здоров’язбережувальноїповедінки особистості у навколишньому середовищі// Педагогіка здоров’я: зб. наук. пр. – Х.: ХНПУ іменіГ.С. Сковороди, 2011. – Вип. 32. – С. 202 – 205.

5. Совгіра С.В. Теоретико-методичні основиформування екологічного світогляду майбутніхучителів у вищих педагогічних навчальнихзакладах: автореф. Дис. …канд. пед. наук:13.00.04. / С.В. Совгіра – Луганськ, 2009. – С. 20.



“Людство вибирає собі найсильніших . Всяке добро має... й темний бік, а жодне лихо не буває без добра”.

Іван Франко письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч,

талановитий редактор і видавець “Є діла, які не меркнуть, Є слава, яка не в’яне, Є люди, які втілюють у собі Цілий світ розуму і добра … ”. Народна мудрість

“Бути самими собою й ставати такими, якими ми можемо стати, – ось єдина

мета життя”. Бенедикт Спіноза

голландський філософ

90

Постановка проблеми, аналізостанніх досліджень та публікаційВажлива роль у формуванні

пізнавальних інтересів в процесі туристсько-краєзнавчої роботи належить формуваннюготовності до даної діяльності старших підлітків.У наукових працях таких учених, як В.А. Бодров,О.В. Базильчук, А.А. Деркач, М.І. Дьяченко,Л.А. Кандибович, В. О. Сластьонін розкривається

сутність поняття “готовність” та його структуриу різних сферах діяльності.

Рівень пізнавальних інтересів забезпечуєтьсярівнем сформованості готовності старшихпідлітків до туристсько-краєзнавчої роботи. Томуактуальним є визначення структури готовностістарших підлітків до туристсько-краєзнавчоїроботи.

Формулювання мети дослідження. Мета

УДК 37 – 053.6: [796.51:908]

Віра Базильчук, кандидат наук з фізичного виховання та спорту доцент кафедри здоров’я людиниТетяна Кірдан, викладач кафедри фізичного виховання

Хмельницького національного університету

СТРУКТУРА ГОТОВНОСТІ СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ ДО ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ

У статті зазначається, що готовність старших підлітків до туристсько-краєзнавчої роботи єцілеспрямованим, організованим динамічним процесом, інноваційним та пізнавальним за своїм характером.Готовність старших підлітків до туристсько-краєзнавчої роботи є однією із складових у формуванні їхпізнавальних інтересів. До структурних компонентів готовності старших підлітків до туристсько-краєзнавчої роботи автори відносять мотиваційний, діяльнісний, когнітивний та емоційний компоненти.

Ключові слова: готовність, структурні компоненти готовності, старші підлітки, туристсько-краєзнавча робота.

Рис. 1. Літ. 7.

Вера Базильчук, кандидат наук по физическому воспитанию и спорту доцент кафедры здоровья человека

Татьяна Кирдан, преподаватель кафедры физического воспитанияХмельницкого национального университета

СТРУКТУРА ГОТОВНОСТИ СТАРШИХ ПОДРОСТКОВ К ТУРИСТКО-КРАЕВЕДЧЕСКОЙ РАБОТЕ

В статье отмечается, что готовность старших подростков к туристско-краеведческой работыявляется целенаправленным, организованным динамическим процессом, инновационным и познавательнымпо своему характеру. Готовность старших подростков к туристско-краеведческой работы являетсяодной из составляющих в формировании познавательных интересов подрастающего поколения к даннойдеятельности, что характерно, социально-общественным и личностным потребностям. К структурныхкомпонентов готовности старших подростков к туристско-краеведческой работы мы относиммотивационный, деятельностный, конгнитивный и эмоциональный компоненты, формируемые в процессеобучения.

Ключевые слова: готовность, структурные компоненты готовности, старшиеподростки,туристско-краеведческая работа.

Vira Bazylchuk, PhD.(Physical Education and Sports) Associate Professor of the People Health DepartmentTetyana Kirdan, Lecturer at the Physical Education Department

Khmelnytsk National University

THE STRUCTURE OF THE READINESS OF SENIOR TEENAGERS TO THE TOURISTAND LOCAL HISTORY WORK

The article notes that the willingness of senior teenagers to the tourist and local history work is thepurposeful, organized process of dynamic, innovative and informative nature. The willingness of seniorteenagers to the tourist and local history work is one of the components in the formation of cognitive interestsof the younger generation to this activity, which is typical, social and personal needs. The author includesmotivation, activity,and emotional components to the structural components of readiness of senior teenagersto tourist and local history work.

Keywords: readiness, structural components of readiness, teenagers, tourist and local history work.

© В. Базильчук, Т. Кірдан, 2016


91 Молодь і ринок №3 (134), 2016

статті полягає у характеристиці структуриготовності старших підлітків до туристсько-краєзнавчої роботи.

Виклад основного матеріалу дослідження.Інтерес старших підлітків до туристсько-краєзнавчої роботи реалізуються на основісистеми набутих знань, умінь та навичок,необхідних для: здійснення виробничих функцій;вирішення завдань професійної і соціальноїдіяльності; розв’язання складних спеціалізованихзавдань та практичних проблем у галузіпрофесійної діяльності або у процесі навчання,що передбачає застосування певних теорій таметодів відповідної науки і характеризуєтьсякомплексністю та невизначеністю умов.

Розглянемо сутність понять “готовність”.У “Словнику психолого-педагогічних термінів”

поняття “готовність” трактується як станособистості, який дозволяє їй успішно увійти впрофесійне середовище та швидко розвиватисяпрофесійно.

На сучасному етапі поняття “готовність” маєрізні значення у зв’язку з різними аспектами.Готовність досліджують у зв’язку з емоційно-вольовим та інтелектуальним потенціаломособистості стосовно конкретного виду діяльностіі характеризують як якісний показниксаморегуляції я на різних рівнях перебігу процесів– фізіологічному, психологічному, соціальному,якими визначається його поведінка [2]. Поняття“готовність до високопродуктивної діяльності впевній галузі праці суспільного життя Б.Г. Ананьєввизначає, як “прояв здібностей”. [1].

Науковці виділяють загальну, довготривалу,завчасну, фіксовану потенційну готовність тапсихологічну, короткочасну або актуальну

готовність. Першу науковці розглядають якхарактеристику особистості, стійку системузагальних і спеціальних здібностей. У її структурівиокремлюють позитивне ставлення додіяльності, професійно важливі риси характеру,знання, вміння, навички та досвід, які необхіднідля успішної діяльності у різних ситуаціях,важливі особливості сприйняття, уяви, мислення,емоційних і вольових процесів.

Психологічна, короткочасна або актуальнаготовність розглядається як установка на працю,стан відповідної мобілізованості всіхпсихологічних і психофізіологічних системлюдини, динамічний цілісний стан особистості,внутрішню налаштованість на певну поведінкута готовність до постійного самовдосконалення.Така готовність є наслідком актуалізаціїпідготовленості, визначає ситуативнупродуктивність мислення, уяви, пам’яті тощо.

О.А. Атамась до готовності як стійкоїхарактеристики особистості, відносить: “1) позитивнеставлення до того або іншого виду діяльності;2) риси характеру, мотиви, адекватні вимогамдіяльності; 3) необхідні знання, вміння та навички,стійкі процеси сприйняття, увага, мислення,емоційні та вольові прояви” [2].

У структурі готовності старших підлітків дотуристсько-краєзнавчої роботи виділяємо наступнічотири структурні компоненти (рис. 1).

На думку М. Кричфалушій мотиваційнийкомпонент готовності – це сенс, якийдослідницька діяльність має не загалом, а дляконкретної особи. Якщо він не має сенсу цінності,то це говорить про його неготовність до цієїдіяльності з точки зору ціннісної орієнтації.Ученими-психологами доведено, що без


Рис 1. Структурні компоненти готовності старших підлітків

до туристсько-краєзнавчої роботи

92

усвідомлення участі в науково-дослідницькійдіяльності як цінності для себе особисто не можебути й високої готовності до цієї діяльності.Високому її рівню відповідає зріла мотиваційнаструктура, у якій провідну роль відіграютьцінності самореалізації та саморозвитку [5].

О.А. Гончарова, вивчаючи мотиваційнийкомпонент інноваційної діяльності педагога,розглядає у двох аспектах: оцінка місцяпрофесійної мотивації у загальній структурімотивів та особистісне ставлення педагога до змін,його сприйнятливість до нововведень.Мотиваційний компонент має для суб’єктадіяльності особистісне значення, адже зміцнюєзацікавленість цією діяльністю й перетворюєзадані зовнішні настанови на внутрішні потребимайбутнього вчителя [3]. Автор зазначає, щомотиваційний компонент готовності майбутньоговчителя до інноваційної діяльності виражаєусвідомлене ставлення педагога до інноваційнихтехнологій, вказує на їх роль в розв’язанніактуальних проблем педагогічної освіти. Цейкомпонент виявляється як у всій професійнійжиттєдіяльності педагога, так і в окремихпедагогічних ситуаціях, визначає його сприйняттязовнішніх подій і логіку поведінки, пробуджує увчителів особистісно значиме ставлення дооб’єкта і предмета професійної діяльності; сприяєвиробленню навичок аналізу та прагненню доактивного вирішення нестандартних педагогічнихситуацій, інтересу до планування та освоєнняінновацій; налаштовує на формування настрою іпостійної орієнтації на інноваційну діяльність.

М.В. Козуб вказує на те, що мотиваційнийкомпонент відображає позитивну мотиваціюмолоді до організації здоров’язбережувальногонавчально-виховного середовища загальноосвітньоїшколи та їх потребу в досягненні успіху вдіяльності, пов’язаної з формуванням здоровогоспособу життя учнів [4]. Когнітивний компонент,відображає теоретичну обізнаність про теорію таметодику організації здоров’язбережувальногонавчально-виховного середовища загальноосвітньоїшколи: а) знання про основні поняттяздоров’язбережувальної педагогіки (здоров’я,здоровий спосіб життя, здоров’язбережувальнітехнології); б) знання про фізичне, психічне,духовне та соціальне здоров’я та про чинники,які впливають на його формування; в) знання прокласифікацію здоров’язбережувальних технологій;г) знання про анатомо-фізіологічні особливостіучнів різного віку; д) знання про сучасні системиоздоровлення учнів; е) знання про концепціїформування здорового способу життя школярів;є) знання про методику і організацію

здоров’язбережувального навчально-виховногосередовища загальноосвітньої школи [4].

Особистісний компонент характеризує ступіньморально-психологічної готовності майбутньогофахівця до професійної діяльності. У ньомувідображається ступінь сформованості цінніснихорієнтацій, цікавості до обраної діяльності,задоволення її результатами, рівень розвиткумотивації професійної діяльності та участі удіяльності з самовдосконалення [4].

На думку Ю.М. Лісніченко, діяльніснийкомпонент являє собою вміння сприймати,аналізувати, узагальнювати, класифікувати,виявляти, оцінювати та демонструватиефективність і продуктивність інтелектуалізаціїдіяльності та готовність практичногозастосування знань та вмінь, набувати навичкипрофесійної діяльності, вміння застосовуватизнання для вирішення завдань професійноїдіяльності, вміння самостійно приймати рішеннята виконувати завдання, вміння прогнозуватишляхи підвищення ефективності своєїпрофесійної діяльності. Діяльність виступаєспецифічною формою активності людини, якаспрямована на свідоме перетворення неюнавколишнього світу. У процесі діяльностізмінюється не лише об’єкт діяльності, але й самсуб’єкт. Діяльність людини обумовлюєформування її свідомості, психічних процесів івластивостей [7].

Даний критерій характеризується готовністюзастосовувати теоретичні знання до практичноговпровадження, володінням способами таприйомами опрацювання знань, цілісністьпрофесійної діяльності і підготовленості довиконання завдань із сформованими навичкамита професійними вміннями, уміннямвикористовувати здобуті навички до професійноїдіяльності.

А. Линенко вказує на те, що емоції виконуютьроль внутрішніх сигналів і стимулів. Вони євнутрішніми у тому розумінні, що самі по собі ненесуть інформації про зовнішні об’єкти, про їхзв’язки та відносини, про їх об’єктивні ситуації,у яких проходить діяльність суб’єкта, а, перш завсе, виражають відношення між мотивамидіяльності та її предметом [6]. Інакше кажучи,емоції, виконуючи важливу функцію мотиваціїдіяльності, самі по собі не можуть бути зведенідо мотивів, у той же час забезпечуютьенергетичну основу діяльності В структуріемоційного інтелекту є необхідність розвиткутаких його складових, задля формуванняемоційної готовності до професійної діяльності,як: розуміння власних емоцій та емоцій інших і,



93 Молодь і ринок №3 (134), 2016

як результат, – здатність до професійної рефлексії;усвідомлення себе як особистості, якпрофесіонала; усвідомлення своїх дій, поведінки;самоконтроль і саморегуляція емоцій і, якрезультат, – наявність особистісної професійноїсамосвідомості, професійних смислів (особистісніпрофесійні знання, професійне ставлення досуб’єкта праці, професійні ідеали, норми тацінності, смислоутворюючі мотиви професійноїдіяльності) усвідомлення власних емоцій тауправління ними і, як результат, збереженняздоров’я особистості (фізичного, професійного,психологічного); використання емоцій особливоу конфліктних ситуаціях і, як результат, – здатністьрозв’язувати конфлікти в процесі професійноїдіяльності та підтримувати на належному рівнівзаємостосунки з іншими людьми(співробітниками, керівниками, підлеглими) [7].

Висновки. Отже, аналіз теоретичних підходівта наукових досліджень щодо вивчення готовностістарших підлітків до туристсько-краєзнавчоїроботи, надав можливість визначити компонентиїї структури: мотиваційний, діяльнісний,когнітивний та емоційний . У подальшихдослідженнях передбачається висвітлення їхрезультатів у напрямку формування пізнавальнихінтересів старших підлітків в процесі туристсько-краєзнавчої роботи.

1. Ананьев Б.Г. Избранные психологическиетруды / Б.Г. Ананьев: в 2 т. Т. I. – М.: Педагогика,1980. – 230 с.

2. Атамась О.А. Сучасний погляд на особливостіпрофесійної підготовки майбутніх учителівфізичної культури до впровадження технологій

оздоровчого фітнесу / О.А. Атамась // Науковізаписки: [збірник наукових статей] (Серіяпедагогічні та історичні науки) / М-во освіти інауки, молоді і спорту України; Нац. пед. ун-тімені М.П. Драгоманова; укл. Л.Л. Макаренко. –К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2015. –Випуск 3К2 (57). – С. 19 – 21.

3. Гончарова О.А. Педагогічні умови підготовкимайбутнього вчителя іноземної мови доінноваційної діяльності / О.А. Гончарова. Автореф.дис. канд. пед. наук: 13.00.04. – К., 2008. – 24 с.

4. Козуб М.В. Формирование профессиональнойготовности будущих учителей физическойкультуры к осуществлению здоровьесберегающейдеятельности в школе / М.В. Козуб. Автореф.дис. канд. пед. наук: 13.00.08. – Елец, 2007. – 24 с.

5. Кричфалушій М. Готовність майбутньогоспортивного педагога до науково-дослідницькоїдіяльності / М. Кричфалушій // Фізичневиховання, спорт і культура здоров’я у сучасномусуспільстві: зб. наук. пр. Волин. нац. ун-ту ім.Лесі Українки. – Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. ЛесіУкраїнки, 2008. – Т. 1. – С. 192 – 194.

6. Линенко А. Теория и практика формированияготовности студентов педагогических вузов кпрофессиональной деятельности / А. ЛиненкоАвтореф. дис. д-ра пед. наук: 13.00.01, 13.00.04.– К., 1996. – 45 с.

7. Лісніченко Ю.М. Теоретичні основипідготовки майбутніх офіцерів до професійноїдіяльності у процесі вивчення фахових дисциплін/ Ю.М. Лісніченко // Науковий вісникУжгородського університету: Серія: Педагогіка.Соціальна робота / гол. ред. І.В. Козубовська. –Ужгород: Говерла, 2013. – Вип. 29. – С. 90 – 94.



“Я вільний, бо я знаю, що лише я сам несу моральну відповідальність за усе, що я роблю. Я вільний, незалежно від того, які правила мене оточують. Якщо я вважаю їх задовільними, я їх терплю; якщо я вважаю їх нестерпними, я їх порушую”.

Роберт Хайнлайн

американський письменник-фантаст

“Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами”.

Іван Багряний український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

94

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок з важливимнауковими чи практичними

завданнями. Сучасний етап розвитку освітивизначає стратегічними завданнями школи –виховання гармонійної особистості учня,розвиток його індивідуальності, творчихздібностей, самостійного мислення, формуваннядуховного світу. Такі пріоритети підсилюютьзначення предметів художньо-естетичного циклув навчально-виховному процесі. Адже, саме змистецтвом пов’язані перспективи ствердженнянових ідеалів розвитку духовної культури суб’єктанавчання. Залучення учнів початкових класів(далі підлітків), до взаєморозуміння з музичним

мистецтвом, сприяє розвитку їх чуттєвої сфери,художньо-образного мислення, оцінно-вибіркового ставлення до явищ художньоїкультури.

Як відомо, підлітковий вік – є вікомсамовизначення, інтенсивного становленняхарактеру, формування світогляду та життєвоїпозиції. Отже стає особливо актуальною здатністьмолодої людини орієнтуватися у сфері естетичнихцінностей життя і культури, вміння робитиправильний та обґрунтований вибір. Такаситуація потребує не лише перегляду навчально-виховного процесу, знайти новий підхід щодовикладання музики в закладах загальноосвітньогоспрямування, а й загострює проблему формування

УДК 373.3.063Віталій Чепіга, доцент кафедри музики і хореографії

Сергій Чугай, провідний концертмейстер кафедри музики і хореографіїДВНЗ “Донбаський державний педагогічний університет”

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

У статті представлені ціннісні орієнтації, пов’язані з проблемою виховання, визначені різні підходидо зазначеної окресленої проблеми.

Автори висвітлили перші вітчизняні дослідження в руслі цієї проблеми, що набули методологічногозначення для соціального, філософсько-естетичного так і психолого-педагогічного аспектів теоріїцінностей взагалі та важливого елементу духовної визначеності особистості зокрема.

Ключові слова: цінність, ціннісні орієнтації, духовний розвиток, потреби та інтереси підлітків,музичні здібності, музичне мистецтво.

Літ. 5.

Виталий Чепига, доцент кафедры музыки и хореографииСергей Чугай, ведущий концертмейстер кафедры музыки и хореографии

ГВУЗ “Донбасский государственный педагогический университет”

ФОРМИРОВАНИЕ ЦЕННОСТНЫХ ОРИЕНТАЦИЙ УЧЕНИКОВ НАЧАЛЬНЫХКЛАССОВ МЕТОДАМИ МУЗЫКАЛЬНОГО ИСКУССТВА

В статье представлены ценностные ориентации, связанные с проблемой воспитания, определеныразличные подходы к поставленной проблеме.

Показаны первые отечественные исследования, которые приобрели методологическое значениекак для социальных, философско-эстетических так и психолого-педагогических аспектов теорииценностей, как важного элемента духовности личности.

Ключевые слова: ценность, ценностные ориентации, духовное развитие, потребности и интересыподростков, музыкальные способности, музыкальное искусство.

Vitaliy Chepiha, Associate Professor of the Music and Choreography DepartmentSerhiy Chyhay, Senior accompanist of the Music and Choreography Department

Donbass State Pedagogical University

FORMATION OF VALUE ORIENTATIONS OF PRIMARYSCHOOL PUPILS BY MEANS OF MUSIC ART

The article presents the valuable orientations concerning educational problem and the differentapproaches to the given problem.

The author denotes the first national researches that acquired methodological significance for social,philosophical, aesthetic and pedagogical aspects of value theory.

Keywords: valuable, valuable orientations, spiritual development, requirements and interests of youth,musical abilities, musical art.

© В. Чепіга, С. Чугай, 2016

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЗАСОБАМИМУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

95 Молодь і ринок №3 (134), 2016

відносно стійкої системи художніх цінностейпідлітка, тобто його ціннісних орієнтацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, вяких започатковано розв’язання даноїпроблеми і на які спирається автор.Досліджувана проблема ціннісних орієнтацій булапредставлена в різних аспектах: філософському(М. Каган, Г. Лотце, Р. Шульга та ін.),психологічному (Б. Ананьев, М. Гальперін,Б. Додонов, О. Леонтьєв, В. Мухіна, Д. Узнадзе),естетичному (Т. Адорно, Ю. Борєв, А. Гулига,В. Корнієнко, Н. Михєєва, Л. Столович, Ф. Фішер),соціологічному (Е. Алексєєв, П. Андрукович,Г. Головинський, М. Іллє, О. Семашко, В. Цукерман)та педагогічному (В. Сухомлинський,О.Я. Ростовський, Д.Б. Кабалевський та ін.).

Зокрема, проблему формування цінніснихорієнтацій учителів музики та учнів досліджувалиБ. Асаф’єв, О. Апраксіна, Т. Беркман, В. Дряпіка,Л. Коваль, Г. Падалка, О. Рудницька, Т. Фурсенко,Г. Шевченко, Т. Цвелих, В. Шацька; Г. Залеський,Т. Мальковська, Є. Поленякіна, М. Селезньов,А. Щеголєва. На думку науковців, вирішення цієїпроблеми потребує якісного вдосконаленняцілеспрямованого керівництва педагогічнимпроцесом, шляхом активного використаннякращих музичних зразків різних жанрів, стилів інапрямів.

Формування цілей статті (постановказавдання). Метою статті є – науково-теоретичнообґрунтувати вплив музичного мистецтва наформування ціннісних орієнтацій учнівпочаткових класів.

Виклад основного матеріалу дослідження зповним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів. Проблема цінностей, зокремазагальнолюдських, нерозривно пов’язана зпроблемою виховання як процесу, в якому об’єктпедагогічного впливу усвідомлює речі, явища,вчинки цінними або нецінними для себе івідповідним чином орієнтує свою діяльність. Томуважливо навчити школяра виокремлюватисправжні цінності, зокрема, цінності музичногомистецтва, що зорієнтує підлітка з бездумногоспоживання масової культури на активне творчеспілкування зі справжнім мистецтвом.

У працях сучасних учених мають місце нелише різні підходи до зазначеної проблеми, але йнеоднозначне розуміння і тлумачення природицінностей. Спроби вчених пояснити природуцінностей, завдяки яким дійсність набуває длялюдини вартісних ознак, є нагальною потребоюдля формування орієнтацій особистості ускладному, постійному мінливому світі.

Перший вітчизняний дослідник означеної

проблеми, В. Тугарінов, обґрунтував концепцію,яка набула методологічного значення як длясоціального, філософсько-естетичного, так іпсихолого-педагогічного аспектів теоріїцінностей. Він виявив цілу низку, “гніздо”ціннісних понять: цінність, віднесення доцінності, ціннісне відношення, оцінка, предметнаоцінка. За В. Тугаріновим, цінність є суттю тихявищ природи і суспільства, що виступаютьблагом життя і культури людей певногосуспільства або класу в якості дійсності або ідеалу.Він підкреслював: “Цінність є реальне і бажанеявище (факт або ідеал)”, а оцінка – відношеннядо цього явища. Автор переконує, що вчення процінності – одна з найбільш актуальних проблемфілософії, а також теоретичних дослідженьмистецтва й естетичних явищ взагалі [4].

Поняття “цінність” є предметом широкихтеоретичних досліджень психологічної науки:вчені ототожнюють її з потребами (А. Маслоу),особистісним, сенсом (Г. Оллпорт), похідними відмотивів діяльності утвореннями (Р. Леонтьев),характеристикою усього, що підтримує людськіздатності до життя (Е. Фромм), переконаннями(М. Рокич), соціальними настановами (В. Ядов),значущістю для людини чогось у світі(С. Рубінштейн), духовними явищами людськогобуття (І. Маноха), утвореннями свідомості йсамосвідомості людини, в яких віддзеркаленіактуальні життєві потреби, інтереси, погляди іставлення до дійсності й себе (М. Боришевський).

Цінності мають неабияке значення для буттялюдини як в матеріальному, так і в духовномусередовищах: вони інтегрують її позиції відноснобудь-яких об’єктів; допомагають вирішувати, якіз них будуть оцінені позитивно, які негативно, аякі визначатимуться як особливо суттєві.Впорядкована таким чином система цінностейвизначає категоріально “шкалу пізнанняіндивіда”.

Соціолог В. Водзинська зазначає, що цінніснаорієнтація – це “відносно стійка системафіксованих установок, вироблених у результатіздатності людини до об’єктивізації, якаґрунтується на емоціях, знаннях, переконаннях,нахилах і здібностях” [1]. У цьому формуванніособистістю ціннісної орієнтації є те, що вонаспрямовується на зовнішній світ і можефункціонувати у зв’язку з об’єктивноюдійсністю. Із наведених визначень можнавиділити два компоненти, які визначають цінніснуорієнтацію. Перший – тісний зв’язок зустановкою; другий – ціннісні орієнтації єважливим компонентом структури особи.Науковці дійшли висновку, що “ціннісні


96

орієнтації” – загальна соціальна спрямованістьлюдини, яка реалізується в актах її поведінки.

Дослідники відносять ціннісні орієнтації донайважливіших компонентів структуриособистості, уважають їх характеристикоюсуб’єкта. “Ціннісні орієнтації, – пише Я. Гудечек,– певним чином злагоджені принципи – результатзасвоєння цінностей, що регулюють життєвуактивність індивіда, вони є відбиття набутогожиттєвого досвіду, основою вільного вибору нормі цілей [2, 202 – 209]. Ціннісні орієнтації єважливим елементом духовної визначеностіособи. Обираючи ту чи іншу цінність, людинаформує свого роду довгостроковий планповедінки й діяльності. Якщо мотивація даєвідповідь на питання чому людина діє певнимчином, то ціннісні орієнтації висвітлюють те,заради чого вона діє, чому присвячує своюдіяльність.

Аналіз праць видатних психологів свідчить проте, що ціннісні орієнтації розглядаються яквзаємозв’язок елементів психологічноїспрямованості особистості, її інтересів, потреб,смаків, установок, здібностей.

Педагогічний аспект вивчення цього феноменурозглядається як результат залучення особистостівихованця щодо суспільної практики.Обговорення цього аспекту дає можливістьвиявити кілька важливих параметрів, щохарактеризують сутність ціннісних орієнтацій.Вони становлять взаємозв’язок елементівпсихологічної спрямованості особистості, їїінтересів, потреб, здібностей, смакових установокта проявляються як віддзеркалення певного видуціннісно-орієнтаційної діяльності.

Так В. Дряпіка визначає цей феномен “яквідносно стійку систему фіксованих установок,що зумовлена певними цінностями і виражаєтьсяу здатності цілісного усвідомлення і переживанняявищ дійсності і мистецтва, готовності доздійснення вибіркової оцінної діяльності” [3], аТ. Фурсенко – “як систему установок особистості,зміст якої визначається потребами, інтересами,здатністю до сприйняття й оцінки явищ абопредметів, готовністю до вибіркової діяльності увсіх сферах життя і культури” [5].

Отже, в філософській, соціологічній,психолого-педагогічній науковій літературіціннісні орієнтації розглядаються як відносностійка система цінностей, що виражається уздатності суб’єкта до цілісного переживання,усвідомлення явища або предмета й здійсненнявибіркової оцінної діяльності.

Естетичне відношення особистості додійсності і естетична діяльність виявляються

найбільш яскраво і повно в мистецтві, адже творимистецтва несуть у собі естетичну насолоду,виражають думки і почуття людей, сприяють їхдуховному розвитку. Роль естетичних цінностейу вихованні полягає в тому, щоб поглибитизнання з різних питань, які хвилюють молодулюдину, збагатити її загальнокультурний кругозір,дати орієнтири для самостійного вирішенняморальних, естетичних і світоглядних проблем.Ми розглядаємо естетичні цінності як відношенняпотреб, інтересів, ідеалів і смаків особи доестетичних властивостей явища або предмета.

Ціннісне ставлення, чи естетичне оцінюванняв сучасній музично-педагогічній науцітлумачиться як процес і результат встановленнязначущості предметів і явищ, що оточуютьлюдину, з позицій її уявлень про прекрасне.Відповідно мистецьке навчальне оцінюваннястосується з’ясування значущості художніх творівчи художніх образів із позицій уявлень учнів пропрекрасне. Результатом естетичного оцінюваннявиступає реакція смаку особистості, дія якого, всвою чергу, неможлива поза співвіднесенням зідеалом.

Під художньо-естетичним смаком слід розумітисистему почуттєво-раціональних схильностейособистості, що зростають на ґрунті соціальнодетермінованих уявлень кожного індивіда пропрекрасне і спонукають його до активної,відповідної ідеалу мистецької діяльності.

Під художньо-естетичним ідеалом розуміютьконкретно-почуттєве уявлення про зразок, модельестетичної досконалості в мистецтві, конкретно-чуттєве визначення найвищої мети мистецькоїдіяльності.

Між категоріями естетичного смаку йестетичного ідеалу існує тісний взаємозв’язок.Сутність кожного поняття було б важкоусвідомити відокремленого одне від одного.Судження смаку виникає як реакція навідповідність художнього явища уявленнямлюдини про прекрасне, довершеність досконалістьв мистецтві, тобто ідеал. У свою чергу ідеальніуявлення виникають в у результаті оцінногосприйняття мистецтва, в результат реагуванняіндивіда на ті чи інші художні явища.

Отже, процес формування цінніснихорієнтацій особистості школяра в галузі музичногомистецтва педагоги-музиканти (Ю. Алієв,Д. Кабалевський, В. Медушевський, Г. Падалка,В. Петрушин, Г. Тарасов, Л. Хлебникова,В. Шацька та ін.) визначають як багатоемоційний, багатовекторний рух, якийспрямований як на ціннісне осмислення молодоюлюдиною музичного світу через пізнання,



97 Молодь і ринок №3 (134), 2016

художню діяльність, так і на осягненнявнутрішнього світу особи через самопізнання,самооцінку і саморегуляцію. Вважають, щоціннісні орієнтації в галузі музичного мистецтва,з одного боку, встановлюють взаємозв’язокелементів психологічної спрямованостіособистості школяра (інтересів, потреб, здатностідо сприйняття й оцінки, аксіологічнихустановок), а з іншого – виступають як відбитокпевного виду ціннісно-орієнтаційної йогодіяльності, що обумовлена рівнем художньогорозвитку та ставлень школяра-підлітка до широкоїсфери дійсності й музичного мистецтва.

Таким чином, розглядаючи зміст понять“ціннісні орієнтації” особи і маючи на увазі різнірівні дослідження й узагальнення цієї категорії,можна стверджувати, що це один із видівціннісних відносин, які означають перевагу тихчи інших значущих для суб’єкта об’єкта. Ціннісніорієнтації характеризуються і як важливийелемент особистісної структури, зміст, якоївизначають почуття, інтереси, потреби, ідеали,здібності, здатності, смаки й установки людини.

Висновки. Отже, на основі аналізуфілософських, соціологічних, психологічних,педагогічних аспектів категорій “цінність”,“орієнтація”, “ціннісні орієнтації можемо датиробоче визначення поняттю “ціннісні орієнтації”як відносно стійкої системи установок

особистості. Вона зумовлена не лише певнимицінностями, зміст якої визначається потребами,інтересами, здатністю до сприйняття явищдійсності і мистецтва, а й здійсненням вибірковоїоцінної діяльності та поняттю “ціннісні орієнтаціїпідлітка у галузі музичного мистецтва. Її зміствизначається музично-естетичними потребами,інтересами, здатністю до сприйняття явищмузичного мистецтва й здійснення вибірковоїоцінної діяльності.

1. Водзинская В.В. Саморегуляция ипрогнозирование социального поведенияличности / [Водзинская В.В., Ядов В.А.,Магун В.С. и др.]; Под. ред. В.А. Ядова. – Л.:Наука, 1979. – 264 с.

2. Гудечек Я. Ценностная ориентацияличности / Я. Гудечек // Психология личности всоциалистическом обществе: Активность иразвитие личности. – М., 1989. – С. 202 – 209.

3. Дряпіка В.І. Теорія і практика формуванняціннісних орієнтацій педагога-музиканта: навч.посіб. / В. Дряпіка. – К.: Ліра, 2000. – 228 с.

4. Тугаринов В.П. О ценностях жизни и культуры/ В. П. Тугаринов. – Л.: ЛГУ, 1968. – 124 с.

5. Фурсенко Т.Ф. Музична культура як факторформування ціннісних орієнтацій підлітків:монографія / Т.Ф. Фурсенко. – Ялта: РВНЗ “Крим.гуманіт. ун-т”, 2009. – 332 c.



“Завдання вчителя підвести учня до усвідомлення його задатків і сил та пробудити в ньому високу зацікавленість, яка б дала йому силу любові до наук, до духовності та краси”.

Герман Гессен

німецько-швейцарський письменник “Педагогічна технологія є галуззю досліджень і практики, що має зв’язки із всіма

сторонами організації педагогічних систем для досягнення специфічних педагогічних результатів, а також таких що потенційно відтворюються”.

Пітер Мітчелл

британський біохімік

98

Постановка проблеми та аналізосновних досліджень. Оперно-концертний співак Йосип Гошуляк

належить до когорти найвидатніших українськихбасів ХХ ст. Як зазначає відомий диригент,музикознавець Іван Гамкало: “Його інтонація,фразування, дикція, осмислення деталей і всієїцілості вокального твору, нюансові розмаїття, анайбільше його інтелект і воля у пошукахнаспіваного репертуару без перебільшенняставлять Йосипа Гошуляка в ряд найвидатнішихукраїнських басів ХХ ст., таких, як МихайлоДонець, Платон Цесевич, Іван Стешенко, ІванПаторжинський, Борис Гмиря” [2].

Про багатогранну виконавську діяльністьвидатного канадського співака з Торонто(Канада) українського походження ЙосипаГошуляка можна дізнатись, глибоко занурившисьу його спогади “І свого не цурайтесь” [3], нотний

збірник Пісні, думи та романси з репертуаруЙосипа Гошуляка [13], мистецький фотоальбом“Йосип Гошуляк. Миті життя” [6], книжки “Оравсвій переліг” [12], “Свою Україну любіть” [14].

Різносторонній доробок співака, його активнаконцертно-творча діяльність, епістолярнаспадщина, музикознавчі, критичні матеріалиглибоко розкриті у вищевказаних спогадах такнижках про цього видатного мистця, і,безумовно, великий внесок у розкриттябагатогранної творчої спадщини ЙосипаГошуляка внесли митці Дрогобиччини –Володимир Грабовський, Роман Сов’як, УлянаМолчко, Людомир Філоненко, ОлександраНімилович та багато інших. У 2011 році вДрогобицькому державному педагогічномууніверситеті ім. І. Франка соліст Львівської опериЮрій Трицецький під керівництвом автора цієїстатті успішно захистив магістерську роботу про

Корнель Сятецький, доцент, завідувач кафедри народних музичних інструментів та вокалуДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка,

Заслужений працівник освіти України

ТВОРЧА СПІВПРАЦЯ ВИДАТНОГО УКРАЇНСЬКОГО СПІВАКА ЙОСИПАГОШУЛЯКА З МИТЦЯМИ ДРОГОБИЧЧИНИ

У статті розкривається творча постать відомого канадського співака українського походженняЙосипа Гошуляка. Простежуються його різносторонні зв’язки та контакти з інтелігенцієюДрогобиччини.

Ключові слова: співак, професіонал, інтерпретація, презентація, репертуар, епістолярнаспадщина.

Літ. 15.

Корнель Сятецький, доцент, заведующий кафедрой народных музыкальных инструментов и вокалаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко,

Заслуженный работник образования Украины

ТВОРЧЕСКОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО ВЫДАЮЩЕГОСЯ УКРАИНСКОГО ПЕВЦАИОСИФА ГОШУЛЯКА С ТВОРЧЕСКИМИ ЛИЧНОСТЯМИ ДРОГОБЫЧЧИНЫ

В статье раскрывается творческая деятельность известного канадского певца украинскогопроисхождения Йосипа Гошуляка. Прослеживаются его разносторонние связи и контакты синтеллигенцией Дрогобыча.

Ключевые слова: певец, профессионал, интерпретация, презентация, репертуар, эпистолярноенаследие.

Kornel Syatetskiy, Associate Professor, Head of Folk Musical Instruments and Vocals DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

Honored Worker of Education of Ukraine

THE CREATIVE COLLABORATION OF UKRAINIAN OUTSTANDING SINGERJOSYP HOSHULIAK WITH THE ARTISTS FROM DROHOBYCH

The article reveals the close creative-scientific cooperation of the famous Canadian singer of Ukrainianorigin Josyp Hoshuliak with the known representatives of Drohobych intellectuals.

Keywords: singer, professional, interpretation, presentation, repertoire, epistolary heritage.

УДК 78.071.2(477)(092):7.071.1(477.83)

© К. Сятецький, 2016

ТВОРЧА СПІВПРАЦЯ ВИДАТНОГО УКРАЇНСЬКОГО СПІВАКА ЙОСИПА ГОШУЛЯКАЗ МИТЦЯМИ ДРОГОБИЧЧИНИ

99 Молодь і ринок №3 (134), 2016

творчу діяльність Й. Гошуляка. Проте тіснаспівпраця Й. Гошуляка з представникамимистецьких кіл Дрогобиччини, його листування,концертно-виконавські, наукові зв’язки розкритіфрагментарно.

Мета статті полягає в окресленні зв’язківмитця з представниками творчої інтелігенціїДрогобиччини – співаками, музикознавцями,поетами, громадськими діячами, розкритизначення цих особистих взаємин в контекстірозвитку українського музичного мистецтва.

Виклад основного матеріалу. У місткому іґрунтовному енциклопедичному виданні“Співаки України” автор-упорядник Іван Лисенкоподає основні віхи творчого життя Й. Гошуляка[7, 129 – 130]. Народився український оперний іконцертно-камерний співак (бас) Йосип Гошуляк7 жовтня 1922 року в селі Палашівка, теперЧортківського р-ну Тернопільської обл. Вокальнуосвіту здобув у Королівській консерваторії вАмстердамі (1947 – 49, клас А. Тур) і Торонтськійконсерваторії (клас К. Кінга). Від 1954 рокувиступав періодично на сцені Торонтської опери.Гастролював на оперних сценах Канади й США.

У репертуарі співака оперні партії: Карась(“Запорожець за Дунаєм” Г. Гулака-Артемовського), Тарас (“Тарас Бульба” М. Лисенка),Батько (“Купало” А. Вахнянина), Гремін (“ЄвгенійОнєгін” П. Чайковського), Пімен (“БорисГодунов” М. Мусоргського), Анджелотті, Тімур(“Тоска”, “Турандат” Дж. Пуччіні), Фараон,Людовік, Спарафучільо, Банко, Великийінквізитор (“Аїда”, “Отелло”, “Ріголетто”,“Макбет”, “Дон Карлос” Дж. Верді), Дон Базіліо(“Севільський цирульник” Дж. Росінні), Сенека(“Коронація Помпеї” К. Монтеверді).

Й. Гошуляк – один з провідних концертно-камерних співаків Канади, в репертуарі якого єтвори українських (Лисенко, Степовий,Січинський, Барвінський, Стеценко, Вериківський,Ревуцький, Чишко, Данькевич), російських тазарубіжних композиторів. У 1972, 1978, 1988 рр.записав на американських фірмах триграмплатівки українських народних пісень, атакож романсів Лисенка (“Мені однаково”,“Гетьмани, гетьмани”, “Ой Дніпре, мій Дніпре”),Степового “Степ”), Стеценка, Січинського,Вериківського, Барвінського, Кос-Анатольського,арії з опер Лисенка, Фоменка, Верді та ін.

У 1980, 1990 роках гастролював з концертамив Україні (Київ, Чернівці, Львів, Тернопіль,Полтава, Івано-Франківськ та ін.). У його доробкуряд статей з питань вокального мистецтва [7, 130].

За особистий внесок у розвиток українсько-канадських відносин, активну діяльність у

гуманітарній сфері президент Віктор Ющенкоприсвоїв почесне звання “Заслужений артистУкраїни Гошуляку Йосипу – солістові Канадськоїоперної кампанії” (Указ № 459 від 19 травня 2008року). 26 травня 2015 року Йосип Гошуляквідійшов у вічність, похоронений у м. Торонто(Канада).

На протязі свого активного творчого життя він,крім особистих контактів, листувався з відомимимистцями, музикознавцями, співаками,громадськими діячами української діаспори уСША, Канаді, Західної Європи – Німеччині,Голландії, Австрії, інших країн. Епістолярнаспадщина Йосипа Гошуляка багатогранна тарозмаїта. Й. Гошуляк спілкувався і листувався звидатними представниками музичного мистецтваУкраїни і української діаспори, серед яких: співакиРената Бабак, Михайло Голинський, ДометійЙоха-Березинець (педагог співака), МирославСкала-Старицький, Марта Кокольська, МихайлоМінський, композитори Мирослав Антонович,Остап Бобикевич, Василь Витвицький, АндрійГнатишин, Григорій Китастий, Антін Рудницький,Ігор Соневицький, громадсько-політичні такультурні діячі Юрій Бельський, РостиславВасиленко, Йосип Гірняк, Мар’ян Дальний(справжнє прізвище Горгота), Ігор Качуровський,Григорій Костюк, Павло Маценко, ОлександрПолюй (нащадок відомого світового вченого),Юрій Стефаник (син славетного письменникаВасиля Стефаника), диригенти Володимир Божик,Осип Залеський, Лев Туркевич тощо.

У 1980 році Йосип Гошуляк вперше за багатодесятиліть відвідав рідну Україну, з винятковимуспіхом концертував у Києві, Львові, Тернополі,Чернівцях. Перебуваючи протягом трьох тижніву рідному краї, співак сповнений глибокимиемоціями, переживаннями, великим творчимнатхненням.

У листі від 8 грудня 1980 року до громадсько-політичного діяча і письменника Ю. Стефаника,сина письменника Василя Стефаника Й. Гошулякписав: “… В першу чергу мої концертні виступиу Києві, Львові, Тернополі, Чернівцях дали менівелику мистецьку насолоду й задоволення. Яспівав у престижних концертових залах згаданихміст, де слухачі вітали мене оваційно, дякувализа мої пісні, за моє виконання і за знамениту, якказали, програму. Я був у знаменитій вокальнійформі… Зустрівся я і познайомився з видатнимилюдьми музичної культури – мистцями-співаками,диригентами, композиторами, зустрівся з директорамиоперних театрів, консерваторій” [3, 459].

Перебуваючи у Києві, Йосип Гошулякпознайомився зі співаками Галиною Туртіною,


100

яка співала у першому відділенні концертуспівака, Василем Третяком, АнатоліємСолов’яненком, Анатолієм Мокренком,Олександром Загребельним, Богданом Гнидем,Сергієм Козаком, диригентами – СтефаномТурчаком, Іваном Гамкалом, ректоромконсерваторії Миколою Кондратюком,директором оперного театру Анатолієм Котком,музикознавцями Іваном Лисенком, МихайломГоловащенком. Акомпанував співакові відомийкомпозитор-піаніст Натан Шульман.

Не менш хвилюючі зустрічі та знайомстваспівака були з мистцями Львова – МиколоюКолесою, Юрієм Луцівим, Марією Байко,Тамарою Дідик, Олександром Врабелем,Володимиром Ігнатенком, Ігорем Кушплером,Людмилою Божко, Ігорем Лацаничем,музикознавцем Любомирою Яросевич,фольклористом Григорієм Нудьгою.

Влітку 1990 року (18 липня – 26 серпня) співакзнову відвідав Україну. Виступав як соліст зукраїнським молодіжним ансамблем з Торонто,поряд з спільними виступами з ансамблем, мавокремішні концерти. Крім Львова концертивідбулися у Києві, Івано-Франківську, Тернополі,Коломиї та Стрию.

У 1995 році Йосип Гошуляк знову завітав вУкраїну разом з журналістом, дружиною МартоюОнуфрів. У Львові, Стрию відбулися презентаціїкниги-спогадів “І свого не цурайтесь”. Завдякирекомендації відомої піаністки з ДрогобичаС. Ліщинської, співак залучив до своїх виступів,під час презентації своїх спогадів, піаніста-віртуоза Володимира Баб’яка, провідногоконцертмейстера, викладача Дрогобицькогодержавного педагогічного інституту ім. І. Франка(тепер – університет). Отже, невдовзі в ЙосипаГошуляка з’явились дружні й сердечні стосункиз мистцями Дрогобича – Романом Сов’яком,Володимиром Грабовським, автором цих рядків,літературознавцем, професором МихайломШалатою, поетом-каторжанином із Борислава,лауреатом Шевченківської премії ІваномГнатюком.

Незабутня зустріч з видатним митцемвідбулася 7 жовтня 2002 року в актовому заліДрогобицького педуніверситету з нагоди 80-річного ювілею співака. Безцінною пам’ятноюреліквією залишилась гарно скомпонована афішаювілейного вечора, присвяченого вшануваннювидатного співака Йосипа Гошуляка. Вонаувійшла до книжки “Орав свій переліг”. ЙосипГошуляк: Від маминої пісні до вершин вокалістики[12] і містить програму вечора, в якому вступнеслово виголосив музикознавець В. Грабовський,

доповідь про життєвий і творчий шлях проф.Р. Сов’яка. В концерті взяли участь співакиКорнель Сятецький, Ірина Кліш, Богдан Щурик,піаністи Олександра Німилович, Уляна Молчко,сопілкар Василь Петрованчук, кобзар ВасильКирилич, скрипаль Євген Сов’як, камернийчоловічий хор “Дрогобицький боян” (диригентП. Гушоватий), концертмейстери Надія Шайжина,Володимир Баб’як.

Власне, після цих музичних імпрез ірозпочалася творча співпраця, листуваннямистців, інтелігенції Дрогобиччини та славногомаестро. В. Грабовський у листах до Й. Гошуляка(опубліковано 7 листів) [12, 795 802] подає оглядмузичного життя, мистецьких подій наДрогобиччині, Стрийщині й загалом в Україні. Улистах автор знайомить співака з публікаціями упресі (“Культура і життя”, “Літературна Україна”,місцева “Галицька зоря”). У своїх публікаціях урізних виданнях В. Грабовський, якмузикознавець, дав глибокий аналіз, як творчостіЙ. Гошуляка так і музичного мистецтва Українив цілому [4; 5].

У книзі спогадів “Орав свій переліг”. Відмаминої пісні до вершин “вокалістики”опубліковано чотири листи Р. Сов’яка [12, 734738]. У листах Роман, щиросердечно дякує заріздвяні привітання, відповідно вітає славнеподружжя Гошуляків з наступаючими Різдвяними,Новорічними, Йорданськими та Великоднимисвятами. Як керівник хору “Бескид”, знайомитьадресата з концертною діяльністю колективу,описує музично-громадську діяльність іншихтворчих колективів, окремих виконавців, описуєсвою творчу діяльність як науковця-дослідника(робота над упорядкуванням та видавництвомсолоспівів Остапа Нижанківського, авторськимзбірником повстанських пісень тощо).

Читаючи зміст листів, відчуваються теплі,приятельські стосунки, взаємоповага, великазацікавленість творчою співпрацею. Автор водному з листів щиро дякує за подарунок –нотний збірник “Релігійні твори” О. Кошиця.Знайомлячись з матеріалами, які опубліковані укнижках співака, постать музикознавця,диригента, композитора Р. Сов’яка займає чільнемісце в когорті славних імен з якими товаришуваві співпрацював Маестро.

Щирими, теплими словами, з величезноюповагою, високою оцінкою професійного рівня якконцертмейстера у спогадах Й. Гошуляквідгукується про піаніста Володимира Баб’яка. Якзазначає упорядник видання Марта Онуфрів увеликій статті “До мистецтва крізь призмулюдських відносин”: “… Нашвидкуруч удалось



101 Молодь і ринок №3 (134), 2016

організувати дві презентації (книги спогадівуточнення автора) – у Меморіальному музеїСоломії Крушельницької у Львові, наступного дня– у Стрийській музичній школі. Ці презентаціївідбулись надзвичайно успішно. Йосип Гошулякбув у добрій голосовій формі… До успіху такожприложився блискучий піаніст – акомпаніатор ізДрогобича Володимир Баб’як”.

І думалося, чому лише епізодично перетнулисямистецькі долі цих двох маститих музик?!

Як прекрасно і гармонічно вони доповнювалиодин одного! Чому цей талановитий піаніст-імпровізатор, маючи унікальний Божий дар,перебуває так далеко від столичних сцен?! [11, 55].

До книжки спогадів увійшло чотири листиВ. Баб’яка до Й. Гошуляка, у яких традиційнівітання з Новим роком та Різдвом Христовим увідповідь на вітання п. Йосипа – це описконцертно-творчої діяльності, планів на майбутнє– підготовка до проведення анотованого концертуна основі нотного збірника “Пісні, думи тароманси” з репертуару Йосипа Гошуляка.В. Баб’як ділився задумами видати антологіюукраїнських шлягерів в стилі “ретро дляфортепіано у дві руки”, до якої мали ввійти твориІвасюка, Горчинського, Михайлюка, Юрківа іінших. Однак, не судилося. Володимир Баб’яквідійшов у вічність у 2003 році.

Значний внесок у епістолярну спадщинуЙ. Гошуляка вніс український поет, прозаїк,лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка,учасник національно-визвольної боротьби ІванГнатюк [12, 751 – 763]. У листах до співака(опубліковано 10 листів) проглядаєтьсяхарактерна для автора поетика і схильність допристрасної публіцистичної інтонації. У листахІ. Гнатюк, крім особистих вітань, подаєінформацію про свої творчі плани, видання книг,написання рукописів… Та найбільше уваги автору листах відводить політичним питанням,проблемам державотворення, критичним аналізамполітиків, окремих партій тощо. В листах І. Гнатюкавідчувається глибока відданість боротьбі заУкраїнську державу, палка любов, повага до свогонароду. І всі ці почуття, переживання за долюУкраїни знаходили відповідь, взаєморозуміння уадресата опублікованих листів. “Спілкування двохблизьких по духу мистців переросло упобратимство… Вони високо цінили внесоккожного в реалізацію одвічних прагненьукраїнського народу – мати свою незалежнудержаву. Співак з Канади захоплювався мужністюй непохитністю І. Гнатюка, його рідкісноючесністю й безкомпромісністю, непроминальнимтворчим доробком” [11, 58].

Перебуваючи на Дрогобиччині співакпознайомився та заприятелював злітературознавцем, поетом, громадським діячем,упорядником і видавцем творів українськоїлітературної класики Михайлом Шалатою.Побувавши на ювілейному святкуванні 80-річчяспівака в листі від 23 грудня 2002 року М. Шалатаділиться своїми враженнями: “В. Шан. МаестроЙосипе Гошуляк! Із батьківщини Івана Франкаприйміть доземний уклін за те, що славнопредставляєте у світі українську культуру, дбаєтепро престиж української нації. Щасливий, щопобував на Вашому ювілеї в Дрогобичі. Краснодякую за цінні й дорогі для мене Ваші книги йкомпактні диски” [12, 792].

У наступних листах до Й. Гошуляка М. Шалатаділиться феєричним настроєм про перемогуВ. Ющенка на виборах президента (лист від 20січня 2005 року) інформує про підготовку статейпро співака, зокрема до “Шевченківськоїенциклопедії”, сердечно вітає з присвоєннямспіваку почесного звання “Заслужений артистУкраїни” (лист від 4 жовтня 2008 року) тощо.

У книжці спогадів Й. Гошуляка “СвоюУкраїну” любіть вміщено статтю доцента УляниМолчко “З епістолярної спадщини ЙосипаГошуляка: листи до Уляни Молчко” [8].

У цій статті авторка наводить чотирифрагменти листів Й. Гошуляка, з метою введенняїх в науковий обіг задля окреслення творчоїособистості співака як мистця-громадянина.У. Молчко робить аналіз цих епістолярних зразків,акцентуючи на високих моральних засадахрелігійної душі співака, поетичність натури,високої громадської позиції тощо.

Результатом мистецьких контактів У. Молчкозі співаком стало видання збірки вокальних творівна слова Т. Шевченка українського композитораз Мюнхена Остапа Бобикевича. У 2007 роцівийшов друком нотний збірник “ОстапБобикевич. Вокальні твори на вірші Т. Шевченка”[1].

До плеяди дрогобицьких шанувальниківспівака Йосипа Гошуляка треба також віднестимузикознавців, науковців, піаністів-виконавцівОлександру Німилович та Людомира Філоненка.Вони відгукнулися розлогими статтями протворчий доробок Й. Гошуляка. Зокрема у статті“Тарас Шевченко” в творчості співака ЙосипаГошуляка О. Німилович відзначає великий внесокспівака в українське вокальне виконавство,окреслює творчий шлях співака, аналізуєдискографію співака, яка налічує три платівки,робить ґрунтовний музикознавчий огляд творів,записаних на вірші Т. Шевченка [9].


102

У статті “Йосип Гошуляк” та його “Десятьзаповідей для сп івак ів”, музикознавецьЛ . Філоненко [15] з точки зору піаніста-виконавця, музиканта-професіонала подаючизагальний аналіз творчості співака, акцентує наосновних технічних факторах вокальногомистецтва та способах і вправах їхньогошліфування, які розробив співак на основі засадпровідних педагогів світового вокалу та власногодосвіду.

Надзвичайно цінним матеріалом про творчуспівпрацю, особисті стосунки Й. Гошуляка зМирославом Антоновичем є стаття О. Німиловичта Л. Філоненка “Творча співпраця двох мистців”– Мирослав Антонович і Йосип Гошуляк [10].

У книжках, присвячених творчості великогоспівака Йосипа Гошуляка дрогобицькімузикознавці відгукнулися рядом цікавих,змістовних, аналітичних музикознавчих статей.

Висновки. Музикознавці, співаки, музиканти,представники творчої інтелігенції Дрогобиччиниу матеріалах спогадів, біографічних виданняхмитця Йосипа Гошуляка, поряд з мистцямиукраїнської діаспори США, Канади, Голландії,Німеччини, київської та львівської музичної еліти,внесли яскраву сторінку у справу висвітлення тааналізу творчості видатного українського співакаХХ століття – Йосипа Гошуляка.

1. Бобикевич О. Вокальні твори на вірші Т. Шевченка/ Остап Бобикевич / Ред.-упор. Уляна Молчко. –Дрогобич: Посвіт, 2007. – 32 с.

2. Гамкало І. Йосип Гошуляк – володарунікального голосу (до 85-річчя співака) // Оравсвій переліг. Йосип Гошуляк: від маминої піснідо вершин вокалістики / Упор. Марта Онуфрів.– К.: Видавничий дім “Києво-Могилянськаакадемія”, 2012. – С. 65 – 67.

3. Гошуляк Йосип. Й свого не цурайтесь / Упор.Марта Онуфрів // Львів: Каменяр, 1995. – С. 459.

4. Грабовський В. Василь Барвінський насторінках книги Йосипа Гошуляка “Й свого нецурайтесь” / Володимир Грабовський // Орав свійпереліг. Йосип Гошуляк: від маминої пісні довершин вокалістики / Упор. Марта Онуфрів. –К.: Видавничий дім “Києво-Могилянськаакадемія”, 2012. – С. 795 – 802.

5. Грабовський В. Перелоги Йосипа Гошуляка/ Володимир Грабовський // Свою Україну любіть.

Йосип Гошуляк: до тебе в пісні лину рідний краю/ Упоряд. Марта Онуфрів. – К.: Видавничий дім“Києво-Могилянська академія”. – 2014. – С. 143– 148.

6. Йосип Гошуляк. Миті життя / Упор. МартаОнуфрів. – Тернопіль: Джура, 2002. – С. 63.

7. Лисенко І. Співаки України. Енциклопедичневидання / Іван Лисенко. – 2-е вид., переробл. ідопов. – К.: Знання, 2011. – С. 129.

8. Молчко У. З епістолярної спадщини ЙосипаГошуляка: листи до Уляни Молчко / Уляна Молчко// Свою Україну любіть. Йосип Гошуляк: до тебев пісні лину рідний краю / Упоряд. МартаОнуфрів. – К.: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2014. – С. 183 – 188.

9. Німилович О. Тарас Шевченко у творчостіспівака Й. Гошуляка / Олександра Німилович //Орав свій переліг. Йосип Гошуляк: від маминоїпісні до вершин вокалістики / Упор. МартаОнуфрів. – К.: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2012. – С. 231 – 237.

10. Німилович О., Філоненко Л. Мистецьківзаємини Мирослава Антоновича та ЙосипаГошуляка / Олександра Німилович, ЛюдомирФілоненко // Українська музика: науковий часопис/ [засн. ЛНМА імені М.В. Лисенка; голов. Ред.І. Пилатюк]. – 2013. – число 3(9). – С. 19 – 34.

11. Онуфрів М. До мистецтва крізь призмулюдських відносин // Орав свій переліг. ЙосипГошуляк: від маминої пісні до вершин вокалістики/ Упор. Марта Онуфрів. – К.: Видавничий дім“Києво-Могилянська академія”, 2012. – С. 55.

12. Орав свій переліг. Йосип Гошуляк: відмаминої пісні до вершин вокалістики / Упор.Марта Онуфрів. – К.: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2012. – С. 321.

13. Пісні, думи та романси з репертуаруЙосипа Гошуляка. – Тернопіль: ДЖУРА, 1999. –235 с.

14. Свою Україну любіть. Йосип Гошуляк: дотебе в пісні лину рідний краю / Упоряд. МартаОнуфрів. – К.: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”. 2014. – С. 183 – 188.

15. Філоненко Л. Йосип Гошуляк та його“Десять заповідей для співаків” / ЛюдомирФілоненко // Орав свій переліг. Йосип Гошуляк:від маминої пісні до вершин вокалістики / Упор.Марта Онуфрів. – К.: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2012. – С. 227 – 230.




103 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Постановка проблеми у загальномувигляді, її актуальність та зв’язок знауковими завданнями. В епоху

сучасних інформативних технологій нові формикомунікації дістають стрімке поширення. Разоміз звиклими засобами масової інформації (пресса,радіо, телебачення), все більше значення набуваєІнтернет. Зростпаюча роль Інтернету в людськійкомунікації заставляє лінгвістів звертати увагу наособливості мовного спілкування в ційкомпютерній сітці. Зміни під впливом Інтернетавідбуваються на різних рівнях мови: від фонологіїдо рівня цілісного текста. Важливою складовоюкомп’ютерного дискурсу є гіпертекст. Відмітим,що слово “текст походить від грецького “тканинаі цим підкреслюється лінійна організація тексту.Приставка “гіпер” означає “над і таким чиномвказує на ускладнення структури данного явищав порівннні з текстом”. Виникнення гіпертекстуяк своєрідного способу комунікації пов’язують зособливостями розвитку текстової соціальності

[6]. Відомо, що текст функціонує як соціальнийоб’єкт у суспільстві людей та знаків. В рамкахтекстової соціальності формуються певні“інститути, такі як способи зберігання та передачітекстів, способи їх членування та оформлення,застосування стилістичних прийомів, якізабезпечують системність та функціонуваннярізного типу текстів у суспільстві. Зрозуміло, щочим більше упорядковане суспільство, тим міцнішісоціальні зв’язки, тим стійкіші норми і правилафункціонування текстів.

Сучасне суспільство вважається функціональнодиференційованим і базується на розмежуванніавтономних підсистем (до прикладу, господарство,політика, релігія, мистецтво). Сьогодні його вжене можливо розглядати як упорядкованеієрархічне ціле, оскільки воно позбавлене єдиногоцентру, а кожна з підсистем претендує на те, щоббути головною і виробляє свої власнірепрезентації, що своєю чергою слугуютьпричиною “полісемантичної асиметрії” [6] та

Олена Готько, викладач кафедри економічної кібернетики та інноватикиОксана Чайковська, викладач кафедри економічної кібернетики та інноватикиНаталія Наливайко, викладач кафедри економічної кібернетики та інноватики


ГІПЕРТЕКСТ ЯК ЗАСІБ ТВОРЕННЯ НЕЛІНІЙНОГОПОСТМОДЕРНІСТСЬКОГО ПИСЬМА

У статті розглядається концепція гіпертексту і його історія, описується історія гіпертексту впорівнянні з традиційним текстом, пропонуються критерії для лінгвістичного аналізу гіпертексту.

Ключові слова: гіпертекст, дисперсність, нелінійність, мультимедійність.

Літ. 17.

Елена Готько, преподаватель кафедры экономической кибернетики и инноватикиОксана Чайковская, преподаватель кафедры экономической кибернетики и инноватикиНаталья Наливайко, преподаватель кафедры экономической кибернетики и инноватики


ГИПЕРТЕКСТ КАК СРЕДСТВО СОЗДАНИЯ НЕЛИНЕЙНОГОПОСТМОДЕРНИСТСКОГО ПИСМА

В статье рассматривается концепция гипертекста, описывается история гипертекста в сравнениис традиционным текстом и предлагаются критерии для лингвистического анализа гипертекста.

Ключевые слова: гипертекст, дисперсность, нелинейность, мультимедийность.

Olena Hotko, Lecturer of the Economical Cibernetic and Innovation DepartmentOksana Chaykovska, Lecturer of the Economical Cibernetic and Innovation Department

Nataliya Naluvayko, Lecturer of the Economical Cibernetic and Innovation Department DrohobychIvan Franko State Pedagogical University

HYPERTEXT AS A MEANS OF CREATING THE NONLINEAR POSTMODERN WRITINGThis article examines the hypertext concept and its history, describes the hypertext peculiarities in

comparison with the traditional text, and suggests criteria for a hypertext linguistic analysis.Keywords: hypertext, dispersion, non-linearity, multimedia.

УДК 801.8:003

© О. Готько, О. Чайковська, Н. Наливайко, 2016

ГІПЕРТЕКСТ ЯК ЗАСІБ ТВОРЕННЯ НЕЛІНІЙНОГО ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОГО ПИСЬМА

104

порушення цілісності всього суспільства. Такийсуспільний розпад знаходить свій вияв у збоях уфункціонуванні текстових “інститутів”: стійкітекстові стуктури починають рухатися,виникають нові зв’язки, які призводять досмислової надмірності, виникнення численнихсеміотичних ігор та мінливих правил.

Отож текст, як відбиток соціальних процесів,теж перестає бути автономним утворенням. Вінбудується із попередніх текстів у процесіпостійної переробки та реінтерпретації. Текстипереплітаються між собою, “розтікаються ірозуміння якогось одного тексту вже неможливебез залучення інших. Це і уможливило утворенняхаотичних сіткових (ризоматичних) структур, якіскладають не ієрархію, а мозаїку” [7]. Будучимозаїчним, текст ніби виходить за свої власні межі,розпадається на безліч інших автономних тестів,а згодом за рахунок численних зв’язків збираєтьсязнову. Так текст стає гіпертекстом.

Сьогодні гіпертекстом називають Інтернет,енциклопедію, книгу з предметним показчикомабо будь-який текст, що містить посилання(вказівки) на інші [10]. В рамках теорії комунікаціїгіпертекст вважають новим способом спілкуванняу сучасному суспільстві, що зорієнтоване навеликі, множинні, одночасні потоки інформації,які не можуть бути сприйняті і засвоєні суб’єктом[10].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Гіпертексти як явище існували ще задовго допочатку епохи Інтернета. Гіпертекстом і єсукупність текстів Святого Письма. Їх можначитати не тільки лінійно, але і не лінійно,слідуючи експліцитно вказаному в багатьохвиданнях книг Старого та Нового Завіту порядкуасоціативних посилань і паралельних місць, тобтогіпертекстуально [11].

Перша спроба сконструювати “гіпертекстовумашину” належить В. Бушу, науковому радникупрезидента Рузвельта, хто глибоко усвідомивнедосконалість традиційних методів роботи зусілякими носіями інформації (звітами, планами,програмами, довідниками, енциклопедіями,книгами й ін.), а також недосконалість і самоїформи організації цих носіїв. У задумі Бушавідбилися основні риси гіпертекстових систем:зберігання тексту разом із графічнимикомпонентами, включення в базу даних власнихматеріалів, перегляд інформації за зв’язками,перехід від фрагмента до фрагмента однимнатисненням кнопки, формування шляхів угіпертексті. Текст, таким чином, набуврозгалуженої структури.

Термін “гіпертекст” увів Нельсон і визначив

його як комбінацію природно-мовного тексту зіздатністю компютера здійснювати інтерактивнерозгалуження або динамічне відтвореннянелінійного тексту, який не може бутинадрукованим у звичайний спосіб на аркушіпаперу та започаткував проект “Ксанаду”, щопередбачає не тільки перегляд текстів, але йактивну роботу з ними, коментування таредагування [15].

Нельсон відзначав: “Звичайний лист єпослідовним, тому що він походить від мови.Проте структура думок не послідовна. Вонипостійно переплітаються одна з одною, і коли мипишемо, нам завжди хочеться зв’язати думки непослідовно” [14].

В одній зі своїх ранніх книг “Інформаційнісистеми майбутнього” він писав: “Гіпертекст”може відрізнятися від звичайного текступорядком проходження матеріалу (елементигіпертексту можуть розміщуватися у виглядіієрархічного дерева або сітки, він може матидекілька рівнів стислості викладу і деталізаціїматеріалу), засобом його представлення(використання матеріалу може забезпечитивідтворення рухливих ілюстрацій) і т.д.”.

Ідеї Буша і Нельсона розвинув Енгельбарт. У1963 р. під його керівництвом було розробленопершу комп’ютерну гіпертекстову систему NLS(oN Line System). У процесі її розробки Енгельбартвинайшов ряд пристроїв і концепцій, які ввійшлив сучасний арсенал обчислювальної техніки:маніпулятор типу “миша”; багатовіконнийінтерфейс; акордову клавіатуру; текстовийредактор і контекстно-дошкульна підтримку.

Багато програмних продуктів (наприклад,продукти Microsoft Windows) мають рисигіпертексту (ГТ) – це, як правило,гіпертекстоподібний інтерфейс. Проте ГТ яктехнологія має більші можливості.

Найбільш загальне трактування гіпертекстуспирається на World Wide Web http (Hyper TextTransport Protocol) [15]. В межах світовоїПавутини існують електронні тексти, або їхфрагменти, в яких виділені ключові слова, фразичи речення, з’єднані з іншими текстами. Натискомкнопки миші активізується звязок і здійснюєтьсяперехід від одного тексту до іншого.

При читанні таким способом можливіпропуски сторінок, повернення до попередньогочи перегляд кожних десяти сторінок. На додачудо існуючих матеріалів можуть записуватися нові– статті, коментарі, посилання, тощо.

Сьогодні напрацювання численних комерційнихгіпертекстових систем трансформувалися в такзвані структурні аналітичні технології (САТ), які



105 Молодь і ринок №3 (134), 2016

охоплюють різні напрямки: семантичні сітки,гіпертекст, лінгвістичні процесори тощо. Це,своєю чергою, спровокувало існування ічисленних визначень гіпертексту, під яким часторозуміють і метод, і засіб, і форму.

Так з погляду комп’ютерної науки гіпертекстчасто трактують як метод семантичногопредставлення інформації, за якого документиоб’єднуються в сітку за допомогою “зв’язків” [17].У ракурсі мовознавства його визначають якособливим способом організований текст [16], абояк механізм, що уможливлює звязок між цимитекстами [13], а, найчастіше, як форму і засіборганізації матеріалу. “Гіпертекст” дозволяєпов’язати текст, аудіо, фотографії, схеми чи карти,або інші форми інформації в осмислене ціле, якеє доступним завдяки системі індиксації, щозорієнтована на конкретні ідеї, а не на конкретніслова в тексті [5].

Наведені вище визначеня ще разпідтверджують головну ідею гіпертексту, яказакладена у самій назві цього поняття: цемножинний текст, дещо більше, ніж просто текст,тобто ГІПЕРтекст.

Нові тенденції на сучасному розвиткулінгвістичної науки зумовлюють дещо іншеосмислення гіпертексту. Його розуміють як “не-послідовне письмо (writing), текст, якийрозгалужується [15], і дає читачеві вибір йогоподальшого розгортання. Отож гіпертекстрозуміється одночасно і як процес (письмо), і якрезультат цього процесу (текст).

Слід зазначити, що письмо як процесзаписування текстів, важко уявити собіпослідовним, він скоріш нагадує броунівськийрух. А для того, щоб вийшов зв’язний текст,необхідна низка спеціальних упорядкованихпроцедур і стратегій. Це стосується як наукових,так і художніх текстів. До прикладу, В.В. Набоковописує свій творчий процес письма так: “Я непочинаю роман обов’язково з початку … Я нерухаюсь покірно від однієї сторінки до іншої запорядком; ні, я вибираю кусочок тут, кусочок там,доки не заповню на папері всі пустоти. Ось чомуя люблю писати оповідання і романи надовідкових карточках, нумеруючи їх пізніше, коливсе уже закінчено. Кожна карточка переписуєтьсябагато разів” [8]. Виходить, що непослідовнеписьмо може породжувати послідовні тексти. Утакому випадку письмо як процес записупослідовних думок відходить на задній план,поступаючись місцем письму як процесувідображення структури думок, репрезентаціїідей, візуалізації тієї картини, що відбувається умозку. Таким чином, не-лінійне письмо лише

краще віддзеркалює те, що автор хоче сказати, ачитач, вибираючи певну послідовність, сам керуєпроцесом читання.

М. Суботін у праці “Теорія та практиканелінійного письма” (погляд крізь призму“Граматології” Ж. Дерріда) намагається визначитипередумови виникнення гіпертексту [12], середяких називає суперечність між формою мисленнята формою письма: нелінійний рух думки важкофіксувати лінійним текстом. Нинішні тексти вжене можуть бути представлені на письмі лінійно,тобто у формі книжки, оскільки вонипрезентували єдиний, завершений і замкнутийзміст, представлений у вигляді впорядкованоїієрархічної структури. Ж. Дерріда всіляко прагневирватися за межі лінійного тексту й“замкнутості”. Його метод “деконструкції” – цеспроба подолати обмеження плоскої поверхніпаперу й вийти в багатовимірний простір тексту.“Нелінійне письмо”, розриваючи одновимірністьтексту, надає простір рухові думки, надає їй змогурухатися у різних напрямах, здійснювати переходив інші виміри [12].

Отож з виникненням постмодернізму тапоширенням концепції метафоричної природимови [2] текст стали розглядати як своєріднутканину знаків, які не мають одного єдиного,конкретного смислу, а переплітаються між собою,вплітаючись у загальний контекст мови.Постмодерністський художній дискурс ставдискурсом сумніву, “невпевненості”, якаобумовлена неможливістю віднайти кінцевепозначуване, приховуючи в собі множинуінтерпретацій. За таких умов читач із споживача“готових текстів” перетворюється на йогоактивного творця, спиймаючи текст як галактикупозначуючих, а не структуру позначених. Такимчином текстовий аналіз не ставить собі за метуопис структури твору, а скоріш за все відтвореннярухомої структурації тексту, яка змінюється відчитача до читача, і уможливлює проникнення усам процес позначування.

Метою статті є визначення основних засобіввідтворення рухомої структури гіпертексту.

Зазначена мета передбачає розв’язання такихзавдань:

- розглянути поняття “гіпертекст” з поглядукомп’ютерної науки та лінгвістики;

- виявити основні ознаки гіпертексту;- визначити та описати засоби творення

нелінійного постмодерністського письма.Наукові результати. Незважаючи на те, що

ідея гіпертекстуальності не нова, сучаснийгіпертекст принципово відрізняється відгіпертекстів досіттєвої епохи тим, що вказана


106

сукупність рефератних текстів, тобто текстів,зв’язані з основними текстами посиланнями, щознаходяться в зоні безпосередньої досягаємостіреципієнта. Класичне визначення гіпертексту, якедав Т. Нельсон у 1987 році, – це “форма письма”,яке відгалуджується або здійснюється по запиту”.Інакше кажучи, це “нелінійне письмо”, яке“більше, ніж текст” – (hypertext) [4].

В.П. Руднєв у “Словнику культури ХХстоліття” визначає гіпертекст як “текст,упорядкований таким чином, що вінперетворюється в систему, ієрархію текстів,одночасно складаючи єдність і велику кількістьтекстів” [9, 69].

Роберт Кувер – відомий письменник, професорУніверситету Браун (Нью-Йорк) у статті “Кінецькниг”, надрукованій у “Нью-Йорк Таймс” 21червня 1992 року, вже однозначно визначає гіпертекстяк “електронний текст”, написання і читання якогоздійснюється на комп’ютері, де не владний порядоктипографського друку, його тиранія і його обмеження,тому що текст існує і нелінійному просторі, якийстворюється процесором. На відміну від друкованоготексту з одно направленим рухом разом зперегортанням сторінок гіпертекст – радикально іншатехнологія, інтерактивна і багатоголосна, яказатверджує плюралізм дискурсу над строговизначеною фіксацією тексту” [3, 36].

Як зазначає А.М. Баранов, гіпертекстовітехнології дозволяють легко компонуватирізноманітні види інформації – звичайний текст,малюнок, графік, таблицю, схему, звук тазображення, яке рушиться. Комп’ютернітехнології дали змогу змінити сам зовнішнійвигляд тексту та його структуру. Різнорідністьгіпертексту – це перша його технологічна якість,тому що вона безпосередньо пов’язана зкористуванням комп’ютерної технології. Іншетехнологічна якість гіпертексту – його нелінійність, тому що він не має стандартної,звичайної послідовності читання [1, 33].

Якщо узагальнити різницю між гіпертекстомта конвенційним текстом, отримуємо наступнукартину:

1. Завершеність традиційного тексту івідкритість гіпертексту.

2. Лінійність тексту і нелінійність гіпертексту.3. Точне авторство тексту і відсутність єдиного

автора у гіпертексті.4. Зняття протиставлення між автором і

читачем.5. Суб’єктивність традиційного тексту і

об’єктивність гіпертексту.6. Однорідність традиційного тексту і

неоднорідність гіпертексту.

Своєрідність гіпертексту англомовногопостмодерністського письма виявляється черезйого нелінійність , що унеможливлюєпересування по тексту в заданому напряміінформаційних одиниць (такого напряму неіснує). Читач змушений вгадувати авторськулогіку в послідовності дискурсивного викладу –адже відсутнє те, що називаємо “початком” і“кінцем”.

Сьогодні гіпертекст, який із технічного засобуперетворився на художній, вважають основноюодиницею постмодерністського художньогодискурсу з такими ознаками, як дисперсність,нелінійність та мультимедійність.

Дисперсність постмодерністського художньогодискурсу полягає в тому, що текстова інформаціяподається у вигляді невеликих фрагментів, і“ввійти” у його структуру можна з будь-якого зних.

З іншого боку, роман “Babel Tower” (1997)А.С. Байєтт має три початки, і його читання можнарозпочати з будь-якого місця:

It might begin: The thrush has his anvil or altaron one fallen stone in a heap, gold and grey, roughlysquared and shaped, hot in the sun and mossy in theshade.

Або ж він може розпочинатися інакше: Or itmight begin with Hugh Pink, walking in LaidleyWoods in Herefordshire in the autumn of 1964.

А на десятій сторінці роману автор,порушуючи наративний хронотоп, пропонуєповернутися до першого варіанту початку роману:

Or it might begin with the beginning of the bookthat was to cause so much trouble, but was then onlyscribled heaps of notes, and a swarm of scenes,imagined and re-imagined.

Нелінійність постмодерністського художньогодискурсу унеможливлює пересування по текстув заданому напрямі (такого напряму не існує).Читач змушений вгадувати авторську логіку впослідовності дискурсивного викладу – аджевідсутнє те, що називаємо “початком” і“кінцем”.

Так, наприклад, Д. Бартельмі в оповіданні“Snow White” (“Білосніжка”) не презентує подіїлінійно, а вдається до відступів, через вміщеннясписків та каталогів, відтягуючи розвиток подій.Кожен із фрагментів оповідання наводиться уформі окремих секцій або частин (chapters), якіне дуже великі за обсягом. Логічного тахронологічного зв’язку між цими частинами неіснує, і тому майже неможливо вибудувати якусьчасову схему. Змішуючи цей колаж із вставкамизаголовків, що графічно виділені великим,жирним шрифтом, який схожий на заголовки у



107 Молодь і ринок №3 (134), 2016

німих фільмах, автор добивається ефекту хаосу,сумяття, незрозумілості.

…Soon you will be presiding over an emptyplenum, or rather, since that is a contradiction in terms,over a forme plenum, in terms of yourness. You are,essentially, in my power. I sugest an unlisted number.

Yours faithfully,JANEPAUL A FRIEND OF THE FAMILY“IS there someplace I can put this?” Paul asked

indicating the large parcel he held in his arms…(SW: 47)

Paul savored the sweetness of humancommunication, through the window.

PAUL HAS NEVER BEFORE REALLY SEENSNOW WHITE AS A WOMAN

HOGO pushed Paul away from the bloody tree…(SW: 150)

Окремі фрагменти здаються вирваними зконтексту і сприймаються лише хаотичнимнабором слів, які важко співвіднести з основнимиподіями. Низка слів чорний (ebony),холоднокровно (equanimity), здивування(astonishment), тріумф (triumph), цистерна (vat) ітд. не пов’язані синтаксично, а отже важковизначити їх семантичні особливості: EBONY,EQUANIMITY, ASTONISHMENT, TRIUMPH,VAT, DAX, BLAGUE (SW: 95)

Звичайно всі ці відступи не вибудовуютьочікуваного сюжету щось на зразок казки братівГрімм про Білосніжку та семеро гномів, не даютьможливостей прослідкувати чи вибудувати чіткусхему розвитку подій. Тому цей твір, в кінцевомурезультаті, виявляється відображеннямпостмодерністської іронічної реальності, пародієюна казку братів Грімм. Наприклад, семерочоловіків, які постають перед читачем названі по-іншому ніж у відомій всім казці ( Біл, Кевін,Едвард, Губерт, Генрі, Клем та Ден). Далі потексту вживаються такі слова як “shower room”-“ванна кімната” (Barthelme1996:10), “typewriter”– “друкарка” (p.15) “Mars Bars” – “батончикиМарс” (p.27), які дають зрозуміти читачеві, щоце не та казка на яку ми очікували.

Так, в оповіданні американського автора-постмодерніста Р. Кувера “The Gingerbread House”(Імбирний будиночок) порушується логічнапослідовність подій: спочатку описано, як дітирозмістилися на ніч у лісовій хатинці (24), далійдеться про те, що діти все ще блукають лісом(27), а потім знову готують собі місце для сну піддеревом (37).

(24) The sun is setting, the room is in shadows,the children tucked safely in (PD, p. 16);

(27) The sun, the songs, the breadcrumbs, the

dove, the overturned basket, the long passage towardnight: where, the old man wonders… (PD, p.17)

(37) The girl prepares a mattress of leaves andflowers and pineneedles. The boy gathers branchesto cover them, to hide them, to protect them (PD,p.18).

У творі спостерігаються хронологічні збої:спочатку описуються сутінки (25), потім – ніч(26), потім оповідь знову повертається до описуполудня (27):

(26) Shadows are long, for night is falling (PD,p.17)

(27) The sun, the songs, the breadcrumbs … (PD,p.17)

Мультимедійність постмодерністськогохудожнього дискурсу полягає в тому, що тутзастосовуються всі технічно можливі засобивпливу на читача: від повістувальних стратегійта стилістичних прийомів на всіх текстових рівняхдо особливої видавничої поліграфії та складнихкомп’ютерних програм (звук, анімація, посиланняна інші матеріали).

У творчості А. Байєтт, Д. Лоджа, Дж. Фаулза,Дж. Барта можна також спостерігати не лише задеконструкцією прозового жанру, а навіть за йогоперетіканням в інші літературні види – поезію,др аму. Так р оман “Ba bel Tower” ( 19 97 )А . С. Байєтт можна вважати проявомдеконструкції жанру, де прозове тіло текступеріодично перемежовується поетичнимирядками, ліричними відступами, що охоплюютьцілі глави 11, 13, 16, 21, а глава 10, написанакурсивним шрифтом, є епістолярним жанром,текстом у тексті. У цьому творі яскраво вираженамультимедійність.

Так само і в “Snow White” Д. Бартельмі включаєрізного роду документи і привертає увагу доїхнього формату. Один з них є дослідження, якескладається з запитань про оповідання щодопроцессу його читання:

QUESTIONS :1. Do you like the story so far? Yes ( ) No ( )2. Does Snow White resemble the Snow White

you remember? Yes ( ) No ( )3. Have you understood, in reading to this point,

that Paul is the prince-figure? Yes ( ) No4. That Jane is the wicked stepmother-figure? Yes

( ) No ( )5. In the further development of the story, would

you like more emotion ( ) or less emotion ( )?6. Is there too much blague in the narration? ( )

Not enough blague? ( )7. Do you feel that the creation of new modes of

hysteria is a viable undertaking of the artist of today?Yes ( ) No ( )


108

8. Would you like a war? Yes ( ) No ( )9. Has the work, for you, a metaphysical

dimension? Yes ( ) No ( )10.What is it? (Twenty-five words or less) . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (SW: 88-9)Ця анкета з’являється майже посередині твору,

в кінці першої частини. Питання 3 та 4 додаютьрозуміння до твору, стверджуючи, що Полвиконуватиме роль чарівного принца, а Джейн –злої мачухи. Неберучм до уваги цю інформаціюрешта питань, в своїй більшості, не мають сенсу(Is there too much blague in the narration? – чибагато хвастощів в оповіді?) або незв’язані іззмістом (Do you feel that the Authors Guild has beensufficiently vigorous in representing writers beforeCongress in matters pertaining to copyrightlegislation? – Як ви вважаєте чи авторська гільдіябула досить успішна в представництвіписьменників перед Конгресом у справі щодозахисту авторських прав?).

Гіпертекстуальні риси постмодерністськихтекстів виявляються у безлічі прикладів майже вусіх проаналізованих творах (А. С. Байєтт “BabelTower”, Р. Кувера “The Gingerbread House”,Д. Бартельмі “Snow White”). В таких творахжанрова нормативність усувається, з’являютьсянові – гібридні, термінологічні позначення якихще не утвердилися. Вони демонструють вихід замежі встановлених жанрових форм і навіть за межілітератури, створення праць на межі літературий інших естетичних систем та галузей знання(схрещування образу і поняття).

Загалом зовнішня структура постмодерністськогописьма постає як гра, яка має складну будову, щоне є типовим для жодного іншого виду текстів.Довільна гра в текстотворення дозволяє не лишедеформувати логіку подій, простір, тілесність тамову персонажів, а й розхитувати фізичні межісамого тексту, вміщуючи до нього додатковітекстові, а то й нетекстові елементи. Величезнакількість найрізноманітніших елементів: убагатьох випадках на місці пропущених реплікзнаходимо зірочки, цілі чисті сторінки наозначення відсутності думок через великусхвильованість. Текст уміщує навіть графічнуінформацію – схеми, які зображають ускладненіманери оповіді історій дійовими особами. До цихігор залучено й читачів. Таке невербальнеіронізування щодо традиційних формлітературного тексту є характерним для багатьохтворів. Гра лексем із додатковими позатекстовимиі графічно зміненими текстовими елементами або

заплутує суть справи, або обертає її до читачаіншими гранями, та все ж дезорієнтує.

Висновок. Отож, основними характеристикамигіпертекстуального постмодерністськогохудожнього дискурсу є дисперсність, не лінійністьта мультимедійність, які перетворють звичайнийтекст на мозаїку, яка приваблює читача своєюрізнорідністю, суперечливістю та невідомостю.

1. Баранов А.Н. Введение в прикладнуюлингвистику: Учебное пособие. Изд. 2-е,исправленное. – М.: Едиториал УРСС, 2003. –360 с.

2. Барт Р. Избранные роботы. Семиотика.Поетика. М.: Прогресс-Универс, 1994.

3. Бульвінська О.І. Перший письменник третьоготисячоліття, або Милорад Павич і гіпертекст.//Зарубіжна література, 2003. №5. – С. 36.

4. Зефирова В.Л., Челноков В.М. Историягипертекста. www.computer-musem.ruhistsoft/hypertext.htm.

5. Эпштейн В.Л. Введение в гипертекст игипертекстовые системы. <http: www.ipu/rssi/ru/publ/epstn/htm>

6. Купер И.Р. Гипертекст как способкомуникации. – http: \\scipiibl’si/s)1-2-00kuper.html.

7. Луман Н. Тавтология и парадокс всамоописаниях современного общества //Социо-Логос. – М.: Прогресс, 1991.

8. Набоков В. Собрание сочинений в 5 томах.Т.3.СПб.: Синпозиум, 1997.

9. Руднев В.П. Словарь культуры ХХ века. –М., 1999. – С. 69.

10. Рудянов А.Н. Лингвистический функционализми функциональная семантика. – Симферополь, 1998.– С. 19.

11.Соссюр Ф. Труды по языкознанию. – М.,1977.

12.Субботин М.М. Теория и практиканелинейного письма (взгляд сквозь призму“Грамматологии” Ж. Дерриды) // Вопр.философии, 1993. – №3. – С. 33 – 39.

13.Conklin J. Hypertext: an introduction andsurvey \\Computer. 1987. Vol. 20.№9.

14.Nelson T. Literary machines. Sausalito, CA:Mindful Press, 1993.

15.Project Xanadu. http://www.stc.keio.ac.jp\-ted\XU\XuPagekeio.html

16.The Encyclopedia of Language andLinguistics. Vol. 3. England, Dergamon Press, 1994.

17.The New Encyclopedia Britanica. 15th edition,Chicago, 1994.




109 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Постановка проблеми. На сучасномуетапі розвитку суспільства виниклапотреба виховувати активну,

ініціативну особистість, здатну до самостійноїдіяльності без постійного зовнішнього примусу,тому зявилися нові цінності (самовизначення,самоактуалізація, самореалізація особистості),котрі формують погляди, переконання, інтересий мотиви поведінки людей, відмінні від інших.

Проблема полягає в тому, по-перше, що в минулеще не відійшли деякі застарілі уявлення(авторитарна педагогіка – що робити, як і коли,іншого варіанта бути і не може, колектив – першза все, все задля Батьківщини, держави, а потімдля себе), проте вже відбувається утвердженнянових демократичних норм поведінки, відносинміж людьми (співпраця, діалог). По-друге,найбільша проблема педагогічних колективів –

УДК 371Влада Маркова, старший викладач кафедри педагогіки та методики професійного навчання

Української інженерно-педагогічної академії, м. Харків

ГУМАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ В ШКОЛІ – ВИМОГА ЧАСУУ статті розкриті основні актуальні проблеми виховної роботи в школі. Запропоновані умови і

шляхи їх розвязання: заміна авторитарного підходу до виховання на гуманістичний; визнання цінностідитини як особистості, її прав на свободу, щастя, захист і охорону життя, здоров’я, створення умовдля розвитку дитини, її творчого потенціалу, схильностей, здібностей, надання їй допомоги в життєвомусамовизначенні та повноцінній самореалізації. Розглянуто поняття “виховання”, “гуманізм”. Виділенопринципи, які повинні бути в центрі уваги сучасної освіти: принципи ненасилля, поваги до вільноїособистості дитини, її права на особистий унікальний шлях розвитку. Порушено питання про педагогікутолерантності, що ґрунтується на терпимості, ненасиллі, гуманізмі, повазі до чужих думок, взаємодії івзаєморозумінні.

Ключові слова: виховання, гуманізм, гуманістична педагогіка, педагогіка толерантності,авторитарне виховання.

Літ. 7.

Влада Маркова, старший преподаватель кафедры педагогики и методики профессионального обучениеУкраинской инженерно-педагогической академии, г. Харьков

ГУМАНИЗАЦИЯ ВОСПИТАТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ В ШКОЛЕ – ТРЕБОВАНИЕ ВРЕМЕНИВ статье раскрыты основные актуальные проблемы воспитательной работы в школе. Предложены

условия и пути их решения: замена авторитарного подхода к воспитанию на гуманистический; признаниеценности ребенка как личности, его прав на свободу, счастье, защиту и охрану жизни, здоровья, созданиеусловий для развития ребенка, его творческого потенциала, склонностей, способностей, оказание помощив жизненном самоопределении и полноценной самореализации. Рассмотрены понятия “воспитание”,“гуманизм”. Выделены принципы, которые должны стоять в центре внимания современного образования:принципы ненасилия, уважения к свободной личности ребенка, его права на личный уникальный путьразвития. Затронут вопрос о педагогике толерантности, основанной на терпимости, ненасилии,гуманизме, уважении к чужим мнениям, взаимодействии и взаимопонимании.

Ключевые слова: воспитание, гуманизм, гуманистическая педагогика, педагогика толерантности,авторитарное воспитание.

Vlada Markova, Senior Lecturer of the Pedagogy and Methodology of Professional Training DepartmentUkrainian Engeneering and Pedagogycal Academy, Kharkiv

HUMANIZATION OF EDUCATIONAL WORK AT SCHOOLS AS ATIME REQUIREMENTThe article deals with the main current problems of educational work at school. The conditions and ways

of its solution is presented: the replacement of an authoritarian approach to education in the humanist;recognition of the value of the child as an individual, with own rights to freedom, happiness, security andprotection of life, health, creation of conditions for development of the child,creativity, aptitudes, abilities,assistance to self-determination in life and full self-realization. The article considers “education concept”,“humanism”. and highlightes the principles that should be the focus of modern education: the principles ofnon-violence, respect for the free personality of the child, of right to own unique path of development. Theauthor raises the issue of pedagogy of tolerance, based on tolerance, non-violence, humanism and respect forthe opinions of others, cooperation and mutual understanding.

Keywords: education, humanism, humanist pedagogy, teaching tolerance, authoritarian parenting.

© В. Маркова, 2016

ГУМАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ В ШКОЛІ – ВИМОГА ЧАСУ

110

недооцінка виховної ролі гуманістичних відносинміж дітьми та вчителями. Необхідно підкреслити,що багато педагогів мають слабке уявлення прогуманізм як основу людських відносин і тимбільше як мету і засіб виховання школярів. Але,навіть розуміючи це, вони не завжди бачатьпрактичні шляхи, методи, форми гуманістичноговиховання. Вчителі не вміють вивчати,аналізувати й тактовно спрямовувати стосункидітей між собою на засадах дружби, поваги,розуміння (все це обумовлює прояв жорстокості,черствості, байдужості один до одного;розшарування учнів у дитячих колективах запосадою батьків, матеріальним станом, одягомтощо).

Теоретичну основу дослідження становлятьнаукові положення щодо організації виховноїроботи з школярами і молодшими школярамизокрема. Досить послатися на ґрунтовнідослідження зазначеної проблеми І. Беха,С. Карпенчука, Л. Кацинської, В. Оржеховської,В. Плахтій, О. Савченко, В. Сухомлинського,О. Шквир, І. Ящук. Питання гуманізаціїнавчально-виховного процесу в школі розглянутоу працях Ш. Амонашвілі, В.А. Киричок,М. Красовицького, К. Чорної та ін.

Мета статті – обгрунтувати необхідністьреформування змісту, форм і методів виховноїроботи з дітьми в школі. Головне завдання цієїстатті полягає в тому, щоб розкрити основніактуальні проблеми виховної роботи в школі тазапропонувати умови і шляхи їх розв’язання.

Виклад основного матерыалу. Виховання –це явище соціальне, тому за своїм змістом ітехнологією впливу на особистість маєвідповідати вимогам суспільства. Якщо векономіці держави розвиваються ринковівідносини, то виховання має готуватипідростаюче покоління до трудової і громадськоїдіяльності. Якщо суспільство будує правовудемократичну державу, то школа має виховуватидітей у дусі громадянськості та правопорядку,поваги до законів і норм поведінки, вчити їхвиконувати обов’язки перед державою, вмітизахищати свої права. У гуманному суспільствішкола має виховувати повагу один до одного, добатьків, бажання допомагати старшим, берегтинавколишнє середовище.

Виховання – багатовекторний процес, якийзалежить від низки об’єктивних і суб’єктивнихфакторів. До об’єктивних факторів відносятьсясоціально-історичні особливості, культурнітрадиції країни, прийнята в них система освіти,до суб’єктивних – особистісні якості педагогів,рівень їхньої педагогічної майстерності,

психологічні особливості і ціннісні орієнтаціїучасників навчально-виховного процесу [4].

Метою виховання є надання дітям і молодідопомоги в пізнанні і засвоєнні моральних ідуховних цінностей, які відповідають стратегічнійметі розвитку суспільства, забезпечують гармоніювзаємовідношень людини з соціальним іприроднім середовищем.

В центрі уваги сучасної освіти, з нашої точкизору, повинні бути принципи ненасилля, повагидо вільної особистості дитини, її права наособистий унікальний шлях розвитку. А вчитель,педагог, наставник повинен бути носієм саметаких цінностей, своєю практичною діяльністюзабезпечувати реальне втілення ідеї гуманізації ізагальної культури. В. Гриньова звертає увагу нате, що “людина культури” є гуманною особистістю.Гуманність – царина моралі, в якій любов до людейпередбачає милосердя, чуйність, доброту, емпатію,піклування і їх захист, розуміння цінності йіндивідуальності кожної людини [2].

Гуманізація освіти як базисний елементкультури нерозривно пов’язана зі змінами уявленьпро сутність педагогічного впливу вчителя нанавчально-виховну взаємодію. У сучаснійпедагогічній культурі, яка є частиною культуризагальнолюдської, достойне місце займаютьпрогресивні концепції, які утверджуютьнеобхідність поважливого відношення доособистості дитини, признання і захист її правна свободу і розвиток, гуманістичні і демократичніпринципи її виховання й освіти.

Гуманізація всього навчально-виховногопроцесу передбачає оволодіння людиноюдуховними цінностями суспільства, формуваннюу неї визнання пріоритету людини як найвищоїцінності. При цьому на першому місці муситьбути інтерес дитини, її пізнавальна допитливість,відчуття радості від навчальної праці, щобвиховати в учня “прагнення засвоїти та зберегтиу своїй пам’яті все те суттєво важливе, щонеобхідно для подальшого життя і праці” [5].

Гуманістична педагогіка, що зорієнтована насаморозвиток особистості, враховує природнуіндивідуальність і самостійність дитини, яказростає, сама створює себе, здійснює вибір,приймає рішення і відповідає за них. Батьки,вчителі тільки допомагають дитині в цьомуважливому процесі шляхом формування ідеалу вполікультурному розвитку, вибору життєвихорієнтирів, створення виховного середовища,необхідного для самовизначення ісамоствердження.

Сьогодні в гуманістичній педагогіці зародивсяновий напрям – педагогіка толерантності, що



111 Молодь і ринок №3 (134), 2016

ґрунтується на терпимості, ненасиллі, гуманізмі,повазі до чужих думок, взаємодії і взаєморозумінні.В педагогічній діяльності толерантність можерозглядатися як одна із цілей вихованняпідростаючого покоління і в якості засобувирішення завдань освітнього простору. Напедагогів покладається велика відповідальність заутвердження нових відношень у суспільстві.Тільки толерантний вчитель може виховатитолерантного учня. Але для цього необхіднопередусім формування толерантності у самихвчителів, викладачів, вихователів.

У сучасній школі, на жаль, ще досі існуютьдва протилежних підходи до виховання:гуманістичний і авторитарний, що також єактуальною проблемою виховної роботи.Гуманістичне виховання розглядає дитину якунікальну й неповторну цінність, яка має своїособливості розвитку. Виходячи з цього,виховання спрямоване на розкриття потенціалуособистості, створення умов для розвитку в неїкращих моральних і громадянських якостей. Такаустановка означає впевненість у тому, що кожналюдина заслуговує на повагу, визнання за неюіндивідуальних поглядів, інтересів, суджень. Укожній особистості слід бачити щось унікальне.Авторитарне виховання певною мірою ігноруєлогіку саморозвитку дитини, нав’язує їй певніцінності, погляди, стандарти поведінки, виходячитільки з інтересів суспільства або виховноїустанови. За цим підходом, людина є засобомрозвитку суспільства, щоб експлуатуватиматеріали, виробничі сили; щоб продовжуватиуспадковану діяльність, молоде покоління маєбути відповідним чином підготовленим. Цеспричинює ігнорування окремих, індивідуальнихякостей людини, прагнення пристосуватиособистість до загальноприйнятих уявлень прожиття, про навколишній світ [7].

Проблема полягає в тому, що ми звиклидивитися на виховання переважно як на процесвпливу педагога на свідомість і поведінку учнярізноманітними формами й методами: вихователіпередають досвід людства, відображений узнаннях, а вихованці його сприймають. Прагнучизробити цей вплив ефективнішим, озброювалипедагогів різними підходами, теоріями; відекономічного виховання кидалися до правового, ітак тривало роками: ми “шарахалися” у вихованніз однієї крайності до іншої, тобто був присутнійавторитарний підхід до виховання (диктаторський).На жаль, він ще не зовсім відійшов та існує вокремих школах. Одним із шляхів розв’язання цієїпроблеми є заміна авторитарного підходу довиховання на гуманістичний.

У загальноприйнятих нормах людськихвідносин поняття “гуманізм” включає повагу доособистості, утвердження цінності життя йгідності людини, її прав і свобод, доброту,милосердя. У “Декларації” прав людини,проголошеній ООН, зазначено: “Всі людинароджуються вільними й рівними у своїй гідностіта правах. Вони наділені розумом і совістю таповинні виявлятись у ставленні один до одного вдусі братерства” [6]. У реальному житті цеозначає, що держава, суспільство в усіх своїхзаконах і діях виходять з інтересів людини; увідносинах між людьми переважають повага догідності, честі кожної особистості, милосердя ідоброта; в системі навчання і виховання – підхідз “оптимістичною” гіпотезою до дитини, повагаїї особистості й світосприйняття. Необхіднопідкреслити, що головне призначення гуманізаціїшколи полягає у вихованні у школярів гуманізмуяк важливої моральної якості.

Аналіз типових тенденцій організації життябагатьох шкіл з цих позицій говорить про серйозніпомилки та труднощі. Організація педагогічноїпраці часом не відповідає принципам гуманізму,виявляються управлінська неграмотність інеповажне ставлення до вчителя з боку керівниківшкіл та керівників управлінь освіти; невмілаорганізація праці у школі, напруженість і дефіцитчасу, які обмежують можливості спілкуваннявчителя з вихованцями; залишковий принцип уставленні суспільства та конкретних керівниківдо людських проблем учителя; необ’єктивність інекомпетентність в оцінці педагогічної праці, щовикликає у вчителів постійне відчуттянезадоволеності; бідність духовного життявчителів, незадовільний морально-психологічнийклімат багатьох педагогічних колективів.

В організації життя й діяльності дітей убагатьох школах не завжди враховуються їхпсихолого-фізіологічні особливості, можливості,потреби, роль факторів середовища. У цих умовахатмосфера у школі, в класі не сприяє вихованнюкращих рис школяра, оскільки його досвід убагатьох випадках суперечить цьому.Антигуманістичні тенденції в організації життядитячого колективу мають такі прояви: внаслідокгігантоманії створено багато шкіл з великоюкількістю учнів, в яких губиться особистість,неможливо забезпечити елементарний порядок,і педагоги не можуть дійти до кожної дитини;нездатність керівників забезпечити чіткий іспокійний ритм життя школи, захищеністьособистості; відсутність системи виховання, якузамінено великою кількістю масових заходів [3].

Одним із шляхів розв’язання цієї проблеми є


112

визнання цінності дитини як особистості, її правна свободу, щастя, захист і охорону життя,здоров’я, створення умов для розвитку дитини,її творчого потенціалу, схильностей, здібностей,надання їй допомоги в життєвому самовизначенніта повноцінній самореалізації. Педагогічнадіяльність учителя має бути спрямована не лишена викладання предметів, а передусім на дитину.Влучними щодо цього є слова Ш. Амонашвілі,котрий, звертаючись до вчителів, закликає їх:“Вірте в себе. Я вчитель, я вихователь, япрофесіонал. Якщо не я, то хто ж допоможедитині? Якщо вірити в себе, обов’язково знайдетевихід із будь-якого становища. Якщо раптомпобачите, що не зможете повірити в дитину, всебе, будьте справжньою людиною, ідіть зі школи.Всі будуть дякувати за цей мужній крок. “Ненашкодь! – заповідь лікаря ще з часів Гіппократа.Не будьте сірістю. Не нашкодьте. Майтегромадянську мужність. Залиште клас, знайдітьінше поприще” [1].

Висновки. Освіта має бути гуманістичною посуті. В центрі уваги суб’єктів педагогічногопроцесу повинні бути принципи ненасилля,поваги до вільної особистості дитини. Вчительповинен бути носієм гуманності і своєюпрактичною діяльністю повинен забезпечуватиреальне втілення ідей гуманізації. Виховуватигуманну дитину може тільки гуманний педагог.

Гуманізація освіти нерозривно пов’язана зізмінами уявлень про сутність педагогічного впливу

вчителів на сучасні проблеми навчання тавиховання. Тільки повага та підтримка гідностідітей створює атмосферу взаємоповаги, формує увихованців етичні норми моральної поведінки усуспільстві, довіру, підносить авторитет кожноїдитини.

1. Амонашвили Ш.А. Психологические основыпедагогики сотрудничества. Книга для учителя.– К., 1991. – С. 33 – 34.

2. Гриньова В.М. Формування педагогічноїкультури майбутнього вчителя (теоретичний таметодичний аспекти). – Харків: Основа, 1998. –300 с.

3. Гуманне ставлення до дитини: Методичнийпосібник для вчителів / В.А. Киричок. – К..Академія педагогічних наук України Інститутупроблем виховання, 2004. – 56 с.

4. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основивиховання і навчання: Навч. посіб. / Харк. держ.пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – 2-ге вид., випр. ідоп. – Харків: ОВС, 2002. – 400 с.

5. Матюша І.К. Гуманізація навчання івиховання в загальноосвітній школі. – К., 1995.

6. Права дитини в Україні та їх реалізація:Юридичний довідник школяра / Упоряд. Л.В. Кузьменко.– К., 2004. – 96 с.

7. Практична педагогіка виховання: Посібникз теорії та методики виховання / За ред.М.Ю. Красовицького. – Київ – Івано-Франківськ:ПЛАЙ, 2000. – 218 с.



10 заповідей І. Франка народові України, які він дає в поемі “Мойсей”

Шукай самого себе і вір в свої сили. Люби свою землю, а не шукай раю у чужих краях. Не заперечуй роль Вищої Сили у долі людини. Майбутнє віддалене у просторі і невідоме. Ідеал майбутнього людства лежить “поза межами можливого”. Кожна людина повинна прирівнювати себе до ідеалу (духовне вдосконалення). Нема обітованої землі, а рай на землі – це поступ, рух це боротьба за утвердження духовних цінностей. Народ має пройти дорогами сумнівів і сподівань, які вже звідав І. Франко. Твори добро. Живи у мирі з усіма.


113 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Постановка проблеми. У зв’язку зглобальною інформатизацією українськогосуспільства, його орієнтацією на

загальноєвропейські стандарти, вітчизняна системаосвіти потребує поліпшення якості та актуалізаціїзмісту. Мета навчання сьогодні – забезпеченнявиховання всебічно розвиненої творчої,компетентної особистості. Беручи до уваги цейфакт, можемо стверджувати, що без опори нагуманістичні засади, без створення умов для

духовного зростання школяра цього досягтинеможливо.

Природно, що навчальний ресурс дляформування гуманістичних характеристикособистості мають уроки музичного мистецтва.Невід’ємною складовою цього процесу є розвитокнароднопісенної культури школярів. Підкреслимо,що народнопісенна культура займає особливемісце у духовній культурі людини, є засобомдуховно-морального самовираження. Дослідження

УДК 372.878

Світлана Брежнєва, викладач кафедри теорії і методики музичної освіти та хореографіїМелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

ГУМАНІСТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ НАРОДНОПІСЕННОЇ КУЛЬТУРИШКОЛЯРІВ: ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Дана стаття пов’язана з актуальним питанням формування народнопісенної культури школярівна гуманістичних засадах. У роботі з’ясовано особливості цього процесу в один з ключових історичнихмоментів розвитку вітчизняної педагогіки – кінець ХІХ початок ХХ ст., оскільки саме у цей період увітчизняній педагогіці відбувається зв’язок з історико-політичними подіями, кардинальна зміна системита змісту освіти. Подається аналіз змісту музичної освіти з урахуванням її гуманістичної направленості.Висновком дослідження є думка про те, що на сучасному етапі розвитку для забезпечення гуманістичнихоснов процесу музичного виховання необхідно використовувати надбання української народної пісенноїтворчості.

Ключові слова: гуманістичні засади, народнопісенна культура, школяр.Літ. 5.

Светлана Брежнева, преподаватель кафедры теории и методики музыкального образования и хореографииМелитопольский государственный педагогический университет имени Богдана Хмельницкого

ГУМАНИСТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ФОРМИРОВАНИЯ НАРОДНОПЕСЕННОЙКУЛЬТУРЫ ШКОЛЬНИКОВ: ИСТОРИКО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТДанная статья связана с актуальным вопросом формирования народнопесенной культуры

школьников на гуманистических основах. В работе определены особенности этого процесса в один зключевых моментов развития отечественной педагогики – конец ХІХ – начала ХХ века, поскольку именнов этот период в отечественной педагогике происходят связи с историко-политическими событиями,кардинальные изменения системы и содержания образования. Предлагается анализ содержаниямузыкального образования с учетом его гуманистической направленности. Выводом исследования являетсятезис о том, что на современном этапе развития для обеспечения гуманистических основ процессамузыкального образования необходимо использовать наследие украинского народного песенноготворчества.

Ключевые слова: гуманистические основы, народнопесенная культура, школьник.

Svitlana Brezhnyeva, Lecturer of the Theory and Methodolody of Musical Education and Choreography DepartmentMelitopol Bohdan Khmelnutskiy State Pedagogical University

THE HUMANISTIC BASES OF FORMATION OF FOLK SONG CULTURE OFSCHOOLCHILDREN: HISTORICAL AND PEDAGOGICAL ASPECT

This article is related to the important issue of folk-song culture’s formation of schoolchildren onhumanistic principles. The research work defines the characteristics of this process in one of the key points ofnational pedagogy – at the end of XIX – early XX century, because in this perio the domestic pedagogy occur inthe connection with the historical and political events, radical changes to the system and content of education.It is proposed to analyze the content of music education in view of its humanistic orientation. The conclusion ofthis study is the idea that at the present stage of development is necessary to use the legacy of Ukrainian folksong creation in order to ensure the humanistic foundations of musical education’s process.

Keywords: humanistic foundations, folk-culture, a schoolchildren.

© С. Брежнєва, 2016

ГУМАНІСТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ НАРОДНОПІСЕННОЇ КУЛЬТУРИ ШКОЛЯРІВ:ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

114

цього феномену є особливо значущим як длятеорії культури, так і для соціокультурноїпрактики. Недостатній рівень вивченості цьогопитання спонукає нас звернутися до актуалізаціїзарубіжного та вітчизняного історико-педагогічного досвіду.

Аналіз основних досліджень. Проблемаформування у школярів народнопісенної культурирозглядалася такими фахівцями як:А. Авдієвський, Г. Ващенко, В. Гнатюк О. Дея,І. Зязюн, Ф. Колеса, С. Мишанич, Г. Нудьга,М. Стельмахович та ін.

Мета статті – проаналізувати історико-педагогічний досвід та визначити гуманістичнізасади народнопісенної культури школярів увітчизняних закладах освіти на кінець XIX –початок XX ст.

Виклад основного матеріалу. На нашу думку,перш за все, необхідно,визначити сутністьпоняття “культура” та “народнопісенна культура”.Найбільш влучним визначення терміну культурає запропоноване у словнику музичних термінівЮ. Юцевичем, що розтлумачує це поняття яксукупність духовних, матеріальних та практичнихздобутків людства, у яких віддзеркалюється рівеньрозвитку, досягнений суспільством [2], а музичнакультура визначається вченим як системадосягнень в сфері музичної творчості,виконавства та освіти, а також рівень освіченостіта вихованості особистості людині в галузімузичного мистецтва [2].

Коректним, на нашу думку, є визначеннянароднопісенної культури, під якою фахівцірозуміють поліфункціональне явище, що маєпізнавальну, світоглядну, інформативну,регулятивну, комунікативну, аксеологічну,культуротворчу, виховну функції [1].

Аналізуючи ці положення можна зробитьвисновок, що культура – це явище, якехарактеризує людське суспільство, його розвитокна певному етапі та має характерні риси певноїнації. У широкому розумінні культуравизначається як сукупність матеріальних,практичних і духовних надбань суспільства. Вонивідображають рівень його історичного розвитку,соціальних і моральних норм. У вузькомурозумінні культура вважається сферою духовногожиття суспільства, яка реалізується черезорганізацію у закладах національної освіти(школи, вузи, театри, музеї, бібліотеки, творчіспілки). Тому часто поняттям культурапозначають рівень вихованості й освіченості,рівень оволодіння якою-небудь сферою знань тавмінь особистості.

Беручи це до уваги, у розрізі нашого

дослідження вітчизняна народнопісенна культураможе бути визначена як сукупність фольклорнихнадбань українського народу, що має навчальний,виховний та гуманістичний потенціал дляформування творчої особистості школяра.

Основою процесу формування народнопісенноїкультури учнів навчальних закладів, щофункціонували на території України наприкінціХІХ – на початку ХХ століття, булагуманістичність музичної освіти. Пояснимо, щоу даний період реалізація цілей навчаннявідбувалася через систему закладів освіти до якоївходили реальні училища, чоловічі гімназії,однокласні та двокласні училища, а з 20-х рр.минулого століття єдина трудова школа.

Далі детальніше розглянемо зміст музичноїосвіти у цих навчальних закладах для з’ясуванняїї гуманістичної направленості.

Аналіз навчально-нормативних документівдозволяє нам стверджувати, що у досліджуванийперіод величезну роль під час формування у дітеймузичного слуху відігравали міжпредметнізв’язки: при вивченні рідної мови, наприклад,було рекомендовано використовувати елементинародної музики (билини, народні пісні, при чомуз опорою на графічний запис мелодії) [5, 101].Вивчення навчальних програм різних типівнавчальних закладів, що мали місце на територіїУкраїни наприкінці ХІХ на початку ХХ ст.свідчить, що достатнього ресурсу для формуваннянароднопісенної культури вихованців заняття змузики не мали.

Загальна середня освіта у липні 1919 рокупереживає появу навчальних закладів новоготипу, а саме єдиної трудової школи.

За програмами з музичного виховання,музичний слух вважалося доцільно розвивати задопомогою завдань на: елементарний ритмічнийрозбір пісні, спів з різноманітними рухами,спеціальне знайомство з ритмом як формою руху,відтворення танцювальних композицій,ритмічний запис за допомогою нот без лінійок;знайомство із специфічними переходами голосу(такі як тритон, септима тощо) [4]. Для того, щобполіпшити музичне слухове сприйманняпрограмовий матеріал передбачав наявність такихнавичок і завдань як: ознайомлення школярів зтакими штрихами як легато і стакато, видамитемпу, формування відчуття ритму, удосконаленнянавичок чистого інтонування, посилення тапослаблення звучності у співі. Необхідно такождодати, що весь музичний матеріал, якийрекомендувалося використовувати під час роботиз дітьми, складався з народних пісень, забавок іт.д.



115 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Хочеться звернути увагу, що до реалізаціїсхарактеризованих програмних вимог готувалиучителів першої ступені єдиної трудової школипевним чином на річних педагогічних курсах.

Розвиток і вдосконалення музичного слухушколярів було окреслено у “Тимчасовихпрограмах для нижчих початкових шкіл на 1918– 1919 н. р.” [3] та додатках до “Програм для Іконцентру єдиної трудової школи” [4]. У“Тимчасових програмах…” зазначено, щонавчання співати повинно проводитися задопомогою наочного методу демонстрування,тобто з голосу вчителя, по слуху. А стосовнододатку до програми з музичного виховання дляєдиної трудової школи, була надрукована науково-методична стаття “Про ритмічне виховання”(М. Александров). Автор цієї статті вказував наважливість формування у дитині відчуття ритму,а найкращим методом для його розвиткувизнавався метод Е. Жак-Далькроза.

Сутність цього методу полягає в тому, щодитина мала виражати ритм почутої мелодіїрухами тіла. А для того, щоб виконати це завданняшвейцарський педагог і музикант запропонувавсистему дидактичних вправ на розрізнення тавідтворення: музично-ритмічних та звуковисотнихвідносин (учитель грає швидкий ритм, щозакінчується раптовою зупинкою, учнівідтворюють цей ритм по пам’яті та зупиняютьсятам, де зупинилася гра вчителя; педагог грає тему,яка складається з кількох фраз, учні маютьвизначити їхню кількість і побудову та виконатитак, щоб було зрозуміло, де закінчується однафраза та починається інша; учні уважно слухаютьгру вчителя, якщо він зіграє ноту в басу, школярімають зробити крок, а якщо в дисканті –плеснути в долоні) [4]. Виконання цих вправсприяло формуванню важливих умінь учнів –розрізняти висоту звуків, рух мелодії, її ритм, тимсамим цілеспрямовано впливало на розвитокмузичного слуху. А розвивати всі ці навики зручнона прикладі народних пісень. Тому у програмивходили пісні народного фольклору (колядки,щедрівки, веснянки, билини, думи, балади,історичні пісні, жартівливі, обробки народнихпісень та ін.)

Таким чином, можемо констатувати, щотрадиційна музична освіта, що мала місценаприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. не маладостатнього потенціалу для формуваннягуманістичної особистості школярів.

Протягом другої половини ХІХ та початку ХХ ст.велика плеяда просвітителів, діячів культури та

мистецтва, письменників досліджувала роль піснів житті народу. Рівень пісенної культури нерідкоє вірним і яскравим показником його загальногодуховного розвитку.

На думку багатьох вчених Г. Ващенка,В. Гнатюка, М. Грінченко А. Іваницького,К. Квітки, Ф. Колеси та ін., народнопісеннакультура є “серцевиною” духовної культуришколярів. Народну пісню вважаютьнайефективнішим засобом естетичного вихованнядітей і зарубіжні педагоги: П. Брінсон, Е. Вебб,Ч. Гейтслелл, І. Плоуде, М. Шафер та ін. А таківидатні композитори такі як М. Аркас,М. Вериківський, П. Козицький, В. КосенкоМ. Леонтович, М. Лисенко, С. Людкевич,Б. Лятошинський, П. Ніщинський, Л. Ревуцький,Я. Степий, К. Стеценко, Д. Січинський зумілипередати всю красу та велич мелодій.

Висновки. З вище зазначеного можна зробитивисновок, що ідея формування народнопісенноїкультури, яка заснована на гуманістичних засадах,засобами музичного виховання не є новою длясучасної педагогіки. Враховуючи процесиперебудови у сучасній школі, утвердження новоїгуманістичної парадигми освіти, стає зрозумілимпитання про необхідність посиленнякультурологічної спрямованості, переорієнтації наформування духовності, ціннісних орієнтаційособистості, її творчого розвитку, а реалізаціякультуротворчої функції освіти можлива тількизавдяки цілеспрямованому використаннюнадбань національної культури у навчанні тавихованні молодого покоління, а також упрофесійній підготовці вчителя до цієї діяльності.Що може стати подальшим аспектом нашоїпедагогічної розвідки.

1. Семенчук В.В. Українська народнопісенна культураяк засіб формування національної самосвідомостіособистості. – К.: Веселка, 1985. – С. 5 – 21.

2. Словник музичних термінів. Терміни“культура, музична культура” [Електронийресурс]. – Режим доступу: http://link.ac/5dmd

3. Тимчасові програми для нижчих початковихшкіл на 1918 – 1919 шкільний рік. – К.: ДрукарняГуберніальної Народної Управи, 1918 р. – 32 с.

4. ЦДАВОВ України. – Ф. Р 166. (Міністерствоосвіти України. 1917 2000 рр.). – Оп. 1. – Спр. 317.– Учбові плани, програми і проекти програм дляєдиної трудової школи, 1921 р., 465 арк.

5. ЦДІАК України. – Ф. 707. (Канцеляріяуправління Київського навчального округу). – Оп. 227.– Спр. 31. – Циркуляр народного училища округу від29 липня 1902 р. про розучування на уроках співівнародних пісень, 1902 р., 127 арк.



116

Постановка проблеми. Сучаснийльвівський композитор ВалерійКвасневський народився 1953 року,

1977 року закінчив Львівську державнуконсерваторію імені М. Лисенка. Його доробокскладають вокальні, симфонічні та камерно-інструментальні твори, балет, сценічна музика.Фортепіанна збірка “Романтичні сторінки”вийшла у світ 2007 року. До неї увійшликомпозиції різних жанрів, із багатоманітнимистильовими орієнтирами та широким діапазономобразно-емоційної тематики. З огляду навідсутність аналізу збірки в музикознавчійлітературі вибрана тема статті є актуальною.Доступність музичного змісту, яскрава образність

і нескладна фактура окремих фортепіанних творівзбірки дають можливість успішно застосовуватиїх у навчальній практиці.

Метою даної публікації є висвітленняособливостей стилістики фортепіанних творівВалерія Квасневського з циклу “Романтичністорінки”, а також проблем їх виконавськоїінтерпретації.

Виклад основного матеріалу. До прелюдії“Misterioso” (в стилі бароко) з циклу “Романтичністорінки” додано авторський епіграф у виглядідвох віршованих строф [2]. Цей епіграф-програмавизначає образно-змістовну основу музики:

“Коли приречено чекаєш,Коли нестерпні стануть муки,

УДК 78.071.1(477) (092):786.2

Світлана Мудра, старший викладач кафедри музикознавства та фортепіаноІнституту музичного мистецтва


“РОМАНТИЧНІ СТОРІНКИ” ВАЛЕРІЯ КВАСНЕВСЬКОГО ДЛЯ ФОРТЕПІАНО:ПИТАННЯ СТИЛІСТИКИ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

У статті розглядаються п’єси із збірки фортепіанних творів сучасного українського композитораВ. Квасневського “Романтичні сторінки”. Виявлено жанрово-стильові особливості, подано образно-змістову характеристику та аналіз виражальних засобів цих п’єс з точки зору проблем інтерпретації.Обґрунтовано можливості використання їхнього художньо-естетичного потенціалу у навчально-виховному процесі.

Ключові слова: композитор, фортепіанний твір, мелодія, музичний образ, жанр.Літ. 16.

Светлана Мудра, старший преподаватель кафедры музыковедения и фортепианоИнститута музыкального искусства


“РОМАНТИЧЕСКИЕ СТРАНИЦЫ” ВАЛЕРИЯ КВАСНЕВСКОГО ДЛЯФОРТЕПИАНО: ВОПРОСЫ СТИЛИСТИКИ И ИНТЕРПРЕТАЦИИ

В статье рассматриваются пьесы из сборника фортепианных сочинений современного украинскогокомпозитора В. Квасневского “Романтические страницы”. Выявлено жанрово-стилистическиеособенности, подано образно-содержательную характеристику и анализ средств выражения с точкизрения проблем интерпретации. Обосновано возможности использования ихнего художественно-эстетического потенциала в образовательно-воспитательном процессе.

Ключевые слова: композитор, фортепианное сочинение, мелодия, тема, музыкальный образ,программа, жанр.

Svytlana Mudra, Senior lecturer, Music Studies And Piano Playing DepartmentInstitute of Musical Art

Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

“ROMANTIC PAGES” BY VALERII KVASNEVSKYI FOR PIANO: STYLISTIC ANDINTERPRETATION ISSUES

The article deals with the pieces from the collection of piano works “Romantic Pages” by the contemporaryUkrainian composer V. Kvasnevskyi. Genre and style features have been revealed as well as figurative andessential characteristics and analysis of expressive means of these pieces in terms of problems of interpretationhave been presented. The possibilities of using of their art and aesthetic potential in the educational processhave been grounded in the article.

Keywords: composer, piano work, melody, music image, genre.

© С. Мудра, 2016


117 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Ти в Бога милості благаєш,Таємні чуєш неба звуки.Незримо огортає втіха,Просвітлено зітхає ніч.Хтось лагідний шепоче тихо:З тобою Ангел віч-на-віч”.Як зауважив А. Муха, “програма покликана

повідомити слухачеві конкретно-образний намірмитця, тобто розкрити, які конкретні події,картини, сцени, думки, образи літератури чиінших видів мистецтва прагнув перевтілити вмузиці автор. Водночас, програма накреслюєпопередню сюжетну канву твору” [4, 146].

Прикметною рисою теми прелюдії єбезперервна плинність руху, характерна длябарокових клавірних творів. Темп Andante ізпочатковим піано визначають, разом із епіграфом,стан внутрішньої зосередженості на вигинахінтонаційних ходів, у яких зустрічаютьсяальтеровані щаблі. Басова лінія половинниминотами гармонічно підтримує тему. Після змінифункцій партій рук (тема переноситься у нижнійголос) двоголосий виклад переходить учотириголосий, що містить контрапункт до теми.П’єса побудована за принципом поступовогозбільшення гучності. Динаміка наростає доостанньої появи теми в октавно-акордовій фактурі(тональність субдомінанти). Як справедливозазначає Любов Кияновська, “романтичнастилістика у творчості західноукраїнськихкомпозиторів не залишається незмінною, апроходить досить значний шлях еволюції,трансформується…” [3, 51]. Закінчення прелюдіїв мажорі вказує, з одного боку, на елементстилізації, а з іншого – на дотримання програмногозмісту епіграфу (після болючих роздумів, чеканняй молитви приходить втіха).

Балада – масштабний твір, що виявляє виразніознаки романтичної натури автора, адже цейфортепіанний жанр зародився в романтичну добу,під впливом фольклору. Професор СтефаніяПавлишин наголошує, що “представникирозвинених західних країн давно пройшлиромантичний період асиміляції народно-національного. Тільки в тих школах, якіінтенсивно розвивалися в національному напрямі,зберігся тісний звязок з рідним фольклором…”[5, 35]. Дослідниця фортепіанної поемиН. Пастеляк зазначила про спільність виразовихознак жанрів балади, фантазії і поеми, “в основіяких лежить принцип вільного зіставленняепізодів, розмаїте використання імпровізаційності,глибинне переродження початковогомелодичного ядра, картинність, тяжіння доприхованої програмності тощо” [6, 41].Архітектоніка балади В. Квасневського

ґрунтується на проростанні тематично-фактурного розвитку із вступного мотиву-зерната на зміні контрастних розділів. Так, замислено-розповідна інтонація фрази вступу (Andantepensieroso), з акцентованим загостренням третьогопідвищеного щабля, вже служить поштовхом доподальшої драматизації образу. Розділ Con motoконтрастує зі вступом не тільки за темпом, а йартикуляційно (стакато у супроводі теми) тадинамічно. На короткому відрізку відбуваєтьсястрімке наростання – фактурне й звукове,розширюється діапазон регістрів. Унаслідок цьогопочатковий образ відчутно трансформується упоривисто-схвильований. Однак у цьому жрозділі дається ще й інша його трансформація: утональності четвертого щабля, на піаноз’являється меланхолійна тема (початок у другійоктаві, продовження – у малій), розгортання якоїдвічі переривається голосними каскадами октаву партіях обох рук.

Розділ Tempo I (pensieroso) являє собоюбурхливу хвилю, що здіймається від тихого мотивувступу в басах – до потужного емоційногосплеску, вираженого розшарованою масивноюфактурою, з використанням пасажів і широкогорегістрового об’єму інструменту. Meno mosso –центральний розділ, у якому тематрансформується до вальсового контуру, дістаєзамріяний відтінок. Поруч із тим, вонадоповнюється новим образом невблаганної долі,що передається гармонічним зсувом у тональністьдругого пониженого щабля до мінору танапруженими висхідними послідовностями, яківедуть до каденції. Тут, на тлі зменшеногосептакорду, лунають загрозливі октавно-тріольнівигуки. Не зважаючи на це, вальсова тема“кружляє” знову, а навіть зазнає ще більшогопіднесення у розділі Con affetto.

Розділ Tempo I черговий раз нагадує початковіобриси теми, цього разу – в основній тональностіре-мінор. В останньому кульмінаційному підйомізвучить мажорний варіант теми, утверджуючисьу високому регістрі, в акордовій фактурі, здинамікою форте і фортісімо. Протеоптимістичний настрій несподівано зникає,заключний розділ Andante funesto (помірно,скорботно) – це трагічний кінець балади,похмурий поступ якого підкреслюєтьсявживанням пониженого другого щабля. Унаскрізній формі твору, де цементуючою ланкоюстала тема вступу, композитору вдалося передатирізноманітні ракурси настроїв і переживаньбалади-розповіді шляхом варіантно-мотивноїтрансформації основного тематичного образу тазастосуванням широкого кола гармонічнихзасобів.


118

До п’єси “Канцона” з підзаголовком “мрії”(Andantino) В. Квасневський додав епіграф-програму з поезії Лесі Українки:

“Знов весна і знов надіїВ серці хворім оживають,Знов мене колишуть мрії,Сни про щастя навівають.Весна красна! Любі мрії!Сни мої щасливі!Я люблю вас, хоч і знаю,Що ви всі зрадливі…”П’єса має тричастинну структуру. Крайні

частини написані у формі розширеного періоду.Фактура тут типова для фортепіанної “пісні” –мелодія і синкопований акордовий акомпанемент,що спираються на витримані баси. Тема-мелодіяприваблює задушевністю, простотою і водночас,відповідно до тексту вірша, устремлінням доінтонаційних вершин. Програмністю диктуєтьсяі замріяність мотиву ad libitum. Середина (Piumosso) у паралельному мінорі позначена більшоюсхвильованістю. Цей настрій посилюється такожчергуванням метричної перемінності здомінуючим баркарольним метроритмом (9/8), щоасоціюється з коливанням (“знов мене колишутьмрії”). Поряд із “вилочковою” динамікою окремихфраз, помітне загальне наростання звуку доостанніх тактів перед репризою, де тема серединипроводиться у основній тональності соль мажор.

Скерцо “Арлекінада” втілює гумористичнуобразну сферу, що цікавила композиторів різнихепох. Упродовж століть виробився цілий арсеналвиразових засобів інструментальної музикитакого роду, що у ХХ столітті поповниласясуттєвим ускладненням гармонії, підвищеноюроллю ритму та артикуляції тощо.

Валерій Квасневський застосував рондоподібнуформу із нанизуванням різних тем, щоуособлюють образ клоуна з його гримасами тажестикуляцією. Перша (головна) темавикладається штрихом стакато, вона міститьфоршлаги та акцентування підвищеногочетвертого щабля. Важливим чинником їїрозвитку виступає регістрова колористика. Припроведенні в басових регістрах супровідзмінюється з інтервального на октавно-остинатний, динаміка – з піано на форте. Другатема більш статична, хоча й базується на подібнихартикуляційних прийомах, форшлагах, з тієюрізницею, що акцентується перша доля, а нечетверта (як у попередній темі). Наступнатематична побудова є зв’язкою до чергової появиголовної, в супроводі якої тепер з’являєтьсясамостійна басово-октавна лінія.

Черговий епізод складає нова стакатна тема знастирливими повторами мотивів і рухом вгору

та донизу. Вона варіюється, змінюючи напрямкируху мотивів і тонально-гармонічний план (безпереходів, у зіставленні тональностей).Паралельно наростає динаміка, згущуєтьсяфактура, відбуваються регістрові переміщення.Професор Наталія Кашкадамова наголошує, що“окремим … важливим проявом даної тенденціївиявилася тематизація фактури, тобто насиченнядругорядних голосів елементами тематичногоматеріалу [1, 66]. Після кульмінаційного моментуна фортісімо ця тема отримує новий відтінок злого(гротескного) жарту завдяки вживанню низькихрегістрів, зіставленню різних тональних нахилів ізростанню гучності до форте (Pesante).

Заключний епізод Piu mosso починає друга темаскерцо, загострена секундовими сполуками. Їїперериває тема-зв’язка, яка гармонічно ускладниласяхроматизмами. Останнє проведення першої(головної) теми в тональності субдомінанти завершуєскерцо. Тут особливістю теми є відсутність форшлагіві акцентів, чим наче відображено втому клоуна. Протефінальна фраза показує, що він знову постає “в образіі з новими силами закінчує свій номер”.

“Ноктюрн” (Molto moderato) написаний утричастинній формі. Цей фортепіанний жанр,засновником якого був ірландський композиторДж. Фільд, зазнав найбільшого розквіту уромантиків. В. Квасневський запозичив від нихшироку просторовість фактури, кантиленністьтематизму та елементи драматургії.

Короткий вступ являє собою двічі повторенупослідовність ідентичних акордів обох рук, що набасовому фундаменті паралельно-хроматично“зсуваються” нижніми нотами. Вказанапослідовність, яка символізує загадкову нічнуатмосферу, надалі відіграє вагому роль уформотворенні ноктюрну. Крім того, вонаслужить фоном до меланхолійно-задумливої теми,що лунає у високому регістрі. Її третє реченнязазнає метричної змінності, сприймається якемоційно рухливіший образ. Останнє, четвертеречення заспокоює, повертає у попереднєнастроєве русло. Повторення теми у середньомурегістрі та октавно-акордовому викладі звучитьвагоміше й доповнюється мотивом-відлуннямоктавою вище.

Середина п’єси побудована на виокремленніпочаткового мотиву провідної теми, йогомодифікаціях (насамперед, ладо-гармонічних) ісеквенціях. Все це призводить до кульмінації, детема з’являється у тональності субдомінанти ускороченому вигляді, та водночас насиченомуфактурно. Реприза дублює матеріал початку зрізницею у поступовому динамічному затиханнівід форте до піано.

Прелюд “Весняний” мотив виявляє виразні



119 Молодь і ринок №3 (134), 2016

зв’язки з національним фольклором. Прозорапасторальна тема викладена одноголосо вдіатонічному мінорі. Її прикрашає трель, якою,очевидно імітується щебетання птахів. Супровіддвоплановий: хроматично-низхідний бас іакомпануючий середній голос. Друга тема,інтонаційно споріднена з першою, є власнестилізацією автентичної веснянки. Цепідтверджується авторською ремаркою misterioso(адже давні веснянкові обряди наших пращурівбули ритуальними), а також такимивластивостями теми, як вузький діапазон імотивна остинатність. Після експонування впартії лівої руки на тлі альтерованих акордів, авторвуалює тему акордовою фактурою, потімпроводить у тональності сьомого натуральногощабля. При перенесенні у праву руку теміакомпанують секстолі лівої руки. Проведеннятеми у високому регістрі на тремоло відділяєтьсяспочатку і в кінці цілотактовими пасажами adlibitum – відповідно висхідним і низхідним. Далізапроваджено розширений такт: лунає закличнийпочатковий мотив веснянки, після чого низкатріолей підіймається догори. Ці прийомиспрямовані на відтворення імпровізаційноїприроди українських обрядових пісень-веснянок.Кульмінаційний епізод на фортісімо, складенийіз октавно-акордових рядів, із застосуваннямспособу гри мартелято, викликає асоціації збуянням весняної природи, прославленням життя.Затихаючі повтори початкового мотиву веснянкизавершують прелюд.

“Джазовий” диптих звернений у іншу сферу,а саме розважальну музику. “Маленька чечіточка”(Allegro) заснована на чіткій карбованій ритміціквадратних мелодико-тематичних побудов. Дляп’єси властиві різнорегістрові “забарвлення” темикрайніх танцювальних частин. Серединавирізняється іншим тематизмом і його фактурнимоформленням, специфікою гармонічних засобів.Вона більше громіздка, будується на повторахокремих зворотів у акордово-октавній техніці.Ритмічний малюнок неоднорідний, другепроведення теми синкопується. Фа-мажорзіставляється з ре мажором, після чого відбуваєтьсяперехід у основну тональність до мажор.

У “Регтаймі” автор вдався до темпових змін.За експонуванням синкоповано-акордової теми(Moderato) слідує її повторення Piu vivo. Серединуп’єси утворюють дві контрастні теми. Перша зних голосна, з жартівливими глісандо (висхіднимі низхідним). Друга проводиться тричі, кожногоразу інакше: вперше в тихому і делікатномуодноголосому вигляді, тональність фа мажор;вдруге – в октавній фактурі в соль мажорі намецофорте; втретє – у басовому регістрі, в

основній до мажорній тональності. В скороченійрепризі Poco pesante distinto початковасинкоповано-акордова тема звучить голосно,вагомо та зі спеціальним акцентуваннями синкоп.Ефектне кінцеве глісандо переносить останнійакорд на дві октави донизу.

Висновки. Розглянуті п’єси В. Квасневськогосвідчать про широкий спектр його стильовихорієнтирів – барокового, романтичного,фольклорного, джазового. Однак, він не наслідуєзразки західноєвропейської і народної творчостів буквальному сенсі, а перепускає через власнесвітосприйняття і художній досвід. Більшістькомпозицій є програмними, що вказує напрагнення автора розширити образно-тематичнімежі фортепіанної музики, синтезувати елементирізних мистецтв, за допомогою поетичного словачи конкретизованої назви поглибити образнесприймання виконавця і слухача, збагатити їхнюуяву. Тому в інтерпретації цих творів слід звертатиувагу на якомога рельєфніший показ характернихрис мелодичних тем і їхніх видозмін, на змістовненаповнення кожної фрази. Точного виконанняпотребують авторські вказівки щодо темпів інастроїв музики, що допомагають відтворитидинаміку почуттів і переживань людськоїособистості. Інтерпретація кожної п’єси маєвирізнятися стильовою своєрідністю, відтакпотребує знань про жанр, стильову епоху,особливості музичної мови тощо. В програмнихкомпозиціях необхідне формування загальноїмоделі драматургії і деталей їхнього змісту згіднопоетичного першоджерела. За умов проникненняв авторський задум і відповідного трактуваннятвори В. Квасневського здатні прикраситинавчальний репертуар юних піаністів й майбутніхвчителів музичного мистецтва.

1. Кашкадамова Н. Історія фортепіанногомистецтва ХІХ сторіччя / Н. Кашкадамова. –Тернопіль: Астон, 2006. – 608 с.

2. Квасневський В. Романтичні сторінки.Фортепіанні твори / В. Квасневський. – Львів:Компанія “Манускрипт”, 2007. – 76 с.

3. Кияновська Л. Галицька музична культура ХХ– ХХІ століття / Л. Кияновська. – Чернівці: Книги –ХХІ, 2007. – 424 с.

4. Муха А. Принцип програмності в музиці /А. Муха. – К.: Наукова думка, 1966. – 176 с.

5. Павлишин С. Музика двадцятого століття:навчальний посібник / С. Павлишин. – Львів: Бак,2005. – 232 с.

6. Пастеляк Н. Поемність в українськійфортепіанній музиці першої половини ХХ сторіччя/ Н. Пастеляк. – Львів: Сполом, 1997. – 128 с.



120

Постановка проблеми. Країни Європиактивно імплементують трилінгвальнумодель Ради Європи, запроваджуючи

обов’язкове вивчення двох іноземних мов ушкільній курикулі. Ці та інші нововведенняспричиняють трансформації змісту шкільноїосвіти, адже “тут фактично відбуваються змінисистемного характеру, які охоплюють як підходидо його добору, так і до засобів трансляції” [2,168]. Натомість у школах України обов’язковевивчення другої іноземної мови (М3), яке тривалолише один рік (2013/14 н. р.), скасованоМіністерством науки і освіти України в силуоб’єктивних причин (надмірне навантаження научнів, відсутність кваліфікованих педагогічнихкадрів тощо), проте включено до переліку

предметів варіативної частини шкільнихнавчальних планів, тобто її вибір перенесено нарівень школи за умови наявності відповіднихпедагогічних кадрів та з урахуванням бажаннябатьків і здійснюється переважно з п’ятого класу.Тим не менше, переслідуючи прагнення увійти вєвропейський освітній, культурний, економічнийта політичний простір, Україна повинна швидкореагувати на зміни сучасного суспільства,використовувати здобутки провідних країн світута імплементувати їх, не втрачаючи своїх власнихпозитивних надбань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Сьогодні спостерігаємо значний інтересвітчизняних учених до аналізу становлення тарозвитку іншомовної освіти у провідних країнах

УДК 37.014.14:81’243

Лариса Купчик, старший викладач кафедри іноземних мовНаціонального університету водного господарства і природокористування, м. Рівне

ВИКОРИСТАННЯ ПОЗИТИВНОГО ДОСВІДУ НІМЕЦЬКОМОВНИХ КРАЇНУ РЕФОРМУВАННІ СИСТЕМИ ШКІЛЬНОЇ ІНШОМОВНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

У статті проаналізовано здобутки іншомовної освіти німецькомовних країн в процесі їїреформування на сучасному етапі з огляду рекомендації Ради Європи щодо обов’язкового вивченнятрьох мов у школі. Виокремлено перспективи використання позитивного досвіду досліджуванихкраїн на державно-законодавчому й організаційно-педагогічному та лінгводидактичному рівнях всистемі шкільної іншомовної освіти України.

Ключові слова: іншомовна освіта, німецькомовні країни, трилінгвальна модель, багатомовність.Літ. 7.

Лариса Купчик, старший преподаватель кафедры иностранных языковНационального университета водного хозяйства и природопользования, г. Ровно

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ПОЗИТИВНОГО ОПЫТА НЕМЕЦКОЯЗЫЧНЫХ СТРАН ПРИРЕФОРМИРОВАНИИ СИСТЕМЫ ШКОЛЬНОГО ИНОЯЗЫЧНОГО

ОБРАЗОВАНИЯ УКРАИНЫВ статье проанализировано достижения иноязычного образования немецкоязычных стран в

процессе его реформирования на современном этапе у связи с рекомендациями Рады Европы относительнообязательного изучения троих языков у школе. Выделено перспективы использования позитивного опытаисследуемых стран на государственно-законодательном и организационно-педагогическом илингводидактическом уровнях в системе школьного иноязычного образования Украины.

Ключевые слова: иноязычное образование, немецкоязычные страны, трилингвальная модель,

многоязычие.

Larysa Kupchyk, Senior Lecturer of Foreign Languages DepartmentNational University of Water and Environmental Management, Rivne

USING THE POSITIVE EXPERIENCES OF GERMAN-SPEAKING COUNTRIES IN REFORMINGTHE SYSTEM OF UKRAINIAN FOREIGN LANGUAGE EDUCATION AT SCHOOL

The article analyzes the benefits of foreign language education within the process of its reforming at thecontemporary stage in view of Council of Europe’s recommendations regarding the obligatory learning ofthree languages at school. The perspectives of the use of positive experiences at state-legislative, organizationallypedagogical and linguodidactical levels in the system of school foreign language education in Ukraine aredistinguished.

Keywords: foreign languages education, German-speaking countries, trilingual model, plurilingualism.

© Л. Купчик, 2016


121 Молодь і ринок №3 (134), 2016

світу в руслі сучасних тенденцій, спричиненихстрімкою глобалізацією та інтернаціоналізацієюсуспільства, які зумовили перегляд ідеологіїосвітніх систем, зумовивши їх нагальнереформування з огляду на запровадження новітніхстратегій та пошуку оптимальних умов наданняіншомовної освіти. У компаративнихдослідженнях І. Білецької, Т. Боднарчук,В. Гаманюк, Л. Гульпи, О. Дєнічевої, О. Кузнецової,Л. Мовчан, О. Локшиної, О. Першукової,М. Тадеєвої та ін. висвітлено значний пластінновацій, які відбуваються в іншомовній освіті усвітовому просторі. Стаття О. Савченко [4]акцентує на необхідності системної модернізаціїзмісту загальної середньої освіти України, у якійавтор, водночас, зазначає, що “одним з її аспектівє активне вивчення досягнень країн-лідерів ушкільній освіті” [4, 3]. Тому, ми вважаємо, щоУкраїна, як поліетнічна держава, потребує насучасному етапі її розвитку подальшого аналізурозвитку змісту іншомовної освіти убагатонаціональних державах Європи як Австрія,Люксембург та Швейцарія.

Метою даної статті є виокремити позитивнийдосвід реформування іншомовної освіти увищезазначених країнах та спроектуватиможливості його імплементації у системі шкільноїосвіти України в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу. Основнимитенденціями в процесі реалізації трилінгвальноїмоделі Ради Європи є модернізація змістуіншомовної освіти, раннє вивчення іноземних мовта пошук ефективних форм, методів таінструментів оцінювання з метою оптимізації таекономізації шкільної іншомовної освіти унімецькомовних країнах.

Австрія як багатомовна країна однією з першихна теренах Європи запровадила раннє вивченняіноземних мов, розробила і продовжує розроблятилінгводидактичний інструментарій, який надаєшанс змінити мовну монокультуру Австрії внапрямку формування мовної полікультури. Це,як зауважують дослідники, низка такихефективних заходів, як заснування Європейськогоцентру сучасних мов (м. Ґрац), у якому берутьучасть 33 країни; створення у 2003 р.Австрійського мовного комітету як дорадчоїплатформи Міністерства освіти, мистецтва ікультури; проведення системного дослідження вмовній освіті в 2006 – 2009 рр.; створенняокремого відділу “Міграція”; міжкультурненавчання; мовна політика в межах вищезгаданогоміністерства у 2008 р.; створення асоціаціїлінгводидактики (2007 р.); заснування новоїкафедри “Викладання і навчання мов в

університеті Відня” та створення новихлінгводидактичних і дослідницьких центрів тацентру мовного оцінювання в університетахкраїни [5, 17].

Офіційно чотиримовна Швейцарія активнореформує іншомовну освіту на сучасному етапі,що відображено рядом нововведень, одним з якихє модель 3/5, що означає, що перша іноземна мовавивчається найпізніше з третього, а друга – зп’ятого класу початкової школи. Вітчизнянідослідники констатують, що “пріоритетними”цілями цієї моделі визначено: удосконалитививчення мов загалом (включно і першої мови);краще використати потенціал раннього вивченнямов; враховувати багатомовність країни;залишатися конкурентоспроможним уєвропейському контексті. Тому булозапропоновано формулу “2 + англійська”, деперша мова плюс ще одна мова країни, до якихдолучається англійська мова. Таким чином,досягнуто адитивної мовної моделі, яка дозволяєінтегрувати англійську поряд з наявнимиофіційними мовами [1, 97]. Варто зазначити, щошвейцарська освіта переслідує амбітні цілістосовно отримання однакових компетентностейз обох іноземних мов на кінець обов’язковогонавчання у школі.

Мовна шкільна освіта офіційно трилінгвальногоЛюксембургу є особливою з огляду на те, що їїучні обов’язково вивчають чотири мови:люксембурзьку, німецьку, французьку таанглійську. Люксембурзька мова зазвичайвикористовується у дошкільній системі, німецькає мовою опанування базової грамотності упочатковій школі і є засобом викладання деякихінших предметів, французька вивчається з кінцядругого року початкової школи з наголосом наусне спілкування. Дві останні мови єобов’язковими предметами у початковій школі тана нижчому етапі середньої школи. Вивченнянемовних предметів у середній школі відбуваєтьсяза наступним принципом: німецька є мовоюнавчання протягом перших трьох років, яказамінюється надалі французькою, а в технічнійсередній школі викладання немовних предметівздійснюється засобами німецької мови впродовжусієї навчальної програми [6, 10]. Істотною зміноюв шкільній іншомовній освіті Люксембургу єінтеграція англійської як мови глобальногоспілкування у навчальні плани.

Таким чином, практично всі школярідосліджуваних країн вивчають сьогодніанглійську мову як сучасну lingua franca чиглобальну мову в школі. Її інтегрування якобов’язкового предмету у шкільні навчальні плани


122

зумовило перегляд змісту іншомовної освіти узв’язку з необхідністю, з одного боку,диверсифікувати іншомовну пропозицію з метоюзбереження культурного розмаїття, та, з другогобоку, сформувати функціональні комунікативнііншомовні компетентності з усіх виучуванихіноземних мов, що зумовлено необхідністюуспішного професійного становлення особистості.

Таким чином, формування іншомовнихкомпетентностей переслідує позитивні цілі як длямайбутнього держави, так і її окремогогромадянина. Влучно характеризує О. Першуковакомпетентнісний підхід в галузі навчанняіноземних мов як “спробу привести увідповідність, з одного боку, потреби особистостіінтегруватися у суспільство, а з іншого, – потребисуспільства використовувати потенціал кожноїособистості для забезпечення свого особистого,культурного і політичного саморозвитку [3, 95].Звідси випливає, що компетентність є здатністюуспішно задовольняти соціальні й індивідуальніпотреби, діяти й виконувати поставлені завдання,що є важливим для майбутнього школярів.

Поширення компетентнісної освітньоїпарадигми і потреба у функціональних знанняхіноземних мов зумовили появу і поширення новихдидактичних підходів в іншомовній освітідосліджуваних країн, а саме: відбулася замінаграматико-орієнтованих на діяльнісно-орієнтованіметоди. Вивчення іноземної мови відбувається,таким чином, з акцентом не на граматичнійсистемі правил (зосередження на формі), а навикористанні іноземної мови для оволодінняфаховими знаннями (зосередження на змісті). Цепризводить до зміни парадигми, тобто переходудо компетентнісного підходу, замінюючи ідеологіюнедостатності (зосередженість на помилках учніві на тому, що вони не вміють робити) ідеологієюумінь і досягнень (що вони вміють робити). Зметою реалізації компетентнісної парадигми віншомовній освіті все більшої популярностінабуває білінгвальне навчання, оптимальнареалізація якого потребує такого навчальногосередовища, яке залучає сучасні навчально-теоретичні й іншомовні дидактичні концепції. Уцьому контексті відомий дослідник теоріїконструктивізму та білінгвального навчанняД. Вольфф (D. Wolff) виокремлює наступніпередумови:

1) концепцію автентичності, яка поєднує якзміст навчання, так і зміст іншомовної інтеракції,що відбувається на занятті;

2) орієнтування на певні форми навчання і роботи(застосування на уроці історії аналізу графіків, описукарт і діаграм, читання історичних джерел);

3) використання соціальних форм роботи інавчання, що включено у поняття проектної такооперативної роботи [7, 45].

Популярним на іншомовному занятті сталовикористання новітніх інформаційних ікомунікаційних технологій (ІКТ), що спонукаєвчителів освоювати і випробовувати нові засоби.У досліджуваних країнах їм на допомогуприходять проекти, ініційовані різними місцевими,державними та міждержавними інституціями,завданням яких – продемонструвати шляхивикористання ІКТ у навчальних закладах, аджесучасні технології здатні забезпечитибезпосередній контакт з іншомовнимспіврозмовником (через Інтернет, електроннелистування, соціальні платформи, etwinning,educanet, тощо) з метою створення автентичноїмовної зустрічі. Поряд з цим, оскільки Інтернет,участь у соціальних мережах й аудіовізуальнізасоби значно впливають на стиль життя учнів,то вчитель, який робить щось нове і цікаве, і втій площині, яка їх цікавить, сприймається нимибільш крутим, сучасним і таким, що кращемотивує.

Все більше у досліджуваному просторіговорять нині про проблеми наступності йузгодженості на перехідних ланках шкільноїіншомовної освіти, а саме: дитячий садок –початкова – середня – старша – вища школа йвиокремлюють наступні складові їхньоїорганізації: знання мови навчання (Bildungssprache/ language of instruction), сприяння вивченню рідноїмови, створення освітніх стандартів, формуваннягоризонтальної й вертикальної узгодженості в іза межами школи.

Варто зауважити, що ґрунтовне знання мовинавчання та інтеграція рідної мови у навчальніплани шкіл німецькомовних країн дозволяє всебільше стверджувати про реалізацію принципівдидактики багатомовності, за якою вивченняіноземної базується на знаннях уже відомих мов.Сам процес вивчення іноземної мовирозпочинається з формування навичокрецептивного сприйняття з подальшим переходомдо формування продуктивних навичок, при цьомуакцентується не на досконалості (Perfektion), а навмінні вільно та гнучко застосовувати мову, небоячись зробити помилку. У процесі виявленняспорідненості слів у різних мовах, виявленнякультурно-маркованих мовних варіантів, аналізуграматичних структур та порівняння фонетичнихзразків формуються стратегії вивчення мов, тобтолінгвальні навички індивіда стають йогопотужним активом з можливістю подальшогоудосконалення.



123 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Значної уваги приділяють сьогодні у Швейцаріїпитанню забезпечення прозорого і чіткогооцінювання володіння іноземними мовами, якеповинне базуватися на визначеннікомпетентності, а не недостатності, відповідностіситуації, а не акцентуванні на помилках. Тому,такі форми перевірки як диктанти, ізольованаперевірка слів поза контекстом, вправи напереклад слів, перевірка граматичних правил зусіма винятками, оцінювання завдань на кшталтпереписування слів чи вправ стають поступовоісторією. Особливо значущими для учнів єрезультативна складова засвоєння змісту, коливони рефлектують “Я тепер вмію …”, “Я можу…”, “Я знаю …”, що є можливим завдякиступеневому Європейському мовному портфоліо:Портфоліо (дитячий садок/початковий рівень),ЄМП І (1 – 4 класи), ЄМП ІІ (5 – 9 класи), роботаз якими підвищує розвивальну, особистісноорієнтовану діяльність самих учнів.

Таким чином, результати проведеногодослідження дозволили узагальнити й намітитишляхи використання позитивного науково-практичного досвіду навчання іноземних мов унімецькомовних країнах з метою покращеннястану і підвищення рівня іншомовної освітишколярів України у сучасних умовах. Мивважаємо доцільним запропонувати рекомендаціїна наступних рівнях.

На державно-законодавчому рівні: стандартизуватисистему іншомовної підготовки учнів України згідноз Загальноєвропейськими рекомендаціями змовної освіти; забезпечити співпрацю МОНУкраїни з освітніми організаціями міжнародного,державного та регіонального рівня, що опікуютьсяпитаннями іншомовної освіти, з метоюузагальнення інформації у глобальному вимірі тауможливлення публічних дискусій з проблем іперспектив іншомовної освіти; надати усімшколярам України рівний доступ до вивченнящонайменше двох іноземних мов в розрізішкільної освіти; залучати громадськість, батьківта учнів до процесу створення стандартівіншомовної освіти; забезпечити належнефінансування з боку держави, що покращить станматеріального забезпечення української школи,стимулюватиме наукові дослідження в галузііншомовної освіти та забезпечить необхіднепланове реформування освітньої галузі; створитиспеціалізовані центри, лінгводидактичні йметодичні об’єднання та асоціації з метоюпопуляризації досліджень та інновацій віншомовній освіті.

На організаційно-методичному талінгводидактичному рівні: розробити програми і

навчальні плани з огляду на розвитокбагатомовності українських школярів тазабезпечення можливостей реалізаціїтрилінгвальної моделі Ради Європи; брати участьу проектах Ради Європи з питань реалізаціїтрилінгвальної моделі у шкільній освіті;забезпечити послідовне вивчення мов та розмаїттяіншомовної пропозиції у розрізі шкільної системиосвіти; інтенсивно використовувати ІКТ унавчанні іноземних мов; уможливити реалізаціюбілінгвального навчання на всіх етапах, щопередбачає вивчення фахового змісту засобамиіноземної мови, тобто здійснення та розширенняпрактики двомовного навчання; забезпечитинаступність та послідовність іншомовної освітив системі шкільної освіти як за вертикаллю, так іна горизонтальному рівні, особливо на перехіднихетапах; розробити критерії оцінювання та формиперевірки з огляду визначення іншомовнихкомпетентностей та відповідності ситуації, а неакцентування на помилках; формувати в учнівстратегії вивчення іноземних мов, що закладепідвалини до вивчення мов упродовж життя.

Висновки. Як зауважено вище, кожнадосліджувана країна (Австрія, Люксембург таШвейцарія) послуговується своєю власноюмоделлю шкільної іншомовної підготовки, що,відповідно, унеможливлює їх перенесення наукраїнську площину. Проте, урахуваннясоціальних, культурних, ментальних іматеріальних особливостей нашої державидозволяє використати передовий досвідформування змісту іншомовної освітинімецькомовних країн.

На нашу думку, виділені позитиви уформуванні шкільної іншомовної освітинімецькомовних країн можуть суттєво вплинутина реформування галузі шкільної іншомовноїосвіти в Україні зі збереженням пріоритетностірідної мови як засобу спілкування з одночасноювідкритістю до світу з його мовним, культурним,політичним, економічним, соціальним розмаїттям,сприяти усвідомленню важливості оволодінняіноземною мовою з метою інтеграції у сучаснийглобалізований світ.

1. Купчик Л. Вплив глобалізації та інтернаціоналізаціїсуспільства на мовну політику і трансформацію цілейшкільної іншомовної освіти у Швейцарії / ЛарисаКупчик // Молодь і ринок: щомісячний науково-педагогічний журнал. – Дрогобич, 2014. – № 7 (114).– С. 93 – 97.

2. Локшина О.І. Зміст шкільної освіти в країнахЄвропейського Союзу: теорія і практика (другаполовина ХХ – початок ХХІ ст.): монографія /О.І. Локшина. – К.: Богданова А.М., 2009. – 404 с.


124

3. Першукова О. Модернізація навчання іноземнихмов у європейському освітньому просторі / ОксанаПершукова // Порівняльно-педагогічні студії. –2009. – № 1. – С. 9 – 103.

4. Савченко О. Системний підхід до модернізаціїзмісту загальної середньої освіти / ОлександраСавченко // Рідна школа. – 2010. – № 1 – 2 (січень –лютий). – С. 3 – 7.

5. Тадеєва М.І. Удосконалення змісту сучасноїшкільної іншомовної освіти в Австрії / М.І. Тадеєва,Л.Є. Купчик // Оновлення змісту, форм та методівнавчання і виховання в закладах освіти: Збірникнаукових праць. Наукові записки Рівненського

державного гуманітарного університету. – Рівне:РДГУ, 2015. – Випуск 11 (54). – С. 14 – 18.

6. EUCIM-TE. European Core Curriculum forTraining Teachers for Mainstream Literacy Education:Needs Analysis Report Luxembourg / [C. Berg, P. Joachim,N. Kneip et al.]. – Luxembourg, 2009. – 37 p.

7. Wolff D. Zur Bedeutung des bilingualenSachfachunterrichts im Kontext des Mehrsprachigkeitskonzeptsder Europäischen Union [Електронний ресурс] / Dieter Wolff// CLIL/EMILE – The European Dimension. Action, Trends andForesight Potential. – Jyväskalä: University of Jyväskalä, 2002.– S. 44 – 46. – Режим доступ: http://www.sukrzsza.sk/docs/

clil-emile.pdf. – Заголовок з екрана.


Постановка проблеми. В поліпедагогічно-освітньої діяльностічасто-густо трапляється така

проблемна ситуація, коли слід цілеспрямованоставити питання щодо психологічної підготовкимузиканта до виступу. Більше того, осібногопроробляння потребує явище надмірногоестрадного хвилювання, щодо якого украйнеобхідним є врахування його етіології та

класифікаційної характеристики. Звідси –ставлення до цих явищ як специфічних психічнихфеноменів, які потребують залучення цілої низкиспеціалізованих аргументацій. Тому, пропонованастаття щодо завдань та принципів психологічноїпідготовки музиканта до виступу покликанаувиразнити проблемно-тематичну (а такожпонятійно-категоріальну) характерність галузізнань щодо психології музичної діяльності.

Леся Журавська, старший викладач кафедри музикознавства та фортепіаноДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПРИЧИНИ НАДМІРНОГО ЕСТРАДНОГО ХВИЛЮВАННЯ:ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ФОБІЙ МУЗИЧНОГО ВИКОНАВСТВА

У статті висвітлюються питання основних чинників виникнення та перебігу сценічних фобій. Авторопирається на існуючі музикознавчі роботи, дослідження відомих психологів, медичні дослідження тапедагогічний досвід відомих виконавців.

Ключові слова: сценічне хвилювання, сценічні фобії, артистизм, естрадна витримка.

Літ. 7.

Леся Журавская, старший преподаватель кафедры музыковедения и фортепианоДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПРИЧИНЫ ИЗБЫТОЧНОГО ЭСТРАДНОГО ВОЛНЕНИЯ: ТЕОРЕТИЧЕСКИЕАСПЕКТЫ ПРОБЛЕМЫ ФОБИЙ МУЗЫКАЛЬНОГО ИСПОЛНИТЕЛЬСТВА

В статье освещаются вопросы основных факторов возникновения и течения сценических фобий.Автор ссылается на существующие музыковедческие работы, исследования известных психологов,медицинские исследования и педагогический опыт известных исполнителей.

Ключевые слова: страх сцены, сценические фобии, артистизм, эстрадная выдержка.

Lesya Zhuravska, Senior Lecturer of Musicology and Piano DepartmentIvan Franko Drohobych State Pedagogical University

REASONS FOR EXCESSIVE SCENIC WORRYING: THEORETICAL ASPECTS OF THEPROBLEM OF MUSICAL PERFORMANCE PHOBIAE

The problem of the main factors of appearance and course of scenic phobia is surveyed in the article.The author relies on current musicological researches, prominent psychologists’ analyses, medical inquiriesand distinguished performers’ pedagogical experience.

Keywords: scenic worrying, scenic phobiae, artistry, public self-control.

УДК 159.9:7.071.2

© Л. Журавська, 2016


125 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Аналіз основних досліджень і публікацій.Очевидним є те, що науковці, які тією чи іншоюмірою торкалися цієї проблематики належать дорізних галузей науки. Це психологи, медики,музиканти, педагоги… Тому аналіз дослідженьпоказує дуже широкий спектр зацікавленихлюдей, яким не байдужа ця проблема, котріуспішно поєднують різногалузеві знання, щоб,врешті решт, максимально наблизитися до“формули” успішної психологічної підготовкимузиканта-виконавця до виступу. Середпублікацій, дотичних до теми, важливе місцезаймають праці Т. Воробкевича, А. Алексєєва,Н. Антонець, Р. Ассаджолі, В. Басейн, Е. Берн,Г. Вартанян, Е. Петров, В. Гольденвейзер,О . Виш невсь кого , Ж . Гроф ф , А. Грю н ,Б. Карвасарського, С. Робінштейна, В. Софроницького,З. Фрейда.

Мета статті полягає у поширенні тапоглибленні знань з психології музично-виконавської діяльності. Усвідомлюючискладність самого процесу виконавства,поєднання його складових, автор має на метізаохочувати молодих педагогів до вирішеннянадважкого завдання – виховання музиканта-виконавця, позбавленого надмірних емоційнихстраждань у процесі виконавства.

Виклад основного матеріалу. Практикапоказала, що суто хвилювання й справді єнеобхідним під час публічного виступу, оскількивоно покликане привносити у виконання артистапідвищену гостроту сприймання та почуттєвогоспектра – таке хвилювання називаютьпродуктивним.

Однак надмірне хвилювання – тобто таке, щоне є пов’язаним з інтерпретацією – заважаєсамовираженню й фактично руйнуєінтерпретацію, а отже є непродуктивним.

Лабораторні дослідження показали, що впроцесі сценічного виступу в організмі людинивідбуваються значні фізіологічні зміни:підвищення артеріального тиску, прискореннясерцебиття, підвищення температури, адреналінуй холестерину в крові тощо. Їхня надмірністьсвідчить про непродуктивне хвилювання,невміння адаптуватися до екстремальноїситуації. До речі, у сценічно адаптованогомузиканта усі негативні зміни в його організміповинні після виступу поступово зникнути безнегативних наслідків для здоров’я – так як вониминають у добре тренованого спортсмена.

Розмірковуючи над причинами надмірногоестрадного хвилювання, дослідники передусімзамислюються над сутністю виконавськогомистецтва: воно не підлягає настільки точній

фіксації, як у випадку реального нотного текстумузичного твору, що є артефактомкомпозиторської творчості; натомість покликанезавжди народжуватися заново і тому є мінливим,оскільки може змінюватися під дією різнихпричин. Усвідомлення цієї особливості музичноїдіяльності у виконавця фіксується на підсвідомомурівні. В результаті й виникає стан, який можнапорівняти з передчуттям катастрофи, якщовиступ буде невдалим; адже публічність музично-виконавчої діяльності – це завжди суспільнозначущий момент, що веде за собою йогооцінювання.

Цікаво, зокрема, що більшість дітей (на відмінувід дорослих) не бояться публічного виконаннясаме тому, що вони не усвідомлюють йогосуспільної значущості. Більше того, особливістюдитячої психології є те, що діти (на відміну віддорослих) почуваються значно вільніше самезавдяки присутності в залі знайомих людей – цеїх надихає. І лише у підлітковому віці, колиформується необхідне для музиканта-виконавцяусвідомлення суспільної значущості концертноговиступу, й з’являється страх виходу на сцену. Тоді,власне, слід набувати вміння абстрагуватися від“гнітючої” відповідальності, долати понуріпередчуття. Але усе це потребує вольових зусильта серйозного самонавіювання.

Принагідно варто нагадати про різницю поміжартистизмом та естрадною витримкою: якщоартистизм є вродженою властивістю натури, щозі статусу природних задатків піддається нарозвитку, то естрадну витримку можнавідпрацювати, і це повинно входити як довиховного комплексу, так і до поля зору вжескладених артистів – під кутом психологічноїпідготовки до публічного виступу. Проте,проблема якраз у тому й полягає, що навіть якщовважати, що “у талановитої людини захопленнятворчістю допомагає подолати хвилювання” [6,329], то все ж таки більшою мірою люди самехвилюються й тому не можуть достеменнореалізувати свої артистичні можливості. Звідси –потреба у спеціальному пророблянні проблемипричини естрадного хвилювання, яке потребуєзалучення вже психіатричних знань, завдякичому відкривається можливість впритул підійтидо наукового прояснення феномена “сценічніфобії” [6, 330].

Розмірковування у цьому напрямі варторозпочати із зауваги того, що кожна людина усвоєму житті тією чи іншою мірою потрапляє взалежність від доволі неприємних психологічнихстанів – таких як страх, тривога, нав’язливі думкитощо. Тим паче люди, діяльність яких пов’язана


126

з творчістю, з процесом творення і відтворення,насамперед відносяться до групи особливоговпливу на них. Всі ці стани можемо узагальнюючиназвати нав’язливими станами, або обсессіями(лат. – одержимість). Нав’язливі стани – це думки,спогади, сумніви, страхи, дії, рухи, що виникаютьнезалежно і всупереч бажанню, при цьомуобов’язково відзначаються постійністю абопевною періодичністю. Людина розуміє їхнегативність, абсурдність, але звільнитися від нихне може.

В науці було безліч спроб пояснити,проаналізувати причини виникнення нав’язливихстанів, систематизувати і класифікувати їх таспрогнозувати можливі шляхи клінічногоподолання. Відстежуючи розвиток наукової думкистосовно нав’язливих станів, можна побачити, зодного боку, полярність поглядів науковців,методів підходу до вказаної проблеми, а з другого,що об’єднує їх, чітке бажання і спроба вивчитите, що конкретно і однозначно чітко неможливопояснити, дещо нематеріальне, мінливе і дужеіндивідуальне.

Голландський вчений, лікар-психолог Гулен(Cullen) у 1776 вперше вводить термін невроз.Поняття нав’язливі стани вперше введенінімецькими вченими, а описані французькими.Датовані праці початком ХІХ століття. У 1735році вчений Браун (Brown) вводить термінастенія, або астенічний синдром. В 1775 роцівчений Уайт (Whytt) підтверджує актуальністьастенічного синдрому клінічними результатами ідоводить, що астенічний синдром єнайпоширенішим невротичним синдромом серед“практично здорової частини” населення. Внаукових працях з приводу нав’язливих станівз’являється термін обсессія [3, 32]. Термінвикористовується для позначення нав’язливихдумок, явищ. Наступним терміном, з якимпов’язана ця тема, є “фобія” – означає страх,найбільш поширений термін в колах, непов’язаних з медициною як такою. Синдроми якскладові частини фобій переплітаються,асимілюються і в кожному випадку створюютьєдину, неповторну комбінацію нав’язливих станівабо фобій. Ці комбінації настільки різняться міжсобою, наскільки різним є кожен індивід. Наведенівище терміни за своєю сутністю пояснюють одніі ті ж явища, тобто страх перед чимось, кимось,природу цих страхів, клініку, динаміку розвитку,шляхи подолання. Для теми цієї статті допустимеоб’єднання вище заданих термінів в одне поняття– фобії, так як це не спроба втручатися в медичнуцарину. Навпаки, завдяки знанням з медичноїпсихології, спробуємо вияснити природу фобій,

характерних для людей, праця яких пов’язана зтворчістю, клініку фобій та можливістьформування особистостей, позбавленої цихнегативних явищ. Будь-які фобії створюютьруйнівне середовище, яке не сприяє, а навпаки –гнобить будь-який творчий процес. Отже, вподальшому використовуватимемо об’єднуючийтермін – фобії.

Здебільшого фобії не проявляються якординарні, а об’єднуються, асимілюють одна зодною, утворюючи складні психологічнікомбінації. Такі переплетіння сприяютьутворенню численних комбінацій нав’язливихстанів.

Видатний український психолог М. К. Ліпгардстверджує неможливість чіткого розподілунав’язливих страхів, ідей, фобій, тому що коженнав’язливий стан в природі своїй має і страх, ідумку, і потяг. Тому він наполягає на поділінав’язливого стану на “феномен нав’язливості”– який протікає в стані свідомості і на вториннийелемент, що є критикою і боротьбою з цимявищем [4, 76].

Клініка феномену нав’язливості виникаєраптово, не пов’язана змістом із конкретноюситуацією, сприймається як чужа і основуєтьсяна негативних емоціях. При фобіях емоційнийелемент виявляється не стільки в негативномувідтінку, скільки у сильному афекті зпереживаннями загрози особистості. Основнівідчуття під час нав’язливих станів: стисканнягорла, брак повітря, часте серцебиття, відчуттястискання в ділянці грудини і серця, тремтіннярук, ніг, в цілому тілі відчувається завмирання,ефект “мурашок”.

В основі будь-якого неврозу, фобії чинав’язливого стану лежить страх, здебільшогобезпідставний, беззмістовний. Перші прояви страхіввиникають в дитинстві. В цей період ці відчуттяздебільшого носять невизначений характер, ємалодиференційними. Інші переживання виникаютьу період статевого дозрівання, мають хвилеподібнуамплітуду затухання та повторного прояву в певнімоменти життя. Всі фобії, незалежно від їх природи,характеризуються стійкістю. Фобії, що мають більшчітку, конкретну характеристику (вид діяльності,головний подразник тощо) проходять через тристадії:

1. Нав’язливий страх (фобія), що виникаєтільки при певному подразнику;

2. Нав’язливий страх, що виникає приочікуванні певної травмуючої ситуації;

Нав’язливий стан, що ви никає лише від думкипро можливість зустрічі з травмуючоюситуацією [5, 268].



127 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Сучасна наука пропонує дві можливі формиборотьби з фобіями: активну і пасивну. Приактивній – всі сили скеровуються на подоланняподразника і симптомокомплекса; при пасивній– переведення уваги на запобігання реалізаціїсимптомів нав’язливості та утворення системизасобів захисту – ритуалів. Дослідники, кожен по-своєму, виводять на чільне місце причинивиникнення фобій. Одні надають перевагугенетичній спадковості, тобто генетичному коду,інші, заперечуючи генетику як основну складову,виводять соціальні особливості, фізіологічні,статеві, економічні, етнічні, комбіновано-ситуативні тощо. Розвиток сучасної психології даєможливість більш детально розподілити фобії зафаховою діяльністю людини. Саме тому,керуючись достатніми знаннями про загальніпоняття фобій, можемо перейти до тих видів, якіскладають наш науковий інтерес – фобії, котрі,мов вірус, вражають людей, пов’язаних змистецтвом виконання, а саме – фобій сцени.

Страх, невпевненість, сумніви – це основнівідчуття, які піднімаються з глибин підсвідомості,визрівають і приходять до нас через генетичнупам’ять. Це відчуття новоутвореньпсихологічного буття, які з’являються ісупроводжують кожну особистість впродовжусього життя.

Велика ймовірність, що всі фобії можуть матитравматичне, психологічне або соціальнепоходження. Ця робота передбачає звуження колапитань щодо фобій сцени, а саме розгляд такихосновних фобій музичного виконавства:

1. Страх виходу на сцену як саму дію;2. Страх забути текст;3. Страх адекватного сприйняття публікою

інтерпретації виконавства (новизна, авторство);4. Страх критичної самооцінки (самоствердження,

висока чи низька самооцінка, співвідношення “Я”і суспільства);

5. Інші комбіновані страхи, пов’язані зфізичним здоров’ям та психологічним станом.

Розглянемо детальніше вищевказані фобії,зазначаючи причини їх появи.

Страх виходу на сцену як сама дія. Немаєжодного виконавця, якому були б невідомі цівідчуття, хоча відмінність полягає в тому, якимчином перебігає цей вид фобії у кожного зокрема.Впливає це на рівень виконавства в бік натхненноїінтерпретації чи, навпаки, приводить донеприродного, штучного, примусового виконаннятвору. Проблема полягає в тому, що коженвипадок є строго індивідуальним. Наскількирізняться двоє людей, настільки різнятьсяпричини, що викликають подібний страх, – немає

однакового часу протікання і способів подолання.Вихід на сцену – це результат певних навиків,праці і таланту. Передумовою цієї дії є фактори,що вже наведені вище (див. основні фобії сцени).Виходячи з цього, спірним є саме те, в якомупорядку розглядати цей вид фобії: як першодіючи як результат всіх попередніх чинників.Незаперечним є те, що кожен виконавець впроцесі розвитку і становлення отримує набір тихчи інших фобій в різних комбінаціях. Кожному, втій чи іншій мірі, доводилось відчувати певнийдискомфорт, і у кожного виконавця причинивиникнення та перебіг цих страхів є чіткоіндивідуальним.

Розглянутий медичний аспект фобій показує,що зароджуються вони в ранньому дитинстві. Вцей період фобії носять мало визначений і малодиференційний характер. Судячи з цього, миговоримо і про становлення музиканта-виконавцяще в ембріонному стані. Сюди обов’язково сліддолучати і період пренатального розвитку дитини.Розвиток плоду до народження, саме народження,період адаптації в перші години життя – це вжестресова ситуація як для матері, так і для дитини.Перша хвиля страхів окреслює період першихтрьох років її життя, як є надзвичайно важливимив аспекті створення здорової моральноїатмосфери і єдності обох. Базуючись надосягненнях світової наукової думки, можнастверджувати, що діти, які до трьох років булипозбавлені постійної уваги матері, вихованнямяких займалися інші (дитячі ясла, садочки, няні,сиротинці тощо), розвиваються зовсім за іншоюпсихологічною схемою. Вони отримують іншийнабір можливостей боротьби зі своїми страхамита їх подолання. Вони – наче рослина, вирвана зприродного середовища, пересаджена в чужийґрунт, хай навіть і тепличний.

Друга хвиля страхів пов’язана з періодомгормонального розвитку, періодом статевогодозрівання. Якщо підлітковий етап закріпитьвиявлені фобії, то є всі шанси на те, що вонибудуть періодично повторюватися в певнімоменти життя і у зрілому віці. Фобії мають чіткуособливість: вони дуже стійкі, і тому вихід насцену, що є результатом певних навиків, талантуі праці, повинен мати період роботи, якийзабезпечить можливість уникнення цих фобій. Щож означає страх вийти на сцену? Страх вийтиперед рівними собі і звітувати про певну роботу.Основним питанням є те, який механізмспрацьовує у конкретному випадку. Якщо фобії єнадзвичайно стійкими, то для того, щобизакріпитись у підсвідомості, потрібен подразник,який постійно нагадує про себе – тобто


128

створюється ситуація, яка сприяє виникненнюсаме такої форми страху. Виконувати – значитьподати певний комплекс-звіт, охопити авторськийзадум, текст, стиль, майстерність, витримку тощо.Це результат розумової діяльності, результатототожнення, ідентифікації свого “Я” в когортіінших виконавців. Однозначно це не є сухиммашинальним (технічно досконалим)професіоналізмом. Ми не можемо розділятивиконавство на механічну та емоційну частину,бо вони пов’язані в одне ціле настільки, наскількиє необхідним процес дихання. Майстерність безпсихологічної основи є абсолютно не можливою,за сутністю є машиною, що видає певнізапрограмовані звуки. Вихід на сцену виконавцябудь-якого рангу – початківця чи знаного івідомого – є стресовою ситуацією для особи зрізними знаками: “плюс” чи “мінус”. Її можна по-різному називати: хвилювання, творчий екстаз,паніка, крах ілюзій і т.п. Вихід на сцену – це стан,який супроводжується постійним емоційнимфоном. Особливість цих відчуттів полягає в тому,що вони не завжди усвідомлюються людиною.Відчуття породжуються світом об’єктивних явищ,але всі вони, так чи інакше, є суб’єктивними засвоїм характером. Емоційний стан страху вийтина сцену впливає на психічну діяльністьвиконавця і виявляється у різних настроях,афективних станах, стресах. Вони поділяються навищі і нижчі, простіші і складніші, позитивні інегативні, активні (стенічні) і пасивні (астенічні)тощо. Вихід на сцену – це можливий стан афекту,повна втрата контролю над собою, це по суті“емоційний вибух”. Вміння керувати своїмиемоціями, не допустити, щоб страх опанував, незнищив все те, що було здобуто до виходу на сцену– велика майстерність і сила волі. Сценічнийстрах властивий не тільки початківцям, але йвидатним майстрам сцени.

Зі спогадів В.І. Савшинського: “Артист запокликом і талантом, Софроніцкий хвилювавсяперед кожним публічним виступом. При цьомуабсолютно не мав значення рівень концерту…Зайшовши артистично, я бачив артиста мертво-блідим, він лежав на кушетці і, ледь ворушачигубами, шепотів: “я хворий і буду дуже поганограти”, вигляд його був такий поганий, що я ледьне повірив його словам, але як він грав –майстерно і піднесено. А після концерту настрійбув чудовий і мав прекрасний здоровийвигляд” [7, 289 – 290].

Розглядаючи попередній вид фобії, миконстатували її психологічну суть. Причини, щопороджують цей вид страху є однозначнопсихологічними. Суб’єктивні і об’єктивні,

динамічно розгорнуті – від перших проявів і достресово-афективних – всі вони належать допсихологічного джерела. Наступний видсценічних фобій – це страх забути текст. В цьомувипадку діють фактори впливу, що належать нетільки до психологічних чинників. Конкретно ічітко на перший план виходять професіоналізм(виконавська майстерність та уміння), досвід,фізичний стан здоров’я та психологічна витримка.Виникнення будь-якої фобії та її фіксація(закріплення) обов’язково мають моментпоштовху, первинного подразника. Якщо ж цейподразник буде проявлятися в досить частійпослідовності і закріпиться у підсвідомості, тодіуникнути нападів страху такого виду простонеможливо. Якщо б можна було розділитимайстерність виконання на абсолютно незалежнідві складові і мати можливість доводити кожну зних до досконалості, керувати ними, тільки тодіможна було б сподіватися на зникнення цілогоряду фобій. Складовими, відповідно, є механічнаробота (технічно досконале виконання тексту) іемоційна сторона (інтерпретація, агогіка,динаміка, психологічний стан в цілому). Приіснуванні першої складової і відсутності другоїможна змоделювати біоробота, який досконалотехнічно володіє інструментом, але за відсутностідругої частини говорити про творчість як таку єабсолютно немислимим. Якщо узагальнити кожентворчий процес, то очевидно, що він єрезультатом діяльності людини, яка складаєтьсяз технічної частини і психологічно-емоційногостану. Недосконалість однієї з цих складовихнеминуче призводить до появи певних видівфобій, які, в свою чергу, суттєво вплинуть наякість творчого виконання. Очевидно, варіантідеального співвідношення цих складових істановив би ідеальне виконання, хоча шлях доцього лежить через кропітку працю над кожноюз них. Отже, вивчення і запам’ятовування нотноготексту та його виконання без зривів єпролонгованим процесом, який поєднує в собіосновні методичні засади навчання гри наінструменті (сольному співі, диригуванні) ічинники індивідуальної психології особистості.

Низька самооцінка. Це більш складна фобія,яка виявляє страх перед адекватним сприйняттямпублікою музичного твору в інтерпретації, якупропонує виконавець. Наявність слабких сторінтехнічної майстерності, фізичний стан здоров’яв поєднанні з особливим психологічним типомлюдини є передумовою для розгляду такогофактора як самооцінка. Саме він є, здебільшого,домінуючим в процесі руйнації митця, артистазсередини. Психіку людей мистецтва можна



129 Молодь і ринок №3 (134), 2016

порівняти з “оголеними дротами під високоюнапругою”. Часом достатньо іскри, щоб всезруйнувати і спалити. Причини низькоїсамооцінки непрості. Протягом усього психічногорозвитку людини виявляються дві взаємопов’язанітенденції. Людина, по-перше, шукає своєїспільності зі світом, свого єднання з ним, і вонатим більше стає особистістю, чим більше вбираєв себе багатство світу. Усе краще, усі заслугивеликого цілого стають її надбанням. По-друге,вона прагне поєднати себе з цим великимспільним не як незначна, невиразна істота, а якнеповторна індивідуальність. Найвище вираженнясвоєї індивідуальності людина знаходить у творчійдіяльності. Принцип індивідуалізації значноюмірою пояснює моральну поведінку людини.Заздрість до справжнього творця, прагненняслави, почесті, поваги, намагання досягтивисокого рівня, бути несхожим на інших – все цетеж пов’язується з принципом індивідуалізації.Уся практична сфера людської діяльності, надтотворчої діяльності, є вираженням прагненнялюдини до неповторності. Кожна творчі людинамає своє, притаманне лише їй, бачення світу.Власний стиль мають визначні скрипалі, піаністи,вокалісти, диригенти тощо. Творцем справжніххудожніх цінностей можна вважати того, хто,спираючись на об’єктивні закономірності явищдійсності, вміє відтворювати їх з неповторноюіндивідуалізацією. Багатство світу – передумоварозкриття художньої своєрідності митця, а цясвоєрідність – передумова розкриття об’єктивнихрис дійсності. Лише оригінальний,індивідуальний підхід дає змогу побачити смисл,красу довколишніх явищ, творів мистецтва. Колиж індивідуальність починає розуміти іншуіндивідуальність, виникає творче спілкування міжлюдьми. Кожна людина вбирає в себе духовнебагатство людства. Але у спілкуванніоригінальностей є певна суперечність. Те, в чомулюди розходяться, що їх відрізняє, стає ґрунтомдля змістовного зв’язку. У своїх найзагальнішихта найістотніших рисах творчий процес слідвизначати як виробництво певного оригінальногопродукту для комунікаційної мети. Ці двамоменти – оригінальність і комунікація –стосуються будь-якого виду творчості.Оригінальність становить усе те, що істотновирізняє одну людину від іншої – неповторні їїриси, тобто саме творчу індивідуальність.

У житті людина поводить себе природно ідоцільно, але варто їй вийти на сцену, як вонавтрачає невимушеність своїх дій. Людина немовбирозучується ходити, сидіти, мислити, їсти тощо.Відбувається своєрідне ураження психіки. Ось

чому цим звичним діям виконавець має вчитисьзнову і знову. Можливо, ця втрата навичокпов’язана, насамперед, із втратою функції уявичи фантазії. Але це не є беззаперечним фактом.За теорією Г. Воллеса [1, 63] творчий процес,підготовка виходу на сцену проходить чотириетапи:

1. Підготовка2. Визрівання3. Натхнення (осяяння)4. ПеревіркаВтім, на етапі перевірки ще не постає потреба

порівнювати себе з іншими виконавцями, бутивпевненому у правоті своїх рішень. На основіпевних чинників з’являється необхідністьпорівняльного етапу своєї роботи з іншими. Туті зароджується страх бути неприйнятим,незрозумілим. Оскільки людина є одиницясуспільна, національно причетна, з повнимнабором генетичних кодів, то на перший план іголовні ролі висуваються не суто професійнінавички, а суспільні психологічні аспекти. Навиховання музиканта з нормальною критичноюсамооцінкою впливає: фізичне і моральнездоров’я, соціальний статус, національний етнос,спадковість тощо.

Кожний із нас, навмисно чи несвідомо, частопорівнює себе з іншими і в результаті виробляєдосить стійку думку про свій інтелект,зовнішність, здоров’я, становище в суспільстві,тобто формує “набір самооцінок”, від якогозалежить, скромні ми або зарозумілі, вимогливідо себе або самозаспокоєні, соромливі абочванливі. У людей, що страждають неврозами,самооцінка частіше буває завищеною абозаниженою, а іноді набуває крайніх форм. Людина,яка ставить себе вище за інших, навмиснепідкреслює таке у своїй творчій діяльності,неминуче викликає роздратування оточуючих.Неадекватна зарозумілість, пихатість, зневага доінших – невичерпне джерело негативізмуоточуючих. Така самооцінка сприяє образливості,нетерпимості до найменших зауважень. У ційроботі нас більше цікавить людина зі зниженоюсамооцінкою. Уявлення про себе як про людинуменш здатну, невезучу, нещасливу, хворувластиві, в основному, людям з тривожнимзастрягаючим і педантичним типами акцентуаціїхарактеру, вони створюють знижений фоннастрою, закріплюють “комплекс неповноцінності”[2, 44]. Стійка надмірно низька самооцінкаспричиняє надмірну залежність від інших,несамостійність і навіть підлещування, з’являєтьсябоязкість, замкнутість, перекручене сприйняттяоточуючих.


130

На формування самоповаги, самооцінкивпливають багато чинників, що діють вже вранньому дитинстві – ставлення батьків, стансеред ровесників, ставлення педагогів.Порівнюючи думки про себе оточуючих, людинаформує самооцінку, причому цікаво: спочаткувчиться оцінювати інших, а потім вже себе. І лишедо 14 – 15 років підліток опановує методсамоаналізу, самоспостереження і рефлексії,аналізує досягнуті власні результати і тим самимоцінює себе, впливає на рівень домаганьособистості, що характеризує ступінь важкостіцих цілей, до яких прагне людина і досягненняяких здається їй привабливим і можливим. Рівеньдомагань – той рівень важкості завдання, котрийлюдина зобов’язується досягти, знаючи рівеньсвого попереднього виконання. На рівеньдомагань впливає динаміка невдач і поступів нажиттєвому шляху, успіху і краху в конкретнійдіяльності. Самоповага це узагальнене ставленняособистості до самої себе, прямо пропорційнекількості досягнутих успіхів і оберненопропорційне рівню домагань, тобто чим вищедомагання або ціль, тим більшими повинні бутидосягнення людини, щоб вона могла себеповажати.

Низька самоповага означає гостру незадоволеністьсобою, негативну оцінку своєї особистості,схильність до неврозу, депресії, коли визнання ігіпертрофія власних недоліків служать дляневротика не стартовим майданчиком для їхподолання, а засобом самовиправдання, відмовивід творчої діяльності.

Практика показує, що в історії музичноговиконавства навіть яскраво артистичні натуривідчували при публічному виступі психологічнийдискомфорт. І навпаки, натури з доволі слабкимвираженням виконавського таланту доволісміливо виходять на сцену і виступають доволі

впевнено, хоча при цьому не справляють особливояскравого враження на публіку.

Насправді ж володіння естрадною витримкоюзалежить від психічного складу натури, оскількивже саме перебування на сцені та ще й в якостімузичного виконавця при певній мірі акторськоїгри пов’язані з надзвичайно сильним психічнимтиском. До речі, навіть короткочасний виступвимагає від людини таких психічних затрат, щорівнозначні восьмигодинному робочому дню.

По суті, поведінка на сцені – це поведінка векстремальній ситуації, і вийти переможцем уцій ситуації є надзавданням педагога.

1. Алексеев А.А. Методика обучения игры нафортепиано: [Монография] /А.А. Алексеев // – М.:Музгиз, 1976. – С. 63.

2. Антонець Н.П. Спілкування на урокахмузики: [Монография] /Н. П. Антонець// –Дрогобич, Коло, 2001. – С. 44.

3. Ассаджоли Р. Психосинтез. Теория ипрактика: [Монография] /Р. Ассаджоли // – М.:Музыка, 2000. – С. 32.

4. Бассейн В. Проблема бессознательного. Онеосознаваемых формах высшей нервнойдеятельности: [Текст] / В. Бассейн // Вопросымузыкальной педагогики. Ред. В.А. Натансон // –М.: Музыка, 1979. – С. 76.

5. Берн Э. Психоанализ: [Текст] / Э. Берн //Большая медицинская энциклопедия. – Т. 16. // –М.: Советская энциклопедия, 1976. – С. 268.

6. Григорьев Л.Г. Воспоминание о Гольденвейзере:[Текст] / Л.Г. Григорьев // Современные пианисты./сост. Л.Г. Григорьев, Я.М. Платек //– М.:Советский композитор, 1990. – С. 329 – 332.

7. Мильштейн Я.З. Воспоминания о Софроницком:[Текст] / Я.З. Мильштейн / Современные пианисты./сост. Л.Г. Григорьев, Я.М. Платек //– М.:Советский композитор, 1990.– С.281 – 290.



“Музика – справжня загальна людська мова”. Карл Юліус Вебер

німецький письменник

“Музика одна є світовою мовою і не потребує перекладу, бо каже душі”. Бертольд Авербах

німецький письменник


131 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Постановка проблеми у загальномувигляді. Входження українськоїсистеми освіти до Європейського

освітнього простору детермінує модернізаціюосвітньої галузі у сторону підвищення якостіпідготовки фахівців.

Задекларовані також й у низці державнихдокументів [8; 9] зрослі вимоги до організації іякості освітнього процесу.

Учені [1; 10; 15; 11; 13; 18; 19; 22; 5; 23]переконують, що у таких умовах є необхідністьоновленої освітньої парадигми, концептуальноюосновою якої має бути компетентнісний підхід.

Національна рамка кваліфікацій [12] предбачаєте, що на шостому кваліфікаційному рівні(Таблиця 1), який стосується підготовкибакалаврів має місце розвиток різних знань і умінь,у тому числі і тих які стосуються дослідницькоїдіяльності, зокрема (концептуальні знання;критичне осмислення основних теорій,принципів, методів і понять; застосуванняінноваційних підходів).

Формуванню здатності бакалаврів соціальноїпедагогіки до дослідницької діяльності, має бутиприділена особлива увага, оскільки специфікаїхньої професійної діяльності прямо пов’язана зпроведенням різних досліджень, що знайшло своєвідображення у галузевому стандарті підготовкисоціальних педагогів [7].

Саме тому, зважаючи на все вищевикладене,для визначення оптимальних способів підготовкимайбутніх бакалаврів соціальної педагогіки,актуальною є проблема визначення сутності іструктури дослідницької компетентностімайбутніх бакалаврів соціальної педагогіки.

Аналіз останніх джерел і публікацій. Усучасній педагогічній науці наявні різні думкищодо визначення дефініції “дослідницькакомпетентність”. Такі праці як, – (Л. Бондаренко,С. Осипова, О. Бережнова, М. Архипова,Е. Шашенкова, В. Литовченко, С. Арсенова,М. Олейникова, 4Т. Шепілова, М. Романова,П. Романов, М. Яковлєва, А. Леонтович,А. Савенкова, А. Поддяков, А. Обухов, З. Борисова,

УДК:37.013.42:377:005.336.2

Олександр Прохорчук, асистент кафедри соціальної педагогіки та інформаційних технологій у освітіНаціонального університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

У статті висвітлено сутність і структуру дослідницької компетентності майбутніх бакалаврівсоціальної педагогіки, як цілісної інтегративної здатності особистості.

Ключові слова: рамка кваліфікацій, структура дослідницької компетентності, дослідницькакомпетентність, бакалаври соціальної педагогіки, компоненти дослідницької компетентності.

Табл. 1. Рис. 1. Літ. 23.

Александр Прохорчук, ассистент кафедры социальной педагогикии информационных технологий в образовании

Национального университета биоресурсов и природопользования Украины, г. Киев

СУЩНОСТЬ И СТРУКТУРА ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИБУДУЩИХ БАКАЛАВРОВ СОЦИАЛЬНОЙ ПЕДАГОГИКИ

В статье освещены сущность и структура исследовательской компетентности будущих бакалавровсоциальной педагогики, как целостной интегративной способности личности.

Ключевые слова: рамка квалификаций, структура исследовательской компетентности,исследовательская компетентность, бакалавры социальной педагогики, компоненты исследовательскойкомпетентности.

Olexander Prokhorchuk, Assistant at the Department of Social Education and Information Technologies in EducationNational Agriculture University of Ukraine, Kyiv

THE NATURE AND STRUCTURE OF THE RESEARCH COMPETENCE OFFUTURE BACHELOR OF SOCIAL PEDAGOGY

The article deals with the essence and structure of the research competence of bachelors of social pedagogyas holistic integrative properties of the individual.

Keywords: qualifications framework, structure research competence, research competence, bachelors’social pedagogy, components research competence.

© О. Прохорчук, 2016


132

І. Коваленко, О. Козирєва, Є. Набієва, Т. Талманова,Т. Ткачук та інші) дають нам приблизне уявленняпро формування дослідницької компетентності,однак переважно не мають єдності у визначеннісутності дослідницької компетентності. Окрім тоговизначення сутності “дослідницька компетентністьбакалаврів соціальної педагогіки” у науковійлітературі не зустрічається.

Виклад основного матеріалу. Закон України“Про вищу освіту” визначає компетентність, – якдинамічну комбінацію знань, умінь і практичнихнавичок, способів мислення, професійних,світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особидо успішного здійснення професійної та подальшоїдіяльності і є результатом навчання на певномурівні вищої освіти [8].

У довідково-енциклопедичній літературі [6; 14;16; 20; 21; 3]. компетентність визначається як:1) володіння компетенцією; 2) володіннязнаннями, що дозволяють судити про щось; якістьлюдини, яка володіє різнобічними знаннями впевній галузі, й тому думка якої є вагомою,авторитетною; здатність особи до виконанняпевного виду діяльності.

Національна рамка кваліфікацій дає такевизначення терміну компетентність, це – здатністьособи до виконання певного виду діяльності, щовиражається через знання, розуміння, уміння,цінності, інші особисті якості.

Таким чином аналіз літератури дає намуявлення про сутність значення “компетентність”,

розглянемо підходи до визначення сутності“дослідницька компентність”.

У дослідженні Л. Бондаренко [4] дослідницькакомпетентність викладача вищого навчальногозакладу розглядається як цілісна, інтегративнавластивість особистості, що поєднує в собізнання, уміння, науковий досвід, особистісніцінності і якості (креативність, творче мислення,уяву, спостережливість) дослідника і виявляєтьсяв готовності ефективно здійснювати власнудослідницьку діяльність і здатності організуватипродуктивну науково-дослідну роботу студентів.

С. Осипова [17] доводить, що дослідницькакомпетентність є інтегральною особистісноюякістю, що виражається в готовності і здатностісамостійно освоювати і отримувати системинових знань в результаті перенесення смисловогоконтексту від функціональної діяльності доперетворювальної, базуючись на наявних знаннях,уміннях, навичках і способах діяльності.

Робота А. Архипової [2] дає уявлення продослідницьку компетентність як – сукупністьдослідницьких умінь, навичок та способівдіяльності, що дає змогу залучити студента напозицію дослідника; сприяти розвитку йоготворчих здібностей; пізнавальних інтересів;активізації і підвищенню ефективності й якостінавчально-пізнавальної діяльності.

Аналіз літератури дає розуміння, що“дослідницька компетентність” – це цілісна,інтегративна властивість особистості, що поєднуєв собі методологічні (концептуальні) знання,


Таблиця 1. Фрагмент НРК (шостий кваліфікаційний рівень)

Рівень Знання Уміння Комунікація Автономність і відповідальність

6 Здатність розв’язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми у певній галузі професійної діяльності або у процесі навчання, що передбачає застосування певних теорій та методів відповідної науки і характеризується комплексністю та невизначеністю умов

Концептуальні знання, набуті у процесі навчання та професійної діяльності, включаючи певні знання сучасних досягнень Критичне осмислення основних теорій, принципів, методів і понять у навчанні та професійній діяльності

розв’язання складних непередбачуваних задач і проблем у спеціалізованих сферах професійної діяльності та/або навчання, що передбачає збирання та інтерпретацію інформації (даних), вибір методів та інструментальних засобів, застосування інноваційних підходів

донесення до фахівців і нефахівців інформації, ідей, проблем, рішень та власного досвіду в галузі професійної діяльності здатність ефективно формувати комунікаційну стратегію

управління комплексними діями або проектами, відповідальність за прийняття рішень у непередбачуваних умовах відповідальність за професійний розвиток окремих осіб та/або груп осіб здатність до подальшого навчання з високим рівнем автономності


133 Молодь і ринок №3 (134), 2016

уміння, науковий досвід, особистісні якості(креативність, творче мислення, уяву,спостережливість, рефлексивність) дослідника івиявляється в готовності ефективно івмотивовано виконувати науково-педагогічнедослідження.

А дослідницьку компетентність майбутньогобакалавра соціальної педагогіки ми розглядаємояк необхідний елемент його професійноїкомпетентності.

У свою чергу професійну компетентністьбакалавра соціальної педагогіки ми спираючисьна Закон України “Про вищу освіту” [8] оцінюємояк динамічну комбінацію знань, вмінь іпрактичних навичок, способів мислення,професійних, світоглядних і громадянськихякостей, морально-етичних цінностей, якавизначає здатність особи успішно здійснюватисоціально-педагогічну та подальшу навчальнудіяльність і є результатом навчання на першому(бакалаврському) рівні вищої освіти.

На підставі проведеного аналізу науковихпраць, власного теоретичного пошуку виділяємочотири компоненти дослідницької компетентності:мотиваційно-ціннісний; організаційний; практично-діяльнісний; особистісно-рефлексивний (рис. 1).

Важливим компонентом, домінантним уздійсненні соціальним педагогом дослідницькоїдіяльності є мотиваційно-ціннісний компонент.Поєднання мотивів і цінностей вибрано нами з

розуміння того, що потреби, мотиви є тимиспонуками, що детермінують виникнення дії чидіяльності, зокрема науково-дослідницької, ацінності особистості впливають на регуляціюпізнавальних процесів, регулюють соціальнуповедінку людини і знаходяться в єдності змотивами. Мотиваційно-ціннісний компонентдослідницької компетентності майбутньогобакалавра соціальної педагогіки знаходитьвідображення, насамперед, в залученні студентівдо науково-дослідної діяльності, у їх прагненні дооволодіння новітніми знаннями, методаминауково-педагогічного пошуку, до формуванняцінностей дослідника. Цей компонент виконуєфункцію стимулювання дослідницької діяльностістудента.

Ефективність дослідницької діяльностімайбутнього бакалавра соціальної педагогікибезпосередньо залежить від його умінь планувати,координувати, оцінювати результати власногонаукового пошуку. Ці уміння студента у структурійого дослідницької компетентності виділено якорганізаційний компонент. Цей складникпередбачає: раціональне планування тапроектування власних науково-педагогічнихдосліджень; регламентацію часу на виконаннянауково-виробничих завдань; вибір інформаційнихджерел, засобів наукового пошуку; вибіроптимальних методів і форм дослідницькоїдіяльності; володіння уміннями раціональної


Рис. 1. Структура дослідницької компетентності як інтегративної властивості особистості

майбутнього бакалавра соціальної педагогіки

134

організації робочого місця, здатностямивикористовувати комп’ютерну техніку длярозроблення інструментарію та обробленнярезультатів наукового пошуку. У структурнійвзаємодії компонентів дослідницької компетеностіцей складник виконує організаційну функцію.

Ефективно здійснювати науково-педагогічнийпошук і, відповідно, розвивати дослідницькукомпетентність може студент, який володієсукупністю методів науково-педагогічногодослідження, уміннями роботи з інформаційнимиджерелами. Практично-діяльнісний компонентдослідницької компетентності передбачає добірвідповідних видів і прийомів науково-дослідницької роботи, умінь фіксувати проміжніта кінцеві наукові результати, і виявляється в участістудентів у виконанні держбюджетних абогоспрозрахункових робіт, роботі наукових гуртків,секцій, студій, творчих лабораторій. Про йогосформованість свідчить факт володіння студентомуміннями написання наукових рефератів, статей,доповідей, уміння виступити з науковоюдоповіддю на конференції чи семінарі. Уструктурі дослідницької компетентності майбутніхбакалаврів соціальної педагогіки практично-діяльнісний компонент виконує технологічнуфункцію.

Особистісно-рефлексивний компонентдослідницької компетентності поєднує в собіосновні якості науковця (допитливість,спостережливість, ініціативність, почуття нового,зацікавленість у справі, ретельність,пунктуальність, відповідальність, організаторськіздібності, комунікабельність, зовнішній вигляд),креативні здібності (образне мислення, розвинутауява, оригінальність мислення, легкість асоціацій,антиконформізм, легкість генерування ідей,гнучкість мислення, здібність до переносу знань),рефлексивні якості (критичне мислення,прагнення доведення, нахили до неперервногоаналізу і рефлексії). Цей компонент відображаєоцінне ставлення майбутнього бакалаврасоціальної педагогіки до перебігу і результатівдослідницької діяльності, виконуючи при цьомурефлексивну функцію.

Визначені і схарактеризовані компонентидослідницької компетентності майбутніхсоціальних педагогів є тими індикаторами, на якімаємо орієнтуватися при визначенні педагогічнихумов, розробленні методики їх реалізації,уточненні критеріїв та рівнів сформованості цієїособистісної властивості.

Висновок. У результаті нашого дослідженнями прийшли до думки, що дослідницькукомпетентність майбутніх бакалаврів соціальної

педагогіки варто розуміти, як цілісну, інтегративнувластивість особистості, що поєднує в собіметодологічні (концептуальні) знання, уміння,науковий досвід, особистісні якості (креативність,творче мислення, уяву, спостережливість,рефлексивність) дослідника і виявляється вготовності ефективно і вмотивовано виконуватинауково-педагогічне дослідження.

А структруа дослідницької компетентностімайбутніх соціальних педагогів складається зчотирьох компонентів, зокрема: мотиваційно-ціннісний; організаційний; практично-діяльнісний; особистісно-рефлексивний.

Перспективи подальших розвідок.Перспективним на нашу думку є подальшедослідження організаційних форм навчання приформуванні дослідницької компетентностімайбутніх бакалаврів соціальної педагогіки.

1. Андреев А.Л. Компетентностная парадигмав образовании: опыт философско-педагогическогоанализа / А.Л. Андреев // Педагогика. – 2005. –№4. – С. 19 – 27.

2. Архипова М.В. Дослідницька компетентністьмайбутніх інженерів-педагогів / М.В. Архипова // Матеріали V Міжнародної науково-практичноїконференції “Професійне становлення особистості:проблеми і перспективи, м. Хмельницький, 22 – 24жовтня, 2009 р. – Хмельницький, 2009. – С. 144– 148.

3. Большой советский энциклопедическийсловарь. – М.: Советская энциклопедия, 1990. –1631 с.

4. Бондаренко Л.І. Формування дослідницькоїкомпетентності майбутніх викладачів вищихнавчальних закладів в умовах магістратури: дис.... канд. пед. наук: 13.00.04 / Ліна ІгорівнаБондаренко; Луганський національнийуніверситет імені Тараса Шевченка. –Старобільськ, 2015. – 262 с.

5. Веpбицкий А.А. Активное обучение ввысшей школе. Контекстный подход: метод.пособие/ А.А. Веpбицкий. – М.: Высшая школа,1991. – 207 с.

6. Гончаренко С.І. Український педагогічнийсловник / С. Гончаренко. – К.: “Либідь, 1987. –374 с.

7. ГСВО МОНУ. Галузевий стандарт вищоїосвіти України. Освітньо-кваліфікаційнахарактеристика бакалавра за спеціальністю6.010100 “Соціальний педагог” напрямупідготовки 0101 “Педагогічна освіта”. – Вид.офіц. тимчас. – К., 2004. – 18 с.

8. Закон України “Про вищу освіту”:документ 2984-14: остання редакцiя вiд



135 Молодь і ринок №3 (134), 2016

22.05.2008: офіційний веб-сайт [Електроннийресурс] / Верховна Рада України. – Електроннідані. – Режим доступу: http: // zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2984-14.

9. Закон України “Про освіту // ЗаконодавствоУкраїни про освіту. Збірник законів. – К.:Парламентське вид-во, 2002. – С. 3 – 27.

10. Крысин Л.П. Толковый словарь иностранныхслов [Электронный ресур]. – www.km.ru

11.Луговий В.І. Європейська концепціякомпетентнісного підходу у вищій школі тапроблеми її реалізації в Україні / В.І. Луговий //Реалізація європейського досвіду компетентнісногопідходу у вищій школі України: матеріалиметодологічного семінару. – К.: Педагогічнадумка, 2009. – С. 5 – 17.

12.Луговий В.І. Це кваліфікаційна конституціянації / В.І. Луговий. – Освіта: всеукраїнськийгромадсько-політичний тижневик. – № 1 – 2(5488 – 5489). – 4 – 11 січня 2012 р.

13.Михайличенко А.М. Обеспечениекомпетентности профессиональных кадров впромышленности / Анатолій МихайловичМихайличенко // Проблемы машиностроения иавтоматизации. – 2003. – № 3. – С. 27 – 30.

14.Новий тлумачний словник української мови:в 4 т. Т. 3. – К.: Аконіт, 1999.

15.Овчарук О.В. Розвиток компетентнісногопідходу: стратегічні орієнтири міжнародноїспільноти // Компетентнісний підхід у сучаснійосвіті: світовий досвід та українськіперспективи / Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.:[Б.В.], 2004. – 111 с.

16.Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый

словарь русского языка [Электронный ресур] /С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. – www.km.ru

17.Осипова С.И. Развитие исследовательскойкомпетентности одаренных детей [Электронныйресурс] / С.И. Осипова. – ГОУ ВПО “Государственныйуниверситет цветных металлов и золота. – Режимдоступа: www.fkgpu.ru/conf/17.doc.

18.Пометун О.І. Розвиток компетентнісногопідходу: стратегічні орієнтири сучасної школи/ О.І. Пометун // Реалізація європейського досвідукомпетентнісного підходу у вищій школі України:матеріали методологічного семінару. – К.:Педагогічна думка, 2009. – С. 332 – 344.

19.Побірченко Н.С. Компетентнісний підхіду вищій школі: теоретичний аспект /Н.С. Побірченко // Реалізація європейськогодосвіду компетентнісного підходу у вищій школіУкраїни: матеріали методологічного семінару. –К. : Педагогічна думка, 2009. – С. 33 – 43.

20.Словник термінології з педагогічноїмайстерності. – Полтава: ПДПІ, 1995. – 69 с.

21.Советский энциклопедический словарь / гл.ред. А.М. Прохоров – 3-е изд. – М.: Сов.энциклопедия, 1984. – 1600 с.

22.Хуторской А.В. Ключевые компетентностикак компонент личностно-ориентированнойпарадигмы образования / А.В. Хуторской // Народноеобразование. – М.: [Б.В.], 2003. – № 2. – С. 58 – 64.

23.Шевченко Г.П. Концептуальна сутністькомпетентнісного підходу: європейський вимір /Г.П. Шевченко // Реалізація європейського досвідукомпетентнісного підходу у вищій школі України:матеріали методологічного семінару. – К.:Педагогічна думка, 2009. – С. 121 – 130.



“Мова наша рідна, Мова українська, Це душі народу І краса, і біль, І зі всього світу, Здалека і зблизька, Українську мову Чути звідусіль”.

Андрій Дяченко “Рідна мова”

136

Постановка проблеми у загальномувигляді. Основним матеріаломсучасного меблевого виробництва є

різні види деревних плит. Деревні плити (ДСП),які виробляються з деревних відходів різання,дерева і фанери. В якості в’яжучих речовин, щовикористовуються при гарячому пресуванні плитпереважно формальдегідних смол карбонат. ЗДСП виготовляються конструктивні елементимеблів, настінних полиць і шаф, столів і бічнихгоризонтальних поверхонь, стільниць.

Мета статті – підготовка майбутніх бакалаврівдеревообробних технологій до художньо-конструкторської діяльності

Аналіз досліджень і публікацій.Деревоволокнисті плити (ДВП) – листовийматеріал, виготовлений у процесі гарячогопресування маси деревних волокон, сформованиху вигляді килима. Ці волокна отримують шляхомпропарювання і розмелювання деревної сировини.Вони являють собою окремі клітини тканин,обривки деревини або групи клітин. Сировина

УДК 647:648

Василь Корицький, аспірант кафедри методики навчання та управління навчальними закладамиНаціонального університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ КОНСТРУКТОРСЬКИХ УМІНЬ У ТЕХНОЛОГІВДЕРЕВООБРОБКИ (на прикладі сучасних технологій меблевого виробництва)

У статті розглянуто умови жорсткої конкуренції переважаючих сьогодні в меблевій промисловості,виробники повинні систематично відстежувати і застосовувати нові способи раціоналізації виробничихпроцесів. Діяльність художників-конструкторів в цілому повинна бути спрямована на забезпеченняпідйому матеріального і культурного рівня народу, підвищення ефективності суспільного виробництва,гуманізацію всього навколишнього середовища людини. Вони повинні вирішуватися шляхом участіхудожника-конструктора у розробці оптимального асортименту, створенні виробів високої якості. Увирішенні зазначених проблем, пов’язаних з діяльністю художнього конструювання, важлива рольналежить інженерам і технологам.

Ключові слова: меблеве виробництво, деревообробні матеріали.

Літ. 5.

Василий Корицкий, аспирант кафедры методики обучения и управления учебными заведениямиНационального университета биоресурсов и природопользования Украины, г. Киев

МЕТОДИКА РАЗВИТИЯ КОНСТРУКТОРСКИХ УМЕНИЙ В ТЕХНОЛОГОВДЕРЕВООБРАБОТКИ (на примере современных технологий мебельное производство)

В статье рассмотрены условия жесткой конкуренции преобладающих сегодня в мебельнойпромышленности, производители должны систематически отслеживать и применять новые способырационализации производственных процессов. Деятельность художников-конструкторов в целом должнабыть направлена на обеспечение подъема материального и культурного уровня народа, повышениеэффективности общественного производства, гуманизацию всей окружающей человека среды. Онидолжны решаться путем участия художника-конструктора в разработке оптимального ассортимента,создании изделий высокого качества. В решении указанных проблем, связанных с деятельностьюхудожественного конструирования, важная роль принадлежит инженерам и технологам.

Ключевые слова: мебельное производство, деревообрабатывающие материалы.

Vasyl Korytskiy, Postgraduate studentNational university of Life and Environmental Sciences of Ukraine

THE METHOD OF DESIGN OF SKILLS OF WOODWORKS OF TECHNOLOGIST(The example of modern technology furniture production)

The article examines the competitive environment that is prevailing today in the furniture industry;manufacturers must systematically monitor and apply new ways of rationalizing production processes.

The activities of a designer as a whole should aim to ensure the recovery of material and the culturallevel of the people, improving the efficiency of social production, the humanization of the entire humanenvironment. They should be decided by participating the artist and designer in the developing of the optimalrange, creating products of high quality. Engineers and technologists take the crucial role in solving problemsrelated to the activities of artistic design.

Keywords: furniture production, woodworking materials.

© В. Корицький, 2016

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ КОНСТРУКТОРСЬКИХ УМІНЬ У ТЕХНОЛОГІВ ДЕРЕВООБРОБКИ(на прикладі сучасних технологій меблевого виробництва)

137 Молодь і ринок №3 (134), 2016

лісопиляння і деревні відходи, технологічні тріскаі деревні відходи. Для поліпшення експлуатаційнихвластивостей ваги додають підсилюють агенти(наприклад, синтетичні смоли), парафін, церезин,антисептики та інші. Формування килима можеперебувати у водному середовищі для отриманнягладкою односторонніх пластин (мокрий спосібвиробництва) або в повітрі, щоб отримати плитидвосторонньої гладкості (сухий). Ця технологіяотримала в світі найбільше поширення. Для цьогов даний час працює велика кількість заводів вбагатьох країнах. У меблів для виробництвавикористовує тверду товщину від 3,2 ДВП до 5мм. З ДВП виготовляють конструктивні елементимеблів, полиці і задні стінки шафи і тумби, нижніполиці у кушетку, ящики, перегородки. Вонитакож використовуються при виготовленнідеталей з криволінійними зовнішніми шарами зструганого шпону цінних порід [1].

МДФ – плита матеріал, виготовлений звисушених деревних волокон, обробленихсинтетичними зв’язуючими речовинами ісформованих у килим, з подальшим гарячимпресуванням і шліфуванням. Абревіатура МДФявляє собою кальку від англійського MDF (MediumDensity Fiberboard). МДФ виникли як подальшийрозвиток технологій на основі сухого процесудеревоволокнистих плит, поліпшується ввиробництво деревно-стружкової плити. СьогодніМДФ є активним конкурентом ДСП, про щосвідчить недавнє уповільнення споживання.Шпон. Німецьке слово Span (шпон) – стружка –настільки тонкий, листовий матеріал, отриманийз цільної деревини шляхом лущення абостругання і облицювання поверхонь, яківикористовуються для виготовлення фанери [2].

Сучасне стилістичний різноманітність мебліві кольору досягається за рахунок використаннязахисних і декоративних покриттів. Найбільшшироко використовуваною технологією длявиробництва багатошарових і ламінованих плит.

Найбільш ґрунтовно до визначення іобґрунтування основних понять, категорій іелементів культури праці в останні десятиліття усвоїх дослідженнях підійшли С.В. Журавель,Д.М. Зембицький, С.В. Лісова, С.Є. Матушкін,В.П. Струманський, М.Б. Ханін. Питанняметодики виконання студентських проектів якзавершальних циклів проектно-технологічноїдіяльності в наш час є об’єктом низки науковихдосліджень. Найбільш ґрунтовно ці питаннярозкриваються у працях В. Бербець, Т. Бербець,В. Вдовченка, О. Коберника, Т. Кравченко, М. Павлової,Д. Питта, М. Ретивих, В.К. Сидоренка, С. Ящук.Дослідження деяких аспектів формування

технологічної культури сьогодні проводяться увищій освіті. Такі дослідники як І. Башкирова,М. Близнюк, І. Кияшко, С. Кордишева, Д. Крилов,В. Лола, Н. Максимова, В. Міщенко досліджуютьокремі аспекти проблеми формування культуримайбутніх технологів.

Ламінування – облицювання плівки на основіпаперу, просоченого смолою меламіну, яка твердієпід дією високих температур і тисків. Це покриттястійке до подряпин, впливу хімічних речовин, і єаналогом декоративного паперу-шаруватогопластику (ДБСП), який виробляє аналогічнутехнологію, який називається в Німеччиніламінатом [3].

Під час ламінування в меблевій промисловостірозуміють облицювання деревних плитполімерної плівки або паперу полімерної плівкиз повним шаром поліконденсації смоли іподальшим нанесенням лакофарбового матеріалу.Часто ці плівки узагальнюють одна назва – плівказ фінішним-ефектом. Закріплення плівки на плитівідбувається за допомогою клею, який наноситьсяна пластину або плівку в процесі облицювання.

Виклад основного матеріалу дослідження.В останні роки за кордоном динамічнорозвивається ринок меблів з використанням склаі металу в якості основного матеріалу. Усучасному дизайні тенденції меблів широкевикористання скла і металу у виробництвіпобутових і офісних меблів. Поява цього сегментаринку і його динамічне зростання в зв’язку з тим,що використання скла і металу виробництвамеблів може розширити і урізноманітнитиасортимент продукції, що випускається,виявлення тенденцій стилю. Скло використовуєтьсяв якості структурних компонентів у вигляді меблів,а також декоративних і накладних елементів, якіможуть поліпшити естетичні властивості меблів.Різні види загартованого скла і незагартованого:прозоре, матове, тоноване, пофарбоване. Рама іпідтримка цих продуктів виготовлені з дерев’янихматеріалів або металевих труб круглого іпрямокутного перерізу.

Визначення перспективних напрямків дизайнумеблів представляє великий інтерес. Одним знайбільш перспективних напрямків інтер’єру тадизайну меблів сьогодні є те, що було визнано востаннє десятиліття мінімалізму. Ця тенденціядолає “еклектизм постмодерна” на новій позиціїконструктивної чистоти і технології, використанняінноваційних матеріалів і сучасних конструкційформ. Основними напрямками є активний пошукхудожнього вираження, яке досягається чіткість іточність художніх прийомів, спробувати саміприродні та ефективні засоби для створення


138

оригінальних предметів меблів. Художнєвираження мінімалізму здається стримано інейтрально, оголосивши поточність форми,досконалість пропорцій, образи, щозапам’ятовуються. Основні характеристики:ясність і логіка форми, простота, яка замінюєскладність прозорості і деякої “стерильностітекстури”. Високий ступінь стислості, оптимальноїконструкції і точності стали втіленням інструментув його високому естетичному прояві [4].

Поряд з мінімалізмом, перспективнимнапрямком є підвищення художнього обєктазображення. Він активізує пошук художньогостатусу зйомки речей, розвиток її художніхякостей, сенсу і форми, дизайн меблів прагне добільшої виразності і поступово стає його кращийдисплей в справжній витвір мистецтва. Теперможна говорити про меблі пластикових меблів намальовничості меблів у вигляді статусу мистецтва.Форма може бути унікальним твором високогоремесла і пристосований до масовоговиробництва. Мистецтво меблів цьому аспектупритаманні театральність внутрішніх середовищі ігрового часу. Момент, гра, інтрига, сюжет формиречі також представлені в ряді перспективнихнапрямків майбутнього стилю. Це предмет меблівінтерєру наповнить майбутні речі, динамічний івиразний у творчій інтерпретації їх власників [5].

Особливе значення має мистецтво дизайн,дизайн меблів області з найяскравішими іконкретними розробками, спрямованих навпровадження нового статусу обробноїпромисловості – мистецтво, культура пластини.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Пошук дизайнерського мистецтва в

безпосередньому контакті з одним з основнихпродуктивних і тенденцій – “високої моди” вмеблів, знайшла підтвердження в сучаснійпрактиці проектування. Інтерес до розвитку галузів цілому має уявлення між “високої моди” івиробництва у вигляді експериментальної іконцептуальної роботи. Було цікаво, що простірдля народження нових ідей, форм, методів.Іншими словами, вам потрібно поле для ідей.Дизайн тенденція розглядається синтез, тобтоєдність усіх стилістичних елементів інтерєру,включаючи меблі, світильники, тканини,шпалери, покриття для підлоги, декоративнийарсенал, які повинні бути пов’язані один з однимі створюватися в спільних стилістичнихансамблевих програмах. Ринок мебліврозвивається швидкими темпами. За останнікілька років були великі вітчизняні виробники,здатні виробляти високоякісні меблієвропейського класу можливо лише на сучасномувисокотехнологічному обладнанні.

1. Бехта П. Виробництво фанери: Підручник/ П.А. Бехта. – К.: Основа, 2003. – 320 с.

2. Бехта П. Виробництво шпону: Підручник /П.А. Бехта. – К.: Основа, 2003. – 256 с.

3. Бехта П.А. Технологія деревинних плит іпластиків: Підручник / П.А. Бехта. – К.: Основа,2004. – 779 с.

4. Войтович І.Г. Основи технології виробів здеревини: Навч. посіб./ І.Г. Войтович. – Л.:Інтелект – Захід, 2004. – 224 с.

5. Дячун З. Конструювання меблів: корпуснівироби: Навч. посіб. Ч. 1. / З. Дячун. – К.: Києво-Могилян. акад., 2007. – 387 с.



“Народ – це мова”, “Мова є засіб розуміти самого себе”. Олександр Потебня

філолог

“Не потоком шумним та галасливих фраз, а тихою, невтомною працею любіть Україну”.

Андрій Шептицький граф, єпископ Української греко-католицької церкви

“Десять тисяч професій є на світі, та вони мізерні, і тільки навчання величне”.

Китайське прислів’я


139 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Актуальність проблеми дослідження.Згідно з Державною національноюпрограмою “Освіта” (“Україна ХХІ

століття”, розділ “Професійна освіта”) [3] таНаціональною стратегією розвитку освіти вУкраїні [6], виведення освіти в нашій країні нарівень розвинутих країн світу є можливим лишеза умови упровадження нових освітніх технологій,модернізації матеріально-технічної бази

професійно-технічних навчальних закладів,удосконалення навчально-виховного процесу,доступності і ефективності освіти та підготовкинового покоління робітничих кадрів дожиттєдіяльності в умовах сучасного суспільства.

Темпи технологічного переоснащення,сучасних виробництв такі, що значна кількістьзнань втрачає актуальність через 3 – 5 років. Незалишилась осторонь цього і галузь ресторанного

УДК 371.1:647.252

Ірина Дрозіч, методистДНЗ “Хмельницький центр професійно-технічної освіти торгівлі та харчових технологій”,

аспірант Хмельницького національного університету

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ДУАЛЬНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ ПРИПІДГОТОВЦІ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ З ПРОФЕСІЇ “КУХАР”

У статті розглянуто основні аспекти організації професійної підготовки кваліфікованих робітниківз використанням елементів дуальної системи навчання. Проаналізовано погляди науковців щодоефективності використання елементів дуальної системи в навчальному процесі. Описано використанняелементів дуальної системи в навчально-виробничому процесі ДНЗ “Хмельницький центр професійно-технічної освіти торгівлі та харчових технологій” при підготовці кваліфікованих робітників з професії“Кухар”. Обґрунтовано, що підготовка майбутніх кухарів буде ефективною за умови впровадженняелементів дуальної системи навчання.

Ключові слова: кухар, дуальна система, професійно-технічний навчальний заклад, підприємство.

Літ. 10.

Ирина Дрозич, методист ГУЗ “Хмельницкий центр профессионально-технического образованияторговли и пищевых технологий”,

аспирант Хмельницкого национального университета

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭЛЕМЕНТОВ ДУАЛЬНОЙ СИСТЕМЫ ОБУЧЕНИЯ ПРИПОДГОТОВКЕ КВАЛИФИЦИРОВАННЫХ РАБОЧИХ ПО ПРОФФЕСИИ “ПОВАР”

В статье рассмотрены основные аспекты организации профессиональной подготовкиквалифицированных рабочих с использованием элементов дуальной системы обучения. Проанализированывзгляды ученых по эффективности использования элементов дуальной системы в учебном процессе.Описано использование элементов дуальной системы в учебно-производственном процессе ГУЗ“Хмельницкий центр профессионально-технического образования торговли и пищевых технологий” приподготовке квалифицированных рабочих по профессии “Повар”. Обосновано, что подготовка будущихповаров будет эффективной при условии внедрения элементов дуальной системы обучения.

Ключевые слова: повар, дуальная система, профессионально-техническое учебное заведение,предприятие.

Iryna Drozich, Methodist of the educational establishment “Khmelnitsk center of the vocational andtechnical education of Trade and Food technology”,

Postgraduate Student of Khmelnitsky National University

USING THE ELEMENTS OF THE DUAL TRAINING SYSTEM DURING THEPREPARING OF SKILLED WORKERS OF “СOOK” PROFESSION

In article considers the main aspects of the organization of vocational training of skilled workers withthe use of elements of dual training system. It analyzes the views of scientists concerning the efficiency of use ofelements of dual system in educational process are. The author describes the using of elements of dual systemin the industrial practical process of preschool manufacturing process of “Khmelnitsky center of vocationaland technical education of Trade and Food technology” during training the skilled workers . It is proved thattraining of future cooks will be effective on condition of introduction of elements of dual training system.

Keywords: dual system, professional educational institution, skilled worker, cook, enterprise.

© І. Дрозіч, 2016

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ДУАЛЬНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯПРИ ПІДГОТОВЦІ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ З ПРОФЕСІЇ “КУХАР”

140

господарства. Характерною особливістюсучасних закладів ресторанного господарства єпропозиція великої кількості нових послуг іпродукції, які потребують оновлених виробничихтехнологій.

Однією з умов економічного зростання країниє підготовка виробничого персоналу з високимрівнем професійної компетентності. Випускникипрофесійно-технічних навчальних закладівповинні бути готові працювати в умовахпостійного оновлення техніки й технологійвиробництва. Це мають бути підприємливіконкурентоспроможні робітники з високимрівнем професійної компетентності, мобільності,готовності до впровадження нових технологій,здатних до самореалізації, швидкого реагуванняна запити ринку праці. Сьогодення висуває новівимоги оновлення змісту професійно-технічноїосвіти, запровадження інноваційних педагогічнихта виробничих технологій, пошуку нових форм іметодів організації навчально-виробничогопроцесу. Це ще раз підтверджує необхідністьвипереджувальної освіти, орієнтованої наздобуття нових фундаментальних знань, вивченняпроцесів і технологій безпосередньо навиробництві.

Це зумовлює необхідність нових підходів доформування змісту навчального матеріалу тавимог до професійної підготовки майбутніхфахівців ресторанного господарства. Значніможливості для цього має дуальна системанавчання. Вона передбачає тісну співпрацюсистеми освіти та підприємств. Дуальна системаотримала світове визнання, це найбільшпоширена і визнана форма підготовки фахівців,яка комбінує теоретичне навчання в навчальномузакладі та виробниче навчання на виробництві.Метою дуальної системи є підготовкакваліфікованого робітника, який володіє певнимпереліком компетенцій. В цьому незаперечнаперевага дуальної системи, де учень працює не зтекстами та знаковими системами, а з реальнимивиробничими ситуаціями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Жодна з освітніх моделей не викликала такоїуваги науковців, як дуальна система професійноїосвіти. Різні аспекти проблеми дуальної системирозкриваються в дослідженнях багатьохукраїнських та зарубіжних науковців: Н. Абашкіної,І. Акімової, Р. Арнольда, У. Бека, Х. Беннера, І. Бойчевської,Р. Гатіна, В. Землянського, Я. Канакіна, В. Кларіна,В. Грайнерта, Г. Грунера, А. Келя, Г. Кершенштайнера,В. Лемперта, Є. Мунха, Н. Пазюри, Г. Патцольда,А. Піскунова, С. Романова, В. Рудольфа, Л. Самолдіної,В. Соловйової, Г. Федотової, та інших.

Більшість дослідників визнають неможливістьїї повного копіювання, але одночаснонаголошують, що аналіз дуальної системистворює передумови впровадження найбільшефективних її елементів в систему професійноїосвіти країн з ринковою економікою.

Терміни “дуалізм”, “дуальний”, “дуальність”(від лат. dualis – подвійний) досить широкозастосовуються в різних галузях знань (філософії,політології, економіці, соціальних та природничихнауках).

Як філософська категорія в онтологічномуаспекті дуалізм змістовно виражає такі уявлення,згідно яких матеріальна і духовна субстанції(матерія і дух, матеріальне та ідеальне) єрівноправними началами [4, 104 – 105].

В словнику “Професійна освіта” дуальнасистема трактується як подвійна формапрофесійної підготовки у західноєвропейськихкраїнах (Німеччині, Австрії та ін.), яка охоплюєвиробниче навчання на підприємстві (3 – 4 дніна тиждень) і відвідування державної професійноїшколи (1 – 2 дні на тиждень). При дуальнійсистемі держава контролює навчання впрофесійних школах, а органи самоврядуванняпідприємців та компетентні інстанції – навчанняна виробництві. До компетентних інстанцій впитаннях професійної освіти належать самоврядніорганізації у справах економіки, ними є: Палатипромисловості і торгівлі, Палати ремесел, Палатисільськогосподарської продукції. КеруючисьЗаконами про професійну освіту вонивідповідають за профорієнтацію, контроль івизнання професійної підготовки в регіоні. Упедагогіці поняття “дуальна система” вперше буловикористане у ФРН в 1969 році [7, 87].

Дуальна система Німеччини виникла як новаформа професійного навчання, організація якогопередбачає надання теоретичної і практичноїпрофесійної підготовленості, а отже, утвердженняпровідного принципу – єдності індивідуалізаціїта інтелектуалізації професійного навчання –діяльнісної компетенції [1, 22 – 23].

Ця система має велику історію успішногорозвитку, вона визнана на міжнародному рівні якпередумова досягнення країною економічноїпродуктивності. Успішна професійна освітаприводить до збільшення шансів на майбутнє якдля молоді, так і для економіки країни.

Завдання професійного училища полягає удоповненні навчання на підприємствіспеціальними теоретичними знаннями (теоріяспеціальності) та підвищенні загальноосвітньогорівня учнів. Мета навчання – забезпечити широкупрофесійну компетентність учнів, передати їм



141 Молодь і ринок №3 (134), 2016

знання та вміння, необхідні для кваліфікованоїпрофесійної діяльності [5, 144].

І. Бойчевська досліджуючи дуальну освіту вНімеччині дійшла висновку, що така освіта єзасобом професійної соціалізації молоді, оскількинадає їй найкращі можливості для отриманнякваліфікації. Вона є основним джереломформування молодої генерації кваліфікованихробітників і завдяки тісному зв’язку зі сфероюпраці забезпечує оптимальний старт трудовогожиття [2, 73].

Дослідниця трактує дуальну систему навчанняяк інноваційний тип організації цільовоїпрофесійної підготовки, який передбачаєузгоджену взаємодію освітнього і виробничогосередовища по підготовці фахівців. Придуальному навчанні освіта взаємодіє з бізнесом,суб’єктами ринку праці, а це одна з складовихсучасної моделі, яку потребує сучаснесуспільство.

Г. Федотова наголошує, що аналіз дуальноїсистеми навчання створює передумовивпровадження найбільш ефективних її елементівв навчально-виробничий процес професійно-технічних навчальних закладів [10, 266].

При дуальній системі навчання на принципахспіввідношення теоретичного навчання внавчальному закладі та практики на базовихпідприємствах, які є носіями інноваційних технологій,вдається досягнути взаємовигідного соціальногопартнерства, вважає Л. Самолдіна [8, 247].

В. Землянський та Я. Канакін переконані, щопобудова системи дуальної цільової підготовкимайбутніх фахівців, яка зорієнтована на реальніпотреби регіонального ринку праці, конкретнихпідприємств, соціальні та кар’єрні сподіваннямолоді, дозволяє на якісно новій основізабезпечити взаємодію закладів професійно-технічної освіти та підприємств та тим самимзабезпечити сучасну якість підготовки фахівців[4, 110].

На думку С. Соловйової дуальна системапрофесійної освіти дозволяє молодій людинінайкращим чином вжитися в професію [9, 95].

В рамках професійного навчання знання,уміння та навички передаються за допомогоюрізних методів навчання. Відомими методами є:

1. Чотириступінчастий метод, що складаєтьсяз наступних рівнів: підготовка учня; показ іроз’яснення з боку особи, відповідальної запрофнавчання; наслідування і пояснення з бокуучня; самостійне повторення учнем (з подальшоюоцінкою особи, відповідальної за профнавчання).

2. Навчальні бесіди, які практикуються у всіхобластях професійного навчання. При цьому

особа, відповідальна за профнавчання, починаєбесіду з пояснення якої-небудь важливої длянавчання теми. Після пояснення учень можепоставити свої питання, аби прояснитинезрозумілі моменти. В кінці бесіди, особавідповідальна за профнавчання, підводитьпідсумки по вивченій темі, а учень вносить своїдоповнення.

3. Метод проектної роботи, коли ученьсамостійно виконує складне завдання. При цьомуособа, відповідальна за навчання, дає завдання, аучень сам вибирає метод його виконання. Частопроектна робота виконується в групі.

4. Метод навідних текстів. Концепція навіднихтекстів полягає в спонуканні учня за допомогоютак званих навідних питань до самостійних дій.Даний метод проходить в шість етапів: інформація– планування – рішення – виконання – перевірка– оцінка. Він добре придатний для роботи в групі.

Отже, дуальна система професійної освітихарактеризується як навчальний процес, в якомупоєднуються теоретична підготовка внавчальному закладі та професійно-практичнапідготовка на підприємстві в умовах виробничогопроцесу. Дуальна система навчання передбачаєузгоджену взаємодію освітньої та виробничої сферпо підготовці спеціалістів. Взаємодія освіти збізнесом, суб’єктами ринку праці – це одна зскладників моделі, яка затребувана суспільством.Тому потрібна тісна співпраця навчальногозакладу з роботодавцями та соціальнимипартнерами. А саме: спільна участь навчальногозакладу і роботодавців у проведенні навчальногопроцесу та розробці навчально-методичноїдокументації; модернізація змісту професій;організація виробничого навчання та практики вумовах виробництва.

Метою статті є розкриття сутності і значеннявпровадження елементів дуальної системи внавчально-виробничому процесі ПТНЗ припідготовці кваліфікованих робітників з професії“Кухар”.

Виклад основного матеріалу. Педагогічнийколектив ДНЗ “Хмельницький центр професійно-технічної освіти торгівлі та харчових технологій”чітко усвідомив, що найважливішим чинникомпідвищення якості професійного навчання,адаптації молодих робітників до новихекономічних умов, закріплення їх на робочихмісцях в умовах ринку праці є впровадження внавчально-виробничий процес елементів дуальноїсистеми.

Особливістю дуальної системи у навчальномузакладі є те, що навчання учнів з професії “Кухар”відбувається за схемою: теоретичний цикл та


142

формування первинних навичок з професіївідбувається в навчальному закладі, а формуванняскладних та комплексних навичок – наконкретному виробництві, або, точніше, наконкретному робочому місці. Професійні знаннята досвід у учнів набуваються, розширяються тапоглиблюються під час виробничого навчання тавиробничої практики. Тому, значне місце внавчально-виробничому процесі центрувідводиться виробничому навчанню та практиціучнів.

Компетентність кваліфікованих робітниківкулінарного профілю все більше спрямовуєтьсяна самостійну творчу роботу. Зокрема, виробниченавчання та виробнича практика учнів кулінарнихгруп організовані на кращих підприємствахресторанного господарства міста Хмельницького.

Виробниче навчання з професії “Кухар”проводиться в умовах самостійного виробництва.Центр має 3 самостійних їдальні в ПТНЗм. Хмельницького, 1 кафе, де весь технологічнийпроцес здійснюється лише майстрамивиробничого навчання і учнями центру.

В таких умовах стоїть спільне завдання –підготовка кваліфікованих робітників, рівеньпрофесійної компетентності яких, повиненвідповідати, з одного боку, вимогамкваліфікаційної характеристики і державногостандарту професійно-технічної освіти з професії“Кухар”, а, з іншого – вимогам сучасноговиробництва. ДНЗ “Хмельницький центрпрофесійно-технічної освіти торгівлі та харчовихтехнологій” працює у тісному контакті зпідприємствами-замовниками кадрів та враховуєїхні вимоги до майбутніх фахівців ресторанногогосподарства.

Навчально-виробничий процес побудованийтак, що через кожні два тижні теоретичногонавчання, починаючи з жовтня, учні першогокурсу упродовж навчального року проходятьвиробниче навчання в умовах виробництва напідприємствах ресторанного господарства. Напочатковому етапі навчання в умовахвиробництва учні першого курсу не маютьдостатніх професійних знань і вмінь. Це створюєпевні труднощі в роботі. Щоб цьому запобігти,майстри виробничого навчання використовуютьвипереджувальний метод навчання іззастосуванням елементів дуальної системи. Самеця технологія навчання підвищує ефективністьроботи майстра виробничого навчання, допомагаєучням швидше адаптуватися в умовахвиробництва. На кожний урок готується комплектдокументації, який містить план уроку,інструкційно-технологічні карти, картки-завдання

на робочі місця учнів, звітно-обліковудокументацію, картки виробничих ситуацій і“навідні тексти”.

За допомогою навідних текстів ученьпорівняно самостійно може здобути знання івирішити проблеми. Спочатку учень отримуєнеобхідну інформацію, наприклад, при вивченнітехнології приготування страв. Наступні крокипри роботі з “направляючими текстами”:планування (послідовність необхідних операцій),вирішення (спосіб виконання операцій),виконання (по одному або в умовах розподілупраці), контроль (самоконтроль якості роботи) іоцінка (опосередкований контроль).

Завідувач виробництва разом із майстромвиробничого навчання вибирають страви зпереліку навчально-виробничих робіт, складаютьменю, за яким учні будуть працювати. Для того,щоб учні добре підготувалися до роботинаступного разу відповідно до складеного меню,майстри виробничого навчання видають картки-завдання і навідні тексти для кожного учня напроцес, який він відпрацьовуватиме наступногоразу. Вдома учень вивчає рецептуру, робитьперерахунки на вказану кількість порцій іопрацьовує теоретичний матеріал, а якщо маєбажання і необхідну сировину, то може навітьприготувати страви.

Наступного разу під час організаційногомоменту майстер виробничого навчання перевіряєприсутність учнів на робочих місцях, готовністьробочих місць до початку роботи, правильністьзроблених перерахунків, а також звертає увагу навиробничі ситуації, які можуть виникнути впроцесі приготування страв.

Поточне інструктування учнів майстривиробничого навчання проводять переважноіндивідуально у формі цільових обходів робочихмісць. Цільові обходи проводяться з метоюперевірки організації робочого місця,правильності виконання прийомів, користуванняінструментами, збірником рецептур страв такулінарних виробів, дотримання безпеки праці,умінь учнів прийняти рішення у виробничихситуаціях, швидко знайти потрібну інформацію.

Практика підтверджує необхідність для певноїчастини учнів додаткового індивідуальногоінструктажу. Тому завдання майстра виробничогонавчання – надати практичну допомогу учням узасвоєнні трудових навичок та створити умовидля ефективного навчання.

Під час проходження виробничої практики наробочих місцях в підприємствах ресторанногогосподарства учні демонструють самостійністьпри виконанні технологічних процесів: прийманні



143 Молодь і ринок №3 (134), 2016

та зберіганні сировини, організації робочого місця,веденні технологічного процесу приготуваннястрав.

Організація професійно-практичної підготовкив умовах виробництва має ряд переваг:

- учні не лише знайомляться з виробництвом,але й засвоюють прийоми та навички роботи наробочих місцях кухаря підприємств ресторанногогосподарства;

- навчання майбутніх кухарів в умовахвиробництва створює високу мотиваціюотримання знань та набування професійнихнавичок тому, що їх якість безпосередньопов’язана з виконанням службових обов’язків наробочих місцях;

- зацікавленість керівників відповідних установпідприємства у практичному навчанні свогомайбутнього робітника;

- вплив на учнів робітників виробництва звеликим досвідом роботи і психологіївиробничого середовища на формування тастановлення молодого робітника, його орієнтаціюна конкретне виробництво.

- скорочуються витрати професійно-технічноїсистеми країни на закупівлю та утриманнядорогого виробничого обладнання. Окрім того, вумовах виробництва швидше оновлюютьсявиробничі технології і використовуєтьсянайновіше устаткування, в тому числі, і принавчанні учнів.

Висновки. Отже, використання елементівдуальної системи в навчально-виробничомупроцесі при підготовці кваліфікованих робітниківз професії “Кухар” дозволяє:

- підвищити привабливість підготовкикваліфікованих робітників галузі ресторанногогосподарства;

- забезпечити зростання мобільності йконкурентоспроможності випускників закладу наринку праці;

- забезпечити можливість як учнів, так іпедагогів долучитись до найсучаснішихвиробничих технологій в ресторанномугосподарстві;

- покращити рівень і обсяги спілкуванняпедагогів закладу з роботодавцями;

- підвищити якість професійно-практичноїпідготовки.

Перспективи подальших дослідженьпов’язуємо з впровадженням елементів дуальної

системи професійного навчання при формуваннітехнологічної компетентності кваліфікованихробітників з професії “Кухар”.

1. Абашкіна Н.В. Принципи розвиткупрофесійної освіти в Німеччині: монографія /Н.В. Абашкіна. – К.: Вища школа, 1998. – 207 с.

2. Бойчевська І.Б. Роль системи дуальної освітиу професійній підготовці молоді у Німеччині /І.Б. Бойчевська // Порівняльно-педагогічні студії.– Вип. 2. – Умань: ПП Жовтий О.О., 2009. –С. 68 – 74.

3. Державна національна програма “Освіта”(“Україна XXI століття”). Затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 3листопада 1993 р. N 896 [Електронний ресурс] –Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/896-93-п (дата звернення 31.03.2016р.). –Назва з екрана.

4. Землянский В.В., Канакин Я.В. Теоретическиеаспекты дуальной целевой подготовкиспециалистов / В.В. Землянский, Я.В. Канакин //Вопросы современной науки и практики. – 2012.№ 1 (37). – С. 104 – 110.

5. Марчук Е.В. Современные тенденцииразвития начального профессиональногообразования в Германии // Вестник ТГПУ. – 2007.– Выпуск 7 (70). – С. 144 – 145.

6. Національна стратегія розвитку освіти вУкраїні на період до 2021 року. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/other/36322/ (дата звернення31.03.2016р.). – Назва з екрана.

7. Професійна освіта: Словник: Навч. посіб./ Уклад. С.У. Гончаренко та ін.; За ред. Н.Г. Ничкало.– К.: Вища шк., 2000. – 380 с.

8. Самолдина Л.Н. Научно-методическоеобеспечение дуальной целевой профессиональнойпідготовки студентов в ССУЗ: дис. … канд. пед.наук: 13.00.01 / Людмила Николаевна Самолдина.– Казань, 2008. – 272 с.

9. Соловьева С.В. Дуальная системапрофессионального образования в Германии /С.В. Соловьева // Вестник Нижегородскогоуниверситета им. Н.И. Лобачевского. СерияСоциальные науки. – 2013, № 4 (32). – С. 95 – 99.

10.Федотова Г.А. Развитие дуальной формыпрофессионального образования: Опыт ФРГ иРоссии: дис. … докт. пед. наук: 13.00.08 / ГалинаАнатольевна Федотова. – Москва, 2002. – 340 с.



144

Постановка проблеми . В умовахперетворення сучасного суспільствазагострюються проблеми різного

характеру: політичного, економічного, соціального,екологічного, духовного й інші. Одна з головнихпроблем сучасного суспільства – це проблемаздоров’я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Сучасні дослідження проблем, що стосуютьсяздоров’язбереження, свідчать про відсутністьєдиного підходу науковців.

Аналіз фахових студій засвідчує, щофілософсько-соціальний напрям детально

відображено в працях О. Антонової, А. Бойко,Д. Венедиктова, Н. Гундарева, Ю. Лисицина таінших. [1; 7]. Валеологічний напрям розробляютьГ. Апанасенко, І. Брехман, Т. Бойченко, Є. Булич,М. Гончаренко, В. Горащук, Л. Плахтій,С. Страшко, Л. Сущенко та інші [2; 4; 5; 10].Незважаючи на різновекторність підходів,науковці одностайні в тому, що на сучасному етапірозвитку українського суспільства проблемазбереження й зміцнення здоров’я особистостінабуває особливої значущості у зв’язку із різкимпогіршенням стану здоров’я молоді. ДослідженняІ. Анохіна, Н. Башавець, Д. Вороніна, Г. Мешко,

УДК 37.011.3 – 051:613

Асланов Галандар Асдан огли, аспірант кафедри теорії та методики професійноїосвітиМіжрегіональної академії управління персоналом, м. Київ

ТЕНДЕНЦІЇ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ І ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІУ СУЧАСНОМУ СОЦІУМІ

У статі проаналізовано змістовно-організаційні аспекти формування здоров’язбережувальноїкомпетентності як важливої складової професійної готовності майбутнього фахівця. Розкритополіфункціональний характер поняття “здоров’язбережувальна компетентність, схарактеризовані їїскладові та напрями формування. Здоров’язбережувальна компетентність розглядається як інтегральна,динамічна риса особистості, що проявляється в здатності організувати й регулювати оздоровчудіяльність.

Ключові слова: здоров’я, здоров’язбережувальна компетентність, система професійної підготовки,процес формування здоров’язбережувальної компетентності, збереження, особистість, соціум.

Літ. 17.

Асланов Галандар Аслан оглы, аспирант кафедры теории и методики профессионального образованияМежрегиональной академии управления персоналом, г. Киев

ТЕНДЕНЦИИ ПО СОХРАНЕНИЮ И УКРЕПЛЕНИЮ ЗДОРОВЬЯ ЛИЧНОСТИВ СОВРЕМЕННОМ СОЦИУМЕ

В статье проанализированы содержательно-организационные аспекты формированияздоровьесберегающей компетентности как важной составляющей профессиональной готовностибудущего специалиста. Раскрыто полифункциональный характер понятия “здоровьесберегающаякомпетентность, охарактеризованы ее составляющие и направления формирования.Здоровьесберегающая компетентность рассматривается как интегральная, динамическая черталичности, которая проявляется в способности организовать и регулировать оздоровительнуюдеятельность.

Ключевые слова: здоровье, здоровьесберегающая компетентность, система профессиональнойподготовки, процесс формирования здоровьесберегающей компетентности, хранение, личность, социум.

Aslanov Halandar Asdan ohly, Post-graduate student at the Department of Theory and Methodology ofProfessional Education

Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

TRENDS OF CONSERVATION AND STRENGTHENING OF PERSON’S HEALTH INMODERN SOCIETY

The article analyzes the content and organizational aspects of health-protecting competence as also as criticalcomponent of professional readiness of future specialist. It reveals the multifunctional nature of the concept of “health-protecting competence. Author determines its composition and direction of formation. Health-protecting competence isseen as integral, dynamic personality trait that manifests itself in the ability to organize and regulate recreational activities.

Keywords: health, health-protecting competence, training system, the formation health-protectingcompetence, storage, identity, society.

© А. Галандар Асдан огли, 2016


145 Молодь і ринок №3 (134), 2016

В. Омеляненко, В. Сергієнко, Н. Тамарської таінших [1; 7; 15], дозволяють виділитикомпетентність здоров’язбереження як важливускладову ключових компетентностей майбутньогопедагога. В їх роботах закладено основи длярозуміння здоров’язбережувальної компетентностіяк інтегральної якості особистості, яка впливає якна професійну, так і на особистісну складовіжиттєдіяльності людини.

Мета дослідження. Прослідити основнітенденції щодо збереження і зміцнення здоров’яособистості в умовах сучасного соціуму.

Виклад основного матеріалу. Науковцямидоведено, що однією із ключовихкомпетентностей людини, які мають бутиобов’язково сформованими в кожної особистостідля її повноцінної життєдіяльності йжиттєтворчості, є здоров’язбережувальнакомпетентність. Вона розглядається як основабуття людини, де основним є усвідомленняважливості здоров’я, здорового способу життя.Т. Шаповалова визначає її як інтегральну якістьособистості, що складається із сукупності знаньпро людину, її здоров’я, здоровий спосіб життя,потреби в засвоєнні способів збереженнявласного здоров’я, орієнтованих на самопізнання,самовиховання, самореалізацію [16].

Нам імпонує визначення Н. Поліщук, яказазначає: “здоров’язбережувальна компетентність”– інтегральна якість особистості, яка проявляєтьсяу її загальній здатності до здоров’язбережувальноїдіяльності, що ґрунтується на інтеграції знань,умінь, навичок, ціннісних ставлень особистості,спрямованих на збереження фізичного,соціального, психічного та духовного здоров’я –свого та оточення. Структура здоров’язбережувальноїкомпетентності передбачає наявність ціннісно-мотиваційного, змістового, діяльнісного,особистісного, рефлексивного компонентів [13].

У лексикографічних виданнях лексема“здоров’я” тлумачиться як стан саморегуляціїорганізму та його динамічної взаємодії ізсередовищем, сукупність відносно врівноваженихпсихосоматичних станів, що забезпечуютьможливість оптимального функціонуваннялюдини в різних сферах життя. Здоров’я – це нетільки відсутність захворювань, а й здатністьорганізму швидко й своєчасно пристосовуватисядо змінюваного соціально-психологічного таприродного оточення, виконання специфічнихфункцій, властивих людині. Без високого рівнякультури здоров’я людини суспільство не можепрогресивно розвиватися у всіх його напрямах.

На думку В. Горащука, стан здоров’я людей,який постійно погіршується на цьому етапі, і

недостатньо ефективне медичне забезпеченняобумовлене низкою причин. По-перше,досягнення лікувальної медицини полягає,головним чином, у лікуванні хвороб, алелікування хвороб приносить здоров’я далеко незавжди. В організмі людини нерідко залишаєтьсяслід не тільки від перенесеного захворювання, алей від самого лікування. По-друге, сучаснітеоретико-методологічні основи сутностіфеномена здоров’я припускають розгляд його нетільки на клітинному, органному, але й упсихічному й духовному аспектах, нааксіологічному й культурологічному рівнях. По-третє, комплекс життєвих умов людини складний,він містить умови праці й побуту, клімато-географічні особливості місцевості, у якій вонапроживає, фізіологічні можливості організму,звичаї, звички й т.ін., що, безумовно, впливає наздоров’я людини [9].

Одним з основних завдань сучасногосуспільства є завдання забезпечення здоров’ялюдини в умовах світу, що змінюється йускладнюється. Цього можна досягти за умовинавчання людей устигати адаптувати своюжиттєдіяльність відповідно до тих змін, які вонисамі й вносять у цей світ. Вирішення цієї проблемиповинно виходити, насамперед, з внутрішньоїзміни самої людини, її культури. На тлі загальноїграмотності, високого рівня загальної культурилюди просто не знають, як формувати, зберігатий зміцнювати своє здоров’я, а якщо й знають, тоне завжди дотримуються правил здоровогоспособу життя, що є наслідком низького рівнякультури здоров’я людини. Така ситуаціязумовила розроблення низки концепцій, а такожвиокремлення підходів до збереження й зміцненняздоров’я. На думку Н. Василенко, важливимаспектом концепції формування здоровогоспособу життя з методологічної точки зору є те,що молодь потрібно спонукати до дослідження їїособистих позицій і переконань, до з’ясуванняцінностей і аналізу різних кроків в процесіприйняття того чи іншого рішення [6].

У центрі уваги має бути вихованнявідповідальності та досягнення розуміння учнями,як правильно обрати свій життєвий шлях. Змінапріоритетів у світовій політиці підтверджуєтьсяміжнародним документом “Політика досягненняздоров’я для всіх в XXI столітті”, у якомузазначено, що всі держави-члени ЄвробюроВООЗ, у тому числі Україна, повинні здійснюватиполітику формування здорового способу життянаселення, особливо молоді. Україна не стоїтьосторонь зазначених процесів.

Здоров’я, за визначенням ВООЗ, – це стан


146

повного фізичного, душевного (духовного) тасоціального добробуту, а не лише відсутністьхвороби чи фізичних вад. Тому здоров’ярозглядається не лише як ресурс, а як мета життя.За Національною програмою “Діти України”визначено чотири аспекти здоров’я: фізичне,психічне, духовне, соціальне.

Поняття “здоров’я” нерозривно пов’язане зпоняттям “здоровий спосіб життя” як сценарійжиттєдіяльності, спрямованої на збереження таполіпшення здоров’я людей [8].

Результатом сформованості здорового способужиття є культура здоров’я як інтегративна якістьособистості і показник вихованості, що забезпечуєпевний рівень знань, умінь і навичок формування,відтворення та зміцнення здоров’я, іхарактеризується високим рівнем культуриповедінки щодо власного здоров’я та здоров’яоточення.

На стан здоров’я населення негативновпливають чинники навколишнього середовища,і в першу чергу, несприятлива екологічнаситуація, низька якість питної води та продуктівхарчування; соціальні детермінанти – низькийрівень доходів більшості населення, відсутністьумов для здорового способу життя. Системаохорони здоров’я у своїй діяльності передусімспрямована на лікування пацієнтів, а непрофілактику захворювань та їх раннє виявлення,що призводить до хронізації хвороб, зростанняпервинної інвалідизації та запобіжної смертності.

На сьогодні в Україні діє низказагальнодержавних та державних цільовихпрограм і розробляється за дорученнями урядуконцепції 7 програм в охороні здоров’я, якіскеровані на вирішення вузьких проблем,пов’язаних як класами хвороб, так із окремиминозологічними формами захворювань. Значнакількість програм призводить до розпорошенняресурсів охорони здоров’я, при цьому більшістьз них не фінансується в повному обсязі. Великакількість програм не дозволяє проводити дієвиймоніторинг їх виконання та оцінювати їхефективність.

У науковій літературі виокремлено й низкупідходів до збереження й зміцнення здоров’я.Один із них можна назвати валеологічним зогляду на його етимологію. Він ґрунтується назасадах валеології – (лат. valeo – здраствувати,бути здоровим, грец. logos – навчання, наука)науки про формування, збереження й зміцненняздоров’я людини у всіх його аспектах: духовному,психічному й фізичному [2]. Як зазначає один зпредставників валеологічного підходуВ. Горащук, валеологія зосереджує свої зусилля

не на усуненні хвороб (цим займаєтьсямедицина), а на їхнє запобігання, забезпечуючивсі можливі умови, щоб попередити їхнєвиникнення. Вона має переважно прикладнийхарактер, даючи практичні рекомендації людині зпідтримки здоров’я на всіх рівнях: духовному,психічному, фізичному і як результат –соціальному. Основним призначенням валеологіїє виховання здорового, повноцінного суб’єктажиття [9].

Важливим підходом до збереження й зміцненняздоров’я є особистісно-діяльнісний підхід. Цейпідхід є складним інтегрованим поняттям, щомістить особистісно орієнтований і діяльніснийпідходи. Сучасне розуміння особистісного (абоособистісно-центрованого) підходу визначили в60-ті роки ХХ ст. представники напрямугуманістичної психології (А. Маслоу, Р. Мей,К. Роджерс, В. Франкль), які твердили, щоповноцінне виховання можливе лише в томувипадку, коли школа служитиме лабораторією длявідкриття унікального “Я” кожної людини.Діяльнісний підхід ґрунтується на визнаннідіяльності основою, засобом і вирішальноюумовою розвитку особистості. Він сформувавсяв психології як засіб пізнання особистості таособливостей її взаємодії з навколишнімсередовищем, тому вважаємо за доцільнерозкрити психологічний аспект зазначеноїпроблеми.

Відтак, О. Леонтьєв розробив теоріюдіяльності, підґрунтям якої є принцип єдностідіяльності та свідомості. У контексті зазначеногопринципу діяльність розглядається: як умовавиникнення, чинник формування й об’єктзастосування свідомості; як форма активностісвідомості; як регулятор поведінки і дій людини[12].

Досліджуючи порушену проблему, Д. Ельконінвизначив такі види діяльності: безпосередньо-емоційне спілкування, предметно-маніпулятивнадіяльність, рольова гра, навчальна діяльність,інтимно-особистісне спілкування, навчально-професійна діяльність [17].

У контексті нашого дослідження, з огляду наособистісний компонент, студент усвідомлює себездоровою особистістю, створює образ “Я” –здоровий. Відповідно до діяльнісного компонентау студентів формується здатність до вибору такоїмоделі поведінки, яка сприяє здоровому способужиття і є складовою здоров’язбережувальноїкомпетентності. Цей процес відбувається черезреалізацію комплексу різних видів діяльності таорганізаційно-методичних заходів.

Основним завданням підготовки педагогічних



147 Молодь і ринок №3 (134), 2016

кадрів до здійснення формування позитивноїмотивації на здоровий спосіб життя єзабезпечення безперервності у формуваннікультури здоров’я особистості як невід’ємноїскладової її професійної компетентності таадаптації до гуманістичної спрямованостінавчально-виховного процесу.

Наступний підхід визначаємо як технологічнийз огляду на широке розповсюдженняздоров’язберігаючих технологій. Здоров’язберігаючатехнологія – це побудова послідовності факторів,що попереджують руйнування здоров’я приодночасному створенні системи сприятливих дляздоров’я умов.

Поняття “здоров’язберігаючі технології”об’єднує в собі всі напрями діяльності вищогонавчального закладу щодо формування,збереження та зміцнення здоров’я.

Під здоров’язберігаючими технологіями вченіпропонують розуміти: сприятливі умови навчаннядитини у школі (відсутність стресових ситуацій,адекватність вимог, методик навчання тавиховання); оптимальну організацію навчальногопроцесу (відповідно до вікових, статевих,індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);повноцінний та раціонально організованийруховий режим.

Слід зазначити, що впровадженняздоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язаноз використанням медичних (медико-гігієнічних,фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих),соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючихтехнологій та технологій забезпечення безпекижиттєдіяльності.

Варто зазначити, здоров’язберігаючі технологіїдозволяють: сформувати соціальну зрілістьвипускника; забезпечити можливість учнямреалізувати свій потенціал; зберегти й підтриматифізіологічне здоров’я людини.

Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючихтехнологій дає можливість виокремити такі види:захисно-профілактичні: спрямовані на захистдітей від несприятливих для здоров’я впливів(санітарно - гігієнічні вимоги, чистота, щеплення,ін.); компенсаторно-нейтралізуючі: використовуютьсядля нейтралізації будь-якого негативного впливу(фізкульт-хвилинки, вітамінізація харчовогораціону та ін.); стимулюючі технології: дозволяютьактивізувати власні ресурси дитячого організму(загартовування, фізичні навантаження);інформаційно-навчальні: покликані забезпечитирівень грамотності в питаннях здоров’я.

На основі аналізу наукової літератури зпроблеми дослідження ми виділили найбільшефективні методологічні підходи в підготовці

сучасних фахівців до здоров’язбережувальноїдіяльності: нормоцентричний підхід розумієздоров’я як сукупність середньостатистичнихнорм сприйняття, мислення емоційногореагування та поведінки в поєднанні знормальними показниками соматичного стануіндивіда; Феноменологічний підхід трактуєпроблеми здоров’я та хвороби як фундаментальніаспекти індивідуального буття. Ці поглядибазуються на глибинному розумінні та емпатії;Холістичний підхід. Здоров’я розуміється якцілісність, яка набувається індивідом у процесійого становлення; Відповідно до кроскультурного підходу, здоров’я – це соціокультурназмінна, його характеристики відносні таобумовлені специфічними соціальними умовами,особливостями національного менталітету; Надумку прихильників дискурсивного підходу,здоров’я треба досліджувати як продуктозначеного дискурсу, який має власну внутрішнюлогіку конструювання; Інтегративний підхідсвідчить про те, що будь-які пояснювальніпринципи, моделі та концептуальні схеми єадекватними способами дослідження здоров’я нарізних рівнях людського буття. Прихильники цієїмоделі намагаються з’єднати, тобто інтегруватиці моделі, схеми, ураховуючи їх межі на єдинійконцептуальній основі; Соціологічний підхід доздоров’я трактується через хворобу, тобто знегативного боку. “Здорове суспільство” – це такесуспільство, яке має мінімальний рівень“соціальних хвороб”.

Найбільш продуктивними методологічнимипідходами в підготовці сучасних фахівців доздоров’язбережувальної діяльності визначеносистемний, аксіологічний, андрагогічний,акмеологічний, валеологічний, особистісноорієнтований, діяльнісний, компетентнісний.

На основі аналізу досліджень сучаснихнауковців Т. Бойченко, Н. Башавець, О. Вакуленка,Л. Ващенко, С. Верблі, Н. Зимовець, Н. Левинець,О. Леонтьєвої, Н.Урум [3; 10; 11; 14], виявлено,що в практиці вищих навчальних закладіввикористовують, як правило, комплекс підходів.Це дозволяє сформувати в майбутніх фахівцівготовність до розвитку здоров’язбережувальноїкомпетентності, яка ґрунтується на визнанніздоров’я однією з базових цінностей людини тасуспільства, що охоплює систему мотивівздоров’язбережувальної діяльності, цінностей таособистісних якостей, знань й умінь фахівця, якідозволяють йому мобілізуватися на цю діяльністьі виконувати її на необхідному рівні.

Висновки. Таким чином, аналіз сучаснихтенденцій щодо збереження і зміцнення здоров’я


148

особистості у сучасному соціумі, дає підставистверджувати, що сьогодення сучасної підготовкисучасних фахівців незаперечно визнають якформування ціннісного ставлення особистості доздоров’я, так і власне збереження і зміцненняздоров’я особистості у сучасному соціумі.

1. Антонова О.Є. Поліщук Н.М. Здоров’язберігаючакомпетентність особистості як наукова проблема(аналіз поняття) // Вища освіта умедсестринстві: проблеми і перспективи: зб.статей всеукраїнської науково-практичноїконференції. – 10 – 11 листопада 2011. –Житомир: Полісся, 2011. – С. 27 – 31.

2. Апанасенко Г.П. Валеологія як наука /Г.П. Апанасенко, Л.А. Попова // Валеологія. –1996. – № 1. – С. 4 – 9.

3. Башавець Н.А. Історія розвитку проблемиздоров’язбереження молоді // Народна освіта:Електронне наукове фахове видання. – Вип. №3(9). – 2009. [Електронный ресурс]. – Режимдоступу: http://www.narodnaosvita.kiev.ua/vup ysku/9/statti/bashavec.htm .

4. Брехман И.И. Валеология – наука оздоровье. – [изд. 2-е, доп., перераб.] / И.И. Брехман.– М.: Физкультура и спорт, 1990. – 208 с.

5. Булич Е.Г. Теоретические основы валеологии/ Е.Г. Булич, И.В. Муравов. – К.: ІЗМН, 1997. –224 с.

6. Василенко Н. Проблема здорового способужиття в освіті європейських країн / Н. Василенко// Шлях освіти. – 2000. – № 1. – С. 19 – 22.

7. Венедиктов Д.Д. Социально-философскиепроблемы здравохранения / Д.Д. Венедиктов //Вопросы философии. – 1980. – № 4.

8. Воронін Д.Є. Здоров’язберігаюча компетентністьстудента в соціально-педагогічному аспекті /Д.Є. Воронін // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання іспорту. – 2006. – № 2. – С. 25 – 28.

9. Горащук В.П. Курс лекцій з валеології:Навчальний посібник для студентів вищихпедагогічних навчальних закладів. – Луганськ,2008. – 161 с. – С. 5.

10.Зимівець Н.В. Соціально-педагогічнітехнології формування відповідальногоставлення до здоров’я в учнівської молоді:Автореф. дис.. на здобуття наук. ступеня канд.пед. наук: спеціальність – 13.00.05 – соціальнапедагогіка. – Луганськ, 2008. – 21 с.

11. Левінець Н. Впровадження здоров’язберігаючихтехнологій як актуальний напрям сучасноїдошкільної освіти [Електронний ресурс] /Н . Левінець // Вісник інституту розвиткудитини. Зб. наук. праць. – Серія: Філософія.Педагогіка. Психологія. – Вип. 16. – К., 2011. –Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VIrd/2011_16/Pdf/18.pdf

12.Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание.Личность / Алексей Николаевич Леонтьев. – 2-еизд. – М.: 1977. – 304 с.

13.Поліщук Н.М. Підготовка вчителя всистемі післядипломної педагогічної освіти дорозвитку здоров’язбережувальної компетентностіучнів основної школи автореф. дис. на здобуттянаук. ступеня канд. пед. наук: спеціальність –13.00.04 – теорія і методика професійної освіти/ Поліщук Наталія Миколахївна. – К., 2013. – 19 с.

14.Урум Н.С. Підготовка майбутніх учителівдо забезпечення здорового способу життямолодших школярів: автореф. дис. на здобуттянаук. ступеня канд. пед. наук: спеціальність –13.00.04 – теорія і методика професійної освіти/ Урум Наталія Степанівна. – К., 2008. – 19 с.

15.Тамарская Н.В. Управление учебно-воспитательным процессом в классе(здоровьесберегающий аспект): Учебно-методическоепособие для учителя / Н.В. Тамарская, С.В. Русакова,М.Б. Гагина. – Калининград: Изд-во КГУ, 2002. – 31 с.

16.Шаповалова Т.Г. Здоров’язбережувальнийкомпетентнісний підхід до навчально-виховногопроцесу в ПНЗ / Т.Г. Шаповалова // зб. наук. працьІІ Всеукр.наук.-практ. конференції / [за заг. ред.акад. Прокопенка І.Ф.]. – Харків: ХНПУ ім. Г.С. Сковороди,2012. – С. 327 – 331.

17.Эльконин Д.Б. Избранные психологическиетруды / Давид Борисович Эльконин. – М., 1989. –380 с.



“Освіта – це те, що більшість здобуває, багато хто передає і лише дехто має”.

Карл Краус англійський письменник


149 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Постановка проблеми. Зростаючеміжнародне співробітництво у галузімедицини вимагає ефективної

взаємодії лікарів загальної практики (ЗП) зі своїмизарубіжними колегами за допомогою іноземноїмови, зокрема англійської, яка є найпоширенішоюмовою в світі. Чимало українських лікарів берутьучасть у спільних проектах з іноземнимилікарями-колегами, проходять стажування упровідних медичних клініках, працюють закордоном. Для того, щоб на належному рівніприйняти англійськомовних громадян тазабезпечити їх відповідним медичним доглядом

під час наукових конференцій, культурно-масовихзаходів, спортивних змагань, лікар ЗП повиненволодіти англійським діалогічним мовленням.

Вирішення цього завдання потребує новоїорієнтації цілей, принципів та змісту навчанняанглійського професійно орієнтованогодіалогічного мовлення (АПОДМ) у медичнихВНЗ, розробки продуктивних методик навчанняу даному напрямку. Саме тому нами булорозроблено науково обґрунтовану методикунавчання майбутніх лікарів ЗП АПОДМ,ефективність якої було перевірено під часпроведення експериментального навчання.

УДК 811.111 – 26

Лариса Крисак, аспірантКиївського національного університету імені Тараса Шевченка

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯМАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ АНГЛІЙСЬКОГО ПРОФЕСІЙНО

ОРІЄНТОВАНОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯУ статті розглянуто результати експериментальної перевірки ефективності методики навчання

англійського професійно орієнтованого діалогічного мовлення лікарів загальної практики. Визначеноетапи експерименту, сформульовано гіпотезу експерименту, наведено результати констатуючого таконтрольного зрізів. У результаті проведеного експериментального дослідження доведено ефективністьрозробленої методики навчання.

Ключові слова: експериментальне дослідження, гіпотеза експерименту, критерій оцінювання,англійське професійно орієнтоване діалогічне мовлення, лікарі загальної практики.

Табл. 2. Літ. 5.

Лариса Крысак, аспирантКиевского национального университета имени Тараса Шевченко

ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНАЯ ПРОВЕРКА ЭФФЕКТИВНОСТИ МЕТОДИКИОБУЧЕНИЯ БУДУЩИХ ВРАЧЕЙ ОБЩЕЙ ПРАКТИКИ АНГЛИЙСКОЙ

ПРОФЕССИОНАЛЬНО ОРИЕНТИРОВАННОЙ ДИАЛОГИЧЕСКОЙ РЕЧИВ статье рассмотрены результаты экспериментальной проверки эффективности методики

обучения будущих врачей общей практики английской профессионально ориентированной диалогическойречи. Определены этапы эксперимента, сформулирована гипотеза эксперимента, приведены результатыконстатирующего и контрольного срезов. В результате проведенного экспериментального исследованиядоказана эффективность разработанной методики обучения.

Ключевые слова: экспериментальное исследование, гипотеза эксперимента, критерий оценивания,

английская профессионально ориентированная диалогическая речь, врачи общей практики.

Larysa Krysak, Postgraduate StudentTaras Shevchenko National University of Kyiv

EXPERIMENTAL TESTING OF THE EFFICIENCY OF METHODOLOGY OF ENGLISHORIENTED DIALOGUE SPEECH TEACHING OF FUTURE GENERAL

PRACTITIONERSThe author observes the results of experimental verification of the methodology of teaching English

professional oriented dialogue speech to the future general practitioners. The experimental stages are defined.The hypothesis of the experiment is formulated. The effectiveness of the developed teaching methods was provedas a result of the pilot study.

Keywords: experimental research, hypothesis, evaluation criteria, English professionally orienteddialogue speech, general practitioners.

© Л. Крисак, 2016

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХЛІКАРІВ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ АНГЛІЙСЬКОГО ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО

ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

150

Метою статті є опис експериментальногодослідження, аналіз та інтерпретація йогорезультатів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Питанню вивчення іноземних мов майбутнімилікарями приділяється достатньо уваги. Так,К. Дубович, К. Митрофанова, О. Петращукдосліджували проблему формування лексичноїкомпетенції, Л. Лимар вивчала розвиток вмінняписемного мовлення, І. Попова розглядалапроблему навчання читання текстів професійноїспрямованості, Л. Русалкіна досліджувалапроблему формування вмінь ділового спілкуваннямайбутніх лікарів. Однак проблема навчанняангломовного професійно орієнтованогодіалогічного мовлення майбутніх лікарів вирішенане в повному обсязі, що зумовлює актуальністьнашого дослідження.

У ході підготовки, організації та проведенняексперименту ми керувалися головнимиположеннями теорії методичного експерименту,викладеними у роботах таких провіднихметодистів, як О. Бережнова, П. Гурвич, Н. Кушнаренко,М. Ляховицький, М. Поташник, С. Сисоєва,Є. Штульман, а також останніми дослідженнямиз методики організації іншомовного професійноорієнтованого навчання нелінгвістичних ВНЗ,р оз р облен их О . Б икон ею , С . Кір жн ер ,Т. Коробейніковою, Л. Максименко, І. Сімковою,Я. Окопною, О. Тарнопольським, О. Хоменкомта ін.

Виклад основного матеріалу дослідження.Експериментальна перевірка ефективностізапропонованої методики проводилася завизначеними М. Ляховицьким [5, 15] такимифазами методичного експерименту: 1) організаціяексперименту; 2) реалізація експерименту;3) констатація експерименту; 4) інтерпретаціярезультатів експерименту.

Педагогічно-експериментальне дослідженнявідбувалось впродовж періоду з 2012 р. до 2016 рр.і передбачало три етапи: перший (2012 – 2013 рр.)– аналітико-констатуючий; другий (2014 – 2015 рр.)– дослідно-експериментальний; третій (2015 –2016 рр.) – завершально-узагальнюючий.

На аналітико-констатуючому етапіпроводилось вивчення стану розробленостіпроблем іншомовної підготовки студентівмедичних ВНЗ в психолого-педагогічнихдослідженнях. Було здійснено історико-методологічний аналіз цих проблем; визначенопонятійний апарат, предмет, об’єкт;конкретизовано задачі дослідження ісформульовано гіпотезу. Нами було дослідженопсихологічні та лінгвістичні характеристики,

структурні особливості АПОДМ. Був проведенийаналіз існуючих автентичних аудіовізуальнихресурсів, як засобів інформаційного забезпеченняанглійського фахового спілкування. Спільно зфахівцями у медичній галузі відбиралися ситуації,вербальні та невербальні засоби спілкування,вивчалися дидактичні моделі діалогів,розроблявся комплекс вправ.

Другий етап (дослідно-експериментальний)полягав у розробці навчально-методичнихматеріалів, розробці аудіовізуальногокомбінаторного словника “AUVIS” і в проведеннідослідного навчання в природних умовах,протягом якого були виконані контрольно-методичні зрізи, здійснювалося педагогічнеспостереження за характером діяльності таповедінкою майбутніх лікарів ЗП, організовано їханкетування.

Підсумком завершально-узагальнюючогоетапу стало узагальнення отриманих результатів,зроблений на їх основі висновок і здійсненооформлення тексту дисертації.

Основна мета експериментального навчанняполягала у перевірці ефективності запропонованоїметодики і порівнянні результатів навчанняАПОДМ майбутніх лікарів ЗП за двома варіантамимоделі відповідного навчання в природних умовахна заняттях з англійської мови.

Об’єктом і предметом експериментальногодослідження є процес навчання АПОДМмайбутніх лікарів ЗП та підсистема вправ длянавчання АПОДМ.

Підготовка до експериментального навчанняпередбачала розробку та формулювання гіпотезиметодичного експерименту, яка ґрунтується наключових теоретичних засадах досліджуваноїпроблеми [4]. З огляду на те, ми розробилигіпотезу за схемою: формулювання основнихположень гіпотези – передбачення основнихнаслідків – перевірка та порівняння результатівексперименту.

Гіпотеза основного природного експерименту,полягала у тому, що, навчання АПОДМ майбутніхлікарів ЗП буде ефективним за таких умов:

1) Здійснення навчання АПОДМ на основіспеціально створеної підсистеми вправ, якареалізується у два етапи пропедевтичний таосновний.

2) Використання аудіовізуального комбінаторногословника “AUVIS” з автентичними фаховими аудіота відеоматеріалами, як основних засобів навчанняАПОДМ майбутніх лікарів ЗП, надасть змогумоделювати реальні ситуації професійногоспілкування з опорою на діалог-зразок.

На основі сформульованої гіпотези ми




151 Молодь і ринок №3 (134), 2016

передбачаємо такий наслідок: в результатівикористання розробленої методики навчанняАПОДМ майбутніх лікарів ЗП, рівеньсформованості вмінь АПОДМ досягне таперевищить умовний коефіцієнт навченості 0,7за В.П. Беспальком [2].

Реалізація експериментального навчаннявідбувалася на базі Вінницького національногомедичного університету імені Миколи Пироговапротягом ІІ семестру 2014 – 2015 навчальногороку. Учасниками дослідження були 80 студентівІІ року навчання медичного факультету № 1Вінницького національного медичногоуніверситету імені М. Пирогова, за напрямомпідготовки 1201 “Медицина”, спеціальність7.12010001 “Лікувальна справа”, які склаличотири експериментальні групи (ЕГ): ЕГ-1, ЕГ-2,ЕГ-3, ЕГ-4. Навчання становило 16 аудиторнихгодин, відведених на практичні заняття та 16 годинсамостійної роботи згідно з навчальним планоммедичного факультету № 1 ВНМУ ім. М. Пирогова.

Експериментальне навчання було інтегрованедо природного навчального процесу, а саме занятьз англійської мови та до самостійної роботистудентів.

За класифікацією П.Б. Гурвича, експеримент,проведений за розробленою нами методикою,можна визначити як основний, вертикально-горизонтальний, природний і відкритий [3, 26 –36]. По вертикалі ми порівнювали рівеньсформованості вмінь вести АПОД до та післяексперименту; по горизонталі – порівнюваласьефективність двох варіантів моделі навчанняАПОДМ.

Навчання за двома варіантами моделіпроводилося на заняттях з англійської мови івключало аудиторну та самостійну роботу(позааудиторну) студентів. Принципова моделейполягала в наступному: згідно першого варіантумоделі (варіант А) студенти виконувалипрофесійно орієнтовані продуктивні вправи безвикористання аудіовізуального комбінаторногословника “AUVIS”. У другому варіанті моделі(варіант Б) студенти виконували продуктивнівправи з використанням аудіовізуальногокомбінаторного словника “AUVIS”.

Аудіовізуальний комбінаторний словник“AUVIS” укладено для навчального курсу“Англійська мова” професійного спрямування умежах виучуваних тем згідно програми ІІ курсумедичного ВНЗ. В словнику навчальний матеріалпрезентовано в зоровій і звуковій формах.Словник “AUVIS” уміщує вісім основних розділів.Кожний розділ знайомить студентів з основнимипоняттями та медичними термінами відповідної

системи організму людини, загальнихзахворювань, невербальними елементамикомунікації. В словнику інформацію розміщенотаким чином, що студент має змогу подивитися,почути та промовити певний медичний термінабо фразу. Крім того в словнику поданатранскрипція слова. Ми відібрали найуживанішіфрази та словосполучення з основнимимедичними термінами (понад 300 одиниць),характерними для проведення АПОД.

Проведення базового експериментупередбачало реалізацію наступних етапів:

1) проведення констатувального зрізу з метоювстановлення вихідного рівня сформованостівмінь АПОДМ у майбутніх лікарів ЗП;

2) проведення основного природногоексперименту на основі спеціально розробленоїпідсистеми вправ для визначення ефективностіствореної методики та встановлення оптимальноїорганізації пропедевтичного етапу навчання;

3) проведення контрольного зрізу длявизначення підсумкового рівня сформованостівмінь АПОДМ майбутніх лікарів ЗП;

4) проведення опитування студентів ІІ курсумедичного факультету № 1 ВМНУ імені М. Пирогова,які взяли участь в експерименті, з метоюотримання інформації для визначення перспективподальшої роботи в процесі навчання АПОДМ.

Основний природний експеримент проходиву форматі двох навчальних модулів дисципліни“Англійська мова” за професійним спрямуваннямі складався з 16 годин аудиторних годин і 16 годинпозааудиторної самостійної роботи студентів умежах двох варіантів розробленої нами моделівідповідного навчання АПОДМ. Мивикористовували спеціально розробленупідсистему вправ на кожному із аудиторних тапозааудиторних занять. На роботу заекспериментальними матеріалами ми відводили30 хвилин. Решта часу відводилася за програмнимпідручником. Кожний учасник експерименту бувзабезпечений окремим комплектом розробленихнавчально-методичних матеріалів.

Для здійснення відносно повного аналізуякісних і кількісних характеристик створюванихмайбутніми лікарями ЗП АПОД ми обрали 5критеріїв оцінювання: точність виконаннякомунікативного завдання; мовна нормативність,інтерактивність, зверненість, термінологічнакоректність. Ми умовно визначили максимальнукількість балів 100 балів (20 балів по кожномукритерію), яка може бути нарахована студентамза кожним з критеріїв оцінювання.

Щоб визначити вихідний рівень сформованостіумінь студентів вести АПОД у межах



152

експериментальної групи, ми розрахуваликоефіцієнти навченості за В. Беспальком [2]. Длярозрахунку коефіцієнта навченості за кожнимкритерієм ми використали формулу: К= Q/N, деK – коефіцієнт навченості; Q – загальна кількістьбалів, що отримані в результаті виконаннязавдань; N – максимальна кількість балів завиконані завдання.

Рівень сформованості зазначених умінь єдостатнім, якщо показник коефіцієнта навченостіє рівним або більшим за 0,7.

Отже результати констатувального зрізу векспериментальних групах свідчать проприблизно однаковий вихідний рівеньсформованості вмінь вести АПОДМ: середнійпоказник коефіцієнту навченості, набранийстудентами ЕГ-1 становить 0,49; студентами ЕГ-2 – 0,47; студентами ЕГ-3 – 0,48; студентами ЕГ-4 – 0,51.

Як бачимо в таблиці 1, у всіхекспериментальних групах коефіцієнт навченостіне досягає достатнього рівня – 0,7 за В. Беспальком.

Аналогічно констатувального зрізу мипорівняли середні показники контрольного зрізу,отримані студентами всіх чотирьохекспериментальних груп за відповіднимикритеріями. Результати експериментального

навчання підтвердили ефективність обох варіантівмоделі навчання (варіант А: ЕГ-1 – 0,73 та ЕГ-2– 0,75). При цьому результати студентів, якінавчалися за другим варіантом Б (ЕГ-3 – 0,79,ЕГ-4 – 0,77), були вищими, що дозволяє зробитивисновок про доцільність використання самедругого варіанту в процесі навчання АПОДМмайбутніх лікарів ЗП (таблиця 2).

Для інтерпретації результатів проведеногоексперименту з навчання АПОДМ майбутніхлікарів ЗП ми використали методи дослідженнякількісних характеристик. Для перевіркивірогідності отриманих результатів експериментуми використали t-критерій Стьюдента [1].

Заключним етапом основного експериментустало опитування студентів, які брали участь векспериментальному навчанні. Близько 85% усіхреспондентів визнали ефективність навчанняАПОДМ з використанням автентичних аудіо тавідео-діалогів, а також підтвердили, що проведенізаняття допомогли формуванню в них умінь,необхідних для ведення АПОД. Проведений намианаліз результатів основного експериментупідтверджує правильність цієї точки зору,оскільки свідчить про покращення всіх умінь,необхідних для ведення АПОД. 80% опитуванихзазначили, що навчання АПОДМ з використанням

Таблиця 1. Результати констатувального зрізу в експериментальних групах

Коефіцієнт навченості ЕГ-1 ЕГ-2 ЕГ-3 ЕГ-4 Середній показник

Точність виконання комунікативного завдання

0,52 0,51 0,54 0,51 0,52

Інтерактивність 0,50 0,51 0,51 0,55 0,52

Мовна нормативність 0,52 0,52 0,47 0,54 0,51

Зверненість 0,45 0,39 0,44 0,45 0,43

Термінологічна коректність

0,46 0,45 0,47 0,48 0,46

Середній показник по кожній групі

0,49 0,47 0,48 0,51 0,48

Таблиця 2. Результати контрольного зрізу в експериментальних групах

Коефіцієнт навченості ЕГ-1 ЕГ-2 ЕГ-3 ЕГ-4 Середній показник

Точність виконання комунікативного завдання

0,74 0,78 0,80 0,79 0,77

Інтерактивність 0,74 0,77 0,80 0,74 0,77

Мовна нормативність 0,73 0,80 0,78 0,78 0,77

Зверненість 0,64 0,64 0,77 0,75 0,70

Термінологічна коректність 0,74 0,74 0,79 0,78 0,76

Середній показник по кожній групі

0,73 0,75 0,79 0,77 0,76




153 Молодь і ринок №3 (134), 2016

аудіовізуального комбінаторного словника“AUVIS” допомогло формуванню в них уміннявести АПОД, і підкреслили, що такі вміннясприяють розвитку основних професійнихздібностей майбутнього лікаря ЗП. Робота зісловником покращила вимову у студентів тасприяла кращому запам’ятовуванню завдякиодночасній візуалізації та звукового супроводумедичної термінології чи словосполучення.

Висновок. Представлені у статті результатиекспериментального навчання та спостереженняза його перебігом дає підстави стверджувати, щорозроблена методика навчання майбутніх лікарівЗП АПОДМ є ефективною. Результатипроведеного експерименту підтвердили висунутугіпотезу про те, що навчання майбутніх лікарівЗП АПОДМ буде ефективнішим за таких умов:поетапної організації навчання майбутніх лікарівАПОДМ; розробка підсистеми вправ звикористанням аудіовузіального комбінаторного

словника “AUVIS”. Отримані результативідкривають перспективи подальшого теоретичногоі практичного дослідження інших видів мовленнєвоїдіяльності для майбутніх лікарів ЗП.

1. Барковський В.В. Теорія ймовірностей таматематична статистика: [посібник] / В.В. Барковський,О.К. Лопатін – К.: СУЛ, 2002. – 448 с.

2. Беспалько В.П. Педагогика и прогрессивныетехнологии обучения / В.П. Беспалько. – М.: Наука,2001. – 235 с.

3. Гурвич П.Б. Теория и практика экспериментав методики преподавания иностранных языков /П.Б. Гурвич. – Владимир: Изд-во Владим. пед. ин-та, 1980. – 104 с.

4. Загвязинский В.И. Как учителю подготовитьи провести эксперимент: [метод. пособие] /В.И. Загвязинский, М.М. Поташник. – М.: Пед.общество, 2005. – 144 с.

5. Ляховицкий М.В. Методика преподаванияиностранных языков: [учеб. пособие] / М.В. Ляховицкий.– М.: Высш. школа, 1981. – 159 с.


Постановка проблеми. Трансформаціясучасного освітнього середовищаспрямована на перетворення освіти на

систему, здатну до саморегуляції, відповідно довикликів часу.

Сучасна освіта стрімко перетворюється на

УДК 37.01.17Ігор Сорокін, здобувач кафедри теорії та методики професійної освіти

Міжрегіональної Академії управління персоналом, м. Київ

ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА:ВІДПОВІДЬ НА ВИКЛИК ЧАСУ

У статті розглядаються питання цілісності сучасного освітнього простору. Основну увагуакцентовано на інтеграційних процесах в освіті як пріоритетному вектору її модернізації та євроінтеграції.

Ключові слова: освітній процес, цілісність, інтеграція, модернізація, євроінтеграція.

Літ. 11.

Игорь Сорокин, соискатель кафедры теории и методики профессионального образованияМежрегиональной Академии управления персоналом, г. Киев

ВЕКТОР РАЗВИТИЯ СОВРЕМЕННОЙ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ СРЕДЫ:ОТВЕТ НА ВЫЗОВ

В статье рассматриваются вопросы целостности современного образовательного пространства.Основное внимание акцентировано на интеграционных процессах в образовании как приоритетномвекторе ее модернизации и евроинтеграции.

Ключевые слова: образовательный процесс, целостность, интеграция, модернизаця,евроинтеграция.

Ihor Sorokin, Applicant at the Department of Pedagogy and Methodology of Professional TrainingInterregional Academy of Personnel Management, Kyiv

VECTORS OF THE DEVELOPMENT OF MODERN EDUCATIONAL ENVIRONMENT:RESPONSE TO TIME CHALLENGES

The article deals with the integrity of the modern educational space. The main attention is paid to theintegration processes in education as a priority vector of its modernization and European integration.

Keywords: educational process, integrity, integration, modernization and European integration.

© І. Сорокін, 2016


154

інноваційне середовище, яке продукує індивідів,здатних здобувати знання протягом життя,успішно застосовувати їх у практичній діяльності;свідомих, суспільно активних громадян,конкурентоспроможних на вітчизняному,європейському і світовому ринках праці.

Освіта стає гарантією забезпечення високихсоціальних стандартів суспільного життя.

Реалізація зазначених для освіти завдань можездійснюватися різними шляхами: через розмаїттяосвітніх інституцій; форм, методів освітньогопроцесу; запровадження ефективногоменеджменту тощо. Об’єднуючим феноменомвищезазначеного є цілісність освітнього процесу.

Мета статті. Визначити і схарактеризуватиосновні вектори розвитку сучасного освітньогосередовища, і обґрунтувати чинники реалізаціїцілісності освіти як потреби часу.

Аналіз основних досліджень та публікацій.Відтак, ефективність освітнього процесузабезпечується за умови, коли він реалізується уконтексті цілісного простору. Освіта, орієнтованана формування не просто знаючого фахівця, акомпетентного, тобто орієнтована на формуванняособистості того, хто вчиться, на забезпеченняумов для формування ним власної траєкторіїпрофесійного становлення це сучасна освіта [1].Найважливішим фактором реалізації освіти такогорівня є наявність цілісного освітнього простору,що реалізується на цільовому, змістовому,процесуальному рівнях. За наявності такогопростору студент не прилаштовується під кожноговикладача, особливості, а інколи і забаганкисформованого ним на занятті простору,нівелюючи своє “Я”, а сповна реалізує себе.

Варто зазначити, простір освітнього закладумає бути цілісним, гуманітарно спрямованим.Основними суб’єктами його формуваннявиступають викладачі і студенти, що працюютьяк “команда”, системне утворення, об’єднанеодними цілями, спільними загальнимистандартами освітньої діяльності. Ефективністьформування такого простору безпосередньозалежить від рівня сформованості освітньогопростору у освітніх закладах. Саме на рівніосвітнього закладу відбувається трансформаціязагальних державних стандартів у конкретну мету,органи управління забезпечують оптимізаціюданого процесу, максимально враховуючи іособливості конкретного освітнього закладу [3].

Відповідно до викликів сучасного соціумуосвітні заклади стають реальними співтворцямицілісного освітнього простору, а не просто“реалізаторами” заданих стандартів абозапропонованої концепції освітньої діяльності.

Варто зауважити, саме на рівні конкретногорегіону відбувається об’єднання науковогопотенціалу і його спрямування на вирішенняконкретних практико значущих завдань. Системав системі (простір в просторі), починаючи відмікропростору на рівні роботи викладача,факультету, ВНЗ, регіону – до просторудержавного, європейського [9].

Безконфліктна інтеграція у європейськийосвітній простір передбачає збереженнянаціональної, регіональної ідентичності,забезпечення науково обґрунтованого, логічноспроектованого переходу до заданих стандартів,з максимальною орієнтацією на особливості іреальний рівень освіти, що сформувалась вУкраїні.

Виклад основного матеріалу. Незаперечнимє те, що інтеграція в європейський освітнійпростір має передбачати необхідність якісногоформування освіти у державі. Сьогодні складнимі нерідко проблематичним є процес переходу нанову формулу освітньої діяльності: сучаснийпедагог залишатись індиферентним абоігнорувати перехід на нові освітні стандарти неможе; наукові напрацювання не можуть бутимеханічно перенесені в практику сучасноїосвітньої діяльності [5]. Продуктивна педагогічнадіяльність творча за своєю суттю, вона неодмінноформується на основі “Я-концепції” і будь-якінововведення будуть мати позитивний ефект,якщо вони будуть “адаптовані до сформованогодосвіду професійної діяльності. Будь-якінововведення, що диктуються “зверху”,неодмінно вступають у конфлікт з реальнимдосвідом педагога або пригнічують особистіснийкомпонент його діяльності, або визначаються якнедієздатні і практично ігноруються. Є лише одинспосіб зняття такого рівня конфліктної ситуації:поставити педагога в позицію реального суб’єктареформування власної концепції, технологіїпрофесійної діяльності в контексті нових освітніхстандартів. А таку роботу можна віднести дорангу повноцінної наукової діяльності, предметомякої виступає власна діяльність у комплексі всіхїї складових: цілі, принципи, зміст, технології,діагностика, аналіз продуктивності і т.д.

На основі загальної логіки у кожного викладачамає бути сформована своя програма перехідногоперіоду, так само як і своя програма підвищеннярівня власної компетентності (відповідно достартового рівня та особистісного потенціалу),забезпечення конкурентоспроможності на ринкуосвітніх послуг. В такий спосіб, безвідносно дофаху, кожен педагог набуває реальнукомпетентність і долучається до наукового



155 Молодь і ринок №3 (134), 2016

пошуку в галузі освітньої діяльності (освітньогопроцесу) [11].

Перехід до якісно нового цілісного освітньогопроцесу включає ряд пріоритетних функцій.

1. Вибудовується відповідна вертикальнаукової діяльності: від базових академічнихінститутів, що розробляють фундаментальніпроблеми освіти до наукових інститутів та освітніхцентрів, що акумулюють найвищий потенціалвідповідного регіону, до центрів науковоїдіяльності, зосереджених в навчальних закладахрізних рівнів. У цій схемі уже закладений механізмтрансформації високої теорії на рівень практичноїдіяльності з максимальним врахуванням її рівнята особливостей здійснення у кожному регіоні,освітньому закладі.

2. Викладач відчуває себе суб’єктоммодернізації освіти, оскільки реально долучаєтьсячерез наукові центри на рівні освітніх закладів допроцесу осмислення нових освітніх стандартів тапроектування технології їх реалізації в практиціпрофесійної діяльності. Педагоги-практикиотримують не просто визначені освітні стандартита технологічні схеми їх реалізації, а долучаютьсядо процесу їх визначення, неодмінно набуваючивідповідну теоретичну компетентність щодоконкретної проблеми.

3. Посилюється процес взаємодії різних гілокта рівнів наукової діяльності, оскільки всі вониоб’єднуються навколо спільної програми переходуна стандарти інноваційної освіти, з’являєтьсябагато проблем, що стосуються неузгодженостей,браку відповідної інформації і загалом питань, щовиникають в практичній діяльності і потребуютьвідповідних трактувань, роз’яснень і, відповідно,додаткових досліджень. В ситуації, коли проблемине можна вирішити на регіональному рівні,запити поступають до академічних інститутів.Така співпраця потрібна не лише освітнімзакладам, а і академічним науково-досліднимінститутам, для того, щоб максимальноорієнтуватись на фундаментальні проблемимасової освітньої практики, відповідноцілеспрямовуючи вектор пріоритетних науковихпошуків. За таких умов кожний освітній закладбуде реально відчувати значущість науки, їїфункції в удосконаленні освітньої системи.

4. Всі, без винятку, викладачі, вчителі,студенти стають дослідниками, долучаються донаукової діяльності. Ця проблема є особливоактуальною, оскільки саме дослідницька роботамає найвищий потенціал професійного зросту іпереважна більшість викладачів її реалізуютьлише на етапі написання дисертацій, а далі простоексплуатують сформовані компетенції. Що ж

стосується викладачів, що активно займаютьсянауковою діяльністю за відповідним фахом, вони,як правило, характеризуються високим рівнемсформованості освітньої діяльності, відкриті доінновацій, мають власну програму професійногорозвитку. Саме дослідницький потенціалособистості викладача обумовлює потребу у русіта розвитку за різними векторами, здатність досамотворення, формування власних позицій упрофесійній діяльності [11].

Зазначене інтенсифікує процес наукової, азначить і професійної взаємодії педагогів, щообумовлюється безпосередньо потребамидіяльності, а професійне спілкування є потужнимфактором формування цілісного освітньогопростору в освітньому закладі, налагодженняузгодженої взаємодії всіх викладачів як суб’єктівсистеми, забезпечення цілеспрямованості їхспільної діяльності та поступу до нових стандартівякісної освіти.

Отже, основи формування цілісного освітньогопростору задаються на всіх рівнях.Системотвірним елементом виступає науковадіяльність (як базовий механізм оптимізаціїосвітньої діяльності), яка не лише має зазначенийвище потенціал інтеграції всіх складовихпростору, а і теоретично обґрунтовує сам процессходження до нової освіти, долучаючи всіхсуб’єктів освітньої діяльності до науковогопошуку, формуючи науково вивірені програмимодернізації професійної діяльності як на рівнінавчального закладу, так і кожного викладача,зокрема [6].

Цілком доведеним і науково обґрунтованим єфакт, що одним з найбільш суттєвих недоліків,що обумовлюють низьку продуктивністьтрадиційної освітньої системи, є дезінтеграція їїелементів. Процес дезінтеграції можнапрослідкувати як по горизонталі, що відображаєосновні принципи формування змістових модулівнавчальних курсів, так і по вертикалі, що фіксуєзв’язок елементів системи професійноїпідготовки спеціаліста, зокрема, навчальнихдисциплін і їх орієнтованість на логікупрофесійного становлення майбутнього фахівцяв рамках вищої освіти.

Професійна підготовка спеціаліста будепродуктивною лише за умови, коли вона будесформована як реальна система, всі компонентиякої будуть максимально інтегровані в єдине цілеі орієнтовані на реалізацію базових професійнозначущих цілей. Кожен навчальний предмет маєформувати свою змістову та процесуальну основуз урахуванням фахової спеціалізації професійногонавчання [2].


156

Інтеграція має здійснюватись як на змістовому,так і процесуально-діяльнісному полі, і в її основіповинна бути висока мета – формуватиособистість студента, здатного до самореалізаціїу процесі професійного становлення [4].

Інтеграційні процеси, спрямовані наформування цілісного освітнього просторуреалізуються на 2-х рівнях: інтеграція змістунавчальних дисциплін, що здійснюється перш завсе за цільовим спрямуванням (формуванняобразу майбутньої професії та ставлення до неї);формування професійного світогляду та мислення,власної методики та стилю професійноїдіяльності; інтеграція в процесуальному аспекті,що передбачає формування єдиної для всіхнавчальних дисциплін концепції освітньоїдіяльності. Освіта трактується як цілісний простір,що функціонує за єдиними законами, здотриманням єдиних визначених для всіхпринципів. Вони диктуються не кожнимвикладачем, в залежності від його характеру тауподобань, а логікою освітнього процесу табазовими критеріями його продуктивності [11].

Смислова, змістова, методична побудовацілісного освітнього процесу системи професійноїпідготовки, зокрема педагога може бути здійсненана основі принципів: принцип інтеграції всіхсуб’єктів професійної підготовки спеціаліста(навчання, виховна діяльність, практика,самостійна робота, наукова робота) іпідпорядкування їх основним стратегічним цілямформування особистості спеціаліста та йогопрофесійної діяльності; принцип поетапноїреалізації підготовки спеціаліста через виділеннясистемоутворюючих блоків професійно значущихзнань, вмінь, особистісних якостей іструктурування їх на основі логіки формуванняпрофесійної діяльності; принцип забезпеченнясуб’єктивності позиції студента в структурі йогопрофесійного становлення на основі: а) максимальногоусвідомлення студентом сутності процесу йогопрофесійного становлення: змісту, логіки,реального бачення кінцевих результатівпідготовки, що в повній мірі визначають рівенькомпетентності спеціаліста в його майбутнійпрофесійній діяльності; б) активізації процесівпрофесійного та особистісного самопізнання,самовизначення, саморозвитку, формуваннясамостійної пізнавальної діяльності [10].

Зауважимо, пріоритетним є принцип інтеграціївсіх навчальних дисциплін, що вивчаютьсястудентом і формування цілісного навчальногопростору, підпорядкованого комплексупрофесійно значущих цілей і означеного чіткоюлогікою процесу оволодіння професією.

Зазначене стосується зв’язків в рамках циклів

навчальних дисциплін та їх загальноїорієнтованості на кінцеві професійно значущі ціліосвітньої системи. Так, особистісназорієнтованість освітнього процесу вищогонавчального закладу передбачає “індивідуальнутраєкторію руху кожного студента на шляху додосягнення проміжних та кінцевих цілейпрофесійної підготовки” [8]. Це може бутиможливим лише за умови, коли студент зможесформувати свою стратегію освітньої діяльності,що акумулює в собі процеси цілеутворення,самопізнання та самовизначення, вибору методів,форм, а також режиму роботи, оптимальних длянього, орієнтованих на його особистіснийпотенціал. Звісно, це є масштабні реформації, щопередбачають перехід на нову освітню формулу,за якою студент з позиції виконавця, що працюєза єдиною, спільною для всіх навчальноюпрограмою, переходить на позицію активногосуб’єкта, творця індивідуальної програми здомінантою елементу професійного саморозвитку.Найбільшу цінність зазначеного вбачаємо у тому,що у такий спосіб формується індивідуальнийстиль майбутньої діяльності, що виступаєабсолютною ознакою професіоналізму будь-якогоспрямування; формуються механізмисаморегуляції освітньої діяльності, що здатнізабезпечити неперервність подальшого процесупрофесійного становлення, саморозвитку у всіхзначущих для фахівця аспектах [7].

Важливо визначити інтегруючі блоки, що внайбільшій мірі відображають сутність професії іможуть творити реально діючу систему, тобтозаймати статус системоутворюючих; ключовікомпетенції, як основу забезпечення адекватноїцільової спрямованості системи професійноїосвіти фахівця. Без сумніву, орієнтація накомпетентність докорінно змінює суть системипрофесійної освіти, проектуючи принциповоінший кінцевий її результат, практичнозорієнтований якісний вимір.

Висновок. Таким чином, цілісність усучасному освітньому просторі, цілісністьосвітнього процесу у закладах освіти єпріоритетною складовою якості сучасної освіти.

1. Бех І.Д. Життя особистості у духовномудіапазоні / І.Д. Бех // Рідна школа. – К.: 2009. – №11.– С. 7 – 17.

2. Вакарчук І. Вища освіта України – європейськийвимір: стан, проблеми, перспективи/І. Вакарчук//Вища школа. – 2008. – № 3. – С. 3 – 18.

3. Журавський B.C. Вища освіта як фактордержавотворення і культури в Україні / В.С. Журавський// Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАНУкраїни, Ін-т вищої освіти АПН України. – К.: Вид.дім “Ін Юре”, 2003. – 416 с.



157 Молодь і ринок №3 (134), 2016

4. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхимодернізації (Факти, роздуми, перспективи). – К.:Грамота, 2003. – 216 с.

5. Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть (1991– 2000 рр.). – К., Видавничий дім “Альтернативи”, 2000. – 360 с.

6. Навроцький О.І. Вища школа України в умовахтрансформації суспільства. – X.: Основа, 2000. – 240 с.

7. Ніколаєнко С.М. Про стан і перспективирозвитку вищої освіти в Україні. Парламентськіслухання про вищу освіту // Педагогікатолерантності. – 2004. – № 2 – 3. – С. 104 – 116.

8. Огнев’юк В.О. Філософія та її місце в обробцінаукових досліджень феномену освіти / В.О. Онев’юк

// Освітологія. Польсько-український журнал. –2012. – ч. І. – С. 69 – 75.

9. Сисоєва С.О. Сфера освіти як об’єктдослідження / С.О. Сисоєва // Освітологія. Польсько-Український журнал. – 2012. – ч. І. – С. 22 – 25.

10. Філософсько-методологічні засади підвищенняякості вищої освіти України: європейський вимір /авт. кол.: В. Андрущенко (керівник), М. Бойченко, Л. Горбунова,І. Надольний та ін. – К.: Педагогічна думка, 2012. – 220 с.

11. Франчук Т.Й. Цілісний освітній простір:педагогічні основи його формування: монографія /Т.Й. Франчук; Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка.– Кам’янець-Поділ., 2009. – 244 с.


Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок з важливиминауковими чи практичними

завданнями. Формування нових науковихгалузей, актуальних для функціонування і

розвитку суспільства формує суспільну потребув нових навчальних загальноосвітніх дисциплінах.Такою дисципліною у ХХ ст. виступилаінформатика, вплив якої на систему освіти, її зміст,мету і результати неможливо недооцінити. Аналіз

УДК 373.5.016:004

Яніна Донченко, аспірант кафедри педагогіки вищої школиДВНЗ“Донбаський державний педагогічний університет”

ЦІЛІ ШКІЛЬНОГО КУРСУ ІНФОРМАТИКИ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗУ статті розглянуто ґенезу цілей шкільного курсу “Основи інформатики та обчислювальної техніки”

в загальноосвітніх школах України. Виявлено якісні зміни в парадигмі ціленаправлення шкільного курсуінформатики. Підкреслено вплив соціально-економічних чинників, розвиток інформаційно-комунікаційнихтехнологій на зміст курсу “Основи інформатики та обчислювальної техніки”. Визначено пріоритетнізавдання шкільного курсу інформатики в системі загальної освіти.

Ключові слова: шкільний курс інформатики, цілі виховання, цілі навчання, інформатика.Літ. 8.

Янина Донченко, аспирант кафедры педагогики высшей школыГВУЗ “Донбасский государственный педагогический университет”

ЦЕЛИ ШКОЛЬНОГО КУРСА ИНФОРМАТИКИ: РЕТРОСПЕКТИВНЫЙ АНАЛИЗВ статье рассмотрен генезис целей школьного курса “Основы информатики и вычислительной

техники” в общеобразовательных школах Украины. Выявлено качественные изменения в парадигмецеленаправления школьного курса информатики. Подчеркнуто влияние социально-экономических факторов,развитие информационно-коммуникационных технологий на содержание курса “Основы информатики ивычислительной техники”. Определены приоритетные задачи школьного курса информатики в системеобщего образования.

Ключевые слова: школьный курс информатики, цели воспитания, цели обучения, информатика.

Yanina Donchenko, graduate student of theDepatment of Pedagogic of Higher Education

Higher Educational Institution “Donbass State Pedagogical University”

THE OBJECT OF THE SCHOOL COURSE “COMPUTER SCIENCE”:A RETROSPECTIVE ANALYSIS

The article describes the genesis of the objectives of the school course “Computer science” at secondaryschools of Ukraine. The major qualitative changes in the whole paradigm of school course have beencharacterized. The impact of information and communication technologies and other socio-economic factorson the genesis of the technique of the development of the course “Computer Science” is emphasized. The articledefines the priority tasks of the school course “Computer Science” in general education.

Keywords: computer course, education objectives, learning objectives, computer science.

© Я. Донченко, 2016

ЦІЛІ ШКІЛЬНОГО КУРСУ ІНФОРМАТИКИ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ

158

ґенези цілей шкільного курсу інформатикидозволить в повній мірі дослідити розвиток ідейкурсу, його загальноосвітній характер тасформулювати його навчальні функції.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Аналіз науково-методичної та філософськоїлітератури дозволив виявити, що питання проосновні цілі та функції шкільного курсуінформатики гостро поставало з першого рокувведення курсу “Основи інформатики таобчислювальної техніки” в систему загальноїосвіти в школах України. Окремі питаннядосліджуваної проблеми порушені в роботахвчених радянської доби: А. Дородніцина,А. Єршова, С. Лебєдєва, В. Монахова та ін.Означена проблема займала значне місце внауково-дослідній діяльності вчених-педагогівсучасності: М. Жалдака, Н. Морзе, Й. Ривкінда та ін.

Формулювання мети статті. Метою статті єаналіз ціленаправлення курсів “Основиінформатики та обчислювальної техніки” та“Інформатика” в системі загальної освіти вУкраїні.

Виклад основного матеріалу статті. Шкільнаінформатика виступає одним з найдинамічнішихкурсів загальноосвітньої школи, в якому зміст тацілі навчання повинні змінюватися кожні п’ять-десять років для підтримки актуальностінавчальної дисципліни. Цілі шкільного курсуінформатики змінювалися відповідно до вимог,що висувало суспільство до набору мінімальнихзнань і умінь для роботи з сучасноюобчислювальною технікою.

Цілі і завдання вивчення інформатики тіснопов’язані з формуванням основ науковогосвітогляду школярів, вихованням певних якостейособистості, розвитком мислення, здібностей,підготовкою до життя, праці, продовженнямосвіти тощо. Значення шкільного курсуінформатики у розвиткові наукового світоглядушколярів визначається формуванням при йоговивченні уявлення про інформацію як одне з трьохфундаментальних понять науки: речовині, енергіїта інформації, на основі яких будується сучаснакартина світу. Інформатика, як навчальнийпредмет, відкриває школярам для систематичноговивчення одну з найважливіших галузей дійсності– сферу інформаційних процесів у живій природі,суспільстві, техніці.

Перші спроби розкрити цілі шкільноїінформатики варто віднести до 1979 р., коли буласформульована концепція майбутнього шкільногокурсу [2]. Однією з головних цілей предмету сталоформування в учнів цілого комплексу навичокрозумової діяльності, стилю мислення, названого

операційним стилем мислення. Провідну роль вкурсі займала мета формування комп’ютерноїграмотності учнів, яка включала в себе вміннякористуватися сучасною комп’ютерною технікоюдля вирішення комплексу прикладних задач.

У першому варіанті програми (1985 р.)комп’ютерна грамотність учнів була представленаяк головна мета курсу. Компонентамикомп’ютерної грамотності висувалися знанняреальної мови програмування та практичнінавички поводження з ЕОМ [7]. Жорсткаорієнтація на програмістскій аспект навчанняінформатики була обрана з двох причин. По-перше, відсутність необхідної матеріальної базив школах, що не дозволяло більшості школярамтого періоду мати прямий доступ до комп’ютера.По-друге, рівень і спрямованість підготовкивчителів у вищих навчальних закладах, аджевипускалися програмісти, з яких надалі набиравсявикладацький склад для загальноосвітніх шкіл.Переорієнтація програмістів у вчителів здостатньою методичною базою, здатних наякісному рівні дати основи взаємодії з прикладнимпрограмним забезпеченням у безмашинномуваріанті навчання, в такий короткий термін буланеможлива [8].

В 1986 – 1987 навчальному році цілінавчального предмета були переглянуті. Їх списокрозширився за рахунок додавання вимоги відучнів уміння грамотної постановки задач з різнихпредметних областей, їх формалізації, програмноїреалізації та інтерпретації результатів обчислень.Отже, в нових цілях навчання курсу бувзроблений особливий акцент на міжпредметнізв’язки інформатики з іншими навчальнимидисциплінами і науками, які повинні булиреалізуватися за рахунок комп’ютерногомоделювання. Додатково був допрацьованийперелік необхідних умінь і навичок, які повинніотримати учні по закінченню вивчення курсу.Вони включали в себе вміння грамотноїпостановки задач для подальшого вирішення їхна ЕОМ, будувати прості математичні моделі,знання основних алгоритмічних структур ізастосування цих знань для побудовиматематичних моделей, використанняінформаційних систем для розв’язання завдань [6].

Після смерті у 1988 р. фундатора шкільноїінформатики А. Єршова, автора першихпідручника, програми курсу “Основиінформатики та обчислювальної техніки” таофіційної концепції навчального предмета,почали з’являтися нові авторські колективи, якіспрямували свої зусилля на удосконалення новогошкільного курсу.



159 Молодь і ринок №3 (134), 2016

Так, колектив авторів А. Кушніренко,Г. Лебедєв, Р. Сворень убачали основну метушкільного курсу інформатики у розвитковіопераційного або алгоритмічного мислення вучнів. Центральним поняттям курсу стало поняття“алгоритм”, що розкривалося в процесірозв’язання прикладних задач та їх запису нанавчальній алгоритмічній мові [1]. Отже,переформулювавши цілі офіційної програми,колектив авторів під комп’ютерною грамотністюрозумів переважно алгоритмічну грамотність.

Авторський колектив у складі А. Гейна,В. Житомирського, Е. Линецького, М. Сапіри іВ. Шолоховіча у підручнику “Основиінформатики та обчислювальної техніки” робилиакцент на практичну взаємодію користувача іЕОМ. Основною метою курсу було розв’язанняприкладних задач на ЕОМ. По суті, цей підхідмало чим відрізнявся від колективу попередніхавторів, адже основна роль знову відводиласяпрограмістському аспекту навчання інформатики[1].

Колектив авторів під керівництвом В. Каймінависунув кардинально новий підхід доформулювання цілей інформатики для того часу.Український колектив методистів основні цілінавчання інформатиці бачив у формуваннікомп’ютерної грамотності, логічного мислення таінформаційної культури учнів.

Таким чином, перші програми курсу “Основиінформатики та обчислювальної техніки”припускали досягнення завдань і функцій курсуза рахунок формування логічного і алгоритмічноготипів мислення.

З набуттям незалежності перед Українськоюдержавою стає питання про формування власнихконцепцій цілей, функцій і суті освіти в цілому іокремо курсу “Основи інформатики таобчислювальної техніки”. Перша експериментальнапрограма курсу була затверджена в 1993 р.Остаточний її варіант був затверджений в 1996 р.

У цій програмі, розробленій під редакцієюМ. Жалдака, головна мета курсу представляласяяк:

- формування знань, умінь і навичок,необхідних для раціонального використаннязасобів сучасних інформаційних технологій привирішенні завдань, пов’язаних з обробкоюінформації, її пошуком, систематизацією,зберіганням, поданням, передаванням;

- ознайомлення учнів з роллю новихінформаційних технологій у сучасномувиробництві, науці, громадському житті таперспективами розвитку обчислювальної техніки;

- закласти основи інформаційної культури учнів [3].

Оновлений курс шкільної інформатикипереорієнтувався на практичне застосування таознайомлення з новим програмнимзабезпеченням.

Мета курсу повинна була досягатися за рахунокпрактичного оволодіння учнями навичкамироботи з основними складовими сучасногопрограмного забезпечення ЕОМ, ознайомлення зфункціональним призначенням основнихпристроїв ЕОМ, і принципами їх будови і дії,основам технології вирішення завдань задопомогою ЕОМ, починаючи від їх постановки йпобудови відповідних інформаційних моделей ізакінчуючи інтерпретацією результатів, отриманихза допомогою ЕОМ [3].

Цілі вивчення “Основи інформатики таобчислювальної техніки” в програмах 1999 і 2001 рр.були фактично незмінними. Оновлена програма(2003 р.) під редакцією М. Жалдака зазналасуттєвих змін в змістовному аспекті. Одним зголовних змін стала профілізація курсуінформатики, впровадження курсів за вибором,призначені для більш глибокого вивчення тих чиінших методичних ліній. У виданні булипредставлені кілька варіантів програм длязагальноосвітніх шкіл з універсальним,спортивним, технологічним та іншим профільнимнавчанням. Як наслідок, були істотно змінені цілішкільного предмету. Цілі вивчення курсупрактично ідентичні для класів без поглибленоговивчення інформатики. Автори вбачали двіосновні цілі курсу “Інформатики”: формуваннятеоретичної бази і вироблення практичних умінь.Успішне засвоєння двох компонентів допомагалоформуванню інформаційної культури учнів.

Схожість формулювання цілей курсу говоритьпро його універсальність для кожного профілюнавчання. Однак, рівень інформаційної культури,якої повинен досягти школяр наприкінцінавчання, для кожного профілю значновідрізнявся своїм наповненням.

При поглибленому вивченні інформатики вшколі, цілі навчання шкільного курсу значнорозширювалися і включали в себе вміннярозв’язання прикладних задач за допомогоюкомп’ютера, формування логічної культури учнівта достатнього рівня інформаційної культури длявикористання набутих навичок і знань у майбутнійпрофесійній діяльності.

Черговий значний перегляд змісту програм дляосновної та старшої школи стався в 2010 р., коликурс інформатики був перенесений в основнушколу і вивчався три роки. Однак цілі курсу незазнали значних змін. “Метою курсу єформування в учнів теоретичної бази знань з


160

основ інформатики, умінь і навичок ефективноговикористання сучасних комп’ютерно-інформаційнихтехнологій у своїй діяльності, що має забезпечитиформування у випускників основної школи основінформаційної культури та інформатично-комунікативної компетентності”, – відзначено упрограмах для 9 – 11 класів універсальногопрофілю від 2010 р. [4].

У 2013 р. був прийнятий новий Державнийстандарт середньої освіти, відповідно до якогошкільний курс інформатики повністю перейшовв основну школу і почав вивчатися з 5-го класу.В новій програмі ставилася така мета вивченнякурсу: “Метою навчання курсу “Інформатика” єформування і розвиток предметної ІКТ-компетентності та ключових компетентностей дляреалізації творчого потенціалу учнів і їх соціалізаціїу суспільстві, що забезпечує готовність учнів доактивної життєдіяльності в умовахінформаційного суспільства та їх спроможностістати не лише повноцінними його членами, а йтворцями сучасного суспільства” [5].

Крім подібних змін шкільного курсу“Інформатика” в загальноосвітніх школах в 2013 р.був запроваджений новий, пропедевтичний курс“Сходинки до інформатики” (перші експериментивідносимо до 2001 р.), а вже в 2014 р. була зміненаназва на “Інформатика”. Метою такого курсуукладачі вбачали у формуванні та розвитку в учнівінформаційно-комунікаційної компетентності таключових компетентностей для реалізації їхтворчого потенціалу та соціалізації у суспільстві.

Цілі шкільного курсу інформатики зазналисуттєвих змін відповідно до сучасних тенденційрозвитку нової шкільної дисципліни. Тепер мовайшла про предметну інформаційно-комунікаційнукомпетентність, а не культуру. Цілі курсу сталибільш гуманістичними, спрямованими назагальний розвиток особистості, а не тільки наформування певних рис особистості.

Крім означених змін шкільного курсу“Інформатика” в загальноосвітніх школах в 2013 р.був запроваджений новий, пропедевтичний курс“Сходинки до інформатики” (перші експериментирозпочалися у 2001 р.), а вже в 2014 р. булазмінена назва на “Інформатика”. Метою такогокурсу укладачі вбачали у формуванні та розвиткув учнів інформаційно-комунікаційноїкомпетентності та ключових компетентностей дляреалізації їх творчого потенціалу та соціалізації усуспільстві.

Висновки. Стислий аналіз еволюції цілейнавчання шкільного курсу інформатики дозволиввиділити категорії, якими оперували автори приформуванні концепцій курсів “Основи

інформатики та обчислювальної техніки”,“Інформатика” та формулюванні їх цілей. Так,уживані поняття еволюціонували в такійпослідовності: комп’ютерна грамотність,інформаційна культура, інформаційно-комунікаційна компетентність. Таким чином,аналіз ґенези мети шкільного курсу інформатики,дозволив зробити наступні висновки. Меташкільного курсу інформатики змінюваласяпоступово відповідно розвитку та змін, яківідбувалися в середині самого курсу. Головнимизавданнями протягом всієї ґенези курсувиступали:

- формування базису наукового світоглядузавдяки знайомству з основами інформації таінформаційними процесами, які виступаютьосновою понятійного апарату науки;

- формування загальнокультурних та загальнонавчальних навиків роботи з інформацією,формування інформаційної культури безпечногота раціонального використання інформаційнихпроцесів;

- підготовка учнів до подальшої трудовоїдіяльності через роботу з інформацією таотримання ІКТ-компетентностей (які на першихетапах автори називали інформаційною культуроючи грамотністю) щороку займає перші позиції узавданнях навчання інформатики. Домінування наринку праці потреби у професіях інформаційногосектора вимагає від школи ґрунтовної підготовкиучнів до реалій сучасного життя;

- оволодіння на ранніх етапах навчанняінформаційними та комунікаційнимитехнологіями сприяє поширенню інформаційнихметодів навчання в середній освіті та підготовціучнів до системи безперервного навчання.

1. Белошапка В.К. Три учебника информатики /В.К. Белошапка // Информатика и образование.1991. – № 1. – С. 111 115.

2. Ершов А.П Школьная информатика (концепции,состояние, перспективы) / А.П. Ершов, Г.А. Звенигородский,Ю.А. Первин. – Новосибирск, ВЦ СО АН СССР? 1979. –51 с.

3. Жалдак М.І. Програма курсу “Основиінформатики та обчислювальної техніки” длясередніх навчальних закладів / М.І. Жалдак.,Н.В. Морзе, Г.Г. Науменко // Інформаційний збірникМО України. – К.: Oсвіта, 1993. – № 13. – С. 7 – 23.

4. Жалдак М.І. Програма курсу “Основиінформатики та обчислювальної техніки” длясередніх навчальних закладів [Електронний ресурс]/ М.І. Жалдак, Н.В. Морзе, О.І. Мостіпан. – режимдоступу: http://www.osvita.ua/doc/files/news/309/30993/76.doc

5. Математика. Інформатика, 5 – 9 кл.: навчальніпрограми для загальноосвітніх навчальних закладів



161 Молодь і ринок №3 (134), 2016

/ відповідальний за випуск Р.В. Гладковський. – К.:Видавничий дім “Освіта”, 2013. – 96 с.

6. Программа курса “Основы информатики ивычислитльной техники” / А.П. Ершов, В.М. Монахов,Л.Н. Преснухина // Математика в школе. – 1986. – № 3. – С. 49 – 53.

7. Программа курса “Основы информатики и

вычислитльной техники” / А.П. Ершов, В.М. Монахов,Л.Н. Преснухина // Математика в школе. – 1985. – № 3. – С. 4 – 7.

8. Семакин И.Г. Научно-методические основыпостроения базового курса информатики: дисс. д-ра пед. наук: 13.00.02 / Семакин Игорь Геннадьевич.– Пермь, 2002. – 415 с.


Актуальність. Сучасний етапдокорінного оновлення системи вищоїосвіти в Україні, зумовлений

подальшою активізацією євроінтеграційнихпроцесів, потребує сталого вдосконаленнятехнологій, організаційних форм, методів,прийомів і засобів навчання. Актуальні тенденціївпровадження інновацій в освітній процес вищої

школи зумовлюють потребу детального вивченнядидактичних впливів, які б уможливилиіндивідуалізацію навчальної діяльності (навчання)у вищій школі взагалі та індивідуалізаціюсамостійної навчальної діяльності як невід’ємноїїї складової зокрема, адже саме самостійнанавчальна діяльність є домінувальною в системісучасної підготовки фахівця вищої кваліфікації.

УДК 371.132:009

Марина Малоіван, здобувач кафедри педагогіки Криворізького педагогічного інститутуДВНЗ “Криворізький національний університет”

МОДЕЛЬ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІСТУДЕНТІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

У статті зроблено спробу визначити три вектори моделювання дидактичної системиіндивідуалізації самостійної навчальної діяльності студентів філологічних спеціальностей. Визначеносутність кожного вектору як елементу об’єкта високої складності. Запропоновано дидактичну системуіндивідуалізації самостійної навчальної діяльності студентів філологічних спеціальностей, якупредставлено як єдність п’яти етапів.

Ключові слова: індивідуалізація самостійної навчальної діяльності, моделювання, дидактичнасистема, внутрішня індивідуалізація, зовнішня індивідуалізація.

Літ. 5.

Марина Малоиван, соискатель кафедры педагогики Криворожского педагогического институтаДВУЗ “Криворожский национальный университет”

МОДЕЛЬ ИНДИВИДУАЛИЗАЦИИСАМОСТОЯТЕЛЬНОЙ УЧЕБНОЙДЕЯТЕЛЬНОСТИ СТУДЕНТОВ ФИЛОЛОГИЧЕСКИХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ

В статье определены три вектора моделирования дидактической системы индивидуализациисамостоятельной учебной деятельности студентов филологических специальностей. Дано определениесущности каждого вектора как элемента объекта высокой сложности. Предложено дидактическуюсистему индивидуализации самостоятельной учебной деятельности студентов филологическихспециальностей, которую представлено как единство пяти этапов.

Ключевые слова: индивидуализация самостоятельной учебной деятельности, моделирование,дидактическая система, внутренняя индивидуализация, внешняя индивидуализация.

Maryna Maloivan, Applicant at the Department of Pedagogy DepartmentKryvyi Rih National Pedagogical Institute

higher Educational Institution “Kryvyi Rih National Pedagogical University”

THE MODEL OF INDIVIDUALIZATION OF INDIVIDUAL WORK OF STUDENTS OF PHILOLOGYThree vectors of modeling of the didactic system of individualization of self-directed educational activities

have been defined in the article. The definition of each vector as an element of an object of high order has beengiven. The didactic system of individualization of students’ self-directed educational activities, which unitesfive levels, has been suggested.

Keywords: individualization of self-directed educational activities, modeling, didactic system, innerindividualization, outer individualization.

© М. Малоіван, 2016


162

Мета статті. Визначити сутність трьохвекторів моделювання індивідуалізації самостійноїнавчальної діяльності студентів, обґрунтуватизапропоновану дидактичну систему індивідуалізаціїсамостійної навчальної діяльності, котрапредставлена як єдність п’яти етапів.

Виклад основного матеріалу. Згідно зВ. Крутецьким, індивідуалізація навчання маєзначення максимального наближення процесунавчання до оптимальної моделі, коли коженстудент працює у зручних для нього темпі таманері, що відповідають його загальній підготовці,здібностям, обсягу оперативної пам’яті, рисамхарактеру й емоційному стану [2, 103].

Моделювання – важливий напрям сучаснихнаукових пошуків. Науковці зазначають: природамоделей та дидактичного моделювання така, щов них не враховуються неістотні у певномувідношенні властивості, які в реальних параметрахможуть заважати реалізації цілей професійноїпідготовки [4]. Це обмеження не позбавляє модельуніверсальності: незважаючи на те, що в кожномуконкретному випадку цей метод не даєвичерпного вирішення завдань будь-якого роду,він може широко використовуватися врізноманітних галузях.

У широкому значенні моделювання є одним ізметодів пізнання й перетворення світу, щоотримав поширення з розвитком науки, якийзумовив створення нових типів моделей, якірозкривають нові функції самого методу.Моделювання в якості універсальної формипізнання використовується при дослідженні таперетворенні явищ у будь-якій сфері діяльності[5, 86].

Для створення ефективної системи самостійноїнавчальної діяльності у вищому навчальномузакладі, за А. Хуторським, потребує створенняпевного ряду вимог, провідними серед яких є:

- єдність цілей усіх видів навчальної діяльності;- комплексне забезпечення самостійної роботи

студентів;- педагогічна й практична спрямованість

самостійної роботи студентів;- варіативність і творчий характер завдань;- поетапний контроль.Визначаємо три вектори моделювання

дидактичної системи індивідуалізації самостійноїнавчальної діяльності студентів.

Перший пов’язаний із урахуваннямметодологічних положень управліня навчальноюдіяльністю студентів.

Другий – з урахуванням специфіки вивченнястудентами філологічних спеціальностейдисциплін філологічного циклу.

Третій – урахування дидактичної тапсихологічної природи індивідуалізації.

Головним компонентом навчального процесуу вищому педагогічному навчальному закладі єактивна, цілеспрямована, самостійна пізнавальнадіяльність студента, тобто самостійне вивченнязмісту кожної окремої дисципліни: понять,теоретичних положень, методів розв’язаннятипових задач, методів оцінювання достовірностій точності рішень, а також оволодіння технікоюзастосування таких знань. У той же час, навчальнадіяльність студента не може бути ефективною,якщо вона в достатній мірі не забезпечується, неорганізовується, не управляється й неконтролюється викладачем [3]. Науковець такожвділяє п’ять методологічних положень, на ґрунтіяких будується система управління пізнавальноюдіяльністю суб’єкта навчання.

1. Знання як інформація й як способидіяльності й критерії оцінювання не передаютьсявід викладача студенту в готовому вигляді, азасвоюються кожним окремим студентом урезультаті активної, поетапної діяльності, якапевним чином спрямовується на досягненнявизначеної цілі чи цілей.

2. Діяльність (у тому числі й пізнавальна) єзавжди цілеспрямованою, і задля забезпеченняефективності цієї діяльності необхідно, щобособистість була озброєна прогностичнимиуявленнями про результати цієї діяльності.

3. Якість засвоюваних знань й ефективністьформування вмінь зумовлюють визначенняметодів викладання, а також комплекс навчально-методичного забезпечення – системи посібників,методичних рекомендацій з усіх тем, зурахуванням навчального плану й кількості годин,передбачених на вивчення курсу в цілому й накожну окрему тему зокрема.

4. Процес навчання будується як системавзаємодії викладача й студента, а також включає:

- самоуправління викладача, коли вінусвідомлює свою дидактичну систему (тобтосистему представлення матеріалу, засобів і методівмотивації, планування, організації й контролюнавчально-пізнавальної діяльності студентів);

- оперативне управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів на основірозробленої викладачем дидактичної системи;

- систему самоуправління й самоконтролюстудента в процесі його навчально-пізнавальноїдіяльності.

5. Засобом організації пізнавальної діяльностістудента є самостійна робота. Самостійне активней цілеспрямоване вивчення студентаминавчального матеріалу, що організовується



163 Молодь і ринок №3 (134), 2016

викладачем, – основна форма пізнавальноїдіяльності студента, на забезпечення якої має бутиспрямована діяльність викладача [3].

Переконані, що перераховані методологічніположення щодо управління пізнавальноюдіяльністю суб’єктів навчання є вартими того,щоб їх ураховувати під час розробки дидактичноїсистеми індивідуалізації самостійної навчальноїдіяльності студентів.

Моделюючи дидактичну систему індивідуалізаціїсамостійної навчальної діяльності студентів, вартобрати до уваги напрям дії вказаних вище векторів,а також враховувати зовнішню та внутрішнюсторони індивідуалізації та єдність базових засадпроцесу навчання. Індивідуалізація підготовкистудентів у вищому педагогічному навчальномузакладі характеризується взаємозв’язком івзаємозалежністю внутрішньої та зовнішньої їїсторін, наголошує дослідниця [1]. Проаналізуємоці визначення сторін індивідуалізації. Зовнішнясторона індивідуалізації включає адаптацію змістуі форм навчального процесу до індивідуальнихособливостей студента, надання педагогічноїпідтримки з метою розвитку йогоіндивідуальності, а також мотивації, що здатнаспонукати студента до перетворення себе та зміну своїй діяльності.

Внутрішня сторона індивідуалізаціїпредставляє собою спрямованість майбутньоговчителя на розгортання та реалізаціюіндивідуальних прагнень і становленняіндивідуальної позиції в своїй професійнійдіяльності. Пріоритетна особливість зовнішньоїсторони індивідуалізації полягає у створенніситуацій вибору, а також у зверненні до кожногостудента. Осмислення та перетворення отриманоїінформації відбувається у внутрішньому просторіособистості, що й суб’єктивує професійнестановлення. Цілісне сприйняття нової інформаціїрозширює внутрішній простір людини, збагачуєта наповнює його змістом та смислом,перетворюється на внутрішнє джерело розвитку.Отже, метою є переорієнтація руху з напряму “відвикладача” до напряму “від студента”, і рух уцьому напрямі буде позначатися реалізацієюіндивідуальності, відбиватися у формуваннііндивідуальної позитивної позиції відноснопедагогічної діяльності, усвідомленні необхідностізміни, яке має з’явитися “зсередини”, статиособистісно-значущим, а основним засобом такихперетворень має стати рефлексія.

Дидактична система індивідуалізаціїсамостійної навчальної діяльності студентівфілологічних спеціальностей об’єднує декількаетапів.

Мета першого, аналітичного етапу, – збір тааналітична обробка даних про специфікуздійснення студентами самостійної навчальноїдіяльності у поточному навчальному процесі.

На аналітичному етапі проводиться:- анкетування для виявлення, рефлексії та

усвідомлення індивідуальних особливостейорганізації та здійснення самостійної навчальноїдіяльності студентів;

- вхідне тестування для аналізу адекватностісамооцінки ходу та результатів самостійноїнавчальної діяльності.

Отримані результати використовуються длядиференціації студентів за певними групами(здійснення внутрішньо-групової індивідуалізації,вивчення навчальної дисципліни за індивідуальноюпрограмою).

Мета другого, індивідуально-діагностичногоетапу – визначення напрямів розробкиіндивідуальних маршрутів самостійної навчальноїдіяльності студентів філологічних спеціальностейз урахуванням наявних інформаційно-технічнихзасобів. На індивідуально-діагностичному етапіпроводиться психолого-педагогічне тестуваннядля виявлення професійної спрямованостіособистості. Результатом діяльності викладача нацьому етапі є уточнення напрямів формуванняіндивідуальних маршрутів самостійної навчальноїдіяльності студентів, добір відповіднихінформаційно-технічних засобів.

Третій, проектувальний етап: організовуєтьсяспільно зі студентами розробка індивідуальногоосвітнього маршруту та окремих його траєкторійз дисципліни у практичному ракурсі, а саме: взалежності від результатів вхідного контролюобираються теми для самостійного опрацюваннястудентами, визначається час і форми звітності,узгоджується розклад контактних годин в мережіта особистих консультацій.

Четвертий – етап реалізації індивідуальнихосвітніх маршрутів: безпосереднє здійсненнястудентами філологічних спеціальностейсамостійної навчальної діяльності з певноїнавчальної дисципліни. Гнучка структурасамостійної роботи її асинхронність дозволяютьвраховувати індивідуальні розумові здібностістудентів, рівень складності навчальних завдань(зреалізована можливість для студентавиконувати навчальну діяльність та завданнясамостійної роботи на максимально можливомурівні складності), пізнавальну активність вопануванні змісту навчального матеріалу,доступні технічні засоби. Формування навичоксамоконтролю як засобу активізації самостійноїпізнавальної діяльності студентів на цьому етапі


164

відбувається як процес навчання індивідуальнимспособам дії, спрямований на формуваннянавичок самостійної роботи з навчальноїдисципліни. Включення студентів у процесформування системних узагальнених знань іспособів діяльності створює умови дляосмислення ними залежності між структурно-інформаційної та функціональної сторонамидосліджуваної системи знань, що стає основоюпродуктивної рефлексії в процесі самоконтролюстудентами своєї діяльності.

На п’ятому, оцінному етапі необхіднопроаналізувати результати навчання та результатисамостійної навчальної діяльності з дисципліни вцілому, зіставити ці дані і зробити висновок прорезультативність тих чи тих методів і засобів вумовах індивідуалізації навчання. Передбачається,що саме на цьому етапі досягається основна метанавчального процесу формування у студентаздатності до автономії у навчанні, досамореалізації, до формування адекватноїсамооцінки своєї власної діяльності, доформування досвіду самоконтролю та активізаціїпізнавальної діяльності. У такий спосібвідбувається орієнтація навчального процесу наособистість студента, враховуючи йогоіндивідуальні особливості і здібності.

Всі етапи системи взаємопов’язані таспрямовані на досягнення цілей професійноїпідготовки з певної навчальної дисципліни.Розроблена дидактична система індивідуалізаціїдосить інваріантна стосовно різних дисциплін, щовикладаються студентам філологічнихспеціальностей.

Висновки. Визначено три вектори моделюваннядидактичної системи індивідуалізації самостійноїнавчальної діяльності студентів: першийпов’язаний із урахуванням методологічнихположень управління навчальною діяльністюстудентів; другий з урахуванням специфікививчення студентами філологічних

спеціальностей гуманітарних дисциплін; третійурахування дидактичної та психологічної природиіндивідуалізації.

На основі ретельного вивчення феноменуіндивідуалізації було запропоновано теоретичносистему індивідуалізації самостійної навчальноїдіяльності студентів філологічних спеціальностейзасобами інформаційних технологій. Системамістить п’ять етапів: аналітичний, індивідуально-діагностичний, проектувальний, етап реалізаціїіндивідуальних освітніх маршрутів, оцінний.Деталізовані дії викладача та змістове наповненнякожного етапу системи, що розробляється.

Імплементації дидактичної системиіндивідуалізації самостійної навчальної діяльностістудентів філологічних спеціальностейспрямовується на вдосконалення рівняпредметних (філологічних) та загальнихкомпетентностей сучасного філолога.

1. Бурлакова Т.В. Принципы индивидуализациипрофессиональной подготовки будущих учителей/ Т.В. Бурлакова // Педагогика. – 2008. – № 4 (7).– С. 40 – 44.

2. Крутецький В.А. Психология: Учебник дляучащихся педучилищ / Вадим АндрійовичКрутецький. – М.: Просвещение, 1980. – 253 с.

3. Малихін О.В. Організація самостійноїнавчальної діяльності студентів вищихпедагогічних навчальних закладів: теоретико-методологічний аспект: монографія / ОлександрВолодимирович Малихін. – Кривий Ріг:Видавничий дім, 2009. – 307 с.

4. Моделирование педагогических ситуацій:Проблемы повышения качества и еффективностиобщепедагогической подготовки учителя / [подред. Ю.Н. Кулюткина, Г.С. Сухобской]. – М.:Педагогика, 1981. – 120 с.

5. Новейший психолого-педагогическийсловарь / [сост. Е. Рапацевич; общ. ред. А. Астахов].– Минск: Современная школа, 2010. – 928 с.



Використано афоризми: з сайту українських афоризмів під керівництвом М.Владзімірського з сайту http://www.inpearls.ru/ Наталія Матвєєва, Андрій Голобородько. Святі і свята України. – К., 1995 Олекса Воропай. “Звичаї нашого народу”.


ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 12 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, таблицями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається.

2.Електронний варіант статті виконується в редакторі Microsoft Word, причому файл маєбути збережений в форматі: *.doc. Формат сторінки А4, шрифт Times New Roman, розмір шрифту –14 кегль. Розмір полів: ліве – 3,0 см; праве – 1,5 см; верхнє – 2,0 см; нижнє –2,0 см; інтервал – 1,5.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, таблиці з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]); кількість літературних джерелмає складати не менше 5 та не більше 15.

- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місцепраці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.

3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензіядоктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.

4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.

5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерівдомашнього та службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводуцієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог Атестаційної колегії МОН України до фахових видань тапублікацій необхідно дотримуватися таких елементів написання статей: постановкапроблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичнимизавданнями, аналіз основних досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язанняданої проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальноїпроблеми, яким присвячується дана стаття; формування мети статті (постановка завдання);виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень з загальної педагогіки, історії педагогіки, теоріїта методики навчання, корекційної педагогіки, теорії та методики професійної освіти, соціальноїпедагогіки, теорії та методики управління освітою, теорії та методики виховання, дошкільноїпедагогіки, інформаційно-комунікаційних технологій в освіті та науці.

Комп’ютерний набір та верстка Іван Василиків член Національної спілки журналістів УкраїниТехнічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua › biblioteka › wp-content › uploads ›...

Documents

Transcript of Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua › biblioteka › wp-content › uploads ›...