ПУЛЬС ЦЕРКВИПППППППППППУУУУУППППППППППППППУУУЛУЛУУУЛУЛУЛУЛЛЛЛЛЛЛЛЛУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУ ЬЬЬЬЬЬЬЬЬЬЬЬЬЬЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЬЛЬЛЬССССССССССССССЬЬЬЬЬЬССССССС

Двотижнева газета помісної церкви «Християнська надія»№ 31

22 січня 2017 року

ЧИТАЙТЕ У НОМЕРІ:

Новини 2

Слово Боже у повсякденному житті 5

Слідами великих апостолів 8

Дитяча сторінка 10

Об’яви 12

УВАГА! Розширена та доповне-

на проповідь на тему «Історія Церкви» вийде

у наступному номері «Пульс церкви»!

«Трезвитесь, бодрствуйте, потому что противник ваш диавол ходит, как

рыкающий лев, ища кого поглотить» (1 Петра 5:8)

БОЖЬЯ ЦЕРКОВЬ В ПОСЛЕДНЕЕ ВРЕМЯСейчас на мировых часах идут последние секунды: пришествие на-

шего Господа Иисуса Христа близко. Он всегда с нами. И время, когда мы узрим Его своими глазами совсем рядом! В каком состоянии долж-на быть Его Церковь к этому времени?

Слово Божье говорит: «Трезви-тесь, бодрствуйте, потому что противник ваш диавол ходит, как рыкающий лев, ища кого погло-тить» (1 Петра 5:8). Многие чув-ствуют, понимают влияние и осоз-нают проблемы этого мира на себе, своих семьях. Но Бог отделил нас и сказал: «Но вы – род избранный, царственное священство, народ святой» (1 Петра 2:9). Аминь!

Народ святой и царство свя-щенников – это очень важно. Какая цель и предназначение священников? Служить этому миру, быть Его верными свидетелями, светом и солью для людей, как сказал Иисус Христос, инструментом в Его руках и благослове-нием для многих и многих.

Очень часто встречаются ситуации, когда дети Божьи вместо того, чтобы следовать за Господом и оставаться верными Ему, исполняя то великое пору-чение, которое Он дал, боятся и стесняются что-то делать. Что же подумают люди: соседи, коллеги, родственники? А если они отвернутся от нас? В этом большая проблема многих христиан – они пытаются угодить людям.

Но Бог говорит нам угождать Ему. Страх Господень должен быть в каж-дом верующем брате и сестре. Почему? Страх Господень – это начало му-дрости. Он удаляет нас от сетей смерти дьявола, дает нам импульс жизни, служению Господу, ведет за Ним, учит нас исполнять Его волю.

В каком состоянии мы должны быть? В Послании к Ефесянам 6:10 напи-сано, что мы должны быть во всеоружии Божьем, потому что этот мир проти-востоит Богу. Наше посвящение и молитвы очень важны для того, чтобы мил-лиарды людей, которые еще не знают Господа, были спасены. Мы молимся за родных и близких, друзей и знакомых. Наша молитва должна идти от чистого сердца. Господь слышит нас и Он отвечает на моления и просьбы. И очень важно, если даже один человек открывает свое сердце и при-нимает Иисуса, как своего Господа и Спасителя, то это великая радость на небесах: ангелы поют и прославляют Господа!

НАС ПОСЛАЛ БОГ!

Он сказал, что мы будем служить миру, будем Его свиде-телями, поднимать затоптанные колоски, возливать елей, ис-целять раны и возвращать угнанных грехом к Нему. Это наше предназначение!

Мы благодарны Господу, что своим небольшим, скром-ным трудом мы делаем то, что можем делать, то что Бог по-ручил нам. Мы благодарим Его за то, что Он дает силы и воз-можность. Это радует нас!

ПУСТЬ ГОСПОДЬ БЛАГОСЛОВИТ НАС НА

ИСПОЛНЕНИЕ ВЕЛИКОГО ПРЕДНАЗНАЧЕНИЯ, КОТО-

РОЕ ОН ИМЕЕТ ДЛЯ КАЖДО-ГО ИЗ НАС. СЛОВО БОЖЬЕ

ГОВОРИТ: МЫ – ЕГО СВИДЕ-ТЕЛИ, СЛАВА БОЖЬЯ

2 Січень 2017

Новини

Многие люди, когда в их жизни случаются проблемы, начинают отчаиваться, в мыслях и сердце закрадываются неверие и страх: Бог забыл нас, не слышит, не отвечает на молитвы. Они принимают решение: больше не будем мо-литься, так как Бог оставил нас.

Но давайте откроем Библию и прочитаем в книге пророка Исайи 49:15: «Забудет ли женщина грудное дитя свое, чтобы не пожалеть сына чрева своего? но если бы и она забы-ла, то Я не забуду тебя». Бог никогда никого не забывает!

Каждый из нас является Божьим дитём. Он помнит о нас, знает наши проблемы, заботы, наше состояние и заботится о нас. Как сказал апостол Петр, даже если Господь и медлит иногда с ответом, Он все равно ответит, и этот момент придет в вашу жизнь. Поэтому уповайте на Го-спода и только на Него!

Слово Божье говорит: «Вот, будут вооружаться против тебя, но не от Меня; кто бы ни вооружился против тебя, падет» (Исайя 54:15). Если Бог за нас, то кто против нас?

«Ни одно орудие, сделанное против тебя, не будет успеш-но; и всякий язык, который будет состязаться с тобою на суде, – ты обвинишь. Это есть наследие рабов Господа, оправдание их от Меня, говорит Господь» (Исайя 54:17). Разве это не утешение, разве это не ободрение для каждого из нас?

Что такое вера? «Вера же есть осуществление ожида-емого и уверенность в невидимом» (Евреям 11:1). Другими словами, если Бог сказал, если Он послал Свое Слово, то оно обязательно исполнится! Аминь!

«Как дождь и снег нисходит с неба и туда не возвращает-ся, но напояет землю и делает ее способною рождать и про-изращать, чтобы она давала семя тому, кто сеет, и хлеб тому, кто ест, так и слово Мое, которое исходит из уст

Моих, – оно не возвращается ко Мне тщетным, но исполня-ет то, что Мне угодно, и совершает то, для чего Я послал его» (Исайя 55:10-11). Так говорит Слово Божье. Аллилуйя!

Господь говорит: «Будешь ли переходить через воды, Я с тобою, – через реки ли, они не потопят тебя; пойдешь ли через огонь, не обо-жжешься, и пламя не опалит тебя» (Исайя 43:2).

Это великое обетование: Бог вчера, сегод-ня и вовеки Тот же. Он Всемогущий, со Своего небесного трона обозревающий всю землю. Он смотрит на нас, на наши дела, как мы жи-вем, что говорим, о чем думаем, являемся ли светом и солью для этого мира.

Пусть Господь благословит нас на исполнение велико-го предназначения, которое Он имеет для каждого из нас. Слово Божье говорит: мы – Его свидетели, слава Божья.

Возможно, кто-то думает: да я такой маленький, что я могу? Бог каждому дал таланты, способности. Бог говорит: «Иди! Следуй за Мной, исполняй Мою волю!» Если всегда оставаться верным Ему, Бог обильно благословит, позабо-тится о нас, даст все необходимое для жизни и благочестия. Но самое главное – мы имеем жизнь вечную в Божьем Цар-стве, ту победу, которую Иисус Христос решил на Кресте Голгофы две тысячи лет назад! И сегодня Бог спасает, исце-ляет, освобождает и дарует нам победу!

Пусть Господь благословит вас пребывать в Божьей победе и быть Его свидетелями, светом и солью этого мира, благословением для многих людей, еще не познавших Бога, за которых вы молитесь. Господь ожидает их! Он приготовил для них жизнь вечную в Божьем Царстве. Да благословит вас Господь! Во Имя Иисуса! Аминь!

пастор Ефим, Штутгарт, Германия

БОЛЬШАЯ ПРОБЛЕМА МНОГИХ ХРИСТИАН – ОНИ ПЫТАЮТСЯ УГОДИТЬ ЛЮ-

ДЯМ. НО БОГ ГОВОРИТ НАМ УГОЖДАТЬ ЕМУ

З МОЛИТВОЮ У МАЙБУТНЄВелика і дружня сім’я «Християнської надії» зустріла

Новий рік у молитві до Бога.

Останнє недільне богослужіння 2016 року у церкві «Християнська надія» розпочалося морозного вечора 31 грудня. Як завжди на початку лунала молитва, музичне про-славлення імені Господнього. Після чого старший пастор Валерій Решетінський у проповіді наставив християн на на-ступний 2017 рік.

По закінченню проповіді звершилося таїнство причастя. Пастори та диякони вознесли молитву вдячності Господу за Його пролиту Кров та Тіло ломиме, старший пастор прело-мив Хліб. Члени церкви вкусили хліб та вино, як спомин та виконання заповіді Ісуса Христа: «Це чиніть на спомин про Мене!» (Луки 22:19). І знову «Християнська надія» дякувала та прославляла Бога.

За п’ять хвилин до півночі церква звершила молитву, пе-рейшовши цим молитовним містком у новий рік! Охоплені радістю та святковим настроєм віруючі вітали один одного,

у перерві телефонували рідним і близьким, друзям і знайо-мим, котрих не було поряд, з побажаннями щастя та миру у 2017 році.

Але на цьому ніхто не розходився, оскільки попереду на всіх чекала новорічна святкова програма. Тому сівши за сто-ли, швидко та організовано розставленими, завжди пильну-ючою групою порядку під керівництвом старшого диякона, брати та сестри продовжили спілкування за смачним при-гощанням, яке принесли з собою та радо ділилися з іншими.

Присутні насолоджувались піснями у виконанні юної співачки Даши Бобровник, молодіжного репера Євгенія Бондара, відомої християнської співачки Оксамити, заслу-ховувалися віртуозною грою Давида Дмитренко, Давида Кулініча та Лесі Лоюк та дивилися жартівливі театральні сценки, підготовлені ведучими, молоддю, реабілітаційним центром, дивувалися неймовірній фізичній силі християн-ського чемпіона України Артема Чаплигіна та брали участь у конкурсах і вікторинах, за що отримували невеличкі по-дарунки.

christianhopechurchnew

Січень 2017 3

ЛЮБИМЫЙ ПРАЗДНИК ДЕТЕЙ– Мама, а сколько дней считать до следующего Рожде-

ства? Это мой самый любимый праздник! – расспрашивал меня мой младшенький четырёхлетний Тимофей.

Рождественские праздники закончились, но стены на-шего дома до сих пор украшают нарядная гирлянда, воз-душные разноцветные шары и горят яркие огоньки. Дети постоянно просят: «Мама и папа, не собирайте праздничные украшения, ведь с ними так красиво и весело!» Разве можно отказать этим светлым и любимым ангелочкам? Им хочется, чтобы праздник продолжался! Ведь они его ждут целый год.

Но я знаю, что это любимый праздник не только моих детей. И на сердце сразу становится тепло и приятно от на-хлынувших воспоминаний о том, что в этом году удалось сделать праздник и вручить подарки многим детям.

Детский социально-реабилитационный творческий центр «Счастливое Детство» совместно с церковью «Христи-анская надежда» провели несколько рождественских акций: для детей, постоянно посещающих кружки детского центра; для детей служителей нашей церкви; для слабослышащих и глухих детей школы-интерната №18, которые постоянно по-сещают наши библейские занятия по понедельникам; для детей-аутистов школы «Жизнь»; для детей с умственными и физическими отклонениями школы-интерната №26; для детей из неблагополучных и материально необеспеченных семей при центре «Мария»; для детей реабилитационного центра для инвалидов.

Все ребята после участия в рождественской программе получили в подарок сладости и теплые шапочки.

Мы также провели праздник для бывших воспитаников нашего церковного приюта, который находился на улице Никольско-Слободской в Киеве. Выпускники приюта (цен-тра), конечно, выросли, но для нас так и остались нашими детьми. Некоторые из них уже стали молодыми мамами и папами и на праздник привели своих малышей. «Туфельные коробки», собранные братьями и сестрами церкви на до-машних группах, получили самые младшие гости встречи.

Дорогая церковь «Христианская надежда»! Ты подарила в этом году на Рождество подарки очень многим де-тям. Спасибо тебе за собранные с любо-вью «туфельные коробки», за финансо-вые благословения, за Твои молитвы о детском центре «Счастливое Детство» и за всех детей.

С любовью во Христе, Кристина Омельченко,

руководитель ДСРТЦ «Счастливое Детство»

Новини

4 Січень 2017

БЛАГОДАРИТЕ БОГА ЗА ВСЕ!Рождественские дни всегда приносят с собой чувства великой радости, счастья, благодарности. Даже в сердца

«скруджей» проникает доброта, мир и любовь. И в эти дни мы задумываемся об особых детях: маленьких, но уже успевших познать столько горя. Чему радоваться детям-инвалидам? За что их родители могут быть благодарны? Почему эти семьи улыбаются?

Со сцены церкви «Христианская надежда» родители вместе с детьми-инвалидами на рождественском центральном служении, 7 января 2017 года, поздравляли Иисуса Христа с Днем рождения. Родители благодарили Бога за Его присут-ствие в их жизни, делились своими переживаниями, просили церковь поддерживать их в молитвах, призывая семьи, ока-завшиеся в подобном положении, обратить свой взор к Господу, ибо в Нем исцеление и радость!

«Наша семья (пятеро детей из них двое аутистов) благодарна Господу! Без Него нам было бы очень-очень трудно. Мы будем очень признательны, если вы будете поддерживать нас в молитве. А родителям, которые воспитывают таких деток без Бога, я говорю: обратитесь к Господу! Он – сверхъестественный! Может, придется подождать, но Он ответит. Мы каж-дый день благодарим Бога за исцеление наших детей, потому что верим, что ранами Иисуса Христа они уже исцелены! Эти слова были написаны еще пророком Исаей и мы это прини-маем, каждый день в ожидании чуда», – делится Татьяна Чайка.

После служения детей и их родителей ждал праздник, кото-рый приготовил Детский социально-реабилитационный твор-ческий центр «Счастливое Детство». В начале праздника стар-ший дьякон церкви «Христианская надежда» Иван Швец сказал слова ободрения и наставления, по окончанию совершив мо-литву за семьи.

После праздник продолжился веселыми играми, интересными вокальными номера-ми Ирины Волковой, Карины Омельченко, Эдуарда Глезы, исполнением стихотворения Светланой Винокуровой. Сладкое угощение, конечно же, порадовало детишек. В заверше-ние праздника руководитель ДСРТЦ Кристина Омельченко поздравила семьи с праздником Рождества, а молодые люди вручили подарки, приготовленные и бережно упакованные мо-лодежью церкви.

Дети с родителями отправились домой с еще более ра-достными улыбками на лицах, укрепленные в вере и смело смотрящие в будущее.

«Посмотрите на нас! Возможно до сих пор нет каких-либо видимых физических перемен, но мы заявляем: мы верим! Мы сделали выбор – пришли. И хотим сказать: мы будем ве-рить Творцу Небес и идти дальше!» – Саша Чайка.

Христиане, молитесь и благословляйте этих прекрасных и любимых Божьих детей!

christianhopechurchnews

Новини

Січень 2017 5

СЛОВО БОЖЕ У ПОВСЯК-ДЕННОМУ ЖИТТІ

Сьогодні хочу поміркувати з вами на просту тему «Слово Боже». Я думаю, що часом елементарні речі потрібно нагадувати до тих пір, поки не тільки будемо знати їх, але вони стануть частинкою нашого життя. Бо ми тут не тільки заради того, щоб знати, але й виконувати Слово Боже.

«Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повста-ло, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей» (Івана 1:1-4).

Апостол Іван говорить, що Слово Боже – це є Сам Христос, Хто був спо-конвіку, через Нього все стало, що ми бачимо. Христос прийшов, як сказано, в Тілі перебував серед нас. І це Слово залишилося з нами. Христос вознісся на небо, але в нас залишилося Його Слово, Дух Святий. І це Слово сьогодні перебу-ває з нами. Дуже важливо, як ми цінує-мо Його і як відносимося до Нього.

Петро у 1-му посланні говорить, що Боже Слово перебуває повік, а Христос сказав, що ні одна йота, ні один значок в законі не пройдуть поки не звер-шиться все.

«Бо Боже Слово живе та діяльне, го-стріше від усякого меча обосічного, про-ходить воно аж до поділу душі й духа,

суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця. І немає ство-ріння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!» (Євреям 4 :12-13).

Слово Боже живе і перебуває по-вік. Сьогодні, коли Воно потрапляє на грунт серця людини, то проростає там і веде людину до покаяння, освячен-ня. Під дією Духа Святого Слово Боже змінює нас. Воно діюче: Ним було усе створено і діяло по приході Ісуса Хрис-та. Усі це бачили: хворі видужували, сліпі прозрівали, каліки ходили, мертві воскресали. Це Слово перейняли апос-толи, які також бачили дію Слова. Коли вони проповідували, люди каялися й каліки зцілювалися.

Сьогодні Слово живе і діюче! Я ду-маю, що кожен із нас в своєму житті пе-режив дію Євангелія. По-перше, те, що ми знаходимось зараз у церкві – це є Його дія. Ми почули Його, відгукнули-ся, прийняли в своє серце і сьогодні ми тут. Для чого? Щоб жити Словом й ви-конувати Його.

Дуже важливо, щоб ми не забува-ли, що Слово Боже – постійно діюче. Воно залишається діяльним і сьогодні для кожного з нас. Пам’ятаєте, як со-тник у Новому Заповіті сказав Ісусу: «Скажи тільки слово і слуга мій буде здоровим!» І в устах кожного дитяти Господнього Слово має силу і діє, коли ми віримо в це.

Наприклад, в нашій церкві були такі випадки, коли люди, котрі тільки повірили в Господа, йшли в лікарню, молилися там і люди оздоровлювали-ся! Тоді посланці самі дивувалися, що траплялося через їх молитву. Тому що не від нас це залежить і не наша це ро-бота. Якщо ми віримо в живе і діяль-не Слово Боже сьогодні, то коли Його промовляємо, люди, слухаючи нас, отримують зцілення і спасіння Ісуса Христа, не зважаючи на те, що часом ми не віримо.

ДЛЯ ЧОГО ВИВЧАТИ СЛОВО БОЖЕ?

«Усе Писання Богом надхнене, і корис-не до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності» (2 Тим. 3:16).

Ми повинні не тільки слухати, але вивчати Слово Боже. Для чого?

По-перше, Господнє Слово необ-хідне для того, щоб будувати нашу віру.

Бо написано, що віра від слухання, а слухання – від Слова Божого. Не можна зростати у вірі не перебуваючи у Слові.

По-друге, Слово Боже необхід-не для нашого духовного зростання. Христос сказав, що це є хліб духовний і хто буде його їсти – житиме вічно. Ми кожен день їмо звичайний хліб і дея-ким дуже важко побути хоч один день в пості. Але часом ми тижнями можемо не відкривати Євангеліє. Та якщо ми не вживаємо Його, то навряд чи в нас буде духовне зростання.

По-третє, Слово необхідне для духовної боротьби. Апостол Павло го-ворить, що Слово Боже – це меч духо-вний. Ми бачимо, як Ісус Христос його використовував. Пам’ятаєте, коли ян-гол спокушав Сина Божого у пустелі, що Христос відповідав: «Написано!..»

Четверте, Святе Письмо містить в собі рекомендації для вирішення всіх життєвих потреб. Наприклад, біль-шість сімейних конфліктів можна було б вирішити, якби ми керувалися пора-дою Господа: вийми спочатку колоду зі свого ока, а потім побачиш, як вийняти сучок (заскалку) з ока жінки, або чоло-віка. Все дуже просто – починай з себе!

Але коли починаєш розбирати сі-мейні питання, то розумієш, що кожен намагається вийняти в першу чергу сучок. Запитуєш у жінки: «Чи молишся, щоб Бог поміняв чоловіка?» – «Молю-ся!» – відповідає. – «А як результат?» – «Ну поки немає…» Запитую у чоло-віка: «Ти молишся, щоб Бог її змінив?» – «Молюся!» – «А результат?» – «Поки немає…»

Ми хочемо, щоб помінявся він чи вона, щоб Бог вийняв у когось сучок (заскалку). Але починати потрібно з особистої колоди, що мішає у сімей-ному житті. На жаль, знаючи цю істину, ми і ті, кого консультуємо, дуже рідко її виконуємо. Адже легше працювати над кимось, ніж працювати над собою. «Ли-цеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти за-скалку з ока брата твого» (Матвія 7:5, переклад Огієнка).

Багато пліток та інших проблем не було б у церкві, якби ми чітко викону-вали рекомендації Нового Заповіту: якщо маєш щось на брата, то вирішіть конфлікт між собою. Якщо брат тебе по-слухає, то ти придбав брата, якщо ні, то візьми ще одного чи двох братів, якщо і їх не послухає, то тоді скажи церкві.

Недільна проповідь

СЛОВО БОЖЕ – ЦЕ Є САМ ХРИС-ТОС, ХТО БУВ СПОКОНВІКУ,

ЧЕРЕЗ НЬОГО ВСЕ СТАЛО, ЩО МИ БАЧИМО

6 Січень 2017

У нас виходить навпаки: сказав двом-трьом, потім знає вся церква і лише після цього брат дізнається, що я щось маю проти нього. При цьому виникає безліч пліток, додаткової неправдивої інформації, яка руйнує і мене, і брата, і церкву.

Тому потрібно вивчати Слово Боже. На жаль, не завжди ми можемо спостерігати, що християни читають Євангеліє. Наприклад, коли я був на презентації книги Bible Time, там роз-повідали про результати опитування, яке провели серед п’ятиста пасторів на конференції у Бразилії. Запитання було просте: скільки разів ви прочи-тали повністю Біблію у своєму житті? І хоча б один раз Євангеліє від початку і до кінця прочитало не більше 10%. Та коли служителі не читають Слова Бо-жого, то чого ми чекаємо від рядових членів церкви?

ДЛЯ ЧОГО ЧИТАТИ УСЮ БІБЛІЮ?

Священне Писання потрібно чита-ти повністю. Чому? Наприклад, деякі впевнені, що Старий Заповіт читати не потрібно, адже ми живемо по Новому і лише його потрібно читати. Та у Біблії написано, що «усе Писання Богом над-хнене, і корисне».

Окрім цього, ми не зможемо зро-зуміти Нового Заповіту не знаючи Ста-рого. Оскільки весь останній говорить за Христа, у ньому маса пророцтв, де сказано: Хто такий Спаситель, де на-родиться, яке буде Його ймення, яке служіння буде нести, коли помре і як воскресне, яка буде Його доля. Усе пе-редбачено і сказано у Старому Запові-ті, в якому роз’яснюється необхідність приходу Ісуса Христа. Без знання Ста-рого Заповіту ви багато не зрозумієте у Новому.

Тому читайте усе Слово Боже. І якщо ви вірите, що Слово натхненне Духом Святим, то з кожної Книги Біблії Бог буде говорити у ваше серце.

Друга крайність. Люди шукають у Старому Заповіті форму для свого слу-жіння. Починають святкувати суботу, інші старозавітні свята, вводять обряди. Та не про це говорить нам Слово Боже! Старий Заповіт не для того, щоб брати звідти елементи для свого служіння, але щоб ми не були хтиві (похотливы – рос.) на зло, як вони були хтиві. Основне, що ми повинні взяти, – людська природа грішна і завжди йде до зла. Тож, якщо ми не приймемо Ісуса Христа, Який звіль-нив нас від гріховної природи, то ми будемо чинити так, як чинили ті люди. Бо людська натура не має достатнього ресурсу виконати усі заповіді.

Закон був даний, в якому все розпи-сано і сказано. Якщо будемо звертати увагу на зовнішні обряди, то можемо впасти в іудейську єресь, проти якої боровся апостол Павло. Тому сьогодні ми повинні звернути увагу на те, як ви-вчаємо Слово Боже.

У моїй Біблії здається 1375 сторінок. І я порахував, якщо читати по чотири сторінки в день, то за 344 дні прочитаю усю Біблію, – це на 21 день менше, ніж за рік. Що таке чотири сторінки? Це за-ймає 15 хвилин вдень. Невже Той, Хто

створив небо і землю, прийшов до лю-дей і через Свою смерть нас спас, не-достойний того, щоб приділити Йому 15 хвилин на добу? Щоб вислухати, що Він хоче сказати сьогодні нам?

Ми молимося щодня і, в основно-му, просимо: «Боже, дай... Виріши наші проблеми...» На цьому все. Та якщо ми хоч трохи виховані і прийшли до Того, Хто створив увесь Всесвіт, то давайте спочатку вислухаємо, що Він нам ска-же, послухаємо Його живе і діяльне Слово.

Я спостерігав за студентами в се-мінарії, котрі прийшли, щоб стати слу-жителями. Ми, викладачі, розписали їм графік читання Біблії. Кожен день вони повинні були записати: які розді-ли читали і вірш, хоча б один, який тор-кнувся їхнього серця. Із 32 студентів мені звіт написала тільки одна дівчина. Тому цього року ми поміняли систему. Зранку виділили годину, щоб молоді люди співали псалми, слухали коротку проповідь і мінімум півгодини вголос, вибірково по черзі читали Слово Боже, а потім записали один вірш і вивчили його напам’ять. І обов’язково кожен має писати звіт. Ви б знали, як це тяжко дається студентам!

НАВІЩО НАПАМ’ЯТЬ ВЧИТИ ЄВАНГЕЛІЄ?

Христос сказав, що Дух Святий на-гадає нам Його слова. Та як Дух може нагадати те, що ми не знаємо? Це як у поганого студента: не знав, не знав і за-був. Тяжко нагадати те, чого ти не знав.

В радянські часи люди від руки пе-реписували Біблію, вчили напам’ять. Я знаю випадок, коли братів забрали у армію, віднявши їх записи, але вони че-рез місяць по пам’яті написали Новий Заповіт. Бо вивчивши Слово вони зна-ли, що так воно завжди з ними, а руко-писи та книги можуть відняти.

Ми також не знаємо, що буде з нами завтра. Де зараз знаходиться у нас Слово Боже? В комп’ютері, планшеті, телефоні, але Дух Святий не буде нага-дувати те, що в комп’ютері, телефоні чи планшеті. Він нагадує лише те, що зна-ходиться у вас в голові. Не можна на-гадати того, чого нема в серці.

Звичайно, ми радіємо електронній техніці, яку використовуємо під час богослужіння. Та якщо у нас сьогодні немає світла, то ми і слів не знаємо, і голосу не маємо, хоч бери та зібран-

Недільна проповідь

ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ОПИТУ-ВАННЯ, ЯКЕ ПРОВЕЛИ СЕРЕД П’ЯТИСТА ПАСТОРІВ НА КОН-ФЕРЕНЦІЇ У БРАЗИЛІЇ, ХОЧА Б ОДИН РАЗ ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ПО-

ЧАТКУ І ДО КІНЦЯ ПРОЧИТАЛО НЕ БІЛЬШЕ 10%

Січень 2017 7

ня відміняй. Але я пам’ятаю ще ті часи, коли без світла і прожекторів, під час прославлення у церкві, такий Свя-тий Дух сходив, що люди отримували зцілення, біси виходили. Чому? Тому що Слово було в серці, Його знали напам’ять.

Ще у 60-ті роки псалми знали і спі-вали напам’ять. Я вам чесно скажу, що зараз без помилки не заспіваю і три-чотири пісні, бо знаю, що можу поди-витися на екран, тому і не вчу. Але коли я один, як буду славити Господа?

Отож, дуже важливо вчити Слово Боже. Вчіть хоч один віршик вдень. Старші люди можуть сказа-ти, що це для молоді. В будь-якому віці це тренує пам’ять. Не звертайте уваги на вік, а вчіть Євангеліє і Воно буде ро-бити Свою роботу. Вночі, вран-ці, вдома, на роботі Дух Святий нагадуватиме Його вам!

ЧАС ДЛЯ БОГА

Слово Боже не тільки по-трібно знати, але необхідно ще й виконувати – це найтяж-ча частина. Вивчати і читати Біблію також завжди духовна боротьба. Диявол постійно хоче в нас вкрасти час особистого спілкування з Господом, час для читання Слова, для молитви. Наприклад, у мене це завжди боротьба. Часом великі духовні речі, так звана християнська суєта, забира-ють цей час.

Та згадайте, що казав Христос в Геф-симанії: «Ви могли б хоч годину побути зі Мною?» Якщо ми навіть відкинемо від доби вісім годин на сон, залишаєть-ся шістнадцять. Ми вчимо, що потріб-но давати десяту частину від фінансів для Господа, а де ж десятина від часу? Десята частина від 16 годин – це 1 го-дина 36 хвилин. Христос просить хоча б годину. То почніть, бодай, з 15 хвилин читання Біблії та 10 хвилин молитви вдень. Це не просто й на це потрібно докласти зусилля!

Мій знайомий пастор з Мінська по-ставив собі за ціль – щодня ввечері по півгодини молитися. Спочатку було важко. Та зараз йому і години не ви-стачає: він молиться, співає і Бог йому дає відкриття для служіння, для його бізнесу. Він живе – має особисте спіл-кування з Богом.

ВИКОНУЙ СЛОВО!

Не можна бути повноцінним хрис-тиянином, не маючи особистого спіл-кування з Богом, не вивчаючи Слова, не запам’ятовуючи Його і, основне, не виконуючи.

Коли ми намагаємося жити по Слову Божому, то в кожній ситуації Дух Святий нам нагадує Його. І перед здійсненням вчинків ми вже задумуємося – як на це дивиться Бог? І одразу в пам’яті спливає Слово Боже – не кради, не свідчи лука-во, не говори на ближнього. Воно зупи-няє нас – ми зупиняємось.

Бог говорив: «Нехай книга цього За-кону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, (дабы в точности исполнять все – рос.), що написано в ній, бо тоді зробиш щасли-вими дороги свої, і тоді буде щастити тобі» (Ісуса Навіна 1:8).

Ми стараємося виконувати Слово Боже, але це зауваження «в точности» у нас не дуже виходить. Та не тільки в нас. Пам’ятаєте царя Саула? Бог сказав йому йти на ворога і знищити все. Піс-ля цар повертається з перемогою, яку йому подарував Господь над Амаліком. Його зустрічає пророк Самуїл: «Ну як?» – «Я виконав волю Господа твого», – відповідає Саул. – «А що ж то за худо-ба, яку я чую?» – запитує Самуїл. На що Саул каже: «Це ж народ залишив для жертвоприношення твоєму Богу. Я ж

хотів як краще зробити для Господа!» І що сказав Самуїл? «Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість краща від баранячого лою! Бо непокірливість як

гріх ворожбитства» (1 Самуїл. 15:22-23). Ось чому так важли-во «в точности».

У житті церкви та конфе-сій є поділення: одні гріхи ми вважаємо недопустимі (ку-ріння, алкоголь, наркотики), а з такими як роздратування, гнів, крик ми змиряємося. Не дивимось на те, що вони сто-ять в одному ряду в посланні до Галатів у 5 розділі з «недо-пустимими» гріхами, як вбив-ство та перелюб. Ви чули, щоб когось виключили з церкви за роздратування, крик чи пліт-

ки? Часом наслідки від пліток ще гір-ші, ніж від куріння: цигарки руйнують здоров’я того, хто палить, а пліткар-ство – руйнує людину, церкву.

Нехай Бог дасть нам сили і мудрості в точності виконувати Боже Слово. Бо написано, що ми дамо звіт, коли пред-станемо перед Ісусом Христом, а Він є Слово. Там вже не буде важливо, в яку церкву ходили, в велике чи маленьке зібрання, духовні ми були чи не духо-вні, молилися багато чи менше – усе буде оцінюватися по тому, як щиро ми намагалися жити по Слову Божому. Звичайно, всі ми помиляємося, пада-ємо, але для Господа важливе наше старання, ціль і мета. Навіть не так важливо, що ми робимо, як те, хто ми є, наскільки довіряємо Слову Божому, докладаємо зусиль, щоб Його викона-ти у повсякденному житті.

Нехай Бог благословить кожного із нас, щоб Дух Святий, направляючи нас, дав нам здібність сприйняти Його Слово живим і діючим у нашому житті. Амінь!

Віктор Шевчук, пастор

ХРИСТОС СКАЗАВ, ЩО ДУХ СВЯТИЙ НАГАДАЄ НАМ

ЙОГО СЛОВА. ТА ЯК ДУХ МОЖЕ НАГАДАТИ ТЕ, ЩО МИ

НЕ ЗНАЄМО?

Недільна проповідь

ТАЖ ПОСЛУХ ЛІПШИЙ ВІД ЖЕРТВИ, ПОКІРЛИВІСТЬ

КРАЩА ВІД БАРАНЯЧОГО ЛОЮ! БО НЕПОКІРЛИВІСТЬ

ЯК ГРІХ ВОРОЖБИТСТВА (1 САМУЇЛ. 15:22-23)

8 Січень 2017

Розмова

СЛІДАМИ ВЕЛИКИХ АПОСТОЛІВУкраїнські християни вже є скрізь. Те, що дочірні

церкви наших протестантських громад можна знайти майже по всій Європі, сьогодні нікого не дивує. Але все більше наших місіонерів з’являється в краях значно від-далених від нас географічно: Індія, Китай, Туреччина, Аф-рика. Одні йдуть туди, будучи послані великими місіями, інші – за власною ініціативою, маючи підтримку лише від Господа. Приживатися там європейцям дуже непросто. Своя давня культура, специфічний для нас уклад життя, зовсім інша психологія людей, та головне – інша релігія. Найчастіше – це іслам. Войовничий, у більшості вороже налаштований до християнства та християн. Але Господь посилає туди вибраних Своїх, рясно благословляє їх, на-вчає й захищає, даючи все необхідне для життя та праці. Сім’я Ігоря та Лєни Л-ків вже більше двадцяти років здій-снює успішну місію в Туреччині.

Знаю чимало братів та сестер, котрі загорілися бажан-ням нести слово Христа туди, де колись проповідували великі апостоли. Які якості треба мати місіонеру?

Найголовніше – особисто знати Господа. Якщо ти не маєш з Ним близьких стосунків, то тобі нічого робити на місіонер-ському полі. Там ніхто тобі не запропонує план на кожен день, куди йти, чим займатися, – програми немає. Програму отримуєш від Бога. Вміння ходити з Богом та чути Його голос – одні з основних якостей. Якщо ти хочеш бути вчителем, пла-нуєш свою діяльність за програмами, то в Туреччину їхати не варто, тому що там вони не дуже люблять вчитися, а більше полюбляють спілкуватися. Треба також мати в серці любов до людей. Якщо ти здатний спілкуватися з людьми годинами, – вони тобі розкажуть про своє життя та сім’ю, ти їм – про свою, якщо сім’я для тебе є значною цінністю, тому що для них це важливо, тоді ти можеш входити в цю культуру.

– Ти знаєш турецьку й англійську мови, як тобі дала-ся турецька?

– Мене Господь з дитинства готував до цієї праці, мама наймала репетитора з англійської, це дозволило пізніше вступити до університету на факультет іноземних мов. Ту-рецький вчила самостійно з 17 років.

– Якісь певні підсумки вашої праці вже можна підвести?– Напевно. Ми довго не бачили плода своїх старань, зараз

входимо у плідну сферу. Поїхали до Туреччини тоді, коли в Україні почалося пробудження. Якби вклали тут такі титанічні

зусилля, було б значно більше видимого плода, а там... Здава-лося, що б’єшся в якусь непохитну стіну. Ми часто через це за-непадали духом, приходили у відчай. Нерідко нас запитують: а скільки у вас там покаялося, назвіть кількість? Чим ми могли похвалитися? Практично нічим. Двадцять років ми молилися, та тільки тепер Бог почав відповідати на наші молитви.

– Чи був якийсь переламний момент у вашому служінні?– Десь приблизно на десятому році праці нас охопила

глибока криза. Ми серйозно вирішили залишити цю безпер-спективну справу. Три роки не їздили в Туреччину. Я займала-ся і тим і сим, намагаючись знайти якесь нове місце, але ніяка інша робота не приносила радості. Єдине, що мене тішило, це спілкування з Богом. Увесь час, що у мене лишався від робо-ти та дітей, я перебувала з Господом. Стала глибше вникати в Писання, читала праці подвижників віри з минулих поколінь. Спочатку Бог відновив радість у Ньому Самому, я зрозуміла, що мені для щастя потрібно не стільки служіння, скільки Він Сам. Це правда, я нічого не прикрашаю, коли кажу, що реаль-но знайшла свою радість в Ньому Самому. Це був перший ве-личезний зсув у моїй свідомості. Друге: Бог вклав в моє серце сильне бажання робити що-небудь для Нього. І коли це вда-валося, то приносило велику радість.

Поступово Бог повернув мене назад у служіння в Туреч-чині через різні цікаві моменти. Це не був якийсь відкритий план, просто якісь знаки, можливо, якийсь як би випадко-вий рух сюди, туди... І раптом дивлюся, а я вже стою на сво-єму служінні.

– Як сталося, що ти вибрала саме Туреччину?– Я покаялася, коли мені виповнилося 13 років, тобто

25 років тому. Не думала ні про яку Туреччину. Навчалася в американських місіонерів, брала участь в підлітковому служінні, у мене дуже сильно прагнуло серце до будь-якого служіння, особливо щодо молоді. Місіонери вчили: серце – для місії. Я хотіла стати місіонером, і десь у 15 років вже точно знала, що Бог мене закликає бути місіонером. З цією метою пішла вчитися в школу «Молодь з місією». На практи-ку нас послали до Туреччини. Це було в 1995 році.

Через три доби досить важкої подорожі по Росії потра-пили в Трабзон, в російський район. У дешевому готелі жили «човники», які приїхали за товаром, і повії. Обстановка була жахлива. Наших не сприймали, постійно в спину летіли грубі окрики та образи. Перша практика виявилася для мене дуже важкою, не сподобалося нічого в цій поїздці. Раніше ми вдома проходили практику, де нас добре зустрічали, багато людей каялось, а тут ми тільки ходили і молилися – мови не знаємо, нікого не знаємо. На кораблі, коли вже поверталися, я дивила-ся на берег, що віддалявся, й думала: класно! Нарешті їду до-дому, буду служити молоді. Ось так визріло, здавалося б, оста-точне і тверде рішення: більше ніколи не бачити цю країну.

Вдома я навчена була, що ти маєш не просто молитися, а мусиш чути те, що Бог тобі каже. І тут я входжу в молитву й відчуваю, що Бог зі мною не говорить. І так два тижні три-вало мовчання Бога. Я запитала: Господи, що відбувається, чому Ти зі мною не розмовляєш? І тоді Бог сказав, я почула дуже чітко і ясно: «Я хочу, щоб ти повернулася в цю країну і там служила». Перша реакція у мене: «Господи, ну як Ти мо-жеш мені таке доручати! Мені там не подобається! Невже Ти мене так мало любиш, що посилаєш туди?» Бог один раз ска-зав і потім мовчав. Я довго мучилася, боролася з собою, та

Січень 2017 9

Розмова

потім здалася. Але на певних умовах: я маю спочатку вийти заміж, а вже тоді поїду туди разом із чоловіком. Цьому була причина: в Туреччині до блондинок дуже підвищена ува-га, під чоловічими поглядами я духовно дуже погано себе почувала, дуже незахищено. І коли Ігор зробив мені про-позицію, я відразу його запитала: «Ти в Туреччину зі мною поїдеш?» Він сказав: «Поїду». Ось так я вибрала Туреччину.

– Як ми знаємо, нещодавно в Туреччині сталася спро-ба державного перевороту, як ви зустріли цю подію?

– У Стамбулі ми сіли в літак, щоб летіти в Ізмір. Якби лі-так затримався, ми б застрягли в Стамбулі. Слава Богу, всти-гли злетіти. Події почалися, поки ми були в повітрі. В Ізмірі в аеропорту люди були чимось сильно стурбовані, щось відбу-валося в столиці, але ніхто нічого толком не знав. По телефону зв’язок перервався, чомусь погано працювали телекомуніка-ції, брати та сестри з нашої команди, які приїхали раніше, по-силено молилися. Ніхто не знав, що відбувається, чого очіку-вати. Коли ми зранку встали, – вулиці в місті були абсолютно порожні. Але ж це курорт! В звичайні дні там, як то кажуть, ніде яблуку впасти. На пляжі – порожньо. Вночі з міста ви-їхали всі іноземці, забрали своїх дітей з табору, християнські лідери скасували намічені заходи. Така ситуація виникла – страх сильний охопив людей і не відпускав тиждень-два.

– Зміна влади могла призвести до зміни ставлення до християн...

– Наразі ми знаходимося в тому місті, де сильної небезпеки від мусульман поки немає. Коли ми з Ігорем вперше приїхали в один з найбільш закритих міст на сході країни, нас там зааре-штували, й ми просиділи цілу добу в відділі по боротьбі з те-роризмом. Ми зрозуміли, що в це місто краще не повертатися. Бог повів нас на захід. Там ближче Європа, іслам не настільки непримиренний. Довго ми в Ізмірі служили, а тепер нас Бог пересунув в Кушадаси. Ізмір це колишня Смірна, а Кушадаси – це Ефес. Маленьке місто, туди люди приїжджають вчитися, університет невеликий є. Дружимо з усіма віруючими, пішки можемо ходити, нам зручно, не переживаємо за дітей, людей менше. Не відчуваємо якоїсь загрози, з таких закритих населе-них пунктів місцевих дещо більше вабить Європа, і ми там мо-жемо досить вільно проповідувати. Цього літа навіть співали християнських пісень на вулицях, показували сценки, єдине, ще не проповідували з мікрофоном, але й це буде.

– Як люди каються?– Ми помітили, що політичний струс більше розкрив

людей духовно. Якщо до цього їх цікавили тільки гроші, то зараз навіть ті, у кого гроші є, розуміють, що в будь-який мо-мент їхня країна може стати схожою на Сирію. Росія розхи-тувала обстановку там, зараз Ердоган веде якусь незрозумі-лу політичну гру. Незважаючи на те, що мусульманські сили активізувалися, церква зміцнилася, стала дієвіша. Головна потреба – нестача лідерів з числа місцевих жителів. Тому ми змушені привозити потрібних людей сюди, тут їх навчати, і потім вони починають своє служіння там.

В Кушадасах у нас вже утворилася громада російсько-мовних, близько 10-15 жінок, які одружені з турками. Вони збираються групою в публічному місці, решта – в осно-вному, по домівках. Один будинок це сім’я з 20-30 чоловік і більше, з ними треба подружитися, щоб вони тебе почали слухати. Там інша специфіка, там збирати людей у якомусь орендованому приміщенні дуже дорого, треба реєструвати

церкву, треба платити різні внески.

Разом ми збирали людей, коли жили в Ізмірі, але нас по-ліція закрила і сказала: або реєструйтеся, або ми вам забо-роняємо збиратися. Відтоді з турками ми спілкуємося лише по домівках. І це дає хороші плоди. В Ізмірі національні мен-шини піднімаються, ми сприймаємо це як місцеве пробу-дження, з російськомовними ми теж спілкуємося, турецькі сім’ї відвідуємо, одним словом, церква там існує, хоча й не в класичному європейському вигляді.

– У вашій сім’ї шестеро дітей. Дати їм раду та ще й при такому служінні, це, як на мене, справжнє диво. Жінки, у кого більше трьох дітей, терплять від хронічної втоми, вони в постійній напрузі та нескінченних клопотах, це, природно, відбивається й на зовнішньому вигляді. А ти при всіх неминучих сімейних проблемах чудово ви-глядаєш, спокійна, врівноважена, завжди в гарному на-строї. Як тобі це вдається?

– Якби я все робила сама, я нічого не змогла б зробити, я б уже не витримала. Весь секрет у слухняності Богу, слідуванні за Ісусом по п’ятах, куди Він кличе. Наприклад: я відчула, що Бог нас закликає вести місіонерську школу. Уявіть, з моїм наванта-женням, з моїми шістьома дітьми! Вести місіонерську школу – це не лише читати лекції, це нести відповідальність за все. Школа працює 24 години на добу, 6 місяців. Як це можливо? Але я знаю свого Господа: якщо Він щось доручає, то у Нього є шлях. Де я відхиляюся, то там відразу ж виникають труднощі.

Цікаво, як сталося диво з моїми дітьми. Зазвичай мені дово-дилося багато в них вкладати, щоб мотивувати їх вчитися, на-лагоджувати відносини з Богом. Зараз цю мотивацію здійснює за мене Господь. Якщо Він зсередини мотивує твоїх дітей вчи-тися, молитися, читати Слово, рости в служінні, то твоя робота зводиться до мінімуму. Для мене це було реальне чудо, бачу: мої діти сидять годинами над книгами, вчаться самі, читають Слово, потім мені розповідають, – це те, що зазвичай робила для них я. Коли взяла на себе відповідальність за Божих дітей, Бог взяв на Себе відповідальність за моїх дітей.

У Бога все комплексно, треба вбудуватися в цей Його комп-лекс. У Нього немає такого, що одне руйнується через те, що інше зростає. Бог враховує все відразу, це Його особливість, Він думає за все одночасно. Те ж і з моїм здоров’ям. Коли я хо-джу в благодаті Божій, у мене з’являється надприродна сила.

– Розкажи про сьогоднішні плани.– Зараз ми їдемо з командою з 15-ти чоловік. Правда рап-

тово виникли невеликі проблеми з житлом. Раніше ми до-мовилися там про житло, але нам подзвонили, що ту кварти-ру вже продано. Дванадцять людей треба кудись розселити через декілька днів, коли ми прибудемо на місце. Я не знаю куди. І подібні раптові зміни бувають дуже часто. Якби я все це звалила на себе, то давно посивіла б. Але Господь нас веде, і Він за все це думає. У нього є план на нас, у Нього необмежені можливості. Що стосується мене, то на сьогодні є певний набір робіт, які потрібно робити зараз. Я знаю, що мені потрібно зробити сьогодні, а завтра – завтра буде по-тім. Так і зі всіма сферами життя. Все, що відбувається, воно приходить від Господа часто як диво. А чудеса у нас відбува-ються постійно, ми без чуда взагалі не живемо.

–Дякую.

Бесіду вів Віктор Котовський

10 Січень 2017

КАК ИАКОВ ОБМАНУЛ ОТЦА И БРАТАКогда Исаак вырос, он женился на красавице Ревекке, и у них родились два сына - Исав и Иаков,

Они были близнецы, но рыжий косматый Исав родился первым и считался старшим. В те времена это было очень важно: старший сын становился наследником и получал благословение от отца. По-этому Иаков завидовал брату.

Прошло время. Братья выросли, а Исаак состарился и почти ослеп. Исав стал охотником, а Иа-ков больше любил оставаться дома и помогать матери. Однажды Исав вернулся с охоты усталый и голодный и потребовал:

- Есть хочу! Накорми меня скорее! Хитрый Иаков ответил:

- Я дам тебе поесть, если ты уступишь мне свои права старшего. Пусть считается, как будто я родился первым, а не ты.

- Да зачем мне быть старшим, когда я умираю с голоду! - воскликнул Исав и согласился. Тогда Иаков дал брату чечевичной похлёбки с хлебом.

И вот настал день, когда отец захотел благословить Исава. Но сначала он послал его на охоту, чтобы тот добыл дичи и накормил его повкуснее. Узнав об этом, Ревекка и Иаков решили обмануть слепого Исаака. Ревекка приготовила мужу кушанье из мяса козлят, а шкурками обвязала руки и шею Иакова, чтобы он казался косматым, как брат. Замирая от стра-ха, Иаков пошёл к отцу. Но слепой Исаак ощупал косматые руки сына и не узнал его. Тогда он поел мяса и благословил младшего сына вместо старшего.

Когда Исав вернулся с охоты и пришёл к отцу, оказалось, что он опоздал: ведь благословение нельзя забрать назад! Горько заплакал Исав; он понял, что брат опять перехитрил его.

СОН ИАКОВАОбманутый Исав очень разозлился на брата и даже хотел его убить.

Иакову пришлось бежать из дома. Он отправился туда, где жила семья его матери.

Наступил вечер, и Иаков решил остановиться на ночлег. Он взял камень, положил его себе под голову и лёг спать, и приснился ему чудесный сон: он увидел лестницу с земли до самого неба, а по ней вверх и вниз ходят Божьи ангелы. На лестнице стоит сам Господь Бог и говорит:

- Я - Бог Авраама и Исаака. Я обещаю отдать тебе и твоим детям ту землю, на которой ты сейчас лежишь. Я благословляю тебя и буду хранить тебя всегда и везде.

Проснувшись рано утром, Иаков испугался и воскликнул:

- Надо же! Ведь здесь Божий дом, ворота в небо, а я и не знал!

Дитяча сторінка

СЛОВНИЧОКbutterfly - метелик chain - ланцюжок fish - рибкаice cream - морозиво olive - оливка leaf - листочок

carrot - морква slice of orange - скибочка апельсинки boat - човник pencil - олівець spade - лопатка slice of bread - скибочка хліба Jacob - Яков ladder- драбина

Січень 2017 11

Дитяча сторінка

ЗНАЙДИ НА МАЛЮНКУ ЗАХОВАНІ ПРЕДМЕТИ ТА ЗАФАРБУЙ ЇХ ПОТРІБНИМИ КОЛЬОРАМИ:

butterfly - purple and light bluechain - yellowfish- blackice cream - yellow and pink

olive - greenleaf - greencarrot - orange and greenslice of orange - orange

boat - brown and bluepencil - red and whitespade - greyslice of bread - yellow

ЧИ МОЖЕШ ТИ ЗНАЙТИ 26 ВІДМІННОСТЕЙ? ОБВЕДИ НА ДРУГОМУ МАЛЮНКУ 26 РЕЧЕЙ, ЯКИХ НЕ ВИСТАЧАЄ.

Матеріали підготувала Анастасія Гамаза

Дорогой Иисус! Я благодарю Тебя за то, что сегодня Ты меня позвал прид-ти к Тебе, чтобы получить прощение моих грехов, получить спасение. Я про-шу Тебя, Господи, прости меня за все мои грехи! Господи, очисть меня! Я хочу быть Твоим дитем! Иисус, я приглашаю Тебя войти в мою жизнь! Я хочу принад-лежать Тебе! Я отрекаюсь от грехов, и пусть придет ко мне новая жизнь в Ии-сусе Христе! Я благодарю Тебя Господь, что Ты меня любишь, что Ты меня про-щаешь! Благодарю Тебя Отец Небес-ный! Аминь!

Випуск підготували: головний редактор – Лілія Швець редактор дитячої сторінки - Анастасія Гамаза дизайн – Олександр Богданов асистенти редакції – Валентина Волошкова, Владислав Платоненко фотографи - Олена Довбиш, Євгеній Бондар

Контакти редакції:

Тел.: 044 516 58 61, 050 440 4110 e-mail: liliashv@gmail.com

Адреса: вул. Жмаченко, 20 Київ, 02192, Україна

Редакція веде переписку тількі на сторінках газети. Думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Надіславши до редакції тексти, листи або фотографії, відправник, тим самим, дає свій дозвіл (згоду) на використання вказанних матеріалів в газеті будь-яким чином.

11 ЛЮТОГО 2017ВОДНЕ ХРЕЩЕННЯ!

РОЗКЛАД СЛУЖІНЬЦентральне служіння щонеділі о 10:00 вул. Жмаченка, 20

Молитовне служіння щопонеділка о 19:00 1) Будинок культури Авіазавода («Бінго»), метро «Святошино» 2) вул. Жмаченка, 20

Молитовне служіння «Фіам» щосереди о 19:00 вул. Жмаченка, 20

Сестринське молитовне служіння щочетверга о 10:00 вул. Жмаченка, 20

Розбір Слова Божого щоп’ятниці о 19:00 1) Будинок культури Авіазавода («Бінго»), метро «Святошино» 2) вул. Жмаченка, 20

вул.

ГЕН

ЕРАЛ

А

ЖМ

АЧЕН

КА 2

0

вул.

ГЕН

ЕРА

ЛА

ЖМ

АЧЕН

КА

2119

1715

11

9

18

16

8

12

4

10

6

13

5

2

3

73

1a 1

3a

Метро “ДАРНИЦЯ”

Магазин Сільпо

Готель

Братислава

Дитячий світ

№ 600

Пар

к “П

ЕРЕМ

ОГИ

”

Вамсюди

ЯК НАС ЗНАЙТИАдреса церкви «Християнська надія»:

м. Київ, вул. Генерала Жмаченка, 20

Їхати від метро «Дарниця» маршрутками

№№ 600, 476, 221 до зупинки «Університет»

КОНТАКТИ:

Офіс церкви 044 543 86 85Лінія довіри 044 516 59 12

Реабілітаційний центр «Варнава» 068 840 77 48

CHTV.org.uachc.org.ua/online

youtube.com/christianhopechurch

ЩИРО ВІТАЄМО ДОРОГИХ СЕСТРИЧОК ТАНЕЧКУ ПЕРЕВОЗНЮК ТА НАТАЛОЧКУ КОСТИНА З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

Бажаємо міцного здоров’я, радості в Ісусі Христі, миру, добра та усіх Божих благословень!

ваш Харківський район

ЛЮБІ НАТАЛОЧКО ТА ВАЛЕРІЮ МЕЛЬНИЧУК! ВІТАЄМО ВАС З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

Нехай Господь благословить вас, вашу сім’ю, дім, наповнить міцним здоров’ям та допоможе у всіх нових планах та змінах у вашому житті. Бажаємо вам радості, мудрості, миру та натхнення!

Любимо вас!

сім’я Завістовських та сім’я Швець

ДОРОГА НАША ДОЧКА НАДЮША РЕШЕТІНСЬКА! ВІТАЄМО ТЕБЕ З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

Бажаємо тобі Божої мудрості, радості у Господі, любові, успіхів у навчанні та здобутті професії лікаря! Нехай Господь благословить тебе!

твої мама, тато, брати

МОЛИТВА ПОКАЯНИЯ